Рішення від 12 листопада 2026 р. у справі №380/20020/26 — Львівський окружний адміністративний суд

Суд: Львівський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 12 листопада 2026 р.

Справа: №380/20020/26

Суддя: Коморний Олександр Ігорович

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2026 рокусправа № 380/20020/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, які полягають у відмові здійснити ОСОБА_1 з 01 березня 2026 року перерахунок та виплату щомісячних страхових виплат із проведенням індексації на коефіцієнт 1,121 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №236 підпункт 8, пункту 2, від 25 лютого 2026 р. "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році" в повному обсязі без застосування обмеження в 2595 грн. у виплаті проіндексованої суми щомісячних страхових виплат;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області здійснити ОСОБА_1 з 01 березня 2026 року перерахунок та виплату щомісячних страхових виплат із проведенням індексації на коефіцієнт 1,121 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №236 підпункт 8, пункту 2, від 25 лютого 2026 р. "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році в повному обсязі без застосування обмеження в 2595 грн. у виплаті проіндексованої суми щомісячних страхових виплат. Зобов`язати повернути відповідачу кошти в повному обсязі які він не виплатив позивачу з 01 березня 2026 р., оскільки не відбулися незворотні зміни що заважають такій виплаті.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є потерпілим від нещасного випадку на виробництві (професійного захворювання), якому встановлено стійку втрату професійної працездатності та призначено щомісячні страхові виплати за Законом України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування”. Позивач вказує, що з 01 березня 2026 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 мало здійснюватися перерахування (індексація) його щомісячних страхових виплат на коефіцієнт 1,121. Проте пенсійний орган під час перерахунку застосував обмеження, встановлене підпунктом 8 пункту 2 Постанови № 236, обмеживши розмір збільшення виплати сумою 2595,00 грн.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його конституційне право на соціальний захист (стаття 46 Конституції України) та спеціальні гарантії Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” і Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування”. Позивач наголошує, що закон про Державний бюджет України на 2026 рік та Бюджетний кодекс України не можуть містити обмежень, які звужують обсяг прав і гарантій, встановлених спеціальними законами, а Уряд не був наділений повноваженнями встановлювати граничні ліміти (стелю) на чистий індексаційний коефіцієнт страхових виплат. Звернення до відповідача із заявою від 14 травня 2026 року та отримання листа-відмови від 27 травня 2026 року стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою від 25 вересня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами (у письмовому провадженні).

13 жовтня 2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву в якому пенсійний орган заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Відповідач зазначає, що з 01 січня 2023 року функції здійснення страхових виплат потерпілим на виробництві передано Пенсійному фонду України відповідно до Закону України від 21 вересня 2022 року № 2620-IX та постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1323. Згідно з частиною другою статті 31 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування” щомісячні страхові виплати підлягають щорічному перерахуванню з 1 березня на коефіцієнт, що враховує показники зростання споживчих цін та середньої заробітної плати, при цьому розмір такого збільшення визначається у межах бюджету уповноваженого органу управління за рішенням Кабінету Міністрів України.

Відповідач вказує, що на виконання підпункту 8 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році” перерахування щомісячних страхових виплат проводиться на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121, однак розмір збільшення в результаті такого перерахування не може перевищувати 2595 гривень. Відповідач діяв чітко в межах наданих Урядом повноважень, провівши розрахунок виплат позивача з урахуванням встановленого граничного обмеження, а відтак підстави для задоволення позову відсутні.

У ході розгляду справи від позивача надійшло клопотання про залишення відзиву відповідача без розгляду у зв`язку з недотриманням, на думку позивача, порядку його вручення (направлення виключно через систему “Електронний суд” без дублювання поштовим зв`язком на адресу особи, яка не має власного електронного кабінету).

Також позивач у своїх процесуальних документах наполягав на необхідності розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження через особливу складність і важливість порушених питань щодо захисту прав осіб, які постраждали на виробництві.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заперечення сторін, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач працював у шахтарській галузі в особливо шкідливих і небезпечних умовах праці (майстер-підривник, електрослюсар підземний, механік на шахтах ДП “Львіввугілля”), внаслідок чого у нього виникли стійкі професійні захворювання (хронічний бронхіт, пневмосклероз, хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість), що підтверджено санітарно-гігієнічною характеристикою умов праці, актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 26 квітня 2016 року та медичним висновком Клініки професійних захворювань ДУ “Інститут медицини праці НАМН України” від 06 квітня 2016 року № 12/372.

Медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлено II групу інвалідності внаслідок професійного захворювання та визначено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 85 відсотків безстроково. З огляду на це позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як отримувач щомісячних страхових виплат відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

З 01 січня 2023 року відповідно до Закону України від 21 вересня 2022 року № 2620-IX та постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1323 функції здійснення щомісячних страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві передано Пенсійному фонду України.

25 лютого 2026 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 236 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році”.

Пунктом 1 Постанови № 236 установлено, що з 1 березня 2026 року перерахунок пенсій та страхових виплат проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, у розмірі 1,121.

Водночас підпунктом 8 пункту 2 Постанови № 236 передбачено, що з 1 березня 2026 року перерахування щомісячних страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та особам, які мають право на страхові виплати в разі смерті потерпілого, передбачене частиною другою статті 31 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, проводиться на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, у межах максимального розміру щомісячної страхової виплати. При цьому встановлено імперативне застереження: “Розмір збільшення в результаті перерахування щомісячних страхових виплат, передбачених цим підпунктом, не може перевищувати 2 595 гривень”.

Станом на 28 лютого 2026 року розмір щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 становив 28 138,63 грн.

Під час проведення перерахунку з 01 березня 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області застосувало коефіцієнт 1,121, однак через дію граничного обмеження у 2595,00 грн встановило розмір збільшення виплати рівно у межах ліміту (2595,00 грн), внаслідок чого новий розмір щомісячної страхової виплати позивача визначено у сумі 30733,63 грн (28 138,63 грн + 2595,00 грн), тоді як без застосування обмеження сума збільшення мала скласти 3404,77 грн (28138,63 грн х 1,121 - 28138,63 грн), а загальна виплата - 31 543,40 грн.

14 травня 2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про проведення перерахунку та виплати щомісячних страхових виплат із застосуванням коефіцієнта 1,121 в повному обсязі без будь-яких штучних обмежень (у тому числі ліміту 2595 грн).

Листом від 27 травня 2026 року № 29100-31133/Х-03/8-1300/26 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило позивачу у задоволенні заяви, обґрунтувавши свої дії дотриманням підпункту 8 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України №236 від 25 лютого 2026 року.

Не погоджуючись із правомірністю застосування урядового обмеження розміру збільшення щомісячних страхових виплат, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Правові засади, умови та порядок здійснення загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, визначені спеціальним законом - Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (у редакції Закону України від 21 вересня 2022 року № 2620-IX, далі — Закон № 1105-XIV).

Відповідно до частини першої статті 31 Закону № 1105-XIV щомісячні страхові виплати виплачуються у разі стійкої втрати професійної працездатності, визначеної медико-соціальною експертною комісією.

Частиною другою статті 31 Закону № 1105-XIV встановлено спеціальний механізм щорічного перерахування щомісячних страхових виплат:

“Щомісячні страхові виплати підлягають перерахуванню щороку, з 1 березня, на коефіцієнт, що враховує показники зростання споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в Україні.

Коефіцієнт перерахунку щомісячних страхових виплат відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначеного відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

За наявності фінансових можливостей бюджету уповноваженого органу управління розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для здійснення перерахування, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення.

Розмір такого збільшення визначається у межах бюджету уповноваженого органу управління за рішенням Кабінету Міністрів України.

Визначена раніше сума щомісячної страхової виплати не підлягає зменшенню”.

З метою реалізації положень законів про Державний бюджет України на відповідні роки (зокрема пунктів Прикінцевих положень законів про держбюджет на 2023, 2024, 2025 та 2026 роки, у тому числі пункту 5 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” № 4695-IX), Кабінетом Міністрів України щороку приймаються постанови про індексацію пенсійних і страхових виплат.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році” (Постанова № 236) у пунктах 1 та 2 (підпункт 8) установлено:

- з 1 березня 2026 року перерахунок пенсій та щомісячних страхових виплат проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,121;

- перерахування щомісячних страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання проводиться на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, у межах максимального розміру щомісячної страхової виплати. При цьому встановлено застереження: “Розмір збільшення в результаті перерахування щомісячних страхових виплат, передбачених цим підпунктом, не може перевищувати 2 595 гривень”.

Оцінюючи законність застосування пенсійним органом граничного обмеження у розмірі 2595,00 грн до щомісячної страхової виплати позивача, суд виходить із такого:

Закон України № 1105-XIV (у редакції Закону № 2620-IX) є спеціальним законом, який безпосередньо регулює суспільні відносини у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Частина друга статті 31 Закону № 1105-XIV делегувала Кабінету Міністрів України повноваження визначати розмір щорічного збільшення показника заробітної плати у межах бюджету фонду (тобто затверджувати сам числовий коефіцієнт індексації, такий як 1,121), а також виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджету уповноваженого органу управління.

Водночас Уряд, приймаючи підпункт 8 пункту 2 Постанови № 236, діяв на виконання приписів пункту 5 розділу Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” № 4695-IX, яким передбачено застосування частини другої статті 31 Закону № 1105-XIV у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджету фонду соціального страхування в умовах воєнного стану.

У межах дискреційних повноважень, наданих спеціальним законом та законом про держбюджет, Кабінет Міністрів України встановив як коефіцієнт перерахунку (1,121), так і максимальний розмір збільшення (2595 грн), спрямований на збалансування бюджету Пенсійного фонду України в умовах правового режиму воєнного стану та обмеженості фінансових ресурсів держави.

Встановлення Урядом граничних розмірів збільшення щомісячних страхових виплат в результаті їх перерахунку (індексації) є правомірним, оскільки закон безпосередньо пов`язує реалізацію права на перерахунок із наявністю фінансових можливостей бюджету та делегує Уряду право визначати порядок і розміри такого збільшення.

Кабінет Міністрів України на виконання законів про держбюджет діяв у межах делегованих повноважень щодо визначення порядку індексації в межах наявних фінансових ресурсів бюджету Пенсійного фонду України.

Відповідач під час перерахунку виплат позивача з 01 березня 2026 року чітко дотримався вимог Постанови № 236, встановивши розмір збільшення виплати в межах граничного показника 2595,00 грн, а відтак підстав для визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправними та зобов`язання провести перерахунок без застосування обмеження немає.

З огляду на встановлені фактичні обставини, релевантні норми закону та висновки щодо застосування Постанов Уряду про індексацію страхових виплат, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач при поданні позову звільнений від сплати судового збору як особа з інвалідністю II групи відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір”, а витрати на сплату збору не заявлялися до стягнення.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 14, 19, 72–77, 90, 139, 241– 246, 250, 255, 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. В позові ОСОБА_1 про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 13 листопада 2026 року.

Суддя О.І. Коморний

Оригінал: reyestr.court.gov.ua