Рішення від 12 листопада 2026 р. у справі №608/2767/26 — Чортківський районний суд Тернопільської області

Суд: Чортківський районний суд Тернопільської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: дорожнього руху

Дата: 12 листопада 2026 р.

Справа: №608/2767/26

Суддя: Яковець Н. В.

Копія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2026 року Справа № 608/2767/26

Номер провадження2-а/608/146/2026

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Яковець Н. В.

з участю секретаря Олійник О. С.

представника позивача Каліннікова М. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чорткові справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУНП в Тернопільській області, в якому просив скасувати постанову серії ЕНА № 7885720 від 15 вересня 2026 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 вересня 2026 року інспектором відділення поліції № 3 (селище Гусятин) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області лейтенантом поліції Фатиховим О. В. відносно ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7885720. Вказаною постановою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. В постанові вказано, що позивач, керуючи транспортним засобом FORD TRANSIT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , «не пред`явив чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування», чим порушив пункт 2.1 Правил дорожнього руху.

Позивач переконаний, що постанова є протиправною та підлягає скасуванню, виходячи з наступного. На момент складення постанови (15 вересня 2026 року) щодо транспортного засобу FORD TRANSIT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , діяв чинний внутрішній електронний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів — поліс № 238631874, укладений з Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Перша». Строк дії договору — з 14 травня 2026 року по 13 травня 2027 року включно. Відомості про цей договір внесені до єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі — ЄЦБД МТСБУ) 13 травня 2026 року о 10 год. 46 хв., а його чинність може бути перевірена в ЄЦБД МТСБУ, у тому числі за QR-кодом, розміщеним на полісі. Згідно з умовами вказаного договору (пункт 14.2 поліса) обмежень щодо кола осіб, допущених до керування транспортним засобом, не встановлено, тому позивач правомірно керував застрахованим транспортним засобом. Оскільки укладений договір є внутрішнім електронним договором, водій не зобов`язаний мати при собі та пред`являти паперовий примірник страхового поліса — наявність та чинність договору підтверджуються записом у ЄЦБД МТСБУ. Таким чином, обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності щодо транспортного засобу було наявним та чинним, а отже подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, відсутні. У цій справі жодного протоколу про порушення позивачем Правил дорожнього руху не складалося і матеріали дорожньо-транспортної пригоди не оформлювалися, а отже правових підстав вимагати від позивача пред`явлення страхового поліса поліцейський не мав. Відтак і висновок про вчинення позивачем правопорушення, який ґрунтується на нібито непред`явленні поліса, є безпідставним. Оскільки відомості про чинний договір ОСЦПВ були наявні в ЄЦБД МТСБУ, посадова особа відповідача мала об`єктивну можливість пересвідчитися в наявності страхування, однак цього не зробила та безпідставно притягнула позивача до відповідальності. Оскаржувана постанова ґрунтується на доказі, здобутому з порушенням установленого порядку. Крім того, у самій постанові як додаток зазначено «відеозапис з нагрудної камери поліцейського». Проте фактично фіксування здійснювалося поліцейським не на службову нагрудну відеокамеру (бодікамеру), а на власний мобільний телефон, що підтверджується фотознімком, зробленим під час зупинки транспортного засобу, на якому чітко видно, що поліцейський веде відеозйомку за допомогою особистого мобільного телефону, закріпленого на спорядженні. Використання поліцейським для фіксування власного (не службового) технічного засобу не передбачено і не допускається. Отже, здобутий у такий спосіб відеозапис є недопустимим доказом, а посилання в постанові на «відеозапис з нагрудної камери поліцейського» не відповідає дійсності. Інших доказів вчинення позивачем правопорушення постанова не містить.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому вказують, що ГУНП в Тернопільській області не визнає позовних вимог. 15.09.2026 близько 11 год. 13 хв. за адресою Тернопільська область, Чортківський район, м. Чортків, водій ОСОБА_1 , рухаючись по вулиці Нова, керуючи транспортним засобом марки Ford модель Тransit р.н. НОМЕР_2 , був зупинений працівниками поліції через очевидну ознаку, що свідчить про технічну несправність транспортного засобу, а саме несправність світлових покажчиків повороту. Під час спілкування з водієм ОСОБА_1 було встановлено, що він не має при собі чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1 ПДР України, тому відносно нього було винесено постанову про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

На відеозаписі під назвою «15.09.26.» з 00:00:01 по 00:00:26 поліцейський Фатихов О.В. повідомляє ОСОБА_1 про те, що відповідно до вимог ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" здійснюється відеофіксація розмови, та відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" інформує про причину зупинки, а саме несправність світлових покажчиків повороту, та про димність відпрацьованих газів, які перевищують установлені стандартами норми, що може свідчити про несправність двигуна. Також на відео під назвою «15.09.26.» з 00:02:41 по 00:03:05 поліцейський встановив факт відсутності у водія ОСОБА_2 чинного страхового полісу (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на прохання поліцейського пред`явити чинний страховий поліс, позивач на відео 00:02:57, повідомив: «з собою я не маю...». Щодо твердження представника позивача про те, що подання поліса в електронному вигляді не заборонено законодавством, а поліцейський не вправі вимагати пред`явлення саме паперового примірника поліса за наявності чинного електронного договору повідомляють наступне, що ОСОБА_1 не було пред`явлено ні паперового, ні електронного чинного страхового полісу, а ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачає саме мати при собі та пред`явити у спосіб, який дає поліцейському можливість прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документі, однак ОСОБА_1 чинного поліса обов`язкового страхування при собі не мав. Про те, що фіксування здійснювалося на мобільний телефон та долучений до матеріалів справи відеозапис не є належним і допустимим доказом, вказує, що 40 Закону України "Про Національну поліцію" не містить заборони на використання працівниками поліції власних пристроїв. Відеозапис, що міститься в матеріалах справи та який містить фактичні дані щодо обставин, викладених у постанові про адміністративне правопорушення, є належним доказом у справі про адміністративне правопорушення, як це передбачено ст. 251 КУпАП. Відеозапис є результатом безпосереднього документування події, надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, відновити послідовність подій та надати їм оцінку. Отже, поліцейським, як посадовою особою, що наділена дискреційними повноваженнями, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням докази порушення позивачем ПДР України, маючи відповідні повноваження, зроблено висновок про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Таким чином, позивач дійсно допустив порушення ПДР, оскаржувана постанова винесена в межах повноважень в порядку та в спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням всіх обставин справи, а тому ГУНП Національної поліції в Тернопільській області просить відмовити у задоволенні позову через його безпідставність.

У відповіді на відзив представник позивача Калінніков М. О. вказує, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності щодо транспортного засобу було наявним та чинним. За наявності чинного договору ОСЦПВ подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, відсутні, а відповідальність за цією нормою не настає. Укладений договір є внутрішнім електронним договором, тому водій не зобов`язаний мати при собі та пред`являти паперовий примірник страхового поліса — наявність і чинність такого договору підтверджуються записом у єдиній централізованій базі даних МТСБУ та можуть бути перевірені поліцейським, у тому числі з використанням службового планшета (мобільного робочого місця) і офіційних інформаційних ресурсів, а також за QR-кодом поліса. Посилання відповідача на нібито зафіксовані на відеозаписі слова позивача «з собою я не маю» не підтверджують відсутності страхування, а навпаки — підтверджують, що договір є електронним і паперового примірника при собі не було, що для внутрішнього електронного договору і не вимагається. Відсутність у водія паперового (візуального) примірника поліса за наявності чинного електронного договору, внесеного до ЄЦБД МТСБУ, не є адміністративним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 126 КУпАП. У відзиві відповідач наводить причини зупинки — нібито несправність світлових покажчиків повороту та димність відпрацьованих газів. Проте в оскаржуваній постанові такі підстави не зазначені взагалі; жодного протоколу про порушення Правил дорожнього руху з цього приводу не складалося і матеріали дорожньо-транспортної пригоди не оформлювалися. Обставини, які не були зафіксовані в постанові та матеріалах справи на момент її винесення, не можуть обґрунтовувати правомірність постанови, будучи наведеними лише у відзиві.

У поданих запереченнях представник відповідача вказує, що позивач та його представник не розмежовують поняття наявності та обов`язку мати при собі, як визначено законодавцем, та за що настає адміністративна відповідальність. Про зобов`язання поліцейського пересвідчитися в наявності чинного страхового полісу (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат "Зелена картка" (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка". Тобто, водій зобов`язаний пред`явити документи передбачені в п. 2.1 ПДР України, а не мати в наявності. У той же час з матеріалів справи вбачається, що позивач фактично виконав законну вимогу поліцейського та на місці зупинки пред`явив для перевірки посвідчення водія і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Це свідчить про те, що він погодився з правомірністю дій поліцейського щодо перевірки документів, а його подальші твердження про незаконність таких вимог пред`явити чинний страховий поліс суперечать власній поведінці та матеріалам справи. Підстава зупинки передбачена ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» має на меті забезпечення публічної безпеки і порядку, запобігання правопорушенням, виявлення та припинення злочинів чи адміністративних порушень. В позивача були несправні світлові покажчики повороту та висока димність відпрацьованих газів, працівники поліції правомірно зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , що передбачено п. 2 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію». Відомості про причину зупинки в постанову про адміністративне правопорушення не вносяться. За вказаних обставин, просить відмовити у задоволенні позову.

Також представник позивача подав письмові пояснення, в яких зазначив, що відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 3720-ІХ перевірка наявності чинних договорів обов`язкового страхування здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції під час здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху, а також під час оформлення документів щодо порушення ПДР та оформлення матеріалів ДТП, і - що є визначальним - «перевірка наявності чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється на підставі інформації, що міститься в Єдиній централізованій базі даних». Узгоджено з цим і підпункт «ґ» пункту 2.1 ПДР України: водій повинен мати чинний страховий поліс (договір) на електронному або паперовому носії, «відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних». В даному випадку поліцейський, маючи законний і передбачений спосіб перевірки, ним не скористався, а натомість склав постанову про «відсутність чинного договору», що не відповідає дійсності. Відповідач у запереченнях визнає, що «відомості про причину зупинки в постанову про адміністративне правопорушення не вносяться», і обґрунтовує зупинку п. 2 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» — несправними світловими покажчиками повороту та димністю відпрацьованих газів. Проте ці обставини не підтверджені жодним доказом: щодо позивача не складено постанови за ст. 121 КУпАП (керування технічно несправним транспортним засобом), не проведено жодних вимірювань димності, у постанові серії ЕНА № 7885720 про такі підстави не йдеться, а на відеозаписі, на який посилається відповідач, поліцейський не повідомляє водієві такої причини зупинки.

Довід відповідача про те, що позивач, виконавши вимогу пред`явити посвідчення водія і свідоцтво про реєстрацію, «погодився з правомірністю дій поліцейського», не ґрунтується на законі. Пункт 2.4 ПДР України зобов`язує водія зупинитися на вимогу поліцейського та пред`явити документи незалежно від того, чи вважає він зупинку законною; невиконання такої вимоги саме по собі тягне відповідальність. Правомірне виконання водієм обов`язку не може перетворюватися на доказ проти нього і не позбавляє його права оскаржити постанову та заперечувати законність зупинки в суді. Пред`явлення позивачем посвідчення водія і свідоцтва про реєстрацію якраз і підтверджує його добросовісність та відсутність будь-якого наміру ухилятися від перевірки документів: єдиний документ, який він фізично не міг пред`явити, — це паперовий поліс, якого за Законом № 3720-ІХ не існує, а відомості про електронний договір поліцейський був зобов`язаний отримати з ЄЦБД. Свою позицію представник позивача обґрунтував з посиланням на практику Восьмого апеляційного адміністративного суду і просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Калінніков М. О. позовні вимоги підтримує, просить задовольнити з підстав, що викладені ним у позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, в поданому відзиві та запереченнях просить розгляд справи проводити за його відсутності, у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні докази, вважає їх достатніми для прийняття рішення та приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно зі ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

Судом встановлено, що постановою серії ЕНА № 7885720 від 15.09.2026 року позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за ч. 1 ст. 126 КУпАП за те, що він 15.09.2026 року о 11 год. 18 хв. в м. Чортків по вул. Нова керуючи ТЗ марки Ford модель Тransit р.н. НОМЕР_2 , не пред`явив чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив п. 2.1 ПДР України.

Згідно поліса № 238631874 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів вбачається, що між Страховиком, Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Перша», та Страхувальником, укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Забезпечений транспортний засіб - марки Ford модель Тransit р.н. НОМЕР_2 . Строк дії договору - з 14 травня 2026 року по 13 травня 2027 року включно. Відомості про цей договір внесені до єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України 13 травня 2026 року о 10 год. 46 хв.,

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із пунктом 2.1.ґ Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Абзацом другим частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу співробітників поліції пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Отже, законодавець чітко розділив умови пред`явлення для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та страховий поліс.

Відтак, обов`язок водія показати страховий поліс виникає тільки у випадках передбачених законодавством, і ці випадки відрізняються від тих, які виникають при обов`язку пред`явити для перевірки посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб. Ці випадки, про які йдеться в Законі «Про дорожній рух» описані в Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Контроль за наявністю полісів (договорів) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів може здійснюватися відповідними підрозділами Національної поліції лише з визначених законодавством підстав, а саме відповідно до пункту 21.2 статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» лише у випадку складання протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та/або при оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Таким чином, Законом України визначений чіткий перелік випадків, коли інспектор поліції має право вимагати, а водій зобов`язаний надати страховий поліс. У будь-яких інших випадках, вимога працівника поліції пред`явити для перевірки страховий поліс про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів незаконна.

Відтак, стаття 53 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дійсно передбачає обов`язок щодо перевірки та контролю обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, однак стаття 21 того ж Закону чітко передбачає випадки, коли така перевірка здійснюється.

Водночас, п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

В свою чергу, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», який визначає, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Аналіз наведених вище положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів, в тому числі страхового полісу є неправомірними.

Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 15.03.2019 року по справі №686/11314/17 та від 22.10.2019 року по справі №161/7068/16-а.

Стаття 251 КУпАП України передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Оцінюючи наданий відповідачем відеозапис, суд зазначає, що відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність правопорушення та винність особи у його вчиненні. При цьому законодавством не передбачено, що єдиним допустимим засобом фіксації обставин адміністративного правопорушення працівником поліції є нагрудна відеокамера.

Водночас можливість використання технічного засобу для відеофіксації не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку забезпечити достовірність отриманих відомостей, можливість ідентифікації зафіксованої події та підтвердження того, що відповідний запис стосується саме обставин, покладених в основу оскаржуваної постанови.

Як встановлено судом, наданий відповідачем відеозапис здійснений працівником поліції за допомогою особистого мобільного телефону. Сам по собі факт використання особистого мобільного телефону не є безумовною підставою для визнання такого відеозапису недопустимим доказом.

При цьому, суд звертає увагу, що відеозапис не може підміняти собою обов`язок відповідача довести всі обставини, які стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови. Зокрема, у даній справі відповідач ГУНП в Тернопільській області, хоч і посилався на несправність світлових покажчиків та задимленість транспортного засобу як на підстави зупинки ОСОБА_1 , проте відеозаписом не зафіксовано таких несправностей транспортного засобу, як і не складено постанови у зв`язку з наявністю вказаних порушень, тобто відповідачем належних доказів існування таких обставин суду не надано.

За таких обставин суд вважає, що наданий відеозапис сам по собі не є достатнім доказом правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Оскільки в межах даної справи, відповідачем (суб`єктом владних повноважень) належним чином не доведено факту порушення позивачем ПДР України, суд дійшов висновку про неправомірність вимоги посадової особи відповідача до позивача ОСОБА_1 про пред`явлення документів в т.ч. страхового полісу (сертифікату) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а позивач, в свою чергу, не був зобов`язаний виконувати дану вимогу, і тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП.

При цьому, суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З врахуванням наведеного слідує, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено суду наявності підстав вважати, що позивач вчинив або мав намір вчинити правопорушення, яке могло б бути підставою для вимагання працівником поліції пред`явлення документів.

Отже, при оцінці доказів, суд приходить до висновку, що стороною відповідача не доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП.

В силу ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії ЕНА № 7885720 від 15 вересня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення слід скасувати та провадження в справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП закрити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 63 Конституції України, ст.ст. 126, 251, 283, 284 КУпАП, ст.ст. 2, 14, 19-20, 22, 72-77, 118, 192, ч. 3 ст. 194, 227-228, ч.4 ст.229, 241-246, 250, 286 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по

справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки

дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7885720 від

15 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до

адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень за ч. 1 ст.

126 КУпАП, а провадження в справі закрити.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Чортківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано, а в разі апеляційного оскарження рішення - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя: /підпис/

Згідно з оригіналом

Рішення набрало законної сили «____» ______________________ 2026 року.

Оригінал рішення зберігається в матеріалах справи № 608/2767/26, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.

Суддя: Н. В. Яковець

Оригінал: reyestr.court.gov.ua