Рішення від 15 листопада 2026 р. у справі №280/10229/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

Суд: Запорізький окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №280/10229/26

Суддя: Христофоров Андрій Борисович

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 листопада 2026 рокуСправа № 280/10229/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

25.09.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 ЗСУ щодо не розгляду рапорту про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН- НОМЕР_1 з військової служби від 08.04.2026 відповідно до абзацу 4 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий облік і військову службу";

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ЗСУ розглянути рапорт про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН- НОМЕР_1 з військової служби від 08.04.2026 відповідно до абзацу 4 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий облік і військову службу" та прийняти відповідне рішення про звільнення за результатами розгляду рапорту.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач був мобілізований органами РТЦК та СП на військову службу під час загальної мобілізації після початку збройної агресії та нападу з боку Російської федерації та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 до моменту її залишення за станом здоров`я, і до цього часу залишається солдатом в/ч НОМЕР_2 у статусі СЗЧ.

З метою забезпечення матері постійним доглядом, позивач звернувся до командування військової частини із рапортами від 08.04.2026 та від 22.05.2026 про звільнення його із військової служби на підставі статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Вказує, що 15.04.2026 року та 26.05.2026 року подані рапорти та додані до них матеріали були повернуті йому без розгляду та надані відповіді з різними позиціями, що є прямим порушенням положень Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» і формою бездіяльності і реагування на подані рапорти в формі відмінній від наказів по військовій частині. Вказує, що звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів (або належно завірених копій), що підтверджують таку підставу звільнення (п.235 Положення). При цьому законодавством не передбачено лише нотаріальне завірення копій документів, що дає можливість їх завірення іншими органами влади та самоуправління. На підставі викладеного просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 30 вересня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії та відкрито провадження у справі №280/10229/26. Призначено розгляд адміністративної справи №280/10229/26 по суті за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) Запорізьким окружним адміністративним судом, в приміщенні суду за адресою: вул. Сергія Синенка, 65В, м. Запоріжжя, 69041.

Відповідач 07.10.2026 надав відзив на позовну заяву, де зазначив, що засобами СЕДО через ІНФОРМАЦІЯ_2 №1453/1646 від 10.04.2026 р. від Позивача надійшов рапорт про звільнення з військової служби від 08.04.2026 «в зв`язку з необхідністю постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 , інвалідом 1-ї групи». Листом від 15.04.2026 року №4784/68/2850 Відповідач повідомив позивача, що при поданні рапорту б/н від 08.04.2026 р. Позивачем не було додано до рапорту акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що не дає змоги встановити наявність / відсутність таких осіб.

Посилаючись на приписи ЗУ «Про військову службу і військовий обов`язок», Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 зазначив, що Позивачем не було подано повний пакет документів, який би дозволяв військовій частині НОМЕР_2 вирішити питання про звільнення його з військової служби, в зв`язку з не наданням акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки та висновок про необхідність здійснення постійного догляду. Таким чином, відсутні підстави вважати, що Відповідачем протиправно відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні його рапорту від 08.04.2026 р. про звільнення з військової служби.

Стосовно позовної вимоги про звільнення з військової служби, зазначає, що ці дії є їх виключними дискреційними повноваженнями і суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Виходячи з викладеного, вважає, що Позивачем не надано повний пакет документів до Відповідача, що унеможливило вирішення питання про звільнення Позивача з військової служби, а тому такі позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН- НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Факт проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 сторонами не оспорюється та спростовується.

08.04.2026 року позивач подав командиру військової частини НОМЕР_2 рапорт про звільнення з військової служби в зв`язку з необхідністю постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 , 1940 р.н., інвалідом 1 групи, на підставі статті 26 Закону «Про військовий обов`язок та військову службу» № 2232-XII. (а.с. 7)

До рапорту були додані: копія паспорту та ІПН на 3-х арк., копія свідоцтва про народження на 1 арк., копія паспорту та ІПН матері на 2-х акр., копія Витягу на 2-х арк., копія Рекомендації на 2-х арк., копія Виписки на 1 арк., копія нотаріальної заяви матері на 1 арк., копія Довідки про склад сім`ї на 1 акр., копія Витягу на 1 арк.

Листом від 15.04.2026 № 4784/48/2850 (а.с. 6) відповідачем повідомлено позивача про відмову у звільненні з військової служби та зазначено, зокрема, що при поданні рапорту б/н від 08.04.2026 р. Вами не було додано - акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що не дає змоги встановити наявність / відсутність таких осіб. Крім того надання належним чином не засвідчених копії документів доданих до рапорту про звільнення з військової служби позбавляє військову частину НОМЕР_2 можливості впевнитись в їх автентичності, що також унеможливлює прийняття рішення за рапортом про звільнення б/н від 08.04.2026 р. Для реалізації свого права на звільнення Вам належить повторно звернутися до командування військової частини НОМЕР_2 з рапортом про звільнення, додавши до нього повний пакет оригіналів або нотаріально засвідчених копій документів, які підтверджують підстави для звільнення.

Позивач 22.05.2026 направив відповідачу повторний рапорт з проханням ініціювати створення комісії для складення акту обстеження сімейного стану військовослужбовця за місце проживання ОСОБА_2 , 1940 р.н., шляхом направлення звернення до ІНФОРМАЦІЯ_3 в АДРЕСА_4 та звільнити його з військової служби в зв`язку з необхідністю постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 , 1940 р.н., інвалідом 1-ї групи. (а.с. 9)

Листом від 26.05.2026 в/ч НОМЕР_2 повідомила ІНФОРМАЦІЯ_4 , що військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 31 жовтня 2025 року перебуває у самовільному залишенні частини. Для направлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 запиту на перевірку його сімейного стану солдат ОСОБА_3 має повернутись із СЗЧ до розташування військової частини НОМЕР_2 та особисто, за підпорядкованістю, подати рапорт та додати документи, що підтверджують право на звільнення, або копії таких документів, засвідчених в установленому порядку.

Просили повідомити солдата ОСОБА_4 про надану відповідь за адресою: АДРЕСА_5 . (а.с. 8)

Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не розгляду його рапорту про звільнення зі служби від 08.04.2026 року протиправною, тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ст. 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Надалі, воєнний стан був неодноразово продовжений і Верховна Рада України щоразу їх затверджувала відповідними законами.

Указом Президента України № 69/2022 Про загальну мобілізацію від 24.02.2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано- Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Укази Президента України про мобілізацію щоразу затверджувала Верховна Рада України відповідними законами.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.92 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 ст. 2 Закону № 2232-XII передбачено зокрема такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Пунктом 12 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 , яка являється особою з інвалідністю І групи.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-XII).

Підстави звільнення з військової служби передбачені ст. 26 Закону № 2232-XII.

Так, за змістом п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно з абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Отже, зі змісту наведених правових норм висновується, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, за їх бажанням звільняються з військової служби під час воєнного стану у тому числі з необхідності здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю першої чи другої групи.

Частиною 7 ст. 26 Закону № 2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008).

Відповідно до п. 12 Положення № 1153/2008 право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Згідно з п. 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (п. 241 Положення № 1153/2008).

Підпунктом 2 п. 225 Положення № 1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за № 438/16454 (далі - Інструкція № 170, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до п.п. 1 п. 1.5 Інструкція № 170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу у військових частинах оформляється, серед іншого, Подання (додаток 1) на військовослужбовців крім тих, які проходять базову військову службу, щодо звільнення з військової служби.

Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції (п. 12.11 Інструкції № 170).

Згідно пункту 12.1 Інструкції № 170 звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.

Алгоритм дій військовослужбовця за наявності підстав для звільнення з військової служби через сімейні обставини або інших поважних причин, які визначені ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а також командира військової частини у зв`язку надходженням рапорту про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, встановлено п. 14.30 Інструкції № 170.

Додатком 19 Інструкції № 170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.

Зокрема, відповідно до п.п. 26 п. 5 Додатку 19 до Інструкції № 170 при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", подаються документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме:

- у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:

- документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

- один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

- один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «;Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

- висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.

В примітці 2 до вказаного вище переліку вказано, що за необхідності з Поданням можуть бути подані інші додаткові документи, що підтверджують відповідну підставу до звільнення з військової служби військовослужбовців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 затверджено "Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу" (далі - Перелік № 413) надано роз`яснення, які саме можуть бути сімейні обставини, та відповідно які документи необхідно подати.

Відповідно до абз. 6 Переліку № 413 особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.

В примітці до вказаного вище переліку визначено, що члени сім`ї військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу - особи, внесені в особову справу військовослужбовця або особи рядового чи начальницького складу: дружина (чоловік), діти, батьки та батьки дружини (чоловіка), які перебувають на його утриманні.

Згідно з п. 117 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що звільнення військовослужбовців з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини, здійснюється військовослужбовцем, який висловив бажання не продовжувати військову службу, шляхом подання рапорту та документів, які підтверджують підстави для звільнення, а розгляд рапорту військовослужбовця про звільнення зі служби має відбуватися за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, уточнення даних про проходження особою військової служби, документальне підтвердження періодів служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проведення розрахунку вислуги років військової служби.

Цьому праву військовослужбовця кореспондує обов`язок безпосереднього та прямих командирів (начальників), у тому числі командира військової частини, наділеного правом видавати накази по особовому складу, у встановлений строк розглянути рапорт по суті та прийняти одне з двох можливих рішень: видати наказ про звільнення військовослужбовця з військової служби або надати мотивовану обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту з посиланням на конкретну норму закону. Розглянутим вважається рапорт, по якому прийнято рішення та це рішення (відповідь) доведене до військовослужбовця належним чином. Аналогічний підхід сформульовано Верховним Судом у постанові від 02.04.2025 у справі №280/7446/24.

Сторонами визнається, що позивач 08.04.2026 звернувся до відповідача з рапортом про звільнення зі служби згідно ст. 26 Закону № 2232-XII за сімейними обставинами.

За результатами розгляду рапорту, відповідач листом від 15.04.2026 за вих. № 4784/48/2850 повідомив позивача про відсутність правових підстав для звільнення з військової служби, передбачених п.п. «г» п. 2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

В обґрунтування відмови у звільненні з військової служби відповідач вказував, що при поданні рапорту б/н від 08.04.2026 р. Позивачем не було додано - акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що не дає змоги встановити наявність / відсутність таких осіб. Крім того надання належним чином не засвідчених копії документів доданих до рапорту про звільнення з військової служби позбавляє військову частину НОМЕР_2 можливості впевнитись в їх автентичності, що також унеможливлює прийняття рішення за рапортом про звільнення б/н від 08.04.2026 р. Для реалізації свого права на звільнення Вам належить повторно звернутися до командування військової частини НОМЕР_2 з рапортом про звільнення, додавши до нього повний пакет оригіналів або нотаріально засвідчених копій документів, які підтверджують підстави для звільнення.

Стосовно доводів відповідача у листі-відмові про те, що до рапорту не додано акт перевірки сімейного стану військовослужбовця, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, форма якого має відповідати Додатку № 23 до вказаної Інструкції, суд зазначає наступне.

Пунктом 14.30 Інструкції № 170 встановлено, що під час дії особливого періоду, періоду проведення мобілізації та дії воєнного стану, за наявності підстав для звільнення з військової служби через сімейні обставини або інших поважних причин, визначених абзацами дванадцятим, чотирнадцятим, п`ятнадцятим пункту 2 та абзацами тринадцятим, чотирнадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовець особисто, за підпорядкованістю, подає на ім`я командира (начальника) військової частини або керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання/перебування особи, за якою здійснює або здійснюватиме постійний догляд, рапорт (заяву) за формою, визначеною у додатку 22 до цієї Інструкції. До рапорту (заяви) додаються документи, що підтверджують право на звільнення (зазначені в підпунктах 22, 25-28 пункту 5 додатку 19 до цієї Інструкції), або копії таких документів, засвідчених в установленому порядку.

Після подання військовослужбовцем рапорту (додаток 22 до цієї Інструкції), командир (начальник) військової частини з урахуванням вимог, визначених Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців, зобов`язаний надіслати у триденний строк з дня отримання такого рапорту до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначеному у рапорті, запит на перевірку його сімейного стану.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, протягом одного календарного дня після одержання заяви військовослужбовця або запиту від військової частини про перевірку сімейного стану військовослужбовця призначає комісію.

Під час своєї роботи комісія з перевірки сімейного стану військовослужбовця:

вивчає отримані заяву (запит) та підтвердні документи;

відвідує задеклароване/зареєстроване місце проживання/перебування особи, за якою військовослужбовець здійснює або здійснюватиме постійний догляд;

перевіряє відомості щодо наявності/відсутності інших членів сім`ї, які здійснюють або можуть здійснювати постійний догляд за особою, зазначеною у заяві або запиті, зокрема інформацію щодо наявних прийнятих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, міських державних адміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі утворення) рад рішень про надання соціальних послуг з догляду за такою особою;

використовує відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну;

за потреби, готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання необхідної інформації або використовує інформацію з публічних електронних ресурсів.

Комісія зобов`язана провести перевірку сімейного стану військовослужбовця та особи, за якою військовослужбовець здійснює або здійснюватиме постійний догляд протягом десяти календарних днів з дати надходження заяви або запиту, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запит до органів державної влади, інших державних органів.

У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісії не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви або запиту, комісія приймає рішення на підставі поданих заявником документів та отриманих відомостей з реєстрів, баз даних та публічних електронних ресурсів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в акті перевірки сімейного стану.

За результатами перевірки комісія складає акт перевірки сімейного стану військовослужбовця за формою, визначеною у додатку 23 до цієї Інструкції, який не пізніше п`яти календарних днів з дати його складання надсилає командиру (начальнику) військової частини, який надіслав запит, а також військовослужбовцю.

Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця складається у трьох примірниках, один з яких зберігається у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Абзацом 17 п. 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі Положення № 154), встановлено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: перевіряють за зверненням командира військової частини або за заявою родичів (за наявності підстав) сімейний стан військовослужбовця.

Отже, наведеними нормами матеріального права передбачено певний алгоритм дій командира військової частини у зв`язку надходженням рапорту про звільнення з військової служби за сімейними обставинами з метою перевірки сімейного стану військовослужбовця.

Зокрема, командир військової частини зобов`язаний надіслати у триденний строк до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання сім`ї військовослужбовця запит для перевірки його сімейного стану, а територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, одержавши документи від командира військової частини, призначає комісію, яка перевіряє в десятиденний строк сімейний стан родичів військовослужбовця. За результатами перевірки складається акт обстеження за формою, визначеною у додатку 23 Інструкції № 170, який надсилається командиру військової частини, а також військовослужбовцю.

Відтак, саме на командира військової частини покладено обов`язок направити запит для перевірки сімейного стану військовослужбовця до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а після отримання акту обстеження - прийняти рішення за наслідками розгляду рапорту військовослужбовця.

Отже, законодавством передбачено обов`язок територіального центру комплектування та соціальної підтримки обстежити сімейний стан військовослужбовця, за результатами якого видати відповідний акт з інформацією про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд за особами, що його потребують. У даному випадку, обов`язок доказування та з`ясування, що інших родичів, які можуть здійснювати постійний догляд покладено на відповідача та територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем у відзиві, що після надходженням від позивача рапорту про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, відповідач не надсилав запит до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання сім`ї військовослужбовця-позивача для перевірки його сімейного стану, а територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не призначав комісію для перевірки сімейного стану родичів військовослужбовця позивача, не проводив таку перевірку та, відповідно, не складав акт обстеження за формою, визначеною у додатку 23 Інструкції № 170.

Більш того, в матеріалах справи наявний лист від 26.05.2026 яким в/ч НОМЕР_2 повідомила ІНФОРМАЦІЯ_4 , що військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 31 жовтня 2025 року перебуває у самовільному залишенні частини. Для направлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 запиту на перевірку його сімейного стану солдат ОСОБА_3 має повернутись із СЗЧ до розташування військової частини НОМЕР_2 та особисто, за підпорядкованістю, подати рапорт та додати документи, що підтверджують право на звільнення, або копії таких документів, засвідчених в установленому порядку.

Під час розгляду справи по суті відповідач не надав до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження розгляду поданого позивачем рапорту від 08.04.2026 на підставі акту обстеження за формою, визначеною у додатку 23 Інструкції № 170.

Твердження відповідача щодо не долучення до рапорту акту перевірки сімейного стану військовослужбовця, за формою встановленою Додатком № 23 Інструкції № 170 суд вважає необґрунтованими, позаяк, за наявності підстав для звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, наведеними вище нормами матеріального права для військовослужбовців не встановлено обов`язку долучати такий акт до рапорту. Натомість, як зазначалося вище, для отримання акту обстеження за формою, визначеною у додатку 23 Інструкції № 170, командир військової частини зобов`язаний надіслати у триденний строк до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання сім`ї військовослужбовця запит для перевірки його сімейного стану.

З огляду на наведене, суд вважає, що відмовляючи позивачу у звільненні з військової служби на підставі п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю І групи, відповідач діяв не у спосіб визначений чинним законодавством, без урахування всіх обставин по справі, що мають значення для вчинення таких дій (прийняття відмови).

Отже, встановлені судом фактичні обставини справи у своїй сукупності та системний аналіз наведених законодавчих норм свідчать саме про необґрунтованість відмови позивачу у звільненні з військової служби, яка оформлена листом військової частини НОМЕР_2 від 15.04.2026 №4784/48/2850, а тому суд, в даному випадку визнає ці дії відповідача такими, що не відповідають критеріям правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України.

Таким чино, суд доходить висновку, що задоволенню підлягають вимоги про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови у задоволенні рапорту про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН- НОМЕР_1 з військової служби від 08.04.2026 відповідно до абзацу 4 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий облік і військову службу".

Разом з тим, позовна вимога позивача про зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю І групи, за відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, на переконання суду, є передчасною, оскільки рапорт позивача від 08.04.2026 розглянуто відповідачем без врахуванням вимог Інструкції № 170, а також без урахування всіх обставин по справі, що мають значення для вчинення таких дій (прийняття відмови), а отже вказаному рапорту належна оцінка відповідачем не надавалася та відповідні дії не вчинялися.

Як визначено абзацом 17 пункту 11 Положення №1153/2008 територіальний центр комплектування та соціальної підтримки відповідно до абзацу 17 пункту 11 Положення про ТЦК перевіряє як за зверненням командира військової частини так і за заявою родичів сімейний стан військовослужбовця, та згідно підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції №170 забезпечує складання акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, який затверджується його керівником.

При розгляді даної справи встановлений факт відсутності Акту обстеження сімейного стану військовослужбовця під час подання рапорту від 08.04.2026 року, який є обов`язковим для прийняття рішення про звільнення військовослужбовця зі служби, що сторонами, зокрема Позивачем, не оспорюється і не спростовується, а отже суд вважає, що за даних обставин у Відповідача були відсутні правові підстави для видання наказу про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 «Про військовий облік і військову службу».

Доказів того, що позивач повторно звертався до військової частини з рапортом до якого було долучено відповідний акт обстеження сімейного стану військовослужбовця, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки матеріали справи не містять.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі "Гурепка проти України", заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі Кудла проти Польщі, заява №30210/96, п.158) (п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України", заява № 20390/07).

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов`язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.

У постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 380/12913/21.

З урахуванням викладеного, обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у звільненні позивача з військової служби на підставі п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, яка є особою з інвалідністю І групи, а також зобов`язати відповідача повторно розглянути рапорт позивача від 08.04.2026 про звільнення з військової служби та прийняти рішення по суті, з урахуванням висновків суду.

Щодо посилання відповідача на необхідність надання разом з рапортом про звільнення оригіналів або нотаріально засвідчених копій документів, що підтверджують підстави звільнення, суд зазначає, що жодним Законом або підзаконним нормативно - правовим актом не передбачений такий обов`язок.

Суд вертає увагу, що положення про надання оригіналів документів було визначено в п. 14.10 розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за № 438/16454, в редакції Наказу Міністерства оборони № 422 від 22.08.2018.

Разом з тим, станом на час виникнення спірних правовідносин - 08.04.2026, розділ «ХIV. Особливості проходження військової служби та виконання військового обов`язку в запасі в особливий період» та зокрема пункт 14.10 Інструкції викладений в іншій редакції (наказ Міністерства оборони № 495 від 23.07.2024), де вимога про надання оригіналів документів відсутня, як і відсутня вимога про надання нотаріально посвідчених копій документів.

Крім того, суд зауважує, що Відповідач у листі від 15.04.2026 року № 4784/48/2850 не зазначив, яким саме вимогам щодо оформлення не відповідають подані копії, якою нормою закону встановлено інший обов`язковий спосіб їх посвідчення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч. 1 ст. 2 КАС України, згідно яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 55 Конституції кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи по суті відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність своїх дій під час розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби.

За встановлених у справі обставин, з урахуванням частини 2 статті 9 КАС, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із обранням належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача, зазначеного судом вище.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до квитанції № 1160 від 22.09.2026 позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн., а тому ця сума підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 2, 5, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, яка є особою з інвалідністю І групи.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 08.04.2026 про звільнення з військової служби на підставі п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та прийняти рішення по суті, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Військової частини ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня, 20 копійок).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 16.11.2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя А.Б. Христофоров

Оригінал: reyestr.court.gov.ua