Рішення від 15 листопада 2026 р. у справі №380/13998/26 — Львівський окружний адміністративний суд

Суд: Львівський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: забезпечення права особи на доступ до публічної інформації

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №380/13998/26

Суддя: Карп'як Оксана Орестівна

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2026 рокусправа № 380/13998/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп`як О.О., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Жукова Олександра Сергійовича, члена Всеукраїнської громадської організації «Журналісти проти корупції», до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - відповідач, Уповноважений), у якому просить:

- задовольнити вимоги члена ВГО «Журналісти проти корупції» Жукова О.С. щодо визнання дій відповідача - Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, незаконними та протиправними, щодо ненадання відповіді на Заяву від 25.02.2026 «Про порушення посадовою особою Господарського суду м. Києва вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» та притягнення її до адміністративної відповідальності»;

- зобов`язати відповідача - Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини належним чином (об`єктивно та всебічно) розглянути Заяву від 25.02.2026 «Про порушення посадовою особою Господарського суду м. Києва вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» та притягнення її до адміністративної відповідальності» та надати журналісту ВГО «Журналісти проти корупції» Жукову О.С. письмову відповідь на Заяву від 25.02.2026, вирішивши питання про відповідальність осіб, з вини яких допущено порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення - не складення протоколу про адміністративне правопорушення та не притягнення до адміністративної відповідальності посадової особи Господарського суду м. Києва, яка вчинила порушення вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» при розгляді мого запиту № ВСП001/24/03/25 від 24.03.2025.

В обґрунтування позову зазначив, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі № 380/9959/25, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2026, визнано протиправними дії Господарського суду міста Києва щодо надання відповіді на його запит на інформацію № ВСП001/24/03/25 від 24.03.2025 не у встановлений частиною першою статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» строк. Посилаючись на статтю 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації», статтю 212-3 та пункт 8-1 статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, 25.02.2026 позивач скерував на електронну пошту відповідача заяву, в якій просив вжити заходів для притягнення до адміністративної відповідальності посадової особи Господарського суду м. Києва за несвоєчасне надання інформації, а про наслідки розгляду звернення та прийняте рішення повідомити на його електронну пошту.

Стверджує, що у встановлений статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» строк його заява розглянута не була, відповідь на електронну пошту не надійшла, у зв`язку з чим 16.06.2026 та 26.06.2026 він скеровував відповідачу повторну і третю заяви з проханням невідкладно розглянути звернення від 25.02.2026 та надати письмову відповідь. Лише 04.07.2026 позивач отримав простим поштовим відправленням (попри прохання надати відповідь на електронну адресу) лист Секретаріату Уповноваженого від 18.06.2026 № 69285.4/Ж-44260.3/26/45.3, у якому повідомлено, що на попередню заяву від 25.02.2026 відповідь надано листом від 03.03.2026 № 22100.4/Ж-13793.3/26/45.3, та про недоцільність складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Наголошує, що відомості про надання йому відповіді листом від 03.03.2026 не відповідають дійсності, оскільки така відповідь на його електронну пошту не надходила, а копії цього листа та доказів його надсилання відповідач не надав. Вважає, що відповідач не лише не розглянув належним чином його заяву від 25.02.2026 у встановлений законом строк, але й порушив приписи статті 19 Закону України «Про звернення громадян» щодо об`єктивності, всебічності і вчасності перевірки заяви. Окремо зазначає, що мотив про закінчення строку накладення адміністративного стягнення на момент звернення із заявою не відповідає обставинам справи, оскільки рішення суду першої інстанції у справі № 380/9959/25 набрало законної сили 09.02.2026, а тому передбачений статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення тримісячний строк з дня виявлення правопорушення спливав 09.05.2026, тобто на дату отримання заяви відповідач мав більше двох місяців для складення протоколу. З цих підстав просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 13.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

03.08.2026 відповідачем скеровано відзив, проти позову заперечує, просить відмовити у його задоволені з огляду на наступне. Вказує, що функцію представництва інтересів Уповноваженого в судах покладено на Секретаріат Уповноваженого. До відповідача надійшла заява позивача від 25.02.2026. Вказану заяву відповідачем у відповідності до вимог ст.20 Закону України «Про звернення громадян» розглянуто листом від 03.03.2026 №22100.4/Ж-13793.3/26/45.3 та надано обґрунтовану відповідь. Вказаний лист відповідачем 04.03.2026 надіслано на електронну пошту позивача, що підтверджується витягом з системи "Megapolis.DocNet". На адресу відповідача також надійшла повторна заява позивача від 16.06.2026 №ВСП001/16/06/26-2, зареєстрована у Секретаріаті Уповноваженого за вх.№Ж-44260.3/26 від 18.06.2026. Повторну заяву позивача від 16.06.2026 відповідачем у відповідності до вимог ст.20 Закону України «Про звернення громадян» розглянуто та листом від 18.06.2026 №69285.4/Ж-44260.3/26/45.3 надано обґрунтовану відповідь. Зазначений лист відповідачем 22.06.2026 надіслано на електронну пошту позивача, що підтверджується витягом з системи "Megapolis.DocNet". Також лист від 18.06.2026 22.06.2026 надіслано на поштову адресу позивача, що підтверджується списком відправлень №236. Позивачем на адресу відповідача надіслано третю заяву від 26.06.2026 №ВСП001/26/06/26, зареєстровану у Секретаріаті Уповноваженого за вз.№Ж-47566.3/26 від 26.06.2026. Третю заяву позивача від 26.06.2026 відповідачем у відповідності до вимог ст.20 Закону України «Про звернення громадян» розглянуто та листом від 20.07.2026 №84288.4/Ж-47566.3/26/45.3 надано обґрунтовану відповідь. Зазначений лист відповідачем 22.07.2026 скеровано на електронну пошту позивача та на поштову адресу, що підтверджується витягом з системи "Megapolis.DocNet" та списком відправлень №290. Відтак, під час опрацювання всіх звернень позивача, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституціє. України та законами України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», «Про звернення громадян», надавши обґрунтовані відповіді в межах строків їх надання. У спростування доводів позивача вказує, що право Директора Департаменту моніторингу додержання інформаційних прав підписувати листи-відповіді на звернення заявників відповідає вимогам законів України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», «Про звернення громадян», а також Положення про Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Положення про Департамент моніторингу додержання інформаційних прав Секретаріату Уповноваженого, Посадової інструкції Директора інформаційних прав. Крім того, вказує, що складення протоколу про адміністративне правопорушення належить до дискреційних повноважень відповідача, який на власний розсуд визначає наявність підстав для вжиття такого заходу без узгодження з будь - ким. Позивачем не надано доказів реального порушення своїх прав та інтересів, а лише висловлено особисту незгоду зі змістом відповідей, викладеного у листах відповідача від 03.03.2026 № 22100.4/Ж- 13793.3/26/45.3, від 18.06.2026 № 69285.4/Ж-44260.3/26/45.3 та від 20.07.2026 № 84288.4/Ж-47566.3/26/45.3. Тому, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд дослідив подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та встановив таке.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі № 380/9959/25 (реєстраційний номер судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 131258934) позов ОСОБА_1 до Господарського суду м. Києва задоволено частково: визнано протиправними дії Господарського суду міста Києва щодо надання відповіді на запит ОСОБА_1 № ВСП001/24/03/25 від 24.03.2025 не у встановлений частиною першою статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» строк; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2026 у справі № 380/9959/25 апеляційну скаргу Господарського суду міста Києва залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 - без змін. Датою набрання рішенням законної сили є 09.02.2026.

25.02.2026 о 08 год. 28 хв. з електронної адреси позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 на офіційну електронну адресу відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 скеровано Заяву «Про порушення посадовою особою Господарського суду м. Києва вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» та притягнення її до адміністративної відповідальності», що підтверджується копією заяви та копією скриншоту електронного листа з темою «ЗАЯВА ДО УПОВНОВАЖЕНОГО» із зазначенням двох прикріплених файлів.

У вказаній заяві позивач, посилаючись на рішення судів у справі № 380/9959/25, положення статті 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації», статті 212-3 та пункту 8-1 статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, просив Уповноваженого у встановлений законом строк вжити заходів для притягнення до адміністративної відповідальності посадової особи Господарського суду м. Києва - начальника відділу аналітичної роботи, статистики та аналізу застосування судової практики Святнюк Наталії за несвоєчасне надання інформації, а про наслідки розгляду звернення та прийняте рішення повідомити на його електронну пошту. До заяви додано копії рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2026 у справі № 380/9959/25.

Заяву позивача від 25.02.2026 відповідачем у відповідності до вимог статті 20 Закону України «Про звернення громадян» розглянуто та листом від 03.03.2026 № 22100.4/Ж-13793.3/26/45.3 надано відповідь. Зазначеним вище листом позивача повідомлено, що: «право складати протокол про адміністративне правопорушення передбачене, зокрема, статтею 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) (крім порушень права на інформацію відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Закону України «Про відкритість використання публічних коштів») належить безпосередньо особам, зазначеним у пункті 8-1 статті 255 КУпАП. Водночас таке право відноситься до дискреційних повноважень, які згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № 11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 на 316-й нараді слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Так, у постанові від 09.11.2020 у справі № 640/5681/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов таких висновків: «Зобов`язання Омбудсмена в межах повноважень вирішити питання щодо реалізації повноважень, передбачених пунктами 11, 12, 14 частини першої статті 13 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», а також притягнення винних працівників НАБУ та секретаріату Омбудсмена до відповідальності буде втручанням у дискреційні повноваження Омбудсмена». У постанові Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 160/10360/20 зазначено, що складення протоколу є механізмом, необхідність застосування якого визначають уповноважені особи Секретаріату Уповноваженого або представники Уповноваженого, враховуючи обставини справи в кожному конкретному випадку окремо. Окрім цього, у вказаній вище постанові зазначено, що діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з прав людини перш за все пов`язана із забезпеченням культури поваги до прав та свобод людини та сприянням захисту та поновленню таких прав в цілому, а не притягненням до відповідальності окремих осіб. Слід зазначити, що відповідно до пункту 3 частини першої статті З Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, є, зокрема, запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню, водночас складення протоколу про адміністративне порушення не призводить до виконання мети парламентського контролю, а саме поновленню чи запобіганню порушенню права на інформацію, яке вже було порушеним. Зі змісту заяви вбачається прохання скласти протокол про адміністративне правопорушення відносно посадової особи Господарського суду міста Києва за порушення вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», водночас відсутнє прохання до Уповноваженого, вжити заходів, спрямованих на поновлення Вашого права на інформацію, що і є метою парламентського контролю. Серед іншого зазначаємо, що відповідно до частини першої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев`ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Враховуючи викладене, строк накладення адміністративного стягнення закінчився та складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно посадової особи Господарського суду міста Києва не призведе до виконання мети парламентського контролю, а відтак його складення за Вашою заявою не є доцільним».

Зазначений вище лист відповідачем 04.03.2026 надіслано на електронну пошту позивача ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується витягом з системи «Megapolis.DocNet». Зазначений вище витяг містить в собі наступні реквізити: номер документа 22100.4/Ж-13793.3/26/45.3; статус «відправлений»; ІНФОРМАЦІЯ_2(a)gmail.com; дата 04.03.2026.

16.06.2026 о 16 год. 52 хв. за вих. № ВСП001/16/06/26-2 позивач скерував на ту саму електронну адресу відповідача Повторну заяву, у якій, дослівно відтворивши зміст заяви від 25.02.2026, зазначив про неотримання відповіді та просив невідкладно розглянути заяву від 25.02.2026 і надати письмову відповідь про наслідки її розгляду та прийняте рішення.

Повторну заяву позивача від 16.06.2026 відповідачем у відповідності до вимог статті 20 Закону України «Про звернення громадян» розглянуто та листом від 18.06.2026 №69285.4/Ж-44260.3/26/45.3 надано відповідь, позивача повідомлено, що: «за результатами розгляду Вашої попередньої заяви від 25.02.2026 до Уповноваженого Вам надано відповідь листом Секретаріату Уповноваженого від 03.03.2026 № 22100.4/Ж- 13793.3/26/45.3, який було надіслано на вказану у заяві електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2. Вказаним вище листом Вас було повідомлено про недоцільність складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки складення протоколу про адміністративне порушення не призводить до виконання мети парламентського контролю, а саме поновленню чи запобіганню порушенню права на інформацію, яке вже було порушеним, а також з урахуванням закінчення строку накладення адміністративного стягнення на момент звернення із заявою до Уповноваженого. Враховуючи викладене вище, підстави для вжиття заходів реагування за Вашою заявою наразі не вбачаються».

Зазначений вище лист відповідачем 22.06.2026 надіслано на електронну пошту позивача ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується витягом з системи «Megapolis.DocNet». Зазначений вище витяг містить в собі наступні реквізити: номер документа 69285.4/Ж-44260.3/26/45.3; статус електронна пошта «відправлений»; ІНФОРМАЦІЯ_2; дата 22.06.2026. Також лист від 18.06.2026 № 69285.4/Ж-44260.3/26/45.3 22.06.2026 надіслано на поштову адресу позивача: вул. Папоротна, 13, кв. 8, м. Львів, 79025, що підтверджується Списком відправлень № 236 та трекінгом Укрпошти № L067208161951.

26.06.2026 о 09 год. 21 хв. за вих. № ВСП001/26/06/26-1 позивач скерував відповідачу Третю заяву аналогічного змісту, повідомивши про неотримання відповіді як на заяву від 25.02.2026, так і на повторну заяву від 16.06.2026, та втретє просив розглянути належним чином його попередні звернення і надати письмову відповідь на кожне з них.

«Третю» заяву позивача від 26.06.2026 відповідачем у відповідності до вимог статті 20 Закону України «Про звернення громадян» розглянуто та листом від 20.07.2026 № 84288.4/Ж-47566.3/26/45.3 надано відповідь, позивача повідомлено, що: «за результатами розгляду Вашої попередньої заяви від 25.02.2026 до Уповноваженого Вам надано відповідь листом Секретаріату Уповноваженого № 22100.4/Ж-13793.3/26/45.3 від 03.03.2026, який було надіслано на вказану у заяві електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2. Вказаним вище листом Вас було повідомлено про недоцільність складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки складення протоколу до про адміністративне порушення не призводить до виконання мети парламентського контролю, а саме поновленню чи запобіганню порушенню права на інформацію, яке вже було порушеним, а також з урахуванням закінчення строку накладення адміністративного стягнення на момент звернення із заявою до Уповноваженого. Також за результатами розгляду Вашої попередньої заяви від 16.06.2026 Уповноваженого Вам надано відповідь листом Секретаріату Уповноваженого № 69285.4/Ж-44260.3/26/45.3 від 18.06.2026, який було надіслано на вказану у заяві електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 та на вказану у заяві поштову адресу. Вказаним вище листом Вас було повідомлено про надання відповіді на Вашу попередню заяву від 25.02.2026 до Уповноваженого та прийняте рішення. Враховуючи викладене вище, Ваші заяви від 25.02.2026 та від 16.06.2026 до Уповноваженого було розглянуто у відповідності до положень Закону України «Про звернення громадян», а відтак підстави для вжиття заходів реагування за Вашою заявою наразі не вбачаються».

Зазначений вище лист відповідачем 22.07.2026 надіслано на електронну пошту позивача ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується витягом з системи «Megapolis.DocNet». Зазначений вище витяг містить в собі наступні реквізити: номер документа 84288.4/Ж-47566.3/26/45.3; статус електронна пошта «відправлений»; ІНФОРМАЦІЯ_2; дата 22.07.2026. Також лист від 20.07.2026 № 84288.4/Ж-47566.3/26/45.3 22.07.2026 надіслано на поштову адресу позивача: вул. Папоротна, 13, кв. 8, м. Львів, 79025, що підтверджується Списком відправлень № 290 та трекінгом Укрпошти № L067235713290.

Вважаючи, що відповідач не розглянув належним чином та у встановлений законом строк його заяву від 25.02.2026 і не надав на неї відповіді, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вказані обставини підтверджені наявними у справі доказами. Спір між сторонами виник щодо правомірності бездіяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини при розгляді заяви позивача від 25.02.2026 та щодо належного способу захисту порушеного права.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Порядок реалізації цього права визначено Законом України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР).

Згідно зі статтею 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до ч.7 ст. 5 Закону України «Про звернення громадян», у зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Статтею 19 Закону № 393/96-ВР визначено обов`язки органів державної влади та їх посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг, серед яких, зокрема, обов`язок об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; вживати заходів до усунення причин, що породжують порушення, та письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Приписами статті 20 Закону № 393/96-ВР встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 23.12.1997 № 776/97-ВР «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» (далі - Закон № 776/97-ВР) парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Відповідно до статті 16 Закону № 776/97-ВР Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує: 1) за зверненнями громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників; 2) за зверненнями народних депутатів України; 3) за власною ініціативою.

За приписами статті 17 Закону № 776/97-ВР Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України «Про звернення громадян». При розгляді звернення Уповноважений: 1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина; 2) роз`яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому; 3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення; 4) відмовляє в розгляді звернення. Повідомлення про прийняття звернення до розгляду або відмову у прийнятті звернення до розгляду надсилається в письмовій формі особі, яка його подала. Відмова у прийнятті звернення до розгляду повинна бути вмотивованою.

Статтею 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) встановлено адміністративну відповідальність за порушення права на інформацію та права на звернення, зокрема за несвоєчасне або неповне надання інформації всупереч вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до пункту 8-1 частини першої статті 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтею 212-3 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені особи секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Частиною другою статті 38 КУпАП передбачено, що якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.

Верховний Суд у постанові від 12.05.2022 у справі № 160/11446/21 сформулював висновок, згідно з яким на Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини згідно з положеннями статті 17 Закону № 776/97-ВР поширюється строк розгляду звернень, встановлений Законом № 393/96-ВР; спеціальних строків розгляду звернень до Уповноваженого, які б відрізнялись від визначених у Законі № 393/96-ВР, положення статті 17 Закону № 776/97-ВР не містять. Верховний Суд наголосив, що одне з визначених у статті 17 Закону № 776/97-ВР рішень при розгляді звернення повинно бути прийнято Уповноваженим у межах строку, встановленого статтею 20 Закону № 393/96-ВР, тоді як строк проведення вже відкритого провадження ані Законом № 393/96-ВР, ані Законом № 776/97-ВР не визначено.

У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що суб`єкт, якому адресовано звернення, зобов`язаний, зокрема, перевіряти викладені у зверненні факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати його виконання, повідомити громадянина про наслідки розгляду звернення; при цьому не будь-яка відповідь на звернення може свідчити про розгляд такого звернення в розумінні Закону № 393/96-ВР, оскільки його розгляд як результат діяльності суб`єкта, якому адресовано звернення, повинен відповідати статті 15 цього Закону.

Аналогічні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постанові від 16.03.2023 у справі № 160/17911/21, в якій суд касаційної інстанції додатково вказав на необхідність з`ясування того, чи приймалось Уповноваженим у місячний строк одне з передбачених статтею 17 Закону № 776/97-ВР рішень за зверненням та чи повідомлявся про це заявник.

Наведені висновки Верховного Суду є застосовними до спірних правовідносин, оскільки вони виникли за наслідками розгляду Уповноваженим звернення фізичної особи про порушення її права на інформацію.

Застосовуючи наведені норми права та висновки Верховного Суду до встановлених обставин, суд зазначає таке.

За своїм змістом заява позивача від 25.02.2026 є зверненням у розумінні статті 3 Закону № 393/96-ВР, оскільки містить повідомлення про порушення чинного законодавства посадовою особою Господарського суду міста Києва, вимогу про вжиття заходів парламентського контролю та прохання повідомити про наслідки розгляду. Отже, така заява підлягала розгляду відповідачем у порядку та строки, визначені Законом № 393/96-ВР, з прийняттям одного з передбачених статтею 17 Закону № 776/97-ВР рішень у межах строку, встановленого статтею 20 Закону № 393/96-ВР.

Заява надійшла на офіційну електронну адресу відповідача 25.02.2026, а відтак граничний строк її розгляду з прийняттям відповідного рішення та повідомленням про це заявника спливав 25.03.2026, а у разі продовження цього строку в порядку частини першої статті 20 Закону № 393/96-ВР (про що заявник мав бути повідомлений) - 11.04.2026.

У електронному зверненні позивача від 25.02.2026 позивач просив про наслідки розгляду його звернення та прийняте рішення просив повідомити на його електронну пошту та зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_2.

На виконання вимог ч.7 ст.5 та ст.20 Закону України «Про звернення громадян» заяву позивача від 25.02.2026 відповідачем розглянуто та листом від 03.03.2026 № 22100.4/Ж-13793.3/26/45.3 надано відповідь.

Зазначений вище лист відповідачем 04.03.2026 надіслано на електронну пошту Позивача ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується витягом з системи «Megapolis.DocNet». Зазначений вище витяг містить в собі наступні реквізити: номер документа 22100.4/Ж-13793.3/26/45.3; статус «відправлений»; ІНФОРМАЦІЯ_2(a)gmail.com; дата 04.03.2026.

Відтак, відповідь на звернення позивача від 25.02.2026 скерована відповідачем у строки, визначені ст.20 Закону України «Про звернення громадян» та у спосіб, визначений вказаним Законом.

Щодо повноважень Директора Департаменту моніторингу додержання інформаційних прав підписувати листи - відповіді на звернення позивача, суд враховує наступне.

Відповідь відповідача від 03.03.2026 на звернення позивача від 25.02.2026 підписана Директором Департаменту моніторингу додержання інформаційних прав А. Панковим.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про звернення громадян», заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.

У зверненні від 25.02.2026 позивачем не вказано, що він відноситься до осіб, визначених ч.2 ст.15 Закону України «Про звернення громадян». Також до матеріалів справи не долучено доказів того, що позивач відноситься до категорії громадян, визначених у ч.2 ст.15 Закону України «Про звернення громадян».

Відповідно до ч.3 ст.15 Закону України «Про звернення громадян», відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» для забезпечення діяльності Уповноваженого утворюється Секретаріат, який є юридичною особою, має свій рахунок у банку та печатку встановленого зразка. Структура Секретаріату, розподіл обов`язків та інші питання щодо організації його роботи регулюються Положенням про секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Відповідно до п.1.1 Положення про Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженого наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 14.10.2022 №79.15/22 (далі - Положення), Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - Секретаріат) утворюється відповідно до статті 10 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» для забезпечення діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений).

Згідно пп.3.1.5 п.3.1 Положення, для забезпечення діяльності Уповноваженого Секретаріат відповідно до покладених на нього завдань та розподілу обов`язків між працівниками організовує та здійснює прийом та розгляд звернень громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до чинного законодавства України та роз`яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення до Уповноваженого.

Відповідно до пункту 2.1. Положення про Департамент моніторингу додержання інформаційних прав Секретаріату Уповноваженого, затвердженого керівником Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 15.08.2022, основним завданням цього Департаменту є забезпечення реалізації повноважень Уповноваженого зі здійснення парламентського контролю за дотриманням прав людини і громадянина на звернення, інформацію, доступ до публічної інформації, захист персональних даних, а також дотримання вимог законодавства у сфері захисту персональних даних.

Згідно з підпунктом 2.2.1. пункту 2.2. вказаного Положення на Департамент моніторингу додержання інформаційних прав Секретаріату Уповноваженого покладені завдання щодо забезпечення в межах повноважень розгляду звернень, листів, повідомлень надання рекомендацій, а також роз`яснень прав і обов`язків відповідних суб`єктів.

Ураховуючи викладене вище, право Директора Департаменту моніторингу додержання інформаційних прав підписувати листи-відповіді на звернення заявників відповідає вимогам законів України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», «Про звернення громадян», а також Положення про Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Положення про Департамент моніторингу додержання інформаційних прав Секретаріату Уповноваженого.

Щодо доводів позивача про відповідач при розгляді звернення ухилився від виконання обов`язків щодо виконання вимог п.8-1 ст.255 КУпАП та ст.212-3 КУпАП.

Позивач просить зобов`язати відповідача розглянути його заяву від 25.02.2026, вирішивши питання про відповідальність осіб, з вини яких допущено порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення - не складення протоколу про адміністративне правопорушення та не притягнення до адміністративної відповідальності посадової особи Господарського суду м. Києва.

Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України "Про звернення громадян".

Відповідно до с.12 Закону України «Про звернення громадян», дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільним процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про судоустрій і статус суддів", "Про доступ до судових рішень", "Про запобігання корупції", "Про виконавче провадження", "Про адміністративну процедуру".

Суд звертає увагу, що за змістом пункту 8-1 частини першої статті 255 КУпАП складення протоколу про адміністративне правопорушення є правом уповноважених осіб секретаріату Уповноваженого або представників Уповноваженого, яке реалізується за наслідками перевірки відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина та оцінки зібраних доказів на предмет наявності чи відсутності в діях конкретної особи складу адміністративного правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 823/59/17 сформулював висновок, згідно з яким дискреційними є повноваження, коли у межах, визначених законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обирати один із кількох варіантів конкретного правомірного рішення; натомість повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Оскільки за наслідками розгляду звернення Уповноважений відповідно до статті 17 Закону № 776/97-ВР самостійно обирає одне з визначених цією нормою рішень, а висновок про наявність чи відсутність у діях конкретної посадової особи складу адміністративного правопорушення належить до виключної компетенції уповноваженої особи секретаріату Уповноваженого (представника Уповноваженого), суд не вправі підміняти суб`єкта владних повноважень і вирішувати за нього питання про складення протоколу про адміністративне правопорушення чи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Аналогічно суд не може вирішувати питання про відповідальність працівників Господарського суду міста Києва, оскільки це питання перебуває поза межами предмета цього спору та компетенції адміністративного суду в цій справі.

З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади. Вирішення питання щодо порушення процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема складання відповідного протоколу, належить до дискреційних повноважень Уповноваженого.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних дій на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяКарп`як Оксана Орестівна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua