Суд: Хортицький районний суд м. Запоріжжя
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №337/3519/26
Суддя: Мурашова Н. А.
ЄУН 337/3519/26
2/337/3812/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 листопада 2026 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді - Мурашової Н.А.
за участю секретаря - Туяк О.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
28.05.2026 ТОВ «Юніт Капітал» (далі - позивач) через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), який мотивував тим, що 26.12.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - первісний кредитор) та відповідачем було укладено договір кредитної лінії №830035661, відповідно до якого останній отримав в кредит грошові кошти в сумі 5150,00грн., які зобов`язався повернути та сплатити проценти за користування кредитними коштами, інші платежі в порядку та строк, погоджені в кредитному договорі. Відповідач належним чином не виконав взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в загальному розмірі 15695,17грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 5149,03грн., заборгованості за відсотками - 10 546,14грн. Наразі право вимагати стягнення заборгованості з відповідача належить позивачу як новому кредитору на підставі відповідних договорів факторингу.
Просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40грн., витрати на правничу допомогу в сумі 7000грн.
Ухвалою суду від 02.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено її розгляд по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Цією ж ухвалою витребувано з АТ «Універсал Банк» інформацію про те, чи емітувалась (видавалась) на ім`я відповідача ОСОБА_1 платіжна картка № НОМЕР_1 , чи здійснювалось зарахування на цю картку грошових коштів в сумі 5150,00грн. за період з 26.12.2024 до 31.12.2024, з наданням первинних бухгалтерських документів (виписки, платіжної інструкції, платіжного доручення тощо) на підтвердження зарахування цих коштів, а також чи є/був номер телефону НОМЕР_2 фінансовим номером клієнта ОСОБА_1 за картковим рахунком і чи зазначений він був в його анкетних даних.
Заочним рішенням суду від 25.06.2026 вказаний позов було задоволено повністю.
Ухвалою суду від 08.09.2026 за заявою відповідача ОСОБА_1 заочне рішення суду було скасовано, справа призначена на новий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
21.10.2026 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача в особі представника - адвоката Аворник Л.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнав повністю та зазначив, що позивач не надав доказів підписання ним кредитного договору, проведення його ідентифікації в особистому кабінеті, направлення смс-повідомлення з кодом ідентифікації. Доданий паспорт споживчого кредиту не доводить факту укладання договору. Оскільки немає доказів досягнення домовленості щодо умов кредитування, будь-які нарахування є безпідставними. Також не надано доказів отримання коштів. Виписка АТ «Універсал Банк» не містить інформації про платника та підстави зарахування 5150,00грн на картку відповідача, платіж жодним чином не ідентифікований. Стягнення процентів є помилковим, оскільки в договорі не наведено розрахунку денної процентної ставки, чим обмежуються його права як споживача порівняно з правами, встановленими Законом України «Про споживче кредитування», тому на підставі ст.12 ч.5 вказаного Закону умови про денну процентну ставку є нікчемними і не породжують будь-яких правових наслідків для відповідача. Додані позивачем витяги з реєстру прав вимоги неможливо ідентифікувати як складову договору факторингу, відповідно перехід права вимоги до позивача не доведено. Крім того, позивач просить стягнути проценти за користування кредитом в сумі 10546,14грн., що значно перевищує тіло кредиту 5150,00грн., тому є підстави вважати, що дані умови договору є непропорційно високими, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику, суперечить нормам ЗУ «Про захист прав споживачів». При цьому, за розрахунком кредитора відповідачем було сплачено 4019,00грн. якщо відповідач отримав 5150,00грн, то заборгованість становить 1131,00грн. Заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу 7000,00грн є завищеним та не відповідає ані складності справи та виконаних адвокатом робіт, ані обсягу наданих адвокатом послуг, ані часу, витраченому адвокатом. Просить в позові відмовити.
23.10.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач повністю підтримав заявлені позовні вимоги, заперечення відповідача вважає безпідставними. Зокрема, зазначив, що кредитний договір укладено в електронній формі з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора № MKNQ-6964. Доказами накладення електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора є, зокрема, QR-код - матричний (двовимірний) штрих-код, який містить інформацію про підписанта електронного договору. Додатковим доказом накладення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є довідка щодо дій позичальника в ІТС, в якій зафіксовано персональні дані позичальника, надані ним самостійно під час заповнення заявки на отримання грошових коштів. Отже, договір укладено з дотриманням вимог чинного законодавства, тому він є чинними та обов`язковим для виконання. Кредитор перерахував кредитні кошти на платіжну картку позичальника, що підтверджується долученим до позовної заяви платіжним дорученням, який містить всі необхідні реквізити електронного розрахункового документа. Документальним підтвердженням зарахування коштів на рахунок клієнта є виключно інформація емітенту платіжної карти клієнта, який відкрив та обслуговує відповідний рахунок клієнта, в даному випадку АТ «Універсал Банк». Проценти нараховані відповідно до умов кредитного договору, з якими відповідач погодився при його укладенні, ці умови є розумними, справедливими, добросовісними та не містять дисбалансу прав та обов`язків сторін. Крім того, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, Відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання кредитного договору і правомірності вимог позивача. Заявлена позивачем сума правничої допомоги у розмірі 7000,00грн. пропорційна виконаній роботі АБ «Тимошенко та партнери».
03.11.2026 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача в особі представника - адвоката Аворник Л.В. надійшло клопотання про витребування доказів, а саме, оригіналу електронного договору - договору кредитної лінії №830035661 від 26.12.2024; оригіналів електронних доказів проведення ідентифікації ОСОБА_1 при вході в особистий кабінет, в тому числі шляхом перевірки правильності введення коду, направленого позивачем на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету, а також використання ОСОБА_1 електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Ухвалою суду від 04.11.2026 в задоволенні вказаного клопотання відмовлено.
Представник позивача в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.
Відповідач та його представник в судове засідання не прибули, представник подав заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги не визнають, просили в позові відмовити.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін за наявними матеіалами.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.
Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Згідно з ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Відповідно до усталеної позиції Європейського суду з прав людини, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», №63566/00).
З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, суд вважає позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Ухвалюючи рішення, суд виходить з того, що в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.3,6,626-629 ЦК України).
В силу положень ст.526,530,611 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ст.1056-1 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Відповідно до ч.1-3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем визначається Законом України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015, згідно з яким електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11).
Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: -електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; -аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
В силу приписів ст.204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №2-383/2010).
В цій справі суд вважає встановленим та доведеним, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» як кредитор та відповідач ОСОБА_1 як позичальник, діючи вільно, на власний розсуд, уклали 26.12.2024 договір кредитної лінії №830035661 (далі - кредитний договір).
Цей договір укладений в електронній формі через ІТС Товариства, підписаний сторонами в передбачений чинним законодавством спосіб (позичальником/відповідачем - електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором), що узгоджується з положеннями ст.207,1055 ЦК України, ст.11,12 Закону України «Про електронну комерцію».
Жодних обставин, які б вказували на нікчемність (недійсність) вказаного кредитного договору внаслідок недотримання обов`язкової письмової форми, судом в даному випадку не встановлено, тому він є чинним і обов`язковим для виконання.
Судом встановлено, що первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконав свої зобов`язання та перерахував 26.12.2024 грошові кошти в сумі 5150,00грн на платіжну картку № НОМЕР_3 , яка емітована в АТ «Універсал Банк» на ім`я відповідача та була зазначена ним в заявці на отримання кредиту.
За умовами кредитного договору сторони погодили загальний строк кредитування до 25.01.2030 з можливістю дострокового повного повернення кредиту після закінчення дисконтного періоду - 30 днів, тобто до 25.01.2025. Крім того, сторонами було погоджено право кредитора ініціювати дострокове повернення кредиту та інших платежів у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом та комісії за надання кредиту щонайменше на один місяць (п.7.1-7.3, 9.1.1.7 договору).
Згідно з п.3.1-3.3 кредитного договору позичальнику надається дисконтний період кредитування - 30 днів, протягом якого він може отримати черговий транш в рамках кредитної лінії та частково повернути кредит. Дисконтний період може бути продовжений позичальником шляхом здійснення оплати всіх фактично нарахованих за цей період процентів в сумі 1514,10грн. та комісії за надання кредиту в сумі 257,50грн. Кількість продовжень дисконтного періоду необмежена. У разі, якщо дисконтний період закінчився, позичальник може повернутись в дисконтний період, якщо протягом тридцяти днів з дати його закінчення здійснить оплату всіх фактично нарахованих процентів та інших платежів, строк сплати яких настав.
Відповідно до п.7.4 кредитного договору проценти, нараховані протягом дисконтного періоду (в т.ч. продовженого, поновленого), сплачуються позичальником не пізніше останнього дня дисконтного періоду, після закінчення дисконтного періоду - щоденно.
Комісію за надання кредиту позичальник зобов`язаний сплатити не пізніше останнього дня дисконтного періоду, а саме, 25.01.2025. Комісія за надання першого траншу становить 257,50грн. (п.7.5, 8.5 договору).
Відповідно до п.8.3 кредитного договору базова процентна ставка складає 0,98% в день від суми кредиту.
Згідно з п.8.7 кредитного договору за умови повного дострокового погашення всієї суми кредиту та суми нарахованої та несплаченої комісії за видачу кредиту протягом 6 календарних днів після дати закінчення дисконтного періоду кредитування, кредитор зобов`язаний зменшити зобов`язання позичальника по сплаті процентів за фактичні дні користування кредитом таким чином:
- за період з 26.12.2024 до 25.01.2025 застосовується дисконтна процентна ставка -0,98% в день від суми кредиту,
-у разі, якщо позичальник вчинить описані в п.3.2 договору дії з пролонгації дисконтного періоду, на період після 25.01.2025 застосовується індивідуальна процентна ставка 0,98% в день від суми кредиту.
Судом встановлено, що відповідач порушив умови укладеного кредитного договору, зокрема, затримав сплату процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць, у зв`язку з чим кредитор в силу положень п.9.1.1.7 кредитного договору пред`явив відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату всієї суми заборгованості, що ґрунтується на вимогах ч.2 ст.1050 ЦК України, ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування».
Судом встановлено, що відповідне повідомлення про дострокове розірвання кредитного договору та необхідність оплати всієї суми заборгованості було направлено попереднім кредитором ТОВ «Таліон плюс» на електронну адресу позичальника/відповідача 11.09.2025 і відповідно останній повинен був виконати вказані вимоги в строк до 11.10.2025. Однак таких дій не вчинив, у зв`язку з чим позивач як кредитор має право вимагати стягнення заборгованості в судовому порядку.
Право вимагати з відповідача стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором наразі належить позивачу ТОВ «Юніт Капітал» на підставі договору факторингу №30/0925-01 від 30.09.2025 (з невід`ємними додатками, в т.ч. реєстром прав вимоги б/н від 30.09.2025), укладеним з ТОВ «Таліон Плюс». Останній, в свою чергу, набув право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором на підставі договору факторингу №МВ-ТП/31 від 15.04.2025 (з невід`ємними додатками, в т.ч. реєстром прав вимоги б/н від 15.04.2025), укладеним з первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач та його представник послались на те, що позивач не довів факту укладання та підписання ним кредитного договору, отримання кредитних коштів, розміру заборгованості та переходу прав вимоги від первісного кредитора.
Разом з тим, такі доводи відповідача об`єктивно та достовірно спростовуються наданими позивачем та безпосередньо дослідженими судом доказами - заявкою на отримання кредиту, довідкою щодо дій позичальника в ІТС кредитора, паспортом споживчого кредиту, кредитним договором, Правилами надання грошових коштів у позику, в т.ч. на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», Порядком дій споживача в ІТС ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладання електронного договору, Порядком укладання фінансовою компанією договорів у вигляді електронного документу, що підписуються сторонами при наданні споживчих послуг, платіжним дорученням на перерахування коштів, повідомленням про дострокове повернення кредиту та погашення заборгованості, розрахунками заборгованості, листом АТ «Універсал Банк» про належність платіжної картки відповідачу та випискою з банківського рахунку про зарахування на цю карту грошових коштів, договорами факторингу (з додатками), які суд вважає належними, допустимими та достовірними доказами.
На спростування обставин, якими позивач обґрунтував позовні вимоги, відповідач та його представник не подали жодних належних та допустимих доказів, що в силу принципу змагальності сторін є їх процесуальним обов`язком. Зокрема, доказів того, що вказані у договорі персональні дані йому не належать, відповідачем суду не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договору виключає підстави вважати, що без їх погодження відповідач міг би отримати кредитні кошти. Про вчинення шахрайських дій, заволодіння персональними даними, мобільним номером телефону та платіжною карткою, їх використання третіми особами з метою заволодіння грошовими коштами відповідач та його представник в заявах по суті не вказували.
При цьому, за розрахунком заборгованості відповідачем були сплачені первісному кредитору кошти: 28.01.2025 - 796,00грн, 02.02.2025 - 315,00грн, 13.02.2025 - 2908,00грн, що розцінюється як вчинення конклюдентних дій щодо визнання факту укладення кредитного договору, його умов та боргу. Отже, не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Аналогічна позиція підтримується усталеної судовою практикою, в т.ч. постановами Верховного Суду.
Крім того, посилаючись у відзиві на позов на недоведеність факту укладання кредитного договору, сторона відповідача одночасно вказує на несправедливість розміру нарахованих процентів за кредитним договором. Разом з тим, одночасне посилання на неукладеність договору та несправедливість його умов є юридично взаємовиключним, оскільки неукладений договір не створює жодних зобов`язань, а оскаржувати розмір процентів як несправедливий логічно лише тоді, коли сам факт укладення договору визнається.
Таким чином, неналежне виконання відповідачем як боржником добровільно узятих на себе зобов`язань за кредитним договором є порушенням прав кредитора, які підлягають судовому захисту в обраний позивачем спосіб.
Так, в межах цієї справи позивач вимагає стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 15695,17грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 5149,03грн., заборгованості за відсотками - 10546,14грн.
Заявлений позивачем до стягнення розмір заборгованості за кредитним договором підтверджується відповідними розрахунками, наданими позивачем. При цьому, суд зауважує, що у цій справі як первісний кредитор, так і нові кредитори, в т.ч. позивач, не є банківськими установами, мають статус фінансових установ, які здійснюють господарську діяльність з надання фінансових послуг без відкриття особового рахунку клієнта, у зв`язку з чим надання первинних бухгалтерських документів, які є обов`язковими для банківських установ, є неможливим, тому надані позивачем розрахунки заборгованості, складені уповноваженими особами попередніх кредиторів, суд вважає належними та допустимими доказами заборгованості та її розміру.
Так, за аналізом вказаних розрахунків заявлений до стягнення розмір заборгованості фактично визначений попереднім кредитором - ТОВ «Таліон Плюс» станом на 10.09.2025, тобто на момент пред`явлення відповідачу вимоги про дострокове повернення кредиту і в подальшому кредиторами не змінювався.
При цьому, з розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», станом на 15.04.2025 (на момент відступлення прав вимоги ТОВ «Таліон Плюс») загальний розмір заборгованості відповідача за вказаним кредитним договором становив 9463,65грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 5149,03грн., заборгованість за процентами - 3078,06грн.
За цими розрахунками нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось кредиторами за ставкою 0,98% від суми кредиту в день, як це передбачено п.8.3,8.7 кредитного договору.
Отже, оцінивши вищевказані обставини, суд вважає, що нарахування процентів за користування кредитом здійснено кредиторами в межах погодженого в кредитному договорі строку кредитування, а також у визначеному договором порядку та розмірі, що є правомірним.
Суд вважає безпідставними доводи відповідача та його представника щодо невідповідності розміру нарахованих процентів принципам справедливості та добросовісності.
Слід зазначити, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (абз.1 ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування»).
У ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті. Зокрема, п.5 визначено, що несправедливими є умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
Однак, дана норма не стосується вимог щодо нарахування процентів за користування кредитом, право на які має кредитор в силу ст.1048,1054,1056-1 ЦК України та умов кредитного договору. Проценти за користування кредитом не є компенсацією у разі невиконання зобов`язань за договором в розумінні п.5 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів».
В даному випадку розмір процентів за користування кредитом було визначено сторонами договору за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст.627 ЦК України. Відповідні умови кредитного договору є чіткими та однозначними, підстав для їх тлумачення на користь споживача/відповідача немає. Вимог про визнання таких умов кредитного договору недійсними на підставі ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» та зменшення у зв`язку з цим розміру процентів відповідач не заявляв.
Розрахунок денної процентної ставки наведено в п.8.6 кредитного договору і вона становить 0,98%, що узгоджується з положеннями ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» та спростовує заперечення сторони відповідача.
Отже, стороною відповідача не доведено і судом не встановлено жодних обставин, які б вказували на те, що умови кредитного договору щодо розміру процентів є несправедливими, їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача/відповідача.
Таким чином, суд вважає, що визначений позивачем розмір заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування ним ґрунтується на умовах кредитного договору та нормах чинного законодавства, підтверджений належним чином, тому в цій частині позов підлягає задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту - 5149,03грн., за процентами - 10546,14грн., усього 15695,17грн.
В той же час, оцінивши обставини справи, суд вважає заявлені позивачем вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 1287,02грн. необґрунтованими та безпідставними.
Так, відповідно до п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Суд виходить з того, що за змістом ч.2 ст.4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України, а не окремі закони. Вказане узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 у справі №362/2159/15-ц і підтвердженими усталеною судовою практикою.
Загальновідомою обставиною є те, що з 24.02.2022 по цей час в Україні діє воєнний стан.
Отже, в силу п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України відповідач звільнений від сплати на користь позивача нарахованого штрафу в розмірі 1287,02грн.., у зв`язку з чим в цій частині позовних вимог слід відмовити.
На підставі вищевикладеного, позов ТОВ «Юніт Капітал» слід задовольнити частково.
Згідно з ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам на суму 15695,17грн. або 92,42% від первісно заявлених вимог на суму 16982,19грн (15695,17грн х 100% / 16982,19грн) витрати по сплаті судового збору в сумі 2460,59грн (2662,40грн х 92,42% / 100%).
Крім того, відповідно до ст.137,141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу.
Так, в межах цієї справи позивач отримав правову допомогу адвокатського бюро «Тимошенко та партнери», що підтверджується договором про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, додатковою угодою до нього №25771378538 від 21.01.2026, Актом прийому-передачі наданих послуг від 20.03.2026, які суд вважає належними та допустимими доказами.
Разом з тим, вказані докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у визначеному позивачем розмірі - 7000,00грн., що відповідно до акту приймання-передачі є вартістю послуг із вивчення матеріалів справи - 1000,00грн, складання позову - 5000,00грн., підготовка адвокатського запиту - 500,00грн, підготовка клопотання про витребування доказів - 500,00грн.
Згідно з ч.1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При цьому, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, не є обов`язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Враховуючи характер спірних правовідносин - стягнення кредитної заборгованості, усталеність законодавства та судової справи в цій категорії справ, кваліфікацію адвоката, обсяг фактично наданих ним послуг (вивчення матеріалів справи, підготовка та подача позовної заяви, яка здебільшого містить цитування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, є типовою та шаблонною), виходячи з критеріїв реальності адвокатських послуг, розумності їх розміру, принципів верховенства права, справедливості та пропорційності, суд вважає заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу у цій справі - 7000,00грн. завищеним та необґрунтованим, у зв`язку з чим вважає необхідним зменшити його до 4000,00грн. та стягнувши з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам на суму 15695,17грн. або 92,42% від первісно заявлених вимог на суму 16982,19грн (15695,17грн х 100% / 16982,19грн) витрати на правничу допомогу в сумі 3696,80грн (4000,00грн х 92,42% / 100%).
Керуючись ст.15,16,526,530,549,610,627,629,633,634,638,1049,1054,1056-1 ЦК України, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ЄДРПОУ 43541163, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд.34, офіс 333, заборгованість за кредитним договором №830035661 від 26.12.2024 в загальному розмірі 15 695,17грн., в рахунок повернення судових витрат по сплаті судового збору в сумі 2460,40грн., та витрати на правничу допомогу в сумі 3696,80грн., усього 21 852,56грн. (двадцять одна тисяча вісімсот п`ятдесят дві гривні 56 копійок).
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 10.11.2026.
Суддя Н.А. Мурашова
04.11.2026
Оригінал: reyestr.court.gov.ua