Рішення від 15 листопада 2026 р. у справі №604/1085/26 — Підволочиський районний суд Тернопільської області

Суд: Підволочиський районний суд Тернопільської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №604/1085/26

Суддя: Сіянко В. М.

Справа № 604/1085/26

Провадження № 2/604/771/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2026 року селище Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сіянка В.М.,

за участю секретаря судового засідання Феньо О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Підволочиськ цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

11 вересня 2026 року через систему «Електронний суд» до Підволочиського районного суду Тернопільської області надійшла позовна заява ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 89101 від 08 серпня 2023 року у загальному розмірі 10 950,00 грн та пені у розмірі 4 500,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що 08 серпня 2023 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 89101. Відповідно до умов вказаного договору кредитодавець надав відповідачу кредит у розмірі 3 000,00 грн строком на 14 днів, тобто до 21 серпня 2023 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 5 % на добу (1825 % річних).

23 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 23122024, відповідно до якого до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло право вимоги за Кредитним договором № 89101 від 08 серпня 2023 року.

Позивач зазначає, що відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів належним чином не виконав. Станом на дату подання позову заборгованість становить 10 950,00 грн, з яких: 3 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 7 950,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом. Крім того, позивач просив стягнути пеню у розмірі 4 500,00 грн.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Ухвалою судді від 15 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача до суду не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судових повісток та опублікування оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України». Відзиву на позовну заяву не подав, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність та достатність у сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено законом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини першої статті 128 ЦПК України судова повістка надсилається учаснику справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи, або в порядку, встановленому законом.

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України у разі зазначення в поштовому повідомленні, що адресат відсутній за вказаною адресою, судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.

Відповідно до частини одинадцятої статті 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Судом встановлено, що поштові відправлення, направлені відповідачу за адресою, зазначеною в матеріалах справи, повернулися до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою». Відомостей про іншу адресу місця проживання відповідача матеріали справи не містять.

За таких обставин, оскільки судові повістки направлялися відповідачу за зареєстрованою у встановленому законом порядку адресою місця проживання (ч. 7 ст. 128 ЦПК України), відомостей про іншу адресу місця проживання або перебування відповідача матеріали справи не містять, а поштове відправлення повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», суд на підставі пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України вважає відповідача належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 та постанові КЦС ВС від 14 червня 2023 року у справі № 757/25474/20-ц).

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, а відповідачем не подано відзиву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Представник позивача заперечень проти ухвалення заочного рішення не заявляв. Відповідач не з`явився, заяву про розгляд справи за його відсутності не подав, відзив на позовну заяву не надав, про причини неявки до суду не повідомив.

За таких обставин, з огляду на належне повідомлення відповідача, відсутність його заяви про розгляд справи за його відсутності та відзиву, а також відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Щодо укладення кредитного договору в електронній формі

Судом встановлено, що 08 серпня 2023 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Кредитний договір № 89101. Договір укладено через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця (вебсайт www.aviracredit.com.ua) шляхом акцептування позичальником оферти кредитодавця та підписання договору шляхом використання одноразового ідентифікатора KL1582.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, оформленою в електронній формі та спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з частиною дванадцятою статті 11 цього ж Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Суд враховує правові позиції Верховного Суду щодо укладення електронних кредитних договорів та підтвердження волевиявлення сторін шляхом використання одноразового ідентифікатора. У постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19) Верховний Суд роз`яснив, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. У постанові від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20) Верховний Суд зазначив, що електронний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором, є належним доказом виникнення відповідних правовідносин. У постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20) Верховний Суд дійшов висновку, що підписання електронного договору шляхом використання одноразового ідентифікатора є належним способом його підписання.

Суд також враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2026 року у справі № 674/1542/24, згідно з якою належні та допустимі докази підписання електронного кредитного договору одноразовим ідентифікатором можуть бути достатніми для встановлення факту укладення правочину. Сам по собі факт твердження позичальника про шахрайство без доказів порушення процедур ідентифікації з боку кредитодавця не є підставою для визнання договору недійсним. Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 08 квітня 2026 року у справі № 705/1938/25.

Матеріалами справи підтверджується, що Кредитний договір № 89101 від 08 серпня 2023 року містить відомості про його підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL1582. Згідно з довідкою про ідентифікацію клієнта одноразовий ідентифікатор KL1582 було направлено на номер телефону НОМЕР_1 та використано для підписання договору 08.08.2023 о 08:58:04, що узгоджується з умовами договору та вимогами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач не отримував одноразовий ідентифікатор KL1582, що номер мобільного телефону, на який було направлено одноразовий ідентифікатор, йому не належав, що договір було укладено без його волі або що електронний підпис використано іншою особою.

За таких обставин суд дійшов висновку, що Кредитний договір № 89101 від 08 серпня 2023 року був укладений між сторонами належним чином в електронній формі з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію» щодо порядку його укладення та підписання. Вказаний договір є належною правовою підставою виникнення між сторонами цивільних прав та обов`язків, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, а його умови є обов`язковими для виконання сторонами відповідно до статті 629 ЦК України. Підстав вважати цей договір неукладеним, нікчемним або недійсним судом не встановлено.

Щодо факту надання кредитних коштів

Судом встановлено, що на виконання умов Кредитного договору № 89101 від 08 серпня 2023 року позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 3 000,00 грн шляхом безготівкового перерахування на його картковий рахунок № НОМЕР_2 .

Факт перерахування підтверджується платіжним документом (довідкою) ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, з якого вбачається, що 08 серпня 2023 року о 08:58 на картковий рахунок № НОМЕР_2 було перераховано 3 000,00 грн із призначенням платежу «Видача кредита # НОМЕР_3 ». Зазначений документ є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом у розумінні статей 77-80 ЦПК України, а його сукупність з іншими доказами у справі підтверджує отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 3 000,00 грн.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 02 липня 2020 року у справі № 753/16745/15-ц (провадження № 61-40036св18), згідно з якою розрахунок заборгованості, який узгоджується зі змістом договору та підтверджений первинними платіжними документами про перерахування коштів, є належним доказом для підтвердження наявності та розміру заборгованості.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Таким чином, позивач належним чином виконав свій обов`язок щодо надання кредитних коштів, передбачений умовами Договору.

Судом не встановлено фактів докредитування або укладення додаткових договорів про збільшення суми кредиту за Кредитним договором № 89101 від 08.08.2023. Матеріали справи містять докази лише одноразового перерахування кредитних коштів у розмірі 3 000,00 грн.

Матеріали справи не містять доказів неотримання відповідачем кредитних коштів або їх зарахування на рахунок іншої особи. Відповідач доказів неотримання коштів або їх повернення суду не надав, контррозрахунку заборгованості не надав.

За таких обставин суд вважає доведеним факт надання позивачем відповідачу кредитних коштів у розмірі 3 000,00 грн.

Щодо відступлення права вимоги за договором факторингу

Судом встановлено, що 23 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» (Клієнт) та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (Фактор) було укладено Договір факторингу № 23122024, відповідно до умов якого Клієнт відступив Фактору право вимоги за Кредитним договором № 89101 від 08 серпня 2023 року.

Згідно з Актом приймання-передачі реєстру прав вимог за Договором факторингу № 23122024 від 23.12.2024 ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» передало, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» прийняло реєстр прав вимог, до якого включено право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 89101 від 08.08.2023 на загальну суму 10 950,00 грн. Акт містить індивідуалізуючі ознаки боржника (ПІБ, РНОКПП), номер та дату кредитного договору, а також суму заборгованості, що в сукупності з Договором факторингу підтверджує включення до переданого реєстру та перехід до позивача права вимоги саме за зазначеним кредитним договором.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Суд враховує, що згідно зі статтею 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, і не мають зворотної дії у часі. Відтак, оцінка набуття позивачем права вимоги здійснюється за нормами матеріального права, чинними на момент вчинення відповідного правочину, з урахуванням перехідних положень Закону України № 4863-IX від 03.06.2025, який набрав чинності 30.07.2026.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25, згідно з якою за договором факторингу допускається відступлення як наявної, так і майбутньої грошової вимоги. Наявною є вимога, строк платежу за якою настав; до наявних вимог належать також «недозрілі» вимоги, можливість здійснення яких залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Майбутньою є вимога, яка виникне в майбутньому.

Право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 89101 від 08 серпня 2023 року виникло до моменту укладення Договору факторингу № 23122024 від 23 грудня 2024 року, і строк платежу за ним на дату укладення договору факторингу вже настав. Відповідно, відступлене право вимоги є наявною грошовою вимогою, що підтверджує правомірність її відступлення за договором факторингу.

Відповідач не навів доказів недійсності Договору факторингу № 23122024 від 23.12.2024 або Акта приймання-передачі реєстру прав вимог.

Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини другої цієї статті, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги позивачеві. Водночас відповідач не навів доказів виконання ним зобов`язання первісному кредиторові після дати відступлення права вимоги. За таких обставин, з огляду на відсутність доказів виконання відповідачем зобов`язання первісному кредиторові після дати відступлення права вимоги, неповідомлення відповідача про відступлення не є перешкодою для задоволення позовних вимог позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 89101 від 08 серпня 2023 року в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу права вимоги.

Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту

Судом встановлено, що відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів у встановлений Кредитним договором № 89101 від 08 серпня 2023 року строк - до 21 серпня 2023 року - не виконав.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на дату подання позову заборгованість за основною сумою кредиту (тілом кредиту) становить 3 000,00 грн.

Наданий позивачем розрахунок судом перевірено. Він узгоджується з умовами Кредитного договору, доказами надання кредитних коштів та відсутністю доказів їх повернення. Відповідач не надав доказів, що спростовували б розрахунок позивача, контррозрахунку заборгованості чи заперечень щодо її розміру.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення заборгованості за основною сумою кредиту (тілом кредиту) в розмірі 3 000,00 грн є обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом

Судом встановлено, що відповідно до умов Кредитного договору № 89101 від 08.08.2023 процентна ставка за користування кредитом становить 5 % за кожен день користування кредитом (1825 % річних). Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за період з 08 серпня 2023 року по 29 вересня 2023 року відповідачу нараховано проценти за користування кредитом на загальну суму 7 950,00 грн. Розрахунок здійснено на залишок неповернутої суми кредиту за кожен день користування кредитом із застосуванням зазначеної процентної ставки.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Зазначена норма застосовується до договорів про споживчий кредит, укладених з 24 грудня 2023 року, а до раніше укладених договорів - лише у передбачених законом випадках їх продовження після цієї дати.

Оскільки Кредитний договір у цій справі укладено 08 серпня 2023 року, тобто до набрання чинності відповідними положеннями Закону, а строк кредитування за ним не продовжувався після 24 грудня 2023 року, встановлена сторонами ставка 5 % за день не підпадає під дію зазначеного обмеження.

Разом з тим, суд враховує правову позицію Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладену в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25), згідно з якою суд без окремої позовної вимоги споживача може застосувати такий спосіб коригування процентів за користування кредитом, як тлумачення умов договору, якщо вони є нечіткими або двозначними. Натомість визнати умову договору недійсною, змінити її та на цій підставі самостійно зменшити розмір процентів без відповідної позовної вимоги споживача суд не може.

У цій справі умови договору щодо розміру процентної ставки (5 % на день) є чіткими та однозначними, вони прямо визначені в п. 1.3 Індивідуальної частини договору. Відповідач не заявляв вимог про визнання цієї умови недійсною або про зменшення розміру процентів. За таких обставин, враховуючи принцип диспозитивності та змагальності, а також відсутність відповідної позовної вимоги, суд не вбачає правових підстав для самостійного зменшення розміру договірних процентів. Вимога про стягнення 7 950,00 грн підлягає задоволенню.

Щодо стягнення пені

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 4 500,00 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, зазначає, що відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (суб`єктом господарювання, який має право надавати фінансові послуги), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплачувати на користь кредитодавця неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідним договором за таке прострочення.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), згідно з якою на кредитний договір поширюється дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Оскільки прострочення виконання зобов`язання за Кредитним договором № 89101 виникло під час дії воєнного стану в Україні, відповідач у силу закону звільнений від обов`язку сплачувати пеню. Відтак вимога про стягнення пені у розмірі 4 500,00 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 28 липня 2026 року. Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а саме на суму 10 950,00 грн із заявлених 15 450,00 грн (10 950,00 грн основного боргу + 4 500,00 грн пені), судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1 886,94 грн (2 662,40 грн ? 10 950,00 грн / 15 450,00 грн). У задоволенні решти вимог про стягнення судового збору в сумі 775,46 грн суд відмовляє.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та ціною позову. У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22 наголосив, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат. Суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

У цій справі відповідач не заявив клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, не надав заперечень щодо їх неспівмірності.

Заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами: Договором про надання правової допомоги № 42649746/01 від 01.06.2026 року, Додатковою угодою № 89101 від 29.06.2026 року до Договору про надання правової допомоги № 42649746/01 від 01.06.2026 року, Детальним описом робіт (наданих послуг) від 29.06.2026 року та Актом про надання правничої допомоги від 29.06.2026 року.

Водночас, оскільки позов задоволено частково, витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 252,43 грн (6 000,00 грн ? 10 950,00 грн / 15 450,00 грн). У задоволенні решти вимог у цій частині (1 747,57 грн) суд відмовляє.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 512, 514, 516, 526, 610, 612, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст. 76-81, 89, 137, 141, 263-265, 274, 279, 280-284 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8) у загальному розмірі 17 089,37 грн (сімнадцять тисяч вісімдесят дев`ять гривень 37 копійок), з яких заборгованість за Кредитним договором № 89101 від 08 серпня 2023 року становить 10 950,00 грн (десять тисяч дев`ятсот п`ятдесят гривень 00 копійок), у тому числі заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту) становить 3 000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок), заборгованість за процентами за користування кредитом становить 7 950,00 грн (сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят гривень 00 копійок), судовий збір становить 1 886,94 грн (одна тисяча вісімсот вісімдесят шість гривень 94 копійки), витрати на професійну правничу допомогу становлять 4 252,43 грн (чотири тисячі двісті п`ятдесят дві гривні 43 копійки).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 16 листопада 2026 року.

Суддя В.М. Сіянко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua