Суд: Київський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №320/4717/26
Суддя: Вісьтак М.Я.
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2026 року м. Київ справа №320/4717/26
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «МХП Еко Енерджи» (адреса: 01609, Київська обл., Обухівський р-н, місто Миронівка, вул. Елеваторна, будинок 1; ЄДРПОУ 37870261) до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (адреса: 65015, м. Одеса, пр. Шевченка, будинок 15/1; ЄДРПОУ 44104032) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Суть спору та процесуальні дії у справі.
Представник Приватного акціонерного товариства «МХП Еко Енерджи» звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, у якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 66834000701 від 16.09.2025 року (форма «Р»);
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 66934000701 від 16.09.2025 року (форма «ПН»).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.02.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі № 320/4717/26. Ухвалено розгляд справи проводити одноособово за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 задоволено клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та ухвалено проводити судове засідання, призначене на 17.03.2026 о 10:00 год., а також усі подальші судові засідання у справі № 320/4717/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку «ВКЗ».
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 постановлено оголосити перерву в судовому засіданні для надання відповідачем додаткових пояснень та доказів.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду справи по суті.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 постановлено оголосити перерву в судовому засіданні.
Довідкою Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2026 встановлено, що судове засідання, яке призначене на 23.06.2026 знято з розгляду у зв`язку з тим, що головуючий суддя приймав участь у заході підготовки суддів в рамках підвищення кваліфікації.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2026 постановлено оголосити перерву в судовому засіданні.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.08.2026 постановлено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Правова позиція сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
Позивач зазначає, що у період з 21.05.2025 по 18.07.2025 Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ «МХП ЕКО ЕНЕРДЖИ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2021 по 31.03.2025, валютного законодавства за період з 01.10.2021 по 31.03.2025, законодавства про єдиний внесок за період з 01.10.2021 по 31.03.2025. За результатами перевірки складено акт від 28.07.2025 № 485/34-00-07-01/37870261, на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.09.2025 № 66834000701 (форма «Р») та від 16.09.2025 № 66934000701 (форма «ПН»).
Позивач вважає, що висновки контролюючого органу про заниження бази оподаткування з ПДВ у червні, жовтні, листопаді та грудні 2024 року внаслідок реалізації газу природного за ціною, нижчою ціни його придбання, є передчасними та протиправними, а спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. Позивач зазначає, що спірні господарські операції здійснені на виконання Договору купівлі-продажу небалансів від 11.08.2023 № 3-1-2023/334 та Договору про створення балансуючої групи від 03.06.2020 № 9-1-2020/297, укладених із ТОВ «Д.Трейдінг» (сторона, відповідальна за небаланс).
Позивач наголошує, що операції з передачі позитивних добових небалансів газу мають особливу правову природу, врегульовану Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс ГТС). Первинними документами для цих операцій є односторонні акти приймання-передачі добових небалансів, складені оператором/стороною, відповідальною за небаланс, у яких ціна формується за спеціальними імперативними правилами Кодексу ГТС та не підлягає договірному регулюванню сторонами.
Позивач також вказував під час перевірки, що облік природного газу на підприємстві ведеться у відповідності до МСФЗ (IAS) 2 «Запаси», що передбачає оцінку вибуття запасів за методом середньозваженої собівартості із урахуванням наявних обсягів газу, куплених у попередніх періодах за нижчими цінами та розміщених у газосховищах (ПСГ). Операція з врегулювання небалансів газу не є звичайною купівлею-продажем товару за вільними цінами, а відповідач підмінив поняття ціни придбання, звичайної ціни та ринкової ціни усередненими показниками бухгалтерського обліку. За таких обставин до спірних правовідносин не застосовуються приписи абзацу другого пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) щодо визначення бази оподаткування не нижче ціни придбання. На підставі первинних документів позивачем у повному обсязі складено та зареєстровано податкові накладні на фактичну вартість небалансів, у зв`язку з чим підстави для донарахування ПДВ та застосування штрафних санкцій за ППР форми «Р» та «ПН» відсутні.
20.02.2026 представник Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків скористався правом на подання письмового відзиву на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що останній просить суд заявлені позовні вимоги позивача залишити без задоволення.
Відповідач зазначає, що в ході перевірки при співставленні даних ЄРПН та даних бухгалтерського обліку (рахунок 20.3 «Енергоносії Газ природний», рахунки 702, 90.2.1, 28.1.13.1) встановлено реалізацію газу природного в адресу ТОВ «Д.Трейдінг» за ціною, нижчою за ціну його придбання (середньозважену собівартість), що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ в рядку 4.1 Декларацій на загальну суму 1 434 384 грн (у т.ч. червень 2024 року - 864 774 грн, жовтень 2024 року - 289 672 грн, листопад 2024 року - 151 149 грн, грудень 2024 року - 128 789 грн).
Відповідач наполягає, що відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижчою ціни їх придбання, а спеціальні винятки для врегулювання небалансів газу цією нормою не передбачені. Оскільки позивач не склав та не зареєстрував в ЄРПН зведені податкові накладні на суму перевищення бази оподаткування над фактичною ціною постачання, контролюючий орган правомірно прийняв ППР форми «Р» про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ та застосування штрафних санкцій за п. 123.2 ст. 123 ПКУ (у розмірі 25%), а також ППР форми «ПН» про застосування штрафу за п. 120-1.1 ст. 120-1 ПКУ у розмірі 4 080 грн.
06.04.2026 стороною відповідача на вимогу суду подано додаткові пояснення, у яких контролюючий орган додатково наголосив, що за результатами аналізу даних карток бухгалтерських рахунків (зокрема 20.3, 702, 90.2.1) підтверджується факт перевищення собівартості придбаного та облікованого Товариством природного газу над ціною його фактичної передачі в якості небалансу, а тому специфіка функціонування ринку природного газу та застосування МСФЗ (IAS) 2 «Запаси» не звільняють платника податків від обов`язку дотримання вимог пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України щодо визначення бази оподаткування ПДВ не нижче ціни придбання.
Позиція сторін по справі, висловлена у судовому засіданні.
Представник Приватного акціонерного товариства «МХП ЕКО ЕНЕРДЖИ» надав усні пояснення, у яких зазначив про обґрунтованість заявлених позовних вимог, підтримав позов у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, та просив суд ухвалити рішення про його задоволення.
Представник Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків у судовому засіданні (яке проводилося в режимі відеоконференції за допомогою системи «ВКЗ») заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях, вважав оскаржувані податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Фактичні обставини справи встановлені судом.
На підставі наказу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 18.04.2025 № 94 та направлень на перевірку, посадовими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ «МХП Еко Енерджи» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПКУ податків і зборів за період з 01.10.2021 по 31.03.2025.
За результатами проведеної перевірки складено Акт від 28.07.2025 № 485/34-00-07-01/37870261.
Відповідно до розділу 3.1.2 Акта перевірки, перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань з ПДВ за період з 01.10.2021 по 31.03.2025 (рядки 1.1, 2, 6, 7 Декларацій) за винятком спірних епізодів заниження чи завищення задекларованих показників не встановлено. Разом з тим, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем:
1. пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 ПКУ, що виявилося у заниженні показників у рядку 4.1 Декларацій та відповідно заниженні податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 1 434 384 грн, у тому числі за червень 2024 року - на 864 774 грн, жовтень 2024 року - на 289 672 грн, листопад 2024 року - на 151 149 грн, грудень 2024 року - на 128 789 грн;
2. пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 201.4 статті 201 ПКУ в частині нескладення та нереєстрації в ЄРПН податкових накладних на суму ПДВ 1 434 384 грн (на суму перевищення бази оподаткування над фактичною ціною постачання).
Як зафіксовано в Акті перевірки, в обґрунтування даного висновку ДПС зазначила, що при співставленні даних ЄРПН та даних бухгалтерського обліку (рахунки 20.3 «Енергоносії Газ природний», 702 «Доходи від реалізації», 90.2.1 «Собівартість реалізованих товарів», 28.1.13.1 «Інший товар відфактурований») встановлено, що ПрАТ «МХП Еко Енерджи» реалізовувало газ природний в адресу ТОВ «Д.Трейдінг» за ціною, нижчою за ціну придбання (середньозважену собівартість), та донарахувало ПДВ на суму перевищення бази оподаткування над фактичною ціною не у повному обсязі.
В Акті перевірки також відображено надані позивачем письмові пояснення (лист від 21.07.2025 № 3/1), згідно з якими облік природного газу на підприємстві ведеться відповідно до МСФЗ (IAS) 2 «Запаси», що дозволяє оцінювати вибуття запасів за методом середньозваженої собівартості. У Товариства наявні об`єми газу, куплені в попередні роки, які зберігаються у підземних газових сховищах (ПСГ) та реалізуються протягом діяльності Товариства. Ціна закупівлі цього газу була нижчою за ціну придбання в поточному періоді, однак при бухгалтерському списанні реалізованого газу списується середньозважена собівартість із урахуванням минулорічних поставок.
Позивач подав заперечення на акт перевірки від 28.08.2025 № 28-08, за результатами розгляду яких висновки акта залишено без змін (відповідь від 10.09.2025 № 2588/6/34-00-07-01).
16 вересня 2025 року Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:
- № 66834000701 (форма «Р»), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 792 980 грн, у тому числі за основним платежем 1 434 384 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 25% - 358 596 грн;
- № 66934000701 (форма «ПН»), яким до позивача застосовано штраф у сумі 4 080 грн за відсутність складення та/або реєстрації податкових накладних протягом граничного строку.
За результатами процедури адміністративного оскарження рішенням ДПС України від 11.12.2025 № 35562/6/99-00-06-01-01-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.
Судом також встановлено, що між ПрАТ «МХП Еко Енерджи» (Учасник балансуючої групи) та ТОВ «Д.Трейдінг» (Сторона, відповідальна за небаланс, СВБ) укладено Договір про створення балансуючої групи від 03.06.2020 № 9-1-2020/297 та Договір купівлі-продажу небалансів від 11.08.2023 № 3-1-2023/334.
Відповідно до пункту 1.1 Договору купівлі-продажу небалансів від 11.08.2023 № 3-1-2023/334, СВБ купує або продає небаланси природного газу Учасника у разі виникнення у нього позитивних або негативних небалансів природного газу. За розрахункову одиницю приймається один кубічний метр природного газу, приведений до стандартних умов.
Згідно з пункту 4.2 даного Договору, якщо Учасник має підсумковий позитивний небаланс, то Учасник продає СВБ природний газ в обсязі свого позитивного небалансу за ціною, розрахованою для обсягу небалансу у відповідну газову добу згідно з главою 6 розділу XIV Кодексу ГТС.
На виконання умов зазначених договорів та Кодексу ГТС за спірні податкові періоди складено відповідні Акти приймання-передачі добових небалансів:
- від 30.06.2024 за червень 2024 року, згідно з яким ТОВ «Д.Трейдінг» купило у ПрАТ «МХП Еко Енерджи» позитивні добові небаланси загальною вартістю 2 876 345,22 грн без ПДВ (ПДВ 575 269,03 грн);
- від 31.10.2024 за жовтень 2024 року, згідно з яким ТОВ «Д.Трейдінг» купило позитивні добові небаланси загальною вартістю 3 405 794,16 грн без ПДВ (ПДВ 681 158,84 грн);
- від 30.11.2024 за листопад 2024 року, згідно з яким ТОВ «Д.Трейдінг» купило позитивні добові небаланси загальною вартістю 4 000 424,84 грн без ПДВ (ПДВ 800 084,97 грн);
- від 31.12.2024 за грудень 2024 року, згідно з яким ТОВ «Д.Трейдінг» купило позитивні добові небаланси загальною вартістю 1 535 237,66 грн без ПДВ (ПДВ 307 047,55 грн).
На підставі вказаних первинних бухгалтерських документів ПрАТ «МХП Еко Енерджи» складено та зареєстровано в ЄРПН відповідні податкові накладні:
- № 133 від 30.06.2024 на суму 3 451 614,25 грн (у т.ч. ПДВ 575 269,03 грн);
- № 121 від 31.10.2024 на суму 4 086 953,00 грн (у т.ч. ПДВ 681 158,84 грн);
- № 122 від 30.11.2024 на суму 4 800 509,81 грн (у т.ч. ПДВ 800 084,97 грн);
- № 98 від 31.12.2024 на суму 1 842 285,21 грн (у т.ч. ПДВ 307 047,55 грн).
Здійснюючи перевірку, контролюючий орган порівняв вартість реалізації позитивних небалансів за цими актами із середньозваженою собівартістю природного газу, що обліковувався на рахунку 20.3 «Енергоносії Газ природний» (із урахуванням бухгалтерського списання газу минулих років за МСФЗ), та дійшов висновку про необхідність донарахування податкових зобов`язань з ПДВ на суму перевищення собівартості над ціною небалансів на загальну суму 1 434 384 грн.
Релевантні джерела права, оцінка та висновки суду.
Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюється, зокрема система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.
Згідно з п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (далі ПК України) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 36.5 ст. 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту, що відносяться до повноважень митних органів), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів відповідно до підпункту 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 ПК України.
Податковий контроль відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 ПК України здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Умови, порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, строки проведення перевірок та оформлення їх результатів визначені статтями 75, 80, 81 ПК України.
За змістом абзацу 1 пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Стаття 77 ПК України унормовує порядок проведення документальних планових перевірок.
Відповідно до пункту 77.1 статті 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.
Згідно з пунктом 77.2 статті 77 ПК України до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.
Порядок формування, затвердження плану-графіка та внесення змін до нього, а також перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Внесення змін до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік допускається не частіше одного разу в першому та одного разу в другому кварталі такого року, крім випадків коли зміни пов`язані із змінами найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок.
Документальна перевірка платника податків, який був включений до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік внаслідок внесення змін у такому році (інших ніж зміни найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок), може бути розпочата не раніше 1 липня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у першому кварталі такого року і не раніше 1 жовтня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у другому кварталі такого року.
Оновлений план-графік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 числа останнього місяця кварталу (у випадках змін найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок - до 30 числа місяця, що передує місяцю, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки).
Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 44 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу.
Як зазначено у п. 77.3. статті 77 ПК України, забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов`язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам, податку з доходів фізичних осіб та зобов`язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.
Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом (пункт 77.4 статті 77 ПК України).
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Згідно з пунктом 77.5 77 ПК України у разі планування перевірок одного й того самого платника податків контролюючими органами та органами державного фінансового контролю у звітному періоді такі перевірки проводяться зазначеними органами одночасно. Порядок координації проведення таких перевірок та залучення до перевірок інших органів, передбачених законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 77.6 статті 77 ПК України).
Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу (пункт 77.7 статті 77 ПК України).
Відповідно до п. 77.8 статті 77 ПК України перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.
Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (пункт 77.9 статті 77 ПК України).
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Аналіз наведених норм ПК України свідчить, що у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.
Щодо заниження податку на додану вартість та не реєстрацію податкових накладних
Підпунктами «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 ПКУ визначено, що об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Відповідно до підпункту «а» п. 187.1 ст. 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.
Нормами пункту 188.1 статті 188 ПКУ передбачено, що: «база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
Підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.
За визначенням підпункту 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.
Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. При цьому під ідентичними розуміються товари, що мають однакові ознаки з оцінюваними товарами, у тому числі такі, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва (походження); виробник (підпункт 14.1.80. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Приписами підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що пов`язані особи - юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, урахуванням таких критеріїв, зокрема для юридичних осіб. як: одна юридична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов`язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків; одна і та сама юридична або фізична особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами у кожній такій юридичній особі у розмірі 20 і більше відсотків; кінцевим бенефіціарним власником (контролером) таких юридичних осіб є одна і та сама фізична особа.
Статтею 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» №5007-VІ від 21.06.2012 визначено, що суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни.
За статтею 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» №5007-VI від 21.06.2012 вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Отже, виходячи з наведеного, суб`єкти господарювання реалізують продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами договору. Така ціна, якщо не доведено зворотне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.
Суд зазначає, чинним податковим законодавством не встановлено спеціальних обмежень для оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів за цінами нижче собівартості, відтак такі операції підлягали відображенню в податковому обліку за загальними правилами, регламентованими Податковим кодексом України.
Таким чином, у розумінні норм Податкового кодексу України звичайною ціною для здійснення розрахунку бази оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг є ціна, визначена зацікавленими сторонами у цивільно-правовому договорі, яка, своєю чергою, повинна відповідати ринковій ціні (ціні, що склалася на ринку товарів/послуг).
При цьому, нормами ПКУ не передбачено обов`язковості визначення бази оподаткування ПДВ, виходячи з собівартості наданих послуг, та не встановлено залежності рівня звичайної ціни на продукцію від її собівартості.
Відповідно до правової позиції, що викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у справі № 200/4957/20-а та від 14 вересня 2022 року у справі № 200/12446/19-а: суб`єкти господарювання реалізують продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами договору. Самостійно визначена ціна, якщо не доведено зворотне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін; чинним податковим законодавством не встановлено спеціальних обмежень для оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання самостійно виготовлених товарів за цінами нижчими, ніж собівартість , відтак такі операції підлягали відображенню в податковому обліку за загальними правилами, регламентованими Податковим кодексом України.
Тлумачення норм Податкового кодексу України дозволяє з`ясувати, що звичайною ціною для здійснення розрахунку бази оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання самостійно виготовлених послуг є ціна, визначена зацікавленими сторонами у цивільно-правовому договорі, яка, своєю чергою, повинна відповідати ринковій ціні (ціні, що склалася на ринку послуг).
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. При визначенні бази оподаткування податком на додану вартість з постачання продукції власного виробництва враховується рівень звичайних цін на таку продукцію. База оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених послуг (не враховуючи норми для окремих видів операцій) не може бути нижче звичайних цін, що відповідають ринковим. При цьому, суб`єкти господарювання реалізують продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами договору. Така ціна, якщо не доведено зворотне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.
Верховний Суд в постанові від 16.12.2019 по справі № 200/12345/18-а зазначив, що в таких справах особливо важливе значення має факт доведення реалізації самостійно виготовлених послуг за цінами, які не відповідають ринковим. Цей факт має доводити особа, яка вважає, що ціна послуг, визначена сторонами договору, не відповідає ринковим.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 28.09.2022 в справі №200/14542/19-а, від 17.07.2023 в справі №640/16890/20, від 03.10.2023 в справі №300/15635/22, від 29.08.2024 року в справі № 300/3949/23.
Поряд із цим, Верхoвний Суд у складі судoвoї палати з рoзгляду справ щoдo пoдатків, збoрів та інших oбoв`язкoвих платежів Касаційнoгo адміністративнoгo суду у постанові від 26 березня 2024 року у справі № 200/773/20-а підтримав правову позицію про те, що суб`єкти гoспoдарювання реалізують прoдукцію за цінами, самoстійнo визначеними стoрoнами дoгoвoру. Відповідно до тлумачення нoрм Пoдаткoвoгo кoдексу України звичайнoю цінoю для здійснення рoзрахунку бази oпoдаткування ПДВ oперацій з пoстачання самoстійнo вигoтoвлених тoварів/пoслуг є ціна, визначена зацікавленими стoрoнами у цивільнo-правoвoму дoгoвoрі, яка, свoєю чергoю, відпoвідає ринкoвій ціні (ціні, щo склалася на ринку пoслуг). Факт дoведення реалізації самoстійнo вигoтoвлених тoварів/пoслуг за цінами, які не відпoвідають ринкoвим, пoкладається на oсoбу, яка вважає, щo ціна пoслуг, визначена стoрoнами дoгoвoру, не відпoвідає ринкoвим. Тoбтo, oбoв`язoк дoведення невідпoвіднoсті ціни дoгoвoру рівню звичайних цін пoкладається на кoнтрoлюючий oрган.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 240/2634/21 від 16.08.2023: «Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що суб`єкти господарювання реалізують продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами договору. Така ціна, якщо не доведено зворотне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін. Суд звертає увагу податкового органу на те, що обов`язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін у цьому випадку покладається на контролюючий орган. Отже, висновок про заниження позивачем рівня звичайних цін податковим органом зроблено всупереч вимог п. п. 188.1 статті 188 ПК України, які діяли станом на час періоду, який перевірявся. Та суди першої та апеляційної інстанції правильно дійшли висновку про недоведеність податковим органом факту заниження позивачем рівня звичайних цін. … з`ясування рівня звичайних цін має відбуватись відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватись уповноваженим державним органом. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 04.06.2019 року у справі № 818/2186/14, від 12.09.2019 року у справі № 815/527/14. У постанові від 12.09.2019 року у справі № 815/527/14 Верховний Суд зазначив, що податковим органом у порушення наведених вище нормативних приписів при визначенні звичайної ціни (…) не використовувалась інформація про укладені на момент придбання зазначених послуг договори з ідентичними (однорідними) послугами у співставних умовах, будь-яких запитів до уповноважених із цих питань органів не скеровувалось, аналіз ринку відповідних послуг не проводився».
Надаючи оцінку правомірності висновків контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ у сумі 1 434 384 грн через реалізацію газу нижче ціни придбання/собівартості, суд зазначає таке.
З матеріалів справи, зокрема з Акта перевірки та відзиву відповідача вбачається, що податковий орган дійшов висновку про реалізацію товарів за цінами, нижчими за ціну придбання на підставі аналізу оборотно-сальдових відомостей, карток по бухгалтерських рахунках 20.3, 702, 90.2.1, 28.1.13.1, інформації ЄРПН та Декларацій з ПДВ.
Аналізуючи розділ 3.1.2.1 акта перевірки (сторінки 15- 19) вбачається, що контролюючий орган розраховував вартість та базу оподаткування природного газу (операцій з добових небалансів) шляхом зіставлення даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних бухгалтерського обліку підприємства (зокрема карток рахунку 20.3 та рахунку 28.1.13.1). Податковий орган механічно порівняв фактичну договірну ціну постачання з вартістю придбання газу та нарахував ПДВ на суму стверджуваного «перевищення» (зокрема за червень 2024 року - 864 774 грн, жовтень 2024 року - 289 672 грн, листопад 2024 року - 151 149 грн, грудень 2024 року - 128 789 грн). Проте такий розрахунок є помилковим та суперечить стандартам обліку, оскільки податковий орган повністю проігнорував пояснення платника та положення облікової політики підприємства (відповідно до МСФЗ (IAS) 2 «Запаси»), якими передбачено застосування методу середньозваженої собівартості. Реалізація об`ємів газу, що зберігалися в газових сховищах та формувалися з урахуванням попередніх періодів за різною вартістю, правомірно розраховувалася Товариством як середньозважена вартість, а не за вибірково взятими окремими первинними документами минулих періодів, як це безпідставно зробив контролюючий орган.
Таким чином, контролюючий орган фактично обмежився формальним зіставленням загальних бухгалтерських показників, замість покрокового з`ясування та встановлення обставин щодо кожної окремої операції постачання.
Також, суд погоджується з доводами позивача про те, що контролюючий орган фактично підмінив поняття звичайної ціни та собівартості товару, хоча для цілей оподаткування ПДВ ці категорії не є тотожними.
«Собівартість» є категорією бухгалтерського обліку (яка визначається за правилами П(С)БО 9 або МСФЗ (IAS) 2 «Запаси» шляхом акумулювання витрат чи розрахунку середньозваженої вартості запасів) і не виступає самостійним критерієм для визначення бази оподаткування ПДВ, окрім випадків порівняння зі звичайними цінами для самостійно виготовленої продукції. У свою чергу, «звичайна ціна» (підпункт 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПКУ) відповідає рівню ринкових цін, що склалися на ринку ідентичних чи однорідних товарів у співставних економічних умовах.
Під час перевірки відповідач безпідставно ототожнив облікову балансову собівартість списання газу з «ціною придбання» конкретної партії товару у розумінні абзацу другого пункту 188.1 статті 188 ПКУ, проігнорувавши правила оцінки вибуття взаємозамінних запасів за методом середньозваженої собівартості (МСФЗ (IAS) 2), закріпленим обліковою політикою підприємства.
Помилковим є підхід відповідача до оцінки господарських операцій з природним газом у контексті комерційного балансування. За своєю правовою та економічною природою операції з врегулювання добових небалансів не є класичною торгівельною діяльністю (купівлею-продажем товару за вільно обраною ціною в межах звичайного комерційного обороту). Відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» та Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493, балансування є спеціальним технологічно-регуляторним механізмом забезпечення фізичної та комерційної рівноваги між обсягами поданого та відібраного природного газу в газотранспортній системі.
У межах балансуючої групи позивач як замовник послуг транспортування (учасник групи) та ТОВ «Д.ТРЕЙДИНГ» як сторона, відповідальна за небаланс (за договором від 11.08.2023 № 3-1-2023/334), здійснюють автоматичне комерційне врегулювання добових відхилень (небалансів), які виникають об`єктивно через нерівномірність фактичного споживання або відбору газу в системі. При цьому ціна врегулювання таких добових небалансів не встановлюється сторонами довільно, а жорстко прив`язана до індикативних ринкових показників (маржинальної ціни продажу та маржинальної ціни придбання природного газу), які щоденно розраховуються та оприлюднюються Оператором ГТС відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи. Враховуючи, що обліковий обсяг природного газу у позивача формувався неоднорідно за рахунок різних джерел та періодів надходження (включаючи газ із підземних сховищ та газ, отриманий за актами врегулювання небалансів), механічне застосування відповідачем правила «не нижче ціни придбання» до вимушених операцій із комерційного балансування спотворює суть правовідносин на ринку природного газу та суперечить приписам пункту 188.1 статті 188 ПКУ.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2493 від 30.09.2015 затверджено Кодекс газотранспортної системи, який згідно з пунктом 2 глави 1 розділу І цього є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.
Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС Кодексу (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) використовуються, зокрема, такі терміни: алокація - обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників;
базова ціна газу (БЦГ) - ціна природного газу, яка формується протягом розрахункового періоду оператором газотранспортної системи на основі витрат на закупівлю, транспортування та зберігання природного газу та розміщується оператором газотранспортної системи на власному веб-сайті щомісяця у строк до 10-го числа поточного місяця;
балансування системи - діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування;
інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу;
комерційне балансування - діяльність оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі алокації;
небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається відповідно до алокації;
плата за добовий небаланс - це сума коштів, яку замовник послуг транспортування сплачує або отримує відповідно до розміру добового небалансу;
портфоліо балансування - сукупність подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу;
послуга балансування - послуга, що надається оператору газотранспортної системи на підставі відповідного договору купівлі-продажу природного газу, необхідного для врегулювання короткострокових коливань попиту та пропозицій на природний газ, що не є короткостроковим стандартизованим продуктом;
фізичне балансування - заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу.
За змістом пунктів 1-2 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи розраховує обсяг добового небалансу для кожного портфоліо балансування замовників послуг транспортування природного газу за кожну газову добу як різницю між алокаціями подач природного газу до газотранспортної системи та алокаціями відбору з газотранспортної системи (з урахуванням підтверджених торгових сповіщень). У випадку, якщо сума подач природного газу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу не дорівнює сумі відборів природного газу замовника послуг транспортування природного газу за цю газову добу, вважається, що у замовника послуг транспортування природного газу є добовий небаланс і до нього застосовується плата за добовий небаланс.
Оператор газотранспортної системи на підставі попередніх алокацій подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу (з урахуванням обсягів природного газу, відчужених чи набутих на віртуальній торговій точці) щодобово не пізніше ніж о 15:00 UTC (17:00 за київським часом) годині для зимового періоду або о 14:00 UTC (17:00 за київським часом) годині для літнього періоду після закінчення газової доби (D) надає кожному замовнику послуг транспортування природного газу інформацію про його попередній добовий небаланс та розрахунок попередньої вартості за добовий небаланс (пункт 3 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС).
Відповідно до пункту 4 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС плата за добовий небаланс має відображати витрати та враховувати вартість вчинення балансуючих дій оператором газотранспортної системи, а також коригування, визначене відповідно до вимог цієї глави.
За приписами пунктів 6-7 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС плата за добовий небаланс застосовується таким чином: якщо обсяг добового небалансу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є позитивним, то вважається, що замовник послуг транспортування природного газу на підставі попередньої згоди, наданої на умовах договору на транспортування природного газу, продав оператору газотранспортної системи природний газ в обсязі добового небалансу і, відповідно, має право на отримання грошових коштів від оператора газотранспортної системи у розмірі плати за добовий небаланс. Для розрахунку плати за добовий небаланс для кожного замовника послуг транспортування природного газу оператор газотранспортної системи множить остаточний обсяг добового небалансу на ціну, що застосовується відповідно до пунктів 8 - 12 цієї глави.
Згідно з пунктом 8 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС для цілей розрахунку плати за добовий небаланс ціна, що застосовується (крім випадку обсягів небалансу, який виник у рамках виконання спеціальних обов`язків, в установленому порядку покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України "Про ринок природного газу"), визначається як маржинальна ціна продажу природного газу, якщо обсяг добового небалансу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є позитивним (тобто коли подачі замовника послуг транспортування природного газу протягом газової доби перевищують його відбори).
Відповідно до пункту 17 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС на підставі остаточних алокацій подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу оператор газотранспортної системи здійснює розрахунок остаточного обсягу добового небалансу замовника послуг транспортування природного газу за кожну газову добу звітного місяця та визначає його остаточну плату за добовий небаланс за кожну газову добу і сумарно за звітний місяць.
Згідно з приписами статті 35 Закону України "Про ринок природного газу" для визначення розміру плати за небаланси ключовим є встановлення обґрунтованих та реальних витрат оператора. Такі витрати повинні бути справедливими, недискримінаційними, прозорими та об`єктивними. Це необхідно розуміти таким чином, що внаслідок включення їх до ціни небалансу, жодна зі сторін правовідносин не повинна зазнавати обмежень або переваг, а процедури їх формування повинні бути зрозумілими і доступними. Сама суть оплати небалансу має на меті уникнути випадків, які призводять до необґрунтованих фінансових втрат, оскільки повинна бути співмірною із реальними, понесеними витратами та не слугувати методом (механізмом) для маніпуляційних дій задля отримання додаткового прибутку однією зі сторін.
Детальний алгоритм дій щодо розрахунку плати за добовий небаланс визначено главою 6 розділу ХІV Кодексу ГТС.
Зміст пункту 3 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС зобов`язує оператора ГТС, на підставі попередніх алокацій, надати позивачу інформацію стосовно розрахунку попередньої вартості за добовий небаланс. Не дивлячись на те, що Кодекс ГТС не містить тлумачення такого терміну як "попередня", а стосовно ціни газу роз`яснено терміни "базова ціна", "маржинальна ціна", які мають відповідний порядок формування, можна зробити висновок, що попередня вартість, виходячи із значення самого терміну "попередня" є орієнтовною і не вказує на її остаточність.
Плата за добовий небаланс має відображати витрати та враховувати вартість вчинення балансуючих дій оператором газотранспортної системи, а також коригування, визначене відповідно до вимог цієї глави (пункт 4 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС).
Для розрахунку плати за добовий небаланс для кожного замовника послуг транспортування природного газу оператор газотранспортної системи множить остаточний обсяг добового небалансу на ціну, що застосовується відповідно до пунктів 8-12 цієї глави (пункт 7 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС).
За змістом пункту 8 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС для цілей розрахунку плати за добовий небаланс ціна, що застосовується, визначається як:
- маржинальна ціна продажу природного газу, якщо обсяг добового небалансу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є позитивним (тобто коли подачі замовника послуг транспортування природного газу протягом газової доби перевищують його відбори);
- маржинальна ціна придбання природного газу, якщо обсяг добового небалансу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є негативним (тобто коли відбори замовника послуг транспортування протягом газової доби перевищують його подачі).
Водночас остаточна ціна за добовий небаланс визначається як маржинальна ціна, яка відповідно до пункту 11 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС складається із зменшеної на величину коригування вартості природного газу, придбаного оператором газотранспортної системи внаслідок отримання послуг балансування за газову добу. Послуга балансування безпосередньо пов`язана із купівлею-продажем природного газу, необхідного для врегулювання коливань попиту.
З наведеного вбачається, що згідно з пунктом 7 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС остаточна (маржинальна) ціна враховує (коригує) різницю між цінами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 травня 2021 року у справі № 910/5757/20.
Відповідно до пунктів Кодексу ГТС та умов Договору купівлі-продажу небалансів від 11.08.2023 № 3-1-2023/334 врегулювання щодобових небалансів оформлюється одностороннім актом за підписом СВБ/Оператора на весь обсяг щодобових небалансів.
З аналізу зазначених норм випливає, що механізм небалансів не є звичайною купівлею-продажем окремої товарної партії за статичною або вільно узгодженою сторонами ціною. Це спеціальний балансуючий механізм ринку природного газу, у якому ціна визначається уповноваженим суб`єктом відповідно до Кодексу ГТС. Передача позитивних добових небалансів у межах балансуючої групи/з оператором ГТС є спеціальною процедурою врегулювання оперативно виникаючих розходжень між подачею та відбором газу, у якій ціна товару є імперативною, не залежить від волевиявлення суб`єкта господарювання та не може бути змінена ним самостійно.
Суд враховує, що обсяги природного газу, які відображалися в обліку ПрАТ «МХП Еко Енерджи», формувалися неоднорідно: частково це газ, придбаний у поточних періодах, а частково - газ, оприбуткований у попередні роки за нижчими цінами за закупівлями та розміщений у підземних газосховищах (ПСГ), що підтверджується наданими позивачем первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема й Актами приймання-передачі добових небалансів за червень, жовтень, листопад та грудень 2024 року.
Згідно з наданими поясненнями та обліковою політикою позивача, облік природного газу на підприємстві ведеться відповідно до МСФЗ (IAS) 2 «Запаси», що передбачає оцінку вибуття запасів за методом середньозваженої собівартості. При списанні реалізованого/переданого газу бухгалтерський облік фіксує усереднений показник собівартості наявних запасів. Вказана усереднена балансова собівартість є чисто бухгалтерським показником оцінки запасів і не тотожна «ціні придбання» конкретної партії газу в розумінні абзацу другого пункту 188.1 статті 188 ПКУ при здійсненні операцій із добового балансування.
За таких умов неможливо констатувати реалізацію товару «нижче ціни придбання», виходячи виключно із бухгалтерського співставлення рахунків обліку, не встановивши конкретну партію реалізованого газу, джерела її формування та її відповідність ринковим орієнтирам чи базовій ціні небалансів.
Також суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 07 жовтня 2021 року у справі № 813/4227/15 та від 15 березня 2023 року у справі № 200/4942/20-а, де зазначено, що суб`єкти господарювання реалізують продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами договору (а у випадках регульованого/спеціального ринку - за цінами, визначеними за правилами цього ринку). Суб`єкти господарювання мають право здійснювати господарську діяльність на власний ризик та самостійно оцінювати її ефективність. При цьому прибутковість кожної окремої операції не є обов`язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати й окремі збиткові операції чи операції з вибуття активів за ціною, нижчою за усереднену собівартість, здійснення яких викликано об`єктивними причинами та функціонуванням відповідного ринку.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 140/31759/23, нормами Податкового кодексу України не передбачено збільшення бази оподаткування ПДВ у разі продажу товару нижче собівартості виробленої/облікованої продукції, якщо податковим органом не доведено відсутності розумної ділової мети або факт реалізації нижче звичайних/ринкових цін.
У даному випадку в Акті перевірки відсутні докази того, що ПрАТ «МХП Еко Енерджи» реалізовувало газ природний нижче ринкових цін чи поза межами господарської діяльності, як і відсутні розрахунки ціни придбання щодо кожної конкретної партії газу, переданої в якості небалансів. Контролюючий орган не проводив економіко-правового порівняння договірної ціни реалізації із базовою ціною/вартістю небалансів, визначеною відповідно до Кодексу ГТС, або з іншими ринковими орієнтирами.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про безпідставність застосування відповідачем до операцій з передачі позитивних добових небалансів норм абзацу другого пункту 188.1 статті 188 ПКУ та донарахування податкових зобов`язань з ПДВ на суму перевищення усередненої собівартості газу над ціною добових небалансів.
Матеріалами справи підтверджується, що ПрАТ «МХП Еко Енерджи» у повній відповідності до складених ТОВ «Д.Трейдінг» Актів приймання-передачі добових небалансів за червень, жовтень, листопад та грудень 2024 року визначило базу оподаткування ПДВ виходячи з фактичної вартості небалансів, сформованої за правилами Кодексу ГТС та склало й зареєструвало в ЄРПН відповідні податкові накладні (№ 133 від 30.06.2024, № 121 від 31.10.2024, № 122 від 30.11.2024, № 98 від 31.12.2024).
Щодо відсутності складення та/або реєстрації в ЄРПН зведених податкових накладних
Відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 ПКУ платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до статей 188 і 189 цього Кодексу, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг, можуть скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо по кожній операції з постачання товарів/послуг.
З аналізу вказаної норми випливає, що обов`язок щодо складання та реєстрації зведеної податкової накладної виникає виключно за умови наявності законодавчо визначених підстав для нарахування податкових зобов`язань на суму перевищення бази оподаткування над фактичною ціною постачання згідно зі статтею 188 ПКУ. Оскільки судом встановлено відсутність у діях позивача порушень вимог пункту 188.1 статті 188 ПКУ та відсутність правових підстав для збільшення бази оподаткування ПДВ за операціями з добового балансування природного газу, у ПрАТ «МХП ЕКО ЕНЕРДЖИ» не виникло й обов`язку щодо складання та реєстрації в ЄРПН відповідних зведених податкових накладних.
Відтак, висновки контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ на суму 1 434 384 грн, а також про порушення вимог щодо складення та реєстрації податкових накладних не відповідають дійсності та підлягають скасуванню.
За таких обставин, прийняті відповідачем на підставі вказаних протиправних висновків податкові повідомлення-рішення:
- № 66834000701 від 16.09.2025 року (форма «Р») про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 1 792 980 грн (у т.ч. 1 434 384 грн основний платіж та 358 596 грн штрафні санкції);
- № 66934000701 від 16 вересня 2025 року (форма «ПН») про застосування штрафу у розмірі 4 080 грн - є протиправними та підлягають скасуванню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Під час розгляду справи відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв`язку з чим позовні вимоги ПрАТ «МХП Еко Енерджи» підлягають задоволенню повністю.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 26 985 грн 01 коп, що підтверджується інструкцією № 5750810001 від 16 січня 2026 року, копія якої долучена до матеріалів справи.
Враховуючи задоволення позову в повному обсязі, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (адреса: 65015, м. Одеса, пр. Шевченка, будинок 15/1; код ЄДРПОУ 44104032).
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «МХП Еко Енерджи» - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 16 вересня 2025 року № 66834000701 (форма «Р»).
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 16 вересня 2025 року № 66934000701 (форма «ПН»).
4. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «МХП Еко Енерджи» (адреса: 01609, Київська обл., Обухівський р-н, місто Миронівка, вул. Елеваторна, будинок 1; код ЄДРПОУ 37870261) витрати по сплаті судового збору у розмірі 26 985 (двадцять шість тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять) грн 01 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (адреса: 65015, м. Одеса, пр. Шевченка, будинок 15/1; код ЄДРПОУ 44104032).
5. Надіслати учасникам справи копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua