Суд: Івано-Франківський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №300/2117/25
Суддя: Шумей М.В.
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" листопада 2026 р. справа № 300/2117/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУНП в Івано-Франківській області), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо необ`єктивного розгляду звернення від 28.12.2024 р.
- визнати ненадання відповідачем відповіді на звернення позивача від 28.12.2024 р. протиправною бездіяльністю.
- зобов`язати відповідача об`єктивно та всебічно перевірити звернення від 28.12.2024 р. позивача ОСОБА_1 , та надати вмотивовану відповідь відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28.12.2024 року він звернувся до ГУНП в Івано-Франківській області зі скаргою на дії працівників поліції відділення поліції № 4 (м. Рогатин) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області (слідчого Мільовича В.І., чергового ОСОБА_2 , дільничного ОСОБА_3 ). За твердженням позивача, відповідач в порушення статей 15, 18, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян» протиправно проігнорував 12 пунктів резолютивної частини його звернення, не відкрив дисциплінарне провадження, не провів службове розслідування та не надав мотивованої відповіді по суті поставлених питань.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 – залишено без руху.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - повернуто позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2025 року ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 року – скасовано та направлено справу для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
11.11.2025 року Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив повністю. У відзиві зазначено, що звернення позивача від 28.12.2024 року було належним чином зареєстроване 27.01.2025 за № Ж-826 та скеровано за підпорядкованістю до Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області, а надалі — до відділення поліції № 4 (м. Рогатин). Уповноваженим працівником поліції — інспектором сектору кадрового забезпечення (СКЗ) Івано-Франківського РУП майором поліції Іриною Костів за вказаними фактами проведено перевірку відповідно до Закону України «Про звернення громадян», у ході якої опитано поліцейського офіцера громади капітана поліції ОСОБА_3 та старшого інспектора-чергового капітана поліції Кузяка Т.Я. За результатами перевірки 28.02.2025 року складено довідку, якою встановлено, що обставини, вказані в скарзі, не знайшли свого об`єктивного підтвердження, а в діях працівників поліції відсутні ознаки правопорушень. На адресу позивача 28.02.2025 року (за вих. № 35877-2025) направлено обґрунтовану письмову відповідь та повідомлено про можливість ознайомлення з матеріалами перевірки. Відповідач наголошує на дотриманні норм чинного законодавства при розгляді скарги та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
01.12.2025 року позивач подав відповідь на відзив, в якій не погодився з доводами відповідача, зазначивши, що проведена перевірка та складена довідка не замінюють службового розслідування і не дають відповідей на всі 12 пунктів його вимог, зокрема щодо відкриття дисциплінарного провадження та застосування стягнень до працівників поліції.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.
ОСОБА_1 , звернувся із письмовим зверненням від 28.12.2024 р. до відповідача - Головного Управління Національної поліції в Івано-Франківській області на працівників поліції відділення поліції № 4 (м. Рогатин) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області: слідчого Мільовича Володимира Івановича, чергового ОСОБА_4 , дільничного ОСОБА_3 .
На момент подання позову позивачу невідомі підстави ігнорування поданої скарги, підстави ігнорування відповідачем 12 пунктів її резолютивної частини.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що, подаючи належним чином оформлене звернення від 28.12.2024 р., з конкретними доводами, вмотивованими вимогами та чітко поставленими питаннями, відповідач всупереч вимог, встановлених статтями 1, 15, 18, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян», не провів розгляд звернення позивача відповідно до вимог закону, проігнорував скаргу, не надав жодної відповіді на жодне із 12 пунктів вимог резолютивної частини звернення.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану письмову відповідь у встановлений законом строк.
Правові засади реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права на звернення до органів державної влади визначаються Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 15 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Згідно зі ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи зобов`язані об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою, роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.
Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, — невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання (ст. 20 Закону України «Про звернення громадян»).
Організацію діяльності Національної поліції України та проходження служби в поліції регулюють Закон України «Про Національну поліцію» та Дисциплінарний статут Національної поліції України. Питання призначення службових розслідувань та застосування дисциплінарних стягнень віднесено до дискреційних повноважень уповноважених керівників Національної поліції України.
Судом встановлено, що звернення позивача від 28.12.2024 року було своєчасно зареєстровано в ГУНП в Івано-Франківській області 27.01.2025 за № Ж-826 та передано за підпорядкованістю до Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області, а надалі — до відділення поліції № 4 (м. Рогатин).
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що працівником поліції — інспектором сектору кадрового забезпечення (СКЗ) Івано-Франківського РУП майором поліції Іриною Костів за наведеними у скарзі позивача фактами проведено перевірку у порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян». В ході перевірки було опитано поліцейського офіцера громади відділу превенції капітана поліції ОСОБА_3 та старшого інспектора-чергового чергової частини відділення поліції № 4 капітана поліції Кузяка Т.Я.. За результатами такої перевірки 28.02.2025 року складено відповідну довідку, відповідно до якої обставини, викладені в скарзі позивача, не знайшли свого об`єктивного підтвердження, а в діях працівників поліції відсутні ознаки правопорушень.
На адресу позивача 28.02.2025 року за вих. № 35877-2025 було направлено письмову відповідь за результатами розгляду його звернення, у якій повідомлено про результати перевірки та роз`яснено можливість ознайомлення з матеріалами перевірки в приміщенні відділення поліції № 4 (м. Рогатин).
Оцінюючи доводи позивача про те, що відповідач зобов`язаний був відкрити дисциплінарне провадження, видати наказ про проведення службового розслідування та застосувати до працівників поліції суворі дисциплінарні стягнення (звільнення зі служби), суд зазначає про необґрунтованість таких вимог.
Відповідно до положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України, призначення службового розслідування та вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності є дискреційними повноваженнями керівництва Національної поліції України. Дискреційні повноваження — це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та їх посадових осіб, які надають їм можливість на власний розсуд визначити повне або часткове рішення конкретного питання або вчинити чи не вчинити певні дії у межах, визначених законодавством.
Суди не можуть втручатися в дискреційні повноваження суб`єктів владних повноважень та підміняти їх у питаннях, які віднесені до їх виключної компетенції, зокрема щодо розгляду скарг, оцінки службової дисципліни підпорядкованих працівників та вирішення питання про призначення службових розслідувань. Завдання адміністративного суду полягає в перевірці дотримання суб`єктом владних повноважень процедури розгляду звернення та надання обґрунтованої відповіді, а не в переоцінці внутрішньовідомчих рішень чи примушуванні до застосування конкретних дисциплінарних стягнень.
З матеріалів справи судом не встановлено протиправної бездіяльності відповідача, оскільки звернення позивача опрацьовано у встановленому законом порядку, працівником поліції - інспектором СКЗ Костів І. проведено перевірку, складено довідку та надано письмову відповідь. Доводи позивача у позовній заяві та відповіді на відзив зводяться до незгоди з результатами проведеної перевірки та висновками посадових осіб поліції, що саме по собі не свідчить про протиправність дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
За таких обставин, з матеріалів адміністративної справи судом не встановлено протиправної бездіяльності відповідача, а в суду відсутні повноваження втручання в дискреційні повноваження Національної поліції щодо розгляду скарги та вирішення питань дисциплінарного характеру.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шумей М.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua