Суд: Хортицький районний суд м. Запоріжжя
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: факту смерті, з них:
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №337/6529/26
Суддя: Калугіна Г. Б.
Справа № 337/6529/26
Номер провадження 2-о/337/250/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2026 рокум. Запоріжжя
Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючої судді Калугіної Г.Б.,
за участі секретаря Огурцової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, встановлення факту смерті на території іншої країни,
ВСТАНОВИВ:
22.10.2026 заявниця ОСОБА_1 звернулась через свого представника – адвоката Сенчука В.П. до суду із заявою про встановлення факту смерті матері заявниці – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на території північної частини Республіки Кіпр, у місті Нікосія (Лефкоша) район Ортакьой, заінтересована особа: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянки України. Родинні відносини заявниці з померлою підтверджуються актовим записом про народження № 608 від 10 серпня 1989 року, складеним Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, в якому матір`ю заявниці зазначена ОСОБА_3 . ОСОБА_2 була громадянкою України та мала зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 померла на території північної частини Республіки Кіпр, у місті Нікосія (Лефкоша), район Ортакьой. Факт її смерті підтверджується документами, виданими відповідними установами за місцем настання смерті, зокрема: медичним свідоцтвом про смерть, виданим державною лікарнею доктора ОСОБА_4 ; документом про причини смерті № 0031508; свідоцтвом про смерть, виданим відповідним органом реєстрації населення Північного Кіпру. Відповідно до зазначених документів датою смерті ОСОБА_2 є ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцем смерті — Нікосія (Лефкоша), район Ортакьой, а причиною смерті зазначено зупинку серця та дихання. Свідоцтво про смерть перекладене українською мовою, справжність підпису перекладача засвідчена приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу. Наведені документи в сукупності підтверджують обставини, час та місце смерті ОСОБА_2 . Водночас державна реєстрація її смерті відповідно до законодавства України не проведена, оскільки документи про смерть видані установами, які функціонують на території так званої «Турецької Республіки Північного Кіпру», що не визнається Україною як незалежна держава. У зв`язку із зазначеними обставинами заявниця позбавлена можливості отримати свідоцтво про смерть матері українського зразка у звичайному порядку. 2. Звернення до органу ДРАЦС та неможливість державної реєстрації смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі із письмовою заявою про державну реєстрацію смерті своєї матері — ОСОБА_2 . До зазначеної заяви були долучені документи, що підтверджують факт смерті, зокрема свідоцтво про смерть, видане відповідними органами Північного Кіпру, та його нотаріально засвідчений переклад українською мовою. У заяві також було висловлено прохання у разі неможливості проведення державної реєстрації смерті надати письмову мотивовану відповідь із зазначенням відповідних правових підстав. Листом від 15 жовтня 2026 року № 922/32.8-01-23 Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі повідомив заявницю про відсутність підстав для державної реєстрації смерті ОСОБА_2 за наданими документами. Зокрема, орган ДРАЦС зазначив, що відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні державна реєстрація смерті здійснюється на підставі визначених законодавством документів. У наданій відповіді зазначено, що подані заявницею документи не належать до переліку документів, які можуть бути прийняті як безпосередня підстава для державної реєстрації смерті в Україні. Орган ДРАЦС також звернув увагу на те, що свідоцтво про смерть ОСОБА_2 видане органами так званої «Турецької Республіки Північного Кіпру», а смерть уже зареєстрована відповідними органами цього територіального утворення. За результатами розгляду звернення ДРАЦС дійшов висновку про відсутність правових підстав для проведення державної реєстрації смерті ОСОБА_2 в Україні на підставі поданих документів. Таким чином, заявниця вжила передбачених законом заходів для державної реєстрації смерті матері в позасудовому порядку, однак отримала письмову відповідь про неможливість проведення такої реєстрації. Наведені обставини підтверджують, що заявниця не має можливості отримати українське свідоцтво про смерть матері на підставі наявних документів без встановлення відповідного юридичного факту судом.
Заявниця ОСОБА_1 та її представник адвокат Сенчук В.П. в судове засідання не прибули від представника заявниці до суду надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, просить позов задовольнити.
Представник заінтересованої особа Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в судове засідання не прибули за невідомими причинами про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи із наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно з дослідженими судом письмовими доказами ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, що підтверджується актовим записом про народження № 608 від 10 серпня 1989 року, складеним Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, у якому матір`ю ОСОБА_1 зазначено ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 на момент смерті була громадянкою України та до смерті мала зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Як підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 померла на території північної частини Республіки Кіпр, у місті Нікосія (Лефкоша), район Ортакьой, згідно медичного свідоцтва про смерть, виданого державною лікарнею доктора ОСОБА_4 , документ про причини смерті № 0031508, а також свідоцтво про смерть, видане відповідним органом реєстрації населення Північного Кіпру, в яких вказана причина смерті ОСОБА_2 померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Нікосія (Лефкоша), район Ортакьой, - зупинку серця та дихання. Крім того, судом установлено, що свідоцтво про смерть перекладено українською мовою, а справжність підпису перекладача на відповідному перекладі засвідчена приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу.
Таким чином, досліджені судом письмові докази у своїй сукупності підтверджують факт смерті ОСОБА_2 , дату та місце її настання.
Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації актів цивільного стану в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України 23.05.2001 № 32/5/101 (у редакції наказу Мін`юсту України, МЗС України 25.08.2004 № 90/5/191 (г1066-04), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 1 червня 2001 р. за № 473/5664. реєстрація смерті громадян України, померлих за кордоном, провадиться консулом за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті, виявлення тіла померлого або за місцем поховання.
Реєстрація смерті провадиться за письмовою заявою родичів померлого, компетентних органів країни перебування, адміністрації медичного закладу, у якому настала смерть, та інших осіб на підставі: медичного документа про смерть, виданого медичним закладом, довідки про смерть, виданої компетентними органами, держави перебування.
Іноземні офіційні документи користуються доказовою силою офіційних документів на території України за умови їх засвідчення штампом апостиль та перекладу на українську мову.
Так звана "Турецька Республіка Північного Кіпру" була засуджена світовим співтовариством і оголошена незаконною. За винятком Туреччини, жодна держава або міжнародна організація не визнає цю територію.
Невизнання цієї території світовим співтовариством, і Україною, зокрема, унеможливлює захист громадян України з боку дипломатичних установ України, усі документи, видані на цій території, не визнаються Україною. Легалізація документів (проставлення штампу апостиль) компетентними органами Кіпру є неможливою.
Таким чином, зважаючи на відсутність документів, необхідних для реєстрації смерті, зазначена консульська дія не може бути вчинена Посольством України в Республіці Кіпр.
У зв`язку з чим, у заявника відсутня можливість зареєструвати факт смерті матері заявниці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої на території північної частини Республіки Кіпр, у місті Нікосія (Лефкоша) район Ортакьой та отримати відповідне свідоцтво про смерть згідно вимог чинного законодавства України.
Таким чином, встановлення факту смерті заявниці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померлої на території північної частини Республіки Кіпр, у місті Нікосія (Лефкоша) район Ортакьой, має для заявника юридичне значення, так як дозволяє реалізувати права, які виникли після смерті її матері.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Відповідно до п. 1 Розділу І Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні передбачено, що підставою для проведення державної реєстрації смерті є лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о).
За змістом ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» № 2398-УІ від 01 липня 2010 року, державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи з певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
Звертаючись з даною заявою до суду, заявник посилається на те, що вона позбавлена можливості отримати свідоцтво про смерть свєї матері, оскільки факт її смерті відбувся на території Турецької Республіки Північного Кіпру, яка не визнається світовим співтовариством, та на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнятий Відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
Таким чином, виходячи із встановлених судом обставин, існують підстави для встановлення факту смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 на території Республіки Кіпр, у північній частині міста Нікосія (Лефкоша), район Ортакьой.
Враховуючи те, що встановлення факту смерті має для заявника важливе юридичне значення, а також те, що цей факт ніким не оспорюється, суд вважає можливим задовольнити заявлені вимоги.
На підставі викладеного, керуючись статтями 18, 247, 258, 265, 293, 316, 317, 319, 430 ЦПК України, суд
ВИРШИВ:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, встановлення факту смерті на території іншої країни - задовольнити.
Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 на території Республіки Кіпр, у північній частині міста Нікосія (Лефкоша), район Ортакьой.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня проголошення рішення до Запорізького апеляційного суду.
Інформація про учасників справи:
заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;
заінтересована особа: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ЄДРПОУ 04053950, адреса: м. Запоріжжя, вул. Петра Ребра, буд. 9-А.
Повне судове рішення виготовлено 13.11.2026.
Суддя Г.Б. Калугіна
Оригінал: reyestr.court.gov.ua