Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №380/20521/26
Суддя: Мартинюк Віталій Ярославович
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2026 рокусправа № 380/20521/26
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартинюка Віталія Ярославовича, розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії, які полягають у здійсненні розрахунку та виплати грошового забезпечення, а також інших похідних видів грошового забезпечення (щомісячних та одноразових) в період з 20.05.2023 по 09.06.2026 без урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026;
зобов`язати здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, а також інших похідних видів грошового забезпечення (щомісячних та одноразових) в період з 20.05.2023 по 09.06.2026, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026 та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням виплачених сум.
В обгрунтування позову зазначає, що під час проходження служби Військова частина НОМЕР_2 здійснювала розрахунок розміру посадового окладу та окладу за військове звання із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2018 та фіксованої суми 1762,00 грн. Розрахунок таких складових грошового забезпечення як посадовий оклад та оклад за військове звання має розраховуватися із прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на відповідний рік.
Відповідач у відзиві вказав, що з 20.05.2023 у зв`язку із внесенням постановою від 12.05.2023 № 481 змін до постанови Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Жодних інших нормативно-правових актів, які б визначали з 20.05.2023 по 29.03.2025 року розрахункову величину посадових окладів військовослужбовців, крім діючої Постанови №704 прийнято не було. Постанова №704 з 20.05.2023 була чинною, не скасована, не змінена та підлягала застосуванню з 20.05.2023 відповідачем. Отже, внесені Постановою № 481 зміни до пункту 4 Постанови № 704 не дозволяють застосовувати попередню редакцію пункту 4 Постанови № 704, як на тому наполягає позивач. Такого ефекту не може бути досягнуто в індивідуальному спорі про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень, який діяв у відповідності до чинного нормативно-правового акту.
Ухвалою суду від 05.10.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у цій справі.
На підставі наявних в матеріалах доказів судом встановлено такі обставини.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №164 від 09.06.2026 року позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
У спірний період грошове забезпечення, інші види грошового забезпечення (щомісячні та одноразові) розраховувались з урахуванням із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2018 року, що відповідачем не заперечується.
Змістом спірних правовідносин є здійснення розрахунку та виплати грошового забезпечення, а також інших похідних видів грошового забезпечення (щомісячних та одноразових) в період з 20.05.2023 по 09.06.2026 без урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026.
Вирішуючи спір по суті, суд застосував наступні норми чинного законодавства та виходив з таких мотивів.
Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей..
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 року №2011-XII, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі – Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із ч.2 ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною третьою цієї норми передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Згідно із абзацом першим ч.4 ст.9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Зміст частини четвертої статті 9 Закону України № 2011-XII, вказує на те, що законодавцем делеговано Уряду України повноваження щодо визначення Порядку виплати грошового забезпечення.
На виконання даної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з наступними змінами та доповненнями.
Пунктом другим постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, виклавши абзац перший в такій редакції:
“4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”.
Даним пунктом визначено сталий розмір - 1762 гривні - для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.
За наслідками оскарження в судовому порядку цього пункту, постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі №320/29450/24, у тому числі, касаційну скаргу Кабінету Міністрів України задоволено; Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року скасовано; прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову - ОСОБА_2 , про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” - відмовлено.
Наведене вказує на те, що за наслідками процедури судового контролю, пункт другий постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481, яким визначено сталий розмір - 1762 гривні - для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, є чинний та таким, що підлягає до застосування.
Відтак з 19 травня 2023 року для визначення грошового забезпечення та всіх похідних виплат, нормами чинного законодавства встановлено сталу величину - 1762 гривні.
Позивач просить зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, а також інших похідних видів грошового забезпечення (щомісячних та одноразових) в період з 20.05.2023 по 09.06.2026, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026 та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704.
Тобто, просить застосувати в період з 20.05.2023 по 09.06.2026 для визначення посадового окладу прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного року.
Враховуючи те, що чинною постановою Уряду України від 12 травня 2023 року № 481, яка пройшла процедуру судового контролю, для визначення грошового забезпечення та всіх похідних виплат, встановлено сталу величину - 1762 гривні, застосування інших величин - прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного року - не відповідатиме наведеним нормам.
З огляду на викладене позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягають до задоволення.
За таких обставин, судом не встановлено порушень діями відповідача критеріїв правомірності, визначених ч.2 ст.2 КАС України, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такий не підлягає стягненню зі сторін.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМартинюк Віталій Ярославович
Оригінал: reyestr.court.gov.ua