Рішення від 12 листопада 2026 р. у справі №380/13688/26 — Львівський окружний адміністративний суд

Суд: Львівський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 12 листопада 2026 р.

Справа: №380/13688/26

Суддя: Кравців Олег Романович

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2026 рокусправа № 380/13688/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31.05.2026 №3744 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову на військову службу ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2026 №152 в частині що стосується зарахування до списків особового складу та призначення на посаду солдата ОСОБА_1 ;

- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , де йому надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (наявність матері, якій встановлено ІІ групу інвалідності). Відстрочка надана позивачу до закінчення мобілізації та неодноразово продовжувалася. Позивач 29.05.2026 подав заяву до Центру надання адміністративних послуг заяву з метою продовження дії відстрочки від призову, однак 31.05.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 провів мобілізаційні заходи та здійснив призов позивача на військову службу, про що видав відав відповідний наказ, та направив позивача для проходження служби до Військової частини НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 06.07.2026 позовну заяву залишено без руху.

Позивач у встановлений строк недоліки позовної заяви усунув належним чином.

Ухвалою суду від 13.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач 2 проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що позивач призваний та направлений для проходження військової служби під час мобілізації з територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а командир військової частини зобов`язаний видати наказ про зарахування позивача до списків особового складу частини у день його прибуття до військової частини, що і було зроблено шляхом видання наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.05.2026 №152. За своєю правовою природою військова частина не є суб`єктом, який безпосередньо здійснює призов громадян по мобілізації з цивільного життя. Її компетенція в цьому процесі зводиться до прийняття вже призваних осіб та зарахування їх до списків особового складу на підставі відповідних наказів ТЦК та СП (направлень та мобілізаційних розпоряджень). Командування військової частини діяло виключно на підставі владних розпорядчих документів органу військового управління вищого рівня і не мало жодних правових підстав чи дискреції для відмови у зарахуванні позивача до лав Збройних Сил. Більше того, військова служба є державною службою особливого характеру. З моменту видання наказу про зарахування до списків особового складу військової частини особа безповоротно змінює свій правовий статус: з цивільного військовозобов`язаного вона перетворюється на військовослужбовця. З цього моменту на неї у повному обсязі поширюється дія спеціального законодавства, зокрема Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та відповідних військових статутів. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.05.2026 №152 солдат ОСОБА_1 , призваний по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 31.05.2026 зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та призначений на посаду курсанта. Враховуючи наведене, солдат ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України, призваним під час мобілізації, на нього розповсюджується законодавство про проходження військової служби та він повинен виконувати обов`язки військової служби. Також вказав, що визнання протиправним і скасування наказу територіального центру комплектування та соціальної підтримки про мобілізацію, не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу, тобто не змінює її правового статусу з військовослужбовця на військовозобов`язаного, а також не має своїм правовим наслідком визнання протиправним наказу командира військової частини в частині зарахування військовослужбовця до списків особового складу військової частини.

Відповідач 2 проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що 31.05.2026 в рамках здійснення заходів оповіщення, мобілізації населення та пошуку осіб, які ухиляються від мобілізації згідно Закону України «Про військовий стан» працівниками третього відділу м. Сколе ІНФОРМАЦІЯ_4 на території відповідальності виявлено громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відповідно до Постанови №318 від 07.04.2023 позивача оповіщено про оголошення Указом Президента України №65/2022 військового стану в зв`язку з агресією російської федерації, доведено статтю 65 Конституції України, про те що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Після цього позивача запрошено до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення військово-облікових даних. За результатом звірки персональних даних встановлено, що ОСОБА_1 не має підтверджуючих документів на відстрочку від призову на військову службу від мобілізації, а також бронювання та підлягає призову за загальною мобілізацією. Інформація про наявність права на відстрочки була відсутня, про підтвердження чи наявність діючої відстрочки чи її продовження з собою документів у позивача не було. Позивача взято на військовий облік в третій відділ м. ІНФОРМАЦІЯ_6 31.05.2026 та проведено військово-лікарську комісію з метою визначення придатності до військової служби (за результатами огляду позивач визнаний придатним). Надалі видано наказ «Про призов військовозобов`язаних сержантського та солдатського складу до Збройних Сил України за загальною мобілізацією» №3744 від 31.05.2026. Отже, позивач почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації та набув статусу військовослужбовця. При цьому, підстави для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період визначені частиною 4 статті 26 Закону №2232. Після видання спірного наказу виникли нові правовідносини проходження військової служби. Залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України. Зазначив, що навіть за умови протиправності дій щодо мобілізації позивача на військову службу та зарахування до особового складу військової частини, для звільнення його з військової служби за призовом під час мобілізації мають бути наявні підстави, визначені пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону №2232.

Представник позивача подала до суду додаткові пояснення, в яких вказала, що заява позивача від 29.05.2026 щодо надання відстрочки зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_7 30.05.2026 за №1981/зв. Не зважаючи на зареєстровану ІНФОРМАЦІЯ_7 30.05.2026 заяву про надання відстрочки від призову під час мобілізації, 31.05.2026 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 доставлено ОСОБА_1 до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 та видано направлення для проходження ВЛК. Після проходження ВЛК позивача призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період та відправлено до Військової частини НОМЕР_2 (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 31.05.2026 №3744). Відповідно до протоколу №26/2026 засідання комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_3 03.06.2026 комісією погоджено надання ОСОБА_1 відстрочки відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в матері ІІ група довічно). Зауважив, що відповідно до абзацу 11 пункту 60 Порядку №560 до ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Отже, після прийняття заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у відповідному ЦНАПІ – 29.05.2026, та реєстрації такої заяви 30.05.2026 у ІНФОРМАЦІЯ_3 (вх. №1981/зв) позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період до моменту прийняття комісією рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Під час, проведення заходів оповіщення ОСОБА_1 неодноразово наголошував працівникам ІНФОРМАЦІЯ_8 про те, що він має право на відстрочку від призову під час мобілізації, про що свідчить надана йому відстрочка на попередні періоди та те, що рішення щодо поданої ним 29.05.2026 заяви про надання відстрочки від призову комісією ІНФОРМАЦІЯ_9 не прийняте. Однак, в порушення положень пункту 60 Порядку №560 працівники ІНФОРМАЦІЯ_4 залишили поза увагою вказані позивачем обставини, та своїми протиправними діями порушили право ОСОБА_1 на реалізацію права на отримання відстрочки від призову під час мобілізації та залишили його матір без належного догляду, який здійснював саме позивач.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, – через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).

Суд на підставі позовної заяви, відзивів, додаткових пояснень, а також долучених письмових доказів,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач 17.11.2025 через Центр надання адміністративних послуг подав до ІНФОРМАЦІЯ_9 заяву про надання відстрочки у зв`язку із наявністю матерія, яка є особою з ІІ групою інвалідності /арк. спр. 13-14 (зворотній бік), 48/.

Позивачем 24.12.2025 сформовано військово-обліковий документ у застосунку «Резерв+», який дійсний до 24.12.2026 /арк.спр. 11/.

Згідно з даним з Єдиного державного реєстру призовників, військовослужбовців і резервістів, сформованих у застосунку «Резерв+», позивач уточнив дані ще 03.07.2024. Також, в реєстрі внесено інформацію про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, тип відстрочки «п. 13 ч. 1 ст. 23», строк «до завершення мобілізації».

Позивач 29.05.2026 через Центр надання адміністративних послуг подав повторно до ІНФОРМАЦІЯ_9 заяву про надання відстрочки у зв`язку із наявністю матерія, яка є особою з ІІ групою інвалідності /арк. спр. 14-15, 47 (зворотній бік)/.

Згідно з протоколом №26/2026 від 03.06.2026 комісією для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачу надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в матері ІІ групи довічно).

Водночас 31.05.2026 працівника ІНФОРМАЦІЯ_4 на території відповідальності виявлено позивача, проведено оповіщення та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення військово-облікових даних.

Позивачу 31.05.2026 проведено військово-лікарському комісію Сколівською територіальною позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_10 . За результатами проведення військово-лікарської комісії позивач на підставі статті 64в, 30в графи ІІ Розкладу хвороб ТДВ визнаний придатним до військової служби.

Начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 видано наказ №3744 від 31.05.2026 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», відповідно до якого 31.05.2026 здійснено призов військовозобов`язаних та резервістів, відповідно до поіменного списку №9304 від 31.05.2026, та солдата ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та направлено до Військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №152 від 31.05.2026 позивача зараховано до списків особового складу та всіх видів забезпечення з 31.05.2026.

Вважаючи дії щодо проведення мобілізації, прийняття наказу про призов на військову службу та наказу про зарахування до списків військової частини протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи справу, суд застосовує такі норми права.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (частина 1).

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України (частина 2).

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України (частина 1).

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону (частина 2).

Пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-ХІІ (далі – Закон №1932-ХІІ) у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Згідно з положенням статті 17 Закону №1932-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України (частина 1).

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством (частина 2).

Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства (частина 3).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє до сьогодні.

Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Згідно з статтею 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі – Закон №3543-XII) відповідно до повноважень, визначених Конституцією України, Президент України: приймає рішення про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію та про демобілізацію із внесенням їх на затвердження Верховною Радою України.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону №3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Пунктами 1, 4 Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022 передбачено, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1,17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президентом України постановлено: оголосити та провести загальну мобілізацію (далі - мобілізація); мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва; мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом; призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (далі – Закон №2232-XII). Також, Закон №2232-XII визначає загальні засади проходження військової служби в Україні.

Статтею 1 Закону №2232-XII встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі – Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Громадяни України мають право на заміну виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією України та Законом України "Про альтернативну (невійськову) службу". Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Військовий обов`язок не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина 5 статті 1 Закону №2232-XII).

Частина 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачає види військової служби, зокрема, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до частини 9 статті 1 Закону №2232-XII:

допризовники – особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;

призовники – особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані – особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти – особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону №2232-XII передбачено, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань. Громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із доказів у справі суд встановив, що позивач перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , комісією при якому з грудня 2025 року позивачу надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку із наявністю матері, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.

Відповідно до сформованого 24.12.2025 військово-облікового документу у застосунку «Резерв+», який дійсний до 24.12.2026 /арк.спр. 11/, до Єдиного державного реєстру призовників, військовослужбовців і резервістів внесено інформацію про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, тип відстрочки «п. 13 ч. 1 ст. 23», строк «до завершення мобілізації».

З метою продовження дії відстрочки позивач через Центр надання адміністративних послуг подав повторно заяву 29.05.2026, яка надійшла до ІНФОРМАЦІЯ_9 30.05.2026 та розглянута комісією 03.06.2026. За результатами розгляду документів позивача, комісія погодила надання позивачу відстрочки.

Згідно з пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону №2232-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

З огляду на викладене, позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, оскільки мав відстрочку відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Однак 31.05.2026 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 незважаючи на наявність діючої відстрочки здійснено оповіщення позивача та проведено процедуру призову на військову службу, видано відповідний наказ та направлено позивача для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_2 , після чого позивач 31.05.2026 зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Як стверджує відповідач 1, під час призову за результатом звірки персональних даних встановлено, що ОСОБА_1 не має підтверджуючих документів на відстрочку від призову на військову службу від мобілізації, а також бронювання; інформація про наявність права на відстрочки була відсутня, про підтвердження чи наявність діючої відстрочки чи її продовження з собою документів у позивача не було.

Проте позивач стверджує протилежне та вказує, що він під час проведення мобілізації повідомляв відповідача 1 про наявність у нього відстрочки від призову, однак посадові особи відповідача 1 це проігнорували.

Щодо вказаних доводів сторін суд зазначає таке, відповідно до статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII) Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (ІКС «Оберіг») є інформаційно-комунікаційною системою, призначеною для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створеною для забезпечення військового обліку громадян України.

Згідно з статтею 8 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, центри рекрутингу Збройних Сил України, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону №1951-VIII до персональних даних персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста, які вносяться до Реєстру, належать, зокрема, власне ім`я (усі власні імена), відомості про зміну власного імені; по батькові (за наявності); дата народження; місце народження; місце проживання та місце перебування; відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з частиною 3 статті 14 Закону №1951-VIII органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді від інших державних органів - держателів (розпорядників, адміністраторів) інформаційно-комунікаційних систем, реєстрів, баз (банків) даних, крім тих, що містять відомості, зібрані під час виконання завдань оперативно-розшукової, контррозвідувальної та розвідувальної діяльності, - відомості, зазначені у частині першій статті 7 та у частині першій статті 8 цього Закону.

Викладене свідчить, що районні ТЦК та СП є органами ведення Реєстру та в електронному вигляді отримують відомості про персональні дані щодо військовозобов`язаного, зокрема, від органів ведення Реєстру.

Суд встановив, що позивачем 24.12.2025 сформовано в застосунку Резерв+ військово-обліковий документ /арк.спр. 11/, відповідно до якого до Єдиного державного реєстру призовників, військовослужбовців і резервістів внесено інформацію про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, тип відстрочки «п. 13 ч. 1 ст. 23», строк «до завершення мобілізації». Вказаний військово-обліковий документ дійсний до 24.12.2026.

Отже, в Єдиному державному реєстрі призовників, військовослужбовців і резервістів наявна інформація про надання позивачу відстрочки.

Посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_4 , органу ведення Реєстру, мали доступ як до самого Реєстру, так і до інформації про позивача, яка внесена до нього.

При цьому, ІНФОРМАЦІЯ_2 , як орган ведення Реєстру, мав можливість отримати відомості про позивача, у т.ч. і про надання йому відстрочки, від іншого органу ведення Реєстру, яким у випадку позивача є ІНФОРМАЦІЯ_7 , де позивач перебував на військовому обліку.

Проте відповідач 1 не надав жодних належних та допустимих доказів того, що під час оповіщення позивача ним вжиті заходи щодо перевірки в Реєстрі даних позивача чи отримання необхідних даних від ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Крім цього, слід звернути увагу, що відповідач 1 стверджує, що позивачу проведено оповіщення та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою уточнення даних.

Суд зазначає, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовослужбовців і резервістів також наявна інформація про вчасне уточнення позивачем своїх даних ще 03.07.2024.

Проте посадові особи відповідача 1 також не здійснили жодних заходів для встановлення інформації про уточнення позивачем своїх даних.

Суд зауважує, що позивач на військовому обліку перебував в ІНФОРМАЦІЯ_3 , а дані свої уточнив вчасно, про що внесено інформацію до Реєстру. За вказаних обставин є безпідставним доставлення військовозобов`язаного до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою уточнення даних, які були вже уточнені.

Натомість посадові особи відповідача 1 не лише уточнили дані позивача, а взяли позивача на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 і провели процедуру мобілізації.

Також суд враховує і той факт, що позивач станом на день мобілізації очікував нового рішення комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за заявою, яка подана 29.05.2026.

Суд звертає увагу відповідача 1, що відповідно до пункту 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, до ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Рішення щодо надання позивачу відстрочки прийнято комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 03.06.2026, тобто, після мобілізації позивача.

При цьому, і щодо поданої позивачем заяви від 29.05.2026 посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_3 не вчинили жодних дій для отримання інформації про результати її розгляду.

Таким чином, не здійснення посадовими особами відповідача 1 жодних дій щодо належної перевірки даних позивача та наявності у нього відстрочки спричинило ситуацію за якої особа, яка мала на законних підставах відстрочку та очікувала нове рішення комісії, була оповіщена, пройшла військово-лікарську комісію та направлена для проходження військової служби.

Викладене свідчить про незаконність дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації.

Отже, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 31.05.2026 №3744 в частині призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та направлення для проходження військової служби позивача до складу Військової частини НОМЕР_2 підлягає скасуванню.

При цьому, протиправні дії ІНФОРМАЦІЯ_4 призвели до наслідків у виді мобілізації позивача за наявності відстрочки, прийняття наказу про призов на військову службу та включення позивача до наказу Військової частини НОМЕР_1 щодо призову на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період та зарахування до списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Оскільки під час розгляду справи встановлено, що позивача незаконно мобілізовано на військову службу, а чинним законодавством щодо проходження військової служби не передбачено, що скасування документів з оформлення процедури мобілізації має наслідком скасування наказу про зарахування особи до складу військової частини та виключення такої особи зі складу військової частини, куди її направлено відповідним ТЦК та СП, наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №152 від 31.05.2026 в частині призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та зарахування до списків особового складу та всі види забезпечення також є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд враховує, що після видання ІНФОРМАЦІЯ_2 наказу про призов позивача виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-XII.

Так, пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Водночас вказаним Законом не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про зарахування особи в списки особового складу військової частини.

Проте наказ начальника Військової частини НОМЕР_1 вже реалізовано, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.

З позиції суду відсутність у статті 26 Закону №2232-XII такої підстави для звільнення з військової служби як скасування наказів на призов особи на військову службу та зарахування до складу військової частини є виключно свідченням того, що законодавець при прийнятті зазначеної норми виключав можливість проходження військової служби особою, яка мобілізована до складу Збройних Сил України з порушенням вимог законодавства.

Положення статті 26 Закону №2232-XII встановлює ті випадки та підстави для звільнення військовослужбовців з військової служби, які виникають після призову громадян на військову службу, а сам призов особи на військову службу під час мобілізації проведено відповідно до вимог закону (тобто, процедура призову не ставиться під сумнів на предмет її законності та легітимності).

Натомість у спірному випадку позивач звернувся до суду, оскільки процедура його призову проведена із порушеннями вимог законодавства.

При цьому, суд враховує що Верховним Судом в постанові 11.04.2024 у справі №520/7954/22 підтверджено можливість звільнення особи з військової служби, у зв`язку із визнанням протиправним та скасуванням наказів про мобілізацію і зарахування до списків особового складу військової частини.

Викладене спростовую доводи відповідачів про безповоротну дію мобілізації. Протилежні ж висновки спричинили б неможливість відновлення порушеного права незаконно мобілізованих осіб.

Отже, враховуючи протиправність дій відповідача 1 щодо призову позивача на військову службу, як наслідок, наказ командира Військової частини НОМЕР_1 «По особовому складу» від 31.05.2026 №152 в частині призову на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період та зарахування позивача до списків особового складу частини та всіх видів забезпечення слід скасувати та зобов`язати відповідача 2 прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Тому, позов слід задовольнити повністю.

Судовий збір відповідно до частини 1 статті 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Судові витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки саме його протиправні дії спричинили порушення прав позивача.

Керуючись статтями 2, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31.05.2026 №3744 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову на військову службу ОСОБА_1 .

3. Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2026 №152 «По особовому складу» в частині зарахування до списків особового складу та призначення на посаду солдата ОСОБА_1 .

4. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення (наказ) про звільнення ОСОБА_1 з військової служби.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач 1: ІНФОРМАЦІЯ_11 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Відповідач 2: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Суддя Кравців Олег Романович

Оригінал: reyestr.court.gov.ua