Суд: Харківський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: проходження служби, з них
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №520/23574/26
Суддя: Сліденко А.В.
Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
місто Харків
16.11.2026 р. справа №520/23574/26 Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)
доВійськової частини НОМЕР_1 (далі за текстом - Відповідач №1), Міністерства оборони України (далі за текстом - Відповідач №2), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі за текстом - Відповідач №3), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі за текстом - Відповідач №4) (далі за текстом - відповідач, суб"єкт владних повноважень, орган публічної адміністрації)
провизнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 в частині невиплати компенсації військового збору, утриманого з грошового забезпечення одержаного у зв`язку з виконанням обов`язків ОСОБА_1 при проходженні військової служби в період з 24.03.2023 по 27.06.2023; 2) зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію військового збору, утриманого з грошового забезпечення одержаного у зв`язку з виконанням обов`язків ОСОБА_1 при проходженні військової служби в період з 24.03.2023 по 27.06.2023.
Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що суб”єктом владних повноважень за період з 24.03.2023 по 27.06.2023 протиправно утримано з позивача оподаткування у вигляді військового збору.
Відповідач №1, Військова частина НОМЕР_1 , із поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що є неналежним відповідачем, оскільки протягом усього періоду проходження позивачкою військової служби (з 30.04.2022 по 27.06.2023) вона перебувала у складі Військової частини НОМЕР_2 , яка до 30.08.2023 не була підпорядкована Військовій частині НОМЕР_1 та перебувала на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_2 , який здійснював нарахування і виплату грошового забезпечення, ведення бухгалтерського обліку та зберігання відповідної документації. Відповідач наголосив, що передача Військової частини НОМЕР_2 до його складу відбулася лише 30.08.2023, тобто після звільнення позивачки з військової служби, а тому Військова частина НОМЕР_1 не здійснювала щодо неї владних управлінських функцій у спірний період, не володіє необхідними первинними документами та не має можливості провести відповідні розрахунки.
Відповідач №2, Міністерство оборони України, із поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що є неналежним відповідачем у справі, оскільки позивачка проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , правонаступником якої є військова частина НОМЕР_1 , та не перебувала на військовій службі й не обіймала посад у центральному апараті Міністерства оборони України.
Відповідач №3, ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був сповіщений про розгляд справи завчасно та у передбачений процесуальним законом спосіб, не виконав обов`язку із подання відзиву та доказів в обґрунтування незгоди із позовом.
Відповідач №4, ІНФОРМАЦІЯ_3 із поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що військова частина НОМЕР_2 , у якій позивач проходила військову службу з 26.04.2022 по 27.06.2023, перебувала на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_2 , який здійснював виплату грошового забезпечення на підставі документів, оформлених і поданих військовою частиною.
Оскільки добуті судом докази повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин; строки подачі процесуальних документів збігли і сторони не подали заяви ані про намір на подачу відповідних процесуальних документів, ані про існування нездоланних перешкод у реалізації такого наміру, а завдання адміністративного судочинства згідно з ч.1 ст.2 та ч.4 ст.242 КАС України полягає саме у захисті прав приватної особи від незаконних управлінських волевиявлень органу публічної адміністрації, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі доказів.
Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
За матеріалами справи заявник з 30 квітня 2022 року по 27 червня 2023 року проходив військову службу за мобілізацією у Військової частини НОМЕР_2 на посаді фельдшера медичного пункту.
На виконання ухвали суду від 03.08.2026р. Міністерство оборони України надало додаткові докази, відповідно до яких на підставі директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.06.2025 р. № Д-321/78/дск, командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 10.06.2025 р. № Д-41/ ДСК, з 30.07.2025 р. Військова частина НОМЕР_2 припинила свою діяльність як юридична особа шляхом приєднання до Військової частини НОМЕР_1 .
Військова частина НОМЕР_2 зарахована з 01.09.2023 року на фінансове та інші види забезпечення до військової частини НОМЕР_1 згідно Директиви Д-321/ДСК від 28.07.2023 р., до того перебувала на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Військову частину НОМЕР_2 було зараховано на фінансове забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі Директиви Головнокомандувача Збройних Сил України № Д-78/ДСК від 18 квітня 2022 року.
Спільною директивою Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 26 липня 2023 року № Д-321/71/ДСК «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України на 2023 році» військова частина НОМЕР_2 зарахована на фінансове забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Отже, у період з 30 квітня 2022 року по 27 червня 2023 року заявник проходив військову службу за мобілізацією у Військової частини НОМЕР_2 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_5 , та яка в подальшому з 01.09.2023р. була зарахована на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_1 та з 30.07.2025 р. реорганізована шляхом приєднання до Військової частини НОМЕР_1 .
Тож, у межах спірних правовідносин Військова частина НОМЕР_1 є компетенційним правонаступником Військової частини НОМЕР_2 .
Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 30.04.2022р. №2 заявник був зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 з 30.04.2022р. на посаду фельдшера медичного пункту.
Згідно із складеною військовою частиною НОМЕР_2 довідкою від 27.06.2023р. №4244 заявник брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв"язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій та Харківській областях (25.05.2022р.-31.05.2022р., 09.06.2022р., 29.06.2022р.-30.06.2022р., 02.07.2022р., 09.07.2022р.-17.07.2022р., 19.07.2022р.-28.07.2022р., 07.09.2022р.-30.09.2022р., 01.10.2022р.-05.10.2022р., 21.10.2022р.-31.10.2022р., 01.11.2022р.-25.11.2022р., 28.11.2022р.-30.11.2022р., 01.12.2022р.-17.12.2022р.).
20.04.2023р. заявник отримав статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 .
12.12.2022р. мала місце подія отримання заявником під час виконання бойового завдання травми у зв”язку із захистом Батьківщини (закритий перелом дистального відділу куприка із незначним зміщенням).
Згідно з медичною картою стаціонарного хворого та виписним епікризом №00987, позивачка 19.01.2023 була госпіталізована до Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» у м. Києві, де перебувала на стаціонарному обстеженні та лікуванні у відділенні нейрохірургії до 29.05.2023. При госпіталізації, крім перелому куприка, у неї було діагностовано ускладнений остеохондроз поперекового відділу хребта, грижі міжхребцевих дисків, рецидив секвестрованої грижі диска з розвитком радикулоішемії корінців зліва, порушенням функції тазових органів, вираженим парезом лівої нижньої кінцівки та стійким больовим синдромом.
Згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 27.06.2023 №331 молодшого сержанта ОСОБА_2 , попередня посада - фельдшер медичного пункту військової частини НОМЕР_2 та згідно наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (по особовому складу) від 19.06.2023 №78-РС звільнена з військової служби у відставку за підпунктом б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року №2233-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку), ВВАЖАТИ такою, що справи та посаду здала. ВИКЛЮЧИТИ 27 червня 2023 року зі списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення, видати грошовий, продовольчий та речовий атестати. Вислуга років у Збройних Силах України станом на дату виключення зі списків становить: календарна - 01 рік 02 місяці 01 день, пільгова - 00 років 07 місяців 18 днів, загальна - 01 рік 09 місяців 19 днів. Виплатити надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за червень 2023 року; компенсацію за невикористані щорічні основні відпустки: за 2022 рік - у кількості 20 днів та за 2023 рік - у кількості 12 днів; одноразову грошову допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» у розмірі 52 відсотків місячного грошового забезпечення.
Згідно із складеною відносно заявника довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 05.06.2026р. №19/787 за період з 01.03.2023р. по 27.06.2023р. заявнику додаткова грошова винагорода відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022р. не нараховувалась та не виплачувалась.
Даною довідкою також підтверджено утримання військового збору з грошового забезпечення у період з 01.03.2023р. по 27.06.2023р.
За викладеними у позові твердженнями, відповідач за період з 24.03.2023р. по 27.06.2023р. протиправно утримував з позивача оподаткування у вигляді військового збору.
Стверджуючи про протиправність управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень з приводу утримання оподаткування у вигляді військового збору, заявник ініціював даний спір.
Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин та відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення суб”єкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України відповідач є суб”єктом владних повноважень.
Тому на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється дія ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом; учасники суспільних відносин не повинні здобувати вигоду у будь-якій формі з діянь, котрі не відповідають основоположним засадам суспільно-правового ладу України.
Суспільні відносини з приводу отримання військовослужбовцями винагороди за публічну службу унормовані, насамперед, приписами ч.1 ст.43, ч.7 ст.43 Конституції України, ст.40 Закону України від 25.03.1992р. № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі за текстом - Закон №2232-XII), ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі за текстом - Закон України №2011-ХІІ), постанови КМУ від 07.11.2007р. №1294 (до 28.12.2018р.) постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 (з 01.03.2018р.)., Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 р. № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018р. за №745/32197; далі за текстом - Порядок №260).
Так, згідно з ч.2 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі за текстом - Закон України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За правилом ч.4 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Процедури призначення, обчислення, нарахування та виплати військовослужбовцям Збройних Сил України грошового забезпечення деталізовані приписами постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (затверджений наказом Міністерство оборони України від 07.06.2018р. №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018р. за №745/32197; далі за текстом - Порядок №260).
Відповідно до п.8 Розділу І Порядку №260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий. Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Суд відзначає, що запроваджене ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення є єдиним легальним фінансовим джерелом існування (за виключенням чітко окресленого кола винятків) військовослужбовців Збройних Сил України згідно з ч.1 ст.25 Закону України від 14.10.2014р. №17000-VII "Про запобігання корупції".
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022р. №64 “Про введення воєнного стану в Україні” та №69 “Про загальну мобілізацію” Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28.02.2022р. №168, якою було первісно запроваджено виплату додаткової винагороди у розмірі 30.000,00грн. та до 100.000,00грн.
Так, у п.1 первісної редакції постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 Уряд України визначив, що умовами призначення додаткової винагороди у фіксованому розмірі 30.000,00грн. щомісячно є одночасна сукупність таких обставин як: 1) тривання/продовження дії правового режиму воєнного стану; 2) належність громадянина до окреслених у постанові КМУ від 28.02.2022р. №168 категорій осіб (зокрема, військовослужбовців Збройних Сил України); 3) несення особою служби у правовому режимі воєнного стану; 4) видання командиром (начальником) наказу про призначення додаткової винагороди.
Також у п.1 первісної редакції постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 Уряд України визначив, що умовами призначення додаткової винагороди у розмірі понад 30.000,00грн. і до 100.000,00грн. є одночасна сукупність таких обставин як: 1) тривання/продовження дії правового режиму воєнного стану; 2) належність громадянина до окреслених у постанові КМУ від 28.02.2022р. №168 категорій осіб (зокрема, військовослужбовців Збройних Сил України); 3) несення особою служби в правовому режимі воєнного стану; 4) видання командиром (начальником) наказу про призначення додаткової винагороди; 5) особиста та безпосередня участь особи або у бойових діях, або у заходах з національної безпеки, заходах з оборони, заходах з відсічі і стримуванні збройної агресії на території ведення бойових дій (далі за текстом - Заходи); 6) фізичне перебування особи у районах бойових дій чи районах забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони або районах забезпечення здійснення заходів з відсічі і стримуванні збройної агресії.
Отже, у цілях виплати підвищеної до 100.000,00грн. додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 усі військовослужбовці були розмежовані законодавцем на дві категорії, а саме: 1) військовослужбовці, які брали особисту та безпосередню участь у бойових діях; 2) військовослужбовці, які брали особисту та безпосередню участь у Заходах на території ведення бойових дій.
За одночасної відповідності усім переліченим кваліфікаційним умовам військовослужбовець набуває право на отримання додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у підвищеному до 100.000,00грн. розмірі у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях чи Заходах на території ведення бойових дій.
За змістом п.1 постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 додаткова винагорода у фіксованому розмірі є фактично платежем за специфічні умови проходження особою публічної (військової) служби (виконання громадянином обов`язків публічного службовця за відповідною штатною посадою під час дії правового режиму воєнного стану), а додаткова винагорода у підвищеному до 100.000,00грн. розмірі є фактично платежем за особистий ризик, пов`язаний із безпосередньою участю громадянина України відповідної категорії у бойових діях або із безпосередньою участю у Заходах на території ведення бойових дій.
Постановою КМУ від 07.07.2022р. №793 до постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 була внесена низка змін, зокрема: в абзаці першому слова і цифри “додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно” замінити словами і цифрами “додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць”; абзац шостий пункту 2 після слів “під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану” замінити словами “у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів”; постанову КМУ від 28.02.2022р. №168 було доповнено п.21 такого змісту: “21. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.”.
Постановою КМУ від 20.01.2023р. №43 пункт 21 постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 був викладений в такій редакції: “21. Установити, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.”.
Пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 28.06.2023р. №3161-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» передбачено установити, що в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX: військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, а також здійснюють бойові (спеціальні) завдання, у період здійснення зазначених заходів (завдань) щомісячно виплачується додаткова винагорода від 30000 до 100000 гривень на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України; військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення, а також військовослужбовцям, які захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон), безвісно відсутні, інтерновані в нейтральні держави або є заручниками, щомісячно виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України; військовослужбовцям, які загинули (померли) внаслідок отриманого поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, нараховується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень за місяць, у якому військовослужбовець загинув (помер), на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України; військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісячно виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України; військовослужбовцям строкової військової служби щомісячно виплачується винагорода за особливості проходження служби під час дії воєнного стану (особливого періоду) у розмірі 6000 гривень на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України; курсантам вищих військових навчальних закладів, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, закладів фахової передвищої військової освіти, які перед зарахуванням на навчання не перебували на військовій службі або проходили строкову військову службу, щомісячно виплачується винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час дії воєнного стану (особливого періоду) у розмірі 2350 гривень на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України; військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), щомісячно виплачується додаткова винагорода від 15000 до 30000 гривень з урахуванням їх рівня підготовки (кваліфікації) на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ст.92 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у редакції Закону України від 28.06.2023р. №3161-ІХ (далі за текстом - Закон України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ) під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Отже, повноваження з приводу визначення умов, розмірів та порядку виплати військовослужбовцям під час дії воєнного стану щомісячної додаткової винагороди були передані законодавцем у відання Уряду України, а відтак саме Кабінет Міністрів України є компетентним суб”єктом права стосовно запровадження кваліфікуючих ознак для призначення означеного вище платежу у межах від 30.000,00грн. до 100.000грн.
При цьому, саме приписами п.2 розділу ІІ Закону України від 28.06.2023р. №3161-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» указано, що підставою для виплати додаткової винагороди є або безпосередня участь у бойових діях в районах ведення бойових дій; або здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в районах ведення бойових дій, або виконання бойових (спеціальних) завдань.
Продовжуючи розгляд справи суд зазначає, що відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту (підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України було змінено згідно із Законом № 4113-IX від 04.12.2024 та зазначено, що ставка збору становить для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту.
Згідно з абз. 2 підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 19.06.2022р. №2308-IX тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС).
Порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається Кабінетом Міністрів України (абзац четвертий п.п. 1.7 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України).
Закон України від 19.06.2022р. №2308-IX набув чинності - 09.07.2022р.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015р. №1161 "Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором" відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України установлено, що підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів Генерального штабу Збройних Сил України про залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, витягів з наказів Командувача об`єднаних сил, командирів оперативно-тактичних угруповань про прибуття (вибуття) до (з) районів здійснення таких заходів.
Зазначені документи командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів), керівники установ, організацій та підприємств, у складі яких проходять службу чи працюють особи, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), подають до відповідної бухгалтерської служби для здійснення розрахунків.
З 9 липня 2022 року вступили в силу зміні до Податкового кодексу України внесені до пункту 1.7. ст.16-1 підрозділу 10 розділу XX Прикінцевих положень Податкового кодексу України.
Відповідно до абзацу третього п.п.1.7 п.16-1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України у період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.
Постановою КМУ від 17.03.2023р. №244 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р. № 1161" було внесено до постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р. № 1161 у постановляючій частині після абзацу третього доповнити постанову новими абзацами такого змісту:
“у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів (копій наказів) командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди, передбаченої абзацом першим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” (Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст. 1253, № 58, ст. 3463, № 82, ст. 5035; 2023 р., № 13, ст. 778), особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.
Особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, та позбавлені з будь-яких причин виплати додаткової винагороди, застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів (копій наказів) командирів (начальників) про позбавлення виплати додаткової винагороди, де зазначаються періоди безпосередньої участі у зазначених заходах, за які особа позбавлена такої виплати.”.
Згідно із складеною Військовою частиною НОМЕР_2 довідкою від 27.06.2023р. №4244 заявник брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв"язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій та Харківській областях (25.05.2022р.-31.05.2022р., 09.06.2022р., 29.06.2022р.-30.06.2022р., 02.07.2022р., 09.07.2022р.-17.07.2022р., 19.07.2022р.-28.07.2022р., 07.09.2022р.-30.09.2022р., 01.10.2022р.-05.10.2022р., 21.10.2022р.-31.10.2022р., 01.11.2022р.-25.11.2022р., 28.11.2022р.-30.11.2022р., 01.12.2022р.-17.12.2022р.).
12.12.2022р. мала місце подія отримання заявником під час виконання бойового завдання травми у зв”язку із захистом Батьківщини (закритий перелом дистального відділу куприка із незначним зміщенням).
Згідно з медичною картою стаціонарного хворого та виписним епікризом №00987, позивачка 19.01.2023 була госпіталізована до Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» у м. Києві, де перебувала на стаціонарному обстеженні та лікуванні у відділенні нейрохірургії до 29.05.2023. При госпіталізації, крім перелому куприка, у неї було діагностовано ускладнений остеохондроз поперекового відділу хребта, грижі міжхребцевих дисків, рецидив секвестрованої грижі диска з розвитком радикулоішемії корінців зліва, порушенням функції тазових органів, вираженим парезом лівої нижньої кінцівки та стійким больовим синдромом.
Згідно із складеною відносно заявника довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 05.06.2026р. №19/787 за період з 01.03.2023р. по 27.06.2023р. заявнику додаткова грошова винагорода відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022р. не нараховувалась та не виплачувалась.
Даною довідкою також підтверджено утримання військового збору з грошового забезпечення у період з 01.03.2023р. по 27.06.2023р.
За сформульованими у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21 критеріями доказування обставин справи суд у даному конкретному випадку вважає недоведеною обставину залучення заявника до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації з 24.03.2023р. по 27.06.2023р., адже відповідних доказів матеріали справи не містять.
Отже, суд не вбачає, що у Військової частини НОМЕР_2 з 24.03.2023р. до дати звільнення заявника з військової служби (у періоди коли заявник не залучався до особистої та безпосередньої участі у веденні бойових дій) були наявні підстави для застосування пільги з оподаткування військовим збором, визначеної підпунктом 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України у зв"язку із відсутністю у матеріалів справи взагалі будь-яких доказів безпосередньої участі заявника з 24.03.2023р. по 27.06.2023р. у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації проти України.
Право заявника на отримання у період лікування отриманої 12.12.2022р. бойової травми в умовах, за які постановою КМУ від 28.02.2022р. №168 передбачено виплату додаткової винагороди у підвищеному до 100.000,00грн. розмірі є окремою спеціальної гарантією у сфері винагороди за військову службу, але не може бути ототожнено із фактом безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації із настанням відповідних правових наслідків саме від згаданої участі.
Посилання заявника на постанову Кабінету Міністрів України від 17.03.2023 №244, якою внесено зміни до постанови КМУ №1161, не підтверджує її доводів про звільнення від оподаткування військовим збором усього грошового забезпечення за період дії воєнного стану.
Навпаки, зазначені зміни конкретизують порядок підтвердження статусу осіб саме з метою застосування податкової пільги та передбачають її застосування за періоди безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або здійсненні відповідних заходів, зокрема на підставі витягів із наказів командирів про виплату додаткової винагороди за постановою КМУ №168 або про позбавлення такої виплати із зазначенням відповідних періодів.
Отже, законодавець пов`язав звільнення від сплати військового збору не із самим фактом проходження військової служби чи дією воєнного стану, а з доведенням безпосередньої особистої фізичної участі конкретного військовослужбовця у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.
Тому тлумачення позивачем наведених положень як таких, що передбачають звільнення від оподаткування військовим збором за ставкою 1,5% всього грошового забезпечення військовослужбовців протягом усього періоду дії воєнного стану, є помилковим.
Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб`єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов`язків, під відмовою суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.
За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.
У спірних правовідносинах суб”єктом владних повноважень - Військовою частиною НОМЕР_2 дійсно було вчинено бездіяльність, але ця бездіяльність не може бути кваліфікована у якості протиправної, позаяк відсутні докази безпосередньої участі заявника з 24.03.2023р. по 27.06.2023р. у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації проти України.
Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб`єкта владних повноважень як у спорі про набуття приватною особою додаткового блага чи активу, так і у спорі про спростування новоствореного публічного обов`язку, зокрема, за критеріями дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем - суб`єктом владних повноважень.
При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Окрім того, саме таке тлумачення стандартів доказування є цілком релевантним правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21.
У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах суб”єктом владних повноважень - Військовою частиною НОМЕР_4 (компетенційним правонаступником якої є Військова частина НОМЕР_1 ) було забезпечено дотримання положень ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк реально вчинене управлінське волевиявлення у формі бездіяльності з приводу утримання військового збору з грошового забезпечення та додаткової винагороди не погіршує правового становища заявника у зв”язку із відсутністю доказів безпосередньої участі заявника у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації проти України.
Тож за наслідками розгляду справи суд вважає доведеним за правилами ч.2 ст.77 КАС України факт відповідності оскарженого управлінського волевиявлення суб”єкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України та навпаки – не доведеним за правилами ч.1 ст.77 КАС України факт існування у заявника порушеного публічного права у межах спірних правовідносин.
Указане є визначене процесуальним законом підставою для залишення позову без задоволення.
При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”); вичерпно реалізував усі існуючі правові механізми з”ясування об”єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; інших джерел здобуття об”єктивних даних про обставини спірних правовідносин не знайшов.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.
Розподілу судових витрат належить провести за правилами ст.ст.132-143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 72-77, 90, 211, 241-246, 255, 262 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов - залишити без задоволення.
Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Суддя А.В. Сліденко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua