Суд: Вижницький районний суд Чернівецької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №175/15851/25
Суддя: ОСОКІН А. Л.
Справа № 175/15851/25
Провадження №2/713/1377/26
РІШЕННЯ
іменем України
11.11.2026 м. Вижниця
Вижницький районний суд, в складі головуючого судді Осокіна А.Л., за участю секретаря Холіван В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ТОВ «ФК «Еліт фінанс» до ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ковалюк М.Г. про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, посилаючись на таке.
Між АТ «ОТП Банк» та відповідачем 12.01.2022 було укладено договір №2038746082, відповідно до вимог якого АТ «ОТП Банк» надав відповідачу кредит в сумі 309999,90 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених договором.
21.06.2024 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Еліт фінанс» , було укладено договір відступлення прав вимоги № 21/06/24, згідно якого до ТОВ «ФК «Еліт фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
Відповідач свої вимоги за договором не виконав та кредит не повернув.
У зв`язку із порушенням зобов`язань за вказаним договором відповідач має заборгованість перед позивачем у сумі – 459343,76 грн., з яких 297 025,35 грн. – тіло кредиту, 162 318,41 грн. – заборгованість за відсотками.
Виходячи з викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача борг за вказаними кредитними договорами та сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 6890,16 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 9200 грн.. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Ухвалою від 22.12.2025 Дніпровського районного суду Дніпропетровської області справу направлено за підсудністю до Вижницького районного суду.
Ухвалою від 16.04.2026 позов залишено без руху.
Ухвалою від 15.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено справу до розгляду без виклику сторін.
Заочним рішенням від 20.07.2026 позов задоволено.
Ухвалою від 17.09.2026 Вижницького районного суду скасовано вказане заочне рішення та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідач надав суду відзив, в якому позовні вимоги не визнав. Вказав, що дійсно 12.01.2022 року отримав кредит у сумі 309999,00 грн. Кредит брався з метою ведення підприємницької діяльності. Станом на 24.02.2022 у відповідача відсутній борг по кредиту. З початком повномасштабної війни, відповідач проживаючи у м. Краматорськ, фактично вклавши кошти у бізнес, не мав можливості вести бізнес, втратив будинок, виїхав з м. Краматорськ та втратив свою справу, будинок та став ВПО, що негативно відбилося на можливості виконувати договірні зобов`язання з банком. Таким чином, саме воєнні дії, що є форс-мажором стали підставою для виникнення заборгованості за кредитом та унеможливили його вчасне погашення.
Крім того відповідач заперечує проти стягнення з нього витрати на правову допомогу, оскільки справа не є складною.
Крім того, він є інвалідом 2-ї групи довічно, що підтверджується Довідкою серії 12-ААГ №579311, і тому звільнений від сплати судового збору.
Крім того, просив відстрочити йому виконання судового рішення в сумі 450343,86 до закінчення воєнного стану, оскільки єдиним джерелом прибутку у нього є пенсія, яка складає 6136,30 грн.
Позивач надав суду відповідь на відзив в якому, зазначив, що відзив відповідача є безпідставним, просив суд його відхилити та позов задовольнити
Сторони в судове засідання не з`явились.
Позивач просив здійснити розгляд справи у його відсутності, позов підтримав.
Представник відповідача адвокат Ковалюк М.Г надав заяву про розгляд справи у його відсутності. Відзив на позов підтримав.
Суд знаходить можливим розглянути справу у відсутності сторін на підставі наданих документів та ухвалити рішення.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису за відсутності учасників справи - не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що між АТ «ОТП Банк» та відповідачем 12.01.2022 було укладено договір №2038746082, відповідно до вимог якого АТ «ОТП Банк» надав відповідачу кредит в сумі 309999,90 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених договором. Вказане підтверджується копією договору від 12.01.2022.
21.06.2024 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Еліт фінанс» , було укладено договір відступлення прав вимоги № 21/06/24, згідно якого до ТОВ «ФК «Еліт фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Вказане підтверджується копією договору від 12.01.2022.
Відповідач, використавши кошти, свої зобов`язання за договором не виконував, та кошти не повернув, внаслідок чого, згідно розрахунку заборгованості станом на 03.12.2024 р. заборгованість відповідача за вказаним договором становить 459343,76 грн., з яких 297 025,35 грн. – тіло кредиту, 162 318,41 грн. – заборгованість за відсотками. Вказане підтверджується розрахунками заборгованості.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Аналізуючи викладене, суд вважає доведеним, що відповідач, отримавши від АТ «ОТП Банк» кошти за кредитним договорами, умови договору належним чином не виконував та кошти банку не повернув, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у вказаному розмірі. Зважаючи на те, що АТ «ОТП Банк» передало право вимоги за кредитним договорами до ТОВ «ФК «Еліт фінанс», яке звернулось до суду з вимогою про стягнення з відповідача кошти за кредитним договором, укладеним між відповідачем та АТ «ОТП Банк», тому вказані позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо форсмажорних обставин
У Постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 Верховний Суд вказав, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі N?905/55/21).
Частиною першою статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
З листа від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 Торгово-промислової палати України вбачається, що в Україні введено військовий стан з 24.02.2026 о 05:30 год. Внаслідок цього настали форс-мажорні обставини для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб.
З довідки від 04.10.2022 №7709-5002203732 вбачається, що ОСОБА_1 взято на облік внутрішньо переміщеної особи.
Разом з тим, до відзиву сертифікату ТПП про настання форс-мажорних обставин у відносинах між позивачем та відповідачем не надано. При цьому відповідач не був позбавлений права звернутись до ТПП з відповідним клопотання про отримання такого сертифікату.
Таким чином, відповідачем жодним чином не доведено факт наявності форс-мажорних відносин у спірних із позивачем правовідносинах.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу понесених позивачем
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно з вимогами частин першої, другої, четвертої, п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
Зазначена правова позиціє є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України.
Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані до заяви документи на предмет належності, допустимості й достовірності відображеної у них інформації.
В поданому позові позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу понесені в суді першої інстанції в розмірі 9200 грн.
Вирішуючи дане питання, суд при визначенні суми відшкодування витрат виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) виснувала, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Суд звертає увагу, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (див. постанову Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17).
Аналізуючи викладене, суд у даній справі визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, враховує однотипність даної справи, наявність підстав для висновку про їх шаблонність, що, у свою чергу, ставить під сумнів витрачання адвокатом значного часу на підготовку позовної заяви та розгляд справи в суді першої інстанції.
Отож, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, врахувавши характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг заявнику, складність справи, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру до ціни позову та до предмету спору, вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу та вважає за необхідне частково присудити стороні, на користь якої ухвалено судове рішення витрати на правову допомогу та покласти на відповідача витрати у розмірі 4000 грн.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі №367/6289/21, від 22 травня 2024 року у справі №205/5969/15-ц, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.
Щодо відстрочення сплати боргу
Згідно ч.1 ст.267 ЦПК України Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до ч.1 ст.435 ЦПК України За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно ч.3 ст.435 ЦПК України Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно ч.4,5 ст.435 ЦПК України Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Так, відповідач у відзиві просить суд зупинити виконання судового рішення до закінчення дії воєнного стану. Разом з тим, така вимога суперечить позиції ч.5 ст.435 ЦПК України про те, що відстрочення виконання судового рішення може не може перевищувати одного року.
Крім того, для відстрочення виконання судового рішення відповідач посилається на те, що він отримує тільки пенсію, інших видів доходів у нього немає, та він є особою з інвалідністю ІІ групи, він є внутрішньо переміщеною особо.
Отже, оскільки відповідач, є особою з інвалідністю ІІ групи, тобто він є непрацездатним, він є внутрішньо переміщеною особою, на даний час в Україні введено військовий стан, але, при цьому відповідач визнає свій борг, не заперечує проти його сплати в майбутньому, тому суд вважає, що вказані обставини у своїй сукупності ускладнюють виконання рішення та роблять його неможливим ва даний час, тому виконання рішення слід відстрочити на 6 місяців.
При цьому суд звертає увагу відповідача, що він не позбавлений права на звернення з відповідною заявою про відстрочення чи розстрочення судового рішення у випадку продовження існування вказаних обставин, або виникнення інших обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Щодо стягнення судового збору
Так, позов задоволено на користь позивача. При тому, що відповідач є особою з інвалідністю ІІ групи довічно.
Згідно п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про удовий збір» Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За таких обставин, оскільки відповідач є особою з інвалідністю ІІ групи, тому його звільнено від сплати судового збору, і судовий збір покладається необхідно компенсувати за рахунок держави.
Зважаючи на те, що позов задоволено на користь позивача, суд, на підставі ч.6 ст.141 ЦПК України, стягує компесує позивачу за рахунок держави сплачений при зверенні до суду судовий збір в сумі з відповідачів понесені позивачем при зверненні до суду судові витрати, що складається з судового збору в сумі 6890,16 грн. та витрати на правничу допомогу допомогу в сумі 400 грн.
На підставі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, та ст.ст. 2, 10, 12, 76, 77, 141, 263-265, 280- 282, ЦПК України, суд , -
УХВАЛИВ:
Позов ТОВ «ФК «Еліт фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 користь ТОВ «ФК «Еліт фінанс» заборгованість в сумі 459343,76 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт фінанс» сплачений витрати на правову допомогу в сумі 4000грн.
Компенсувати ТОВ «ФК «Еліт фінанс» за рахунок держави сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 6890,16 грн.
Клопотання ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду задовольнити частково.
Відстрочити виконання рішення суду на 6 місяців.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня проголошення судового рішення, до Чернівецького апеляційного суду.
Позивач: ТОВ «ФК «Еліт фінанс», код ЄДРПОУ 40340222, 03035, пл.. Солом`янська,2, м. Київ, 03035
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Суддя Андрій ОСОКІН
Оригінал: reyestr.court.gov.ua