Суд: Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: дорожнього руху
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №607/22408/26
Суддя: Дзюбановський Ю. І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16.11.2026 Справа №607/22408/26 Провадження №2-а/607/560/2026
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді: Дзюбановського Ю.І.
при секретарі судового засідання: Канюці Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Карнас М.З. від 15.10.2026 до ГУНП в Тернопільській області про скасування постанови серії ЕНА №8010835 від 07.10.2026 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
Представник заявника ОСОБА_1 – адвокат Карнас Марія Зіновіївна звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача ГУНП в Тернопільській області, в якій просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серія ЕНА №8010835 від 07.10.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу, а адміністративну справу відносно ОСОБА_1 закрити.
У заявленому адміністративному позові представник позивача в його обґрунтування посилається на те, що згідно оскаржуваної постанови на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн. за порушення п. 9.2 (б) ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Однак вважає, що постанова винесена без повного і всебічного з`ясування обставин справи, оскільки ОСОБА_1 жодного адміністративного правопорушення не вчиняла. Так, 07 жовтня 2026 року о 14 год 04 хв ОСОБА_1 керувала власним автомобілем «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Герети в селищі Козова, не подала сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті. Після завершення повороту автомобіль позивачки було зупинено працівниками поліції вже на вул. Б.Хмельницького, де о 14 год. 08 хв. було розглянуто справу. Позивач факт порушення заперечувала. Попри це інспектор, не дослідивши належним чином обставин події, виніс оскаржувану постанову. Постанова не містить посилань на будь-які докази, крім відеозаписів. Інших фактичних даних, які б підтверджували подію правопорушення, у постанові не наведено. Сам лиш підпис особи на бланку постанови про роз`яснення їй прав не свідчить про те, що ці права було забезпечено. З огляду на викладене представник позивача просить суд позов задовольнити.
29 жовтня 2026 року на адресу суду через судову систему «Електронний суд» надійшов письмовий відзив від представника відповідача ГУНП в Тернопільській області Н.Трепет, в якому проти заявленого адміністративного позову заперечує, просить відмовити у його задоволені, посилаючись на те, що 07 жовтня 2026 року близько 14 год 04 хв позивачка ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у селищі Козова Тернопільського району Тернопільської області, рухаючись з вулиці Герети на вулицю Богдана Хмельницького, не подала сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку під час здійснення маневру, чим порушила вимоги підпункту «б» пункту 9.2 Правил дорожнього руху України. За вказаним фактом інспектором СПД (селище Козова) ВП №1 (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області лейтенантом поліції Гільовським Д.В. винесено постанову серії ЕНА №8010835 від 07 жовтня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Відповідно до підпункту «б» пункту 9.2 Правил дорожнього руху України водій зобов`язаний подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом. При цьому, згідно з пунктом 9.4 Правил дорожнього руху України, такі сигнали повинні подаватися завчасно до початку маневру. Отже, під час здійснення будь-якого маневру, пов`язаного зі зміною напрямку руху, водій зобов`язаний завчасно повідомити про це інших учасників дорожнього руху. На підтвердження факту вчинення позивачкою адміністративного правопорушення відповідач послався на відеозаписи, долучені до відзиву. Зокрема, на відеозаписі під назвою «07.10.26 авто» у часовому проміжку з 00:00:19 до 00:00:23 зафіксовано рух автомобіля позивачки та здійснення нею маневру без увімкнення світлового покажчика повороту відповідного напрямку. Крім того, на вказаному відеозаписі відображено дорожній знак 2.3 «Головна дорога» з табличкою 7.8 «Напрямок головної дороги», що, за твердженням відповідача, підтверджує виїзд позивачки з другорядної дороги на головну без подання відповідного попереджувального сигналу. Також представник відповідача звернула увагу на відеозапис із нагрудного відеореєстратора поліцейського під назвою «07.10.26 (2)», на якому в часовому проміжку з 00:00:14 до 00:00:20 зафіксовано повідомлення позивачці причини зупинки транспортного засобу відповідно до вимог статті 35 Закону України «Про Національну поліцію». Крім того, на відеозаписі під назвою «07.10.26 (1)» у часовому проміжку з 00:00:17 до 00:00:33, за твердженням відповідача, відображено ознайомлення позивачки з відеозаписом автомобільного відеореєстратора, на якому зафіксовано обставини вчинення нею маневру без увімкнення світлового покажчика повороту. Представник відповідача наголосила, що працівник поліції діяв у межах наданих йому повноважень, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» та КУпАП, а оскаржувану постанову винесено з дотриманням вимог законодавства. При цьому позивачці було роз`яснено її права, передбачені статтею 268 КУпАП та порядок оскарження постанови, про що як зазначено у відзиві, свідчить її підпис у відповідному пункті оскаржуваної постанови. Посилаючись на положення статей 72, 77 КАС України, статей 251, 252 КУпАП, представник відповідача вважала, що долучені до відзиву відеоматеріали підтверджують факт порушення позивачкою Правил дорожнього руху України, а доводи позовної заяви не спростовують правомірності прийнятого поліцейським рішення. З огляду на викладене представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі у зв`язку з його безпідставністю.
04 листопада 2026 року на адресу суду через судову систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якому представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі та заперечила проти доводів відповідача, зазначивши, що наведені у відзиві обставини не спростовують доводів позовної заяви та не підтверджують правомірності оскаржуваної постанови. Зокрема, представник позивача зазначила, що відповідач не спростував доводів щодо відсутності в оскаржуваній постанові конкретного опису обставин адміністративного правопорушення, зокрема місця та напрямку здійснення повороту, а також відомостей про обставини виявлення правопорушення працівником поліції. Крім того, постанова не містить пояснень позивачки та їх оцінки, а відповідачем не наведено належного обґрунтування походження, належності та допустимості відеозаписів, покладених в основу прийнятого рішення. На думку представника позивача, посилання відповідача на загальні положення законодавства щодо обов`язку водія подавати сигнали світловими покажчиками повороту не стосуються суті спору, оскільки позивачка не заперечує відповідного обов`язку, натомість спірним є питання доведеності факту його порушення саме за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові. Зазначила, що в оскаржуваній постанові зазначено лише про те, що позивачка не подала сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку під час повороту на вулиці Герети в селищі Козова. Водночас у відзиві відповідач уперше навів додаткові обставини щодо наявності дорожнього знака 2.3 «Головна дорога» з табличкою 7.8 «Напрямок головної дороги», виїзду позивачки з другорядної дороги на головну та незастосування покажчика правого повороту. На переконання представника позивача, такі обставини мали бути встановлені та відображені в постанові під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а їх наведення лише у відзиві фактично є доповненням мотивів прийнятого рішення під час судового розгляду. Крім того вказала на суперечності щодо часу вчинення правопорушення та часу зупинки транспортного засобу. Так, згідно з відеозаписом автомобіль позивачки було зупинено о 14 год 00 хв 58 с, тоді як в оскаржуваній постанові час вчинення правопорушення зазначено як 14 год 04 хв 08 с, а час розгляду справи – 14 год 08 хв 43 с. За таких обставин, наявна невідповідність між часом зупинки транспортного засобу та часом події, зазначеним у постанові, що ставить під сумнів належність долучених відеозаписів як доказів саме того правопорушення, за яке позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності. Крім того, зауважила, що відповідач посилається лише на короткі фрагменти відеозаписів, не зазначаючи їх загальної тривалості, безперервності та повноти, а також не надає оригіналів файлів із відповідними відомостями про дату й час їх створення. З відеозапису вбачається участь у зупинці транспортного засобу та повідомленні її причин працівника поліції Конопелько, тоді як оскаржувану постанову винесено іншим працівником поліції - Гільовським Д.В. Позивачка заперечувала факт вчинення адміністративного правопорушення, однак її пояснення не відображені в постанові та не отримали належної оцінки. Водночас посилання відповідача на внутрішнє переконання поліцейського не може саме по собі підтверджувати правомірність прийнятого рішення, оскільки таке переконання відповідно до статті 252 КУпАП повинно ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. З огляду на викладене представник позивача просила суд врахувати наведені у відповіді на відзив заперечення, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 8010835 від 07 жовтня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою суду від 20 жовтня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 07.10.2026 інспектором СПД (смт. Козова) Відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Гільовським Д.В. була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №8010835, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 07 жовтня 2026 року о 14 год 04 хв ОСОБА_1 керувала власним автомобілем «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Герети в селищі Козова, не подала сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті.
Підпунктом «б» пункту 9.2 Правил дорожнього руху визначено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил, в тому числі користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З відеозапису з нагрудної камери патрульної поліції, який міститься на диску, долученому представником відповідача до свого відзиву вбачається, що 07.10.2026 працівниками поліції було зупинено транспортний засіб марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням позивачки ОСОБА_1 . Під час спілкування з водійкою працівник поліції повідомив їй причину зупинки, а саме порушення вимог Правил дорожнього руху України, що полягало у неподанні сигналу світловим покажчиком повороту під час здійснення маневру. Надалі працівники поліції продемонстрували позивачці відеозапис із автомобільного відеореєстратора, на якому, за їх твердженням, зафіксовано вказане порушення.
Тобто, вказані матеріали відеофіксації доводять факт вчинення правопорушення позивачем та спростовують наведені в адміністративному позові доводи позивача щодо відсутності в її діях складу правопорушення.
Крім цього твердження позивача про те, що поліцейськими не надано жодних доказів вчинення правопорушення, не знайшли свого підтвердження. Зокрема, із відеозапису вбачається, що працівник поліції демонструє позивачці відеозапис із автомобільного відеореєстратора, на якому, за твердженням працівників поліції, зафіксовано рух керованого нею транспортного засобу та здійснення маневру без увімкнення світлового покажчика повороту відповідного напрямку. При цьому позивачка мала можливість ознайомитися із зазначеним відеоматеріалом безпосередньо під час спілкування з працівниками поліції.
Щодо доводів представника позивачки про відсутність у постанові пояснень останньої та їх оцінки суд зазначає, що відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою та оскаржувати постанову у справі.
Водночас відсутність у тексті постанови дослівного викладення всіх пояснень особи сама по собі не свідчить про порушення її процесуальних прав та не є безумовною підставою для скасування постанови.
Із досліджених відеоматеріалів вбачається, що позивачка спілкувалася з працівниками поліції, мала можливість висловити свою позицію та ознайомитися з відеозаписом, на який посилалися поліцейські. Саме по собі заперечення позивачкою факту вчинення правопорушення не зумовлює необхідності прийняття рішення на її користь за відсутності інших об`єктивних даних, які б спростовували наявні докази.
Посилання представника позивачки на те, що транспортний засіб було зупинено працівником поліції Конопелько, тоді як постанову виніс інспектор Гільовський Д.В., також не є достатньою підставою для висновку про протиправність оскаржуваної постанови.
Сам по собі факт участі кількох працівників поліції у виявленні правопорушення, зупинці транспортного засобу та оформленні адміністративних матеріалів не свідчить про порушення вимог законодавства. Позивачкою не наведено належних доказів того, що інспектор Гільовський Д.В. не був уповноважений розглядати справу про адміністративне правопорушення відповідної категорії або що зазначена обставина вплинула на законність прийнятого рішення.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищенаведене та встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні у справі докази, суд приходить до переконання, що підстав для задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 не має, а постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 8010835 від 07.10.2026 винесена у відповідності до вимог чинного законодавства.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 251, 258, 289, 293 КУпАП, ст.ст. 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства, суд –
УХВАЛИВ:
В задоволенні позовних вимог представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Карнас М.З. від 15.10.2026 до ГУНП в Тернопільській області про скасування постанови серії ЕНА №8010835 від 07.10.2026 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП – відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
Відповідач: ГУНП в Тернопільській області, вул. Валова, 11, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 40108720.
Рішення суду складено 16 листопада 2026 року.
Головуючий суддяЮ. І. Дзюбановський
Оригінал: reyestr.court.gov.ua