Рішення від 15 листопада 2026 р. у справі №160/23215/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №160/23215/26

Суддя: Юрков Едуард Олегович

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2026 рокуСправа № 160/23215/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ" до Південно-Східної митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

УСТАНОВИВ:

03 серпня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ" до Південно-східної митниці з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 06.07.2026 №UA110130/2026/000066/1.

В обґрунтування позову ТОВ «ЕЛІТ» зазначає, що рішення Південно-Східної митниці про коригування митної вартості товарів від 06.07.2026 №UA110130/2026/000066/1 є протиправним, оскільки для митного оформлення товариство надало всі необхідні документи, які підтверджують ціну придбаного товару та витрати на його транспортування до митного кордону України. Зокрема, подано зовнішньоекономічний контракт, інвойс, банківські документи SWIFT, коносамент, договір транспортного експедирування, рахунки, довідку про транспортні витрати та автотранспортну накладну. На думку позивача, ці документи у сукупності містили достатні відомості для визначення митної вартості за основним методом — за ціною договору. Позивач стверджує, що наведені митницею підстави для витребування додаткових документів не свідчать про недостовірність заявленої митної вартості. Зауваження щодо маркування товару, сертифіката якості, засвідчення декларації відповідності та надання покупцю ексклюзивних прав на продаж товару в Україні не доводять неправильності його ціни або неповноти складових митної вартості. Так само, на переконання товариства, посилання на порушення строків поставки та передбачені контрактом штрафні санкції не підтверджують зміни фактично сплаченої чи належної до сплати вартості товару. Подані SWIFT-повідомлення позивач вважає належними документами, що підтверджують оплату за контрактом. Щодо транспортної складової позивач зазначає, що фактично понесені витрати на перевезення та обробку вантажу підтверджені поданими документами й ураховані при визначенні митної вартості. Витрати на демередж, детеншн, огляд та рентген не виникали, а тому підстав для їх включення до митної вартості не було. Вартість оформлення документів за межами України, зокрема Т1, за твердженням позивача, вже включена до вартості транспортно-експедиційних послуг. Товариство також заперечує обов`язковість застосування Методичних рекомендацій, затверджених наказом Мінтрансу від 05.02.2001 №65, оскільки вони мають рекомендаційний характер і стосуються обліку та калькулювання собівартості перевезень. Таким чином, позивач вважає, що митниця не обґрунтувала наявності розбіжностей, які впливають на числові значення митної вартості, та не довела неможливості її визначення за ціною договору. Саме лише ненадання додаткових документів, на його думку, не є достатньою підставою для коригування за умови достатності вже поданих доказів. Посилаючись на порушення вимог статей 53, 54 Митного кодексу України та додаткову сплату митних платежів у розмірі 125 203,31 грн

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2026 відкрито провадження у адміністративній справі №160/23215/26; призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

21.08.2026 року до суду від Південно-Східної митниці надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого зазначено, що В обґрунтування відзиву Південно-Східна митниця зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів прийняте правомірно, оскільки подані ТОВ «ЕЛІТ» документи містили розбіжності та не підтверджували всіх числових значень складових митної вартості. За твердженням відповідача, це зумовило обґрунтовані сумніви щодо можливості застосування основного методу визначення митної вартості — за ціною договору.

Митниця вказує на невідповідності між умовами контракту та відомостями про якісні характеристики товару. Зокрема, контракт передбачав відповідність товару стандартам країни походження, тоді як на упаковці містилося маркування про відповідність преміальним італійським стандартам. Наданий сертифікат якості, на думку відповідача, не дозволяв ідентифікувати його з оцінюваним товаром, а декларація відповідності була засвідчена продавцем, а не виробником. Водночас у комерційних і товаросупровідних документах були відсутні відомості про торговельну марку. Відповідач наголошує, що якісні характеристики, виробник, торговельна марка та репутація товару впливають на його вартість і мають значення для порівняння з іншими поставками.

Окремо митниця посилається на те, що продавець товару не є його виробником, проте надав позивачу ексклюзивні права на продаж і дистрибуцію товару в Україні. На переконання відповідача, участь посередника може зумовлювати додаткові витрати, зокрема посередницьку винагороду, а ексклюзивні права можуть супроводжуватися спеціальними знижками, вплив яких на заявлену ціну потребував перевірки. Щодо підтвердження оплати відповідач зазначає, що поданий банківський документ SWIFT не відповідав вимогам постанови Правління НБУ від 28.07.2008 №216, а призначення платежу містило посилання на контракт, тоді як ціна конкретної партії визначалася інвойсом. Крім того, митниця звертає увагу на порушення передбаченого контрактом строку поставки товару та наявність умови про сплату продавцем штрафу за таке порушення. Стосовно транспортної складової митниця стверджує, що декларант не надав зазначеного в коносаменті договору морського перевезення та не підтвердив у повному обсязі витрати, пов`язані з доставкою товару на умовах FOB Ningbo. Зокрема, відповідач посилається на невідображення витрат на незворотну тару, демередж, детеншн, огляд, рентген та оформлення документів за межами України, включаючи Т1. Посилаючись на статтю 58 Митного кодексу України та Методичні рекомендації, затверджені наказом Мінтрансу від 05.02.2001 №65, митниця обґрунтовує необхідність перевірки повноти включення транспортних, експедиторських, страхових і посередницьких витрат до митної вартості. Відповідач зазначає, що декларанту були надіслані повідомлення із зазначенням виявлених розбіжностей та переліку додаткових документів, а також проведені консультації щодо визначення митної вартості. Однак 06.07.2026 декларант повідомив про відмову від подання додаткових документів і просив завершити митне оформлення. На думку митниці, виявлені сумніви залишилися документально не спростованими, що унеможливило застосування основного методу. Неможливість застосування методів за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів відповідач пояснює відсутністю необхідної інформації, а методів віднімання та додавання вартості — відсутністю відповідних документально підтверджених даних. Тому митниця застосувала резервний метод, використавши відомості митної декларації від 17.06.2026 №26UA500500021177U9 щодо ввезення шпалер китайського виробництва, та визначила митну вартість на рівні 3,07 дол. США за кілограм. Вважаючи процедуру коригування дотриманою, відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю.

26.08.2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив у якій зазначає, що відповідач фактично повторює підстави, викладені в оскаржуваному рішенні, проте не спростовує доводів позову та не надає належних доказів недостовірності заявленої митної вартості. На переконання позивача, спір між сторонами стосується переважно юридичної оцінки обставин та правильності застосування митного законодавства. Позивач наполягає, що надав усі передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи, необхідні для підтвердження митної вартості. Зауважує, що сертифікат якості та відомості про статус продавця як виробника чи посередника самі по собі не є обов`язковою умовою її підтвердження. Для витребування додаткових документів митниця мала конкретизувати виявлені розбіжності, визначити числові значення, які викликають сумнів, пояснити недостатність поданих документів та зазначити, які саме сумніви усуне кожен додатковий документ. На думку позивача, такого обґрунтування відповідач не навів, а ненадання додаткових документів саме по собі не виправдовує відмову в застосуванні основного методу. Щодо посилання митниці на наказ від 01.07.2021 №476 позивач зазначає, що його видано Державною митною службою України, а не Державною фіскальною службою України. Водночас основним запереченням є те, що затверджені цим наказом Методичні рекомендації регулюють діяльність посадових осіб митниці та, на переконання позивача, не можуть установлювати додаткові обов`язки декларанта, розширювати перелік документів або запроваджувати не передбачені Митним кодексом України підстави коригування вартості. На підтвердження цієї позиції позивач посилається на доданий лист Міністерства юстиції України від 06.11.2025. Окремо позивач заперечує належність посилання відповідача на статтю 337 Митного кодексу України. Він наголошує, що безперервність митного контролю не означає застосування однакових процедур на всіх його стадіях. На думку позивача, під час перевірки митної вартості на стадії оформлення імпорту митниця повинна керуватися насамперед спеціальними положеннями щодо визначення митної вартості та порядку виконання митних формальностей. Позивач також оспорює обґрунтованість застосування резервного методу. Зазначає, що його товар постачався на умовах FOB Ningbo, тоді як використана митницею для порівняння поставка здійснювалася на умовах CPT та істотно відрізнялася за обсягом. На переконання позивача, такі відмінності потребували перевірки їхнього впливу на ціну та відповідних документально підтверджених коригувань. Однак відповідач не навів необхідних розрахунків, фактично застосувавши вартість іншої поставки без належного обґрунтування. Таким чином, позивач вважає, що митниця не довела неможливості визначення митної вартості за ціною договору, правомірності переходу до резервного методу та правильності скоригованої вартості.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

14.01.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ», як покупець, уклало з компанією Xian 489 Trading Co., Ltd (Китай), як продавцем, зовнішньоекономічний контракт №001, предметом якого відповідно до пункту 1.1 є продаж і поставка продавцем та придбання покупцем шпалер вінілових на флізеліновій основі на умовах FOB Шанхай відповідно до Інкотермс-2020 у кількості та за цінами, зазначеними в інвойсі.

Пунктом 1.4 контракту визначено, що вантажовідправником є компанія Xian 489 Trading Co., Ltd, а фактичним виробником товару — Taizhou Haoya Decoration Material Co., Ltd (Китай).

Відповідно до пункту 1.6 контракту продавець надав покупцеві ексклюзивне право на продаж, дистрибуцію та просування товару на території України, гарантуючи, що протягом строку дії контракту не поставлятиме, не продаватиме і не передаватиме товар іншим особам на території України, крім покупця.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 контракту ціни на товар установлюються в доларах США на умовах FOB Шанхай та зазначаються в інвойсі. Вартість незворотної тари й витрати на митне оформлення товару в країні постачальника включені до ціни товару. Пунктом 6.2 контракту також передбачено включення до ціни товару вартості упаковки та митних витрат з експорту.

30.03.2026 продавцем оформлено інвойс №2 на поставку вінілових шпалер на флізеліновій основі розміром 1,06 Ч 10 м ±3 % в асортименті та каталогів шпалер на загальну суму 44 267,20 дол. США. Вартість шпалер становить 43 567,20 дол. США, каталогів шпалер у кількості 20 штук — 700,00 дол. США. Умови поставки, зазначені в інвойсі, — FOB Shanghai.

Оплату товару здійснено двома платежами, що підтверджуються банківськими документами системи SWIFT: №109 від 01.04.2026 на суму 13 128,00 дол. США та №110 від 04.05.2026 на суму 31 139,20 дол. США. Загальна сума платежів становить 44 267,20 дол. США та відповідає загальній вартості товарів за інвойсом №2 від 30.03.2026. У призначенні платежів зазначено оплату за вінілові шпалери на флізеліновій основі за контрактом №001 від 14.01.2026.

Відповідно до рахунку №249 від 24.06.2026 вартість фрахтування контейнера за маршрутом Шанхай (Китай) — Гданськ (Польща) становила 147 160,00 грн, вантажно-розвантажувальних робіт у порту Гданськ — 4 500,00 грн, експедиційних послуг за межами України — 1 000,00 грн, загалом — 152 660,00 грн.

Згідно з рахунком №250 від 24.06.2026 вартість транспортно-експедиційних послуг за маршрутом Гданськ (Польща) — пункт пропуску Рава-Руська становила 129 920,00 грн, експедиційних послуг за межами України — 500,00 грн. Вартість перевезення територією України від пункту пропуску Рава-Руська до м. Дніпра становила 75 620,00 грн, експедиційних послуг на території України — 500,00 грн.

Таким чином, відповідно до зазначених рахунків та довідки про транспортні витрати №250 від 24.06.2026 вартість транспортно-експедиційних послуг за межами митної території України становила 283 080,00 грн. У довідці окремо зазначено, що страхування вантажу не здійснювалося.

У листі №254 від 24.06.2026 ТОВ «АЕ ТРАНС» повідомило, що витрати на відкриття транзитної декларації Т1 включено до вартості транспортно-експедиційних послуг за маршрутом Гданськ — пункт пропуску Рава-Руська, зазначеної в позиції 1 рахунку №250 від 24.06.2026.

Згідно з наданою копією коносамента №UTRUST26042805 товар перевозився морським транспортом із порту Шанхай до порту Гданськ у контейнері CMAU8310497. Загальна кількість вантажних місць становила 1013, маса брутто — 21 880 кг. У цій копії коносамента датою його видачі та завантаження товару на борт судна зазначено 07.05.2026.

Подальше перевезення товару з Гданська до України здійснювалося автомобільним транспортом, що підтверджується міжнародною автомобільною накладною CMR №24800 від 25.06.2026.

02.07.2026 ТОВ «ЕЛІТ» подало до Південно-Східної митниці електронну митну декларацію №26UA110130011544U9, за якою заявлено до митного оформлення:

— товар №1: вінілові шпалери на флізеліновій основі, з лицьового боку покриті зернистим, тисненим, забарвленим, надрукованим малюнком, розміром 1,06 Ч 10 м ±3 %, в асортименті, масою нетто 20 822 кг, масою брутто 21 730 кг, фактурною вартістю 43 567,20 дол. США;

— товар №2: рекламні каталоги шпалер у кількості 20 штук, масою нетто 140 кг, масою брутто 150 кг, фактурною вартістю 700,00 дол. США.

Митну вартість товарів позивач визначив за основним методом — за ціною договору.

Відповідно до відомостей графи 44 митної декларації та доповнень до неї для митного оформлення заявлено такі документи:

— пакувальний лист без номера до інвойсу №2 від 30.03.2026;

— рахунок-фактуру (інвойс) №2 від 30.03.2026;

— коносамент №UTRUST26042805, дата якого в первісній митній декларації зазначена як 23.04.2026;

— міжнародну автомобільну накладну CMR №24800 від 25.06.2026;

— документ про походження товару №26C920120028/00020 від 08.05.2026;

— банківські платіжні документи системи SWIFT від 01.04.2026 та 04.05.2026;

— рахунки на оплату транспортно-експедиційних послуг №249 і №250 від 24.06.2026;

— довідку про транспортні витрати №250 від 24.06.2026;

— зовнішньоекономічний контракт №001 від 14.01.2026;

— договір про надання послуг митного брокера №01/07/2026-001 від 01.07.2026;

— копію митної декларації країни відправлення №223120260001611802 від 23.04.2026.

За результатами перевірки документів та відомостей, поданих для митного оформлення, Південно-Східна митниця дійшла висновку, що вони містять розбіжності та не містять усіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів і ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У повідомленні від 06.07.2026 та графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 06.07.2026 №UA110130/2026/000066/1 митницею наведено такі підстави:

За результатом здійснення митного контролю виявлено наступні розбіжності: Відповідно до п. 1.5 зовнішньоекономічного договору від 14.01.2026 № 001 Якість Товару, що поставляється за цим Контрактом, повинна відповідати стандартам країни походження. В ході митного огляду встановлено, що у маркуванні на упаковці наявна інформація про відповідність продукту преміальним італійсбким стандартам. Відповідно п. 4.4. зовнішньоекономічного договору від 14.01.2026 № 001 сертифікат якості, доданий декларантом не містить ознак ідентифікації з оцінюваним товаром. Надана декларація відповідності засвідчена печаткою відправника Xian 489 Trading Co., Ltd, а повинна бути засвідчена виробником товару ТОВ «Taizhou Haoya Decoration Material Co., Ltd». Продавець не є виробником товару, при цьому відповідно п 1.6. ЕКСКЛЮЗИВНІ ПРАВА. зовнішньоекономічного договору від 14.01.2026 № 001 Продавець надає Покупцеві ексклюзивне право на продаж, дистрибуцію та просування Товару на всій території України. Продавець гарантує, що протягом терміну дії цього Контракту він не поставлятиме, не продаватиме і непередаватиме Товар (напряму або через третіх осіб) будь-яким іншим юридичним або фізичним особам на території України, крім Покупця. Відповідно до положень п. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Відповідно п. 2.2. зовнішньоекономічного договору від 14.01.2026 № 001 Витрати з доставки Товару (транспортні витрати) відповідно до базису поставки (Інкотермс-2020), вартість незворотної тари, витрати на митне оформлення Товару в країні призначення, проте в документах такі витрати не зазначено. Для підтвердження умов оплати за зовнішньоекономічним договором від 14.01.2026 № 001 надано банківський документ SWIFT, який не відповідає формі повідомлення про оплату, встановленого Постановою Правління НБУ від 28.07.2008 №216 У призначенні платежу вказано реквізити контракту, проте відповідно п. 2.2. зовнішньоекономічного договору від 14.01.2026 № 001 ціна Товару зазначається в інвойсі та формує загальну вартість на контракт. Відповідно п. 10.1 зовнішньоекономічного договору від 14.01.2026 № 001 За порушення строків поставки Продавець сплачує штраф 0,1% за кожен день, але не більше 16% від суми контракту. Сплата штрафу не звільняє від зобов`язань. Наданий інвойс №2 складено 30.03.2026, оплата здійснена 01.04.2026, коносамент від 23.04.2026. Відповідно до зазначеного порушено п. 4.6 зовнішньоекономічного договору від 14.01.2026 № 001, а саме - поставка товару здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту передоплати. Декларантом не надано договір на морське перевезення CHN3209714, зазначений у коносаменті від 23.04.2026 UTRUST26042805. Декларантом не зазначено та не включено до митної вартості додаткові витрати зазначені в заявці на перевезення до договору транспортного експедирування № 25/08-АЕ від 25.08.2025 р., на які не можна вплинути: демередж, детеншн, догляд, рентген. Декларантом не зазначено та не включено до митної вартості витрати за оформлення документів за межами території України, у тому числі за оформлення Т1. У відповідності до Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 р. N 65, собівартість перевезень (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов`язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення. У підпункті 8 пункту 29 Методичних рекомендацій зазначено, що до собівартості перевезень включаються також витрати, пов`язані з реалізацією перевезень (робіт, послуг), зокрема, оплата послуг транспортно-експедиторських, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду). Враховуючи викладене, плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, нерозділеної до та після перетину митного кордону України, страхові витрати є частиною загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи (зокрема, частини четвертої, десятої статті 58 Митного кодексу України), Податкового кодексу України (пункту 190.1 статті 190) є обов`язковою для включення до бази оподаткування таких товарів.

Повідомленням від 06.07.2026 Південно-Східна митниця запропонувала декларанту протягом 10 календарних днів надати за наявності додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме:

— якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

— інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

— транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, та платіжні документи на оплату транспортних послуг;

— транспортні документи та договір перевезення товару;

— висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, з якої виготовлено товари;

— страхові документи та документи, що містять відомості про вартість страхування.

Також митниця повідомила про право декларанта за власним бажанням подати інші наявні в нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Як зазначено у графі 33 оскаржуваного рішення, 06.07.2026 декларантом у складі електронного повідомлення надіслано відмову від надання додаткових документів. За змістом цього рішення, декларант повідомив про відмову від подання будь-яких інших документів та просив завершити митне оформлення. Митниця дійшла висновку, що виявлені нею розбіжності залишилися документально не спростованими, а надані документи не підтверджують достовірності та повноти заявленої митної вартості.

06.07.2026 Південно-Східною митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2026/000066/1, яким митну вартість товару №1 - вінілових шпалер на флізеліновій основі - визначено за другорядним, резервним методом на рівні 3,07 дол. США за кілограм, загалом 63 923,54 дол. США.

У графі 33 рішення митниця зазначила, що з урахуванням положень статті 61 Митного кодексу України неможливо застосувати методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних та подібних товарів. Неможливість застосування методів на основі віднімання та додавання вартості митниця обґрунтувала відсутністю об`єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню.

Джерелом інформації для визначення митної вартості за резервним методом митниця обрала митну декларацію від 17.06.2026 №26UA500500021177U9, зокрема відомості про товар №6: «Шпалери та аналогічні настінні покриття, вироблені з паперу, покритого з лицьового боку зернистим, тисненим, забарвленим, надрукованим малюнком або іншим способом, оздобленого шаром пластмаси: Шпалери / Wallpaper» у кількості 352 штуки, торговельна марка JIXINQ, виробник YIWU HUAAO IMPORT & EXPORT CO., LTD, країна виробництва - Китай. В оскаржуваному рішенні митниця вказала, що зазначений товар має схоже призначення, імпортований за тих самих умов поставки у максимально наближений час та оформлений за основним методом визначення митної вартості.

07.07.2026 товар оформлено за електронною митною декларацією №26UA110130011791U9. У зазначеній декларації різницю митних платежів, пов`язану з коригуванням митної вартості, у розмірі 125 203,31 грн відображено із застосуванням забезпечення їх сплати; відповідну суму також зазначено у графі 52 «Гарантія».

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 52 Митного кодексу України у випадках, визначених цим Кодексом, для зазначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

За приписами частини 8 статті 52 Митного кодексу України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України та пунктом 1.14 наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" №599 від 24.05.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за №984/21296, передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частин 4,5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та (або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та (або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що метод визначення митної вартості товару за ціною договору є основним. На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, що визначена за першим методом, митному органу необхідно надати відповідні документи. При цьому, застосування кожного наступного методу у їх послідовності можливе лише у разі обґрунтованої та об`єктивної неможливості застосування попереднього методу.

У ході перевірки правильності визначення митної вартості товарів, відповідач дійшов висновку про неможливість застосування методу за ціною договору, оскільки в ході перевірки правильності визначення митної вартості товару виявлені невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару, ціни, що фактично сплачена

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Суд враховує, що орган доходів і зборів має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас, цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією на підставі тих, що надані додатково з ініціативи декларанта чи на вимогу митного органу.

Щодо доводів про невідповідність документів про оплату товару суд зазначає таке.

Як убачається з наданих банківських платіжних документів системи SWIFT №109 від 01.04.2026 та №110 від 04.05.2026, суми платежів становлять відповідно 13 128,00 дол. США та 31 139,20 дол. США, загалом — 44 267,20 дол. США, що відповідає загальній сумі інвойсу №2 від 30.03.2026.

У зазначених документах платником визначено ТОВ «ЕЛІТ» із кодом ЄДРПОУ 32713956, отримувачем коштів — компанію Xian 489 Trading Co., Ltd. У призначенні платежів зазначено оплату за вінілові шпалери на флізеліновій основі за контрактом №001 від 14.01.2026.

Хоча призначення платежів не містить окремого посилання на інвойс №2 від 30.03.2026, платіжні документи містять відомості про сторони операції, найменування товару та реквізити зовнішньоекономічного контракту. Крім того, в самому інвойсі наведено суми авансового й остаточного платежів — 13 128,00 дол. США та 31 139,20 дол. США, які відповідають сумам зазначених SWIFT-повідомлень.

Отже, наведені документи у взаємному зв`язку дозволяють співвіднести платежі зі спірною поставкою. Загальна сума платежів відповідає вартості товарів за інвойсом, а обидва платежі датовані раніше подання митної декларації від 02.07.2026 №26UA110130011544U9. Числових розбіжностей між загальною сумою інвойсу та сумою зазначених платежів не встановлено.

Щодо доводів митниці про непідтвердження заявлених числових значень витрат на транспортування товару суд зазначає таке.

На підтвердження транспортної складової митної вартості позивачем надано рахунки ТОВ «АЕ ТРАНС» №249 і №250 від 24.06.2026 та довідку про транспортні витрати №250 від 24.06.2026.

Відповідно до рахунку №249 від 24.06.2026 вартість послуг за межами митної території України становить 152 660,00 грн, зокрема:

— фрахтування контейнера CMAU8310497 за маршрутом Шанхай (Китай) — Гданськ (Польща) — 147 160,00 грн;

— вантажно-розвантажувальні роботи у порту Гданськ — 4 500,00 грн;

— експедиційні послуги за межами України — 1 000,00 грн.

Згідно з рахунком №250 від 24.06.2026 вартість транспортно-експедиційних послуг за маршрутом Гданськ (Польща) — пункт пропуску Рава-Руська становить 129 920,00 грн, експедиційних послуг за межами України — 500,00 грн.

Таким чином, загальна вартість зазначених у рахунках послуг за межами митної території України становить 283 080,00 грн:

152 660,00 грн + 129 920,00 грн + 500,00 грн = 283 080,00 грн.

Ця сума узгоджується з відповідними позиціями довідки про транспортні витрати №250 від 24.06.2026 та сумою додаткових складових митної вартості, зазначеною у рішенні про її коригування.

Окремо в рахунку №250 від 24.06.2026 виділено вартість перевезення територією України від пункту пропуску Рава-Руська до м. Дніпра в розмірі 75 620,00 грн та експедиційних послуг на території України в розмірі 500,00 грн. До наведеного розрахунку витрат за межами України ці суми не включені.

У довідці №250 від 24.06.2026 також зазначено, що страхування вантажу не здійснювалося.

Отже, рахунки та таблична частина довідки містять деталізацію заявлених витрат за видами послуг і ділянками маршруту, а відповідні числові значення арифметично узгоджуються між собою.

Щодо доводів митниці про непідтвердження вартості незворотної тари та витрат на митне оформлення товару суд зазначає таке.

Відповідно до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, скоригована за потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Підпунктами «б», «в» пункту 1 частини десятої статті 58 Митного кодексу України передбачено включення до ціни товару вартості тари або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим із відповідними товарами, а також вартості упаковки, пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Водночас зазначені витрати додаються лише за умови, що вони не включалися до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті. Отже, повторне врахування вже включеної до ціни товару вартості тари та пакування не відповідає наведеній нормі.

Судом установлено, що відповідно до пунктів 1.1, 2.1 та 4.1 контракту №001 від 14.01.2026 поставка товару здійснюється на умовах FOB Шанхай згідно з Інкотермс-2020. Пунктом 2.2 контракту прямо передбачено включення до ціни товару вартості незворотної тари та витрат на митне оформлення товару в країні постачальника. Крім того, пунктом 6.2 контракту визначено, що ціна товару включає вартість товару, упаковки та митні витрати з експорту.

Таким чином, сторони контракту безпосередньо врегулювали питання включення відповідних витрат до ціни товару. Саме лише невиділення їх окремими числовими значеннями в інвойсі не спростовує зазначених умов контракту та не свідчить про неврахування цих витрат під час визначення митної вартості.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 17.01.2023 у справі №0440/5532/18. У зазначеній справі Верховний Суд установив, що за умовами зовнішньоекономічного контракту ціна товару на умовах FOB включала вартість пакування та маркування, у зв`язку із чим відповідні витрати не підлягали додаванню до фактично сплаченої ціни під час визначення митної вартості. Отже, визначальним є зміст погоджених сторонами умов формування ціни, а не відсутність окремого зазначення вартості пакування в інших документах.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17. Суд відхилив посилання митниці на відсутність відомостей про вартість упаковки, пакувальних матеріалів та робіт із пакування, оскільки відповідно до контракту пакування здійснювалося за рахунок продавця, а його вартість входила до ціни товару.

Щодо витрат на митне оформлення суд звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні митниця послалася на їх невідображення в країні призначення. Водночас пункт 2.2 контракту, на який посилається відповідач, передбачає включення до ціни товару витрат на митне оформлення саме в країні постачальника, а пункт 6.2 — митних витрат з експорту.

Отже, наведене митницею зауваження не відтворює зміст відповідних умов контракту. Посилаючись на неврахування цих витрат, відповідач мав конкретизувати, які саме додаткові витрати не охоплюються погодженою ціною та якими відомостями підтверджується їх виникнення, а не обмежуватися твердженням про відсутність їх окремого зазначення в документах.

Щодо доводів митниці про надання позивачу ексклюзивних прав та можливе невключення до митної вартості роялті, ліцензійних платежів і витрат на дизайн, суд зазначає таке.

Як вбачається з пункту 1.6 зовнішньоекономічного контракту №001 від 14.01.2026, продавець надає покупцеві ексклюзивне право на продаж, дистрибуцію та просування товару на території України. При цьому продавець зобов`язується протягом строку дії контракту не постачати, не продавати та не передавати товар іншим особам на території України безпосередньо або через третіх осіб.

Відповідно до пункту 3 частини десятої статті 58 Митного кодексу України до ціни товару додаються роялті та інші ліцензійні платежі, якщо вони стосуються оцінюваних товарів, покупець повинен сплачувати їх прямо чи опосередковано як умову продажу таких товарів і вони не включені до фактично сплаченої ціни або ціни, що підлягає сплаті. Отже, для застосування цієї норми необхідно встановити сукупність зазначених обставин, а не лише наявність у контракті положення про ексклюзивну дистрибуцію.

У постанові від 22.08.2019 у справі №826/12788/14 Верховний Суд погодився з невключенням роялті до митної вартості за обставин, коли відповідні платежі за субліцензійними договорами не були умовою продажу імпортованих товарів. При цьому Суд відхилив доводи контролюючого органу, які ґрунтувалися на припущеннях і не були підтверджені належними доказами. Наведений висновок підлягає врахуванню щодо необхідності встановлення зв`язку платежу з умовами продажу конкретного імпортованого товару.

Також у пункті 62 постанови від 08.08.2025 у справі №460/164/24 Верховний Суд підтримав висновок про відсутність необхідності включати до митної вартості роялті та інші ліцензійні платежі, які покупець не повинен був сплачувати як умову продажу оцінюваного товару.

В оскаржуваному рішенні митниця не визначила конкретного зобов`язання позивача щодо сплати роялті чи інших ліцензійних платежів, не навела доказів того, що такі платежі були умовою продажу товару, та не встановила обставин надання покупцем робіт із дизайну чи художнього оформлення на зазначених вище умовах.

Отже, посилання на пункт 1.6 контракту та загальний перелік можливих складових митної вартості без встановлення передбачених законом умов їх включення не підтверджує неповноту заявленої митної вартості та не є достатнім обґрунтуванням її коригування з цієї підстави.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Умовами частини 2 статті 57 Митного кодексу України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 Митного кодексу України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 Митного кодексу України).

Частиною 8 статті 57 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 64 Митного кодексу України резервний метод застосовується у разі неможливості визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, передбачених статтями 58–63 цього Кодексу. Визначена за резервним методом митна вартість повинна ґрунтуватися на раніше визнаних або визначених митними органами митних вартостях. При цьому пунктом 7 частини третьої статті 64 Митного кодексу України заборонено визначати митну вартість на підставі довільної чи фіктивної вартості.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а зазначив, що рішення про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу має містити порівняння характеристик оцінюваного товару та товару, ціну якого взято за основу для коригування. Самої лише інформації з бази даних про відповідну митну декларацію недостатньо для підтвердження ціни, за якою товар дійсно було імпортовано в Україну. Митний орган повинен також навести пояснення щодо коригувань на обсяг партії, умови поставки та комерційні умови.

Як вбачається з рішення Південно-Східної митниці від 06.07.2026 №UA110130/2026/000066/1, джерелом інформації для коригування митної вартості ввезених ТОВ «Еліт» шпалер до рівня 3,07 дол. США/кг визначено митну декларацію №26UA500500021177U9 від 17.06.2026, а саме товар №6 — шпалери торговельної марки JIXINQ, виробник «YIWU HUAAO IMPORT & EXPORT CO., LTD», країна виробництва — Китай.

У графі 33 оскаржуваного рішення митниця зазначила, що використаний для порівняння товар імпортовано за тих самих умов поставки, а його митну вартість визначено за основним методом та визнано митним органом.

Проте зазначене не узгоджується зі змістом наявної в матеріалах справи копії порівняльної митної декларації. У графі 43 щодо товару зазначено код методу визначення митної вартості «6», тобто резервний метод. Крім того, у графі 20 цієї декларації зазначено умови поставки CPT UA, тоді як товар позивача постачався на умовах FOB Shanghai.

Отже, твердження відповідача про використання вартості, визначеної за основним методом, та однакові умови поставки спростовуються відомостями документа, на який він послався як на джерело цінової інформації.

Водночас за порівняльною декларацією маса нетто товару №6 становить 2 940 кг, тоді як маса нетто оцінюваного товару позивача — 20 822 кг. Виробники товарів також відрізняються: позивачем ввезено продукцію Taizhou Haoya Decoration Material Co., Ltd, а для порівняння використано продукцію, виробником якої зазначено YIWU HUAAO IMPORT & EXPORT CO., LTD.

Оскаржуване рішення не містить належного порівняння характеристик товарів, пояснень щодо врахування різниці в обсягах партій, виробниках та умовах поставки, а також розрахунку, який дозволяв би перевірити застосування саме рівня 3,07 дол. США/кг до товару позивача.

Верховний Суд у постанові від 13.11.2025 у справі №420/9971/24 наголосив на необхідності перевірки дотримання послідовності застосування методів визначення митної вартості та встановлення інформації, на якій ґрунтувалося застосування резервного методу.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач не обґрунтував належним чином можливості використання обраної порівняльної митної декларації для визначення митної вартості товару позивача. Виявлені невідповідності між мотивуванням оскаржуваного рішення та змістом джерела цінової інформації, разом із відсутністю пояснень щодо врахування відмінностей між поставками, свідчать про недоведеність правомірності визначення митної вартості товару ТОВ «Еліт» за резервним методом у встановленому митницею розмірі.

На підставі встановлених обставин, суд доходить висновку, що відповідачем безпідставно проведено коригування митної вартості за рішенням від 06.07.2026 №UA110130/2026/000066/1.

З огляду на викладене, суд вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є таким, що підлягає скасуванню.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на викладене, доводи позивача є обґрунтованими, а позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт» підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 2662,40 грн, що документально підтверджується квитанцією № 5451 від 22.07.2026року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 2662,40 грн. підлягає стягненню з Південно-Східної митниці.

Керуючись ст. ст.9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ" (вул. Берегова, 164А,м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.,49021, код ЄДРПОУ 32713956) до Південно-східної митниці (вул. Княгині Ольги, буд.22, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49038, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 06.07.2026 №UA110130/2026/000066/1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південно-східної митниці (вул. Княгині Ольги, буд.22, м.Дніпро, Дніпропетровська обл., 49038, код ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ" (вул. Берегова, 164А,м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.,49021, код ЄДРПОУ 32713956) судові витрати у розмірі 2662,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Е.О. Юрков

Оригінал: reyestr.court.gov.ua