Рішення від 12 листопада 2026 р. у справі №603/507/26 — Монастириський районний суд Тернопільської області

Суд: Монастириський районний суд Тернопільської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 12 листопада 2026 р.

Справа: №603/507/26

Суддя: Пасічник А. З.

Справа № 603/507/26

Провадження №2/603/377/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2026 рокум. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Пасічника А.З.,

при секретарі судового засідання Бащин М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», в інтересах якого діє представник Сахарова О.І. на підставі довіреності у порядку передоручення, яка сформована в системі «Електронний суд» від 15 квітня 2026 року, звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки на користь товариства заборгованість за кредитним договором № 778233521 від 18.12.2019 у розмірі 62 160,00 грн, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив про те, що 18 грудня 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і відповідач уклали договір № 778233521 (далі - договір) у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Перед укладенням кредитного договору відповідач з метою отримання кредиту самостійно за допомогою мережі Інтернет: перейшла на офіційний сайт первісного кредитора за посиланням www.moneyveo.ua та зареєструвалася на ньому, шляхом створення особистого кабінету позичальника; за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора заповнила та подала заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання; пройшла належну перевірку (верифікацію); ознайомилася та підтвердила згоду з офертою, індивідуальною частиною кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику (далі – правила) (додаток № 4), які є невід`ємною частиною кредитного договору, які перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.moneyveo.ua.; отримала на номер телефону, зазначений у заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використала для підписання кредитного договору; надала згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) первісного кредитора щодо укладання кредитного договору. Вказує, що такі дії відповідачки свідчать про те, що саме вона була ініціатором укладення договору. Підписавши зазначений договір сторони досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо розміру кредиту, грошової одиниці, в якій наданий кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. Згідно умов кредитного договору первісний кредитор виконав свій обов`язок й перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 20000 грн. На підставі договору факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01 між первісним кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі також - ТОВ «Таліон Плюс»), договору факторингу від 05.08.2020 № 05/0820-01 між ТОВ «Таліон Плюс та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі також – ТОВ «ФК «Онлайн Фінанси») та договору факторингу від 05.06.2025 № 05/06/25-Е між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 778233521 від 18.12.2019. Представник зазначив про те, що ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором, а у період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивача зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором. Загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем, на момент подання позовної заяви становить – 65 730,00 грн, яка складається з: 20000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 42 160,00 грн - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом й 3 570,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями, однак в межах даної позовної заяви позивач вимогу щодо стягнення заборгованості за штрафними санкціями не заявляє. З огляду на наведене просить позов задовольнити й стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості, а також понесені судові витрати.

Ухвалою судді Монастириського районного суду Тернопільської області від 31 серпня 2026 року позовна заява ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнята до розгляду й відкрите провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

16 вересня 2026 року представник відповідача по довіреності, яка сформована в системі «Електронний суд» від 01.07.2026 подав відзив на позовну заяву у якому просив відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс» з підстав того, що позивач не довів факт укладання кредитного договору. Також зазначив про те, що сам по собі факт укладання договору факторингу ще не свідчить про перехід прав вимоги від первісного кредитора до наступного кредитора. Звертає увагу на те, що кредитний договір № 778233521 був укладений з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 18.12.2019, а відступлення прав вимоги відбулася на рік раніше, а саме 28.11.2018. Окрім того, вказує на те, що позивач не надав первинних документів (платіжних інструкцій, меморіального ордеру, виписки з банківських рахунків, звітність тощо), з яких можливо достеменно встановити перерахування коштів від ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» як оплату за договором факторингу, та як наслідок встановити факт виконання фінансових зобов`язань однієї із сторін правочину. Вважає, що надані акт звірки розрахунків станом на 31.12.2020 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимог № 75 від 22.04.2020 року за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно реєстру прав вимог № 75 від 22.04.2020 є неналежними та недопустимими доказами на підтвердження факту здійснення оплати за договором факторингу та виконання умов договору факторингу, оскільки такі не передбачені умовами договору факторингу. Окрім того, звертає увагу на те, що реєстр прав вимог № 75 від 22.04.2020 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», складається з трьох окремих аркушів кожен, на другому з яких міститься інформація лише стосовно переходу прав вимог за договором, укладеним з відповідачем, а перелік інших боржників у наданому реєстрі відсутній, тому, вважає, що такий не можна розглядати як доказ на підтвердження переходу прав вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки його форма та зміст не відповідає вимогам до таких реєстрів (має містити повний перелік кредитних договорів, боржників та інформації про заборгованості, які передаються). Аналогічні реєстри прав вимог надані до договорів факторингу, укладених між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (від 05.08.2020 № 05/0820-01), між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» (від 05.06.2025 № 05/06/25 Е). Представник відповідача також заперечує факт підписання ОСОБА_1 додаткової угоди від 20.01.2020 про продовження терміну дії кредитного договору на 29 днів. Відтак, оскільки матеріали справи не мають доказів того, що позичальник укладала додаткові угоди для пролонгації дії договору, вважає, що позивачу необхіно відмовити в стягненні процентів, які були нараховані після закінчення строку дії договору (30 днів). Зазначає, що у відповідності до розрахунку заборгованості, який зроблений первісним кредитором, з урахуванням часткового погашення відповідачем кредитної заборгованості на загальну суму 5170 грн максимально допустимий розмір заборгованості повинен бути 20000+10200-5170=25030 грн. Окрім того, звернув увагу на те, що первісним кредитором 20.01.2020 та 19.02.2020 були нараховані проценти в значно завищеному розмірі: 1020 грн та 8260 грн, в той час як до цього і після цього жодного разу не були нараховано більше ніж 340 грн за день. При цьому 20.01.2020 здійснена часткова оплата в розмірі 5100 грн, проте загальна заборгованість зменшилася тільки на 4080 грн. Тобто замість того щоб зменшити борг на (5100-4080) = 1020 грн, кредитор записав ці кошти в проценти, тобто збільшив розмір заборгованості на 1020 грн. Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій, які нараховані за період 05.06.2025 – 15.06.2026, , зазначив про те, що відповідач у відповідності до положень п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України повинна бути звільнена від обов`язку сплачувати неустойку за прострочення зобов`язань, відтак така вимога задоволенню не підлягає. Щодо заявлених позивачем витрат на правничу допомогу представник зазначив про те, що дана справа не є складною, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, з огляду сайт Судова влада України, то ТОВ «ФК «ЕЙС» тільки за останні два місяці вже має більше 70-ти судових справ по всіх районних судах України, де позивач звертався до боржників з аналогічними позовами, відтак вважає, що така справа для позивача така позовна заява є типовою, шаблонною і витрати на професійну правничу допомогу повинні становити 3000 грн, що є співмірною з обсягом і складністю наданих послуг згаданим адвокатом (в разі задоволення позовних вимог).

У поданій 17 вересня 2026 року відповіді на відзив представник позивача зазначила про те, що алгоритм нарахування заборгованості узгоджений умовами договору, а відповідач підписавши кредитний договір, надала свою згоду на сплату усіх зазначених у них платежів (процентів та винагороди), які були визначені за взаємною згодою сторін та недійсними не визнані. Виходячи з умов кредитного договору, нараховані відповідачу проценти за користування кредитом поза межами встановленого кредитним договором строку кредитування є погодженою сторонами мірою відповідальності за порушення позичальником строків повернення кредиту, які підлягають стягненню з останньої в повному обсязі. Окрім того, звернула увагу на те, що відповідач не надала власного розрахунку заборгованості, в тому числі, що спростовують правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості, що за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 у справі № 753/7883/15 є безпідставним. Предстаник зазначає, що позивач не заявляє вимог щодо стягнення штрафних санкцій, у зв`язку з чим загальна сума заявлених до стягнення вимог становить 62 160,00 грн, що складається: 20 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту та 42 160,00 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Щодо укладення додаткової угоди до договору № 778233521 від 18.12.2019 представник звернула увагу на те, що відповідно до пункту 2 додаткової угоди від 20.01.2020, позичальник на дату її укладення зобов`язана сплатити фактично нараховані проценти за користування кредитними коштами. ОСОБА_1 20.01.2020 здійснила частковий платіж на виконання умов зазначеної додаткової угоди, що додатково підтверджує факт її укладення. Щодо переходу права вимоги за кредитним договором зазначила про те, що укладання договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до виникнення кредитних правовідносин з ОСОБА_1 від 18.12.2019 не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договір факторингу був чинним. Право вимоги по кредитному договору № 778233521 від 18.12.2019 передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс» та в подальшому позивачу на підставі реєстру, який оформлений належним чином. Вважає, що надані позивачем договори факторингу, витяги з реєстру прав вимоги та акт прийому-передачі реєстру боржників самі по собі є достатніми для підтвердження заявлених вимог. Акти звірки, у свою чергу, виконують допоміжну функцію та додатково підтверджують сплату суми фінансування фактором клієнту, що свідчить про послідовність та узгодженість правової позиції позивача. Вважає, що позивач належно і достатньо довів факт переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», і наступні переходи прав вимоги до останнього кредитора - ТОВ «ФК «Ейс» з дотриманням положень Закону України «Про захист персональних даних», а також Закону України «Про інформацію» метою яких є забезпечення збереження інформації, її нерозголошення та недопущення використання на свою користь або на користь третіх осіб. Позивач, вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим та таким, що підлягають задоволенню, оскільки адвокат виконав належну да достатню кількість роботи, яка була необхідна для належного представництва інтересів клієнта. Надані послуги відповідають обсягу виконаних завдань, а їх вартість є обґрунтованою та необхідною для ефективного захисту прав та інтересів клієнта.

19 вересня 2026 року представник відповідача через систему «Електронний суд» подав заперечення на відповідь на відзив у яких зазначив про те, що відповідач вважає факт укладання додаткової угоди недоведеним, оскільки остання заперечує її підписання, а тому вона не може братися до уваги при ухваленні рішення. Вважає, що у зв`язку із ненаданням позивачем доказів на підтвердження оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року позивач не довів факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс». Вважає, що із врахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності, розмір процентів за договором не може перевищувати розміру отриманих відповідачем кредитних коштів. Щодо витрат на правничу допомогу навів аналогічні у відзиві заперечення.

21 вересня 2026 року представник позивача через систему «Електронний суд» подала додаткові пояснення у справі у яких наводить аналогічні аргументи щодо дійсності умов укладеного з відповідачем договору. Окрім того, зазначила те, що сам по собі факт відсутності підписів на окремих додаткових угодах не може автоматично свідчити про їх недійсність, особливо з урахуванням того, що такі угоди укладені в межах виконання основного договору та фактично спрямовані на врегулювання вже існуючих договірних відносин. Тому доводи відповідача щодо недійсності зазначених угод є необґрунтованими та не можуть бути підставою для неврахування їх умов під час вирішення спору. Також, зазначила про те, що оскільки в договорах факторингу чітко визначено, що моментом набуття права вимоги є підписання реєстру прав вимог або реєстру боржників та акта прийому-передачі реєстру позивач належним чином довів факт переходу права вимоги. Вважає, що, посилання представника відповідача про обов`язковість підтвердження оплати за договорами факторингу, як умови переходу права вимоги за кредитним договором є необґрунтованим та суперечить встановленим умовам договору. В обґрунтування зазначеного представник навела усталену позитивну судову практику апеляційних судів. Щодо витрат на правничу допомогу зазначила про те, що позивач долучив акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином.

21 вересня 2026 року представник відповідача через систему «Електронний суд» подав заперечення у яких зазначив про те, що відповідач заперечує проти позовних вимог, про що було заявлено у відзиві та у запереченні на відповідь на відзив. Там же стороною відповідача обґрунтовувалась позиція щодо незаконності нарахувань процентів після закінчення строку дії договору, та зазначалося що всупереч умовам договору про нарахування 8375 грн процентів позивач намагається стягнути 47001,89 грн процентів. Проте позивач і дальше стверджує, що відповідачем не зроблений власний розрахунок.

У поданих 22 вересня 2026 року додаткових поясненнях у справі представник позивача зазначила проте, що всі висновки Верховного Суду, про які зазначає сторона відповідача, були прийняті судом касаційної інстанції у справах, що не є релевантними правовідносинам у даній справі. Відтак, дана практика не може бути застосована до цієї справи.

23 вересня 2026 року представник відповідача подав заперечення на додаткові пояснення у яких просить прийняти до розгляду заперечення на повторні додаткові пояснення та в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 09 жовтня 2026 року за клопотанням представника ТОВ «ФК «Ейс» у АТ «Ощадбанк» витребувана інформація і докази, які 27.10.2026 долучені до матеріалів справи.

ТОВ «ФК «Ейс» не забезпечили явку представника в судове засідання, у позовній заяві представник просив цивільну справу розглядати у відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомили. Жодних клопотань до початку судового засідання не подали.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд встановив такі обставини.

18 грудня 2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та позичальником ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір № 778233521 (далі - договір).

Для підтвердження укладення кредитного договору відповідачкою з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» представником позивача долучений алгоритм укладення кредитного договору з якого встановлено, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим. Також із вказаного алгоритму видно, що введені дані позичальника, зокрема дані платіжної картки підтверджувалася, шляхом перевірки дійсності та аутентифікації під час заповнення заявки згідно з стандартами відповідних платіжних систем.

Також в підтвердження укладення кредитного договору позивач надав заявку на отримання грошових коштів в кредит від 18.12.2019, в якій є особисті дані ОСОБА_1 , зокрема в якій зазначені: персональні дані позичальника, номер карткового рахунку 5167-49XX-XXXX-8686, адреса проживання, договір № 778233521 від 18.12.2019, який підписаний одноразовим ідентифікатором 93UC6K4M, а також правила надання грошових коштів у позику, в тому у числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до даних довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зазначена позичальник ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , умови договору № 778233521 від 18.12.2019, а саме: сума кредиту 20000,00 грн, строк кредитування 30, процентна ставка 1.70 % в день, заявка на кредит подана 18.12.2019, договір відправлений позичальнику 18.12.2019, акцепт оферти позичальником (підписання договору одноразовим ідентифікатором Z3RU84D7), номер телефону - НОМЕР_2 .

Згідно з умовами п. 1.1 договору товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму 20000 грн 00 коп (двадцять тисяч грн) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п.1.4. цього договору.

Пунктами 1.2, 1.3 договору визначено, що строк дії договору починається з моменту його укладення та становить 30 (тридцять) днів. Кредит надається строком на 30 (тридцять) днів.

Відповідно до п. 1.4 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 0,68 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом (далі – «процентна ставка»), починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3. цього договору.

У відповідності до графіку розрахунків, який є додатком № 1 до договору № 778233521 від 18.12.2019, що є його є невід`ємною частиною, сукупна вартість кредиту складає 120,40% від суми кредиту (у процентному вираженні) або 24080 грн 00 коп (двадцять чотири тисячі вісімдесят грн нуль коп) (у грошовому вираженні) та включає в себе: 1) проценти за користування кредитом у розмірі 20,40% від суми кредиту (у процентному вираженні) або 4080 грн 00 коп (у грошовому виразі); 2) суму кредиту у розмірі 20000 грн (у грошовому вираженні).

Водночас, з урахуванням положень п. 4.2 договору сторони погоджуються, що у випадку користування позичальником кредитом понад строк, встановлений п.1.3 договору, або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 1.4 цього договору процентна ставка менша ніж 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною п.1.4 – 1.5 договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту.

Окрім того, у відповідності до п. 4.3, 4.4 договору сторони погодили, що зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,70 % розповсюджуються на весь період фактичного користування кредитом з моменту укладення цього договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.1.3 договору. Також сторони погоджуються що проценти, нараховані згідно п. 4.2 та п. 4.3. договору після закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3. цього договору, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 4.1 договору невід`ємною його частиною є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога». Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на Сайті Товариства: www.moneyveo.ua .

У відповідності до п 4.3. і 4.4 правил позичальник зобов`язаний сплатити кредит та проценти за користування кредитом не пізніше строку, передбаченого договором. Грошові кошти, сплачені позичальником за договором зараховуються товариством у такій черговості: у першу чергу – пеня за прострочення виконання зобов`язань, у разі її наявності; у другу чергу – нараховані проценти за користування кредитом; у третю чергу – сума кредиту.

У відповідності до наданої додаткової угоди від 20.01.2020 до договору № 778233521 від 18.12.2019 сторони дійшли згоди у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за договором № 778233521 від 18.12.2019, на наступну кількість днів: двадцять дев`ять.

Згідно з п.2 додаткової угоди на дату її укладання позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом.

Водночас підписи на даній угоді відсутні.

На підтвердження видачі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 18.12.2019 відповідачу ОСОБА_3 кредиту за договором № 778233521 від 18.12.2019 у сумі 20000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок № НОМЕР_3 позивач клопотав про витребування в АТ «Одадбанк» інформації.

Згідно з наданою АТ «Ощадбанк» інформацією на виконання ухвали Монастириського районного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2026 року з супровідним листом № 46/12-11/165209/2026/БТ від 20.10.2026, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в банку відкритий рахунок № НОМЕР_4 , який обслуговується за допомогою платіжної картки № НОМЕР_5 . Фінансовим номером клієнта зазначений НОМЕР_6 . Також банк надав інформацію про зарахування грошових коштів у сумі 20000 грн на зазначений рахунок в період з 18.21.2019 по 23.12.2019, в підтвердження чого долучив меморіальний ордер № 6023637620 від 20.12.2019 про виплату 20000 грн, в якому одержувачем зазначена ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Зі змісту розрахунку заборгованості, який складений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», встановлено, що за період з 18.12.2019 по 22.04.2020 у ОСОБА_1 наявна заборгованість: тіло кредиту 20 000,00 грн та нараховані відсотки на загальну суму 43690,00 грн, з яких 38520,00 грн до сплати. Також із зазначеного розрахунку видно, що відповідач здійснювала часткове погашення заборгованості на загальну суму 5170,00 грн, а саме: 20.01.2020 на суму 5100,00 грн, 22.02.2020 на суму 20,00 грн і 24.02.2020 на суму 50,00 грн. В період з 18.12.2019 по 17.01.2019 первісним кредитор здійснював нарахування відсотків за 0,68 % ставкою, а в період з 20.01.2020 по 22.04.2020 за 1,7 % ставкою. Окрім того із зазначеного розрахунку видно те, що первісний кредитор одноразово здійснював нарахування відсотків 20.01.2020 на суму 1020,00 грн, 19.02.2020 на суму 8260,00 грн, 22.02.2020 на суму 360,00 грн і 24.02.2020 на суму 390,00 грн, що не відповідає визначеним умовам договору.

28.11.2018 між клієнтом ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та фактором ТОВ «Таліон Плюс» укладений договір факторингу № 28/1118-01 (далі - договір), відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

У випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги, кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком і не замінює попередній (п. 2.2 договору факторингу).

У відповідності до п. 4.1 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 право вимоги переходить від фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку.

Згідно додаткової угоди № 19 від 28.11.2019 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладеної між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», п. 8.2. договору викладено в наступній редакції: «8.2. Строк дії цього договору починає перебіг у момент визначений у п. 8.1. цього договору та закінчується 31.12.2020, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором».

Згідно додаткової угоди № 26 від 31.12.2020 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладеної між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», сторони погодили викласти договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 у новій редакції, в тому числі, п. 8.2. договору викладено в наступній редакції: «8.2. Строк дії цього договору починає перебіг у момент визначений у п. 8.1. цього договору та закінчується 31.12.2021, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором».

Відповідно до п.1 Додаткової угоди № 27 від 31.12.2021 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, у між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2022, включно.

Згідно додаткової угоди № 31 від 21.12.2022 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладеної між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2023, включно.

За даними Додаткової угоди № 32 від 31.12.2023 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладеної між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», сторони домовилися продовжити строк дії договору до 31.12.2024, у зв`язку із чим погодили внести зміни до п.8.2 договору, замінивши в ньому дату новою «31 грудня 2024 року».

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 75 від 22.04.2020 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за договором № 778233521 від 18.12.2019, у розмірі 58 520,00 грн, з яких 20000,00 грн заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) та 38520,00 грн заборгованість по відсотках.

У відповідності до акта звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2020 зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги № 75 від 22.04.2020 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 сторони підтвердили, що станом на 31.12.2020 фактором здійснена повна оплата суми фінансування за відступлення (передачу) прав вимоги за реєстром № 75 від 22.04.2020 за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 778233521 від 18.12.2019, який складений ТОВ «Таліон Плюс», за період з 22.04.2020 по 09.04.2021 у ОСОБА_1 наявна заборгованість, яка складається з тіла кредиту в розмірі 20000,00 грн та нарахованих відсотків в сумі 42160,00 грн, що разом становить 62160,00 грн. Згідно із зазначеним розрахунком ТОВ «Таліон Плюс» в період з 23.04.2020 по 05.05.2020 здійснювало нарахування відсотків за 1,7 % ставкою, також 09.04.2021 товариство здійснило списання відсотків на суму 780,00 грн. Відповідач внесення платежів в користь погашення заборгованості не здійснювала.

05.08.2020 між клієнтом ТОВ «Таліон Плюс» та фактором ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладений договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 4.1 договору факторингу № 05/0820-01 право вимоги від клієнта до фактора переходить з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги по формі встановленій у відповідному додатку.

Згідно з витягом з реєстру прав вимоги № 4 від 09.04.2021 до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 778233521 від 18.12.2019, у розмірі 62160,00, з яких 20000,00 грн заборгованість по основному боргу та 42160,00 грн заборгованість по відсотках.

В підтвердження здійснення оплати за договором факторингу № 05/0820-1 від 05.08.2020 позивач надав платіжну інструкцію в національній валюті № 190 від 12.04.2021.

05.06.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладений договір факторингу № 05/06/25-Е, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.2 договору факторингу № 05/06/25-Е перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстр боржників – підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною договору.

В підтвердження переходу прав вимоги за договором № 05/06/25-Е позивач надав акт прийому-передачі реєстру боржників від 05.06.2025 за договором факторингу № 05/06/25-Е від 05.06.2025 та платіжну інструкцію в національній валюті № 345 від 10.09.2025.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 05/06/25-Е від 05.06.2025 до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 778233521 від 18.12.2019, у розмірі 65730,00 грн, з яких 20000,00 грн заборгованість по основному боргу, 42160,00 грн заборгованість по відсотках та 3570,00 грн - пеня.

За даними виписки ТОВ «ФК «Ейс» з особового рахунка за кредитним договором № 778233521 ОСОБА_1 , заборгованість перед ТОВ «ФК Ейс» за кредитним договором № 778233521 від 18.12.2019 станом на 15.06.2026 не погашена та складає 65730,00 грн, з яких: 20000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 42160,00 грн - прострочена заборгованість за процентами та 3570,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши й оцінивши зібрані у справі докази, вважаю, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи із таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1078 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Суд встановив, що договір № 778233521 від 18 грудня 2019 року був укладений відповідачем в електронній формі та підписаний нею у встановленому законом порядку, сума наданого кредиту склала 20000,00 грн, строк кредиту - 30 днів. Зазначену суму грошових коштів ОСОБА_1 отримала, шляхом зарахування на її картковий рахунок. Відповідач вчасно не здійснила погашення суми кредиту та нарахованих відсотків за користування кредитом, а тому у відповідності до умов договору позичальником застосовувалась базова процентна ставка за користування кредитом, яка становила 1, 70 % за кожен день користування кредитом. Водночас сторони погодились, що відсотки нараховані поза межами строку кредитування є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості, який складений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» останнє здійснювало нарахування відсотків в період з 18.12.2019 по 22.04.2020 за 0,68 % ставкою, а в період з 20.01.2020 по 22.04.2020 за 1,7 % ставкою, що відповідає умовам договору. Водночас, первинний кредитор здійснював одноразове нарахування відсотків, а саме: 20.01.2020 на суму 1020,00 грн, 19.02.2020 на суму 8260,00 грн, 22.02.2020 на суму 360,00 грн і 24.02.2020 на суму 390,00 грн. ОСОБА_1 здіснювала часткове погашення заборгованості , а саме на загальну суму 5170,00 грн, зокрема: 20.01.2020 на суму 5100,00 грн, 22.02.2020 на суму 20,00 грн і 24.02.2020 на суму 50,00 грн.

Із зазначеним розрахунком заборгованості, який складений первісним кредитором суд не погоджується з огляду на таке.

Як зазначено вище, ОСОБА_1 здійснювала часткове погашення заборгованості, а саме в останній день кредитування на загальну суму 5100,00 грн. За умовами договору протягом строку кредитування, а саме протягом 30 днів застосовується відсоткова ставка у розмірі 0,68 % за кожен день користування кредитом. У наведеному розрахунку заборгованості, який складений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в частині нарахованих відсотків в період з 18.12.2019 по 17.01.2020 на загальну суму 4080,00 грн такий відповідає умовам договору. Водночас розрахунок заборгованості, який проводився в період з 20.01.2020 по 22.04.2020 не відповідає умовам договору, оскільки у відповідності до правил, зокрема у відповідності до п 4.3. і 4.4 позичальник зобов`язаний сплатити кредит та проценти за користування кредитом не пізніше строку, передбаченого договором. Грошові кошти, сплачені позичальником за договором зараховуються товариством у такій черговості: у першу чергу – пеня за прострочення виконання зобов`язань, у разі її наявності; у другу чергу – нараховані проценти за користування кредитом; у третю чергу – сума кредиту.

Відповідно до зазначеного, сплачена 20.01.2020 ОСОБА_1 сума заборгованості у розмірі 5100,00 грн повинна бути зарахована у зазаначеній вище послідовності. З наданого розрахунку видно, що сума відсотків у розмірі 4080,00 грн була погашена в повній мірі, а залишок у сумі 1020,00 грн мав би бути зарахований в користь погашення тіла кредиту за відсутності інших нарахувань, водночас відповідно до наданого розрахунку розмір кошітів у сумі 1020,00 грн первісний кредитор відніс в користь погашення майбутніх нарахувань за відсотками.

Відтак суд здійснює власний розрахунок заборгованості з огляду на часткове погашення ОСОБА_1 суми заборгованості, а саме:

- в період з 18.12.2019 по 17.01.2020 сума відсотків за 0,68 % ставкою становить 4080,00 грн (20000,00 грн*0,68%*30 днів);

- в період з 18.01.2020 по 19.01.2020 сума відсотків за 1,7 % ставкою становить 680,00 грн (20000,00 грн*1,7%*2 дні);

- в період з 20.01.2020 по 22.04.2020 сума відсотків за 1,7% ставкою становить 30330,04 грн (18980,00 грн*1,7%*94 дні).

З урахуванням наведеного загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 778233521, станом на дату відступлення права вимоги ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», а саме станом на 22.04.2020 становить:

- 18980,00 грн – залишок заборгованості за тілом кредиту;

- 30940,04 грн – залишок заборгованості за нарахованими відсотками.

Суд не погоджується із твердженням сторони відповідача про те, що позивач не надав первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували оплату за договором факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018, що б свідчило про перехід права вимоги, оскільки як зазначено вище у відповідності до вимог законодавства (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. За договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 право вимоги переходить від фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку. Наданий позивачем витяг з реєстру прав вимоги № 75 від 22.04.2020 суд вважає належним доказом з огляду на його відповідності формі встановленій у договорі № 28/1118-01 від 28.11.2018.

Також суд наводить власний розрахунок заборгованості за період з моменту переходу права вимоги до ТОВ «Таілон Плюс», оскільки як видно з наданого позивачем розрахунку ТОВ «Таліон Плюс» здійснювало нарахування відсотків враховуючи залишок тіла кредиту 20000,00 грн, тоді як такий повинен становити 18980,00 грн. Відтак за новим розрахунком сума заборгованості становить:

-станом на дату відступлення права вимоги сума заборгованості за тілом кредиту становить 18980,00 грн та за відсотками - 30940,04 грн;

-нараховані в період з 23.04.2020 по 05.05.2020 відсотки за 1,7 % ставкою за користування кредитом становлять 4194,58 грн, з урахування їх часткового списання ТОВ «Таліон Плюс» на суму 780,00 грн - 3414,58 грн.

Відтак загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за договором № 778233521 перед ТОВ «Таліон Плюс» станом на 09.04.2021 становить: 53334,58 грн, з яких: 18980,00 грн – сума заборгованості за тілом кредиту і 34454,58 грн – сума заборгованості за нарахованими відсотками.

Суд вважає доведеним перехід права вимоги до боржника за кредитним договором № 778233521 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс на підставі укладеного 05.08.2020 договору факторингу № 05/0820-01, а також від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» на підставі укладеного договору факторингу № 05/06/25-Е, оскільки сторони виконали передбачені умови договору, в підтвердження чого надали належні докази.

Водночас суд не погоджується із наданою випискою по особовому рахунку, яка складена позивачем з огляду на наведені розрахунки заборгованості, а також з огляду на те, що ТОВ «ФК «Онлайн Фінанас» не вправі було нараховувати штрафні санкції, які в подальшому відступило позивачу, оскільки за умовами договору сторони погодили те, що відсотки, які були нараховані поза межами кредитування є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Надані позивачем витяги з реєстру прав вимоги № 4 від 09.04.2021 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 та до договору факторингу № 05/06/25-Е від 05.06.2025 суд вважає належним доказами з огляду на їх відповідність формі встановленій у договорах.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 повністю не повернула отримані нею від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитні кошти, на користь позивача (нового кредитора) підлягає стягненню заборгованість за договором № 778233521 від 18 грудня 2019 року в розмірі 53334,58 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тіло кредиту) 18980,00 грн та заборгованість за відсотками 34454,58 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

За п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

В підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, що разом складає 7000,00 грн позивач надав:

-договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026, який укладений між Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» та ТОВ «ФК «Ейс», у відповідності до умов якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором;

-протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026 із зазначенням виду послуги та її вартості;

-додаткову угоду № 25771166612 до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026, у відповідності до умов якої клієнти доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту прав та інтересів клієнта з питань, що відносяться до юрисдикції судів всіх інстанцій загальної юрисдикції, господарських судів та адміністративних судів по справах про стягнення заборгованості за кредитним договором позичальниці ОСОБА_1 , номер кредитного договору 778233521 від 18.12.2019;

-акт прийому-передачі наданих послуг, який є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026, відповідно до якого адвокатське бюро «Тимошенко та партнери» надало ТОВ «ФК «Ейс» наступні послуги: складання позовної заяви ТОВ «ФК «Ейс» до позичальника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 778233521 від 18.12.2019, вартість послуги складає 5000,00 грн; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором №778233521 від 18.12.2019, вартість послуги - 1000,00 грн; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором №778233521 від 18.12.2019 на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 , вартість послуги - 500,00 грн та підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором №778233521 від 18.12.2019 на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 , вартість послуги – 500,00 грн.

Водночас при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності й необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, складності справи, спрощеного порядку її розгляду, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат ТОВ «ФК «Ейс» на професійну правничу допомогу. Відповідно позивачу за рахунок відповідача необхідно відшкодувати витрати на правничу допомогу, понесені при розгляді даної справи в Монастириському районному суді у розмірі 3500 грн, так як на думку суду, саме такий розмір правової допомоги буде співмірним заявленим позовним вимогам і складності справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8 передбаченого ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у розмірі 2 662,40 грн.

У силу вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» необхідно стягнути 2284,37 грн сплаченого судового збору, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог (53334,58 грн * 2662,40 грн / 62160,00 грн), а також 3003,07 грн витрат на професійну правничу допомогу, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог (53334,58 грн * 3500 грн / 62160,00 грн).

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, ст. 205, 207, 512, 514, 526, 625, 626, 628, 638, 639, 1054, 1055, 1056-1, 1077 ЦК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 778233521 від 18 грудня 2019 року у розмірі 53 334 (п`ятдесят три тисячі триста тридцять чотири) грн 58 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судові витрати, а саме а саме 2284 (дві тисячі двісті вісімдесят чотири) грн 37 коп сплаченого судового збору і 3003 (три тисячі три) грн 07 коп витрат на професійну правничу допомогу.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 13 листопада 2026 року.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження: вул. Алматинська, 8, офіс 310а, м. Київ, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 реєстраційний, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Головуючий суддя А.З. Пасічник

Оригінал: reyestr.court.gov.ua