Рішення від 15 листопада 2026 р. у справі №640/21415/22 — Київський окружний адміністративний суд

Суд: Київський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: стягнення податкового боргу

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №640/21415/22

Суддя: Панченко Н.Д.

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2026 року м. Київ справа №640/21415/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкомленд» про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Головне управління Державної податкової служби у м. Києві з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкомленд» про стягнення податкового боргу у сумі 127981,01 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що за відповідачем обліковується заборгованість з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), а також штрафних санкцій, який виник внаслідок здійснення перевірок та прийняття податкових повідомлень - рішень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2022 відкрите провадження в адміністративній справі.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи № 640/21415/22 до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року адміністративна справа № 640/21415/22 прийнята до провадження суддею Панченко Н.Д., справу визначено розглядати одноособово суддею Панченко Н.Д. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Станом на час ухвалення рішення у справі відзив від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкомленд» до суду не надходив.

Матеріали справи містять докази направлення відповідачу за адресою його зареєстрованого місцезнаходження: Україна, 04050, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, будинок 12, копії позовної заяви з додатками (поштове відправлення № 0103332097370), а також ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі (поштове відправлення № 0600064099237).

Водночас відповідні поштові відправлення повернулися на адресу відправника з незалежних від суду причин.

Відповідно до частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову в отриманні судового рішення або про відсутність особи за адресою її місцезнаходження, місця проживання чи перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, за умови наявності у матеріалах справи відповідної відмітки оператора поштового зв`язку, судове рішення вважається врученим відповідачу в порядку, передбаченому процесуальним законом.

З урахуванням часу направлення судової кореспонденції, строку її поштового пересилання та встановленого судом п`ятнадцятиденного строку для подання відзиву суд дійшов висновку, що такий строк сплив.

Згідно з частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд справи та відсутність відзиву чи будь-яких інших процесуальних заяв з його боку, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інкомленд» є платником податків та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у місті Києві.

Відповідно до відомостей інтегрованої картки платника податків за відповідачем обліковується податковий борг на загальну суму 127 981,01 грн.

Зокрема, заборгованість з податку на додану вартість (код платежу 14060100) становить 117 276,09 грн та виникла внаслідок: нарахування пені на борг минулого року відповідно до статті 129 Податкового кодексу України (далі - ПК України), з урахуванням законодавчих обмежень щодо нарахування пені у період поширення коронавірусної хвороби, на підставі податкового повідомлення-рішення від 21.05.2019 № 0412831207 - 2 275,30 грн; донарахування штрафних санкцій за актом перевірки на підставі податкового повідомлення-рішення форми «ПС» від 06.07.2021 № 509560416 - 6 543,63 грн; донарахування основного платежу за актом перевірки на підставі податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 21.10.2021 № 767510415 - 13 071,00 грн; донарахування штрафних санкцій за актом перевірки минулих років на підставі податкового повідомлення-рішення форми «Н» від 05.07.2022 № 54210415 - 95 386,16 грн.

Заборгованість зі штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій (код платежу 21080900) становить 2 244,92 грн та виникла внаслідок: нарахування штрафних санкцій на підставі рішення форми «С» від 19.11.2020 № 0050830708 - 2 240,00 грн; нарахування пені відповідно до статті 129 ПК України, з урахуванням законодавчих обмежень щодо її нарахування у період поширення коронавірусної хвороби, на підставі рішення форми «С» від 19.11.2020 № 0050830708 - 4,92 грн.

Заборгованість за адміністративними штрафами та іншими санкціями становить 8 160,00 грн та виникла на підставі: податкового повідомлення-рішення форми «ПС» від 06.04.2018 № 0211191201 - 2 040,00 грн; податкового повідомлення-рішення форми «ПС» від 28.10.2021 № 078416707 - 5 100,00 грн; податкового повідомлення-рішення форми «ПС» від 23.11.2021 № 00844440902 - 1 020,00 грн.

Загальний розмір зазначених складових заборгованості становить 127 681,01 грн. Таким чином, між загальною сумою боргу, зазначеною в інтегрованій картці платника податків, та сумою наведених у матеріалах справи складових наявна різниця у розмірі 300,00 грн, яка потребує документального підтвердження та уточнення перед ухваленням рішення.

За твердженням позивача, зазначені податкові повідомлення-рішення були направлені на адресу відповідача та отримані ним.

У зв`язку з несплатою відповідачем визначених грошових зобов`язань контролюючим органом також було сформовано податкову вимогу форми «Ю» від 06.04.2018 № 65163-17, яку, як зазначає позивач, направлено на адресу відповідача та отримано останнім.

Доказів оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному або судовому порядку матеріали справи не містять.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у встановленому порядку декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, а також сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом і законами з питань митної справи.

Згідно з пунктами 36.1- 36.3 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом та законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 49.2 статті 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний установлений цим Кодексом звітний період, у якому виникають об`єкти оподаткування або наявні показники, що підлягають декларуванню, подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1- 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом десяти робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з пунктами 58.2, 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків за кожним окремим податком, збором та/або разом зі штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.

Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків, крім фізичних осіб, якщо його надіслано в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, на адресу (місцезнаходження, податкову адресу) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків чи його представнику.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої в порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, обов`язковими умовами виникнення податкового боргу є узгодженість грошового зобов`язання, сплив установленого законом строку його сплати та відсутність факту погашення такого зобов`язання платником податків.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України передбачено, що у разі виникнення у платника податків податкового боргу контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується або зменшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу, що існує на день погашення. Якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Отже, законодавець передбачив можливість збільшення суми податкового боргу після направлення податкової вимоги без необхідності повторного її направлення платнику податків за умови, що первісна податкова вимога була належним чином направлена (вручена), а податковий борг не був погашений у повному обсязі.

При цьому саме по собі збільшення суми податкового боргу після направлення податкової вимоги не зумовлює необхідності формування нової вимоги, оскільки така вимога відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України охоплює податковий борг платника податків, що існує на день його погашення.

Водночас застосування зазначеної норми передбачає встановлення судом факту належного направлення первісної податкової вимоги та відсутності обставин, з якими закон пов`язує її відкликання.

За таких обставин суд має перевірити не лише факт формування податкової вимоги від 06.04.2018 № 65163-17, а й докази її направлення та вручення відповідачу, а також наявність або відсутність підстав для її відкликання відповідно до статті 60 ПК України.

Податковий борг на час розгляду справи відповідачем не сплачений.

Відповідно до пунктів 41.1, 41.2 статті 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску в межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено право контролюючих органів звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Отже, положеннями ПК України встановлено чітку послідовність дій контролюючого органу щодо погашення податкового боргу, а також визначено умови, за яких допускається застосування заходів примусового стягнення.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити під час ухвалення судового рішення.

У справах за позовами контролюючих органів про стягнення податкового боргу суд не здійснює повторної перевірки правомірності визначення контролюючим органом грошових зобов`язань, якщо відповідні податкові повідомлення-рішення не є предметом оскарження в межах цього спору.

Оцінка правомірності податкового правопорушення, установленого за результатами податкової перевірки, та законності прийнятого за її наслідками податкового повідомлення-рішення має здійснюватися в межах окремого провадження за позовом платника податків про оскарження відповідного індивідуального акта контролюючого органу.

Натомість у спорах за позовами контролюючих органів про стягнення податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, такі обставини: факт узгодженості грошового зобов`язання; факт оскарження або відсутності оскарження платником податків відповідного податкового повідомлення-рішення в адміністративному та/або судовому порядку; факт сплати або несплати узгодженого грошового зобов`язання у встановлені законодавством строки; факт направлення та належного вручення платнику податків податкової вимоги; дотримання контролюючим органом строків та порядку вжиття заходів примусового стягнення податкового боргу; наявність або відсутність обставин, які свідчать про припинення податкового обов`язку чи погашення податкового боргу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 817/4186/13-а, від 21.08.2019 у справі № 2340/4023/18, від 05.03.2020 у справі № 804/8630/16, від 12.07.2022 у справі № 160/7345/20 та інших.

Такий підхід зумовлений правовою природою спорів про стягнення податкового боргу, які не є способом перевірки законності податкового повідомлення-рішення або інших рішень контролюючого органу по суті.

Предметом судового контролю у цій категорії справ є перевірка наявності передбачених законом умов для застосування процедури примусового стягнення узгодженого податкового боргу.

Відтак дослідження судом обставин, які стосуються правильності визначення контролюючим органом суми грошового зобов`язання або правильності висновків акта перевірки, за відсутності відповідного предмета оскарження виходило б за межі предмета цього спору.

Інше тлумачення фактично призвело б до повторної судової перевірки тих самих правовідносин у межах іншого предмета спору, що не узгоджується з принципами диспозитивності адміністративного судочинства та правової визначеності.

До моменту скасування відповідного податкового повідомлення-рішення у встановленому законом порядку визначене ним грошове зобов`язання вважається таким, що підлягає виконанню, за умови набуття ним статусу узгодженого відповідно до положень ПК України.

Отже, предметом доказування в цій справі є не правомірність визначення контролюючим органом податкових зобов`язань, а наявність юридичних фактів, з якими ПК України пов`язує виникнення права на примусове стягнення податкового боргу, а саме: узгодженість грошового зобов`язання, його несплата у встановлений законом строк, належне направлення податкової вимоги та дотримання процедури, передбаченої статтями 59 і 95 ПК України.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.06.2023 у справі № 160/13436/22.

У зазначеній постанові Верховний Суд наголосив, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який зобов`язує суд вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі. Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог.

Зазначений принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 КАС України, відповідно до якої суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.

У цій справі матеріали не містять доказів оскарження відповідачем податкових повідомлень-рішень, на підставі яких сформовано відповідні грошові зобов`язання.

За відсутності доказів оскарження таких рішень у передбаченому законом порядку та з урахуванням установлених ПК України строків їх сплати визначені ними грошові зобов`язання набули статусу узгоджених.

Водночас суд звертає увагу, що сам факт відсутності в матеріалах справи доказів оскарження податкових повідомлень-рішень має оцінюватися у взаємозв`язку з доказами їх належного вручення та датами набрання ними статусу узгоджених.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів погашення відповідних грошових зобов`язань, їх відстрочення, розстрочення або списання у встановленому законом порядку, а також не підтвердив наявності інших обставин, які б свідчили про припинення податкового обов`язку або виключали можливість примусового стягнення податкового боргу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Водночас у справах за позовом суб`єкта владних повноважень саме позивач повинен довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, зокрема наявність податкового боргу та дотримання передбаченої законом процедури його стягнення.

Отже, контролюючий орган зобов`язаний надати докази існування податкового боргу, його узгодженості, несплати платником податків та дотримання процедури примусового стягнення, тоді як відповідач має право надати докази, які спростовують відповідні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом було сформовано податкову вимогу форми «Ю» від 06.04.2018 № 65163-17, яку, за твердженням позивача, направлено відповідачу та отримано останнім.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України така вимога є обов`язковим етапом процедури погашення податкового боргу.

Водночас, з урахуванням положень пункту 59.5 статті 59 ПК України, у разі збільшення суми податкового боргу після направлення податкової вимоги повторне її направлення не вимагається, якщо попередня вимога була належним чином вручена та податковий борг не був погашений у повному обсязі.

Таким чином, законодавство не пов`язує можливість стягнення збільшеної суми податкового боргу з обов`язком контролюючого органу щоразу формувати нову податкову вимогу.

Визначальним у такому випадку є встановлення факту належного направлення первісної вимоги та продовження існування непогашеного податкового боргу.

Крім того, відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків можуть здійснюватися не раніше ніж через 60 календарних днів з дня направлення (вручення) податкової вимоги.

Отже, для висновку про дотримання контролюючим органом процедури стягнення суд має встановити, що зазначений строк сплив, а податковий борг залишився непогашеним.

За умови підтвердження матеріалами справи факту належного вручення відповідачу податкової вимоги від 06.04.2018 № 65163-17, відсутності її відкликання та спливу встановленого пунктом 95.2 статті 95 ПК України строку, звернення контролюючого органу до суду з вимогою про стягнення податкового боргу є реалізацією передбаченого законом повноваження.

При цьому відсутність доказів погашення податкового боргу свідчить про збереження обов`язку відповідача сплатити відповідні узгоджені грошові зобов`язання.

З огляду на наведене, за умови документального підтвердження зазначених обставин, суд доходить висновку, що контролюючим органом дотримано передбачену ПК України послідовність заходів, спрямованих на погашення податкового боргу.

З урахуванням установлених обставин справи, а саме перебування відповідача на податковому обліку, наявності в інтегрованій картці платника податків відомостей про податковий борг, відсутності доказів оскарження відповідних податкових повідомлень-рішень та доказів сплати грошових зобов`язань, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення податкового боргу.

При цьому суд ураховує, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, не скористався своїм процесуальним правом подати відзив, не надав заперечень щодо розміру заборгованості та не подав доказів її погашення.

Неподання відзиву саме по собі не є безумовною підставою для задоволення позову, однак у сукупності з наявними в матеріалах справи доказами та відсутністю доказів, які спростовують заявлені вимоги, суд враховує цю обставину під час оцінки доказів у справі.

Таким чином, позивачем доведено наявність передбачених ПК України юридичних умов для примусового стягнення податкового боргу, а відповідачем не спростовано обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Крім того, відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Отже, положеннями податкового законодавства контролюючому органу надано право ініціювати судове стягнення коштів платника податків у межах суми податкового боргу, яка існує та залишається непогашеною на час вирішення спору.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги те, що відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив узгоджені грошові зобов`язання, а наявність податкового боргу підтверджується належними доказами, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Суд звертає увагу, що у справах, предметом яких є стягнення податкового боргу, суд не надає правової оцінки обставинам та правовим підставам визначення грошових зобов`язань, несплата яких у встановлені законом строки призвела до утворення податкового боргу, якщо відповідні податкові повідомлення-рішення не є предметом оскарження у цій справі.

Дослідженню підлягають виключно питання, що стосуються узгодженості грошового зобов`язання, факту його несплати, належного направлення податкової вимоги та наявності інших передбачених законом умов для застосування процедури примусового стягнення податкового боргу.

Отже, за умови підтвердження належними доказами суми заборгованості та дотримання контролюючим органом установленої законом процедури позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом стягнення коштів з рахунків відповідача у банках, що його обслуговують.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України у разі задоволення позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки цей спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а матеріали справи не містять доказів понесення позивачем судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для стягнення з відповідача судових витрат відсутні.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, системний аналіз положень Податкового кодексу України та правові висновки Верховного Суду, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог контролюючого органу про стягнення податкового боргу за рахунок коштів, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Інкомленд» та перебувають на його рахунках у банках, що його обслуговують.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути до бюджету на користь Головного управління ДПС у м. Києві з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМЛЕНД" (Україна, 04050, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, будинок 12, ідентифікаційний код юридичної особи 33832919) податковий борг у розмірі 127981,01 грн (сто двадцять сім тисяч дев`ятсот вісімдесят одну гривню, 01 копійку).

Позивач: Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44116011, місцезнаходження Україна, 04116, місто Київ, вул.Шолуденка, будинок 33/19).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНКОМЛЕНД" (Україна, 04050, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, будинок 12, ідентифікаційний код юридичної особи 33832919).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.11.2026.

Суддя Панченко Н.Д.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua