Постанова від 15 листопада 2026 р. у справі №546/692/25 — Полтавський апеляційний суд

Суд: Полтавський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про позбавлення батьківських прав

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №546/692/25

Суддя: Бутенко С. Б.

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 546/692/25 Номер провадження 22-ц/814/1917/26Головуючий у 1-й інстанції Зіненко Ю. В. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Дряниці Ю. В., Обідіної О. І.

за участю секретаря: Ракович Д. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кучерявої Тетяни Володимирівни

на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 26 грудня 2025 року у складі судді Зіненка Ю. В.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Виконавчий комітет Шевченківської районної у місті Полтави ради, як орган опіки та піклування, та ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, у якому просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі між собою та після народження дитини припинили фактичні шлюбні відносини, проживають окремо.

Відповідач свої батьківські обов`язки по відношенню до сина не виконує, протягом останнього року жодного разу не контактував із сином, не телефонував та не навідував його ані вдома, ані у дитячому садочку, повністю самоусунувшись від виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини, не бере участі в утриманні і забезпеченні сина всім необхідним.

Фактично дитину виховує як батько та несе тягар батьківської відповідальності чоловік позивача - ОСОБА_3 , з яким вона одружилась 13.09.2024, та який має намір усиновити ОСОБА_5 у подальшому.

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 26 грудня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу при доведеності винної поведінки батька, яка суперечить інтересам дитини, та неможливості зміни такої поведінки, що по справі не встановлено і суду не доведено. Натомість необґрунтоване та передчасне позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Доводи апеляційної скарги є аналогічними позовній заяві та в основному зводяться до факту самоусунення відповідача від виконання батьківських обов`язків відносно сина.

Вказує, що юридично як батько ОСОБА_2 існує лише на папері, проте фактично відсутній у житті дитини взагалі.

Звертає увагу на висновок виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради, як органу опіки та піклування, який визнав за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

Вважає, що саме лише заперечення відповідача проти позову та перерахування коштів на утримання дитини не може розцінюватися як достатня підстава для відмови у задоволенні позовної вимоги про позбавлення батьківських прав, а навпаки є доказом того, що відповідач не виявив інтересу до дитини, та не змінив свого ставлення до сина.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою, другою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

По справі встановлено, що сторони є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі між собою та проживають окремо.

Малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю - ОСОБА_6 та її чоловіком - ОСОБА_3 , з яким позивачка зареєструвала шлюб 13.09.2024.

З 01.09.2023 по 15.11.2024 дитина відвідувала Решетилівський заклад дошкільної освіти ясла-садок «Ромашка» Решетилівської міської ради, станом на 12.06.2025 - Полтавський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 37 «Білосніжка» Полтавської міської ради Полтавської області.

За інформацією з місць дошкільного навчання дитина характеризується позитивно, мати - ОСОБА_1 сумлінно виконує свої батьківськи обов`язки, батько - ОСОБА_2 до життя дитини у дитячому садочку інтересу не проявляв, сина не відвідував, участі у його вихованні не приймав.

Згідно повідомлення КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Полтавської міської ради» з 26.11.2024 дитина спостерігається у лікаря-педіатра ОСОБА_7 , з якою ОСОБА_1 укладено Декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу. Батько хлопчика за час спостереження на огляди з дитиною в амбулаторію не з`являвся, станом його здоров`я не цікавився.

Висновком органу опіки та піклування, затвердженим рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради 07.11.2025 № 228, визнано доцільним позбавлення батька - ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції не погодився із висновком органу опіки та піклування, як недостатньо обґрунтованим, та враховуючи інтереси малолітньої дитини визнав доцільним збереження сімейних зв`язків з рідним батьком, які не є остаточно втраченими, з чим погоджується і судова колегія апеляційного суду.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

У разі ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, такі матір, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав по відношенню до дитини (пункт 2 частини першої статті 164 СК України).

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21, від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, ЄСПЛ вказав, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення батьківських прав, покладено на позивача.

Суд першої інстанції вірно відхилив аргументи позивача, що малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , більше сприймає за батька її теперішнього чоловіка - ОСОБА_3 , що з огляду на вік дитини є цілком природнім, оскільки малолітній син сторін проживає у сім`ї матері та її чоловіка з п`ятирічного віку і у такому ранньому віці саме сімейне оточення та поведінка близьких людей має визначальний вплив на сприйняття дитиною вітчима, як свого батька.

Проте вказана обставина не свідчить про свідоме ухилення відповідача ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків по відношенню до сина, а проживання дитини у сім`ї, що ґрунтується на шлюбі матері з іншим чоловіком, так само, як і особисті відносини між батьками дитини, не повинні впливати на право дитини на належне батьківське виховання як зі сторони матері, так і рідного батька, який залишається у житті дитини, на що вказують наявні у матеріалах справи докази.

За встановлених обставин справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що позбавлення ОСОБА_8 батьківських прав наразі не відповідатиме найкращим інтересам малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що доводами апеляційної скарги представника позивача не спростовується.

Наданий органом опіки та піклування виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, чи наявності з боку батька загрози для дитини, її здоров`я та психічного розвитку, а тому обґрунтовано не врахований судом апеляційної інстанції. Крім того, вказаний висновок не містить доводів щодо відповідності застосування такого крайнього заходу інтересам дитини та необхідності у такий спосіб захисту її прав.

Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини (див. постанову Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23 (провадження № 61-9216св24)).

Оскільки оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів та залишає рішення суду без змін, а апеляційну скаргу представника позивача - без задоволення.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кучерявої Тетяни Володимирівни залишити без задоволення.

Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 26 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді Ю. В. Дряниця

О. І. Обідіна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua