Рішення від 15 листопада 2026 р. у справі №520/32738/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Суд: Харківський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №520/32738/25

Суддя: Мельников Р.В.

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 листопада 2026 року № 520/32738/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємства "Харківські теплові мережі" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській області про застосування адміністративно господарського штрафу № 085501 від 09.12.2025р., у розмірі 17000,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваною постановою від 09.12.2025 № 085501 його безпідставно притягнуто до відповідальності за порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у зв`язку з відсутністю товарно-транспортної накладної та протоколу перевірки й адаптації тахографа. Стверджує, що не є автомобільним перевізником у розумінні статті 33 зазначеного Закону, оскільки не надає послуг з перевезення вантажів, а використовує спеціалізований транспорт для власних потреб, пов`язаних із забезпеченням діяльності підприємства та життєдіяльності міста. Вказує, що перевезення здійснювалося виключно в межах України, а тому обов`язок щодо встановлення та використання тахографа на такі перевезення не поширюється. З огляду на викладене вважає постанову протиправною та просить її скасувати.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2026 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Від Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначав, що 19.11.2025 під час рейдової перевірки транспортного засобу «КОБАЛЬТ», д.н.з. НОМЕР_1 , який належав позивачу, було встановлено відсутність товарно-транспортної накладної або іншого документа на вантаж, а також роздруківки даних тахографа за період з 22.10.2025 по 19.11.2025 та невикористання водієм особистої картки. За результатами перевірки складено акт № ОАР 064295 від 19.11.2025. Також відповідач зазначає, що позивач є автомобільним перевізником, оскільки здійснював перевезення вантажу власним коштом, а тому на нього поширюються вимоги щодо оформлення документів на вантаж та дотримання режиму праці й відпочинку водіїв. Наголошує, що подання ТТН лише до суду не спростовує факту її відсутності під час перевірки (постанова Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 340/4637/22). Також зазначив, що повідомлення про розгляд справи вручено позивачу 26.11.2025, його представник брав участь у розгляді 09.12.2025, за результатами якого винесено оскаржувану постанову № 085501. На підставі вище викладеного, просить відмовити в задоволенні позову.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначив, що використовує транспортні засоби для власних потреб у межах основної діяльності підприємства, а не для надання послуг з перевезення вантажів. Позивач наголошує, що не є автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки відповідачем не доведено наявності договорів перевезення вантажу. Також стверджує, що обов`язок щодо використання тахографів не поширюється на внутрішні перевезення для власних потреб, а водії транспортних засобів, не обладнаних тахографами, ведуть індивідуальні контрольні книжки. З огляду на це, позивач вважає застосування штрафу безпідставним.

У подальшому від відповідача до суду надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що відповідно до пункту 6.1 Положення №340 у редакції, чинній на час проведення перевірки 19.11.2025, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонни повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Оскільки повна маса перевіреного транспортного засобу перевищує зазначений показник, він мав бути обладнаний тахографом. Відтак, саме наведені висновки є застосовними до спірних правовідносин.

Не погоджуючись з позицією відповідача, КП "Харківські теплові мережі" також надало свої пояснення, в яких зазначило, що за відсутності тахографа водій має право вести облік робочого часу шляхом заповнення індивідуальної контрольної книжки або мати копію графіка змінності водіїв відповідно до пункту 6.3 Положення №340, а тому відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа не свідчить про порушення. Також вказує, що під час перевірки водієм було пред`явлено подорожній лист, який підтверджував маршрут руху, а транспортний засіб виконував виробниче завдання ТЕЦ-4 для забезпечення безперебійного теплопостачання міста.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову та заперечень проти нього, суд встановив таке.

КП «Харківські теплові мережі» здійснює діяльність у сфері постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (основний КВЕД 35.30). Наказом Міністерства енергетики України від 15.07.2024 №259 підприємство визначено критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

19.11.2025 посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті проведено рейдову перевірку транспортного засобу «КОБАЛЬТ», державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить КП «Харківські теплові мережі». За результатами перевірки складено акт №ОАР 064295 від 19.11.2025.

Так, зі змісту зазначеного акту, вбачається, що на момент перевірки, у водія були відсутні документи передбачені статтею 48 ЗУ "Про про автомобільний транспорт", зокрема товарно-транспортна накладна на вантаж, а також тахографа та роздруківки даних його роботи чи картки водія.

Від надання пояснень та підписання акту перевірки водій КП «Харківські теплові мережі» відмовився.

09.12.2025 Укртрансбезпекою винесено постанову №085501 про застосування до КП «Харківські теплові мережі» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000 грн. Підставою для її прийняття зазначено порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, зокрема щодо відсутності товарно-транспортної накладної та документів, пов`язаних із використанням тахографа.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, КП «Харківські теплові мережі» 16.12.2025 звернулося до суду з позовом про її скасування, посилаючись на те, що підприємство не є автомобільним перевізником у розумінні статті 33 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки не надає послуг із перевезення вантажів, а використовує спеціалізований транспорт для власних виробничих потреб та забезпечення життєдіяльності міста Харкова. Крім того, позивач зазначав, що перевезення здійснювалося територією України без перетину державного кордону, а тому обов`язок щодо встановлення та використання тахографа в цьому випадку законодавством не передбачений.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.

Предметом судового розгляду є правомірність постанови Укртрансбезпеки від 09.12.2025 №085501 про застосування до КП «Харківські теплові мережі» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).

Відповідно до пункту першого Положення № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно із підпунктом 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті.

Згідно з пунктом 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 5 Положення № 103 визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Статтею 2 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про транспорт» нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, організації безпеки руху тощо, є обов`язковими для власників транспорту.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про автомобільний транспорт»: З метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006.

Відповідно до п. п. 2-4 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок.

Відповідно до п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені пунктами 20-30 цього Порядку.

Так, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами, розробляється Укртрансбезпекою і затверджується Мінрозвитку. Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 703 від 16.04.2025 (далі Вичерпний перелік).

У відповідності до пункту 1 розділу ІІ Вичерпного переліку товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документом на вантаж повинен бути в наявності та надаватися водієм транспортного засобу під час проведення рейдової перевірки.

У відповідності до пункту 1 розділу ІІ Вичерпного переліку водій вантажного автомобіля з повною масою понад 3,5 тони повинен мати та передавати інспектору під час проведення рейдової перевірки картку водія або інформацію з діючого та повіреного тахографа (заповнені реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти у кількості, встановленій ЄУТР), або бланк підтвердження діяльності, або у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом - роздруковану на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водія (водіїв).

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі Положення про робочий час і час відпочинку водіїв), яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

Пунктом 1.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв передбачено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

За приписами пункту 1.4 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв передбачено, що вимоги цього Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

Отже, позивач не є тим суб`єктом господарювання, на кого не поширюється дія Положення про робочий час і час відпочинку водіїв.

Згідно пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

За визначенням абзацу дванадцятого пункту 1.5. Положення про робочий час і час відпочинку водії, тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція № 385).

Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу ІІ Інструкції № 385, виробники транспортних засобів здійснюють установлення тахографів згідно з вимогами законодавства. ПСТ установлюють тахографи (крім аналогових тахографів) за вибором власника транспортного засобу (замовника) та виконують роботи з його технічного обслуговування, а також виробників тахографів та транспортних засобів.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Інструкції № 385 автомобільні перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів чи смарт- тахографів, зразки яких затверджено відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Інструкції № 385 використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа, у тому числі смарт-тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом або смарт-тахографом.

Отже, законодавством установлений обов`язок щодо установлення діючого та повіреного тахографа на вантажний транспортний засіб з повною масою понад 3,5 тон та наявності записів водія щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення (пункт 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водії та пункт 3 розділу ІІІ Інструкції № 385)

В свою чергу, вимога п.6.1 Положення №340 є імперативною, і її невиконання позивачем не повинно звільняти його від відповідальності, за умови, що транспортний засіб підпадає під вимоги п.6.1 Положення №340.

Відтак, в даному випадку, ураховуючи той факт, що повна маса транспортного засобу, складає більше ніж 3,5 тони, останній не обладнаний тахографом, але повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографам.

Натомість в обґрунтування безпідставності притягнення позивача до відповідальності за порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в апеляційній скарзі зазначено, що позивач не є перевізником у розумінні ч. 1 ст. 33 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Отже, основним спірним питанням у справі є наявність у КП «Харківські теплові мережі» статусу автомобільного перевізника під час перевезення вантажу для власних виробничих потреб та, відповідно, обов`язку дотримання вимог щодо оформлення товарно-транспортних документів і обладнання транспортного засобу тахографом.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон № 2344-III, статтею 1 якого визначено, що автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до статті 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Судовим встановлено та не заперечувалось сторонами, що КП «Харківські теплові мережі» здійснювало перевезення вантажу під час проведення спірної перевірки. Однак позивач наголошував, що таке перевезення здійснювалось ним виключно задля вирішення власних потреб.

