Суд: Київський районний суд м. Харкова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: інших фактів, з них:.
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №953/7781/26
Суддя: Вітюк Р. В.
Справа № 953/7781/26
н/п 2-о/953/128/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" листопада 2026 р.
Київський районний суд м. Харкова у складі судді Вітюка Р.В.
за участю секретаря судового засідання Алієвої А.Г.,
представника заявника – ОСОБА_1 ,
представника заінтересованої особи – Калінової А.М.
розглянув заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про встановлення факту постійного проживання на території УРСР
ВСТАНОВИВ:
Заява та її обґрунтування
ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 ) звернулася до суду з заявою, заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області в якій просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до та на момент набрання вироком Єнакіївського міського суду Донецької області від 31.07.1987 року законної сили, постійно проживав на території УРСР, та станом на 24 серпня 1991 року перебував у громадянстві колишнього СРСР.
Заява мотивована таким:
-з моменту народження заявник з батьками проживав в м. Єнакієве. 23.12.1981 року заявник був документований паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_1 ;
-заявник був засуджений. 31.07.1987 року було повторно засуджено Єнакіївським міським судом Донецької області за ст. 94 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років, вирок набрав законної сили 10.08.1987 року. 19.09.1987 року заявник прибув із СІЗО № 2 міста Артемівськ до державної установи "Катеринівська виправна колонія (№ 46)", де перебував по 19.06.1988 року, після чого вибув до тюрми в місті Житомир та знову повернувся до вказаної вище установи – 22.06.1991 року. Заявник був звільнений по відбуттю строку покарання з державної установи "Катеринівська виправна колонія (№ 46)" – 28.05.1999 року. Надалі, після звільнення заявник, також неодноразово був засуджений та відбував покарання у виді позбавлення волі;
-12.08.2025 року заявник звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області з письмовою заявою про перевірку належності до громадянства України, з метою подальшого документування паспортом громадянина України. Заявник ніколи не отримував паспорт громадянина України. Заявнику було надано письмову відповідь № 6301.7-15900/63.1-25 від 03.09.2025 року, в якій вказано, що згідно з вказаної інформації та наданих до неї документів вбачається, що заявник неодноразово відбували покарання в місцях позбавлення волі на території України, зокрема за станом на 24.08.1991, до набрання вироком суду законної сили проживали у м. Єнакієве Донецької області, та були документовані паспортом громадянина колишнього СРСР. Згідно з інформацією ГУДМС у Донецькій області картотеки та обліки Єнакіївського МВ ГУ ДМС у Донецькій області залишились на території Донецької області, що визнана тимчасово окупованою територією відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII (із змінами), у зв`язку з чим перевірити інформацію щодо реєстрації місця проживання у м. Єнакієве та документування паспортом громадянина колишнього СРСР не є можливим. Ураховуючи викладене, у разі встановлення факту що підтверджує постійне проживання на території УРСР на момент набрання вироком суду законної сили, заявник може звернутися до територіального підрозділу ДМС за місцем проживання із заявою про встановлення належності до громадянства України;
-таким чином, встановлення відповідних фактів необхідне заявникові для звернення до органів Державної міграційної служби України з метою встановлення належності до громадянства України та в подальшому оформлення паспорта громадянина України. У ОСОБА_2 , не має будь-якої іншої можливості, аніж в судовому порядку встановити факт його постійного проживання на території УРСР до та на момент набрання вироком Єнакіївського міського суду Донецької області від 31.07.1987 року законної сили.
Позиція заінтересованої особи у справі
09.07.2026 від Гу ДМС України в Харківській області надійшов відзив, в якому просить прийняти рішення на розсуд суду.
Вказує, що пунктом 13 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України № 215 від 27.03.2001 (зі змінами) (далі – Порядок № 215) передбачено, що для встановлення належності до громадянства України особа, яка станом на 24.08.1991 (13.11.1991) відбувала покарання у місцях позбавлення волі на території України та перебувала у громадянстві колишнього СРСР і до набрання вироком суду законної сили постійно проживала відповідно на території УРСР або на території України, подає такі документи: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) паспорт громадянина колишнього СРСР. У разі втрати паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка про перебування особи у громадянстві колишнього СРСР станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року і про те, що така особа до набрання вироком суду законної сили постійно проживала відповідно на території УРСР або на території України, оформлена територіальним підрозділом Державної міграційної служби України (за наявності документів, що підтверджують зазначені факти); в) документ, що підтверджує факт постійного проживання особи відповідно на території УРСР або на території України на момент набрання вироком суду законної сили; г) документ, що підтверджує факт відбування особою покарання у місцях позбавлення волі на території України станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року. Саме вказаним нормативним актом визначено перелік документів, що необхідно подати для набуття громадянства. Одним із таких документів для встановлення належності до громадянства України є рішення суду про встановлення факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року. На думку органу міграційної служби, подана заява містить належні докази щодо встановлення необхідного факту, що має юридичне значення, які б могли бути прийняті судом.
Рух справи
Суд ухвалою від 03.07.2026 прийняв до розгляду та відкрив провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 , призначив справу до судового розгляду.
Розгляд заяви відкладався, зокрема, за клопотанням представника заявника до 12.11.2026.
У судове засідання 12.11.2026 з`явились представник заявника та представник ГУ ДМС. У попередніх засіданнях був присутній ОСОБА_3 , який надав пояснення та підтримав заяву. Представник ОСОБА_2 підтримав вимоги заяви та просила її задовольнити. Представниця ГУ ДМС про задоволення заяви не заперечувала, залишила її вирішення на розсуд суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Єнакієве, Донецької області, що підтверджується копією повторно виданого свідоцтва про народження від 20.08.2025 серії НОМЕР_2 .
Згідно з поясненнями заявника з моменту народження він проживав з батьками в АДРЕСА_1 .
Відповідно до листа Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України від 11.06.2025 № 1664/16-2025 за даними ІАС ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Єнакієво, є особою, яку:
-засуджено 22.01.1986 Єнакіївський мс донецької обл. за ст. 229-6 ч. 1 КК України, вид покарання: позбавлення волі строком на 1 рік. Вирок набрав законної сили 30.01.1986. Звільнення: 03.01.1987, вк Кримської обл. (№ 8), відбуття строку покарання;
-засуджено 31.07.1987 Єнакіївський мс Донецької обл. за ст. 94 КК України вид покарання: позбавлення волі строком на 12 років. Вирок набрав законної сили: 10.08.1987. Звільнення: 28.05.1999, Катеринівська вк Рівненської обл. (№ 46). Відбуття строку покарання.
На адвокатський запит Департамент інформаційно-аналітичної підтримки надав відповідь від 10.06.2025 № 85304-2025, а саме надав фотозображення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке відповідає заявнику.
Згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб 09.06.1992 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 . Відомості про паспорт ОСОБА_2 : НОМЕР_3 , виданий відділом внутрішніх справ Єнакієвського райвиконкому Донецької області 23.12.1981.
Відповідно до відповіді ГУ ДМС України у Харківській області № 6301.7-15900/63.1-25 від 03.09.2025 згідно з вказаної інформації та наданих до неї документів вбачається, що заявник неодноразово відбували покарання в місцях позбавлення волі на території України, зокрема за станом на 24.08.1991, до набрання вироком суду законної сили проживали у м. Єнакієве Донецької області, та були документовані паспортом громадянина колишнього СРСР. Згідно з інформацією ГУДМС у Донецькій області картотеки та обліки Єнакіївського МВ ГУ ДМС у Донецькій області залишились на території Донецької області, що визнана тимчасово окупованою територією відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII (із змінами), у зв`язку з чим перевірити інформацію щодо реєстрації місця проживання у м. Єнакієве та документування паспортом громадянина колишнього СРСР не є можливим. Ураховуючи викладене, у разі встановлення факту що підтверджує постійне проживання на території УРСР на момент набрання вироком суду законної сили, заявник може звернутися до територіального підрозділу ДМС за місцем проживання із заявою про встановлення належності до громадянства України.
Норми права, які застосував суд та мотиви суду
Статтею 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно з частиною першою статті 3, статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи чи інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право за захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України, зокрема постійного проживання на території України (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 125/1472/19).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 Закону України "Про громадянство України" громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України (частина друга статті 3 Закону України "Про громадянство України").
Відповідно до пп. а) п. 8, 13 розділу ІІ Порядку № 215/2001 встановлення належності до громадянства України стосується: а) громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон і не мають в паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні станом на 13 листопада 1991 року , зокрема: осіб, які станом на 13 листопада 1991 року проходили строкову військову службу на території України і після її проходження залишилися проживати на території України; осіб, які станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року відбували покарання в місцях позбавлення волі на території України та перебували у громадянстві колишнього СРСР і до набрання вироком суду законної сили постійно проживали відповідно на території УРСР або проживали на території України.
Згідно з п. 13 Порядку № 215 для встановлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1 і 2 частини першої статті 3 Закону особа, яка станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року відбувала покарання у місцях позбавлення волі на території України та перебувала у громадянстві колишнього СРСР і до набрання вироком суду законної сили постійно проживала відповідно на території УРСР або на території України, подає такі документи: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) паспорт громадянина колишнього СРСР. У разі втрати паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка про перебування особи у громадянстві колишнього СРСР станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року і про те, що така особа до набрання вироком суду законної сили постійно проживала відповідно на території УРСР або на території України, оформлена територіальним підрозділом Державної міграційної служби України (за наявності документів, що підтверджують зазначені факти); в) документ, що підтверджує факт постійного проживання особи відповідно на території УРСР або на території України на момент набрання вироком суду законної сили; г) документ, що підтверджує факт відбування особою покарання у місцях позбавлення волі на території України станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року.
З аналізу наведених норм вбачається, що особи, яка станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року відбувала покарання в місцях позбавлення волі, необхідно може бути документована паспортом громадянина України відбування покарання у вказаний час і та перебування у громадянстві колишнього СРСР.
З матеріалів справи вбачається, що заявник народився у м. Єнакієво Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.
Також матеріалами справи підтверджується документування заявника паспортом колишнього СРСР, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, в якому вказано, що реєстрація шлюбу відбувалась, зокрема, за паспортом ОСОБА_2 НОМЕР_3 , виданий відділом внутрішніх справ Єнакієвського райвиконкому Донецької області 23.12.1981.
Заявник неодноразово притягався до кримінальної відповідальності та відбував покарання у місцях позбавлення волі, зокрема, 31.07.1987 засуджений Єнакіївським міським судом Донецької області до позбавлення волі строком на 12 років. Вирок набрав законної сили: 10.08.1987. Звільнення: 28.05.1999, Катеринівською виправною колонією Рівненської обл. (№ 46), що підтверджується листом Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України від 11.06.2025 № 1664/16-2025.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт народження заявника у м. Єнакієво Донецької області, засудження особи до позбавлення волі з реальним відбуттям покарання до 24.08.1991, відбуття покарання у 1999 році та документування особи паспортом (тобто громадянство колишнього СРСР). Тобто наявні обставини визначені пп. а) п. 8, 13 розділу ІІ Порядку № 215/2001.
Крім того, суд враховує, що визначене заявником формулювання для встановлення факту передбачено вказаним Порядком № 215.
З огляду на те, що інший спосіб, ніж звернення до суду із заявою про встановлення юридичного факту проживання особи на території України для набуття громадянства України, відсутній (орган ДМС зазначив про відсутність відповідних даних), заявник правомірно звернулась до суду для встановлення такого факту.
Наведені вище докази у своїй сукупності, оцінюються судом, як такі, що підтверджується факт, що станом на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до та на момент набрання вироком Єнакіївського міського суду Донецької області від 31.07.1987 року законної сили, постійно проживав на території УРСР, та станом на 24 серпня 1991 року перебував у громадянстві колишнього СРСР.
При цьому суд враховує, що жодних заперечень або спростувань вказаної обставини ГУ ДМС ані письмово, ані у судовому засіданні, не наводило.
Отже, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, враховуючи вимоги чинного законодавства України, зважаючи на те, що в ході судового розгляду знайшов своє підтвердження факт заявник до та на момент набуття вироком законної сили постійно проживав на території УРСР, при цьому ураховуючи мету звернення, суд дійшов висновку, що заява обґрунтована та підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 2, 76 – 81, 228, 229, 259, 265, 293, 294, 315, 319, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про встановлення факту постійного проживання на території УРСР задовольнити.
Встановити факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до та на момент набрання вироком Єнакіївського міського суду Донецької області від 31.07.1987 року законної сили, постійно проживав на території УРСР, та станом на 24 серпня 1991 року перебував у громадянстві колишнього СРСР.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заявник: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_2 ).
Заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області (61057, м. Харків, вул. Римарська, 24; ЄДРПОУ 37764460).
Повний текст рішення складено 16.11.2026.
Суддя Роман ВІТЮК
Оригінал: reyestr.court.gov.ua