Суд: Волинський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 12 листопада 2026 р.
Справа: №170/229/26
Суддя: Федонюк С. Ю.
Справа № 170/229/26Головуючий у 1 інстанції: Жевнєрова Н. В.
Провадження № 22-ц/802/1288/26 Доповідач: Федонюк С. Ю.
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 листопада 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Федонюк С. Ю.,
суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 , поданою в її інтересах представником ОСОБА_2 , на рішення Шацького районного суду Волинської області від 23 червня 2026 року,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2026 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду із даним позовом, який мотивувано тим, що 04 березня 2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 за допомогою вебсайту ( navse.sn.ua) було укладено електронний договір про надання кредиту № 1521-2911.
Згідно з умовами кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб у розмірі 13800 грн зі строком кредитування на 300 календарних днів, базовий період 14 днів, з комісією за видачу кредиту 20 % від суми кредиту, зі стандартною процентною ставкою 1,00 % в день та зниженою процентною ставкою 0,90 % в день.
ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконало взяті на себе зобов`язання у повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору шляхом перерахування коштів на зазначений нею картковий рахунок.
Позивач зазначав, що свої зобов`язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 27 березня 2026 року загальний розмір заборгованості становить 64 666,80 грн, з яких: 13 800 грн - заборгованість за тілом кредиту, 41206,80 грн - заборгованість за процентами, 6900 грн - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України, та 2760 грн заборгованості з комісії, яку позивач просив стягнути на свою користь і відшкодувати судові витрати.
Рішенням Шацького районного суду Волинської області від 23 червня 2026 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1521-2911 від 04 березня 2025 року у розмірі 64666,80 грн та 2662,40 грн судового збору.
Не погодившись із даним рішенням суду, відповідачка ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати це рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному розмірі.
Зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про укладення сторонами кредитного договору, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів його укладення відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Також вважає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження перерахунку коштів саме на її рахунок.
Апелянт посилається на п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», за яким несправедливими є умови про сплату споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості) у разі невиконання зобов`язань за кредитним договором, оскільки тіло кредиту становить лише 13 800 грн.
На думку апелянта, суд першої інстанції також не надав оцінки тому факту, що позивачем було нараховано комісію у розмірі 2760 грн, що є незаконним та суперечить практиці Верховного Суду. Крім цього, вважає, що необґрунтованими є і вимоги позивача про стягнення заборгованості за процентами в розмірі 41206,80 грн, а також і в розмірі 6900 грн за ст. 625 ЦК України.
12 жовтня 2026 року до Волинського апеляційного суду через систему «Електронний суд» представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» Богданова В. С. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
В обґрунтування відзиву зазначає, що в кредитному договорі № 1521-2911 від 04 березня 2025 року сторонами було погоджено умови щодо розміру процентів, порядку їх нарахування та строку кредитування і відповідач погодилась з такими умовами, підписавши договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором A0630.
Вказувала, що умовами кредитного договору, додатками до нього визначено порядок повернення кредиту та черговість погашення заборгованості. При цьому, відповідач правом споживача відмовитися в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористалася та продовжувала користуватися кредитом на погоджених між сторонами умовах. Крім того, включення до тексту кредитного договору та додатків до нього умов про сплату відповідачем комісії за надання кредиту і подальше нарахування товариством зазначеної комісії та витребування її від відповідача є законним та обґрунтованим, оскільки вони базуються на чинних нормах спеціального законодавства України.
Зазначає, що ОСОБА_1 підписала кредитний договір з додатками, які містять умови щодо встановлення процентів та комісії за надання кредиту, що свідчить про її обізнаність щодо включення їх до загальних витрат за кредитним договором. Звертає увагу на те, що Закон України «Про споживче кредитування» прямо передбачає право кредитодавця встановлювати комісію. Відповідно, умови кредитного договору повністю узгоджуються із законодавством і не можуть вважатися недобросовісними. Відповідач, підписуючи кредитний договір, а також додатки до нього, погодилася з їх умовами, тому вимоги товариства є правомірними.
Звертає увагу і на те, що чинна норма Закону України «Про споживче кредитування», яка також діяла на дату укладання договору з відповідачкою, і яка передбачає звільнення від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань, не застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені за межами періоду, що встановлений п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», тобто з 23 січня 2024 року, тому товариство мало всі підстави для нарахування та витребування від відповідача сплати інших платежів за прострочення виконання зобов`язання, в тому числі процентів, передбачених ст. 625 ЦК України, якщо умовами договору передбачена сплата таких платежів. Оскільки договір укладений поза межами періоду, на який поширюється звільнення від відповідальності, передбачене Законом України «Про споживче кредитування», положення про звільнення боржника від відповідальності не підлягають застосуванню.
Відтак, вважає,що товариство має законні та обґрунтовані підстави для нарахування та стягнення з відповідачки процентів, передбачених ст. 625 ЦК України, як способу захисту порушеного грошового зобов`язання. Крім того, згідно з розрахунком заборгованості товариством не здійснювалося нарахування (штрафу, пені) за порушення умов договору, а відтак і відсутні порушення норм закону, що визначені в п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Також покликається на те, що умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи, виходячи з ціни позову – 64666,80 грн.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду змінити з таких підстав.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт існування між сторонами кредитних правовідносин, зокрема, отримання кредитних коштів відповідачем, попереднє підписання кредитного договору та ознайомлення з його умовами, в результаті чого боржник взяла на себе зобов`язання з повернення кредиту, які вона не виконала в повному обсязі, тому позов слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1521-2911 у розмірі 64666,80 гривень.
Повністю погодитись із таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може з наступних підстав.
Згідно зі статтями 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Судом першої інстанції встановлено, що 04 березня 2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 за допомогою вебсайту navse.sn.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ "Укр Кредит Фінанс", було укладено електронний договір про надання кредиту №1521-2911.
За умовами даного договору відповідачу надано кредит у розмірі 13800 грн зі строком кредитування на 300 календарних днів, базовий період - 14 днів, з комісією за видачу кредиту - 20 % від суми кредиту, зі стандартною процентною ставкою - 1,00 % в день та зниженою процентною ставкою - 0,90 % в день.
Кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.2. цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.
Обумовлено, що позичальник використовує для отримання коштів особистий електронний платіжний засіб НОМЕР_1 (п.13).
Строк кредитування - 300 днів з моменту перерахування коштів, дата повернення (виплати) кредиту - 28.12.2025 (п.4.10 договору).
Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту (якщо п. 4.7. цього договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту). Тип процентної ставки за користування кредитом - фіксована. Процентна ставка за користування кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у цьому договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за зниженою процентною ставкою. Надана клієнту в межах програми лояльності знижена ставка діє і залишається незмінною протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання позичальником умов, за яких позичальнику надається можливість сплати процентів за зниженою процентною ставкою, передбачених п. 10.2. цього договору.
Тип комісії - одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту.
Базовий період складає 14 календарних днів. Стандартна процентна ставка становить 1,00% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за зниженою процентною ставкою).
Знижена процентна ставка становить 0,90% за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору. Позичальник здійснює сплату процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою з першого дня користування кредитом протягом усього періоду дії договору за умови, якщо позичальник своєчасно і в повному обсязі сплачує проценти за користування кредитом, комісію за видачу кредиту та повертає кредитодавцю отриманий кредит згідно з графіком платежів за зниженою ставкою (який є додатком 2 до цього договору). У разі несплати позичальником цих сум або частини суми кредиту не пізніше останнього дня будь-якого базового періоду, з наступного дня подальше нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою до дати повного погашення позичальником заборгованості зі сплати процентів, комісії за видачу кредиту та суми кредиту, включно з тою, обов`язок дострокового погашення якої у позичальника виникає у зв`язку із простроченням сплати процентів та/або комісії (включаючи дату погашення заборгованості) (п.4.3, 4.4, 4.6, 10.2).
Комісія за видачу кредиту становить 20 % від суми виданого кредиту (п.4.7).
Вказаний договір укладено відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» шляхом його підписання позичальником одноразовим паролем «А0630» разом з Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) та позивачем в особі директора ОСОБА_3 кваліфікованим електронним підписом директора кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу (п.13 Договору «Реквізити сторін).
Судом установлено, що позивач виконав свою частину умов кредитного договору в повному обсязі.
ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» своїм листом повідомило ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування коштів у сумі 13800 грн за договором № 1521-2911 від 04.03.2025 на зазначену відповідачем у договорі картку.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно зі статтею 64 ЦПК України докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підтвердження укладення кредитного договору № 1521-2911 від 04 березня 2025 року та додатків до нього між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 позивач надав відповідні докази. Договір та додатки до нього підписані електронними підписами одноразовими ідентифікаторами, які відповідно до вимог чинного законодавства були власноручно введені відповідачем для електронних підписів, у відповідності до вимог частин 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомилася та погодилася з умовами договору та додатками, а тому сторони досягли всіх істотних умов та уклали в належній формі спірний кредитний договір.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанова Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 904/1017/20).
Суд першої інстанції правильно встановив, що позивачем доведено факт укладення електронного кредитного договору.
Обставини перерахування кредитних коштів позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, доведена позивачем шляхом долучення до справи відповідної довідки та квитанції про перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи 1521-2911.
Натомість, апелянтом на спростування факту перерахування коштів або ж про неналежність їй вказаної картки НОМЕР_1 ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, не надано жодного доказу. Тому з огляду на наведене, доводи апеляційної скарги в цій частині спростовуються зазначеними матеріалами справи.
Отже, доводи апеляційної скарги відповідача про недоведеність позивачем факту укладення договору та перерахування на її рахунок кредитних коштів спростовано названими доказами.
Станом на 27 березня 2026 року позивач нарахував заборгованість відповідача за договором у загальному розмірі 64666,80 грн, з яких: 13800 грн -заборгованість за тілом кредиту, 41206, 80 грн - заборгованість за процентами, 6900 грн - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України та заборгованість за комісією - 2760 грн.
Вирішуючи даний спір, апеляційний суд виходить із того, що умови кредитного договору відповідачем належним чином та у строк не виконані, відповідач отримала кредит у сумі 13800 грн, які нею повернуті не були і проценти за користування кредитом не сплачені.
В той же час, посилання в апеляційній скарзі на те, що розмір нарахованих відсотків та комісії є неспівмірними та суперечать принципам справедливості, добросовісності та розумності, апеляційний суд не може взяти до уваги, оскільки відповідач, укладаючи цей кредитний договір, погодилася на умови, передбачені ним, у тому числі, щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами, та сплати комісії за надання кредиту, що є чіткими, зрозумілими та нарахованими позивачем за умовами кредитного договору в межах строку дії договору.
Апеляційний суд звертає увагу, що згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладення договору) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори з споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
Однак, умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.
В розділі 12 кредитного договору зазначено, що позичальник підтверджує, що договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови договору та надання кредиту. Укладаючи цей договір, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомилася з Правилами на вебсайті кредитодавця, повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись умов цього договору, а тому добровільно та свідомо укладає договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним (п.11.1 договору).
Пунктом 12.9.1. договору передбачено, що до укладення договору позичальник уважно ознайомилася з текстом цього договору та Правилами, а також отримала від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема ч. 2 та 5 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ст. ст. 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на вебсайті кредитодавця, що забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.
Згідно із п. 12.9.2. договір не суперечить будь-яким договірним обмеженням, що є обов`язковими для позичальника.
Таким чином, відповідач погодила розмір процентів, підписуючи кредитний договір на визначених у ньому умовах.
Аналіз укладеного договору дозволяє зробити висновок, що сторони погодили процентні ставки за користування кредитом, отже колегія суддів вважає необгрунтованим посилання скаржника на неспівмірність нарахованих відсотків, оскільки проценти за користування кредитом визначено відповідно до ст. ст. 1048, 1056-1 ЦК України, такі є узгодженими сторонами договору.
Заперечуючи проти розміру заборгованості за відсотками, сторона відповідача не надала доказів звернення до позивача чи з вимогою про перерахунок заборгованості, чи з позовом про недійсність окремих умов договору. Також власного розрахунку до суду не представила, клопотань про проведення експертизи для встановлення правильності нарахування заборгованості ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції, сторона відповідача не подавала.
Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
У ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22, постанова від 07.09.2026 у справі 552/672/23).
Договір або його окремі пункти недійсними не визнані, а тому відповідно до презумпції правомірності правочину підлягають виконанню сторонами.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 13800 грн, заборгованість за простроченими процентами в розмірі 41206,80 грн та заборгованість за комісією – 2760,00 грн, що в загальному розмірі становить 57766,80 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 6900 грн, то суд доходить висновку про відмову в цій частині позову з огляду на таке.
Згідно із пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, а в подальшому його дія неодноразово продовжувалася. Дія воєнного стану в Україні наразі триває.
Оскільки проценти річних на підставі ст.625 ЦК України в даній справі нараховані в період дії в Україні воєнного стану, то відповідач на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільняється від обов`язку їх сплати.
Посилання позивача на те, що нарахування на підставі ст. 625 ЦК України є правомірними, оскільки положення Закону України «Про споживче кредитування» є спеціальними і не містить обмежень щодо відповідних нарахувань та що зазначені нарахування не є неустойкою в розумінні штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права кредитора, відхиляються апеляційним судом з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (ч. 1 ст. 5 ЦК України).
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Однак, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, установлених договором або актами цивільного законодавства.
Зміст і суть відносин між сторонами у цій справі - це виконання позичальником грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем).
Сторони вправі в умовах договору обумовлювати сплату коштів, передбачених ст. 625 ЦК України, але зобов`язані враховувати положення основного акта цивільного законодавства - ЦК України, яким визначено, що в період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.
Виходячи з наведеного, дослідивши обставини справи і давши їм правову оцінку, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 6900 грн.
Разом з тим, щодо стягнення комісії за надання кредиту, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням кредиту, в тому числі комісії за розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за надання кредиту.
На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Правила про споживчий кредит).
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
В даній справі міститься графік платежів як додаток до кредитного договору, де вказано одноразову комісію за надання кредиту в розмірі 2760 грн, а також комісія передбачена умовами самого договору (пункти 2.3.,4.7.), який підписаний відповідачем.
Оскільки суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, стягнув із відповідачки загальну суму заборгованості в розмірі 64666,80 грн, помилково включивши суму заборгованості за простроченими процентами на підставі ст. 625 ЦК України, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції, частково задовольнивши позовні вимоги та стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 57766, 80 грн, з яких 13800 грн - заборгованість за тілом кредиту, 41206,80 грн - заборгованість за простроченими процентами та 2760 грн - заборгованість за комісією.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З урахуванням зазначеного рішення Шацького районного суду Волинської області від 23 червня 2026 року необхідно змінити, частково задовольнивши позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс».
Згідно з ч. 13 ст. 141 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги після апеляційного перегляду задоволено частково - на 89,3%, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір за подання позовної заяви до суду першої інстанції у розмірі 2377,52 грн.
За таких обставин, апеляційна скарга після апеляційного перегляду задоволена частково - на 10,7%, а тому з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції у розмірі 427,36 грн.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1950,16 грн (2377,52 грн – 427, 36 грн).
За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою ухвалення постанови у даній справі є 13 листопада 2026 року, тобто дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 268 ч. ч. 4, 5, 367, 369, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , подану в її інтересах представником Зачепіло Зоряною Ярославівною, задовольнити частково.
Рішення Шацького районного суду Волинської області від 23 червня 2026 року в даній справі змінити в частині розміру стягнутої кредитної заборгованості, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Укр Кредит Фінанс" заборгованість за кредитним договором №1521-2911 від 04.03.2025 в розмірі 57766,80 гривень (п`ятдесят сім тисяч сімсот шістдесят шість гривень 80 копійок), яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 13 800 гривень (тринадцять тисяч вісімсот гривень); заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 41 206,80 гривень (сорок одна тисяча двісті шість гривень 80 копійок) та заборгованості з комісії в розмірі 2760 гривень (дві тисячі сімсот шістдесят гривень).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Укр Кредит Фінанс" судовий збір в розмірі 1950,16 грн (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят) гривень 60 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий суддя
Судді
Оригінал: reyestr.court.gov.ua