Суд: Ковпаківський районний суд м. Суми
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №592/13881/26
Суддя: Костенко В. Г.
Справа №592/13881/26
Провадження №2/592/4000/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2026 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі головуючого судді Костенка В.Г., з участю секретаря судового засідання Сидоренко Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
УСТАНОВИВ:
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 75 633 грн 40 коп. та понесені судові витрати у сумі 10 662 грн 40 коп..
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 15.06.2024 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено кредитний договір № 100956740 за умовами якого відповідачу було відкрито рахунок та надано кредит у сумі 12 443 грн 00 коп. на строк 345 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,12 % в день, комісії за надання кредиту 8,05 % від суми кредиту. Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору. 28.10.2024 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», уклали договір факторингу №113-МЛ/Т. Згідно з вказаного договору, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до відповідача за кредитним договором №100956740 від 15.06.2024. В порушення умов договору відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, в результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 75 633 грн 40 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 12 443 грн 00 коп., за процентами – 56 022 грн 90 коп., за комісією – 946 грн 00 коп., по неустойці та/або процентами за порушення грошового зобов`язання – 6 221 грн 50 коп..
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 25.08.2026 відкрито провадження та призначено судове засідання у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 10-50 год. 11.11.2026.
Представник позивача при подачі позовної заяви зазначив про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Судова повістка, копія ухвали суду направлені відповідачу за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання. Однак документи повернулися до суду з відміткою пошти адресат відсутній за вказаною адресою. Крім того, при подачі позову до суду позивачем надано докази відправлення копії позову відповідачу.
Судом отримана інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача. У зв`язку з цим відповідач повідомлявся про дату та час розгляду справи шляхом оприлюднення оголошення на сайті суду на порталі «Судова влада України», оголошення оприлюднено 28.08.2026.
Згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Відтак відповідач є таким, що належно повідомлений про дату і місце розгляду справи. Таким чином згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України немає перешкод для судового розгляду.
Відзив на позовну заяву відповідач не подав.
Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов наступного:
Суд установив, що 15.06.2024 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено кредитний договір № 100956740 за умовами якого відповідачу було відкрито рахунок та надано кредит у сумі 12 443 грн 00 коп. на строк 345 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,12 % в день, комісії за надання кредиту 8,05 % від суми кредиту. Банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору.
28.10.2024 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», уклали договір факторингу №113-МЛ/Т. Згідно з вказаного договору, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до відповідача за кредитним договором №100956740 від 15.06.2024.
Відповідач скористався кредитними коштами, втім свої договірні зобов`язання не виконав. Відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані проценти для погашення заборгованості за кредитом, процентами, відповідно до умов кредитного договору, що має відображення у розрахунку заборгованості, що наданий первісним кредитором.
В порушення умов договору відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, в результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 75 633 грн 40 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 12 443 грн 00 коп., за процентами – 56 022 грн 90 коп., за комісією – 946 грн 00 коп., по неустойці та/або процентами за порушення грошового зобов`язання – 6 221 грн 50 коп..
Із встановленого вбачається, що між сторонами виникли цивільні правовідносини врегульовані ст. 509, 526, 549, 550, 551, 572, 584, 587, 592, 626, 628, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Згідно частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до частини 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Згідно частини 12 та 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Положеннями статті 1050 ЦК України передбачено, що у разі якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Аналізуючи наведений зміст положень Кодексу суд констатує, що кредитний договір може буди укладений шляхом приєднання до згідно умов встановлених у відповідних формулярах. Такі формуляри зокрема мають містити умови надання кредиту, відповідний розмір кредитної ставки, умови повернення тощо.
Наведені положення закону дають підстави стверджувати , що передбачено таке зобов`язання як кредит. Так передбачено, що кредитор зобов`язується надати кошти боржнику, а останній зобов`язується повернути його та сплатити проценти за користування. При цьому боржник має виконати свої зобов`язання належним чином та у строк. Боржник коли не виконав свої обов`язки порушив права кредитора.
За положеннями п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України судовим способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути примусове виконання обов`язку в натурі. Тобто заявлена сума боргу може бути стягнута за рішенням суду.
Статтями 13, 81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З наведених положень закону та встановлених обставин вбачається, що відповідач отримав у кредит кошти, але не повернув їх належним чином. Відтак суд вважає, що право позивача порушене і підлягає захисту, а тому необхідно стягнути заборгованість за тілом кредиту та процентами.
Щодо вимог про стягнення заборгованості по процентам, суд зазначає наступне.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX внесені зміни, зокрема, до Закону України «Про споживче кредитування».
Так пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що денна процентна ставка це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначила, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів -1,5%.
При цьому відповідно до пункту 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.
Таким чином максимальний розмір денної процентної ставки з 24.12.2023 не повинен перевищувати 1%, а щодо договорів, які укладені до набрання Законом України № 3498-IX: протягом перших 120 днів - 2,5% (до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів 1,5% (до 20.08.2024 включно); починаючи з 241 дня 1% (з 21.08.2024).
Спірний договір укладений між сторонами 15.06.2024, тобто після набрання чинності відповідних положень Закону України «Про споживче кредитування», а тому положення Закону про обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються до даних правовідносин у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» у розмірі не більшому, ніж 1%.
Таким чином, заборгованість по процентам за кредитним договором № 100956740 від 15.06.2024 у період з 15.06.2024 - 26.05.2025 (12 443*1%*345 днів) 42 928 грн 35 коп., а не 56 022 грн 90 коп., як заявлено позивачем.
Щодо стягнення неустойки та процентів, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України, суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.
Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від12.06.2024 у справі№ 910/10901/23, який, відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.
Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження№ 61-8279св23), дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що хоч умовами кредитного договору сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником неустойки та процентів, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України, проте п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальники, у період воєнного стану, звільняються від сплати неустойки та відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях.
У зв`язку із викладеним, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення процентів, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України в розмірі 6 221 грн 50 коп. слід відмовити.
Щодо стягнення комісії суд зазначає наступне.
При укладенні договору позивач передбачив комісію за управління кредитом. Проте договір не містить інформації, які саме послуги надає кредитор за комісією.
Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, цей Закон передбачає право кредитора встановлювати в кредитному договорі комісію за надання, обслуговування і повернення кредиту.
Поряд з цим у кредитному договорі кредитор не зазначив та під час розгляду справи не надав доказів існування додаткових та супутніх послуг, які пов`язані з отриманням кредиту, які надаються позивачу та за які кредитором встановлена комісія.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Ураховуючи наведені положення закону та зміст договору, суд вважає, що умови про сплату комісії є нікчемними.
До подібного висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21.
Враховуючи відсутність у кредитному договорі переліку додаткових та супутніх послуг, пов`язаних з наданням кредиту, за які встановлено комісію, суд дійшов висновку, що стягнення з відповідача комісії за видачу кредиту є неправомірним, а тому у стягненні комісії слід відмовити.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 56 356 грн 84 коп., з яких заборгованості по тілу кредиту в розмірі 12 443 грн 00 коп., процентам – 42 928 грн 35 коп.. Задоволена частина позову становить 73,18 процента від заявленої ціни позову 75 633 грн 40 коп..
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч. 3 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 4 цієї статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5 ст. 137 ЦПК України)
Позивач надав на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу договір № 0107 від 01.07.2025 про надання правничої допомоги укладений між ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та АО «Апологет»; акт №Д/30787 наданих послуг від 15.07.2026 та детальний опис наданих послуг на суму 8 000 грн 00 коп.; ордер на надання правничої допомоги адвокатом АО «Апологет» Усенко М.І., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Усенка М.І..
Сума задоволеного позову становить 55 371 грн 35 коп., а розмір витрат 8 000 грн 00 коп.. Зазначена сума витрат є непропорційною та занадто завищеною. Зі змісту позовної заяви й доданих доказів вбачається, що спір з відповідачем виник у зв`язку з наданням кредиту. Неповернення кредиту є певною мірою ризиком для кредитора. Укладаючи договір кредитор може передбачать невиконання зобов`язання боржником. Подача позову до відповідача за невиконання умов договору не можна вважати якоюсь несподіваною чи виключною ситуацією яка потребує зусиль для захисту порушеного права, якщо порівнювати з захистом прав у деліктних правовідносинах тощо. З наведеного слід зробити висновок, що підготовка до цієї справи не потребує значних зусиль, як то по ресурсах так і по збору доказів. Така діяльність є системною та дозволяє використовувати вже сформовану позовну заяву у якій слід тільки змінити відомості по кожному відповідачу.
При розподілі витрат суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Ураховуючи наведене у сукупності суд вважає, що визначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у сумі 8 000 грн 00 коп. є завищеним та непропорційним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належно обґрунтованими та необхідними в контексті обставин цієї справи.
Враховуючи викладені обставини, складність справи, необхідність надання адвокатом позивача послуг під час розгляду справи в суді та їх характер, дослідивши докази на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу, а також з метою дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, суд дійшов висновку, що необхідний фактичний обсяг правової допомоги у цій справі є меншим, ніж зазначено у акті про отримання правової допомоги на загальну суму 8 000 грн 00 коп., а тому такий обсяг виконаних робіт підлягає зменшенню та стягненню з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, понесених у цій справі у сумі 6 000 грн 00 коп.
Підстав для стягнення з відповідача ще 2 000 грн 00 коп. суд не вбачає.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі задоволення позову - на відповідача.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеному позову в розмірі 1 948 грн 34 коп., тобто 73,18 процента від сплаченої суми судового збору 2 662 грн 40 коп. судового збору.
Всього підлягають відшкодування витрат у сумі 7 948 грн 34 коп.. (6 000 грн 00 коп. + 1 948 грн 34 коп.)
На підставі зазначеного і керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 76-81, 141, 89, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, код ЄДРПОУ 35234236) до ОСОБА_1 (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, код ЄДРПОУ 35234236) 55 371 грн 35 коп. заборгованості за кредитним договором, 7 948 грн 34 коп. відшкодування витрат, а всього 63 319 грн 69 коп..
У задоволенні решти позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Сумської апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 16.11.2026.
Суддя Владислав КОСТЕНКО
Оригінал: reyestr.court.gov.ua