Частиною першою статті 34 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Статтею 48 Закону № 2344-III регламентовано, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, перелік документів, наведений у статті 48 Закону № 2344-III не є вичерпним.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлює Положення № 340.

Пунктом 1.5 Положення №340 визначено, що тахограф - це обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Згідно з пунктом 6.1. Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Згідно із пунктом 3.3. Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зокрема, забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа.

Відповідно до пункту 3.6 Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР (994_016) здійснюють періодичні інспекції.

Таким чином, при здійсненні визначених законодавцем відповідних вантажних перевезень транспортний засіб повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом за для контролю швидкості здійснення перевезення, режиму праці та відпочинку водіїв. Аналізуючи наведені вище правові норми, суд вважає, що приписи стосовно тахографу визначені законодавцем, перш за все, за для уникнення аварійних ситуацій, забезпечення належних трудових прав водіїв, зокрема права на відпочинок, та, у свою чергу, створення безпечних умов на дорозі.

У свою чергу, пунктом 1.3. Інструкції № 385, на який звертав увагу позивач, визначено, що ця інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Однак, вказаною нормою не визначено поняття власні потреби перевізника.

Обов`язок для перевізника встановлювати на відповідному вантажному транспорті тахограф визначений Положенням № 340.

При цьому, пунктом 1.4 Положення № 340 регламентовано, що це положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

Отже, з наведених вище правових норм вбачається, що, зокрема, вантажні перевезення за для власних потреб - це здійснення такого перевезення фізичною особою за власний рахунок та без використання праці найманих робітників.

Як вбачається з матеріалів справи, КП «Харківські теплові мережі» зареєстроване як юридична особа, яка здійснює господарську діяльність, основним видом діяльності постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (КВЕД 35.30), а одним із додаткових видів діяльності - вантажний автомобільний транспорт (КВЕД 49.41).

КП «Харківські теплові мережі» є комунальним підприємством, мета діяльності КП «Харківські теплові мережі» прямо передбачає отримання прибутку. Зокрема, це вбачається зі змісту пункту 2.1 Статуту КП «Харківські теплові мережі» (редакція 2021 року):

«…задоволення суспільних потреб […] у якісній тепловій енергії при найменших витратах, одержання прибутку для розвитку підприємства, забезпечення інтересів його працівників та задоволення їх економічних і соціальних потреб» (статут розміщено у вільному доступі на офіційному веб-сайті підприємства за посиланням: https://www.hts.kharkov.ua/docs/ustav_2021_05.pdf?utm_source=chatgpt.com).

Так, з наданої ТТН від 19.11.2025 року №21 КП «Харківські теплові мережі» здійснювало перевезення вантажу на адресу замовника – ТЕЦ-4 (м. Харків).

З огляду на те, що позивач є юридичною особою, здійснює господарську діяльність, статутною метою якої, зокрема, є одержання прибутку, а під час спірного перевезення був задіяний найманий працівник — водій підприємства Дмітренко О., посилання позивача на здійснення перевезення для власних потреб не свідчить про наявність підстав для застосування до нього винятку, передбаченого пунктом 1.4 Положення №340.

Отже, позивач у розумінні приписів Закону України «Про автомобільний транспорт» є перевізником у даному випадку, з огляду на визначенням його перевізником у накладній та приналежності на праві користування транспортного засобу.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 31.07.2024 у справі №440/5873/23, а також у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2026 №520/29482/25.

Відтак, позивач був зобов`язаний забезпечити дотримання встановлених законодавством вимог щодо документального оформлення перевезення та обладнання транспортного засобу тахографом та іншими передбаченими законодавством документами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Відділом правомірно було винесено постанову за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у відповідності до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовано у відношенні позивача адміністративно-господарський штраф в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян відповідно.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат не здійснюється у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (вул. Мефодіївська, буд. 11, м. Харків, 61037 ЄДРПОУ 31557119) до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях (м-н Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під., 7 пов., м. Харків, 61022 ЄДРПОУ 39816845) про скасування постанови, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua