Рішення від 15 листопада 2026 р. у справі №380/14921/26 — Львівський окружний адміністративний суд

Суд: Львівський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: публічної житлової політики

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №380/14921/26

Суддя: Морська Галина Михайлівна

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2026 рокусправа № 380/14921/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сокальської міської ради Львівської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася в суд з адміністративним позовом до Сокальської міської ради Львівської області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати неправомірними дії щодо несвоєчасного взяття на квартирний облік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як дитини, позбавленої батьківського піклування та зобов`язати Сокальську міську раду Львівської області (в особі виконавчого комітету), код ЄДРПОУ 26205171, взяти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як дитину, позбавлену батьківського піклування, на позачерговий квартирний та соціальний квартирний обліки з урахуванням пільг, встановлених для осіб з числа дітей - сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування з часу набуття нею права бути зарахованою на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов згідно законодавства, змінивши та уточнивши черговість відповідно до дати набуття нею такого права у списку громадян, що перебувають на квартирному обліку у виконавчому комітеті Сокальської міської ради Львівської області до відповідних місцевих та регіональних списків.

Ухвалою від 23.07.2026 відкрите спрощене провадження у справі без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є особою з числа дітей, позбавлених батьківського піклування, оскільки рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 12.02.2008 у справі № 2-339/08р. її батьків позбавлено батьківських прав.

Рішенням виконавчого комітету Савчинської сільської ради від 14.02.2008 № 14 над позивачкою встановлено опіку, опікуном призначено ОСОБА_2 , а за нею закріплено житлову площу за адресою: АДРЕСА_1 , до досягнення повноліття. У подальшому, розпорядженням голови Сокальської районної державної адміністрації від 30.08.2011 № 501 опікуном позивачки призначено ОСОБА_3 , її бабусю, та повторно закріплено за позивачкою житлову площу за вказаною адресою.

Водночас позивачка зазначає, що закріплене за нею житло фактично не забезпечувало реалізації її права на житло, оскільки будинок АДРЕСА_1 перебував у власності ОСОБА_4 , а сама позивачка, незважаючи на реєстрацію місця проживання за цією адресою, фактично там не проживала.

На підтвердження цього позивачка посилається на довідки про склад сім`ї, видані Савчинською сільською радою у 2012–2016 роках, у яких зазначалося про її реєстрацію за адресою АДРЕСА_1 , однак відсутність фактичного проживання. Крім того, акти контрольного обстеження умов проживання та виховання позивачки від 26.03.2013, 27.03.2014, 10.03.2015 та 15.03.2016 складалися за іншою адресою — АДРЕСА_2 , де вона фактично проживала разом з опікуном.

Позивачка вважає, що після досягнення 16-річного віку 30.09.2014 відповідні органи повинні були вжити передбачених законодавством заходів для взяття її на квартирний та соціальний квартирний облік як дитини, позбавленої батьківського піклування, однак цього зроблено не було. При цьому, на її переконання, саме по собі закріплення житлової площі, яка належала іншій особі та якою вона фактично не користувалася, не могло бути достатньою підставою для невзяття її на відповідні види обліку.

Позивачка також зазначає, що квартира АДРЕСА_2 , за адресою якої вона фактично проживала, перебувала у спільній частковій власності чотирьох осіб, серед яких її батько ОСОБА_5 , якому належала 1/4 частка. Сама позивачка власником зазначеної квартири чи її частки не була.

У зв`язку з реорганізацією Савчинської сільської ради шляхом приєднання до Сокальської міської ради Львівської області обов`язок щодо забезпечення реалізації житлових прав позивачки, на її думку, перейшов до відповідача.

З метою з`ясування обставин щодо забезпечення її житлових прав та перебування на квартирному обліку 19.05.2026 представник позивачки звернувся до Сокальської міської ради з адвокатським запитом № 19Л/05.

Листом від 25.05.2026 відповідач повідомив, що в особовій справі позивачки відсутні заява опікуна, заява органу опіки та піклування та рішення про зарахування її на квартирний облік. Водночас міська рада зазначила, що позивачка не підлягала взяттю на квартирний облік у зв`язку із закріпленням за нею житлової площі за адресою: АДРЕСА_1 .

14.06.2026 представник позивачки повторно звернувся до відповідача з адвокатським запитом № 14А/06 щодо документального підтвердження обставин встановлення опіки та забезпечення житлових прав позивачки. У відповідь Сокальська міська рада надала копію рішення виконавчого комітету Савчинської сільської ради від 14.02.2008 № 14 та повідомила про відсутність в особовій справі документів щодо відібрання позивачки та її влаштування до дитячого будинку чи патронатної сім`ї.

Крім того, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.06.2026 № 483056204 власником будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 , а згідно з інформаційною довідкою від 23.06.2026 № 483056344 право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за чотирма особами, серед яких батько позивачки, якому належить 1/4 частка.

Вважаючи, що відповідач та його попередник не забезпечили своєчасного взяття її на квартирний та соціальний квартирний облік і тим самим допустили порушення житлових прав особи з числа дітей, позбавлених батьківського піклування, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

07.08.2026 відповідач надіслав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» № 2342-IV, Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 682, та Правил, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 № 470, взяття на квартирний та соціальний квартирний облік здійснюється за заявою опікуна, піклувальника, органу опіки та піклування або самої особи після досягнення повноліття. При цьому орган місцевого самоврядування не вправі самостійно, без відповідної заяви та необхідних документів, ініціювати взяття особи на квартирний облік.

Посилаючись на листи Сокальської міської ради від 20.05.2026 № 2776/02-19 та від 18.06.2026 № 3362/02-19, відповідач зазначив, що опікуни позивачки ОСОБА_2 (у період з 2008 по 2011 роки) та ОСОБА_3 (у період з 2011 по 2016 роки) із заявами про взяття її на квартирний облік не зверталися. Також, за твердженням відповідача, після досягнення повноліття у 2016 році позивачка самостійно не подавала відповідних заяв. Відтак, на думку відповідача, за відсутності заяви та необхідних документів у органу місцевого самоврядування не виникло обов`язку розглядати питання про взяття позивачки на облік.

Крім того, відповідач стверджував, що позивачка була забезпечена житлом, оскільки за нею закріплено житлову площу в будинку АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Савчинської сільської ради від 14.02.2008 № 14 та розпорядження голови Сокальської районної державної адміністрації від 30.08.2011 № 501. На підтвердження права користування цим житлом відповідач послався на довідку про склад сім`ї № 298 від 04.08.2014, згідно з якою позивачка була зареєстрована за вказаною адресою. При цьому зазначив, що у разі непридатності житла або відсутності можливості проживання в ньому опікуни чи сама позивачка мали звернутися до виконавчого комітету з відповідною заявою, однак цього не зробили.

Також відповідач звернув увагу, що батькові позивачки ОСОБА_5 належить 1/4 частка квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.06.2026 № 483056344. Водночас, згідно з актом контрольного обстеження умов проживання від 26.03.2013, позивачка фактично проживала у цій квартирі разом із бабусею-опікуном ОСОБА_3 . Наведені обставини відповідач вважав підтвердженням забезпеченості позивачки житлом та відсутності підстав для її взяття на квартирний облік.

Окремо відповідач заявив про пропуск позивачкою строку звернення до суду, встановленого статтею 122 КАС України. Зазначив, що позивачка досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 , відтак із цієї дати набула повної цивільної дієздатності та могла самостійно реалізовувати свої права, зокрема звертатися до органів місцевого самоврядування. Крім того, граничного віку 23 роки, до досягнення якого особи з числа дітей, позбавлених батьківського піклування, користуються спеціальними гарантіями соціального захисту, позивачка досягла 30.09.2021. Оскільки позов подано 17.07.2026, відповідач вважав, що шестимісячний строк звернення до суду пропущено. При цьому, на його думку, позивачка не надала доказів існування об`єктивних перешкод для своєчасного звернення, а посилання на принцип належного урядування та практику Європейського суду з прав людини не є поважною причиною такого пропуску.

Також відповідач заперечив проти вимоги про зарахування позивачки на квартирний та соціальний квартирний обліки з дати виникнення відповідного права, зазначивши, що чинне законодавство не передбачає можливості взяття на квартирний облік ретроспективно, а датою такого зарахування є дата прийняття відповідного рішення виконавчим комітетом місцевої ради.

Крім того, відповідач звернув увагу на невідповідність дати народження позивачки у прохальній частині позову, де зазначено ІНФОРМАЦІЯ_1 , тоді як згідно з паспортом та іншими матеріалами справи вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також зазначив, що повноваження щодо ведення квартирного обліку належать до компетенції виконавчого комітету міської ради, а не міської ради як представницького органу, посилаючись на пункт 5 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та пункт 18 Правил № 470.

Із вказаних підстав просить суд відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши надані документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.

15 листопада 2007 року на підставі свідоцтва про право власності зареєстровано право власності ОСОБА_4 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 63,8 кв. м, житловою площею 51,6 кв. м.

12 лютого 2008 року заочним рішенням Сокальського районного суду Львівської області у справі № 2-339/08 позбавлено ОСОБА_5 та ОСОБА_6 батьківських прав щодо їхньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

14 лютого 2008 року рішенням виконавчого комітету Савчинської сільської ради № 14 «Про призначення опіки» призначено ОСОБА_2 опікуном над неповнолітньою ОСОБА_1 та закріплено за останньою житлову площу за адресою: АДРЕСА_1 , до досягнення нею 18-річного віку. Опікуном житла і майна призначено ОСОБА_2

15 травня 2008 року позивачку зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

30 серпня 2011 року розпорядженням голови Сокальської районної державної адміністрації № 501 «Про призначення ОСОБА_3 опікуном над малолітньою онукою ОСОБА_1 та закріплення за нею житлової площі» опікуном позивачки призначено її бабусю ОСОБА_3 . Водночас за позивачкою повторно закріплено житлову площу за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідками про склад сім`ї, виданими виконавчим комітетом Савчинської сільської ради у період з 2012 по 2016 роки, позивачка перебувала на реєстраційному обліку за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас в актах контрольного обстеження умов проживання та виховання підопічної від 26.03.2013, 27.03.2014, 10.03.2015 та 15.03.2016 зазначено адресу фактичного проживання позивачки: АДРЕСА_2 .

08 вересня 2015 року рішенням комісії з питань захисту прав дитини № 91 розглянуто питання щодо стану виконання опікунських обов`язків стосовно позивачки та звернуто увагу опікуна на необхідність належного виконання покладених на нього обов`язків і забезпечення прав та інтересів дитини.

25 лютого 2021 року рішенням Сокальської міської ради № 121 «Про затвердження передавальних актів сільських рад, що реорганізуються шляхом приєднання до Сокальської міської ради» затверджено передавальні акти сільських рад, які реорганізовувалися шляхом приєднання до Сокальської міської ради, зокрема Савчинської сільської ради.

19 травня 2026 року представник позивачки звернулася до Сокальської міської ради Львівської області з адвокатським запитом № 19Л/05 щодо надання інформації та документів стосовно забезпечення житлових прав позивачки. Запит зареєстровано міською радою 20.05.2026 за вхідним № 2776/02-19.

25 травня 2026 року листом Сокальської міської ради № 2776/02-19 надано відповідь на адвокатський запит, у якій повідомлено, що в особовій справі позивачки відсутні заява опікуна, заява органу опіки та піклування та рішення про взяття її на квартирний облік. Також зазначено, що на час досягнення позивачкою 16-річного віку вона не підлягала взяттю на квартирний облік, оскільки за нею було закріплено житлову площу за адресою: АДРЕСА_1 , якою вона мала право користуватися.

14 червня 2026 року представник позивачки повторно звернулася до Сокальської міської ради Львівської області з адвокатським запитом № 14А/06 щодо надання документів, які підтверджують обставини встановлення опіки та закріплення за позивачкою житлової площі. Запит зареєстровано 18.06.2026 за вхідним № 3362/02-19.

22 червня 2026 року Сокальська міська рада надала відповідь на зазначений адвокатський запит, до якої долучила копію рішення виконавчого комітету Савчинської сільської ради від 14.02.2008 № 14 «Про призначення опіки». Також повідомлено про відсутність в особовій справі документів щодо відібрання позивачки від батьків або її влаштування до дитячого закладу чи прийомної сім`ї.

23 червня 2026 року сформовано інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 483056204 та № 483056344. Згідно з довідкою № 483056204 власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_4 . Відповідно до довідки № 483056344 квартира АДРЕСА_2 перебуває у спільній частковій власності чотирьох осіб, зокрема батька позивачки ОСОБА_5 , якому належить 1/4 частка квартири.

Не погодившись із такою бездіяльністю, 17 липня 2026 року ОСОБА_1 через представника звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Сокальської міської ради Львівської області, у якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного взяття її на квартирний облік як дитини, позбавленої батьківського піклування, та зобов`язати відповідача взяти її на позачерговий квартирний і соціальний квартирний обліки з дати виникнення відповідного права, з урахуванням установлених законом пільг, а також змінити її черговість у відповідних списках.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту,житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Згідно зі статтею 43 ЖК України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.

Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Законодавством України окремим категоріям громадян, які перебувають у загальній черзі, може бути надано перевагу в строках одержання жилих приміщень у межах календарного року взяття на облік.

Перелік громадян, які мають право на першочергове та позачергове отримання житлових приміщень, визначений статтями45,46 ЖК України.

Згідно зі статтею 46 ЖК України поза чергою жиле приміщення надається, зокрема, дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, після завершення терміну перебування у сім`ї опікуна чи піклувальника, прийомній сім`ї, дитячому будинку сімейного типу, закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також особам з їх числа у разі відсутності житла або неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

Також передбачено, що громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку.

Порядок надання жилих приміщень громадянам, які перебувають на квартирному обліку, врегульовано Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджені постановою Ради Міністрів УРСР та Української республіканської ради професіональних союзів від 11 грудня 1984 року № 470 (далі - Правила № 470).

Відповідно до підпункту 1 пункту 39 Правил № 470, жилі приміщення надаються в порядку загальної черги, за винятком осіб, маючих право першочергового отримання цих приміщень.

Підпунктом 3 пункту 38 Правил № 470 встановлено, що черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття осіб, які потребують поліпшення житлових умов, на облік (включенням до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, молоді із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначаються Законом України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" (далі - Закон), який набув чинності 13 січня 2005 року і є складовою законодавства про охорону дитинства.

Відповідно до положень ст. 33 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (в редакції чинній на дуту набуття позивачкою повноліття 30.09.2016) діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які досягли 16 років, у разі відсутності в таких дітей житла мають право зараховуватися на квартирний облік та соціальний квартирний облік за місцем їх походження або проживання до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім`ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за заявою опікуна чи піклувальника, прийомних батьків, батьків-вихователів, адміністрації закладу, де проживає дитина, або органу опіки та піклування. Після досягнення 18 років такі діти протягом місяця забезпечуються соціальним житлом до надання їм благоустроєного житлового приміщення для постійного проживання.

Перебування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які досягли 16 років, на соціальному квартирному обліку не є підставою для відмови їм у взятті на квартирний облік або зняття з квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, чи обліку осіб, які мають право на отримання житла (пільгових кредитів на будівництво і придбання житла) за державними житловими програмами для окремих категорій громадян, визначених законодавством.

Після завершення перебування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у відповідних закладах для таких дітей, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім`ї або завершення терміну піклування над такими дітьми та в разі відсутності в таких дітей права на житло обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування забезпечують дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа протягом місяця у позачерговому порядку впорядкованим соціальним житлом. Порядок забезпечення соціальним житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа затверджується Кабінетом Міністрів України. Соціальне житло, що надається дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа для проживання, має відповідати санітарним і технічним вимогам.

За змістом ч. 2ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до пункту 2 частини 1статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності.

Також, відповідно до частин 1-3 ст.33 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (в редакції чинній на дату звернення позивачки до відповідача) діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які досягли 16 років, у разі відсутності в таких дітей житла мають право зараховуватися на квартирний облік та соціальний квартирний облік за місцем їх походження або проживання до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім`ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за заявою опікуна чи піклувальника, прийомних батьків, батьків-вихователів, адміністрації закладу, де проживає дитина, або органу опіки та піклування. Після досягнення 18 років такі діти протягом місяця забезпечуються соціальним житлом до надання їм благоустроєного житлового приміщення для постійного проживання.

Перебування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які досягли 16 років, на соціальному квартирному обліку не є підставою для відмови їм у взятті на квартирний облік або зняття з квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, чи обліку осіб, які мають право на отримання житла (пільгових кредитів на будівництво і придбання житла) за державними житловими програмами для окремих категорій громадян, визначених законодавством.

Після завершення перебування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у відповідних закладах для таких дітей, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім`ї або завершення терміну піклування над такими дітьми та в разі відсутності в таких дітей права на житло обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування забезпечують дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа протягом місяця у позачерговому порядку впорядкованим соціальним житлом.

Забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа впорядкованим житлом або, за їхнім бажанням, - грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, після досягнення 23 років не втрачають право на позачергове отримання благоустроєного жилого приміщення або соціального житла до надання їм благоустроєного жилого приміщення для постійного проживання або, за їхнім бажанням, - грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, за умови перебування у встановленому порядку на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або соціальному квартирному обліку на момент досягнення 23-річного віку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Щодо доводів позивачки про неналежне вирішення питання щодо взяття її на квартирний облік як особи з числа дітей, позбавлених батьківського піклування, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 набула статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, на підставі рішення Сокальського районного суду від 12 лютого 2008 року №2-339/08р., а 30 вересня 2014 року досягла 16-річного віку.

Відповідно до статті 33 Закону України №2342-IV діти, позбавлені батьківського піклування, які досягли 16 років та не мають житла, мають право на взяття на квартирний облік і соціальний квартирний облік за місцем походження або проживання до встановлення опіки. При цьому реалізація такого права передбачає вчинення відповідних дій не лише самою дитиною, а й її опікуном, піклувальником або органом опіки та піклування в межах визначених законом повноважень.

Суд враховує, що рішенням виконавчого комітету Савчинської сільської ради від 14 лютого 2008 року №14 та розпорядженням голови Сокальської районної державної адміністрації від 30 серпня 2011 року №501 за позивачкою було закріплено житлову площу за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас матеріалами справи підтверджено, що власником зазначеного житлового будинку була ОСОБА_4 , а відомості про належність цього житла позивачці на праві власності відсутні.

Крім того, акти обстеження житлово-побутових умов від 26 березня 2013 року, 27 березня 2014 року, 10 березня 2015 року та 15 березня 2016 року засвідчують фактичне проживання позивачки за іншою адресою — АДРЕСА_2 .

За таких обставин суд зазначає, що сам факт реєстрації позивачки та закріплення за нею житлової площі за адресою: АДРЕСА_1 , не є підтвердженням її фактичного забезпечення житлом та наявності реальної можливості ним користуватися. Відповідно, ці обставини потребували належної перевірки відповідачем під час вирішення питання щодо реалізації позивачкою передбачених законом житлових гарантій.

Суд також бере до уваги, що у листі від 25 травня 2026 року №2776/02-19 відповідач, обґрунтовуючи відсутність підстав для взяття позивачки на квартирний облік, послався на закріплення за нею житлової площі за адресою: АДРЕСА_1 , а також на відсутність у наявних документах заяви опікуна та рішення про взяття позивачки на квартирний облік.

У подальшому, у листі від 22 червня 2026 року відповідач повторно зазначив про відсутність у його розпорядженні документів щодо звернення опікуна або органу опіки та піклування з питання взяття позивачки на квартирний облік, а також документів щодо її влаштування до відповідного закладу чи іншої форми сімейного виховання.

Разом із тим суд зауважує, що відсутність у відповідача документів про подання заяви щодо взяття позивачки на квартирний облік сама по собі не свідчить про відсутність у неї права на передбачені законом житлові гарантії. На момент досягнення 16-річного віку позивачка була неповнолітньою та перебувала під опікою, а тому питання реалізації її житлових прав потребувало врахування не лише її власних дій, а й обов`язків законного представника та уповноважених органів щодо захисту прав дитини.

Відтак, відповідач мав з`ясувати не лише факт наявності чи відсутності заяви про взяття позивачки на квартирний облік, а й обставини, за яких таку заяву не було подано, а також перевірити, чи вживалися відповідальними органами заходи для забезпечення житлових прав позивачки після досягнення нею 16-річного віку.

Посилання відповідача на те, що батько позивачки є співвласником 1/4 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 , також не є підствою для висновку про забезпеченість позивачки житлом.

Суд зазначає, що право власності батька на частку житлового приміщення не створює для позивачки права власності на таке майно та саме по собі не підтверджує наявності у неї реальної можливості користуватися відповідним житлом.

Більше того, суд враховує, що батько позивачки був позбавлений батьківських прав щодо неї. За таких обставин можливість проживання позивачки у житловому приміщенні, співвласником якого є особа, позбавлена батьківських прав щодо неї, не може презюмуватися без з`ясування фактичних та правових підстав такого проживання. Саме по собі посилання на право власності батька на частку квартири не спростовує доводів позивачки про відсутність у неї належного житлового забезпечення.

Відповідно до статті 46 Житлового кодексу України діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які не мають житла або не можуть повернутися до попереднього місця проживання, належать до категорій осіб, які мають право на позачергове забезпечення житлом. Спеціальні гарантії щодо забезпечення таких дітей соціальним житлом також передбачені статтею 33 Закону України №2342-IV.

З огляду на наведене суд зазначає, що під час вирішення питання щодо взяття позивачки на квартирний та соціальний квартирний облік відповідач повинен урахувати її статус особи з числа дітей, позбавлених батьківського піклування, обставини закріплення за нею житлової площі, правовий статус такого житла, фактичне місце її проживання, а також відсутність у неї права власності на інше житлове приміщення. Наведені обставини мають істотне значення для визначення наявності передбачених законодавством підстав для застосування до позивачки відповідних житлових гарантій.

Суд зауважує, що зі змісту листів Сокальської міської ради Львівської області від 25 травня 2026 року №2776/02-19 та від 22 червня 2026 року №3362/02-19 не вбачається, що відповідачем було проведено повну перевірку зазначених обставин та надано їм належну оцінку в контексті положень законодавства, які регулюють забезпечення житлом дітей, позбавлених батьківського піклування.

Фактично відповідач обмежився посиланням на відсутність у нього документів про подання заяви щодо взяття позивачки на квартирний облік та на факт закріплення за нею житлової площі, не з`ясувавши, чи забезпечувало таке закріплення реальну можливість користування житлом, чи мала позивачка можливість повернутися до нього та чи були вжиті уповноваженими органами необхідні заходи для реалізації її житлових прав.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач протиправно не взяв позивачку на квартирний облік як особу, яка була позбавлена батьківського піклування.

Разом із тим суд зауважує, що право громадян на забезпечення житлом не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Це, насамперед, зумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Звернувшись до суду з цим позовом 17.07.2026 позивач заявив вимоги "...зобов`язати Сокальську міську раду Львівської області (в особі виконавчого комітету), код ЄДРПОУ 26205171, взяти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як дитину, позбавлену батьківського піклування, на позачерговий квартирний та соціальний квартирний обліки з урахуванням пільг, встановлених для осіб з числа дітей - сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування з часу набуття нею права бути зарахованою на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов згідно законодавства, змінивши та уточнивши черговість відповідно до дати набуття нею такого права у списку громадян, що перебувають на квартирному обліку у виконавчому комітеті Сокальської міської ради Львівської області до відповідних місцевих та регіональних списків....".

У даному випадку суд задовольняє позов із урахуванням шестимісячного строку звернення до суду.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Сокальської міської ради Львівської області щодо невжиття належних заходів для забезпечення своєчасного вирішення питання про взяття ОСОБА_1 на квартирний облік як особи з числа дітей, позбавлених батьківського піклування.

Зобов`язати Сокальську міську раду Львівської області (код ЄДРПОУ 26205171, місцезнаходження: 80001, Львівська обл., Червоноградський р-н, м. Сокаль, вул. Шептицького, буд. 44) взяти з 17.01.2026 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як дитину, позбавлену батьківського піклування, на позачерговий квартирний та соціальний квартирний обліки з урахуванням пільг, встановлених для осіб з числа дітей - сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування .

У задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: 80444, Львівська обл., с. Савчин) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань Сокальської міської ради Львівської області (код ЄДРПОУ 26205171, місцезнаходження: 80001, Львівська обл., Червоноградський р-н, м. Сокаль, вул. Шептицького, буд. 44).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua