Рішення від 12 листопада 2026 р. у справі №380/16552/26 — Львівський окружний адміністративний суд

Суд: Львівський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 12 листопада 2026 р.

Справа: №380/16552/26

Суддя: Ланкевич Андрій Зіновійович

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/16552/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Військова частина НОМЕР_1 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов?язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду подання до звільнення з військової служби у запас військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 рядового ОСОБА_1 , поданого на підставі рапорту останнього;

- зобов?язати відповідача розглянути подання військової частини НОМЕР_1 до звільнення з військової служби у запас військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 рядового ОСОБА_1 щодо наявності підстав для звільнення з військової служби відповідно до підп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» через сімейні обставини, у зв?язку із необхідністю здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю ІІ групи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 17.04.2026 звернувся з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» у зв?язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір?ю - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю II групи та потребує постійного стороннього догляду, долучивши до рапорту підтверджуючі документи. Військова частина НОМЕР_1 двічі зверталася до відповідача з поданням про звільнення позивача, однак відповідач обидва подання по суті не розглянув, а повернув на доопрацювання з посиланням на наявність у матері позивача інших членів сім?ї першого та другого ступеня споріднення. На думку позивача, ці особи з об?єктивних причин не можуть здійснювати догляд: батько позивача, ОСОБА_3 , 1940 року народження, - за станом здоров?я, що підтверджується довідкою №217; онук ОСОБА_4 - оскільки здійснює догляд за донькою, дитиною з інвалідністю з дитинства, що підтверджується довідкою №152; онук ОСОБА_5 (син позивача) - оскільки понад 20 років проживає за межами України, є громадянином Іспанії та не підтримує родинних стосунків. Посилаючись на ст.ст.21, 46 Конституції України, положення Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, просить позов задовольнити.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позову. Вказує, що бездіяльності щодо розгляду подань не допускав: усі відомі йому подання Військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення позивача розглянуто, на них надано вмотивовані відповіді, а подання з доданими матеріалами повернуто до військової частини на доопрацювання у зв?язку з недостатністю наданих документів. Недоліки після повернення подань усунуті не були, інших подань щодо позивача не надходило, а повторний розгляд подання, на яке вже надано відповідь, законодавством не передбачено. Крім того, зазначає, що з позовної заяви не вбачається, про яке саме подання йдеться. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою судді від 10.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами; до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Військову частину НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 10.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 з 24.09.2024, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 №112 від 19.03.2026.

Мати позивача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження позивача серії НОМЕР_2 ), є особою з інвалідністю II групи. Згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №88/25/1943/В від 13.10.2025 їй встановлено II групу інвалідності з причини загального захворювання, датою повторного оцінювання визначено 01.11.2027, а також прийнято рішення щодо визначення потреби в постійному сторонньому догляді. Відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Підволочиської селищної ради №290 від 16.08.2024 ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.

Актом перевірки сімейного стану військовослужбовця від 03.03.2026, затвердженим тимчасово виконуючим обов?язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено, що в ОСОБА_2 є члени сім?ї першого ступеня споріднення - чоловік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та син - позивач, а також члени сім?ї другого ступеня споріднення - онучка ОСОБА_6 , 2010 року народження, онук ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та онук ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . В акті зазначено, що ОСОБА_3 не може здійснювати догляд згідно з довідкою №217, а ОСОБА_4 не може здійснювати догляд, оскільки здійснює догляд за своєю донькою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка згідно з довідкою №152 є дитиною з інвалідністю з дитинства. Комісією зроблено висновок: «необхідність здійснення постійного догляду підтверджено».

17.04.2026 позивач звернувся до командира роти охорони та оборони Військової частини НОМЕР_1 з рапортом про клопотання перед вищим командуванням про його звільнення з військової служби на підставі підп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» у зв?язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір?ю. До рапорту долучено, зокрема, копії документів, що підтверджують родинні зв?язки, висновок лікарсько-консультативної комісії №290 від 16.08.2024, витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №88/25/1943/В від 13.10.2025, довідку №217 від 16.08.2024 щодо ОСОБА_3 , довідку №152 від 05.06.2024 щодо ОСОБА_7 та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 03.03.2026. Того ж дня командир роти охорони та оборони звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 з рапортом, в якому клопотав по суті рапорту позивача.

Військова частина НОМЕР_1 надіслала до ІНФОРМАЦІЯ_8 подання до звільнення позивача з військової служби №968/68/368 від 26.04.2026.

Листом №765/33885 від 02.05.2026 відповідач повідомив Військову частину НОМЕР_1 про повернення подання на доопрацювання. У листі зазначено, що відповідно до акту перевірки сімейного стану військовослужбовця від 03.03.2026 у матері позивача є родич другого ступеня спорідненості - онук ОСОБА_5 , який постійно проживає за кордоном. При цьому відповідач указав, що постійне проживання за межами України саме по собі не свідчить про неможливість цієї особи вільно розпоряджатися своїм місцеперебуванням, а матеріали подання не містять доказів наявності в нього об?єктивних обставин, які позбавляють його такої можливості, з посиланням на постанову Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №380/16966/24. Відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача підстав для звільнення з військової служби з підстав, вказаних у поданні №968/68/368 від 26.04.2026.

Військова частина НОМЕР_1 повторно звернулася до відповідача з поданням до звільнення позивача з військової служби №968/68/448 від 20.05.2026.

Листом №765/45700 від 10.06.2026 відповідач повторно повернув подання на доопрацювання. Підставою повернення зазначено те, що згідно з актом перевірки сімейного стану військовослужбовця від 03.03.2026 у матері позивача є інші члени сім?ї першого ступеня споріднення - чоловік ОСОБА_3 та другого ступеня споріднення - онуки ОСОБА_5 і ОСОБА_4 , тоді як документи про потребу цих осіб у постійному догляді за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров?я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи відсутні.

Не погодившись із діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Змістом спірних правовідносин є наявність або відсутність протиправної бездіяльності відповідача щодо розгляду подань Військової частини НОМЕР_1 про звільнення позивача з військової служби.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв?язку з виконанням ними конституційного обов?язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов?язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII; тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-XII, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно з абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-XII, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім??ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім?ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров?я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Відповідно до ч.7 ст.26 Закону №2232-XII, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, визначено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

Пунктом 14.10 розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі - Інструкція №170), передбачено, що звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення. Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби.

Відповідно до підп.26 п.5 Додатку 19 до Інструкції №170, при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, подаються, зокрема: документи, які підтверджують відповідні родинні зв?язки з цією особою; один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім?ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків), один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді, та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затверджений керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки; один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров?я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи про потребу в постійному догляді.

Щодо змісту обов?язку посадової особи розглянути документи про звільнення військовослужбовця Верховний Суд у постанові від 02.04.2025 у справі №280/7446/24 зазначив: «З огляду на вищезазначене, слід зробити висновок, що за результатами розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на його звільнення з військової служби, зобов`язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту (заяви). Розглянутим вважається рапорт, по якому прийнято рішення та це рішення (відповідь) доведена до військовослужбовця належним чином.» (пп.45, 46). У цій же постанові Верховний Суд наголосив: «Відмова у задоволенні рапорту має бути обґрунтована посиланням на конкретні обставини, які стали підставою для такого рішення.» (п.54).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2025 у справі №990/248/25 навела висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2018 (провадження №11-138заі18), згідно з яким: «Протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.».

Аналіз наведених норм і правових висновків дає підстави для висновку, що обов?язок посадової особи, до якої надійшли документи про звільнення військовослужбовця, вважається виконаним, якщо за результатами їх розгляду прийнято рішення - наказ про звільнення або обґрунтовану відмову з посиланням на конкретні обставини - і таке рішення доведено до військовослужбовця. Бездіяльність має місце лише тоді, коли такого рішення не прийнято взагалі.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Як підтверджується матеріалами справи, за наслідками надходження кожного з подань Військової частини НОМЕР_1 - №968/68/368 від 26.04.2026 та №968/68/448 від 20.05.2026 - відповідач надав письмові відповіді: листи №765/33885 від 02.05.2026 та №765/45700 від 10.06.2026 відповідно.

Зі змісту цих листів випливає, що відповідач дослідив додані до подань документи, зокрема акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 03.03.2026, та надав оцінку наявності умови, визначеної абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-XII, - відсутності в матері позивача інших членів сім?ї першого чи другого ступеня споріднення або потреби таких осіб у постійному догляді. Між тим, у листі від 02.05.2026 відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача підстав для звільнення з військової служби з підстав, зазначених у поданні, з огляду на наявність онука ОСОБА_5 і недоведеність об?єктивних обставин, які перешкоджають йому здійснювати догляд. У листі від 10.06.2026 відповідач указав на наявність у матері позивача чоловіка та онуків і на відсутність документів, передбачених цією ж нормою, про потребу цих осіб у постійному догляді.

Таким чином, відповідач не утримався від розгляду подань. Щодо кожного з них він висловив позицію по суті, з посиланням на норму закону та на конкретні обставини, які, на його думку, виключають звільнення позивача. Те, що відповіді оформлені як повернення подань на доопрацювання, не змінює їх змісту. За своєю суттю вони є обґрунтованою відмовою в реалізації подань із визначених відповідачем підстав, тобто тим результатом розгляду, який узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.04.2025 у справі №280/7446/24.

Результати розгляду доведені до відома позивача, про що свідчить те, що позивач долучив копії обох листів до позовної заяви та в самій позовній заяві викладає їх зміст і заперечує проти наведених у них мотивів.

За таких обставин відсутня обов?язкова ознака протиправної бездіяльності - неприйняття рішення, віднесеного до компетенції суб?єкта владних повноважень. Відтак позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нерозгляду подання задоволенню не підлягає.

Доводи позивача про те, що батько позивача за станом здоров?я, онук ОСОБА_4 у зв?язку з доглядом за донькою, а онук ОСОБА_5 у зв?язку з тривалим проживанням за кордоном не можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 , зводяться до незгоди з висновками відповідача, викладеними в листах від 02.05.2026 та від 10.06.2026. Ці доводи стосуються правомірності прийнятих відповідачем рішень, а не факту розгляду подань. Позивач у цій справі таких рішень не оскаржує і не просить визнати їх протиправними, а заявляє вимогу саме про бездіяльність. Тому перевірка обґрунтованості висновків відповідача щодо наявності в матері позивача членів сім?ї, які реально можуть здійснювати постійний догляд, у тому числі з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27.02.2025 у справі №380/16966/24 та від 29.04.2026 у справі №520/14746/25, виходить за межі предмета цього спору. Водночас позивач не позбавлений права оскаржити рішення відповідача в установленому порядку або звернутися з новим рапортом, долучивши документи, які, на його думку, підтверджують наявність підстав для звільнення.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що з позовної заяви неможливо встановити, про яке подання йдеться, оскільки до позовної заяви долучено копії листів відповідача, з яких чітко вбачається, які саме подання були предметом розгляду.

Стосовно позовної вимоги про зобов?язання відповідача розглянути подання Військової частини НОМЕР_1 суд зазначає таке. Ця вимога є похідною від вимоги про визнання бездіяльності протиправною, у задоволенні якої відмовлено. Крім того, матеріали справи не містять доказів надходження до відповідача інших подань щодо звільнення позивача, крім розглянутих подань №968/68/368 від 26.04.2026 та №968/68/448 від 20.05.2026. Відтак підстави для покладення на відповідача обов?язку розглянути подання відсутні.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб?єкта владних повноважень обов?язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об?єктивному дослідженні.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін, суд дійшов висновку, що відповідач довів відсутність протиправної бездіяльності щодо розгляду подань Військової частини НОМЕР_1 про звільнення позивача, а тому у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Щодо судового збору, то згідно з п.12 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від його сплати, а відтак розподіл на підставі ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 5, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні позову ОСОБА_1 (місце перебування: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ), про визнання протиправною бездіяльності та зобов?язання вчинити дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua