Суд: Лебединський районний суд Сумської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце тимчасового перебування у разі винесення такого припису
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №950/3037/26
Суддя: Бакланов Р. В.
Справа № 950/3037/26
Номер провадження 3/950/1247/26
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 жовтня 2026 року м.Лебедин
Суддя Лебединського районного суду Сумської області Бакланов Р. В.,
розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 3 (м. Лебедин) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого в АДРЕСА_1 , за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 227592 від 16 вересня 2026 року, ОСОБА_1 16 вересня 2026 року близько 09 год. 00 хв., перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї співмешканки ОСОБА_2 , а саме висловлювався на її адресу нецензурною лайкою та словесно погрожував фізичною розправою.
Зазначені дії кваліфіковано працівником поліції за частиною першою статті 173-2 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя приходить до таких висновків.
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною першою статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, зокрема погроз, образ чи переслідування, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнім насильством є діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між особами, які спільно проживають чи проживали однією сім`єю, незалежно від перебування у шлюбі, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з пунктом 14 частини першої статті 1 зазначеного Закону психологічне насильство включає словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування та інші діяння, якщо вони викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
Таким чином, словесні образи та погрози фізичною розправою, вчинені стосовно співмешканки, за своїм характером можуть становити психологічне домашнє насильство за умови доведеності наслідків, передбачених законом.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 252 КУпАП суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Судом досліджено протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА № 227592 від 16 вересня 2026 року, довідку працівника поліції про результати проведеної перевірки від 19 вересня 2026 року та письмові пояснення ОСОБА_1 .
Із протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що 16 вересня 2026 року близько 09 год. 00 хв. між ОСОБА_1 та його співмешканкою ОСОБА_2 за місцем їхнього проживання відбулася сварка, під час якої ОСОБА_1 висловлювався нецензурною лайкою та погрожував останній фізичною розправою.
Зі змісту довідки про результати проведеної перевірки від 19 вересня 2026 року вбачається, що 16 вересня 2026 року до поліції надійшло повідомлення ОСОБА_2 про вчинення стосовно неї домашнього насильства психологічного характеру її співмешканцем ОСОБА_1 .
Заявниця повідомила працівникам поліції про нецензурні образи на її адресу та словесні погрози фізичною розправою.
За результатами проведеної перевірки працівниками поліції встановлено обставини події та складено протокол про адміністративне правопорушення.
Суддя оцінює зазначену довідку як письмовий доказ, що підтверджує факт звернення потерпілої до органу поліції безпосередньо в день події, а також послідовність відомостей про характер протиправних дій.
У письмових поясненнях від 16 вересня 2026 року ОСОБА_1 підтвердив, що цього дня близько 09 год. 00 хв. між ним та ОСОБА_2 виникла словесна сварка, під час якої він висловлювався на її адресу нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою.
Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 власноруч зазначив про згоду зі змістом протоколу.
Наведені пояснення узгоджуються з фактичними обставинами, викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення та довідці працівника поліції.
Суддя враховує, що визнання особою фактичних обставин події не звільняє суд від обов`язку перевірити наявність усіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення.
Разом із тим пояснення ОСОБА_1 підтверджують умисний характер висловлених ним образ та погроз.
Зазначені дії не можуть розглядатися виключно як звичайний побутовий конфлікт, оскільки погрози фізичною розправою виходять за межі допустимого спілкування та можуть становити форму психологічного насильства.
За умови доведеності зазначених наслідків суддя приходить до висновку, що ОСОБА_1 , умисно висловлюючи погрози фізичною розправою та нецензурні образи на адресу співмешканки ОСОБА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 173-2 КУпАП.
Вирішуючи питання про вид та розмір адміністративного стягнення, суддя враховує положення статті 33 КУпАП, відповідно до яких стягнення накладається в межах, установлених законом, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, офіційно не працевлаштований.
Обставин, які відповідно до статті 35 КУпАП обтяжують адміністративну відповідальність, судом не встановлено.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, відомості про особу ОСОБА_1 , його ставлення до фактичних обставин події, суддя приходить до висновку, що за умови доведеності всіх ознак правопорушення необхідним і достатнім адміністративним стягненням буде штраф у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією частини першої статті 173-2 КУпАП, а саме 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.
На переконання судді, таке стягнення відповідатиме меті адміністративної відповідальності, визначеній статтею 23 КУпАП, та буде достатнім для виховання особи в дусі додержання законів України й запобігання вчиненню нових правопорушень.
Відповідно до статті 40-1 КУпАП у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору в такому випадку становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у 2026 році складає 665 грн 60 коп.
Керуючись статтями 7, 9, 23, 33, 40-1, 173-2, 245, 251, 252, 280, 283, 284, 285, 294, 307, 308 КУпАП, суддя
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.
Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови, а в разі її оскарження не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до статті 308 КУпАП у разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання стягується подвійний розмір штрафу, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень, а також витрати на облік зазначеного правопорушення.
Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці з дня її винесення. У разі оскарження постанови перебіг цього строку зупиняється до розгляду скарги.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Роман БАКЛАНОВ
Оригінал: reyestr.court.gov.ua