Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: проходження служби, з них
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №160/16156/26
Суддя: Рищенко Андрій Юрійович
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2026 рокуСправа № 160/16156/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рищенко А. Ю.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України, в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум ( 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6,ЄДРПОУ 00034022), треті особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військова частина НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
11.06.26 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, треті особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_4 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:
Визнати протиправним та скасувати пункт 19 рішення Міністерства оборони України оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 04 квітня 2026 №29/д щодо повернення документів ОСОБА_1 на доопрацювання.
Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 , та її малолітній дочці - ОСОБА_2 , одноразову грошову допомогу відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного ста ну» та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 15 000 000,00 грн (п`ятнадцять мільйонів гривень), як членам сім`ї (дружині та дочці) загиблого (померлого) під час захисту Батьківщини військовослужбовця ОСОБА_3 .
Обґрунтовуючи позов, представник позивачів зазначає, що ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця, молодшого сержанта Збройних сил України - ОСОБА_3 , який проходив службу на посаді стрільця-санітара 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 8 механізованої роти НОМЕР_6 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_4 , і помер ІНФОРМАЦІЯ_2 від атеросклеротичної хвороби серця та гострого розладу кровообігу. Смерть настала під час виконання обов`язків військової служби та захистом Батьківщини. Позивач вважає, що оскільки захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті військовослужбовця пов`язані із захистом Батьківщини, вони мають право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 15000000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168. На думку позивача, Міністерство оборони України безпідставно повернуло подані документи для оформлення виплати за постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі; справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Разом з тим, даною ухвалою було витребувано:
- у ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 , має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС) належним чином завірені копії матеріалів за заявою ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги, у т.ч. доповіді про результати проведеної роботи щодо встановлення осіб, які можуть звернутися за ОГД, висновку складеного відповідно до Додатку №4 до Наказу №45 від 25 січня 2023 року тощо.
- від 20 регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ - 26637746, адреса:. м. Дніпро, вул. Грушевського, 65, засоби зв`язку: тел. 0977752411, е-пошта: 20rvlk_zsu@post.mil.gov.ua, має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС) належним чином завірені копії документів на підставі яких приймалося рішення про оформлене у вигляді протоколу №4178 від 15 листопада 2024 року щодо загибелі/смерті військовослужбовця, молодшого сержанта ОСОБА_3 .
- від Комунального закладу охорони здоров`я «Харківське обласне бюро судово-медичних експертиз» Харківської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ - 02001937, адреса: м. Харків, вулиця Дмитрівська, 14, засоби зв`язку: тел. 0577122997, епошта: kharkivobsme@ukr.net, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС) належним чином завірені копії медичних документів на підставі яких лікарем, судово-медичним експертом - ОСОБА_4 видавалося лікарське свідоцтво про смерть №10-12/3451-ДН/23 від 02 січня 2024 року щодо смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
- від військової частини НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 адреса: АДРЕСА_3 , засоби зв`язку: епошта: ІНФОРМАЦІЯ_5 , має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС) належним чином завірений повний витяг з журналу бойових дій НОМЕР_7 окремої механізованої бригади інвентарний №1 т від 28 грудня 2023 року.
29.06.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти вимог викладених у позові, та зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що безпосередньою клінічною причиною смерті молодшого сержанта ОСОБА_3 є соматичне захворювання серцево-судинної системи (атеросклеротична хвороба серця). Матеріали розслідування та медичні документи не містять жодних відомостей про отримання військовослужбовцем поранень, контузій чи травм під час виконання обов`язків, які б потягли за собою розвиток даної патології. Встановлений 20 Регіональною ВЛК причинний зв`язок («захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини») відповідно до чинної та обов`язкової практики Верховного Суду є підставою для розгляду питання про призначення ОГД виключно в межах Постанови КМУ № 975, а не Постанови КМУ № 168. Таким чином, повертаючи документи позивачів на доопрацювання, Комісія МОУ діяла правомірно, обґрунтовано та в межах наданих їй повноважень, з метою забезпечення належного оформлення документів для виплати допомоги за належною правовою підставою (Постанова КМУ № 975).
24.07.2026 року від представника Військової частини надійшла заява у якій він відмовився надавати запитувані судом документи.
19.10.2026 року від Державної спеціалізованої установи «Харківське обласне бюро судово-медичних експертиз» надійшов висновок експерта №10-12/3451-ДМ/23.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця, молодшого сержанта Збройних сил України - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 27.04.2007 року серії НОМЕР_8 .
Відповідно до свідоцтва про народження від 26.09.2007 року ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_1 та ОСОБА_3
ОСОБА_3 проходив службу на посаді стрільця-санітара 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 8 механізованої роти НОМЕР_6 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_4
Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, від 18.09.2024 року №4698/3221, ОСОБА_3 брав безпосередню участь у таких заходах у періоди 08.09.2023 по 28.12.2023, перебуваючи у н.п Орлянка, Петропавлівської сільської територіальної громаді Куп`янського району Харківської області.
Відповідно до сповіщення сім`ї №301 від 03.01.2024 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання службових обов`язків із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, внаслідок атеросклеротичної хвороби серця в районі населеного пункту Орлянка Куп`янського району Харківської області.
Відповідно до витягу з протоколу засідання штатної 20 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №4178 від 15 листопада 2024 року, захворювання молодшого сержанта ОСОБА_3 «Гострий розлад кровообігу. Атеросклеротична хвороба серця», яке послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , - ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК ПОВ`ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.
З метою отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 позивачка, в своїх інтересах та в інтересах своєї неповнолітньої доньки, через ІНФОРМАЦІЯ_6 звернулась до Міністерства оборони України із заявою та необхідними документами для призначення виплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
04 квітня 2025 року Комісія Міністерства оборони України, розглянувши подані документи, прийняла рішення (оформлене протоколом № 29/д, пункт 19) про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги дружині та дочці померлого військовослужбовця
Не погоджуючись із поверненням документів на доопрацювання для оформлення виплати відповідно до постанови №975 та вважаючи, що одноразова грошова допомога підлягає призначенню за постановою №168, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Статтею 41 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 р. №2232-ХІІ встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.
З огляду на п.1 ст.16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ (далі за текстом Закон №2011, у редакції, чинній на час смерті військовослужбовця), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з пп.1 п.2 ст.16 Закону №2011 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.
Пунктом 6 статті 163 Закону №2011 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами.
Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначено у статті 161 Закону №2011.
Відповідно до підпункту а пункту1 статті 162 Закону №2011 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Вказана одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби.
Пунктом 3 статті 162 Закону №2011 визначено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист від 21.03.2024 р. №3621-ІХ пункт 3 статті 162 викладено в такій редакції: 3. Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого: розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, не може становити менше 15000000 гривень; розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, не може становити менше розміру одноразової грошової допомоги, передбаченої підпунктом "а" пункту 1 цієї статті.
Таким чином, на час прийняття оскаржуваного рішення Законом №2011 делеговано Кабінету Міністрів право визначати розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану, однак при цьому законодавцем обумовлено обмеження за якими розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, не може становити менше 15000000 гривень.
Суд враховує, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 р. №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі за текстом Постанова №168).
Пунктом 2 Постанови №168, у редакції, чинній на час смерті військовослужбовця, установлювалося, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-12 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 161 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, крім громадян російської федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Пунктом 2 Постанови №168, у редакції, чинній на час винесення оскаржуваного рішення, особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-12 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.
Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень.
Отже, пунктом 2 Постанови №168 також обумовлено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень. При цьому, зазначена норма, як і норма пункту 3 статті 162 Закону №2011 не пов`язує смерть військовослужбовця, яка настала у період воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби з наслідками поранення (контузії, травми, каліцтва).
Разом з тим, суд зазначає, що п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15000000 грн. передбачає декілька ситуацій: перша - загибель військовослужбовця у період дії воєнного стану за обставин, які охоплювалися п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 у відповідній редакції; друга - смерть військовослужбовця внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва, отриманих за обставин, визначених абзацом шостим п.2 цієї постанови; третя - смерть військовослужбовця внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби або із захистом Батьківщини, яка може породжувати право на одноразову грошову допомогу за Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постаново. Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №97, але не охоплюється абзацом шостим п.2 постанови Кабінету Міністрів України №168 без установлення прямого причинного зв`язку з пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом (спеціальних умов, з якими законодавство пов`язує виникнення права саме на підвищену одноразову грошову допомогу у розмірі 15000000 грн). Положення п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 підлягають застосуванню у системному взаємозв`язку з положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, виникає у разі загибелі військовослужбовця в період дії воєнного стану, а також у разі смерті військовослужбовця, щодо якої встановлено причинний зв`язок із пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони. Смерть військовослужбовця внаслідок захворювання не виключає можливості призначення одноразової грошової допомоги, якщо за медичними документами встановлено, що така смерть, незалежно від безпосереднього клінічного механізму її настання, перебуває у причинному зв`язку з пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими за обставин, визначених п.2 постанови Кабінету Міністрів України 28.02.2022 року №168.
З акту проведення розслідування смерті ОСОБА_3 встановлено, що молодший сержант Збройних сил України - ОСОБА_3 всю добу 28.12.2023 року провів на місці дислокації виконуючи бойове завдання поблизу урочиза Тимківка пн-зах. населенного пункту Орлянка Куп`янського району Харківської області, близько 20:00 год. під час ротації на позиції ВП «Куля» помер від гострого порушення кровообігу та атеросклеротичної хвороби серця. При цьому в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_3 скаржився на хворобу серця. Суд враховує, що місце смерті: н.п Орлянка Куп`янського району Харківської області на території, де проходили бойові дії.
Суд враховує, що відповідач як суб`єкт владних повноважень був зобов`язаний застосовувати те законодавче регулювання, яке було чинним на момент прийняття рішення таким суб`єктом.
Так, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, аналізуючи питання дії нормативно-правових актів у часі, у постанові від 31.03.2021 у справі №803/1541/16 вказала, що у разі якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
Так, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, аналізуючи питання дії нормативно-правових актів у часі, у постанові від 31.03.2021 у справі №803/1541/16 вказала, що у разі якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
Такий підхід у вирішенні питання щодо застосування принципу дії законів у часі неодноразово застосовувався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 01.12.2022 р. у справі №640/7578/20, від 07.11.2023 р. у справі №520/9778/19, від 10.01.2024 р. у справі №380/13615/21.
У постановах від 23.07.2024 р. у справі №280/3308/23, від 02.10.2024 р. у справі №340/2273/23 Верховний Суд дійшов висновку, що правовідносини щодо призначення ОГД починаються саме з дати звернення особи з відповідною заявою про призначення їй ОГД і тривають до моменту прийняття рішення про призначення ОГД уповноваженим органом, а саме Комісією. Лише у разі якщо на момент прийняття суб`єктом владних повноважень у межах визначених законодавством строків рішення про призначення ОГД у законодавстві запроваджено нове правове регулювання цих правовідносин, відмінне від того, яке існувало на момент звернення особи із відповідною заявою, вказаний суб`єкт не має законних можливостей діяти або приймати рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке вже є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками. З огляду на це, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний застосовувати виключно те правове регулювання, яке чинне на момент прийняття ним рішення, за винятком випадків, коли він діє за межами визначених законодавством строків (у такому випадку застосовується законодавство у редакції станом на останній день можливого прийняття рішення), або нове законодавче регулювання передбачає особливості порядку застосування в часі нових норм права. Тобто, при прийнятті рішення Комісія повинна застосовувати ті нормативно-правові акти, які були чинні на момент прийняття відповідного рішення.
Таким чином, відповідачем під час прийняття рішення оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04 квітня 2026 №29/д протиправно не враховано законодавчу норму, за якою розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого: розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, не може становити менше 15000000 гривень, у зв`язку з чим документи безпідставно були повернуті на доопрацювання.
Верховний Суд у постанові від 22 серпня 2024 року у справі №380/9868/23, вирішуючи питання щодо права членів сім`ї військовослужбовця, який помер унаслідок захворювання під час безпосередньої участі у заходах із забезпечення оборони України, на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, зазначив, що після введення в Україні воєнного стану та оголошення загальної мобілізації для сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів, постановою №168 передбачено виплату одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, ніж визначено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.
У цій постанові Верховний Суд дійшов висновку, що смерть військовослужбовця безпосередньо під час виконання заходів, необхідних для забезпечення оборони України, за умови встановлення військово-лікарською комісією зв`язку захворювання та причини смерті із захистом Батьківщини, спростовує доводи Міністерства оборони України про відсутність у членів сім`ї права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, встановленому постановою №168, лише з тієї підстави, що смерть настала не внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва.
Верховний Суд також наголосив, що за своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер та спрямована на матеріальну підтримку членів сім`ї і утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника).
Суд зазначає, що предметом оскарження у цій справі є рішення про повернення документів на доопрацювання для оформлення виплати за іншим нормативним порядком, а не остаточне рішення Міністерства оборони України про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачам.
Отже, відповідачем не приймалось рішення по суті заяв позивачів про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168; не здійснювалася остаточна оцінка всіх поданих документів саме в контексті умов застосування цієї постанови; не визначалося коло осіб, які мають право на отримання допомоги, та належні їм частки.
За приписами частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача лише за умови, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає оцінку суб`єктом владних повноважень документів та встановлення юридично значимих обставин, суд зобов`язує такий орган вирішити питання з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У цій справі судом встановлено протиправність підстав, з яких відповідач повернув документи позивачів для оформлення виплати за постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, однак суд не може підміняти Комісію Міністерства оборони України та вперше замість неї приймати рішення про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у конкретному розмірі.
За таких обставин належним та ефективним способом захисту порушених прав позивачів є визнання протиправним та скасувати пункт 19 рішення Міністерства оборони України оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційни х сум, від 04 квітня 2026 №29/д щодо повернення документів ОСОБА_1 на доопрацювання та зобов`язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву позивачки про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Водночас у задоволенні позовних вимог у частині зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 , та її малолітній дочці - ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у розмірі 15 000 000 грн належить відмовити як у передчасних, оскільки відповідне питання не було вирішено відповідачем по суті в установленому порядку.
Згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, з огляду на викладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із наступного.
Згідно ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звільнений від сплати судового збору, відтак, розподіл судових витрат між сторонами справи не здійснюється.
Керуючись ст. 139, 246, 255, 292-297, 325, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України, в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум ( 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6,ЄДРПОУ 00034022), треті особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військова частина НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 19 рішення Міністерства оборони України оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 04 квітня 2026 №29/д щодо повернення документів ОСОБА_1 на доопрацювання.
Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , яка діє також як законний представник неповнолітньої дочки - ОСОБА_2 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А. Ю. Рищенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua