Рішення від 15 листопада 2026 р. у справі №460/15527/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

Суд: Рівненський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №460/15527/26

Суддя: Т.О. Комшелюк

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 листопада 2026 рокум. Рівне№460/15527/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 15.05.2026 включно із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для індексації грошового забезпечення (базового місяця); 2) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити (з урахуванням сплачених сум) ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення в загальній сумі 73 781,30 грн за період з 01.01.2024 по 15.05.2026 включно із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для індексації грошового забезпечення (базового місяця), із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з відрахуванням військового збору в розмірі 1.5% (за виключенням періоду з 01.01.2024 по 03.05.2024, з 09.05.2024 по 06.07.2024, з 26.07.2024 по 27.12.2024, з 09.01.2025 по 10.07.2025, з 30.07.2025 по 24.12.2025, з 13.01.2026 по 14.02.2026, з 21.04.2026 по 15.05.2026, за який виплата індексації не підлягає оподаткуванню військовим збором відповідно до пп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України); 3) зизнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, за 2024, 2025, 2026 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2026 роки без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для індексації грошового забезпечення (базового місяця); 4) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням сплачених сум) грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, за 2024, 2025, 2026 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2026 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для індексації грошового забезпечення (базового місяця), із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, без відрахування військового збору відповідно до пп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України; 5) визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 23 дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 15 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік; за 11 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік; за 2 дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2026 рік, грошової компенсації за 56 діб невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023-2026 роки (14 діб за кожен рік), одноразової грошової допомоги при звільнені у розмірі 4% за 49 повних календарних місяців служби, але не менше як 25% місячного грошового забезпечення, передбаченої постановою КМУ №460 від 17.09.2014, без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для індексації грошового забезпечення (базового місяця); 6) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням сплачених сум) грошової компенсації за 23 дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 15 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік; за 11 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік; за 2 дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2026 рік, грошової компенсації за 56 діб невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023-2026 роки (14 діб за кожен рік), одноразової грошової допомоги при звільнені у розмірі 4% за 49 повних календарних місяців служби, але не менше як 25% місячного грошового забезпечення, передбаченої постановою КМУ №460 від 17.09.2014, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для індексації грошового забезпечення (базового місяця), із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, без відрахування військового збору відповідно до пп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що під час проходження військової служби відповідач неправильно здійснював індексацію його грошового забезпечення, оскільки безпідставно припинив застосування березня 2018 року як базового місяця. На переконання позивача, оскільки після березня 2018 року підвищення тарифних ставок (посадових окладів), яке відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення є підставою для зміни місяця обчислення індексу споживчих цін, не відбулося, відповідач повинен був продовжувати застосовувати березень 2018 року для проведення індексації протягом усього спірного періоду. Позивач також вважає, що індексація є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, яка має враховуватися під час обчислення допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні. Просить позов задовольнити.

У відзиві на позовну заяву військова частина НОМЕР_1 заперечує проти задоволення позову. Відповідач зазначає, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення здійснювалися відповідно до законодавства, чинного у відповідні періоди. Зокрема, у 2022 році індексація нараховувалася та виплачувалася позивачу, у 2023 році дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» було зупинено, а у 2024–2026 роках особливості обчислення індексу споживчих цін визначалися відповідними законами України про Державний бюджет. Відповідач також посилається на відсутність правових підстав для перерахунку одноразових виплат у спосіб, запропонований позивачем, та просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Окремо відповідач зазначає про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою суду від 19.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Розглянувши заяви по суті, з`ясувавши обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Судом установлено, що ОСОБА_1 з 16.03.2022 по 15.05.2026 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2026 № 152 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та знято з усіх видів забезпечення.

Цим же наказом передбачено здійснення належних позивачу виплат, зокрема грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток і одноразової грошової допомоги при звільненні.

Із матеріалів справи, зокрема картки особового рахунку військовослужбовця № 2916 та наданих відповідачем відомостей, установлено, що за період з 01.06.2022 по 31.12.2022 позивачу нараховано індексацію грошового забезпечення в сумі 8824,24 грн, з яких виплачено 8691,88 грн.

Під час проведення індексації у зазначеному періоді відповідач застосовував березень 2018 року як місяць, за яким починається обчислення індексу споживчих цін.

У 2024 році індексація грошового забезпечення нараховувалася з урахуванням положень статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

За період із серпня по грудень 2024 року позивачу нараховано індексацію в сумі 775,15 грн, виплачено 763,52 грн.

У 2025 році індексація грошового забезпечення здійснювалася відповідно до статті 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».

За період із липня по грудень 2025 року позивачу нараховано 799,38 грн індексації, виплачено 787,39 грн.

У період із 01.01.2026 по 15.05.2026 індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалася та не виплачувалася, що відповідач пояснює відсутністю перевищення встановленого законом порогу індексації.

Представник позивача звернувся до відповідача із запитом, в якій просив надати інформацію щодо виплати позивачу за спірний період індексації грошового забезпечення.

Листом від 20.07.2026 № 1918/303/ВихЗПІ відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для здійснення перерахунку індексації грошового забезпечення за спірний період із застосуванням березня 2018 року.

Не погодившись із таким порядком обчислення індексації та розмірами проведених одноразових виплат, позивач звернувся до суду.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист у випадках, визначених законом.

Правове регулювання грошового забезпечення військовослужбовців здійснюється Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частинами першою та другою статті 9 цього Закону передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.

До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи індексації грошових доходів населення визначені Законом України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення».

За визначенням статті 1 цього Закону індексація грошових доходів населення є встановленим законами та іншими нормативно-правовими актами України механізмом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до статті 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки.

Частиною другою статті 6 Закону № 1282-XII визначено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Пунктом 2 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення відповідних грошових доходів.

Водночас застосування зазначених положень Порядку № 1078 має здійснюватися з урахуванням особливостей правового регулювання, установлених законами України на відповідний бюджетний період.

Щодо індексації грошового забезпечення за 2024–2026 роки.

Визначальним для вирішення цієї частини спору є те, що позивач просить здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 15.05.2026 саме із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін.

Разом із тим правове регулювання індексації грошових доходів населення у зазначений період зазнало змін.

Так, пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 2023 рік зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Надалі статтею 39 Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Отже законодавець визначив спеціальне правило обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення у 2024 році.

При цьому відсутність підвищення посадового окладу військовослужбовця сама по собі не усуває необхідності застосування спеціальних положень закону, який регулює порядок обчислення індексу споживчих цін у відповідному році.

Статтею 34 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи із січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків.

Також передбачено, що сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Аналогічне правове регулювання запроваджено на 2026 рік.

Зокрема, статтею 41 Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи із січня 2026 року, який приймається за 1 або 100 відсотків.

Сума індексації, яка склалася у грудні 2025 року, у січні 2026 року не нараховується.

Наведені положення законів України про Державний бюджет є спеціальними нормами законодавчого рівня, які підлягають застосуванню під час визначення механізму обчислення індексації у відповідних роках.

Водночас Порядок № 1078 є підзаконним нормативно-правовим актом, положення якого не можуть застосовуватися всупереч приписам закону.

З огляду на викладене суд не вбачає правових підстав для здійснення перерахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2024 по 15.05.2026 шляхом безперервного застосування березня 2018 року як місяця, з якого має здійснюватися обчислення індексу споживчих цін, без урахування спеціальних приписів законів про Державний бюджет України на 2024, 2025 та 2026 роки.

Суд також враховує, що надані відповідачем відомості підтверджують здійснення нарахування та виплати індексації у 2024 і 2025 роках відповідно до застосованого ним правового механізму.

При цьому розрахунок позивача на суму 73781,30 грн ґрунтується саме на продовженні застосування березня 2018 року, а отже не може бути визнаний належним обґрунтуванням заявленої до стягнення суми за відповідний період.

Суд наголошує, що предметом судового розгляду є вимога про застосування конкретного механізму індексації, визначеного позивачем.

Самостійне вирішення питання щодо можливого нарахування індексації за іншим механізмом, зокрема з визначенням іншого місяця обчислення індексу споживчих цін або іншого способу розрахунку, не відповідає сформульованому позивачем предмету та способу захисту.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однак у цій справі з урахуванням встановлених обставин та заявленого способу захисту суд не встановив підстав для застосування наведеного процесуального повноваження.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 15.05.2026 із застосуванням березня 2018 року та зобов`язання здійснити її перерахунок і виплату є необґрунтованими.

Щодо врахування індексації під час обчислення грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги за 2022 рік.

Згідно з пунктом 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям надаються щорічні основні відпустки зі збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до частини третьої статті 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім`ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.

Механізм виплати грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260.

Пунктом 1 розділу XXIII Порядку № 260 передбачено виплату військовослужбовцям один раз на рік грошової допомоги для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

За змістом пункту 6 розділу XXIII цього Порядку розмір зазначеної допомоги визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Пунктами 1 та 7 розділу XXIV Порядку № 260 врегульовано надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та визначення місячного грошового забезпечення, яке враховується під час її обчислення.

У постанові від 30.11.2023 у справі № 380/21619/21 Верховний Суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності грошового забезпечення внаслідок його знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.

З огляду на таку правову природу індексація має враховуватися у складі грошового забезпечення військовослужбовця, з якого здійснюється обчислення відповідних одноразових виплат.

Суд враховує наведений висновок Верховного Суду та зазначає, що індексація грошового забезпечення за своїм характером може входити до розрахункової бази відповідних виплат за наявності передбачених законом підстав.

Водночас вирішення питання про протиправність дій відповідача потребує встановлення фактичних обставин проведення конкретних нарахувань.

Так, із матеріалів справи вбачається, що у 2022 році позивачу нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення із застосуванням березня 2018 року.

Отже, у цій частині відсутній спір щодо самого факту проведення індексації або правильності застосування місяця її обчислення.

Натомість предметом доказування є те, чи не було враховано фактично нараховану індексацію під час визначення розміру грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік.

При цьому сам по собі факт окремого відображення індексації в картці особового рахунку військовослужбовця не підтверджує, що така індексація не враховувалася при обчисленні відповідних допомог.

Так само наявність відомостей про нарахування та виплату допомог без встановлення їхньої фактичної розрахункової бази не дає підстав автоматично вважати, що відповідач допустив неправильне обчислення.

Оцінивши наявні у справі докази в сукупності, суд не встановив обставин, які б підтверджували здійснення відповідачем у 2022 році нарахування відповідних допомог без урахування індексації грошового забезпечення, яка фактично нараховувалася позивачу.

Суд звертає увагу, що висновок про протиправність дій суб`єкта владних повноважень повинен ґрунтуватися на встановлених обставинах, які свідчать про порушення конкретного права позивача, а не виключно на припущенні про можливе неправильне обчислення певної виплати.

За відсутності встановленого факту неврахування індексації під час обчислення допомог за 2022 рік суд не має підстав для покладення на відповідача обов`язку здійснити їх повторний перерахунок.

Таким чином, вимоги позивача в зазначеній частині задоволенню не підлягають.

Щодо перерахунку одноразових виплат за 2024-2026 роки.

Позивач також просить здійснити перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2024, 2025, 2026 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік, компенсації за невикористані відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні.

Відповідно до пункту 6 розділу XXXI Порядку № 260 розрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток здійснюється виходячи з визначених цим Порядком складових місячного грошового забезпечення військовослужбовця за останньою займаною штатною посадою.

Одноденний розмір грошового забезпечення для такого розрахунку визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Порядок та умови виплати окремим категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби визначені постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460.

Зокрема, передбачено, що військовослужбовцям, призваним на військову службу під час мобілізації, які звільняються зі служби, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Допомога обчислюється, виходячи з місячного грошового забезпечення, на яке військовослужбовець має право на день звільнення, без урахування винагород.

Суд зазначає, що правова природа індексації як складової грошового забезпечення не заперечує необхідності врахування її при визначенні розрахункової бази відповідних виплат.

Проте позивач обґрунтовує вимоги про перерахунок одноразових виплат саме необхідністю застосування індексації, обчисленої із використанням березня 2018 року протягом 2024-2026 років.

Як уже встановлено судом, такий спосіб обчислення індексації у спірному періоді не відповідає спеціальному правовому регулюванню, встановленому відповідними законами України про Державний бюджет.

Отже відсутні підстави для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок одноразових виплат із включенням до їхньої розрахункової бази індексації, визначеної за запропонованим позивачем механізмом.

При цьому компенсація за невикористані дні відпусток, право на які виникло в попередні роки, але виплата якої здійснюється при звільненні з військової служби, визначається за встановленим законодавством механізмом обчислення місячного грошового забезпечення, що застосовується до відповідної виплати при звільненні.

Саме по собі зазначення у наказі про звільнення кількості невикористаних днів відпусток за 2022-2024 роки не означає, що для обчислення компенсації має застосовуватися індексація грошового забезпечення, визначена за механізмом, який діяв у кожному із цих років.

Відтак позивачем не доведено наявності правових і фактичних підстав для перерахунку компенсації за невикористані відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні саме в заявлений ним спосіб.

Щодо вимог про компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб та здійснення виплат без утримання військового збору.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.

Відповідно до пункту 2 цього Порядку грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, а також особам, звільненим зі служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

За змістом пунктів 3-5 зазначеного Порядку виплата грошової компенсації здійснюється шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, пов`язаних з утриманням податку з доходів фізичних осіб, одночасно з виплатою грошового забезпечення, у розмірі фактично утриманого податку.

Отже компенсація сум податку з доходів фізичних осіб є законодавчо встановленим механізмом відшкодування відповідних утримань із грошового забезпечення військовослужбовців, застосування якого пов`язане з нарахуванням та виплатою доходів, на які поширюється дія Порядку № 44.

Щодо військового збору суд враховує, що Законом України від 10.10.2024 № 4015-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період воєнного стану», який набрав чинності 01.12.2024, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, якими загальну ставку військового збору підвищено з 1,5 до 5 відсотків.

Разом із тим Законом України від 04.12.2024 № 4113-IX уточнено особливості оподаткування доходів військовослужбовців.

Зокрема, підпунктом 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачено спеціальну ставку військового збору в розмірі 1,5 відсотка з доходів військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, інших визначених цією нормою військових формувань, одержаних у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України, за винятком доходів, звільнених від оподаткування згідно з підпунктом 1.7 цього пункту.

Водночас підпунктом 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачено звільнення від оподаткування військовим збором доходів у вигляді грошового забезпечення військовослужбовців за період їх безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації.

Таким чином, питання утримання військового збору з відповідних доходів військовослужбовця вирішується з урахуванням правової природи виплати, періоду, за який вона нараховується, та наявності передбачених законодавством умов для звільнення від оподаткування.

Водночас суд звертає увагу, що в межах цієї справи позивач просить здійснити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб та не утримувати військовий збір саме під час проведення заявленого ним перерахунку індексації грошового забезпечення та одноразових виплат.

Тобто зазначені вимоги є похідними від основних позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити відповідні нарахування та виплати.

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог щодо перерахунку індексації грошового забезпечення та одноразових виплат у визначений позивачем спосіб, відсутні й підстави для покладення на відповідача обов`язку здійснити при такому перерахунку компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб та застосувати звільнення від утримання військового збору.

При цьому предметом цього спору не є самостійні вимоги про повернення неправомірно утриманого військового збору із фактично виплаченого грошового забезпечення або про стягнення невиплаченої компенсації сум податку з доходів фізичних осіб за вже здійсненими виплатами.

Відтак суд не вирішує питання правомірності конкретних податкових утримань із раніше виплаченого позивачу грошового забезпечення, оскільки зазначені обставини не становлять самостійного предмета заявлених позовних вимог.

Наведене не заперечує права позивача на отримання передбаченої законодавством компенсації сум податку з доходів фізичних осіб та застосування пільги з оподаткування військовим збором за наявності встановлених законом підстав.

За таких обставин вимоги позивача щодо здійснення виплат із компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб та без утримання військового збору як похідні від основних позовних вимог також задоволенню не підлягають.

Щодо строку звернення до суду.

Оцінюючи посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд враховує положення статті 233 КЗпП України та правові висновки Верховного Суду щодо визначення моменту, коли військовослужбовець дізнався або повинен був дізнатися про розмір та складові нарахованого йому грошового забезпечення.

У постанові від 24.06.2025 у справі № 480/10675/24 Верховний Суд звернув увагу на необхідність встановлення обставин отримання військовослужбовцем достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер нарахованих та виплачених сум.

Сам по собі факт щомісячного отримання грошового забезпечення не є безумовним підтвердженням того, що військовослужбовець був належним чином повідомлений про всі складові його нарахування.

У цій справі позивача виключено зі списків особового складу військової частини 15.05.2026.

Позивач зазначає, що відомості про проведені нарахування та застосований відповідачем механізм індексації отримав після звернення з адвокатським запитом у липні 2026 року.

Адміністративний позов подано 14.08.2026.

За таких обставин суд не встановив достатніх підстав для висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду, який би перешкоджав розгляду заявлених вимог по суті.

За правилами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За встановлених в ході розгляду справи обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та непідтверджені належними і допустимими доказами, тому позовна заява задоволенню не підлягає.

Правові підстави для відшкодування судових витрат у порядку ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 16 листопада 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Суддя Т.О. Комшелюк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua