Суд: Золочівський районний суд Львівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: інших видів кредиту
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №445/2799/26
Суддя: Бакаїм М. В.
Справа № 445/2799/26
провадження № 2/445/2263/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2026 року
Золочівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Бакаїм М.В.
секретаря судового засідання Назар С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТзОВ «ФК Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
в с т а н о в и в :
15.10.2026 року ТзОВ «ФК Ейс» звернулося до Золочівського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 03.11.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 9577137 на суму 15 000,00 грн. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується Повідомленням від Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "ПЕЙТЕК" з відміткою та листом №10196/26-Е від 05.08.2026 з відміткою ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА». 28.07.2026 між Первісним кредитором та Позивачем укладено Договір факторингу № 28072026, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Відтак, відповідачка має невиконані зобов`язання з повернення коштів перед ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», які в добровільному порядку не виконує, що зумовило звернення позивачем до суду із вимогою про стягнення заборгованості.
Ухвалою суду від 15.10.2026 відкрито спрощене позовне провадження у даній справі та призначено судове засідання.
16.11.2026 до суду надійшов відзив від відповідачки у якому зазначено прохання відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 33 064,73 грн, посилаючись на те, що вона є дружиною військовослужбовця ОСОБА_3 , який проходить військову службу за призовом під час мобілізації з 13.11.2023 року. Зазначала, що відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на неї поширюються передбачені законом пільги щодо ненарахування процентів за користування кредитом. У зв`язку з цим вважала нарахування процентів неправомірним та просила суд здійснити перерахунок заборгованості з урахуванням зазначеної пільги. Крім того, відповідачка заперечувала проти стягнення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн, вважаючи їх завищеними та неспівмірними зі складністю справи й обсягом виконаної роботи, у зв`язку з чим просила зменшити їх до 1 500 грн. На підтвердження своїх доводів відповідачка долучила копію свідоцтва про шлюб, довідку ОК-5 та довідку щодо проходження військової служби її чоловіком.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві просила про розгляд справи проводити у її відсутності.
Відповідач в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.
03.11.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 9577137 на суму 15 000,00 грн. у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору, а відповідачка зобов`язалась повернути наданий кредит у повному обсязі та сплатити відсотки за його користування.
Як видно з матеріалів справи, кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису і такий підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора А0710.
На виконання умов Кредитного договору, 03.11.2025 Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ "ПЕЙТЕК" на платіжну картку № 4731-21XX-XXXX-8592 Відповідача. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується Повідомленням від Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "ПЕЙТЕК" з відміткою та листом №10196/26-Е від 05.08.2026 з відміткою ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА».
28.07.2026 між Первісним кредитором та Позивачем укладено Договір факторингу № 28072026, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.
Як видно з матеріалів справи заборгованість відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить 55 391,95 грн, яка складається з: 14 827,22 грн - заборгованість по тілу кредиту; 33 064,73 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 7 500,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
Позивач звертає увагу суду на те, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 47 891,95 грн.
Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» набула права грошової вимоги до відповідача на загальну суму 47 891,95 грн.
Відтак, аналіз фактичних обставин справи свідчить, що між сторонами виник спір щодо неналежного виконання зобов`язання за кредитним договором, а тому до спірних відносин застосуванню підлягають норми матеріального права, зокрема Розділу І Книги п`ятої та Глави 71 Підрозділу 1 Розділу ІІІ ЦК України.
Як зазначено у ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
А згідно ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Враховуючи те, що судом встановлено факт отримання відповідачем коштів за кредитним договором №9577137 від 03.11.2025 в розмірі 15 000,00 грн. та факт їх неповернення відповідачем у відповідності до умов вказаних у договорах та у строки визначені сторонами, тому суд дійшов висновку про підставність позову щодо стягнення суми заборгованості за кредитом та відсотками. Розрахунок суми заборгованості відповідає умовам кредитного договору, докази зворотнього у суду відсутні.
Як вже зазначалося вище, чоловік відповідачки ОСОБА_3 , згідно довідки №14476 від 12.11.2026 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у ІНФОРМАЦІЯ_1 з 13 листопада 2023 року.
А тому, суд доходить висновку про застосування до даних правовідносин спеціальної норми, яка передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Так пунктом 15ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»в редакції Закону 2011-XII від 25.08.2024 визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Отже, на відповідачку поширюються пільги, передбачені пунктом 15статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто їй не нараховуються проценти за користування кредитом.
Відтак, наявні підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 14 827,22 грн.
Такий висновок суду цілком узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14.05.2021 року у справі № 502/1438/18.
Тому суд доходить висновку про часткове задоволення позову.
За правилами, визначеними п. 3 ч. 1ст.141 ЦПК України, із відповідачки на користь позивача слід стягнути судові витрати (судовий збір) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 824,28 коп.
Також, позивач просить стягнути з відповідачки судові витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 гривень.
Вирішуючи питання стягнення витрат на правову допомогу, суд дійшов такого висновку.
Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір -обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).
Також необхідно звернути увагу на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі № 916/1283/17, від 30 липня 2019 року у справі № 902/519/18 щодо необхідності застосування судом критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, а також - в постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 910/21570/17, від 14 листопада 2018 року у справі № 921/2/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 18 березня 2021 року у справі № 910/15621/19, за змістом яких для визначення суми відшкодування необхідно виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи.
Таким чином, зважаючи на викладене, враховуючи категорію справи, обсяг виконаних робіт та наданих адвокатом послуг, критерій реальності адвокатських витрат, принцип співмірності та розумності даних витрат, які суд вважає завищеними, виходячи із конкретних обставин справи, з урахуванням фінансового стану відповідачки, суд вважає, що з відповідачки на користь позивача слід стягнути 3 000,00 гривень витрат на правничу допомогу.
Керуючисьст.ст.15,16,509,512,514,526,530,610,611,634,1048,1049,1050,1054,1056-1,1077,1084 ЦК України,Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. ст.4,10,12,13,76-81,89,133,137,141,259,263-265,268 ЦПК України, суд
вирішив :
Позовні вимоги ТзОВ «ФК Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42986956) заборгованість за Кредитним договором № 9577137 від 03.11.2025 у розмірі 14827,22 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42986956) суму сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та 3 000,00 грн. витрат на професійну правову допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Повне судове рішення складено 16.11.2026.
Суддя М.В. Бакаїм
Оригінал: reyestr.court.gov.ua