Рішення від 15 листопада 2026 р. у справі №560/18291/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Суд: Хмельницький окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №560/18291/26

Суддя: Борзаниця С.В.

Справа № 560/18291/26

РІШЕННЯ

іменем України

16 листопада 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Борзаниці С.В., розглянувши адміністративну справу за позовом адвоката Проскурякової Іванни Михайлівни в інтересах ОСОБА_1 до Військової часини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Хмельницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Проскурякової Іванни Михайлівни (далі – представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення, визначеного станом на день звільнення з військової служби, за кожний повний календарний рік служби з урахуванням пільгової вислуги років;

- зобов`язати в Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення, визначеного станом на день звільнення з військової служби, за кожний повний календарний рік служби з урахуванням пільгової вислуги років.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при звільненні позивача з військової служби відповідачем протиправно не проведено виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач не погоджується із підставами позову та не визнає позовні вимоги у повному обсязі. Зазначає, що військовослужбовець не набуває права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 15 Закону №2011-XII, з огляду на те, що одноразова грошова допомога виплачується за наявності 10 років календарної служби. Згідно наказу про виключення позивача зі списків особового складу частини, позивач має вислугу років - 9 повних календарних років. Просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, суд встановив наступне.

Позивач у період з 19.08.2017 по 16.06.2026 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 у військовому званні "головний сержант".

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) №172 від 15.06.2026 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 16.06.2026.

Згідно вказаного наказу вислуга років станом на 16.06.2026 становить: у календарному обчисленні - 09 років 08 місяців 29 днів; у пільговому обчисленні - 03 роки 04 місяці 14 днів, загальна 13 років 01 місяць 12 днів.

Представник позивача звернувся до відповідача з заявою щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням пільгової вислуги років.

Листом від 16.10.2026 відповідач відмовив у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, оскільки на момент звільнення з військової служби календарна вислуга років у позивача становила менше 10 років.

Вважаючи, що відповідач при звільненні позивача з військової служби протиправно не виплатив одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а у відповідності до статті 64 Основного закону, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - також Закон №2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.

Згідно із частиною 2 статті 15 Закону №2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини 2 статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Вказана стаття Закону не передбачає будь-яких обмежень щодо обчислення такої вислуги лише в календарних роках, а передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення за наявності вислуги 10 років і більше.

Крім того, пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» визначено, що строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієї постанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні.

Таким чином, вислуга років не обчислюється календарними роками служби, а може включати різні періоди, в тому числі і пільгове обчислення строку вислуги.

Із системного аналізу наведених правових норм вбачається, що поняття "календарна вислуга років" застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: "в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби". При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є наявність "вислуги 10 років і більше".

Зі змісту наказу від 15.06.2026 №172 вбачається, що вислуга років позивача станом на 16.06.2026 становить: у календарному обчисленні - 09 років 08 місяців 29 днів; у пільговому обчисленні - 03 роки 04 місяці 14 днів, загальна 13 років 01 місяць 12 днів.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 15 Закону №2011-XII, не передбачає будь-яких обмежень щодо обчислення такої вислуги лише в календарних роках, а передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення за наявності вислуги 10 років і більше.

Із системного аналізу наведених правових норм вбачається, що поняття "календарна вислуга років" застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: "в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби".

При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є наявність "вислуги 10 років і більше".

Таким чином, в частині 2 статті 15 Закону №2011-XII відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.

Наведена правова позиція була викладена Верховним Судом у постановах від 11.04.2018 у справі №806/2104/17, та від 24.11.2020 по справі №822/3008/17.

Таким чином, доводи відповідача про те, що за пільгові роки виплата одноразової грошової допомоги на підставі ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не нараховується, а враховуються лише календарні роки служби, суд вважає необґрунтованими.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин у цій адміністративній справі та правових позицій Верховного Суду, суд вважає, що позивач довів позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів правомірності невиплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням пільгової вислуги років, що підтверджено доказами, перевіреними в суді, тому позов необхідно задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов адвоката Проскурякової Іванни Михайлівни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням пільгової вислуги років.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )

Відповідач:Військова часина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )

Головуючий суддя С.В. Борзаниця

Оригінал: reyestr.court.gov.ua