Суд: Шевченківський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №761/558/22
Суддя: Савчук Ю. Н.
Справа № 761/558/22
Провадження № 2/761/444/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Савчук Ю.Н.,
секретаря судового засідання Фортуни М.А.,
представника позивача Литвинець С.А.,
відповідачки ОСОБА_1 ,
представника відповідача Зеленого М.О. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
У січня 2022 р. до суду надійшла вищезазначена позовна заява, позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» заборгованість у розмірі 64 133,19 грн., суму судового збору у розмірі 2481,00 грн. та 8 206,66 грн. витрат на правову допомогу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.02.2019 року між ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1840471 в електронній формі, відповідно до умов договору відповідачу надано грошові кошти у розмірі 5000 грн.
У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором відповідач має заборгованість у розмірі 64 133,19 грн., яка складається: 5000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 675 грн. - прострочена заборгованість за сумою процентів відповідно до заявки ; 57 723 грн. - прострочена заборгованість за сумою процентів відповідно до п. 2.11 Договору, інфляційні втрати в розмірі 735,19 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2022 року справу передано у провадження судді ОСОБА_3.
Розпорядженням керівника апарату Шевченківського районного суду міста Києва від 15.04.2025 року № 01-08-1120 у зв`язку із відрахуванням судді ОСОБА_3 зі штату суддів через звільнення у відставку призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2025 року справу передано у провадження судді Савчук Ю.Н.
Ухвалою судді від відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
06.06.2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Зеленого М.О. надійшов відзив по справі, згідно якого останній просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження виконання обов`язку кредитора щодо видачі кредитних коштів відповідачу. Оскільки відповідно до ст.1046 ЦК України договір позики вважається укладеним з моменту одержання кощтів, докази чого відсутні, у відповідачки відсутній обов`язок щодо повернення цих коштів. ОСОБА_1 сплатила на користь відповідача 17 810 грн., що майже в три рази перевищує розмір заборгованості. ОСОБА_1 не укладала з ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» жодних угод щодо відтермінування строку повернення кредиту і була впевнена, що сплачені нею кошти зараховуються в рахунок погашення тіла кредиту та відсотків. Єдиним документом, що регламентує її відносини з відповідачем є заявка на отримання кредиту № 1840471 від 03.02.2019 року та паспорт споживчого кредиту. Положення оферти не є частиною договору кредиту, крім того, відповідачем не доведено, що пропозиція, долучена до матеріалів позову, відповідає редакції такого документу, який був розміщений на сайті у момент укладення договору. Крім того, відповідачем не доведено факт ознайомлення позивача з умовами оферти. Навіть за умови прострочення виконання зобов`язання за кредитом позивач після завершення строку кредитування не мав права нараховувати проценти у розмірі, визначеному договором, оскільки відповідно до практики Верховного Суду після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитора нараховувати передбачені договором проценти припиняється, а повинен був обмежитись нарахуванням інфляційних втрат та 3 % річних. Щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу зазначає, що він не відповідає критерію розумності та співмірності, а відтак підлягає зменшенню.
29.06.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, яка обгрунтована наступним. Твердження відповідачки про відсутність доказів видачі кредиту є безпідставними, оскільки матеріали справи містять платіжне доручення №26824 від 03.02.2019 року. Твердження відповідача про те, що положення оферти не є частиною договору кредиту не відповідають дійсності, оскільки відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороно та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідачка акцептувала оферту шляхом її підписання одноразовим ідентифікатором відповідно до розділу II публічної оферти , а відтак відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» договір вважається підписаним. Заявка відповідачки також містить накладений одноразовий ідентифікатор. Відповідачкою акцептовано оферту у редакції 12.11.2018 року: підписувач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата підписання 03.02.2019 року, час: 20:47, одноразовий ідентифікатор 3220225. Належність такого алгоритму укладення договорів підтверджується викладеним в постанові Верховного Суду від 05.06.2024 року у справі № 640/17886/20. Щодо правомірності нарахування відсотків за користування кредитними коштами зазначає, що відповідно до п.2.11 кредитного договору процентна ставка за Договором є змінною. Починаючи з другого дня за останнім днем строку користування кредитом плата за користування кредитом нараховується щоденно і становить 1,5 % від суми отриманого позичальником кредиту за кожен день з моменту закінчення строку користування, до моменту фактичного повернення Кредиту. Отже, Договором узгоджено порядок нарахування процентів та їх розмір після прострочення виконання грошового зобов`язання. Щодо пролонгацї кредиту та сплачених комісій за таку пролонгацію зазначає, що вказане передбачено розділом IV оферти. Твердження про те, що вона не укладала з ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» жодних угод щодо відтермінування строку повернення кредиту і була впевнена, що сплачені нею кошти зараховуються в рахунок погашення тіла кредиту та відсотків, не відповідають дійсності з огляду на те, що відповідачка протягом дії договору сплачувала визначені угодою суми із призначенням платежу «оплата комісії за відтермінування строку повернення кредиту».
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судом встановлено, що між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АІА ФІНАНС ГРУП" та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту №1840471 2003083 від 03.02.2019 року .
Даний договір укладено в електронному вигляді на умовах Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту (далі - Оферта), що опублікована на веб- сайті сгеdit365.ua, підписана електронним цифровим підписом Позивача 12.11.2018 р. та Індивідуальної пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, які акцептовані Відповідачем 03.02.2019 шляхом підписання електронним підписом Відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. З, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205, ст. 638, ст. 639 Цивільного Кодексу України) Заявки на отримання кредиту Відповідача № 1840471 від 03.02.2019 р. на обраних Відповідачем умовах.
Генерація і надсилання одноразового ідентифікатора, використаного для підписання Заявки і, відповідно, укладення Договору здійснюється наступним чином: Коли клієнт на веб-сайті натискає відповідну кнопку для підписання заявки/договору, силами програмного забезпечення генерується одноразовий ідентифікатор ключа для підписання, доступу до якого працівники товариства не мають. Вказаний ключ автоматично через АРІ-сервіс надсилається на телефонний номер Клієнта, верифікований в його Особистому кабінеті на сайті. Для цього використовуються послуги оператора СМС-відправлень. Після введення Клієнтом згенерованого ключа у відповідне поле для підписання, програма звіряє згенерований та введений ключі, і у випадку їх співпадіння заявка/договір вважаються підписаними.
Зазначені умови є публічною пропозицією розумінні ст.ст 641, 644 ЦК України.
ОСОБА_1 здійснивши дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням 26824 від 03.02.2019 року.
Пропозиція (Оферта) укладення договору про надання кредиту, що є публічним договором і договором приєднання згідно ЦК України, підписана електронним цифровим підписом ТОВ "АІА ФІНАНС ГРУП" 20.03.2018 р. та опублікована на сайті сrеdіt365.uа. Заявка № 1840471 від 03.02.2019 року., що містить акцепт наведеної Оферти на умовах, зазначених у Заявці та підписана ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Матеріали справи містять дані про надсилання відповідного СМС-повідомлення у формі реєстру надісланих СМС-відправлень ОСОБА_1 .
Всі істотні умови Договору, містяться в Оферті та в Заявці Позивача, що є його невід`ємними частинами, зокрема: інформація про тип і мету кредиту міститься в п.п. 1.1, 1.2, Умов Договору (Розділ III Оферти); порядок і умови надання кредиту - Розділ II Оферти «Порядок укладення договору», п.п. 2.1 - 2.13 Умов Договору (Розділ III Оферти); види забезпечення кредиту - кредит надається без забезпечення; реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту, тип ставки - в Заявці Позивача; необхідність укладення додаткових договорів - відсутня; порядок повернення кредиту - п. 2.10 Умов Договору (Розділ III Оферти); наслідки прострочення, відповідальність сторін - п.п. 4.1-.4.3 Умов Договору; підписи сторін - договір укладено в електронній формі у відповідності до ч. 6 і 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 Цивільного Кодексу України (зі сторони Позивача договір підписано електронним відписом одноразовим ідентифікатором, що міститься в CMC-повідомленні від 03.02.2019 p., яке надано Відповідачем в Реєстрі CMC повідомлень клієнту); порядок відмови в наданні кредиту - п. 7 Розділу II Оферти; строк дії, порядок зміни та припинення Договору - п.п. 7.1. - 7.4 Умов Договору (Розділ III Оферти); права і обов`язки сторін - п.п. 3.1 - 3.4. Умов Договору (Розділ III Оферти).
Згідно п. 2.1 Договору:"2.1. Договір укладається за кожною окремою погодженою Заявкою Позичальника на строк Кредиту, визначений в такій Заявці."Згідно п. 2.2 Договору:
"2.2. Сума Кредиту та строк повернення Кредиту в межах, визначених Договором, зазначається в Заявці Позичальника, що формується Позичальником у власному Особистому кабінеті на підставі умов Договору."
З урахуванням наведених положень Договору, умови кредитування Відповідача вказані в Заявці і є наступними: Строк кредиту, днів - 15; Сума кредиту, грн. - 5000,00; Сума процентів, грн. - 960,00; До сплати всього, грн. - 5960,00.
Згідно п. 2.6 Договору:"2.6. Датою надання Кредиту вважається дата зарахування грошових коштів на Рахунок Позичальника. Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється в день надання Кредиту."
Судом встановлено, що грошові кошти у розмірі 5000,00 грн перераховані на рахунок Відповідача 03.02.2019 р., про що свідчить платіжне доручення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» №26824 від 03.02.2019 року.
Фінансування карткового рахунку Відповідача відбувалось спочатку через транзитний рахунок АТ КБ «ПРИВАТБАНК», а вже потім зараховувалось Банком на рахунки Відповідача відповідно до призначення платіжного доручення. (Лист-пояснення від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 26.11.2019 р. №20.1.0.0.0/7- 191112/6006.
Згідно п. 2.10 Договору:2.10. Позичальник зобов`язаний повернути Кредит та сплатити проценти за Кредитом, визначені згідно п. 2.8 Договору, в останній день строку користування Кредитом.
Періодичних платежів за Договором не передбачено.
Таким чином термін для повернення Відповідачем кредиту та нарахованих процентів за Договором - до 03.11.2019 р, однак Відповідачем у вказаний термін кредит не повернуто, проценти не сплачено.
Натомість Відповідач скористався послугою, щодо продовження строку користування кредитом. Умови даної послуги встановлені Розділом IV Оферти "Угода про відтермінування повернення кредиту".
Згідно п. 1 - З Розділу IV Оферти: у випадку прострочення строків повернення Кредиту Позичальник має право укласти укласти з Кредитором угоду про відтермінування повернення Кредиту за умови сплати Комісії за відтермінування строку повернення Кредиту (далі - Комісія). Розмір Комісії, в залежності від строку відтермінування повернення Кредиту та суми Кредиту розраховується наступним чином:для зручності Позичальника, в Особистому кабінеті міститься калькулятор розрахунку Комісії, який відтворює необхідну суму Комісії за весь Строк відтермінування, розраховану на підставі вказаних умов Договору. Угода про відтермінування повернення Кредиту вважається укладеною з моменту надходження на рахунок Кредитора суми Комісії за весь Строк відтермінування з призначенням платежу. В період, з моменту отримання Кредитором сплаченої Позичальником Комісії за весь Строк відтермінування і до закінчення Строку відтермінування, нарахування процентів за користування Кредитом згідно п. 2.8 або п. 2.11 Договору не здійснюється, неустойка не нараховується.
На підставі вказаних положень Відповідачем укладено угоди про відтермінування строку повернення кредиту, шляхом оплати відповідних комісій з вказаними в п. 2 Розділу IV Оферти призначеннями платежів, таким чином з урахуванням наведеного поточний термін повернення Кредиту та процентів за Кредитом - до 03.11.2019 року.
Станом на дату складання цієї позовної заяви, прострочення Відповідача з повернення Кредиту становить 780 днів.
Згідно ст. 625 ЦК України: Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов 'язання.. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом."
Відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно положень ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.
Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
У ч. 1 ст. 1048 ЦК України зазначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку про укладеність кредитного договору між відповідачем та ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП», невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем .
Як вбачається з кредитного договору, він підписаний електронним підписом Позичальника, який відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер моб. телефону з зазначенням адреси проживання відповідача, її паспортних даних, РНОКПП, а крім того за умовами договору його невід`ємною частиною є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору кредитної лінії за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайтах Товариства.
Отже з цього можна зробити висновок, що відповідач була належним чином ознайомлена з умовами кредитного договору.
Закон України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
Відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Крім того, статтею 21 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено особливості відповідальності споживача за договором про споживчий кредит, згідно якої споживач, який порушив своє зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Належних та достовірних доказів погашення заборгованості за кредитним Договором та його припинення відповідач чи його представник суду не надав, чим не спростували доказів наданих позивачем.
У судовому засіданні також було встановлено, що договір було продовжено на підставі Розділу ІV «Угода про відтермінування повернення кредиту» до 03.11.2019 року.
У період з 05.03.2019 року по 03.11.2019 року ОСОБА_1 перераховувала ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» кошти, у якості плати для відтермінування строку повернення кредиту до 03.11.2019 року в розмірі 17 810 грн.
Твердження представника відповідача про те, що ОСОБА_1 не укладала з ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» жодних угод щодо відтермінування строку повернення кредиту і була впевнена, що сплачені нею кошти зараховуються в рахунок погашення тіла кредиту та відсотків. Не беруться судом до уваги, оскільки в матеріалах справи наявний Витяг з Реєстру надісланих SNS-повідомлень клієнту, зі змісту якого вбачається, що на фінансовий номер позичальника надходили повідомлення про успішне продовження строку дії договору. Крім того, відповідно до Реєстру платежів клієнта ОСОБА_1 , які проводилися відповідачкою через платіжну систему Easy Pay та через платіжний термінал самообслуговування, іBox, де в призначеннях платежу вказано: «оплата комісії за відтермінування строку повернення кредиту».
Правомірність нарахування таких сум ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» встановлено рішенням Шевченківського районного суду міста Києві від 20.01.2010 року у справі 441/607/19, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 серпня 2020 року , які набрали законної сили та відповідно до ст.82 ЦПК України є преюдиційними, тобто такими, що не потребують доведення, оскільки вказані обставини встановлено щодо ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» , яке було стороною у справі.
Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання."
Згідно п. 7.4 Договору: У випадку припинення дії, або закінчення строку дії Договору. Сторони не звільняються від обов`язку виконання зобов`язань, що виникли під час його дії. При цьому непогашені грошові зобов`язання повертаються стороною, що прострочила з урахуванням положень ч 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, з процентами у розмірі згідно п. 2.11 Договору." Таким чином, з урахуванням наведених положень, за період прострочення повернення кредиту за користування кредитом на клієнта нараховані проценти згідно п. п. 2.9, 2.11 Договору в розмірі - 58 398 грн.
Враховуючи наведене вище, суд прийшов до висновку про те, що відповідач взятих на себе зобов`язань в строки передбачені договором належним чином не виконала, а тому суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за вказаним Договором є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором №1840471 від 03.02.2019 року, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» суму заборгованості в загальному розмірі 64 133,19 грн., яка складається з суми кредиту - 5 000 грн., нарахованих процентів - 58 398 грн.: ; 675 грн. - прострочена заборгованість за сумою процентів відповідно до п. 2.9 Договору; 57 723 грн. - прострочена заборгованість за сумою процентів відповідно до п. 2.11 Договору.
Щодо несправедливих умов договору щодо розміру процентів за користування кредитними коштами, суд зазначає наступне.
У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 ВС зазначено таке .
Відповідно до Постанови Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 234/3840/15 визначено, що непогодження (незгода) з розрахунком, наданим позивачем, не є підставою для відмови при задоволенні позову у повному обсязі. Незгода Відповідача з розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості на підтвердження своїх доводів надати свій «контррозрахунок». Скаржник/відповідач не заперечує факт отримання кредитних коштів, посилається на надвеликий розмір процентів, проте не проводить свій контррозрахунок наявної суми заборгованості за договором відповідно до погоджених умов договору, у тому числі відповідно до пункту 1.9 Договору; договір є чинним та підлягає виконанню, а відтак рішення про стягнення заборгованості за вказаним договором є законним та обґрунтованим. Договір та його умови в судовому порядку не оспорювалися, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін;
Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Проте вказані норми застосовуються щодо нарахування штрафних санкцій за порушення виконання умов договору, зокрема неустойки (штрафу та пені), а не відсотків за користування кредитом.
Як вбачається із заявлених позовних вимог та наданих розрахунків заборгованості, пеня, штрафи за кредитними договорами не були нараховані стягувачем, відтак вказані посилання є безпідставними. Позивач просить суд стягнути заборгованість за тілом кредиту та процентами, які нараховані за користування кредитними коштами. Враховуючи, що відсотки не є пенею, їх зменшення чинним законодавством не передбачено.
У серпні 2026 року ТОВ «Дебт Форс» подало додаткові пояснення, у яких просило:
касаційну скаргу залишити без задоволення; оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Пояснення мотивовані тим, що: проценти було нараховано згідно умов кредитного договору, з якими погодився відповідач, уклавши його, а тому підстав для його невиконання немає. Посилаючись на концепцію «слабшої сторони», позичальники нерідко намагаються уникнути належного виконання зобов`язань за кредитним договором, який був укладений ними добровільно та на умовах, з якими вони погодилися. Водночас слід враховувати, що підхід щодо захисту «слабшої сторони» був сформований Верховним Судом переважно у справах про стягнення заборгованості за кредитними договорами, укладеними з банківськими установами, за обставин, коли умови кредитування містилися у декількох об`ємних за обсягом документах. За таких умов позичальник, як пересічний споживач фінансових послуг, об`єктивно міг мати труднощі з належним ознайомленням з усіма положеннями договору та усвідомленням його істотних умов;
У цій справі, як і у більшості спорів щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами, укладеними з небанківськими фінансовими установами, усі істотні умови кредитування викладені безпосередньо в одному документі - кредитному договорі. Таким чином, позичальник мав можливість ознайомитися з його змістом у повному обсязі до моменту укладення договору та, погоджуючись із його умовами, добровільно взяв на себе відповідні договірні зобов`язання. Підписавши кредитний договір, позичальник погодився з усіма його умовами, зокрема, й щодо сплати процентів, розмір яких визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору. Відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини з товариством, якщо дійсно вважав певні умови договору несправедливими;
Відповідач погодився, зі своєї сторони, на такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень та визнаючи його умови, в тому числі щодо розміру процентної ставки, не звертаючись до кредитора щодо умов кредитування протягом тривалого часу. Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності Договору № 2113342522488. Зазначений договір недійсним не визнано, у зв`язку з чим підстави для його не виконання відсутні.
За результатами розгляду касаційної скарги ВС дійшов таких висновків.
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).
У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яка має назву «Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача, передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (частина перша статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»)
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним (абзац 1 частини четвертої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина п`ята статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення (частина сьома статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.
Оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.
Враховуючи викладене, у суду відсутні встановлені законом підстави для зменшення розміру заявлених до стягнення процентів за користування кредитними коштами, оскільки споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит.
Застосовувати ж такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, суд вправі лише в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень, в той час, коли кредитний договір таких положень не містить.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 по справі № 826/1216/16, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження)
'Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
До позовної заяви долучено договір про надання правової (правничої допомоги) №21-3 від 01.09.2021, додаткову угоду №13, акт №211222-1 від 22.12.2021 року.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК).
У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд зауважує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з вимог розумності, справедливості та пропорційності, враховуючи, що справа не є значної складності, обсяг, якість та характер наданих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, враховуючи виконані в акті роботи, суд вважає можливим зменшити їх розмір та стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача у розмірі 8 200 грн., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 грн. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачену позивачем суму судового збору.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 11, 202, 205, 207, 512, 514, 525, 526, 530, 610,612, 626, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст.ст. 3, 11 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 12, 13, 76-78, 81, 128, 131, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 274, 275, 279, 352, 354 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» заборгованість у розмірі 64 133,19 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2481,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 8 200 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Учасники справи:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП», код ЄДРПОУ 41184403, м.Київ, вул.Михайлівська, буд.15/1Б.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 16.11.2026 року.
Суддя:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua