Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №160/28110/26
Суддя: Єфанова Ольга Володимирівна
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2026 рокуСправа № 160/28110/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-
УСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в якій позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо незастосування з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, при обчисленні ОСОБА_1 грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки, підйомної допомоги, за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 (розміри посадового окладу та окладу за військовим званням), матеріальну допомогу на оздоровлення за 2020-2023 роки, підйомну допомогу за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, у відповідності до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із урахуванням виплачених сум та з відрахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів (1,5% військового збору) та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходить військову службу за контрактом у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) з 2016 року по теперішній час. Позивач є учасником бойових дій. Вказує, що пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у редакції, чинній на день її прийняття, розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями було визначено шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 пункт 4 постанови №704 було викладено в новій редакції, відповідно до якої використовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року, який є сталою незмінною величиною. Зазначає, що 29.01.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд постановою у справі №826/6453/18 визнав протиправним та скасував пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким було внесено зміни до пункту 4 постанови №704. Тому, на думку позивача, з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 постанови №704, яка була чинною до внесення вказаних змін. Також позивач посилається на постанову Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №826/9052/18, на висновки Верховного Суду у постановах від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 та від 12.09.2022 у справі №500/1813/21.
Позивач також вважає, що перерахунку підлягають матеріальна допомога на оздоровлення та підйомна допомога, право на надання яких передбачено підпунктом 3 пункту 5 постанови №704 та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558. Щодо відрахування військового збору та виплату грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб позивач посилається на підпункт 16-1 пункту 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, пункти 2-5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, та правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 27.07.2023 у справі №380/813/22 і від 10.10.2024 у справі №500/8015/23.
Позивач зазначає, що 08.07.2026 направив на електронну адресу відповідача заяву про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 і надання карток грошового забезпечення. Станом на дату звернення до суду відповіді не надійшло, що, на думку позивача, є мовчазною відмовою у задоволенні заявлених вимог. Картки грошового забезпечення за 2016-2020 роки позивач отримав від Галузевого державного архіву Державної прикордонної служби України. Одночасно позивач подав клопотання про поновлення строків звернення до суду та просить звільнити його від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні. Відповідач зазначає, що позивач у спірний період проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та з неї не звільнявся, що підтверджується витягом з послужного списку від 24.08.2026 №08/7269/26-Вн, відповідно до якого позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 01.09.2000 по теперішній час.
Відповідач посилається на частину другу статті 19 Конституції України, статтю 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанову №704 та постанову Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103. Відповідач вважає, що пункт 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» має вищу юридичну силу, ніж пункт 4 постанови №704 у редакції до внесення змін постановою №103. Відповідно до цього пункту мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів. Відповідач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №240/4946/18 та на постанови Верховного Суду від 11.02.2021 у справах №200/3757/20-а, №200/3774/20-а, №240/11952/19, від 14.04.2021 у справі №240/12309/20, від 10.09.2021 у справі №480/5496/20, від 27.05.2021 у справі №520/5794/2020. Також він посилається на частину третю статті 7 КАС України.
Крім того, відповідач стверджує, що примітки до додатків 1 та 14 до постанови №704 не є нормами права. Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 не стосується пункту 4 постанови №704. Питання відповідності пункту 4 постанови №704 у редакції постанови №103 не належить до компетенції відповідача під час розрахунку грошового забезпечення. Законодавець цю редакцію пункту 4 досі не змінив, тому відповідач діяв правомірно, виключно на підставі закону та в межах повноважень. На його думку, задоволення позову призведе до виходу за межі системи права, соціальної напруженості та неправомірної перевитрати Державного бюджету України, а інші вимоги є похідними.
Щодо вимоги про виплату грошового забезпечення з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідач посилається на пункти 2, 4, 5 Порядку №44. Він зазначає, що виплата такої компенсації здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення, тому на даний час спір щодо її виплати відсутній і ця вимога не може бути задоволена. Також відповідач вказує, що відповідь про відсутність підстав для перерахунку грунтувалася лише на приписах закону.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Позивач стверджує, що служить за контрактом з 2016 року. Згідно з витягом з послужного списку, наданим відповідачем, позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 01.09.2000. Отже, у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 позивач проходив військову службу у відповідача та не звільнявся. Це сторонами не заперечується.
З метою отримання інформації про розрахунок грошового забезпечення та його перерахунку позивач 08.07.2026 звернувся до відповідача із заявою, направленою на електронну адресу військової частини. У заяві він просив перерахувати та виплатити грошове забезпечення (посадовий оклад та оклад за військовим званням), матеріальну допомогу на оздоровлення та підйомну допомогу за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а також надати картки грошового забезпечення. Станом на день подання позову письмової відповіді позивач не отримав. Відповідач у відзиві зазначає, що підстав для перерахунку немає, оскільки грошове забезпечення розраховане відповідно до пункту 4 постанови №704 у редакції постанови №103.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що спірним питанням у даній справі є застосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при нарахуванні грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення. Згідно з частиною четвертою цієї статті грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові №704 пункт 4 викладено в такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Тобто, на момент набрання чинності постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін згідно з пунктом 6 постанови №103. Відтак, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Правовий висновок щодо застосування норм пункту 4 постанови №704 у редакції змін згідно з пунктом 6 постанови №103, який є релевантним до спірних правовідносин, зроблено Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 (справа №440/6017/21).
У вказаній постанові Суд касаційної інстанції сформував таку правову позицію:... зазначення у пункті 4 постанови №704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-XII. Однак Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
При цьому, колегія суддів Верховного Суду зазначила, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року (що узгоджувалося із нормою пункту 4 постанови №704 у редакції змін згідно з пунктом 6 постанови №103).
У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» №1082-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, на 2020 та 2021 роки відповідно не містять (як і не містить таких застережень Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік»).
Тобто, положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, до 01.01.2020 - набрання чинності Законом №294-IX не входили в суперечність з актом вищої юридичної сили.
Підсумувавши, Верховний Суд дійшов висновку, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили. Згідно з ними прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік (2020, 2021), у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.
Тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу. Для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням (та похідних від них розмірів грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) використовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік згідно із законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 встановлено в розмірі 2102,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 встановлено в розмірі 2270,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 встановлено в розмірі 2481,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 встановлено в розмірі 2684,00 грн.
Отже, щороку прожитковий мінімум для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, збільшувався.
Посилання відповідача на пункт 3 розділу II Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII та на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №240/4946/18 суд відхиляє. Ці норми обмежують застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини, тоді як позивач просить застосувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, ці обмеження не впливають на спірні правовідносини, оскільки розрахунковою величиною для визначення посадових окладів за постановою №704 є прожитковий мінімум для працездатних осіб. Мінімальна заробітна плата розрахунковою величиною не є.
Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що він зобов`язаний застосовувати пункт 4 постанови №704 у редакції постанови №103, поки законодавець його не змінив. За приписами частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта закону суд застосовує акт, який має вищу юридичну силу. Положення пункту 4 постанови №704 у частині застосування прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 з 01.01.2020 не відповідає законам України про Державний бюджет України на відповідний рік. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21.
Застосування відповідачем прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року (як було передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у редакції зі змінами, внесеними постановою №103), який є нижчим від вказаних прожиткових мінімумів, не відповідало вимогам законодавства. Воно призвело до виплати позивачу грошового забезпечення в меншому розмірі, ніж встановлений законодавством, чим порушені права позивача на належне грошове забезпечення.
Крім того, суд звертає увагу, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжується перерахунком (донарахуванням) усіх видів грошового забезпечення, які обчислюються від цих окладів, у тому числі допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Відповідно до пункту 2 постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
З огляду на встановлену судом протиправність застосування відповідачем при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, відповідач повинен перерахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за цей період. Розрахунок слід здійснити з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Усі складові грошового забезпечення, що обчислюються від цих окладів, необхідно перерахувати з урахуванням раніше виплачених сум та у разі їх фактичної виплати у цей період.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо допомоги для оздоровлення суд зазначає, що підпунктом 3 пункту 5 постанови №704 передбачено право надавати один раз на рік військовослужбовцям допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Згідно з пунктами 1, 5 глави 7 розділу IV Інструкції №558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. З наданих відповідачем карток грошового забезпечення вбачається, що така допомога виплачувалась позивачу щороку у 2020, 2021, 2022 та 2023 роках (у березні 2020 року - 13710,00 грн, у серпні 2021 року - 13449,20 грн, у січні 2022 року - 14241,60 грн, у лютому 2023 року - 27983,40 грн). Тому вона підлягає перерахунку з урахуванням перерахованих окладів та раніше виплачених сум. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
З огляду на встановлену судом протиправність бездіяльності відповідача щодо незастосування при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, позовні вимоги щодо перерахунку та виплати щомісячного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2020–2023 роки (оскільки вона виплачувалася позивачу щороку у 2020, 2021, 2022 та 2023 роках), а також підйомної допомоги за 2020 рік (виплаченої позивачу у березні 2020 року) підлягають задоволенню з урахуванням раніше виплачених сум. Водночас у задоволенні вимог щодо перерахунку підйомної допомоги за 2021–2023 роки слід відмовити, оскільки у вказані роки підйомна допомога позивачу не виплачувалась.
Щодо вимог про відрахування податків, зборів і обов`язкових платежів (1,5% військового збору, єдиного внеску) та про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб суд виходить з такого.
Відповідно до пунктів 2, 4, 5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення. Вона виплачується одночасно з виплатою грошового забезпечення, за місцем його одержання, у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Нарахування, утримання та сплата податків, зборів і єдиного внеску здійснюються податковим агентом під час фактичного нарахування та виплати доходу в порядку, встановленому законом.
Перерахунок і виплата позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 відповідачем ще не здійснені. Отже, відповідні суми податку, збору та внеску з донарахованих сум не нараховувались і не утримувались. Обов`язок з виплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у відповідача ще не виник, а право позивача в цій частині не порушене. Висновки Верховного Суду, на які посилається позивач (постанови від 27.07.2023 у справі №380/813/22 та від 10.10.2024 у справі №500/8015/23), цього не спростовують. Відповідно до цих висновків та пункту 4 Порядку №44 компенсація виплачується одночасно з виплатою грошового забезпечення. У разі невиплати компенсації під час виплати перерахованих сум позивач не позбавлений права на звернення до суду за захистом порушеного права.
Таким чином, вимоги про відрахування податків, зборів і обов`язкових платежів та про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб є передчасними і задоволенню не підлягають.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..
З огляду на вищевказане, позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо незастосування з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно при обчисленні ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), матеріальної допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки, підйомної допомоги за 2020 рік, з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29.01.2020 по 31.12.2020, матеріальну допомогу на оздоровлення за 2020 рік, підйомну допомогу за 2020 рік, із розрахунком відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.01.2021 по 31.12.2021, матеріальну допомогу на оздоровлення за 2021 рік, із розрахунком відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.01.2022 по 31.12.2022, матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік, із розрахунком відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.01.2023 по 19.05.2023 включно, матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 рік, із розрахунком відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua