Рішення від 15 листопада 2026 р. у справі №300/192/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

Суд: Івано-Франківський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №300/192/26

Суддя: Главач І.А.

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2026 р. справа № 300/192/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Главача І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі, також – позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Дубок Сергій Миколайович (надалі, також – представник позивача), звернувся в суд з позовною заявою до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) (надалі, також – відповідач, НОМЕР_1 прикордонний загін ДПСУ), в якій просить:

– визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), яка полягає у незастосуванні при нарахуванні ОСОБА_1 індексації за період з 01.01.2024 року по 31.12.2025 року коефіцієнтів індексу споживчих цін обчислених наростаючим підсумком починаючи з березня 2018 року;

– зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), перерахувати та доплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 31.12.2025 року обчисливши таку індексацію із застосуванням коефіцієнтів індексу споживчих цін обчислених наростаючим підсумком починаючи з березня 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України. На думку позивача, відповідач протиправно, не нарахував індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 31.12.2025 із застосуванням березня 2018 року як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме, гарантованого статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі. Позивач зазначає, що нормами законодавства передбачено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення та заробітної плати, у зв`язку з чим відповідач мав нарахувати та виплатити позивачу індексацію його грошового забезпечення. Позивач стверджує, що оскільки останнього разу підвищення посадових окладів перед оспорюваним періодом здійснювалося у березні 2018 року, то індексація грошового забезпечення має бути обчислена із застосуванням базового місяця – березня 2018 року. Однак, позивач зазначає, що така індексація грошового забезпечення не була йому нарахована. Зважаючи на вищевикладене, просить позов задовольнити (а.с. 1-18).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.02.2026 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 20-21).

20.02.2026 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач зазначає, що доводи позивача про необхідність застосування до індексації за період з 0101.2024 по 31.12.2025 базового місяця – березня 2018 року є безпідставними, оскільки даний показник залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не може бути прив`язано до якогось конкретного місяця. З огляду на викладені аргументи, просив у задоволенні позову відмовити (а.с. 23-27).

23.02.2026 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, яким до матеріалів справи долучено докази нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення (а.с. 28-33).

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 19.01.2026 по 30.01.2026, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 17.03.2026 по 20.03.2026 згідно наказу від 11.03.2026 № 19-В, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 18.05.2026 по 22.05.2026, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 14.08.2026 по 28.08.2026 згідно наказу від 27.07.2026 № 153-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 34), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 24.09.2026 по 22.10.2026 згідно наказу від 09.09.2026 № 203-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 34), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 11.11.2026 по 13.11.2026 згідно наказу від 09.11.2026 № 243-В, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу у НОМЕР_3 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України.

16.12.2025 представник позивача звернувся до НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України із адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію про нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 31.12.2025 року.

НОМЕР_5 прикордонний загін Державної прикордонної служби України у відповідь на заяву позивача надіслала лист № 09/375-26-Вих від 07.01.2026, в якому зазначив, що все належне грошове забезпечення та індексація за період проходження військової служби були виплачені позивачу (а.с. 9-10).

До вказаного листа відповідачем долучено довідку про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 , відповідно до змісту якої, ОСОБА_1 нарахування та виплата індексації здійснювалася з 01.01.2024 по 31.12.2024 у наступних розмірах:

січень – липень 2024 – індексація не нараховувалася;

серпень – листопад 2024 – в розмірі 130,20 грн;

грудень 2024 – в розмірі 254,35 грн (а.с. 13).

До вказаного листа відповідачем долучено довідку про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 , відповідно до змісту якої, ОСОБА_1 нарахування та виплата індексації здійснювалася з 01.01.2025 по 31.12.2025 у наступних розмірах:

січень – червень 2025 – індексація не нараховувалася;

липень – грудень 2025 – в розмірі 133,23 грн (а.с. 14).

Вважаючи відмову відповідача протиправною, з метою зобов`язання здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення в належному розмірі, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд встановив таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (надалі, також – Закон України № 2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону України № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців – діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

За приписами частини першої статті 9 Закону України № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно частин другої, третьої статті 9 Закону України № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Щодо позовної вимоги про виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 31.12.2025 з урахуванням базового місяця – березень 2018 для обчислення індексу споживчих цін.

Частиною 2 статті 9 Закону України № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" № 1282-ХІІ від 03.07.1991 (надалі, також – Закон України № 1282-ХІІ).

У статті 1 Закону України № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення – це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону України № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Частинами 1-2 статті 5 Закону України № 1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону України № 1282-XII).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення № 1078 (надалі, також – Порядок № 1078) (зі змінами, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року – місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Пунктом 4 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

За приписами пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність з 01.03.2018 (надалі, також – Постанова № 1294), встановлено посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком № 1 до Постанови № 1294.

Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01.01.2008, в тому числі в період перебування позивача на службі (зокрема до 01.03.2018), що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, не відбувалося.

У подальшому після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі, також – Постанова № 704), якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

Таким чином, оскільки останнє підвищення окладу за посадою відбулось у березні 2018 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови № 704, якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

Відповідно до підпункту 2 абзацу 1 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078, для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.

Таким чином, індексація оплати праці (грошового забезпечення) є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, які мають систематичний (щомісячний) характер.

За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, проведення якої не залежить від волевиявлення роботодавців чи працівників.

За пунктом 11 Порядку № 1078 додаткові витрати, пов`язані з індексацією грошових доходів громадян, відображаються у складі витрат, до яких відносяться виплати, що індексуються.

Тобто, в кошторисі доходів і видатків бюджетної установи, організації індексація заробітної плати відображається не як самостійна витрата, а в складі витрат на виплату заробітної плати.

Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Пунктом 3 "Прикінцевих положень" Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03 листопада 2022 року № 2710-IX зупинено дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" на 2023 рік.

Статтею 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09 листопада 2023 року № 3460-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Тобто, у 2024 році право на проведення індексації заробітної плати працівників поновлюється.

Відповідно до пункту 1-1 Постанови № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Тобто, базовим місяцем нарахування індексації грошового забезпечення буде грудень 2023 року (оскільки нарахування індексації відновили з 1 січня 2024 року.

Згідно з інформацією Держстату України, розміщеною на їх офіційному вебсайті, індекс споживчих цін склав (2024 рік): у січні 100,4%; у лютому 100,3%; у березні 100,5%; у квітні 100,2%; у травні 100,6%; у червні 102,2%.

У липні 2024 року індекс споживчих цін склав 104,3% (1,004 * 1,003 * 1,005 * 1,002 * 1,006 * 1,022).

З урахуванням положень Порядку № 1078, оскільки індекс споживчих цін у липні 2024 року складав 104,3%, то у наступному місяці грошове забезпечення підлягало індексації.

Матеріалами справи, зокрема інформаційною довідкою про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 , відповідно до змісту якої, ОСОБА_1 нарахування та виплата індексації здійснювалася з 01.01.2024 по 31.12.2024 у наступних розмірах:

січень – липень 2024 – індексація не нараховувалася;

серпень – листопад 2024 – в розмірі 130,20 грн;

грудень 2024 – в розмірі 254,35 грн.

Отже, відповідачем у вказаному періоді нарахування та виплата позивачу поточної індексації здійснювалося в належному розмірі, із дотриманням положень Закону України № 1282-XII, Порядку № 1078, Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".

Щодо індексації грошового забезпечення у період з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року, суд зазначає, що статтею 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19 листопада 2024 року № 4059-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

З огляду на наведене, оскільки згідно із положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" індекс споживчих цін у січні 2025 року приймається за 1 або 100 відсотків, то саме січень 2025 року є "базовим" місяцем для індексації грошового забезпечення у 2025 році. Відповідно, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починається з лютого 2025 року.

Згідно з інформацією Держстату України, розміщеною на їх офіційному вебсайті, індекс споживчих цін склав: у січні 2025 року 101,2%; у лютому 2025 року 100,8%; у березні 2025 року 101,5%; у квітні 2025 року 100,7%; у травні 2025 року 101,3%; у червні 2025 року 100,8%.

Оскільки обчислення індексу споживчих цін для індексації слід провадити з лютого 2025 року, то індекс споживчих цін не перевищував 103% до червня 2025 року.

У червні 2025 року індекс споживчих цін склав 104,4% (1,008 * 1,015 * 1,007 * 1,013).

З урахуванням положень Порядку № 1078, оскільки індекс споживчих цін у червні 2025 року складав 104,4%, то у наступному місяці грошове забезпечення підлягало індексації.

З вище викладеного вбачається, що до липня 2025 року у відповідача був відсутній обов`язок здійснювати індексацію грошового забезпечення позивача.

Матеріалами справи, зокрема інформаційною довідкою про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 , відповідно до змісту якої, ОСОБА_1 нарахування та виплата індексації здійснювалася з 01.01.2025 по 31.12.2025 у наступних розмірах:

січень – червень 2025 – індексація не нараховувалася;

липень – грудень 2025 – в розмірі 133,23 грн.

Базовий місяць нарахування індексації за період січень – червень 2025 – січень 2025 (а.с. 31).

Таким чином, суд робить висновок про необґрунтованість позовних вимог щодо нарахування та виплати поточної індексації грошового забезпечення позивача, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необґрунтованість позовних вимог, з огляду на що у задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову відмовити.

Копію рішення надіслати представнику позивача та відповідачу через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 );

відповідач – НОМЕР_7 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 , АДРЕСА_2 ).

Суддя Главач І.А.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua