Рішення від 15 листопада 2026 р. у справі №160/33007/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: зайнятості осіб з інвалідністю

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №160/33007/26

Суддя: Ремез Катерина Ігорівна

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2026 рокуСправа № 160/33007/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕЛІТА-КР» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

УСТАНОВИВ:

14.10.2026 через підсистему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕЛІТА-КР» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, в якій позивач просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕЛІТА-КР» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2025 рік у розмірі 91 072,39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 2025 році відповідач не виконав установлений статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а визначені позивачем у розрахунку адміністративно-господарські санкції у встановлений строк самостійно не сплатив.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді Ремез К. І.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 16.11.2026.

Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов, позивачу - п`ятиденний строк для подання відповіді на відзив. Копію ухвали доставлено до електронних кабінетів сторін 15.10.2026.

22.10.2026 відповідач подав відзив, у якому просить відмовити в задоволенні позову повністю та розглядати справу в письмовому провадженні. Відповідач не стверджує, що у 2025 році працевлаштовував осіб з інвалідністю, однак вважає, що норматив робочих місць на нього не поширювався: за підпунктом 2.6.1 пункту 2.6 та пунктом 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286 (далі – Інструкція № 286), зовнішні сумісники до облікової та середньооблікової кількості штатних працівників не включаються, а за його первинними кадровими документами у 2025 році за основним місцем роботи працювали від 0 до 2 осіб (разом 20 людино-місяців, 20 / 12 = 1,67, тобто 2 особи), тоді як решта (від 12 до 14 осіб щомісячно) були зовнішніми сумісниками. Показники середньооблікової кількості штатних працівників у рядку 101 податкових розрахунків за лютий - липень 2025 року відповідач називає механічною помилкою, яку після спливу строку подання звітності виправити неможливо, а розрахунок позивача вважає побудованим на загальній кількості застрахованих осіб. Відповідач посилається на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/8412/24, постанови Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 320/4932/23 та від 20.02.2019 у справі № 820/6002/16.

Відповіді на відзив позивач не подав.

Ухвалою від 02.11.2026 суд з власної ініціативи витребував у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та у позивача дані Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування і Централізованого банку даних з проблем інвалідності щодо відповідача за 2025 рік. На виконання цієї ухвали 04.11.2026 позивач подав знімки екрана даних Централізованого банку даних з проблем інвалідності щодо відповідача за 2025 рік і письмові пояснення, у яких зазначив, що розрахунок сформовано в автоматизованому режимі за даними податкових розрахунків, поданих відповідачем, без власних розрахунків позивача.

09.11.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на виконання ухвали від 02.11.2026 подало відомості, отримані в порядку обміну інформацією від Державної податкової служби України та сформовані на центральному рівні за звітністю відповідача: середньооблікова кількість штатних працівників відповідача становила за січень 2025 року 0 осіб, за лютий, березень і квітень - по 15 осіб, за травень, червень і липень - по 14 осіб, за серпень і вересень - по 2 особи, за жовтень - 1 особу, за листопад і грудень - по 2 особи; кількість застрахованих осіб, яким нараховано заробітну плату, - від 12 до 16 осіб щомісячно. Відомостями про розподіл застрахованих осіб на тих, для кого місце роботи у відповідача є основним, і сумісників це Головне управління, за його повідомленням, не володіє.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частиною 1 статті 77 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЕЛІТА-КР» (код ЄДРПОУ 44984505) є суб`єктом господарювання, який використовує найману працю.

Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, за 2025 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача за 2025 рік становила 8 осіб, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, - 0 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 робоче місце, фонд оплати праці штатних працівників - 1 457 158,20 грн, середня річна заробітна плата штатного працівника - 182 144,78 грн, сума адміністративно-господарських санкцій - 91 072,39 грн.

Зазначений розрахунок 10.03.2026 розміщено в електронному кабінеті роботодавця на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України, що підтверджується квитанцією від 10.03.2026.

До відзиву відповідач додав власні податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за кожний місяць 2025 року з квитанціями про їх прийняття контролюючим органом. У рядку 101 «Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період, осіб» цих розрахунків відповідач задекларував: за січень показник не заповнено, за лютий, березень і квітень - по 15 осіб, за травень, червень і липень - по 14 осіб, за серпень і вересень - по 2 особи, за жовтень - 1 особу, за листопад і грудень - по 2 особи (разом 96). У рядку 103 «Кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховано заробітну плату» зазначено від 12 до 16 осіб щомісячно. Уточнюючих розрахунків або розрахунків з типом «Звітний новий» щодо показника рядка 101 відповідач не подавав.

Доказів сплати адміністративно-господарських санкцій у строк до 15.04.2026 або на час розгляду справи матеріали справи не містять.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Законом України від 15.01.2025 № 4219-IX, який введено в дію з 01.01.2026, змінено механізм фінансування заходів соціального захисту осіб з інвалідністю, зокрема статтю 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» виключено. Водночас відповідно до абзацу першого пункту 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4219-IX нарахування і сплата адміністративно-господарських санкцій підприємствами, які не забезпечили виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в періодах до дати введення в дію цього Закону, здійснюються у порядку, що діяв до дати введення в дію цього Закону.

Отже, до спірних правовідносин щодо адміністративно-господарських санкцій за 2025 рік підлягають застосуванню норми Закону України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі – Закон № 875-XII) у редакції, чинній до 01.01.2026.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, – у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частини другої статті 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць; при розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним (частина четверта статті 19 цього Закону).

Відповідно до частини дванадцятої статті 19 Закону № 875-XII (у редакції, чинній у 2025 році) Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону № 875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу; позови про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені пред`являються протягом шести місяців після закінчення строку для самостійної сплати.

Верховний Суд у постанові від 24.04.2025 у справі № 280/3642/23 сформував висновок про те, що з 06.11.2022, з набранням чинності Законом України від 18.10.2022 № 2682-IX, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю застосовує адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю на основі автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, без необхідності проведення перевірок. Цей висновок підтримано у постановах Верховного Суду від 22.04.2026 у справі № 160/19526/24 та від 13.07.2026 у справі № 160/11423/23, у яких також зазначено, що належними засобами доказування щодо середньооблікової чисельності працівників і працевлаштованих осіб з інвалідністю є саме дані зазначених реєстру та банку даних.

Відповідач заперечує правильність визначеної позивачем середньооблікової чисельності штатних працівників, тому відповідно до наведених висновків Верховного Суду використані у розрахунку величини підлягають перевірці. Показник середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за 2025 рік - 8 осіб дорівнює середньому арифметичному показників рядка 101 «Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період, осіб» податкових розрахунків, які відповідач сам подав контролюючому органу за 2025 рік і копії яких долучив до відзиву: (15 + 15 + 15 + 14 + 14 + 14 + 2 + 2 + 1 + 2 + 2) / 12 = 8. Саме звітність страхувальника є джерелом відомостей Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, з яких позивач в автоматизованому режимі отримав розрахункові величини. Отже, застосована позивачем величина підтверджена даними звітності самого відповідача, і він цього не заперечує, стверджуючи лише, що задекларував її помилково.

Наведені показники підтверджуються і даними Централізованого банку даних з проблем інвалідності, наданими позивачем на виконання ухвали суду від 02.11.2026: середньооблікова кількість штатних працівників відповідача за січень 2025 року там зазначена як 0, за лютий - квітень - по 15, за травень - липень - по 14, за серпень і вересень - по 2, за жовтень - 1, за листопад і грудень - по 2 особи, що збігається з рядком 101 податкових розрахунків відповідача. Отже, величини, застосовані позивачем у розрахунку, відповідають даним централізованого банку даних і звітності самого відповідача.

Ті самі показники середньооблікової кількості штатних працівників відповідача за кожен місяць 2025 року містять і відомості, подані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за даними, отриманими від Державної податкової служби України. Отже, застосована позивачем величина відповідає відомостям усіх наявних у справі джерел. Відомостей про розподіл застрахованих осіб на тих, для кого місце роботи у відповідача є основним, і сумісників, які б спростовували показник, задекларований самим відповідачем у рядку 101 податкових розрахунків, суду не надано.

За таких обставин відповідно до частини першої статті 19 Закону № 875-XII норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для відповідача у 2025 році становив одне робоче місце. За даними Централізованого банку даних з проблем інвалідності у відповідача у вересні - грудні 2025 року працювала одна особа з інвалідністю, тобто середньооблікова кількість працюючих осіб з інвалідністю за рік становила 4 / 12 = 0,33 особи, що менше за встановлений норматив. У рядку 101.1 своїх податкових розрахунків таких працівників відповідач не відобразив і на виконання нормативу не посилається.

Оскільки у відповідача працювало від 8 до 15 осіб, сума адміністративно-господарських санкцій визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати. Середня річна заробітна плата штатного працівника відповідача (фонд оплати праці 1 457 158,20 грн, поділений на середньооблікову чисельність 8 осіб) становить 182 144,78 грн, а її половина – 91 072,39 грн, що відповідає частині першій статті 20 Закону № 875-XII.

Доводи відповідача про те, що показники рядка 101 за лютий - липень 2025 року є механічною помилкою, а дійсна середньооблікова чисельність його штатних працівників становила 2 особи, суд відхиляє. Верховний Суд у постанові від 24.04.2025 у справі № 280/3642/23, висновки якої повторено у постанові від 22.04.2026 у справі № 160/19526/24, виснував, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю визначає факт невиконання нормативу та розраховує адміністративно-господарські санкції виключно на підставі даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, зафіксованих станом на контрольну дату до 10 березня року, наступного за звітним; відповідальність за повноту, достовірність і своєчасність подання інформації до зазначених реєстрів покладається на роботодавця як джерело такої інформації; несвоєчасне виправлення помилок у звітності до настання контрольної дати є ризиком роботодавця і не звільняє його від сплати адміністративно-господарської санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 875-XII, навіть якщо фактичні обставини не відповідали поданій звітності.

Показник рядка 101 податкового розрахунку за назвою і змістом є саме середньообліковою кількістю штатних працівників, від якої за статтею 19 Закону № 875-XII залежить норматив. За правилами Інструкції № 286, на які посилається сам відповідач, цей показник не включає зовнішніх сумісників, тож, зазначаючи в ньому за лютий - липень 2025 року 15 і 14 осіб, відповідач власноруч задекларував саме таку кількість штатних працівників. Довід про те, що позивач ототожнив штатних працівників із загальною кількістю застрахованих осіб, спростовується самою звітністю відповідача: для застрахованих осіб у розрахунку передбачено окремий рядок 103, середнє значення якого за 2025 рік становить 14,67 особи, тоді як позивач застосував 8. Твердження про механічну помилку відповідач не підтвердив: помилка повторювалась шість звітних періодів поспіль, розрахунки підписано і прийнято контролюючим органом, а за поясненнями самого відповідача показник можна було виправити розрахунком з типом «Звітний новий» до спливу строку подання за відповідний місяць, чого він не зробив. Доказів того, що до контрольної дати 10.03.2026 відповідач вживав будь-яких заходів для виправлення цього показника або повідомляв про помилку контролюючий орган, Пенсійний фонд України чи позивача, матеріали справи не містять, і на такі заходи відповідач не посилається. Неможливість виправити показник після спливу строків подання звітності, на яку він посилається, є наслідком його власної несвоєчасності і за наведеним висновком Верховного Суду становить ризик роботодавця.

Подані відповідачем кадрові документи цих висновків не змінюють. Штатними розписами, затвердженими наказами від 31.01.2025 № 11-ШР, від 25.04.2025 № 12-ШР і від 30.06.2025 № 13-ШР, з 01.02.2025 передбачено 8,5, а з 26.04.2025 і з 01.07.2025 - 8 штатних одиниць, що не підтверджує твердження про штат із двох працівників. Накази про прийняття на роботу (трьох осіб за основним місцем роботи у 2025 році та інших осіб за сумісництвом на 0,125-0,5 ставки у 2023-2025 роках) підтверджують умови прийняття окремих осіб, однак самі по собі не встановлюють середньооблікової кількості штатних працівників за 2025 рік, яка за пунктом 3.2 Інструкції № 286 обчислюється на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників і табельного обліку робочого часу, і не замінюють відомостей, які відповідач був зобов`язаний достовірно подати до реєстру.

Внутрішня кадрова довідка-розрахунок № 1 датована 06.01.2025, однак містить відомості про рух працівників за всі місяці 2025 року, зокрема про прийняття і звільнення у вересні та листопаді 2025 року, тобто складена не раніше завершення 2025 року. Це односторонній документ самого відповідача, складений після звітного періоду для обґрунтування його позиції, а не первинний обліковий документ. Табелів обліку робочого часу за 2025 рік, на які довідка посилається як на підставу розрахунку, відповідач не надав. Отже, ця довідка не спростовує відомостей, які відповідач протягом року подавав до реєстру.

Посилання відповідача на судову практику суд відхиляє. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень у справі № 160/8412/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив лише ухвали від 05.04.2024 і від 24.04.2024, рішення по суті спору в цій справі немає, тому наведена відповідачем цитата цьому суду не належить. Постанови Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 320/4932/23 реєстр не містить, а наявні в ньому рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 і постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2024 у цій справі стосуються стягнення податкового боргу. Постанова Верховного Суду у справі № 820/6002/16 ухвалена 02.09.2020, а не 20.02.2019, і стосується податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а не нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Натомість висновки Верховного Суду у справах № 280/3642/23, № 160/19526/24 і № 160/11423/23, які суд враховує відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, прямо передбачають, що не виправлена до контрольної дати помилка у звітності не звільняє роботодавця від санкції.

Отже, доводи відповідача про неправильне визначення середньооблікової чисельності штатних працівників не знайшли підтвердження: ця чисельність визначена позивачем за даними реєстру, сформованими на підставі звітності самого відповідача, яку він у встановленому порядку до контрольної дати не виправив. Доказів виконання нормативу робочих місць, вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю або сплати адміністративно-господарських санкцій відповідач не надав.

Позов пред`явлено до спливу шестимісячного строку, встановленого частиною четвертою статті 20 Закону № 875-XII, який обчислюється з 15.04.2026.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Таких витрат позивач не поніс, а сплачений ним судовий збір до переліку, визначеного цією нормою, не входить, у зв`язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 2, 9, 72-77, 80, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 52, код ЄДРПОУ 25005978) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕЛІТА-КР» (50071, Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, м. Кривий Ріг, бульв. Вечірній, 15, код ЄДРПОУ 44984505) про стягнення адміністративно-господарських санкцій - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕЛІТА-КР» (код ЄДРПОУ 44984505) на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (код ЄДРПОУ 25005978) суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2025 рік у розмірі 91 072,39 грн (дев`яносто одна тисяча сімдесят дві гривні 39 копійок).

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез

Оригінал: reyestr.court.gov.ua