Вирок від 12 листопада 2026 р. у справі №554/9502/21 — Полтавський апеляційний суд

Суд: Полтавський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Умисне тяжке тілесне ушкодження

Дата: 12 листопада 2026 р.

Справа: №554/9502/21

Суддя: Герасименко В. М.

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/9502/21 Номер провадження 11-кп/814/316/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2026 рокум. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого – ОСОБА_2 ,

суддів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем – ОСОБА_5 ,

за участі прокурора – ОСОБА_6 ,

захисників – адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинуваченого – ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12021170420000708 за апеляційними скаргами прокурора Полтавської окружної прокуратури Полтавської області, захисників – адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Шевченківського (Октябрського) районного суду м. Полтави від 06 березня 2023 року,

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, розлученого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 задоволено повністю та стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_11 70000 грн на відшкодування моральної шкоди та 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Цивільний позов прокурора задоволено повністю та стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави в особі Департаменту охорони здоров`я та соціального розвитку Полтавської міської ради витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_11 в сумі 8555 грн 98 коп.

Вирішено питання щодо запобіжного заходу, процесуальних витрат та речових доказів.

Згідно з вироком суду ОСОБА_9 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

07.07.2021 приблизно о 00 годин 40 хвилин ОСОБА_9 , перебуваючи в стані сп`яніння, взяв з собою два гострі кухонні ножі та поблизу четвертого під`їзду будинку № 14 по вул. Великотирнівській м. Полтави, на ґрунті виниклих напередодні неприязних стосунків та сварки, умисно наніс ОСОБА_11 один удар ножем в область тулубу, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння у вигляді проникаючого ножового поранення грудної клітини зліва з пошкодженням міжреберної артерії та гемопневмотораксу зліва.

Перекваліфіковуючи дії ОСОБА_9 з ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України на ч.1 ст. 121 КК України суд зазначив, що під час розгляду справи не було наведено суду переконливих доказів, які б поза розумним сумнівом забезпечували надійне, повне та достовірне встановлення у діях ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України.

На вирок суду прокурор подав апеляційну скаргу, у якій просить вирок суду скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а також неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, ухвалити новий вирок яким засудити ОСОБА_9 за ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України на 8 років позбавлення волі.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що суд, перекваліфіковуючи дії ОСОБА_9 з ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України на ч.1 ст. 121 КК України поклався лише на показання обвинуваченого, який зазначав, що не мав умислу на позбавлення життя потерпілого, тобто лише на суб`єктивне ставлення обвинуваченого щодо вчиненого. Проте у своєму рішенні не надав належу оцінку показанням обвинуваченого, не поставився критично до його показань, з урахуванням інших доказів.

Вважає, що посилання на показання обвинуваченого про відсутність умислу на вбивство не може бути враховано як правдиве, оскільки у своїх показаннях ОСОБА_9 наполягав на перебуванні в стані необхідної оборони, які в судовому засіданні були спростовані стороною обвинувачення. Такі показання обвинуваченого спрямовані на ухилення від покарання.

Більше того в судовому засіданні обвинувачений зазначав, що він не пам`ятає, як наносив ножове поранення і не виключає, що міг це зробити у боротьбі. Отже, якщо обвинувачений не може надати показання стосовно обставин, способу, механізму, локалізації спричинення тілесних ушкоджень, то відповідно не можливо визначити і його інтелектуальні та вольові складові суб`єктивної сторони діяння, тобто як він сам сприймав вчинене діяння, у зв`язку з чим суд не повинен був покласти такі показання обвинуваченого для зміни кваліфікації діяння.

Наголосив, що викладені судом у рішенні показання обвинуваченого мають розбіжності, а саме спершу суд зазначив про відсутність у обвинуваченого умислу на вбивство, а в подальшому вказав про перебування обвинуваченого в умовах необхідної оборони та здійснення захисту від нападу шляхом виставлення вперед руки з ножем для того, щоб відштовхнути потерпілого, які судом відхилені. Тобто вважає, що суд видозмінив та викривив показання обвинуваченого, що стало підставою для безпідставної перекваліфікації.

Суд не взяв до уваги поведінку ОСОБА_9 до правопорушення, а саме стійке бажання помститись за приниження та образу, які він зазнав під час конфлікту біля першого під`їзду будинку, який передував замаху на вбивство. Не враховано, що між першим конфліктом та замахом на вбивство пройшло приблизно 40 хвилин. З чого вбачається, що ОСОБА_9 прийшов додому, привів себе в порядок, взяв ножі та вийшов з ними на вулицю, тобто все обміркував, склав план подальших дій, оцінив свої дії, взяв знаряддя для реалізації помсти, та отримавши безперешкодну можливість наблизився до кривдників.

Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 повідомили, що після конфлікту поблизу першого під`їзду ОСОБА_9 сказав, що він це так не залишить, після чого повернувся через 40 хвилин, та будучи агресивно налаштованим, звернувся до потерпілого.

З показань інспектора патрульної поліції ОСОБА_14 вбачається, що коли він відводив ОСОБА_9 до автомобіля останній розповідав, що після того, як його образили, він взяв ножі і повернувся до тих, хто образив його.

Наявність умислу обвинуваченого вказує і спрямованість його дій саме щодо ОСОБА_11 з яким відбувся конфлікт поблизу першого під`їзду будинку.

Слід звернути увагу і на обрані обвинуваченим ножі, тобто обидва довгі, з довжиною клинка 106 та 122 мм, з гострими вістрями.

Неповно судом надано аналіз способу вчинення кримінального правопорушення. Не оцінено дії обвинуваченого, зокрема показання свідків, які стверджували про рішучість, швидкість та динамічність дій ОСОБА_9 , які були неочікувані для них.

Неповно оцінені судом і письмові докази, зокрема висновки експертів щодо положення потерпілого щодо обвинуваченого та спрямованості раньового каналу, те, що у момент удару лезо ножа трималося вертикально, що є характерним при нанесенні удару зверху-вниз та зліва-направо.

Під час проведення судово-психіатричної експертизи ОСОБА_9 зазначав, що він сам ударив ножем, а не вчиняв інші дії.

Не враховані показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та потерпілого, які зазначили, що вони вже після нанесення удару потерпілому намагалися затримати обвинуваченого, який почав втікати і затримання ОСОБА_9 попередило подальші його дії.

Вважає, що суд безпідставно зазначив у вироку показання, що обвинувачений бачив, що після спричинення удару поряд з потерпілим були інші люди, що вказувало на відсутність загрози життю потерпілого, у той час як в судовому засіданні він давав протилежні показання та йому не було відомо про стан здоров`я потерпілого після нанесеного удару.

Вважає, що твердження суду, що у обвинуваченого поганий зір та темна пора доби перешкодити обвинуваченому бачити присутніх та кому саме він наніс удар, не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.

Отже вважає, що дії ОСОБА_9 необхідно кваліфікувати за ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України.

Окрім цього зазначив, що викладаючи у вироку фактичні обставини, суд безпідставно спростив виклад цих обставин, які детально зазначені у обвинуваченні.

В апеляційній скарзі захисники просять вирок суду скасувати і закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 за ч.1 ст. 121 КК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Свою апеляційну скаргу мотивують тим, що під час судового розгляду не встановлено достатньо доказів для доведення вини ОСОБА_9 в інкримінованому злочині.

Зазначають, що всі свідки стверджували, що вони не бачили ні ножа, ні моменту нанесення ОСОБА_9 ушкоджень ОСОБА_11 . На відео з боді камери поліцейського ОСОБА_14 одразу після події мається запис, на якому зафіксовано, що ОСОБА_16 повідомляв про те, що ніж його, і коли він вдарив обвинуваченого, останній вихватив ніж.

Вважають, що суд не надав належної оцінки показанням обвинуваченого, який стверджував, що він діяв з метою захисту від нападу сторонніх осіб, один з яких дістав ніж, наявність у обвинуваченого множинних саден та синців, те що 07.07.2021 йому з Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області було викликано швидку медичну допомогу та йому була надана невідкладна допомога, встановлено переломи ребер, забій нирок, черепно-мозкову травму, численні синці та садна. Тому вважають, що вказане підтверджує доводи обвинуваченого, що саме на нього було здійснено напад.

Не враховано стан потерпілого на час події, який перебував в стані сильного алкогольного сп`яніння та надавав суду показання, що він в переважній більшості події не пам`ятає.

Вказують, що місце події було оглянуто впродовж години після події, проте слідів крові на місці спричинення удару не виявлено, а нашарування бурого кольору маються на бордюрі зі сторони синьої лавочки в кількості трьох капель.

Зазначають, що ножові поранення були виявлені і у потерпілого, і у свідка ОСОБА_15 , проте експерту на дослідження не ставилося питання щодо походження крові від ОСОБА_15 .

У своїх показаннях обвинувачений зазначав, що він дійсно брав з дому два ножі, один з дерев`яним руків`ям, а інший пилочка з синім руків`ям, проте при відкритті речових доказів в судовому засіданні ніж-пилочка був з чорним руків`ям, що не відповідає показанням обвинуваченого та свідків ОСОБА_15 і ОСОБА_17 .

Вважають, що висновки експертів були виконані неповно, проте суд відмовив у задоволенні клопотань сторони захисту про призначення ряду експертиз та проведення допиту судових експертів для підтвердження чи спростування обставин, з`ясування яких може мати істотне значення.

Стверджують, що протоколи огляду місця події від 07.07.2021 та протокол затримання особи є недопустимими доказами, а інші докази є похідними від вказаних, тому також є недопустимими. При цьому наголошують, що ОСОБА_9 фактично був затриманий о 01 годині ночі 07.07.2021, до нього застосовані кайданки, проте протокол про затримання складено лише о 12.44 год 07.07.2021, у якому час затримання зазначено 08.05 год. Безоплатну правову допомогу було повідомлено про затримання ОСОБА_9 о 09.21 год. Тобто, більш як 9 годин затриманому не було забезпечено право на захист.

Крім цього, апелянти заперечили проти задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_11 , так як вважають стягнуту з обвинуваченого суму необгрунтовано завищеною. При цьому суд не надав оцінку виписці з медичної карти ОСОБА_11 , який лікувався лише 5 днів, після чого самовільно залишив медичний заклад, що свідчить про безпідставне заявлення моральної шкоди в сумі 70000 грн.

Також під час проходження лікування потерпілому було проведено освідування та встановлено алкогольне сп`яніння 2,0 проміле алкоголю в крові. Тому вважають, що висновок психодіагностичного обстеження потерпілого від 09.09.2021 є недопустимим та неналежним доказом, оскільки він виготовлений з порушенням вимог КПК України, а також особою, яка не мала на це права.

Поза увагою суду залишилося і те, що саме ОСОБА_11 створив конфліктну ситуацію і в його діях вбачається кримінальне правопорушення.

Стверджують, що обвинувачення базується на показаннях свідків, які протирічать один одному.

Інші учасники провадження вирок не оскаржували.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу захисники просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора у зв`язку необгрунтованістю та недоведеністю вини ОСОБА_9 .

Заслухавши доповідача, обвинуваченого та захисника в підтримку апеляційної скарги захисників, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисників та просив задовольнити апеляційну скаргу прокурора, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.

За статтею 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Водночас положеннями ст. 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Оцінка доказів, як визначено ст. 94 КПК України, є виключною компетенцією суду, який постановив вирок.

Згідно з положеннями ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його скоєння.

Під час перегляду оскаржуваного рішення в суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_9 від надання показань відмовився.

Як вбачається з доводів апеляційної скарги сторони захисту та наданих суду першої інстанції показань обвинуваченого ОСОБА_9 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнав та пояснив суду, що 06.07.2021 увечері зі своїм знайомим ОСОБА_18 святкував ОСОБА_19 , під час якого вживали алкогольні напої. Біля зупинки «Автовокзал» по вулиці Великотирнівській міста Полтави у дворі будинку № 14, коли виходили з двору, він зіштовхнувся плечима із незнайомцем, між ними виникла сутичка і його побили. Далі він присів на бетонні блоки, закурив і побачив, що ті особи, які його били, сіли у дворі на лавку. Після чого він пішов додому. Вдома помився та виявив, що у нього зник тапок й закінчились цигарки. У цей час йому також зателефонував ОСОБА_18 , проте з ним про зустріч не домовлялись. Взявши для самозахисту два свої кухонні ножі, один з яких саморобний з дерев`яною рукояткою, інший з синьою рукояткою, поклав їх у задній карман та повернувся до тієї компанії, яка перебувала у дворі будинку № 14 по вулиці Великотирнівській, м. Полтави. У них запитав про свій «тапок», але хтось його штурнув і він впав на одне коліно, після чого вихопив з карману один зі своїх ножів, тримаючи який у руці, відштовхнув від себе того хлопця, який ішов на нього, та почав тікати. Коли його наздоганяли, дістав іншого ножа, яким відмахувався, можливо при цьому поранив іншого хлопця і продовжив втечу. Проте його все ж наздогнали, зробили підніжку і затримали.

Тобто з показань обвинуваченого вбачається, що він фактично не заперечує саму подію в ніч з 06 на 07 липня 2021 року, словесну перепалку за його участю у дворі, після якої він пішов додому, взяв свої два кухонні ножа та знову підійшов до осіб, з якими відбувся незадовго до цього конфлікт. Не спростовує і того, що він наносив удари, у тому числі рукою, в якій тримав ніж.

Разом з цим доводи обвинуваченого та висновки суду першої інстанції про відсутність в діянні ОСОБА_9 умислу на спричинення потерпілому смерті, є безпідставними.

Відповідно до судової практики, викладеної у п.п. 4, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», закінчений замах на умисне вбивство особи вчиняється з прямим умислом, коли винна особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. При вирішенні питання про наявність у діях особи умислу на вбивство суд повинен виходити із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховуючи спосіб, знаряддя злочину, локалізацію поранень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного, що передувала події, їх стосунки. При відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим.

Разом із цим, питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

З наданих суду показань потерпілого ОСОБА_11 вбачається, що в ніч з 06 на 07.07.2021, починаючи з 19 години у дворі будинку АДРЕСА_2 , зі своїми знайомими ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_20 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 святкували ОСОБА_19 . Приблизно о 22.23 годині вони пішли до магазину «Улюблений», де придбали товари, а коли повертались у вказаний двір, він зіткнувся у проході плечем з ОСОБА_9 , поряд якого був ОСОБА_18 , внаслідок чого між ними виник словесний конфлікт та з їх боку на них полетіла пляшка з-під пива, після чого між ними виникла тяганина, яка припинилась і вони розійшлись. Далі своєю компанією вони знову сіли на лавку та продовжили святкувати. Через кілька хвилин до них підійшов ОСОБА_9 , після чого він ( ОСОБА_11 ) встав і підійшов до нього, але останній одразу вдарив його ножем у ліву частину грудної клітини й швидко почав тікати. При цьому він, потерпілий, крикнув іншим, що в нападника ніж і його побігли наздоганяти.

Обставини події потерпілим були відтворені під час слідчого експерименту 06.08.2021.

Такі показання потерпілого узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 . При цьому свідок ОСОБА_12 відразу після нанесення ОСОБА_9 . ОСОБА_11 удару, бачив, як потерпілий схопився за груди і в нього була кров. Удар ОСОБА_9 потерпілому бачив також свідок ОСОБА_15 .

Під час слідчих експериментів за участю свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та потерпілого ОСОБА_11 , вони вказували, що всі дії ОСОБА_9 були надзвичайно рішучими, швидкими та динамічними і для них вони були неочікуваними. Коли обвинувачений до них наблизився, вони не бачили в ньому небезпеки, у зв`язку з чим не спостерігали за його діями та не помітили, коли в нього з`явився ніж, яким він без попередження та обговорення несподівано завдав удар потерпілому.

Свідок ОСОБА_14 , який працював поліцейським УПП в Полтавській області, пояснив суду першої інстанції, що в ніч на 07.07.2021 прибув за викликом до автовокзалу по вулиці Великотирнівській м. Полтави, де ОСОБА_18 повідомив, що його товаришу група осіб у дворах нанесла тілесні ушкодження. В подальшому він у дворі одного з будинків по цій вулиці виявив потерпілого ОСОБА_11 з ножовим пораненням, після чого один зі свідків провів його до затриманого ОСОБА_9 на певній відстані, який поводив себе агресивно, мав ознаки алкогольного сп`яніння, біля нього лежали два ножі. Коли підняли ОСОБА_9 , останній повідомив, що на ґрунті образи взяв з дому ножі і наніс удар потерпілому.

Свідки ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , - поліцейські, які були в одному екіпажі з ОСОБА_14 надавали суду першої інстанції аналогічні показання.

При цьому працівникам поліції, які прибули за викликом, на місці події ОСОБА_9 не вказував про його побиття ОСОБА_11 чи іншими особами з їх компанії, а вказав лише про нанесення потерпілому ножового поранення.

З вказаних показань можна зробити висновок, що ОСОБА_9 , після словесного конфлікту з групою осіб, прийшов додому, де взяв два ножі, що не заперечує і сторона захисту, після чого цілеспрямовано підійшов до осіб, з якими відбувся перед цим конфлікт та коли ОСОБА_11 встав з лави на якій сидів, несподівано для потерпілого та оточуючих завдав ножового поранення ОСОБА_11 та відразу ж почав втікати, так як потерпілий закричав і інші особи побігли його наздоганяти.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що словесний конфлікт з ОСОБА_9 , під час якого останній загубив тапок, відбувся не біля лави, де перебували потерпілий та інші очевидці події, а на певній відстані від місця їх перебування. Тому вийшовши з будинку, за ствердженням обвинуваченого, в пошуках тапку, перш за все він повинен був піти на місце словесного конфлікту в пошуках своєї речі. Оскільки події відбувалися в темний час доби, для пошуку втраченої речі, обвинувачений мав би скористатися освітлювальними приладами для пошуку, проте вказаного жоден зі свідків, як і сам обвинувачений, не зазначав. Натомість не вчиняючи жодних дій для пошуку втраченого майна, обвинувачений, вийшовши з будинку з двома ножами, які взяв навмисно, відразу та цілеспрямовано підійшов саме до групи осіб, з якими незадовго до цього відбувся словесний конфлікт.

Твердження сторони захисту, що саме на ОСОБА_9 було здійснено напад, у зв`язку з чим він був вимушений захищатися, не узгоджуються з встановленими судом обставинами. А саме під час першочергового зіткнення приблизно о 23.35 обвинуваченого з ОСОБА_11 будь-якої бійки не було, про що зазначають всі очевидці події. Даний конфлікт завершився та учасники сварки розійшлися. З показань свідка ОСОБА_18 вбачається, що він бачив цю подію, потім приблизно о 23.44 год. 06.07.2021 зателефонував ОСОБА_9 , який вже був вдома, про те, що його побили не казав та не просив викликати йому швидку медичну допомогу. Тобто вказана сутичка між ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та іншими завершилася, і обвинувачений пішов додому. Будучи невдоволеним та обуреним обставинами та подією виниклого конфлікту, ОСОБА_9 , взявши ножі, через проміжок часу, що складає щонайменше 30-40 хвилин, вийшов з дому та навмисно направився до осіб, з якими в нього незадовго до цього відбулася сутичка. Жодного нападу в цей час на ОСОБА_9 не було, а він сам підійшов до ОСОБА_11 та інших. Після того, як ОСОБА_9 та ОСОБА_11 обмінялися кількома фразами, ОСОБА_9 завдав удар ножем потерпілому. Про жодну бійку чи штовханину, окрім обвинуваченого, не зазначає ані потерпілий, ані свідки.

Отже, встановлені судом обставини виключають будь-який захист від посягання, оскільки ОСОБА_9 сам підійшов до компанії осіб та першим завдав удару потерпілому.

Кількість ножів, взятих ОСОБА_9 та подальші його дії, також свідчать про наявність у обвинуваченого умислу саме на спричиненню своєму кривднику шкоди.

Отже, встановлені обставини вказують про спрямованість дій ОСОБА_9 та наявність у нього умислу на вчинення цих дій.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 793 від 16.08.2021 у ОСОБА_11 виявлено: тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння у вигляді проникаючого ножового поранення грудної клітини зліва з пошкодженням міжреберної артерії та гемопневмотораксу зліва, самоспричинення якого виключається. Раньовий канал йде спереду назад, зліва-направо, проходить через міжреберні м`язи, пошкоджує міжреберну артерію, проникає в плевральну порожнину зліва без ушкодження внутрішніх органів.

Відповідно до вказаного висновку, в момент удару лезо ножа перебувало вертикально, що характерно нанесенню удару спереду назад, зліва-направо, та відповідає саме удару, а не відштовхуванню, як про це зазначає обвинувачений. Ножове поранення нанесено з досить достатньою силою, яка діяла переважно в бік потерпілого.

До того ж з показань свідків вбачається, що ОСОБА_9 не розмахував руками з ножем хаотично, а завдав цілеспрямованого удару в ділянку грудної клітини в області серця.

Під час проведення слідчого експерименту за участю з обвинуваченим, ОСОБА_9 демонстрував саме нанесення удару, а не відштовхування. До того ж твердження обвинуваченого, що взяті ним ножі були в задньому кармані, а в момент відштовхування, він витягнув ніж та відштовхнув потерпілого, є нелогічними та не узгоджуються з показаннями потерпілого, свідків та висновкам експертів щодо характеру та локалізації ножового поранення.

Під час проведення судово-психіатричної експертизи у своїх поясненнях ОСОБА_9 також зазначав про нанесення саме удару, а не відштовхування потерпілого.

Про те, що ОСОБА_9 діяв безпосередньо щодо ОСОБА_11 свідчить і те, що саме з ним відбувся першочерговий конфлікт, що також вказує на те, що обвинувачений мав намір завдати удару саме ОСОБА_11 з метою помсти.

Характер та тяжкість завданих ОСОБА_11 тілесних ушкоджень сторона захисту не оспорює, як і те, що обвинувачений міг завдати ножового поранення потерпілому.

Щодо доводів того, що судом не перевірено інформацію про наявність у свідка ОСОБА_15 ножового поранення та відсутність експертних досліджень цього, необхідно зазначити, що відповідно до вимог ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Оскільки обвинуваченому не ставиться в провину нанесення ножового поранення ОСОБА_15 , тому судом не вирішується питання належності слідів крові цьому свідку. Щодо належності слідів крові на місці вчинення та на речових доказах, потерпілому були проведені відповідні експертні дослідження.

За результатами огляду від 04.04.2021 та проведених судово-медичних експертиз №1048 від 04.08.2021, №1049 від 03.08.2021, №1043 від 28.07.2021 одягу (нижньої білизни, шортів, кросівок, куртки) потерпілого ОСОБА_11 встановлено рясні сліди крові, які належать йому.

З протоколу огляду місця події від 07.07.2021 вбачається, що у дворі будинку по вулиці Великотирнівській, 14 м. Полтави, неподалік 4 під`їзду виявлено краплі речовини бурого кольору. Виявлена речовина бурого кольору, згідно з висновками судово-медичних експертиз № 1047 від 04.08.2021, №1045 від 04.08.2021, №1046 від 03.08.2021, №1044 від 28.07.2021, №339 від 03.08.2021 є кров`ю людини, що може походити від ОСОБА_11 .

Вказані докази спростовують доводи сторони захисту про відсутність на місці події слідів крові потерпілого. З огляду на те, що обвинувачений не заперечує факт нанесення потерпілому ножового поранення, а також висновок експерта, який вказав, що після нанесення удару ОСОБА_11 міг рухатися, тому виявлення слідів крові на бордюрі зі сторони синьої лавочки, не виключає їх походження від потерпілого.

Під час огляду місця події 07.02.2021 на відкритій ділянці місцевості по вулиці І. Мазепи, 46 м. Полтави поряд з затриманим ОСОБА_9 виявлено два кухонні ножі, загальною довжиною 21 та 22 см відповідно, зі слідами бурого кольору.

ОСОБА_9 в судовому засіданні суду першої інстанції не заперечував, що ножі, які були вилучені на місці затримання, належать йому, що також повністю узгоджується з його показаннями та свідченнями осіб, які бачили його затриманим на місці події, а також відеозаписами з бодікамер працівників патрульної поліції щодо обставин затримання ОСОБА_9 .

Доводи сторони захисту, що ніж-пилочка, наданий для огляду в суді був з чорним руків`ям, а не темносинім, є безпідставним, оскільки спочатку обвинувачений визнавав, що продемонстрований йому ніж належить йому. Проте в подальшому зазначав, що вилучений на місці події ніж-пилочка з чорним руків`ям, а його ніж був з темносинім.

Колегія суддів звертає увагу, що рукоятка ножа-пилочки темного кольору, про що зазначили всі очевидці події, та в залежності від освітлення кожен може сприймати колір по різному. У зв`язку з цим як свідки, так і обвинувачений можуть сприймати по різному колір рукоятки в залежності від обставин та індивідуального сприйняття. При цьому свідки чітко зазначали форму ножа та його леза і обвинувачений не заперечив ні форму, ні довжину цього ножа, не спростовує, що саме цим ножем було завдано поранення потерпілому, у зв`язку з чим на ножі були виявлені сліди крові ОСОБА_11 . Також в судовому засіданні обвинувачений визнав, що він взяв з дому два ножі, один з яких був ніж-пилочка.

Не знайшли свого підтвердження і доводи сторони захисту про те, що ніж належить свідку ОСОБА_16 , оскільки в судовому засіданні ОСОБА_16 це спростував та суд сприймає показання свідка безпосередньо в судовому засіданні. Інші свідки та потерпілий заперечили наявність у них під час святкування будь-якого ножа що підтвердили під час проведення з ними слідчих експериментів. Не зазначав про наявність у ОСОБА_16 ножа і обвинувачений ОСОБА_9 під час проведення слідчого експерименту за його участю.

Навіть, за версією сторони захисту, при належності ножа ОСОБА_24 чи іншій особі, то вказана обставина не спростовує факту умисного спричинення потерпілому ножового поранення.

За даними судово-цитологічної експертизи № 341 від 18.08.2021, на ножі, вилученому з місця пригоди, виявлено кров людини, яка може походити від потерпілого ОСОБА_11 . Походження крові від ОСОБА_9 виключається.

Можливість виникнення порізу на футболці ОСОБА_11 ножем, вилученим біля ОСОБА_9 підтверджується висновком судової медико-криміналістичної експертизи № 132-МК від 17.08.2021.

Про нанесення ОСОБА_9 удару свідчить протокол слідчого експерименту за його участю. Під час проведення цієї слідчої дії обвинувачений зазначав саме про нанесення удару, а не відштовхування потерпілого, та продемонстрував його, що свідчить про цілеспрямованість удару. А спрямованість удару в область серця та сила удару вказують на наявність умислу на вбивство.

Відсутні підстави і для визнання протоколу затримання ОСОБА_9 від 07.07.2021 та усіх отриманих доказів недопустимими, оскільки ОСОБА_9 був затриманий безпосередньо після вчинення тяжкого злочину, свідки на нього вказали як на особу, яка вчинила злочин, що не спростовується стороною захисту, виявлені на місці затримання ножі обвинувачений визнав своїми. Фактично ОСОБА_9 не заперечує своєї причетності до події. Тому зазначення у протоколі затримання іншого часу фактичного затримання не спростовує його правомірності в цілому. У подальшому йому було забезпечено призначення захисника. Відсутність захисника під час затримання особи в порядку ст. 208 КПК України та під час обшуку затриманого не може вважатися порушенням кримінально-процесуального закону. У зв`язку з цим відсутні підстави вважати недопустимими отримані під час затримання ОСОБА_9 докази.

Висновки експертів є об`єктивними, вмотивованими, науково обґрунтованими, достатньо інформативними, базуються на безпосередньому дослідженні наданих експерту даних та матеріалів і не викликають сумнівів в їх об`єктивності, та відповідають вимогам ст.101 та ст.102 КПК України.

Отже, з досліджених доказів, судом під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_9 після першочергової сутички з ОСОБА_11 , прийшовши додому, заздалегідь спланував напад на потерпілого, завчасно взяв ножі, цілеспрямовано підійшов до ОСОБА_11 , якому несподівано завдав прицільного удару ножем в грудну клітину в області серця, свої дії припинив не добровільно, а у зв`язку з його переслідуванням свідками, після затримання станом потерпілого не цікався. Встановлені обставини свідчать про наявність у обвинуваченого умислу на вбивство потерпілого, як і поведінка обвинуваченого під час події та його висловлювання, зокрема і щодо свідків.

З огляду на вказане, доводи прокурора щодо безпідставної перекваліфікації дій обвинуваченого з ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України є обгрунтованими.

Отже, колегією суддів під час апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_9 07.07.2021 приблизно о 00 годин 40 хвилин, перебуваючи в стані сп`яніння, взявши з собою два гострі кухонні ножі, з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на умисне вбивство, поблизу четвертого під`їзду будинку № 14 по вул. Великотирнівській м. Полтави, на ґрунті виниклих напередодні неприязних стосунків та сварки, з метою спричинення смерті, умисно наніс ОСОБА_11 один удар ножем в область тулубу, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння у вигляді проникаючого ножового поранення грудної клітини зліва з пошкодженням міжреберної артерії та гемопневмотораксу зліва.

В подальшому, виконавши усі дії, які вважав необхідними для досягнення бажаного результату, а саме настання смерті ОСОБА_11 , намагаючись уникнути свого затримання, почав тікати з місця події. Тобто свої наміри ОСОБА_9 не довів до кінця з причин, які не залежали від його волі у зв`язку з своєчасним наданням ОСОБА_25 необхідної медичної допомоги.

Таким чином, ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України, а саме закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_11 , яке не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі.

При призначенні покарання, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме особливо тяжкого злочину, особу обвинуваченого, який не судимий, позитивні характеристики, наявність на утриманні неповнолітньої дитини.

Обставинами, що пом`якшують покарання колегія суддів визнає вчинення злочину вперше та наявність на утриманні неповнолітньої дитини.

Обставина, що обтяжують покарання: вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Згідно зі ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності збільшення обсягу обвинувачення та у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Враховуючи встановлені під час апеляційного розгляду обставини, наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_9 покарання з реальним відбування в умовах виправної установи.

Відсутні підстави і для зменшення розміру моральної шкоди, стягнутої судом на користь потерпілого.

Відповідно до вимог ст. 23 ч. 2, ст. 1167 ЦК України, моральна шкода заподіяна особі підлягає відшкодуванню, якщо шкода заподіяна знівеченням або ушкодженням здоров`я. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, які фізична особа зазнала внаслідок знівечення або пошкодження здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, його майнового стану, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення.

Зі статті 23 ЦК України вбачається, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого – спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Встановивши доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненому злочині, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги потерпілого щодо стягнення моральної шкоди і стягнув із обвинуваченого завдану злочинними діями моральну шкоду, розмір якої визначив в сумі 70000 грн. на користь ОСОБА_11 .

При цьому, судом було встановлено та враховано, що діями ОСОБА_9 потерпілому ОСОБА_11 було завдано моральну шкоду, яка виразилася у фізичному болі, фізичних та душевних стражданнях у зв`язку з отриманими травмами та лікуванням, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Кількість днів перебування потерпілого на стаціонарному лікуванні не змінюють тяжкість тілесного ушкодження та не зменшують завдану моральну шкоду.

Тому, стороною захисту не наведено переконливих доводів для зменшення стягнутої місцевим судом суми моральної шкоди.

З огляду на викладене вище, розмір стягнутої моральної шкоди було визначено, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням фізичних та моральних страждань потерпілого та конкретних обставин справи.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисників не підлягає задоволенню, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового вироку.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу захисників – адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора Полтавської окружної прокуратури Полтавської області задовольнити.

Вирок Шевченківського (Октябрського) районного суду м. Полтави від 06 березня 2023 року щодо ОСОБА_9 – скасувати в частині кваліфікації дій та призначеного покарання.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України та призначити покарання у виді 8 років позбавлення волі.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, що тримається під вартою, - в той самий строк, з дня отримання копії вироку.

СУДДІ:

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4

Оригінал: reyestr.court.gov.ua