Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: соціального захисту (крім соціального страхування), з них
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №160/2754/26
Суддя: Кучугурна Наталія Вікторівна
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2026 рокуСправа № 160/2754/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене листом від 13.12.2025 № 7/10016, яким відмовлено позивачеві у видачі посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який помер під час проходження служби;
зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 видати ОСОБА_1 посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який помер під час проходження військової служби відповідно до форми і порядку, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 року № 379 «Про посвідчення членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що її чоловік проходив військову службу у Збройних Силах України. Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 490 від 04.07.2023 її чоловік був виключений із списків особового складу військової частини за станом здоров`я. Після лікування 06.11.2023 чоловікові була встановлена інвалідність III групи і захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби. ІНФОРМАЦІЯ_3 чоловік ОСОБА_1 помер. Відповідно до протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку № 2025-0725-1136-4000-3 від 25.07.2025 був встановлений причинний зв`язок захворювання, яке призвело до смерті штаб сержанта ОСОБА_2 : захворювання, яке призвело до смерті та причина смерті, так, пов`язані з проходженням військової служби. Позивач звернулася до відповідача із листом, в якому просила надати посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти. Листом № 7/10016 від 13.12.2025 відповідач відмовив у видачі посвідчення, з чим позивач не погоджується, тому і звернулась з цим позовом до суду.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/2754/26 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі; призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Згідно з довідками про доставку електронного листа, позовна заява та ухвала про відкриття провадження у справі були доставлені до електронного кабінету відповідача.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався і не повідомив поважності причин його неподання, тому з огляду на положення ч.6 ст.162 КАС України, суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 22.01.2011 Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області.
ОСОБА_2 проходив військову службу у Збройних Силах України.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 490 від 04.07.2023, копія витягу з якого надана до матеріалів справи, ОСОБА_2 звільнений у відставку відповідно до підпункту «б» пункту третього частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби: непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку).
06.11.2023 ОСОБА_2 була встановлена інвалідність III групи і захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .
Відповідно до протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку № 2025-0725-1136-4000-3 від 25.07.2025 був встановлений причинний зв`язок захворювання, яке призвело до смерті штаб сержанта ОСОБА_2 , 1970 року народження: захворювання, яке призвело до смерті та причина смерті, так, пов`язані з проходженням військової служби.
Позивач звернулася до відповідача із листом, в якому просила надати посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти.
У відповідь на це звернення відповідач листом № 7/10016 від 13.12.2025 повідомив таке.
Видача посвідчень члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби здійснюється з чітким дотриманням норм Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі по тексту Закон) та вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 №379, зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2023 №1366, якою затверджено Порядок видачі посвідчень членів сімей, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (далі по тексту -- Порядок).
В Порядку зазначено, що підставою для видачі посвідчення є: витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв`язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу.
В наданих документах, доданих до заяви від 09.12.2025, відсутній витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв`язку із смертю. Як слідує з документів, а саме зі свідоцтва про смерть, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 04.07.2023 року №490 штаб-сержант ОСОБА_2 звільнений у відставку 04.07.2023, тобто на час смерті не проходив військову службу. Відповідно дія Закону на позивача не поширюється і видати позивачеві посвідчення зазначене вище немає законних підстав.
Позивач не погоджується з такою відмовою, тому і звернулась з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 12.03.1992 №2232-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України №2232-ХІІ).
Статтею 40 Закону України №2232-ХІІ установлено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII з наступними змінами та доповненнями, у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України № 2011-XII) дія цього Закону поширюється, зокрема на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Пунктом 2 названої статті встановлено, що дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження.
Згідно з пунктом 6 статті 18 Закону України №2011-XII вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом.
Пунктом 13 статті 14 Закону України №2011-ХІІ закріплено, що особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 №379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками №1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий військовим комісаріатом.
Пунктом 2 Порядку №379 закріплено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Законом України №2011-ХІІ.
Відповідно до пункту 3 Порядку №379 підставою для видачі посвідчення є: витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв`язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу; свідоцтво про смерть військовослужбовця або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім; документ про причини та обставини смерті військовослужбовця (відповідний наказ (витяг із наказу), акт проведення розслідування, довідка про обставини травми (поранення, контузія, каліцтво) тощо), який підтверджує, що військовослужбовець загинув (помер) не внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або що загибель (смерть) сталася не внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; постанова військово-лікарської комісії (крім випадків, коли військовослужбовець пропав безвісти).
За приписами пункту 4 Порядку №379, посвідчення видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби.
Згідно з пунктом 5 Порядку №379 для отримання посвідчення особа із числа зазначених у пункті 4 цього Порядку (далі - заявник) звертається особисто або через свого представника із заявою (в довільній формі) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця Збройних Сил або Держспецтрансслужби, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.
Відповідно до пункту 11 Порядку №379 посвідчення не видається в тому разі, коли військовослужбовець загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
Верховний Суд у постанові від 09.06.2021 у справі № 813/4346/17 зробив висновок, що зі змісту постанови № 379 від 28.05.1993 вбачається, що вона встановлює лише форму та порядок видачі посвідчень на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.
Натомість ст. 3 Закону №2011-XII визначено перелік осіб, які мають право на отримання таких посвідчень.
Статтею 14 Закону № 2011-ХІІ визначені пільги військовослужбовцям та членам їх сімей, зокрема ч. 10 цієї статті встановлено, що військовослужбовці та члени їх сімей, які мають право на пільги, гарантії та компенсації відповідно до цього Закону, користуються пільгами, гарантіями та компенсаціями, встановленими для громадян України законами та іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями органів місцевого самоврядування. Якщо такі особи одночасно мають право на отримання однієї і тієї ж пільги, гарантії чи компенсації з кількох підстав, то їм надається за їх вибором пільга, гарантія чи компенсація тільки з однієї підстави, крім випадків, передбачених законами.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать: сім`ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва), одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.
Отже, зміст статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дає підстави для висновку, що чинність цього Закону поширюється, зокрема, на сім`ї військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби під час воєнних дій та конфліктів.
Такого висновку дійшов Верховний Суду у постанові від 10 вересня 2021 року у справі №569/10352/16-а.
Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що ОСОБА_2 , який є чоловіком ОСОБА_1 (позивача у справі), проходив військову службу у Збройних Силах України.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 490 від 04.07.2023, ОСОБА_2 звільнений у відставку відповідно до підпункту «б» пункту третього частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби: непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку).
При цьому, суд враховує, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан, який продовжує діяти і дотепер.
Отже, позивач проходив військову службу під час військової агресії російської федерації проти України.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .
Відповідно до протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку № 2025-0725-1136-4000-3 від 25.07.2025 був встановлений причинний зв`язок захворювання, яке призвело до смерті штаб сержанта ОСОБА_2 , 1970 року народження: захворювання, яке призвело до смерті та причина смерті, так, пов`язані з проходженням військової служби.
Таким чином, ОСОБА_2 є військовослужбовцем, який помер через захворювання, яке пов`язане із проходженням військової служби.
З огляду на викладене, а також те, що позивач відноситься до осіб, визначених підпунктом 2 пункту 1 статті 3 Закону №2011-XII (як дружина померлого військовослужбовця, яка не взяла інший шлюб), суд дійшов висновку, що вона має право на отримання посвідчення у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.1993р. №379.
Таким чином, відповідач протиправно відмовив позивачу у видачі посвідчення члена сім`ї померлого військовослужбовця, а тому належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача видати ОСОБА_1 посвідчення, форма і порядок видачі якого встановлена постановою Кабінету Міністрів України «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» від 28.05.1993 № 379.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд зазначає, що позовна заява у цій справі є такою, що підлягає задоволенню.
Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладені норми, а також задоволення позовної заяви, суд зазначає про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору у розмірі 1331,20 грн.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене листом від 13.12.2025 № 7/10016, яким відмовлено ОСОБА_1 у видачі посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який помер під час проходження служби.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 видати ОСОБА_1 посвідчення, форма і порядок видачі якого встановлена постановою Кабінету Міністрів України «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» від 28.05.1993 № 379.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суддя Н.В. Кучугурна
Оригінал: reyestr.court.gov.ua