Рішення від 12 листопада 2026 р. у справі №160/24171/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 12 листопада 2026 р.

Справа: №160/24171/26

Суддя: Кисельова Євгенія Олександрівна

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2026 рокуСправа № 160/24171/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кисельової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває на розгляді справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) з такими позовними вимогами:

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо проведення ОСОБА_1 індексації пенсії з 01.03.2026 із застосуванням показника середньої заробітної плати 9992,40 грн, сформованого з бази 3764,40 грн, замість збільшення показника 14154,64 грн, сформованого на виконання судових рішень у справі № 160/24612/25, на коефіцієнт 1,121 до 15 867,35 грн;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 01.03.2026 перерахунок пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058 та постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати 14154,64 грн на коефіцієнт 1,121 до 15867,35 грн, із подальшим застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати 2,19352, коефіцієнта страхового стажу 0,41417 та інших належних складових пенсійної виплати;

-зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити різницю між належним після перерахунку і фактично виплаченим розміром пенсії за період з 01.03.2026 до дня фактичного проведення перерахунку, з урахуванням раніше виплачених сум, та надалі виплачувати пенсію у перерахованому розмірі.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, призначену 17.11.2020 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2025 у справі №160/24612/25, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.03.2026, відповідача зобов`язано здійснити індексацію пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати 7763,17 грн на коефіцієнти 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115 та провести відповідний перерахунок і виплату. На виконання рішення суду відповідач сформував протокол перерахунку №047250008579 від 08.04.2026, у якому зазначено середньомісячний заробіток для обчислення пенсії 31048,49 грн, коефіцієнт страхового стажу 0,41417, основний розмір пенсії 12 859,35 грн і загальний розмір пенсії 12 827,77 грн.

Відповідь ГУ ПФУ від 17.06.2026 № 73715-51065/К-01/8-0400/26 підтверджує, що після застосування до початкового показника 7763,17 грн коефіцієнтів 2021–2025 років показник середньої заробітної плати становить 14154,64 грн. Водночас для індексації з01.03.2026 відповідач використав інший, нижчий показник, сформований з бази 3 764,40 грн та визначив його на рівні 9 992,40 грн.

Отже, відповідач провів індексацію 2026 року не щодо показника, який фактично врахований для обчислення пенсії після виконання судового рішення, а щодо неналежного нижчого показника. Саме ці дії, вчинені з 01.03.2026, є предметом цього позову.

Ухвалою суду від 17.08.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

ОСОБА_1 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2025 по справі № 160/24612/25, проведено перерахунок пенсії з 27.02.2025 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки (7763,17), з якої сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та з 01.03.2025 у розмірі 1,115, який становить 14154,64 грн.

При проведенні індексації пенсії згідно із частиною другою статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 01.03.2026 застосовується показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки, за 2014-2016 роки із застосуванням коефіцієнтів збільшення в 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121, який становить 9992,40 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 х 1,121).

Враховуючи викладене, проводити ОСОБА_1 перерахунок (індексацію) пенсії згідно із частиною другою статті 42 Закону № 1058 з 01.03.2026 з урахуванням коефіцієнта збільшення в 1,121 немає підстав, оскільки розмір пенсії зменшується.

Загальний розмір пенсійної виплати становить з 27.02.2025- 10897,32 грн, з 01.03.2025-12159,58 грн, з 01.04.2025-12827,77 грн.

Позивачем подано відповідь на відзив відповідача, в якому наполягав на задоволенні позовних вимог, зазначив, що відповідачем не спростовано доводів позивача.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, призначену 17.11.2020 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2025 у справі №160/24612/25, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.03.2026, відповідача зобов`язано здійснити індексацію пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати 7763,17 грн на коефіцієнти 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115 та провести відповідний перерахунок і виплату.

Позивачу на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2025 по справі № 160/24612/25, проведено перерахунок пенсії з 27.02.2025 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки (7763,17), з якої сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та з 01.03.2025 у розмірі 1,115, який становить 14154,64 грн.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що при проведенні індексації пенсії позивача згідно з частиною другою статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 01.03.2026 застосовано показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки, за 2014- 2016 роки із застосуванням коефіцієнтів збільшення в 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121, який становить 9992,40 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 х 1,121). Загальний розмір пенсійної виплати позивача становить з 27.02.2025-10897,32 грн, з 01.03.2025-12159,58 грн, з 01.04.2025-12827,77 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та доводам сторін, суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення, яке має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

Частина друга статті 40 Закону № 1058 установлює, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс Ч (Ск : К), де Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 42 Закону № 1058 для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Абзацом другим цієї ж частини передбачено, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески. Абзацом четвертим встановлено, що розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Механізм проведення такого перерахунку деталізовано Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 (далі - Порядок № 124). Пунктами 2 та 3 Порядку № 124 визначено, які саме пенсії підлягають перерахунку, і пенсія позивача, призначена відповідно до Закону № 1058 за зверненням, що надійшло до 31.12.2020, підпадає під дію цього Порядку та підлягає перерахунку, зокрема, з 01.03.2026.

Абзацом першим пункту 5 Порядку № 124, установлено, що у 2019 році перерахунок пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року, на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку. Абзацом другим пункту 5 передбачено, що кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати.

Ключовим питанням у даній справі є те, чи підлягає індексації згідно з коефіцієнтом 1,121, установленим Постановою № 236, саме той показник середньої заробітної плати (у даному випадку - 7763,17 грн за 2017-2019 роки, збільшений на виконання рішення суду у справі № 160/24612/25 до 14154,64 грн), який був фактично застосований при обчисленні пенсії позивача, чи умовний (базовий) показник середньої заробітної плати за 2014- 2016 роки - 3764,40 грн (3764,40 грн х 1,17 х1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 х 1,121), як стверджує відповідач.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24 сформулював правовий висновок, відповідно до якого індексація пенсій згідно із Законом № 1058-IV має проводитися шляхом збільшення саме того показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, що був фактично застосований при обчисленні конкретної пенсії, а не умовно встановленого базового показника станом на 01.10.2017, як це передбачено Порядком № 124, з огляду на те, що положення останнього в цій частині не відповідають вимогам частини другої статті 42 Закону № 1058.

Верховний Суд у зазначеній постанові наголосив, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи. Зважаючи на викладене, абзаци перший і другий пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися у відповідності до частини другої статті 42 Закону № 1058, тобто під час проведення індексації має застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховувався для обчислення вказаної пенсії під час її призначення (попереднього перерахунку). Аналогічну правову позицію викладено й у постанові Верховного Суду від 28.07.2025 у справі № 420/18490/24.

Суд також враховує, що частиною третьою статті 7 КАС України встановлено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору. Оскільки положення абзацу першого пункту 5 Порядку № 124 суперечать частині другій статті 42 Закону № 1058 у частині визначення показника, що підлягає індексації, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону № 1058 як акта вищої юридичної сили.

Застосуванню також підлягають постанови Кабінету Міністрів України, якими визначено коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати, зокрема пункт 1 Постанови № 236, яким з 01.03.2026 установлено коефіцієнт 1,121.

За таких обставин при проведенні індексації пенсії позивача з 01.03.2026 відповідач мав застосувати коефіцієнт збільшення 1,121, установлений пунктом 1 Постанови № 236, саме до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який був фактично врахований при обчисленні (попередньому перерахунку) пенсії позивача, тобто до показника 7763,17 грн за 2017-2019 роки, раніше збільшеного на виконання рішення суду у справі № 160/24612/25 на коефіцієнти 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115 (що становить 14 154,64 грн), а не до умовного базового показника за 2014- 2016 роки - 3764,40 грн.

Відповідач у відзиві фактично визнає, що застосовував інший підхід - індексував умовний показник 3764,40 грн (за 2014- 2016 роки), а оскільки отриманий за такою формулою результат (9992,40 грн) виявився нижчим за фактично застосований показник, перерахунок пенсії позивача з 01.03.2026 взагалі не провів. Такі дії (бездіяльність) відповідача суперечать частині другій статті 42 Закону № 1058 та наведеним висновкам Верховного Суду, а тому є протиправними.

Підпунктом 6 пункту 2 Постанови № 236 (як і підпунктом 6 пункту 2 Постанови № 209) для пенсій, призначених у різні роки та не підвищених згідно з пунктом 1 цих постанов, установлено знижені (диференційовані) коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати залежно від року призначення/перерахунку пенсії.

Суд зазначає, що Закон № 1058 не містить положень, які б дозволяли Кабінету Міністрів України встановлювати різні коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати для пенсіонерів залежно від року призначення пенсії, - частина друга статті 42 Закону № 1058 передбачає єдиний механізм індексації для всіх раніше призначених пенсій. Запровадження знижених коефіцієнтів залежно від року призначення пенсії звужує зміст та обсяг існуючого права на індексацію пенсії, що суперечить статті 22 Конституції України, та виходить за межі повноважень, наданих Кабінету Міністрів України законодавцем. З огляду на частину третю статті 7 КАС України підпункт 6 пункту 2 Постанови № 236 у частині встановлення знижених коефіцієнтів до спірних правовідносин застосуванню не підлягає; перерахунок пенсії позивача має проводитися із застосуванням повного коефіцієнта збільшення 1,121, установленого пунктом 1 Постанови № 236.

Щодо інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, то суд зауважує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням викладеного, встановлених обставин справи, характеру спірних правовідносин, та обсягу задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку, що належним, достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача буде прийняття рішення про:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн, на коефіцієнт у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115), починаючи з 01.03.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 , за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115) та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.03.2026.

Отже, суд вважає вищенаведений спосіб захисту порушених прав позивача, достатнім та ефективним в межах предмету спору, а тому не вбачає необхідності виокремлювати усі складові пенсії позивача, які підлягають перерахунку за результатами розгляду цієї справи. Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що вимоги позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та надалі виплачувати пенсію позивачу у перерахованому розмірі задоволенню не підлягаю, оскільки суд не може задовольняти позов на майбутнє та захисту підлягає лише порушене право станом на час розгляду справи.

Таким чином, зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову зі словесним корегуванням належного способу захисту порушених прав позивача.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги,26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн, на коефіцієнт у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115), починаючи з 01.03.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 , за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115) та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.03.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривень 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.О. Кисельова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua