Рішення від 15 листопада 2026 р. у справі №398/2718/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Суд: Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №398/2718/26

Суддя: Петренко С. Ю.

Справа №: 398/2718/26

провадження №: 2/398/3138/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"16" листопада 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Петренко С.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Клочко А.О.,

представника відповідача Михайлюк А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 20.08.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №25073-08/2023, ідповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 7000,00 грн. строком на 360 днів (п.1.2 Договору), із процентною ставкою, що становить 2,5 в день та застосовується у межах строку кредитування (п.1.4.1 Договору), а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором (п.1.1 Договору).

13.12.2023 року ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №25. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №25073-08/2023 від 23.08.2023.

Станом на дату подання позову загальна заборгованість відповідача становить 27100,00 грн., а саме: - заборгованість за тілом кредиту 7000,00 грн.; - заборгованість за відсотками 20100,00 грн. Однак, відповідач не виконала належним чином умов кредитного договору, що стало приводом для звернення з вказаним позовом до суду.

Ухвалою суду від 06.05.2026 відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін, копія якої була направлена сторонам та відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача Михайлюк А.Р. відзив на позовну заяву подала до суду, в якому просить в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вказувала, що згідно з матеріалами позовної заяви, 20.08.2023 року ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 25073-08/2023, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у сумі 7000 грн. строком на 360 днів, тобто дата повернення кредиту- 13.08.2024 року (п.1.1. Договору) Станом на дату подання позову заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 27100 грн., а саме: · заборгованість за тілом кредиту – 7000 грн.; · заборгованість за процентами – 20100 грн.; В підтвердження зазначеної суми позивачем долучено розрахунок заборгованості за кредитним договором кредиту № 25073-08/2023, від 20.08.2023 року в період з 20.08.2023 року по 13.12.2023 року , 08.06.2026 року через «Електронний суд» від Михайлюк А.Р., в інтересах ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» детального розрахунку заборгованості за кредитним договором № 25073-08/2023, від 20.08.2023 у звязку з тим, що позивачем долученорозрахунок заборгованості за кредитним Договором № 25073-08/2023, від 20.08.2023 року за період з 20.08.2023 року по 13.12.2023 року, тобто за період 116 днів. За цей період відповідачка оплатила суму заборгованості на суму 13 800 грн (таблиця «Оплат всього»), яку взагалі не врахували по загальному розрахунку (сума заборгованості взагалі не зменшуваласязважаючи на оплати по договору). Із самого розрахунку неможливо встановити, яким чином зазначені платежі були враховані кредитором, на погашення яких складових заборгованості вони були спрямовані та як вплинули на залишок заборгованості. Також у розрахунку відсутні відомості про процентну ставку, яка застосовувалася при нарахуванні процентів, відсутня інформація про щоденний розмір заборгованості та порядок здійснення нарахувань. Ухвалою від 21 липня 2026 року у справі №398/2718/26: 1. Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (адреса місцезнаходження: м. Львів, вулиця Смаль Стоцького, 1, 28 корпус) детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором № 25073-08/2023, від 20.08.2023 (в тому числі, але не виключно, з детальною інформацією про нараховані види заборгованостей закожен день, дати нарахувань, сплачені суми заборгованостей відповідачем, на якій види заборгованостей розподілились внесені на погашення суми, дати внесених коштів тощо, відсоткова ставка яка застосовувалась поденно до суми заборгованості до моменту подання позовної заяви. 02.09.2026 року детальний розрахунок заборгованості надійшов в суд. Однак, вважаємо, що позивачем так і не виконана ухвала від 21 липня 2026 року, оскільки розбіжності в двох наданих розрахунках є суттєвими, розрахуноки знову ж містять пропуски дат, містять суперечливу інформацію щодо платежів, зокрема в розрахунку долученому з позовною заявою прмсутні оплати по 200 грн в період з 26.09.2023 року по 13.12.2023 року загальною сумою 13 800 грн (таблиця «Оплат всього»). В новому детальному розрахунку долученому 02.09.2026 року присутня всього лиш 1 оплата в сумі 200 грн- 26.09.2023 року. Разом з тим, сума заборгованості не змінилася незважаючи на те, що в двох рорахунках суми оплат за різні. Крім того, наданий розрахунок охоплює період лише до 13.12.2023, хоча строк дії кредитного договору становив 360днів та спливав 13.08.2024 року При цьому позовні вимоги обґрунтовуються заборгованістю станом на 10.04.2026 року. Сума відсотків (21 100,00 грн) яку позивач заявляє до стягнення в позовній заяві, беручи до уваги проплати по кредиту ще білше - є необгрунтованою і надмірною для відповідачки і становить в 3 рази більшу суму ніж тіло кредиту. Суду необхідно перевірити умови кредитного договору, щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами в силу ст. 18 Закону України «Про захист право споживачів», на предмет їх справедливості. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Прозахист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. З огляду на встановлені обставини, є наявні правові підстави для зменшення розміру суми процентів, які просить стягнути позивач на свою користь з 21 100,00 грн. до 3500,00 – відсотки за користування кредитом. Просимо суд врахувати, що згідно рішення Ради адвокатів України № 137 від 15-16 грудня 2023 року "Про затвердження роз`яснення щодо використання бланків ордерів на надання правничої (правової) допомоги" один згенерований бланк ордеру, якому присвоєна серія і номер є оригіналом і повинен існувати в єдиному примірнику. Використання бланку ордера повторно для представництва різних клієнтів, в різних органах, в різний період часу є порушенням Правил адвокатської етики. Отже, представництво декількох клієнтів за одним ордером не передбачено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також «Положенням про ордер на надання правової (правничої) допомоги». Кожному клієнту виписується окремий ордер, з різними порядковими номерами ордеру, у якому зазначаються усі інші обов`язкові реквізити. У матеріали справи також присутній протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 10.03.2026 року (14:58:44) , у якому міститься інформація про підписаний файл Назва файлу- 2.ziр, підписувач ОСОБА_2 , «Йота інвест», рнокпп: НОМЕР_1 , організація ТОВ код ЄДРПОУ 43619089, посада – начальник відділу, однак також в матеріалах справи міститься інформація що цей же ОСОБА_2 є представником за довіреністю ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», за підписом якого розраховувався розрахунок заборгованості за цим кредитним Договром, а тому на нашу думку є непідтверджені повноваження ОСОБА_2 , від ТОВ «Аванс Кредит». Таким чином, у матеріалах справи наявна невідповідність між відомостями про організацію, зазначену у протоколі перевірки електронного підпису, та юридичною особою, від імені якої ОСОБА_2 вчиняє відповідні процесуальні та інші юридично значущі дії. За таких обставин суду необхідно було встановити та перевірити правову підставу, на якій ОСОБА_2 мав право підписувати документи саме від імені ТОВ «Аванс Кредит», зокрема встановити наявність, зміст та чинність довіреності, на яку посилається ТОВ «Аванс Кредит», а також обсяг наданих нею повноважень, оскільки в матеріалах справи відсутня довіреність від ТОВ «Аванс кредит» для ОСОБА_2 . Особливого значення зазначена обставина набуває з огляду на те, що саме підписаним ОСОБА_2 документам суд надав доказове значення при встановленні розміру заявленої до стягнення заборгованості – а саме розрахунку заборгованості. Отже, за наявності суперечливих відомостей щодо організації, від імені якої ОСОБА_2 підписував відповідні документи, без належної перевірки його повноважень неможливо достовірно встановити, що такі документи походять саме від ТОВ «Аванс Кредит». У зв`язку з цим суд першої інстанції мав надати належну оцінку зазначеним обставинам та перевірити повноваження особи, яка підписала документи від імені позивача, а також належність і допустимість відповідних доказів. Окрім того, вказала, що орієнтовні судові витрати, які понесе відповідач по справі складають 12 000,00 гривень, які просить суд покласти на позивача.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує. Окрім того, надав додаткові пояснення по справі, відповідно до яких, вказує, що між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 25073-08/2023 від 20.08.2023, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у сумі 7000 грн., а Відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором. Із розрахунку заборгованості, що доданий до позовної заяви та детального розрахунку заборгованості вбачається, що Відповідачка вносила 26.09.2023 року платіж у розмірі 200 грн., в погашення заборгованості за кредитним договором. Наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом заборгованості, оскільки такий розрахунок є арифметичним розрахунком стягуваних сум. У своєму відзиві представниця Відповідача зазначає:«За цей період відповідачка оплатила суму заборгованості на суму 13 800 грн., яку взагалі не врахували по загальному розрахунку». Якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами. Проте ні представник Відповідача, ні Відповідач не подали жодних доказів, які б спростовували розмір заборгованості або свідчили про її погашення. Саме по собі наведення у відзиві загальної суми платежів без належного підтвердження їх здійснення, призначення, дат та фактичного зарахування в рахунок погашення зобов`язань не може бути достатньою підставою для висновку про неправильність розрахунку Позивача. Позивачем до матеріалів справи долучено розрахунок заборгованості, у якому відображено нарахування за кредитним договором та платежі, здійснені Відповідачкою, зокрема платіж від 26.09.2023 року в розмірі 200,00 грн. Водночас представницею Відповідачки не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували здійснення додаткових платежів на заявлену суму 13 800,00 грн, а також не наведено конкретного альтернативного розрахунку заборгованості із зазначенням дат, сум платежів та порядку їх зарахування. Таким чином, загальне посилання на нібито здійснені платежі без належного документального підтвердження та без конкретизації помилок у розрахунку Позивача не спростовує поданих доказів і не підтверджує відсутності або іншого розміру заборгованості. Щодо тверджень представниці Відповідачки про здійснення платежів на загальну суму 13 800,00, представниця Відповідачки, посилаючись на таблицю «Оплат всього», стверджує, що Відповідачкою було здійснено платежі на загальну суму 13 800,00 грн, які нібито не були враховані Позивачем під час визначення розміру заборгованості. Однак такий висновок ґрунтується на помилковому трактуванні відображених у розрахунку даних. Повторне відображення суми 200,00 грн у відповідних рядках розрахунку не означає, що Відповідачка здійснювала окремі платежі в такому розмірі щоденно або багаторазово. Фактично Відповідачкою було здійснено один платіж у розмірі 200,00 грн 26.09.2023 року, що підтверджується відомостями про здійснення платежу. Саме цей платіж підлягає врахуванню під час визначення заборгованості за кредитним договором. Натомість його повторне відображення в розрахунку не може розцінюватися як підтвердження здійснення нових, самостійних платіжних операцій. Якщо ж представниця Відповідачки наполягає на тому, що Відповідачкою було здійснено додаткові платежі на загальну суму 13 800,00 грн, які не відображені або не враховані Позивачем під час розрахунку заборгованості, вона повинна надати належні та допустимі докази здійснення таких платежів, зокрема платіжні квитанції, банківські виписки або інші документи, що підтверджують фактичне перерахування коштів, із зазначенням дат, сум та одержувачів відповідних платежів. Стосовно належного представництва у суді, зазначив, саттею 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Згідно зі статтею 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Частиною першою статті 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник. Статтею 62 ЦПК України передбачено перелік документів, що підтверджують повноваження представника у суді. Зокрема, згідно частини четвертої вказаної статті, повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу». Положення частини другої статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що ордер - це письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України рішенням від 12 квітня 2019 року № 41 затвердила Положення про ордер на надання правової допомоги (далі - Положення від 12 квітня 2019 року № 41). Відповідно до пункту 2 Положення від 12 квітня 2019 року № 41, ордер на надання правової допомоги - письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами України. Згідно із пунктом 3 Положення від 12 квітня 2019 року № 41, в Україні встановлюється єдина, обов`язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України (зразок у Додатку 1 до Положення від 12 квітня 2019 року № 41). Пункт 6 Положення від 12 квітня 2019 року № 41 визначає, що бланки ордерів, згідно затвердженої типової форми, генеруються у відповідному розділі «Особистого кабінету адвоката» на офіційному вебсайті Національної асоціації адвокатів України www.unba.org.ua слідуючи командам системи. Згідно із пункту 8 Положення від 12 квітня 2019 року № 41, адвокати, адвокатські об`єднання або адвокатські бюро ініціюють генерування ордерів відповідно від адвокатів, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально, керівників (уповноважених осіб) адвокатського об`єднання, адвокатського бюро через офіційний вебсайт НААУ, в раді адвокатів регіону, або як виняток у передбачених Радою адвокатів України випадках безпосередньо у Національній асоціації адвокатів України. Ордер, згенерований онлайн, містить усі необхідні реквізити звичайного ордеру, а також має двовимірний штрих-код (QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ. При генеруванні ордерів їм присвоюється серія кожного регіону. Окрім цього, договір про надання правничої допомоги є належним підтвердженням повноважень адвоката на представництво інтересів учасника справи в суді навіть за відсутності належним чином оформленого ордера. Вказаний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.04.2025 у справі № 916/1092/24.

Представник відповідача Михайлюк А.Р. у судовому засіданні просила в задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 25073-08/2023 від 20.08.2023 року, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у сумі 7000,00 грн. строком на 360 днів (п.1.2 Договору), із процентною ставкою, що становить 2,5 в день та застосовується у межах строку кредитування (п.1.4.1 Договору), а Відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором (п.1.1 Договору).

Згідно з п. 3.1. кредитного договору Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно п. 1.6 кредитного договору Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 , протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за вказаними реквізитами.

На підтвердження виконання Товариством зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором долучено лист-повідомлення про перерахування коштів до Договору про надання фінансового кредиту № 25073-08/2023 від 20.08.2023 року.

На вимогу ухвали суду в частині витребування доказів АТ КБ «Приватбанк» надало відповідь про перерахунок коштів в розмірі 7000 грн від 20.08.2023 на номер запитуваної картки емітованої на ім`я ОСОБА_1

13.12.2023 року ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №25. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №25073-08/2023 від 23.08.2023.

Пунктом 1.1 договору факторингу визначено, що на умовах, встановлених цим Договором та у відповідності до глави 73 ЦК України, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна договору) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості).

Відповідно до п. 1.2 договору факторингу внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами.

Згідно з пунктом 1.4 договору факторингу права вимоги переходять до фактора з моменту набрання чинності даним договором, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. При цьому виконання фактором та клієнтом умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення права вимоги. Додаткового оформлення відступлення права вимоги у цих випадках не вимагається.

Згідно з пунктом 7.1 договору факторингу фактор сплачує клієнту суму фінансування, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 1 138811,65 грн.

Згідно з пунктом 8 договору факторингу передача клієнтом реєстру боржників фактору здійснюється в наступному порядку: в день підписання цього договору клієнт готує та передає фактору в письмовій формі, заповнений реєстр боржників, складений за формою, встановленою в додатку № 1 до цього договору ( п.п. 8.1.1). Протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання цього договору та письмового реєстру боржників, клієнт готує та передає фактору в електронній формі, електронною поштою або кур`єрською доставкою на електронному носієві (флеш карта, компакт диск та інші оптичні носії інформації) реєстр боржників за формою, встановленою в додатку № 1-1 до цього договору, з усіма заповненими даними про боржників. Електронний реєстр боржників засвідчується КЕП керівника клієнта ( п.п. 8.1.2). Протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання фактором електронної форми реєстру боржників фактор формує та надає клієнту для підписання акт приймання- передачі реєстру боржників (додаток № 2). Протягом 3 (трьох) робочих днів, з моменту отримання клієнтом акту приймання-передачі реєстру боржників, уповноважений представник клієнта підписує вказаний акт, скріплює печаткою та передає підписаний примірник акту фактору ( п.п. 8.1.3).

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2024 року, але у будь-якому випадку до повного виконання відповідних зобов`язань сторонами ( п. 13.1).

Відповідно до платіжної інструкції № 73659 від 12.12.2023 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перерахувало на рахунок ТОВ «Аванс Кредит» грошові кошти у розмірі 1 138811,65 грн на виконання умов договору факторингу № 13122023 від 13.12.2023.

13 грудня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та ТОВ «Аванс Кредит» підписали акт прийому-передачі письмового та електронного реєстру боржників від 13 грудня 2023 року до договору факторингу № 13122023 від 13.12.2023.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 13122023 від 13.12.2023, підписаного директором ТОВ «Аванс Кредит» та представником ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», до останнього перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 25073-08/2023 від 20.08.2023 року на загальну суму 27100,0000 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 25073-08/2023 від 20.08.2023 року станом на дату подання позову загальна заборгованість відповідача становить 27100,00 грн., а саме: - заборгованість за тілом кредиту 7000,00 грн.; - заборгованість за відсотками 20100,00 грн.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( стаття 204 ЦК України).

За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( частина перша статті 628 ЦК України).

Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша стаття 638 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У пункті 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За змістом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів).

Відповідно до частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частинами першою, другою статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України « Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.

Пунктом 159 розділу VIII «Загальні правила документообігу за операціями з використанням платіжних інструментів» Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 за №164, передбачено, що документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (в редакції, чинній станом на час укладення договору №20577-08/2023 від 17.08.2023) ідентифікація особи - процес використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті якого забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або уповноваженого представника юридичної особи та перевірка належності особі таких даних.

Електронна ідентифікація здійснюється за допомогою засобів електронної ідентифікації, що підпадають під схему електронної ідентифікації, затверджену Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 14 Закону України « Про електронні довірчі послуги»).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У пункті 1 частини першої статті 512 та статті 514 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 1077 ЦК України ( в редакції станом на час укладення договору факторингу № 13122023 від 13.12.2023) за договором факторингу ( фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони ( клієнта) за плату ( у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи ( боржника).

Згідно зі статтею 1078 ЦК України ( чинної станом на час укладення договору факторингу № 13122023 від 13.12.2023) предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав ( наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому ( майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, за змістом наведених норм процесуального права сторона справи зобов`язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, на підтвердження своїх вимог позивач надав паперову копію електронного договору про надання фінансового кредиту №25073-08/2023 від 20.08.2023, заявку - анкету клієнта на отримання фінансового кредиту в ТОВ «Аванс Кредит» та Інформаційне повідомлення споживачеві, що містять особисті дані позичальника, зокрема: реквізити паспорта, адресу місця реєстрації, РНОКПП, номер телефону, адресу електронної пошти, умови кредитування, відомості про процес оформлення та розгляду заяви, прийняття рішення кредитодавцем про погодження видачі кредиту та погоджені умови кредитування.

Для підписання кредитного договору позичальник використав електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частини шостої та восьмої статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

Первісний кредитор ТОВ «Аванс Кредит» свої зобов`язання надати грошові кошти позичальнику виконав у повному обсязі, що підтверджується інформацією ТОВ «Універсальні платіжні рішення», якою останнє підтвердило ТОВ «Аванс Кредит» успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта: 20.08.2023 о 17:15:07 на суму 7 000,00 грн, маска картки НОМЕР_2 .

При цьому реквізити (маска картки) платіжного документа, на який згідно з інформацією ТОВ «Універсальні платіжні рішення» було перераховано кошти у сумі 7 000,00 грн, збігаються з реквізитами платіжного документа - номера картки ( маска картки) отримувача, зазначеного у заявці - анкеті клієнта на отримання фінансового кредиту та п. 8 «Реквізити та підписи сторін» договору про надання фінансового кредиту №25073-08/2023 від 20.08.2023.

На вимогу ухвали суду в частині витребування доказів АТ КБ «Приватбанк» надало відповідь про перерахунок коштів в розмірі 7000 грн від 20.08.2023 на номер запитуваної картки емітованої на ім`я ОСОБА_1 .

Таким чином, встановлені судом обставини справи та надані позивачем на їх підтвердження докази є достатніми для висновку про належне укладення договору про надання фінансового кредиту первісним кредитором ТОВ «Аванс Кредит» з відповідачем в електронній формі та отримання останнім кредитних коштів у сумі 7 000,00 грн.

Посилання представника відповідача на неспівмірність нарахованих процентів із розміром основного боргу та необхідність їх зменшення до 3500,00 грн. суд відхиляє, виходячи з наступного.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 дійсно звернула увагу на компенсаційний характер заходів цивільно-правової відповідальності та можливість за певних обставин зменшення їх розміру з огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності. Водночас наведений правовий висновок не означає автоматичного зменшення будь-яких договірних процентів за користування кредитом до розміру основного боргу, оскільки правова природа процентів за користування кредитом та відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання не є тотожною.

У цій справі суд не встановив правових підстав для зменшення належних до сплати процентів до 3500,00 грн. лише з мотивів їх співвідношення із сумою основного боргу. Разом з тим суд враховує заперечення представника відповідача в тій частині, у якій вони стосуються правильності визначення розміру заборгованості, та здійснює її розрахунок з урахуванням установлених законом обмежень максимальної денної процентної ставки.

Що стосується посилання представника відповідача про те, що відповідачкою сплачено в рахунок заборгованості 13800, 00 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до положень п. 3, 6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України до загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Разом з тим, відповідачка не надала належні та допустимі докази здійснення таких платежів, зокрема, платіжні квитанції, банківські виписки або інші документи, що підтверджують фактичне перерахування коштів, із зазначенням дат, сум та одержувачів відповідних платежів.

Даючи оцінку іншим доводам учасників справи, з огляду на низку тверджень сторін, що не стали предметом аналізу в даному рішенні, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої- п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як зазначено у пункті 3 частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову- на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною першою статті 26 цього Закону визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, який зазначений у позовній заяві, позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Суд встановив, що адвокат Усенко М.І. надавав позивачу ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» професійну правничу допомогу на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката Усенка Михайла Ігоровича та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»; ордеру на надання правничої допомоги серії ВС № 1381377 від 02.07.2025.

Відповідно до п.п. 1.1. договору клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності, та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта. Цим договором клієнт призначає виконавця своїм представником. Виконавець набуває права реалізовувати права клієнта, надавати від його імені пояснення, заяви, скарги, клопотання тощо, а також представляти інтереси в усіх органах державної влади, судах загальної юрисдикції, в організаціях будь-яких форм власності та вчиняти інші дії, користуючись правами, які передбачені, зокрема, статтями 43,49,64 Цивільного процесуального кодексу України ( п.п.1.2.). Всі вищевказані права надаються для комплексного супроводу судових справ і стягнення заборгованості за кредитними договорами, право вимоги щодо якої належить клієнту ( п.п.1.3.).

Пунктом 2.1.договору передбачено, що порядок розрахунків та інші аспекти виконання договору визначаються додатком № 1 до договору. Додаток № 1 є документом, що стосується виключно правовідносин між сторонами, і становить собою конфіденційну інформацію. Для реалізації п.п.1.1. та 1.2. договору сторонам не потрібно пред`являти будь-якій третій особі додаткові частини цього договору. Даним пунктом сторони підтверджують, що між ними досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов договору, та заявляють про достатність даного документу, у випадку його пред`явлення особам, вказаним в п.1.1., в якості підтвердження повноважень виконавця. Справи в роботу виконавця передаються на підставі замовлення, сформованого клієнтом ( п.п.2.2.).

Згідно з п. п. 2.3. договору вартість наданих послуг правничої допомоги за одну кредитну справу складає 8000,00 грн, без ПДВ.

Вказані вище докази у своїй сукупності підтверджують факт надання адвокатом Усенком М.І. правової допомоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за договором про надання правової (правничої) допомоги.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено ( див. постанову Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

За змістом договору про надання правової допомоги розмір винагороди визначений у договорі у вигляді фіксованої суми за кожен вид адвокатської послуги.

Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу, відповідно до вимог ст. ст. 137, 141 ЦПК України, суд зважає, що справа є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2000 грн. витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, у відповідності до ст. 1054, 1077-1086 ЦК України, керуючись ст. 141, 258-259, 263-265, 280, 288 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання установлене судом: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит Капітал» (місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ: 35234236) заборгованість за кредитним договором №25073-08/2023 від 20.08.2023 року в сумі 27100,00 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання установлене судом: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит Капітал» (місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ: 35234236) судовий збір 2662,40 грн. та 2000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 16.11.2026 року.

Суддя С.Ю.ПЕТРЕНКО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua