Суд: Шевченківський районний суд м. Запоріжжя
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №336/8703/26
Суддя: Вайнраух Л. А.
Справа № 336/8703/26
Пр. 2-а/336/101/2026
16.11.26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2026 року м.Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Коваль О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Запоріжжі, без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, поданий в порядку адміністративного судочинства, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач 28.08.2026 звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, згідно з яким просить визнати протиправною та скасувати постанову, винесену відповідачем №2644 від 08.12.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 17 000,00 гривень.
В обґрунтування позову стороною позивача зазначено, що відповідно до оскаржуваної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень. Підставою для винесення постанови стало порушення з його боку законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що полягало у нез?явленні до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою.
За змістом позовної заяви 15.12.2025 ОСОБА_2 був мобілізований і станом на дату звернення до суду продовжує проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. 19.08.2026 із банківського застосунку йому стало відомо про накладення арешту на банківські рахунки Центральним ВДВС у місті Запоріжжі ДМУ МЮУ в межах виконавчого провадження за N81619943, відкритого 18.08.2026 на підставі виконавчого документу N2644 від 08.12.2025, про стягнення з ОСОБА_1 34 000,00 гривень штрафу на користь ІНФОРМАЦІЯ_3 . При цьому, позивач копії оскаржуваної постанови не отримував.
20.08.2026, відповідно до тверджень сторони позивача, він звернувся до Центрального ВДВС у місті Запоріжжі ДМУ МЮУ із заявою про ознайомлення з матеріалами справи виконавчого провадження. 20.08.2026 державним виконавцем йому вручено постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.08.2026 за N81619943, в якій зазначений ідентифікатор для доступу до матеріалів справи через автоматизовану систему виконавчого провадження. За допомогою АСВП та вказаного ідентифікатора ОСОБА_1 ознайомився зі змістом постанови.
Оскільки позивач не був присутній під час розгляду справи, а заяв про визнання допущеного порушення та згоду із притягненням мене до відповідальності не подавав, у відповідності із ст. 285 КУпАП, постанова протягом 3-х днів мала бути відправлена на його адресу. У постанові вказано, що вона нібито була відправлена засобами поштового листування 08.12.2025, тобто, в день її винесення, проте зазначена обставина не відповідає дійсності.
Позивач вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки 24.11.2025 він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою мобілізації до ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України, від якої у нього було відношення. Проте співробітник відповідача повідомив, що ОСОБА_1 раніше не з?явився за повісткою і перебуває в розшуку. Однак він повістки не отримував, про що безпосередньо повідомив співробітника відповідача. У відповідь позивача запевнили, що, оскільки він самостійно бажає проходити військову службу, наслідків у виді притягнення до адміністративної відповідальності для нього не настане. У цей же день позивач, як він стверджує, ОСОБА_1 пройшов ВЛК та 15.12.2025 був мобілізований. Відповідно, оскаржувана постанова ухвалена без належного вивчення обставин справи та за відсутності доказів вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення, зокрема, за відсутності доказів належного отримання ним повістки.
Враховуючи наведене, оскільки притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, наводячи посилання на приписи Конституції України, КУпАП, а також спеціального законодавства у сфері мобілізації, внаслідок протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, за наявності ознак формальності розгляду справи відповідачем, а також за відсутності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, позивач просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31.08.2026 постановлено клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення строку на звернення до суду із позовною заявою, задовольнити. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити пропущений строк.
Прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у адміністративній справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Роз`яснено, що відзив на позовну заяву (відзив) відповідач вправі подати до судового засідання у справі. Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Також ухвалою суду від 31.08.2026 заяву прозивача про забезпечення позову у справі задоволено. Постановлено зупинити стягнення у виконавчому провадженні ВП №81619943 про стягнення з позивача штрафу у розмірі 34 000,00 гривень на користь відповідача на виконання постанови по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП за №2644 від 08.12.2025 до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Відповідач скористався своїм правом, врегульованим ч.4 ст.159, ч.1 ст.261 КАС України, скерував відзив у передбачений строк, а саме 11.09.2026, тобто, до початку судового засідання.
Так, згідно з відзивом, який надісланий за допомогою системи «Електронний суд» у вказану дату, представником відповідача Куліченком Є.В., - відповідач з вказаним позовом повністю не погоджується з таких підстав.
Під час складання протоколу №2644 24.11.2025 про адміністративне правопорушення, як зазначає представник відповідача, позивача ознайомлено з правами та обов`язками особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в тому числі зі змістом статті 268 КУпАП. Будь-яких заяв та клопотань від ОСОБА_1 не надходило. За результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення за ознаками ч.3 ст.210-1 КУпАП винесено постанову №2644 від 24.11.2025, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності із застосуванням стягнення у виді штрафу у сумі 17 000,00 гривень. При цьому, підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є його неприбуття 06.11.2025 за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Як стверджує представник відповідача, згідно з даними Єдиного електронного реєстру військовозобов`язаних «Оберіг» позивач перебував на військовому обліку Центрального ОР у місті ІНФОРМАЦІЯ_5 до 16.12.2025, знятий з військового обліку у зв?язку із призовом на військову службу під час мобілізації, проходить її у військовій частині НОМЕР_1 НГУ, тобто, на час винесення постанови не був військовослужбовцем.
Отже, як стверджує представник відповідача, притягнення позивача до адміністративної відповідальності є законним та обґрунтованим, оскільки позивач не надав доказів на користь спростування оскаржуваної постанови.
Враховуючи наведене, представник відповідача просить залишити позов без задоволення.
Суд враховує особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, що врегульовані ст.286 КАС України.
За нормою ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Із врахуванням вимог ч.6 ст.262 КАС України, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, підстав для такого здійснення розгляду справи за ініціативою суду не встановлено.
Інших процесуальних дій у справі судом не вчинено за відсутності відповідних заяв та клопотань.
Розглянувши позовну заяву, всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши наявні письмові докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як врегульовано ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як передбачено ч.1 ст.262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення (п.3 ч.3 ст.286 КАС України).
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ст.62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Ця норма розповсюджується й на справи про адміністративні правопорушення.
Нормою ст.280 КУпАП закріплено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного право-порушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Ч.1 ст.9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму дії або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати, як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Згідно зі ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
На підтвердження повноважень т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , яким винесено оскаржуване рішення, стороною позивача додано до відзиву копію наказу (по стройовій частині) №331 від 23.11.2025 за підписом начальника І.Матвійчука.
Разом з цим, стороною відповідача не надано відповідних доказів стосовно обсягу повноважень посадової особи, яка винесла оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень, як і повноважень посадової особи, що склала протокол про адміністративне правопорушення від 24.11.2025.
Позивач в позовній заяві наполягає на відсутності в його діях складу і події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. Вважає, що рішення відповідача винесене протиправно та необґрунтовано, внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, відтак, викладені висновки не відповідають її фактичним обставинам.
Судом встановлено, що згідно з засвідченим витягом з наказу командира військової частини НГУ 3033 №408 від 15.12.2025 ОСОБА_1 – солдата запасу по мобілізації зараховано в списки особового складу частини та призначено на посаду стрільця 2-го відділення 3-го стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) з 15.12.2025. За даними роздруківки з програмного забезпечення «Резерв +», а саме електронного військово-облікового документа, сформованої 18.08.2026, ОСОБА_1 24.11.2025 пройшов ВЛК, є придатним до військової служби. Анкетні дані ОСОБА_1 у вказаному документі відповідають наявним у матеріалах справи. За даними витягу з Реєстру територіальної громади від 21.08.2026 позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 05.05.1998, тобто, оскільки дані щодо реєстрації позивача відповідають даним, наявним у володінні сторони відповідача, саме ця адреса мала бути використана для належного повідомлення позивача та надіслання йому судової повістки в разі неможливості безпосереднього вручення.
За даними протокола про адміністративне правопорушення №2644 від 24.11.2025, складеного старшим стрільцем 3 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , відносно ОСОБА_1 , - вказана особа отримала повістку про необхідність прибуття 06.11.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для визначення призначення на особливий період, проте не з?явився в зазначені в повістці час та дату, доказів наявності поважних причин неприбуття по повістці не надав, порушивши вимоги абз.1,2 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Враховуючи наведене, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, вчинене під час особливого періоду, кваліфіковане за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Протокол містить підпис особи, відносно якої його складено, - у графі про роз?яснення прав, а також про отримання протокола, підпис посадової особи, яка його склала. За даними протокола розгляд справи відбудеться 08.12.2025 о 10-00 годині в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Час складання протокола відсутній.
Суд звертає увагу, що повістка №5442244, сформована ІНФОРМАЦІЯ_6 , не містить підпису керівника у відповідній графі, підпису ОСОБА_1 та доказів її надіслання або особистого вручення.
Суд враховує, що п.1 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ №560 від 16.05.2024 «Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» визначено, що цей Порядок визначає, зокрема, процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи; процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
П.28, 30 Порядку передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1). Повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування. У разі оформлення повістки на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу засвідчує її особистим підписом та скріплює гербовою печаткою. Відомості про вручення військовозобов`язаному або резервісту повістки на бланку вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Крім того, п.30-2 Порядку врегульовано, що повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, можуть:
- друкуватися і надсилатися військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення;
- друкуватися та вручатися військовозобов`язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.
Так, стороною відповідача не доведено способу вручення повістки позивачу, не надано відповідних доказів, не наведено у відзиві відповідних мотивів.
При цьому, дійсно, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби (п.21).
Судом також встановлено, що згідно з оскаржуваною постановою №2644 від 08.12.2025, складеною ТВО начальника Центрального об? ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 , винесеною відносно позивача, РНОКПП НОМЕР_2 , особу якого встановлено на підставі паспорта громадянина України, - під час загальної мобілізації, громадянину ОСОБА_5 була направлена повістка N5442244, про необхідність прибуття 06 листопада 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_8 , для уточнення - даних, проте ОСОБА_6 не з?явився до ІНФОРМАЦІЯ_8 в зазначені в повістці час та дату, в період з 06 листопада 2025 року до 24 листопада 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_8 не з?являвся, та доказів наявності поважних причин неприбуття за повісткою, не надав, чим порушив вимоги частини першої та частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Враховуючи, що вищезазначені дії (бездіяльність) скоєні особою в умовах особливого періоду, громадянин ОСОБА_6 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), тому, керуючись статтями 33, 235, частиною п?ятою статті 276; 283 - 285 КУпАП, на позивача накладено штраф у сумі 17 000,00 гривень, при цьому, у резолютивній частині постанови його вину у вчиненні вказаного вище адміністративного правопорушення не встановлено.
У постанові роз?яснено приписи ст.308 КУпАП, право на оскарження в разі незгоди із нею. Крім того, копія постанови, долучена стороною позивача, прописом містить дату набрання законної сили – 19.12.2025, строку пред?явлення до виконання – 19.03.2026. Копія, долучена стороною відповідача, таких відомостей не містить.
Виконання вказаної вище постанови про стягнення штрафу в подвійному розмірі з ОСОБА_1 здійснювалось в примусовому порядку на підставі заяви про примусове виконання, вказаного вище виконавчого документа, як встановлено судом на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, винесеної державним виконавцем Центрального ВДВС у м.Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління МЮУ Романової М.О. від 18.08.2026.
При цьому, дата пред?явлення постанови до виконання не відображена державним виконавцем (ВП №81619943), що може свідчити про порушення відпоідного строку.
Також, суд звертає увагу на тому, що об?єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП не визначена.
Враховуючи, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, як видно з постанови, на позивача накладено штраф у сумі 17 000,00 гривень.
Постанова не містить доказів вчинення адміністративного правопорушення, а також врахування обставин відповідно до ст.33 КУпАП, а також визначення обставин відповідно до ст.34,35 КУпАП, фактичних обставин вчинення порушення (дати, часу, місця).
Суд наголошує, що надані стороною відповідача докази не містять й доказів вручення або надіслання оскаржуваної постанови позивачу.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, тобто, є бланкетною.
Так, у постанові зазначено, що позивач порушив вимоги ч.1,2 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Вказані положення передбачають, що громадяни зобов`язані:
-з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
- надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.
Громадяни, які перебувають у запасі і не призвані на військову службу або не залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час мобілізації можуть бути відповідно до закону залучені до виконання робіт, які мають оборонний характер.
Громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність, виконують мобілізаційні завдання (замовлення) згідно з укладеними договорами (контрактами).
Разом з цим, беручи до уваги склад адміністративного правопорушення, який встановлений у діях позивача, порушення всіх вказаних положень одночасно не можу бути констатовано судом.
Також у постанові не встановлено, чи вчинено правопорушення у формі дії або бездіяльності, що має безпосереднє значення для визначення наявності події і складу адміністративного правопорушення, не відображено всіх фактичних обставин вчинення правопорушення.
Із врахуванням санкції ч.3 ст.210-1 КУпАП (штраф для громадян в розмірі від однієї тисячі до однієї тисячі п?ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), на позивача накладено адміністративне стягнення у сумі 17 000,00 гривень, тобто, у передбаченому законом розмірі. Положень ст.22 КУпАП до позивача не застосовувалось.
Згідно з нормою статті 10 КУАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх (прямий умисел) або свідомо допускала настання цих наслідків (непрямий умисел). Належних та допустимих доказів як на користь наявності об`єктивної сторони правопорушення, так і суб`єктивної сторони у діях позивача, зокрема, форми вини, матеріали справи не містять.
Згідно з ч.2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Натомість, будь-яких належних і допустимих доказів, які б надали суду підстави для висновків про обґрунтованість оскаржуваної постанови, стороною відповідача не надано.
Ч.1-4 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи.
Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
На переконання суду, у відповідача було достатньо часу для подання відповідних доказів на користь правомірності оскаржуваного рішення.
Враховуючи вказані норми адміністративного судочинства, саме на відповідача покладено обов`язок щодо доказування правомірності та обґрунтованості свого рішення, зокрема, події адміністративного правопорушення та наявності його складу у діях позивача. Проте, у даній справі вказаний обов`язок не дотриманий.
Суд наголошує, що не є застосованим у справах даної категорії загальне положення щодо обов`язку позивача з приводу надання доказів на підтвердження заявлених вимог, адже в даному випадку діє саме спеціальна норма.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем в порушення вимог ст.77 КАС України не доведено правомірності оскаржуваної постанови, як і наявності події і складу адміністративного правопорушення, за яке позивач притягнутий до відповідальності. Крім того, зміст постанови не свідчить про повне дотримання під час її складання приписів ст.283 КУпАП, як це зазначено вище по тексту рішення.
Відповідно, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, – закриттю з підстав, встановлених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, - за відсутності події і складу адміністративного правопорушення в діях позивача.
Згідно з ч.1 ст.132, ч.1 ст.139 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, позивачем сплачено судовий збір за пред?явлення позовної вимоги немайнового характеру, а також розгляд судом заяви про забезпечення позову, а саме, у сумі 1 331,20 гривень та 998,40 гривень. Відповідно, сплачений позивачем судовий збір у сумі 2 329,60 гривень підлягає компенсації на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача шляхом стягнення зазначеної суми.
Також суд враховує, що відповідно до п.7 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
П. 5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» унормовано, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Беручи до уваги наведені норми, оскільки оскаржувана позивачем постанова, виконання якої здійснюється в порядку примусового виконання, скасовується судом за результатами розгляду даної справи, що зумовлює закінчення виконавчого провадження державним виконавцем, встановлено підстави для скасування заходів забезпечення позову, вжитих відповідно до ухвали суду від 31.08.2026 за відсутності необхідності їх подальшого збереження.
Керуючись ст. 2, 6, 8, 9, 12, 18, 59, 72-79, 121, 132, 139, 143, 159, 162, 175, 205, 229, 241-246, 257, 262, 269-272, 286 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, поданий в порядку адміністративного судочинства задовольнити.
Скасувати постанову №2644 від 08.12.2025 по справі про адміністративне правопорушення, винесену тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та застосування адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень на користь держави.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 329,60 гривень (дві тисячі триста двадцять дев?ять гривень 60 копійок).
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті судом у даній адміністративній справі №336/8703/26, пр.2-а/336/101/2026 у вигляді зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП №81619943, що здійснюється державним виконавцем Центрального ВДВС у м.Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління МЮУ Романовою М.О. відповідно до ухвали суду від 31.08.2026.
Реквізити сторін: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Центральний об?єднаний районний у м. ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Копію рішення суду невідкладно надіслати учасникам справи.
Рішення суду складено та підписано 16.11.2026.
Суддя Л.А.Вайнраух
Оригінал: reyestr.court.gov.ua