Суд: Хмельницький окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №560/20638/25
Суддя: Печений Є.В.
Справа № 560/20638/25
РІШЕННЯ
іменем України
16 листопада 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якому просить: визнати протиправними дії відповідача-1 щодо внесення відомостей про порушення позивачем правил військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; визнати протиправними дії відповідача-1 щодо направлення звернення до органів Національної поліції України для здійснення адміністративного затримання та доставлення позивача; зобов`язати відповідача-1 виключити відомості про порушення позивачем правил військового обліку з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; зобов`язати відповідача-1 повідомити органи Національної поліції України про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача до ТЦК та СП.
Ухвалою суду від 08.12.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 16.10.2026 до участі у справі як другого відповідача залучено ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-2, Четвертий відділ).
Ухвалено розгляд справи розпочати спочатку.
Відповідно до заяв по суті справи, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити повністю з таких підстав.
Зазначає, що 14.07.2024 він уточнив військово-облікові дані через мобільний застосунок «Резерв+», про що в електронному військово-обліковому документі міститься відмітка «Дані уточнено вчасно».
Вказує, що 21.10.2025 йому стало відомо про відображення у застосунку «Резерв+» відомостей про порушення ним правил військового обліку та перебування у так званому розшуку.
Стверджує, що у Реєстрі зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 звернувся до органів національної поліції з метою доставлення позивача для складення протоколу про адміністративне правопорушення у зв`язку з неприбуттям за повісткою.
Позивач посилається на те, що повістки не отримував, про необхідність прибуття до ТЦК та СП не знав, адреси зареєстрованого місця проживання не змінював.
Вважає, що внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку та звернення до поліції є протиправними, оскільки факт учинення ним адміністративного правопорушення не встановлений у передбаченому законом порядку, протокол про адміністративне правопорушення не складався, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не виносилася.
Позивач також посилається на відсутність доказів належного оповіщення про виклик до ТЦК та СП.
Зазначає, що після скасування первісного запису щодо неприбуття за повісткою в електронному військово-обліковому документі від 26.12.2025 відображається позначка «Порушення правил військового обліку», однак уже з іншою причиною - «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК», зі зверненням до Національної поліції від 24.11.2025.
На переконання позивача, зазначені обставини свідчать про неправомірність дій відповідачів щодо формування відомостей про порушення правил військового обліку та звернення до органів Національної поліції.
Відповідач-1 подав відзив, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог повністю з огляду на таке.
Стверджує, що відомості про розшук позивача 26.11.2024 сформовано автоматично засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а не безпосередньо посадовими особами районного ТЦК та СП.
Водночас, відповідач-1 повідомляє про скасування 24.11.2025 оператором ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 первісного запису про розшук у зв`язку з неприбуттям за повісткою.
Відповідач-1 вважає, що з огляду на скасування такого запису предмет спору відсутній, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідач-2 подав відзив від 26.10.2026, у якому позовні вимоги не визнає повністю з таких підстав.
Зазначає, що позивачу рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення направлено повістку № 274329 з викликом на 28.10.2024, за якою останній не прибув, поважних причин неявки не повідомив.
На переконання відповідача-2, звернення до органів Національної поліції для адміністративного затримання та доставлення особи з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення не потребує попереднього винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Крім того, відповідач-2 посилається на невиконання позивачем обов`язку щодо проходження повторного медичного огляду після скасування законодавчого статусу «обмежено придатний».
Вказує, що останній медичний огляд позивач проходив 22.03.2023.
Зазначає, що у Реєстрі наявний системний запис № Е3972551 щодо непроходження (відмови від проходження) ВЛК.
Відповідач-2 також стверджує, що строк дії електронного звернення до поліції, пов`язаного з неявкою за повісткою, закінчився, а його статус автоматично змінився на «Неактивний».
На думку відповідача-2, заходи за первісним зверненням припинені, а додаткове повідомлення поліції не потрібне.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до електронного військово-облікового документа 14.07.2024 позивач уточнив свої військово-облікові дані.
Документ містить відмітку «Дані уточнено вчасно».
Зазначену обставину відповідачі не заперечують.
З електронних військово-облікових відомостей убачається, що останній зафіксований медичний огляд позивач проходив 22.03.2023, за результатами якого його визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час.
Із витягу з Реєстру територіальної громади, доданого до позовної заяви, вбачається, що позивач має зареєстроване місце проживання у місті Красилові Хмельницької області.
Доказів зміни зареєстрованого місця проживання позивача протягом спірного періоду матеріали справи не містять.
У поданих документах трапляються відмінності в написанні адреси позивача.
У матеріалах справи наявна копія повістки № 274329 від 04.10.2024, якою ОСОБА_1 викликано до ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Красилові на 28.10.2024 об 11:00.
У матеріалах є також копія опису вкладення АТ «Укрпошта», у якому зазначено повістку № 274329.
Опис підтверджує оформлення переліку вкладених документів, але сам по собі не засвідчує вручення відправлення адресатові, відмови від його одержання чи відсутності адресата за місцем проживання.
У долучених матеріалах не надано повідомлення про вручення, даних оператора поштового зв`язку про результат доставки або поверненого відправлення з відмітками, визначеними пунктом 41 Порядку № 560.
Надані документи також не дозволяють достовірно визначити дату прийняття оператором поштового зв`язку саме цього відправлення до пересилання.
Відповідачі не повідомили і не підтвердили доказами, яка саме передбачена пунктом 41 Порядку № 560 юридично значуща подія вважалася належним оповіщенням позивача про виклик 28.10.2024.
Отже, документи підтверджують оформлення повістки та опису вкладення.
Водночас, належне оповіщення позивача про виклик на 28.10.2024 за дослідженими доказами не встановлене.
Розширені дані з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, додані до додаткових пояснень позивача, сформовані 20.10.2025 о 15:02 та складаються з п`яти сторінок.
На першій сторінці розширених даних відображено позначку «Порушення правил військового обліку»; причиною звернення до Національної поліції зазначено «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП», датою звернення - 26.11.2024.
Цей документ підтверджує, яку саме підставу порушення було відображено щодо позивача в зазначений час.
Водночас на четвертій сторінці цих самих розширених даних у самостійному розділі «Правопорушення» зазначено: «Дані в цьому реєстрі відсутні».
Отже, станом на час формування розширених даних відповідний розділ не містив записів про правопорушення, попри наявність окремої позначки про порушення правил військового обліку та зазначення звернення до поліції.
Суд розмежовує ці відомості: позначка про порушення військового обліку та інформація про звернення до поліції не тотожні запису про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відсутність даних у розділі «Правопорушення» засвідчує лише стан цього розділу на 20.10.2025; вона не спростовує окремо відображеного звернення до поліції, проте не дає підстав стверджувати про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
У відзиві відповідача-2 підтверджено факт формування та направлення електронного подання від зазначеної дати.
22.10.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про зняття з розшуку, у якій посилався на неотримання повістки, своєчасне уточнення військово-облікових даних та відсутність підстав для відображення відповідних відомостей у Реєстрі.
Листом від 06.11.2025 № 4/5104 Четвертий відділ повідомив позивача про наявність порушення правил військового обліку, пов`язаного з неприбуттям за повісткою.
На підтвердження направлення повістки до відповіді додано її копію та опис вкладення до рекомендованого поштового відправлення.
13.11.2025 представниця позивача направила адвокатський запит щодо обставин встановлення порушень правил військового обліку, складення протоколів і постанов про адміністративні правопорушення та направлення звернень до Національної поліції.
Відповідно до відповіді від 20.11.2025 на адвокатський запит представниці позивача, протокол про адміністративне правопорушення щодо позивача не складався у зв`язку з його відсутністю у приміщенні Четвертого відділу; постанову у справі про адміністративне правопорушення не виносили.
Відповідачі цього не спростували.
Водночас, відсутність постанови про адміністративне правопорушення та відсутність фактичних підстав для застосування заходів забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення є різними юридичними обставинами.
У відзиві відповідач-1 повідомив, що 24.11.2025 оператор Четвертого відділу ОСОБА_2 скасував первісний розшук позивача за неявку за повісткою № 274329.
Відповідач-2 цього не заперечує.
Пояснення узгоджуються з документом від 26.12.2025, у якому вже відображено іншу поточну причину звернення до поліції.
Суд бере до уваги ці обставини для встановлення змісту актуально відображуваних даних, але не вважає їх доказом стану первісного звернення безпосередньо в системі органів Національної поліції.
Четвертий відділ стверджує, що після спливу строку дії первісного електронного звернення його статус автоматично став «Неактивний».
Це заперечення відповідача не підтверджено долученим електронним документом, відомостями системи органів Національної поліції чи іншим доказом, який дозволяв би встановити дату, підставу та результат завершення опрацювання звернення від 26.11.2024.
Матеріали справи не містять повідомлення Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача за зверненням від 26.11.2024, його вихідного номера чи підтвердження передачі такого повідомлення засобами електронної взаємодії або поштового зв`язку.
Відповідачі не навели й реквізитів повідомлення, яке, за їх твердженням, уже було направлено.
Електронний військово-обліковий документ, поданий позивачем з додатковими поясненнями, сформовано 26.12.2025 о 14:19.
У ньому зазначено «Порушення правил військового обліку», причину звернення до Національної поліції - «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК», дату звернення - 24.11.2025.
Відтак, станом на 26.12.2025 у долученому електронному військово-обліковому документі неявка за повісткою № 274329 не відображається як поточна підстава позначки про порушення правил військового обліку.
Проте цей документ не показує стану виконання звернення від 26.11.2024 в інформаційній системі Національної поліції.
Відповідач-2 у відзиві підтвердив наявність системного запису № Е3972551, пов`язаного з непроходженням військово-лікарської комісії.
Зіставлення електронних документів від 20.10.2025 та 26.12.2025 свідчить, що у відповідні дати були відображені різні підстави звернення до поліції: перша - неприбуття за повісткою № 274329 та звернення до поліції від 26.11.2024; друга - непроходження (відмова від проходження) ВЛК та звернення до поліції від 24.11.2025.
Ці дані не встановлюють законності іншого звернення, пов`язаного з ВЛК, але мають значення для вирішення позовної вимоги про виключення відомостей щодо первісної неявки.
До позовної заяви також додано витяг з інформаційно-аналітичної системи МВС України щодо притягнення особи до кримінальної відповідальності, наявності судимості та розшуку, сформований станом на 25.11.2025.
Зазначений витяг не містить відомостей про перебування позивача у кримінальному розшуку.
Витяг з інформаційно-аналітичної системи МВС України щодо судимості та кримінального розшуку не є витягом із підсистеми «Облік звернень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки» і не підтверджує ні актуального, ні припиненого стану звернення від 26.11.2024.
Отже, спір у цій справі стосується правомірності відображення в Реєстрі інформації про неприбуття за повісткою № 274329 та електронного звернення до органів Національної поліції від 26.11.2024, а також належного способу захисту щодо цих конкретних дій.
Окреме звернення до поліції від 24.11.2025 у зв`язку з непроходженням ВЛК до первісних підстав позову не належить.
Новий документ враховується судом при встановленні стану відомостей Реєстру після скасування попереднього запису.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.
Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.
Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.
За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
У постанові від 18.04.2024 у справі № 420/1105/20 Верховний Суд, застосовуючи статтю 77 КАС України, роз`яснив розподіл обов`язку доказування правомірності владних рішень і визначені частиною другою цієї статті обмеження щодо доказів, на які може посилатися суб`єкт владних повноважень.
У цій справі відповідний правовий висновок враховується як загальне процесуальне правило.
За змістом частини першої статті 78 КАС України, визнані учасниками справи обставини не потребують доказування за відсутності обґрунтованого сумніву щодо достовірності та добровільності визнання.
Однак суд відмежовує визнання обставин від тверджень, якими сторона обґрунтовує власні заперечення.
Тому наведена у відзиві заява про «Неактивний» статус первісного звернення потребує оцінки разом з іншими матеріалами і не доводить сама собою результату його опрацювання поліцією.
У цій справі позивач надав електронні військово-облікові документи, які підтверджують наявність спірних відомостей та звернення до органів Національної поліції.
Відзив є заявою по суті справи (стаття 159 КАС України).
Наведені в ньому пояснення оцінюються в сукупності з доказами; вони не мають наперед установленої сили щодо відомостей інформаційної системи Національної поліції, доступ до якої належить відповідним уповноваженим органам.
При цьому, відповідачі не заперечують факту формування відповідного електронного звернення.
Відповідачі повинні довести законні підстави відображення спірної причини порушення та звернення до поліції.
У частині вимоги про повідомлення Національної поліції значення також має доведення виконання конкретного обов`язку, встановленого пунктом 79 Порядку № 1487.
Із пояснень сторін та наявних документів суд ураховує як визнані факти формування звернення до поліції від 26.11.2024 і припинення відображення первісної причини розшуку станом на 26.12.2025.
Натомість припинення виконання звернення в підсистемі поліції та направлення повідомлення за пунктом 79 Порядку № 1487 відповідачами не підтверджені.
Посилання відповідачів на відсутність предмета спору є правовою оцінкою наслідків скасування розшуку та припинення дії подання і перевіряється судом за сукупністю доказів.
Так, правове регулювання відносин щодо виконання військового обов`язку здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі – Закон № 2232-XII у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною третьою статті 1 цього Закону, військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини п`ятої статті 33 Закону № 2232-XII, військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною першою статті 34 цього Закону, персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Частиною першою статті 6 цього Закону передбачено, що до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Відповідно до пункту 20-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII, до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать, зокрема відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Водночас, згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 8 цього Закону, до службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: 1) відомості про виконання військового обов`язку; 2) відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи);
Аналіз цих положень свідчить, що законодавство розмежовує відомості про притягнення до адміністративної відповідальності та службові дані, пов`язані з виконанням військового обов`язку.
Таке розмежування відображене і в поданих позивачем розширених даних від 20.10.2025: загальна позначка «Порушення правил військового обліку» та зазначення причини звернення до поліції містяться окремо від розділу «Правопорушення», у якому зазначено «Дані в цьому реєстрі відсутні».
Цей доказ не дає суду підстав вважати, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності лише через наявність облікової позначки.
У той же час, відсутність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та відсутність даних у розділі «Правопорушення» самі собою не виключають можливості ведення достовірних службових даних або ініціювання передбачених законом заходів забезпечення провадження.
Однак формування відомостей про конкретне порушення правил військового обліку та звернення до поліції з цієї причини повинні ґрунтуватися на належно встановлених фактичних обставинах.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 9 Закону № 1951-VIII, призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Наведеному праву особи кореспондує обов`язок відповідного органу забезпечити достовірність та актуальність відомостей Реєстру.
Одночасно суд вказує на те, що відомості про те, що особа нібито порушила правила військового обліку через неприбуття за конкретною повісткою, підлягають перевірці з огляду на належність оповіщення за цією повісткою.
Сама по собі позначка в електронному документі не доводить вчинення правопорушення.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі – Закон № 3543-XII в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.
Порядок оповіщення військовозобов`язаних у спірний період регулювався Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі - Порядок № 560 у редакції. чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин).
Пункт 34 Порядку № 560 передбачає, що повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.
У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
Повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Пунктом 41 Порядку № 560 визначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Отже, особисте фактичне отримання повістки не є єдиним способом належного оповіщення особи.
У той же час, факт належного оповіщення повинен підтверджуватися одним із передбачених законом способів.
Частина перша статті 27 Закону № 3543-XII передбачає, що у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У разі отримання письмової відповіді про неможливість здійснити адміністративне затримання та доставлення громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки його керівник протягом п`яти днів з дня отримання такої відповіді надсилає такому громадянину в паперовій формі засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу його місцезнаходження, місця проживання чи перебування вимогу про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом (далі - вимога).
Крім того, пунктом 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Порядок № 1487 у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), передбачено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, серед іншого, звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку.
Отже, звернення до органів поліції для адміністративного затримання та доставлення особи є передбаченим законом заходом забезпечення відповідного провадження.
При цьому, попереднє винесення постанови про адміністративне правопорушення не є універсальною умовою направлення такого звернення.
Водночас, необхідною умовою правомірності застосування зазначеного заходу є наявність належних фактичних та юридичних підстав.
Так, у цій справі Четвертий відділ пояснює внесення первісних відомостей про порушення правил військового обліку та звернення до поліції від 26.11.2024 неприбуттям позивача за повісткою № 274329.
Однак відповідачами не надано належних доказів оповіщення позивача за вказаною повісткою відповідно до пункту 41 Порядку № 560.
Надана копія повістки та опис вкладення до поштового відправлення не підтверджують її вручення та настання інших передбачених законодавством обставин, які визнаються належним оповіщенням.
Зокрема, повістку № 274329 датовано 04.10.2024, а явку визначено на 28.10.2024.
Ці дати мають значення для перевірки виконання вимог пункту 34 Порядку № 560.
Відповідно до змісту абзацу четвертого пункту 34 Порядку № 560 у редакції, чинній на час оформлення спірної повістки, повістка повинна надсилатися протягом 48 годин після її підписання, а день явки за викликом військовозобов`язаного з іншого населеного пункту, ніж адміністративний центр області, визначається протягом десяти діб від дня її надсилання.
Однак матеріали справи не містять належних даних про дату прийняття відповідного відправлення поштовим оператором, тому суд не встановлює фактичного дня надсилання.
За відсутності цих відомостей відповідачі не підтвердили дотримання правил щодо строку надсилання повістки й визначення дня явки, але суд не констатує як самостійний доведений факт конкретну дату прострочення.
Отже, наданих документів недостатньо для перевірки дотримання пункту 34 Порядку № 560.
Водночас, вирішальною для оцінки спірної кваліфікації неявки позивача як порушення є відсутність належного доказу результату його оповіщення відповідно до пункту 41 цього Порядку.
При цьому, предметом розгляду у цій справі не є самостійне оскарження повістки чи її скасування.
Наведені обставини оцінюються судом виключно для встановлення фактичної та юридичної підстави подальших дій щодо внесення відомостей до Реєстру та направлення звернення до органів Національної поліції.
Отже, відповідачі не довели, що позивача належно повідомлено про виклик на 28.10.2024.
За відсутності належного доказу оповіщення не доведено фактичної підстави кваліфікувати неприбуття за повісткою № 274329 як порушення позивачем правил військового обліку.
Одночасно суд ураховує доводи відповідачів про автоматизований характер формування відповідних відомостей.
Так, автоматизований спосіб формування відомостей сам собою не усуває обов`язку уповноваженого органу діяти на належній фактичній підставі та забезпечувати достовірність відображуваних облікових даних.
Суд перевіряє фактичне підґрунтя спірної позначки за критеріями обґрунтованості, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, з урахуванням розподілу обов`язку доказування за статтею 77 цього Кодексу.
Оскільки належне оповіщення позивача за повісткою № 274329 не доведене, дії Четвертого відділу щодо забезпечення відображення неявки за цією повісткою як установленого порушення правил військового обліку не відповідають критерію обґрунтованості та є протиправними.
Щодо направлення звернення до органів Національної поліції стосовно позивача, суд зазначає про таке.
Відповідач-2 пов`язує електронне звернення до поліції від 26.11.2024 саме з неприбуттям за повісткою № 274329; іншої конкретної причини такого звернення на відповідну дату він не навів.
Інших конкретних фактичних підстав формування зазначеного звернення станом на дату його направлення відповідачі не навели.
Оскільки належне оповіщення позивача за відповідною повісткою не доведено, відповідачами не доведено й наявності достатніх фактичних підстав для звернення до поліції з указаною причиною.
При цьому, суд відхиляє довід позивача про те, що сама відсутність протоколу або постанови у справі про адміністративне правопорушення за будь-яких обставин унеможливлює звернення до поліції.
Для такого звернення законодавство передбачає окремі підстави, однак ці підстави мають бути підтверджені належними фактами.
Вирішальним у справі є не відсутність постанови про адміністративне правопорушення позивача, а недоведеність належного його оповіщення, на якому ґрунтувалося конкретне звернення від 26.11.2024.
Суд також оцінює посилання Четвертого відділу на обов`язок позивача пройти повторний медичний огляд після скасування категорії «обмежено придатний».
Надалі Законом України від 12.02.2025 № 4235-IX пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3621-IX викладено в новій редакції, відповідно до якої громадяни України віком від 25 до 60 років, раніше визнані обмежено придатними до військової служби, крім осіб з інвалідністю, зобов`язані до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд для визначення придатності до військової служби.
Станом на 26.11.2024 установлений Законом № 3621-IX строк повторного огляду ще не закінчився.
Подальше встановлення граничної дати 05.06.2025 Законом № 4235-IX не могло бути підставою звернення до поліції в листопаді 2024 року.
До того ж наведеною самим відповідачем причиною первісного звернення була неявка за повісткою, а не непроходження позивачем ВЛК.
Отже, суд доходить висновку, що звернення до органів Національної поліції від 26.11.2024 у зв`язку з неприбуттям позивача за повісткою № 274329 було сформовано без належно доведеної фактичної підстави.
Відповідні такі дії не відповідають вимогам частини другої статті 2 КАС України та є протиправними.
Із приводу відомостей про непроходження позивачем повторної ВЛК, суд вказує на таке.
Правове регулювання повторного медичного огляду осіб, визнаних раніше обмежено придатними, стосується окремих обставин 2025 року.
Воно не підтверджує правомірності звернення до поліції від 26.11.2024, фактично пов`язаного з повісткою № 274329.
Позов від 04.12.2025 ґрунтується на епізоді неявки позивача за повісткою № 274329 та зверненні до поліції від 26.11.2024.
Долучений пізніше до матеріалів справи витяг з Резерв+ стосовно позивача від 26.12.2025 відображає іншу поточну причину - непроходження (відмову від проходження) ВЛК.
Правомірність окремого запису й звернення від 24.11.2025 суд не вирішує як самостійний предмет спору.
Додаткові пояснення та документ від 26.12.2025 не містять належно заявленої нової позовної вимоги про оскарження звернення до поліції від 24.11.2025.
Цей висновок узгоджується із загальним розмежуванням предмета та підстав позову, викладеним у постанові Верховного Суду від 17.02.2022 у справі № 360/746/19.
При цьому, зазначена постанова стосується іншого виду правовідносин і враховується лише щодо цього процесуального питання.
Відтак, суд не вирішує у цій справі як окремий предмет позову питання правомірності звернення до поліції від 24.11.2025, пов`язаного з непроходженням позивачем ВЛК.
Щодо доводів відповідачів про відсутність предмета спору, суд виходить із таких міркувань.
Так, відповідач-1 посилається на скасування первісного розшуку позивача 24.11.2025, що узгоджується з виятгом з Резерв+ від 26.12.2025, де вже немає неявки за повісткою як поточної причини порушення.
Твердження відповідача-2 про «Неактивний» статус первісного електронного звернення, однак, не підтверджене даними системи поліції.
Отже, ці дві обставини мають різне доказове значення.
Скасування відображення первісної підстави у військово-обліковому документі має значення для вимоги про виключення актуальних відомостей, але саме собою не доводить отримання поліцією повідомлення щодо звернення від 26.11.2024.
Визнання протиправності дій та необхідність додаткового повідомлення поліції оцінюються окремо.
У цій справі не доведено повного відновлення прав позивача за первісним епізодом: припинення відображення попередньої причини не підтверджує належного повідомлення поліції.
Тому підстав для закриття провадження в цілому згідно з пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України суд не встановив.
Щодо належного відповідача у спірних правовідносинах, суд зазначає про таке.
Матеріали справи підтверджують, що військовий облік позивача здійснював ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Саме цей відділ надав відповідь на заяву позивача та виконував дії щодо скасування його первісного розшуку.
Відповідач-2 не заперечує факту формування та направлення електронного звернення до поліції від 26.11.2024 у зв`язку з неявкою позивача за повісткою.
Четвертий відділ є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Пункт 7 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, передбачає створення відповідних структурних підрозділів, які здійснюють діяльність за положеннями про них.
За статтею 5 Закону № 1951-VIII, органом ведення Реєстру є районний (міський) ТЦК та СП.
Відповідно до змісту пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, здійснення публічно-владних управлінських функцій є визначальною ознакою суб`єкта владних повноважень.
Із матеріалів справи вбачається, що саме Четвертий відділ безпосередньо здійснював облік позивача, надав відповідь на його заяву, забезпечував спірне електронне звернення та скасовував первісну підставу розшуку позивача.
Саме Четвертий відділ, залучений до справи другим відповідачем, є належним відповідачем за вимогами, пов`язаними з такими конкретними владними діями й усуненням їх наслідків.
Автоматизація їх виконання не спростовує його фактичної участі у спірних правовідносинах.
Водночас пункт 79 Порядку № 1487 встановлює обов`язок районних (міських) ТЦК та СП повідомляти Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку. Таке повідомлення має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), а також унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи.
Тому суд визначає зміст обов`язку Четвертого відділу направити таке повідомлення стосовно позивача.
Окрім того, позивач просить зобов`язати відповідача виключити з Реєстру відомості про порушення ним правил військового обліку.
Суд установив, що у розширених даних Реєстру від 20.10.2025 як причину порушення зазначено неявку за повісткою № 274329; водночас у документі від 26.12.2025 такої актуальної причини вже немає.
Витяг з Резерв+ від 26.12.2025 містить іншу причину - «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК», яка не є самостійним предметом оскарження у цій справі.
На останню підтверджену документами дату - 26.12.2025 - відомості про неявку позивача за повісткою № 274329 не відображалися як актуальна причина порушення ним правил військового обліку.
Отже, матеріали справи не підтверджують потреби повторно виключати цю конкретну причину з актуальних даних Реєстру.
За статтями 5, 9 і 245 КАС України суд обирає спосіб захисту, який відповідає встановленому порушенню та забезпечує реальне відновлення права.
Зобов`язання виключити з актуальних даних відомості, яких за останнім доказом там уже немає, не було б належним способом захисту.
Відтак, у вимозі про зобов`язання виключити відомості про неявку позивача за повісткою № 274329 слід відмовити.
Цей висновок не змінює оцінки правомірності первісних дій Четвертого відділу 2024 року та не стосується окремої причини порушення, пов`язаної з ВЛК.
Щодо вимоги про зобов`язання повідомити органи Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення, суд зазначає про таке.
Як зазначено вище, пункт 79 Порядку № 1487 передбачає повідомлення районними (міськими) ТЦК та СП Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення осіб, щодо яких раніше надсилалося відповідне звернення за абзацом третім пункту 56 цього Порядку.
Винятку у зв`язку із закінченням строку дії звернення або зміною його статусу ця норма не передбачає.
Відповідне повідомлення має містити зазначені в пункті 79 Порядку № 1487 персональні дані особи, унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи.
Виконання цього обов`язку може підтверджуватися електронними даними про належне повідомлення та його передачу; сама по собі зміна статусу звернення не засвідчує вчинення такої дії.
Так, у цій справі звернення від 26.11.2024 до органів Нацполіції було зумовлене нібито неприбуттям позивача за повісткою № 274329.
Належне оповіщення за нею відповідачі не довели.
Скасування розшуку за первісним епізодом узгоджується з останнім військово-обліковим документом позивача, але не містить відомостей щодо фактичного отримання поліцією окремого повідомлення про відсутність підстав для його затримання й доставлення.
У відзиві Четвертий відділ послався на автоматичний перехід первісного електронного звернення в статус «Неактивний».
Проте не надав електронних відомостей про результат його опрацювання в поліційній інформаційній підсистемі, реквізитів повідомлення за пунктом 79 Порядку № 1487 або доказів його передачі.
У зв`язку із цим, суд не ототожнює це процесуальне заперечення з підтвердженням виконання Четвертим відділом нормативно визначеного обов`язку.
Інструкція з формування та ведення інформаційної підсистеми «Облік звернень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України або розвідувальних органів України про призовників, військовозобов`язаних, резервістів» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», затверджена наказом МВС України від 10.02.2025 № 80 «Про затвердження Інструкції з формування та ведення інформаційної підсистеми «Облік звернень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України або розвідувальних органів України про призовників, військовозобов`язаних, резервістів» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», передбачає ведення поліційної підсистеми «Облік звернень»: пункт 5 розділу II називає повідомлення ТЦК та СП про залишення звернення без виконання однією з підстав відображення стану виконання.
Зокрема, пункт 6 цієї Інструкції передбачає автоматичне відображення результату електронної інформаційної взаємодії.
Водночас, нормативне існування такого механізму не доводить, що його було застосовано до звернення від 26.11.2024.
Досліджені судом матеріали справи не підтверджують направлення поліції повідомлення про відсутність підстав для затримання й доставлення позивача за первісним зверненням.
Одночасно суд не встановлює і протилежного факту - що воно досі перебуває на виконанні в поліції.
Доказів такого стану сторони не подали.
Визначальним є те, що Четвертий відділ не довів виконання окремого обов`язку, передбаченого пунктом 79 Порядку № 1487.
Зобов`язання Четвертого відділу направити повідомлення поліції не є суто формальною дією: воно спрямоване на доведення до уповноваженого органу інформації про відсутність підтвердженої фактичної підстави саме первісного звернення.
Автоматичне припинення дії звернення, навіть якщо воно мало місце, не скасовує встановленого пунктом 79 Порядку № 1487 обов`язку райнних (міських) ТЦК та СП повідомити поліцію.
Оскільки виконання цього обов`язку відповідач-2 не довів, відповідна позовна вимога підлягає задоволенню.
З урахуванням установленої ролі Четвертого відділу в оформленні спірного звернення, веденні військового обліку позивача і скасуванні первісної позначки суд покладає на нього обов`язок забезпечити направлення повідомлення в порядку пункту 79 Порядку № 1487, у межах діяльності районного ТЦК та СП.
Цей обов`язок стосується тільки звернення від 26.11.2024 у зв`язку з повісткою № 274329, а не іншого звернення від 24.11.2025 щодо ВЛК.
З огляду на викладене вище, за результатами розгляду справи, суд дійшов до таких висновків.
Відповідачами не доведено належного оповіщення позивача за повісткою № 274329 з явкою 28.10.2024.
Відтак, протиправними є дії Четвертого відділу, пов`язані з відображенням позивача в Реєстрі як порушника військового обліку через неявку за цією повісткою та направленням звернення до Національної поліції від 26.11.2024.
Належних доказів виконання обов`язку повідомити Національну поліцію щодо первісного звернення від 26.11.2024 відповілачем-2 не подано.
Саме тому, з урахуванням пункту 79 Порядку № 1487, суд покладає на Четвертий відділ обов`язок забезпечити належне повідомлення органів Нацполіції, обмеживши його конкретним первісним зверненням.
Зміна видимої причини порушення у витязі з Резерв+ від 26.12.2025 доведена.
Натомість виконання обов`язку повідомити поліцію щодо звернення від 26.11.2024 не доведене відповідачем-2.
Ця різниця має значення для вибору способу судового захисту.
Отже, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Законність окремого запису про ВЛК і звернення до поліції від 24.11.2025 не становить предмета вирішення у цій справі.
Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.
Щодо інших доводів сторін, то суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
Відповідно до змісту частини третьої статті 139 КАС України, в разі часткового задоволення позову судові витрати розподіляються пропорційно задоволеним вимогам.
У цій справі із чотирьох заявлених способів захисту задоволено два способи визнання дій протиправними та вимогу про забезпечення повідомлення поліції; відмовлено у зобов`язанні виключити первісну підставу з актуальних даних Реєстру.
Квитанцією від 28.11.2025 підтверджено сплату позивачем судового збору в сумі 1211,00 грн.
З урахуванням співвідношення задоволених та відхилених вимог суд визначає до відшкодування 908,25 грн - 75 відсотків фактично сплаченого збору.
Оскільки задоволені вимоги пов`язані з владними діями Четвертого відділу в спірних правовідносинах, відповідні витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_6 , який виступає належним відповідачем у цій справі.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку у зв`язку з неприбуттям за повісткою № 274329 з датою явки 28.10.2024, що стало підставою звернення до органів Національної поліції від 26.11.2024.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо формування та направлення до органів Національної поліції 26.11.2024 звернення про адміністративне затримання та доставлення ОСОБА_1 у зв`язку з неприбуттям за повісткою № 274329.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 направити до органів Національної поліції України повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 саме за зверненням від 26.11.2024, пов`язаним із неприбуттям за повісткою № 274329, у порядку, передбаченому абзацом сімнадцятим пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів».
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 25 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідачі:ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 )
Головуючий суддя Є.В. Печений
Оригінал: reyestr.court.gov.ua