Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №160/32253/25
Суддя: Маковська Олена Володимирівна
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2026 рокуСправа №160/32253/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про стягнення заробітної плати, -
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач просить:
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не вірного зазначення в Наказі №80 від 21.03.2025 звання «старший солдат» замість вірного «сержант».
Зобов?язати військову частину НОМЕР_1 внести відповідні зміни до Наказі №80 від 21.03.2025 вірно зазначивши звання «сержант» замість невірного «старший солдат" та здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 07.09.2022 по 21.03.2025 із застосуванням окладу за військовим званням «сержант».
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не вірного зазначення в Наказі №80 від 21.03.2025 «Вислуга років станом на 23.01.2025 у Збройних силах України становить: календарна - 04 роки 02 місяці 14 днів, пільгова - 00 років 00 місяців 00 днів, загальна - 04 роки 02 місяці 14 днів».
Зобов?язати військову частину НОМЕР_1 внести відповідні зміни до Наказу № 80 від 21.03.2025 вірно зазначивши та врахувати до стажу 1 місяць 27 днів військової служби, загальний стаж на дату звільнення становить 4 роки 3 місяці 17 днів.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невірного зазначення в Наказі №80 від 21.03.2025 «утримати надміру виплачене грошове забезпечення за 8 днів щорічної основної відпустки за 2025 рік».
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 внести відповідні зміни до Наказу №80 від 21.03.2025 вірно зазначивши: «утримати надміру виплачене грошове забезпечення за 6 (шість) днів щорічної основної відпустки за 2025 рік» та здійснити відповідні виплати, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 матеріальну допомогу на вирішення соціальних побутових потреб за 2025 рік.
Зобов?язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових потреб за 2025 р.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні та не надання відомостей щодо сум, нарахованих виплачених при звільненні.
Зобов?язати військову частину НОМЕР_1 виплати ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період 19 днів.
Зобов?язати військову частину НОМЕР_1 надати мені інформацію про суми, нараховані та виплачені при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплат.
Зобов?язати військову частину НОМЕР_2 направити копію наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 15 березня 2025 року № 34-PС.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану», за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Запорізької області за період з 28.04.2024 до 24.05.2024 в розрахунку до 100000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, а за квітень 2023 року, травень 2023 року, вересень 2023 року, жовтень 2023 року, листопад 2023 року та квітень 2024 року, травень 2024 року, червень 2024 року, вересень 2024 року в розрахунку у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Зобов?язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану», за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Запорізької області за період з 28.04.2024 до 24.05.2024 в розрахунку до 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, а за квітень 2023 року, травень 2023 року, вересень 2023 року, жовтень 2023 року, листопад 2023 року та квітень 2024 року, травень 2024 року, червень 2024 року, вересень 2024 року в розрахунку у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» за період з 25.12.2023 по 07.04.2024.
Зобов?язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у відповідності до пункту першого постанови від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім?ям під час дії воєнного стану» Кабінету Міністрів України за період з 25.12.2023 по 07.04.2024.
Визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 розгляду по суті рапорту ОСОБА_1 від 10.02.2025.
Зобов?язати військову частину НОМЕР_1 частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 10.02.2025 й надати йому довідку про обставини травми (поранень, контузії, каліцтва) за формою, наведеною у додатку 5 до Положення про вій лікарську експертизу в Збройних Силах України.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 07.09.2022 до 12.05.2023 з порушенням вимог постанови КМУ від 30 серпня 2017 року № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 з застосуванням з 16 березня 2022 року показника прожиткового мінімуму працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення.
Зобов?язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення відповідно до положень постанови КМУ від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі 826/6453/18 за період з 07.09.2022 по 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року; за період з 01.01.2023 по 12.05.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 07.09.2022 до 12.05.2023 з порушенням вимог постанови КМУ від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 із застосуванням за період з 07.09.2022 по 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року; за період з 01.01.2023 по 12.05.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року.
Зобов?язати військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення відповідно до положень постанови КМУ від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) за період з 07.09.2022 по 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року; за період з 01.01.2023 по 12.05.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду по суті рапорту ОСОБА_1 від 14.03.2025 щодо не внесення до військово-облікової документації відомостей про отриману військову спеціальність.
Зобов?язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 14.03.2025 внести до військово-облікової документації відомості про отриману військову спеціальність та видати документ підтверджуючий отриману військову спеціальність.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за не отримане речове майно у зв?язку із звільненням із військової служби.
Зобов?язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, проте не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 №178.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення відповідно до окладу за військовим званням «солдат» та «старший солдат» за період з 07.09.2022 по 21.02.2025.
Зобов?язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення відповідно до окладу за військовим званням «сержант» за період з 07.09.2022 по 21.02.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позову зазначено, що ознайомившись з текстом Наказу №80 від 21.03.2025, позивач встановив, що особисті дані, зазначені у наказі, не відповідають особистим даним, зазначеним у військо-облікових документах. З метою усунення зазначених недоліків позивач звертався до військової частини НОМЕР_1 , проте, дані у наказі не виправлені. 3 огляду на викладене, позивач вимушений звернутися до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що при проходженні служби позивачу не присвоювалось звання "сержант", в наказі командира військової частини НОМЕР_3 №80 від 21.03.2025 є технічна помилка у зазначенні дати вказаної у наказі, як кінцеву дату при розрахунку вислуги років - 23.01.2025, але розрахунок вислуги років позивачу ОСОБА_1 нарахований виходячи з дати звільнення з військової служби - 21.03.2025 року, становить: «календарна - 04 роки 02 місяці 14 днів, пільгова - 00 роки 00 місяці 00 днів, загальна - 04 роки 02 місяці 14 днів». Довідка про безпосередню участь у заходах з оборони держави №274 від 08.12.2024 може враховуватися виключно для цілей пенсійного законодавства, але не впливає на визначення вислуги у військовій частині при проведенні розрахунку грошових виплат. За таких обставин підстави для перерахунку вислуги років та перегляду розрахунку грошового забезпечення відсутні.Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 25.11.2025 № 344 внесено зміни до абзацу 12 пункту 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 80 від 21.03.2025 щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки старшому солдату ОСОБА_2 та викладено в наступній редакції: «Виплатити грошову компенсацію за 7 (сім) днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 20 (двадцять) днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік, за 17 (сімнадцять) днів невикористаної щорічної основної відпустки за рік». Щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань зазначає, що позивач не звертався з рапортом про її виплату. Щодо вимог про виплату суми середнього заробітку на час затримки з розрахунку при звільненні за період 19 днів зазначив, що в спірних правовідносинах при звільненні та розрахунку з позивачем між ОСОБА_1 та військовою частиною НОМЕР_4 не виникло спору щодо нарахованих (виплачених) сум, у зв?язку з чим відсутні підстави для застосування статті 117 Кодексу законів про працю України, так само як і у випадку у аналогічній справі № 825/742/16, позивач у даній справі був звільнений з військової служби у березні 2025 року, і безпосередньо після звільнення більше 6 місяців у нього не виникло зауважень щодо нарахованих і виплачених йому сум. Щодо вимог про виплату додаткової грошової винагороди зазначає, що сам по собі факт проходження ОСОБА_1 військової служби та факт обіймання штатної військової посади в організаційній структурі військового формування об?єктивно не здатен призвести до виникнення військовослужбовця права на отримання додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168. Щодо вимог про зобов`язання видати довідку про обставини травмування зазначає, що згідно довідки військової частини НОМЕР_2 № 1656/17885 від 29.11.2025 встановлено, колишній військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_3 за час проходження військової служби до медичного пункту військової частини НОМЕР_1 з приводу травмування у грудні 2022 року не звертався, факт отримання у грудні 2022 року старшим солдатом ОСОБА_4 травмування під час виконання службових обов?язків у медичних та службових документах військової частини НОМЕР_1 не значиться, на стаціонарне лікування старший солдат ОСОБА_3 у зв?язку із травмуванням не направлявся та працездатність у грудні 2022 року не втрачав, рапорт з приводу травмування старшого солдата ОСОБА_5 до діловодства військової частини НОМЕР_1 не надходив, спеціальне розслідування за фактом травмування старшого солдата ОСОБА_5 відповідно до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженій наказом Міністерства оборони України від 27 жовтня 2021 року № 332, у військовій частині НОМЕР_1 не призначалось та не проводилось. Зазначає про відсутність підстав для видачі довідки про обставини травмування. На момент виникнення спірних правовідносин з участю ОСОБА_1 положення пункту 4 Постанови № 704 у жодній редакції не діяли, а отже правові підстави для перерахунку його грошового забезпечення за заявлений період були відсутні. Щодо вимог про компенсацію вартості неотриманого речового майна зазначено, що рапорт про виплату неотриманого речового майна не подавався. Щодо вимог про перерахунок грошового забезпечення з урахуванням військового звання зазначає, що позивачу військове звання "сержант" ніколи не присвоювалось, тому відсутні підстави для перерахунку грошового забезпечення.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якій позивач просить задовольнити позовні вимоги.
Позивачем подано заяву про зміну предмету позову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2026 у прийнятті заяви про зміну предмету позову відмовлено.
Позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2026 у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог відмовлено.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, судом встановлено наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 мобілізований 07.09.2022 ІНФОРМАЦІЯ_1 на військову службу за призовом до лав ЗСУ, визнаний повністю придатним до військової служби рішенням ВЛК від 18.07.2022, та звільнений з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №80 від 21.03.2025 (далі - Наказ №80 від 21.03.2025) за станом здоров`я.
Позивач зазначає, що ознайомившись з текстом Наказу №80 від 21.03.2025, вважає, що особисті дані, зазначені у наказі, не відповідають особистим даним, зазначеним у військо-облікових документах.
Позивач зазначає, що з метою усунення зазначених недоліків він усно звертався до військової частини НОМЕР_1 , направив 27.05.2025 письмове звернення на електронну адресу військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_1 та 21.03.2025 звертався на гарячу лінію « 1512» Міністерства оборони України, де зверненню присвоєно № ЛЕ18621865. Проте, дані у наказі не виправлені, на жодне із зазначених звернень відповіді не отримано.
У позовних вимогах позивач наполягає на невірному зазначенні у витягу з Наказу №80 військового звання як «старший солдат» замість вірного «сержант», в Наказі №80 від 21.03.2025 помилково зазначено: «Вислуга років станом на 23.01.2025 у Збройних Силах України становить: календарна - 04 роки 02 місяці 14 днів, пільгова - 00 роки 00 місяці 00 днів, загальна - 04 роки 02 місяці 14 днів», не розглянуто рапорт на виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, несвоєчасно проведено остаточний розрахунок при звільненні та не надано відомостей щодо сум нарахованих та виплачених при звільненні, не виплачено додаткову винагороду військовослужбовців Збройних Сил України під час перебування на лікуванні, не надано відповіді щодо розгляду командуванням військової частини НОМЕР_1 рапорту про видачу наказу про проведення розслідування травмування під час несення військової служби, не здійснено перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 07.09.2022 до 12.05.2023, із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, не розглянуто в повному обсязі рапорту на звільнення, а саме стосовно не внесення до облікової документації відомостей про отриману спеціальність та видачі сертифікату, не виплачено компенсація вартості за неотримане речове майно у рапорті, поданому 14.03.2025 через систему СЕДО за №984/3397 на адресу командира військової частини НОМЕР_1 про звільнення, вказано про виплату компенсації за недоотримане речове майно.
Вважаючи такі дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Щодо зазначення у витягу з Наказу №80 від 21.03.2025 військового звання як «старший солдат» замість вірного «сержант», суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 41, 42, 49, 59 Розділу ІІІ указу Президента України "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 військове звання може бути первинним або черговим. Черговим військовим званням є військове звання, наступне за тим, яке має військовослужбовець. Старшинство та послідовність військових звань визначаються відповідно до статті 5 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Військовослужбовці, резервісти та військовозобов`язані поділяються на рядовий склад, сержантський і старшинський склад та офіцерський склад. Встановлюються такі військові звання: Рядовий склад: рекрут, солдат, старший солдат, Молодший сержантський і старшинський склад: молодший сержант, сержант, Старший сержантський і старшинський склад: старший сержант, головний сержант, штаб-сержант. Вищий сержантський і старшинський склад: майстер-сержант, старший майстер-сержант, головний майстер-сержант. Первинне військове звання рядового складу присвоюється громадянам, які вступили на військову службу за контрактом осіб рядового складу і не мають військових звань, до складання ними Військової присяги. Первинне військове звання рядового складу присвоюється військовослужбовцям наказом командира військової частини, який призначає таких військовослужбовців на відповідні посади. Первинне військове звання сержантського і старшинського складу присвоюється громадянам з числа військовослужбовців, резервістів і військовозобов`язаних рядового складу, які пройшли підготовку відповідного рівня та прийняті на військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу, одночасно із призначенням на посади сержантського і старшинського складу наказом посадової особи, до повноважень якої належить призначення на посади.
У період дії воєнного стану з метою оперативного доукомплектування військовослужбовцями посад сержантського і старшинського складу Збройних Сил України первинне військове звання сержантського і старшинського складу може бути присвоєно особам рядового складу, які мають бойовий досвід та не отримали підготовки відповідного рівня, одночасно із призначенням на посади сержантського і старшинського складу наказом посадової особи, до повноважень якої належить призначення на посади, з дотриманням вимог абзацу четвертого пункту 102 цього Положення.
Чергові військові звання військовослужбовцям присвоюються:
до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;
Військові звання присвоюються військовослужбовцям персонально, послідовно, з урахуванням посади, яку вони займають, та інших умов, передбачених цим Положенням.
Чергове військове звання може бути присвоєно достроково в порядку заохочення один раз за весь строк військової служби не раніше закінчення половини встановленого строку вислуги в попередньому військовому званні та за умови проходження військової служби на посаді, за якою військове звання відповідає черговому військовому званню або є вищим.
У період дії воєнного стану обов`язковий строк вислуги в попередньому військовому званні щодо дострокового присвоєння чергового військового звання вперше не встановлюється.
У період дії воєнного стану або відсічі збройної агресії проти України військовослужбовцям рядового, сержантського, старшинського та молодшого офіцерського складу в порядку заохочення може бути достроково вдруге за весь період проходження військової служби присвоєно чергове військове звання, але не раніше ніж через шість місяців із дня присвоєння попереднього військового звання та за умови проходження військової служби на посаді, за якою військове звання відповідає черговому військовому званню або є вищим.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 26.08.2023 військовослужбовцю ОСОБА_1 присвоєне чергове військове звання «старший солдат». Згідно довідки військової частини НОМЕР_2 від 29.11.2025 №1656/17884 військовослужбовець військової частини НОМЕР_3 старший солдат ОСОБА_6 за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , перебував на посаді водія-електрика відділення управління командира батареї мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 , яка відноситься до ШПК «старший солдат», на посаду осіб сержантського складу не призначався, для отримання військового звання сержантського складу не висувався,військове звання «СЕРЖАНТ» йому не присвоювалось.
Як вбачається з військового квитка позивача (сторінка 8) зазначено про присвоєння йому звання «рядовий» - 09.06.1994 та «старший солдат» - 26.06.2023.
Зважаючи на викладене, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази щодо присвоєння позивачу військового звання "сержант", тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо зазначення в Наказі № 80 від 21.03.2025 «Вислуга років станом на 23.01.2025 у Збройних силах України становить: календарна - 04 роки 02 місяці 14 днів, пільгова - 00 років 00 місяців 00 днів, загальна - 04 роки 02 місяці 14 днів.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється за Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 статті 2 Закону передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статті 1-2 цього Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII до учасників бойових дій належать, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.
За змістом абзацу 2 частини 1 статті 8 Закону №2011-ХІІ час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлено, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.
Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року «Про положення про організацію роботи з обчислення вислуги років», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за №1294/2607 відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України відповідно до чинного законодавства, затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (далі - Положення № 530).
За змістом підпункту 1 пункту 2.3 розділу 2 Положення № 530 при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу) - один місяць служби за три місяці:
участь у бойових діях у воєнний час; час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; інші періоди, зазначені в підпункті «а» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (зі змінами)
Відповідно до підпункту «а» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: участь у бойових діях у воєнний час; час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - один місяць служби за три місяці.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що час проходження військової служби, протягом якого особа брала участь у бойових діях у воєнний час, в антитерористичній операції, брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, підлягає зарахуванню до пільгового трудового стажу - один місяць служби за три місяці.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 80 від 21.03.2025 прийнято рішення про звільнення позивача. Так, у витягу з Наказу №80 від 21.03.2025 зазначено, старшого солдата ОСОБА_5 , колишнього водія - електрика відділення управління командира батареї мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 , який перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 15 березня 2025 року № 34-PС у відставку за підпунктом "б" (за станом здоров?я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців), пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», для зарахування на військовий облік направити до ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 21 березня 2025 року виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, з продовольчого забезпечення з 22 березня 2025 року.
Позивач з 06.06.1994 по 07.03.1996 проходив строкову службу у лавах Збройних Сил України, що становить вислугу 1 рік 9 місяців 2 дні ЗСУ, а з 07.09.2022 по 21.03.2025 проходив військову службу за мобілізацією, вислуга років становить 2 роки 6 місяць 15 днів. Загальний строк вислуги років становить 4 роки 3 місяці та 17 днів, внаслідок чого, не було зараховано 1 місяць та 3 дні вислуги років.
Згідно Довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України №274 від 08.12.2024 позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в період з 11.10.2022 по 31.12.2022, 14.11.2023 по 19.11.2023, 24.11.2023 по 01.12.2023, 05.12.2023 по 23.12.2023, 16.04.204 по 20.04.2024 всього 3 місяці 29 днів. Пільговий стаж в наказі не відображено.
Відтак, період безпосередньої участі протиправно не зараховано до пільгового стажу.
Щодо утримання надміру виплаченого грошового забезпечення за 8 днів щорічної основної відпустки за 2025 рік, суд зазначає наступне.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, а також надання гарантій військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі за текстом також - Закон № 2011-ХІІ) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ст. 1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (ст. 2 Закону № 2011-ХІІ).
За правилами ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Право на відпочинок, зокрема на щорічну оплачувану відпустку, є фундаментальною соціальною гарантією, закріпленою для військовослужбовців Законом № 2011-XII.
Пункт 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII встановлює, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".
Крім того, відповідно до п. 3 розділу Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, що затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, що передбачена ст. 16-2 Закону України «Про відпустки». Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.
Грошова компенсація за невикористані дні відпустки проводиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства на день виключення зі списків особового складу.
Виплата грошової допомоги для оздоровлення унормована розділом ХХІІІ Порядку №260.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення (п. 1 розділу ХХІІІ Порядку № 260).
Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату (п. 2 розділу ХХІІІ Порядку № 260).
Судом встановлено, що в абзаці 8 Наказу №80 від 21.03.2025 зазначено: «Щорічну основну відпустку з рік використав терміном 13 календарних днів», а в абзаці 12 вищевказаного зазначено: «утримати надміру виплачене грошове забезпечення за всі дні щорічної основної відпустки за 2025 рік».
Так, військовою частиною НОМЕР_1 позивачу було надано відпустку з 08.03.2025 по 24.03.2025, проте під час винесення Наказу №80 від 21.03.2025 не враховано, що з 19.03.2025 по 09.04.2025 позивач перебув на стаціонарному лікуванні у військово-медичному клінічному центрі Східного регіону, що підтверджується випискою №21 від 09.04.2025.
Таким чином, позивачем було використано 11 днів щорічної основної відпустки, а утриманню підлягало надміру виплачене грошове забезпечення за 6 днів щорічної основної відпуски за 2025 рік, а не за 8 днів.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 25.11.2025 № 344 внесено зміни до абзацу 12 пункту 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 80 від 21.03.2025 щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки старшому солдату ОСОБА_2 та викладено в наступній редакції: «Виплатити грошову компенсацію за 7 (сім) днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 20 (двадцять) днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік, за 17 (сімнадцять) днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік».
Зважаючи, що відповідачем було внесено зміни до абзацу 12 пункту 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 80 від 21.03.2025 щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки старшому солдату ОСОБА_2 та викладено в наступній редакції: «Виплатити грошову компенсацію за 7 (сім) днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 20 (двадцять) днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік, за 17 (сімнадцять) днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік», позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 матеріальну допомогу на вирішення соціальних побутових потреб за 2025 рік та зобов?язання військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових потреб за 2025 року, суд зазначає наступне.
В матеріалах справи міститься рапорт від 08.02.2025 за №1391/395 на ім?я командира військової частини НОМЕР_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік у відповідності до вимог окремого доручення Міністра оборони України від 01.02.2023 №268 розділу XXIV наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та деяким іншим особам».
Згідно свідоцтва про хворобу № 4624/561 Позивач з 25.12.2023 по 08.01.2024 перебував у КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. I.I Мечникова» ДОР з діагнозом: зміщення МХД CS-С6, больовий та м?язово-тонічний синдром, лівобічна радикулопатія Сб, де 28.12.2023 проведено висічення МХД C5-С6 та встановлено міжтіловий корпородез С5- Сб титановим імплантом «кейдж (плоский)». З 08.01.2024 по 09.02.2024 перебував У КП «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний лиман» ДОР, де проведено реабілітаційне лікування. З 09.02.2024 по 08.03.2024 перебував у КНП «МКЛ №4 « ДМР, де проведено роз?єднання варикозних вен. З 30.09.2024 по 14.10.2024 перебував у Харківська клінічна лікарня на залізничному транспорті №l філії «ЦОЗ» акціонерного товариства «У3». З 24.10.2024 по 11.11.2024 перебував у КНІ «МКЛ, №4 ДМР», де 06.11.2024 проведено гемілямінектомію L5 ліворуч, стабілізація транспедикулярною титановою системою на 4 гвинти «Інтерлок» система: «TINA». З 09.12.2024 по 20.12.2024 перебував у КНП «КЛШМД» ДМР, де 13.12.2024 проведено артроскопію лівого колінного суглоба, реконструкцію хрестоподібної зв?язки з відновленням меніску. З 08.02.2025 по 14.02.2025 перебував у ВМКЦ Східного регіону. Скерований на ВЛК КНП «МКЛ № 16» з метою визначення ступеня придатності до військової служби.
Рішенням Військово-лікарської комісії КНП «МКЛ №4» ДМР №3465 від 07.03.2024 результатами проведеного медичного обстеження встановлено діагноз та причинний зв?язок: «Варикозна хвороба обох н/к. ХВН 2-А ст.. Операція: Сафенектоміазія, 15.02.2024, санфенектомія справа 20.02.2024. Розповсюджений остеохондроз хребта, спондильоз, спротризії дисків СЗ-С6, Д8-Д9, L1-S1. Дискогенна СЗ-С7 компрес-ішемічна мієлорадікулапатія C5-С6 з тетрапарезом до помірного в лівій руці, стійкий больовий, м?язово-тонічний синдром. СПО (28.12.2023) висічення між хребцев диску C5-С6 встановка титанового імплантат «кейдж». Порушення опорно-рух-функції хребта 2 ст. Застаріле ушкодження внутрішніх менісків зліва. Застаріле ушкодження ПХЗ зліва. Гонартроз. Гонартроз лівого колінного суглобу 2-3 ст. Рота передньої хрестоподібної зв?язки. Розрив тіла та заднього рогу медіального меніску. Хондромаляція 4 ст медіальних відділів. Синовіт. Виражений больовим синдромо порушенням функції н/к ГХ 1 ст., 1 ст. ССР - помірний ст.А Надмірна вага.»
Захворювання, ТАК, пов?язано з проходженням військової служби.
На підставі ст. 44 графи ІІ Розладу хвороб потребує відпуски для лікування у зв?язки хворобою на 30 календарних днів.
В подальшому, рішенням Військово-лікарської комісії військової комісії А4615 №34 від 12.04.2024, за результатами проведеного огляду встановлений діагноз причинний зв?язок: «Поширений міжребцевий остеохондроз, деформуючи спондильоз, спондилоартроз шийного, грудного та попереково-крижового відділу хребта з грижами та протрузіями міжребцевих дисків, лікований оперативний (28.12.2023-висічення міжребцевого диску С5-С6 та встановлення титанового імпланту «кейдж») з м?язовотонічним та стійким больовим синдромом, помірним порушенням функції. Хронічний дискогенний шийний та попереково-крижовий радикуліт з C5-С6, С6-С7 ліворуч та L1-S1 праворуч, у фазі нестійкої ремісії помірним порушенням функції. Посттравматичний деформуючий остеоартроз ІІ сп лівого колінного суглобу, застарілий розрив передньої хрестоподібної зв?язки лівого колінного суглобу, у вигляді помірної передньозадньої нестабільності лівог колінного суглобу, больового синдрому з помірним порушенням функції лівого колінного суглобу. Гіпертонічна хвороба І ст. ЄНО ст. Наслідки операцій: 15.02.2024 сафенектомія зліва; 20.02.2024-сафенектомія справа з приводу варикозної хвороби обох нижніх кінцівок, у вигляді зміцнілих післяопераційних рубців».
Захворювання, ТАК, пов?язані з проходженням військової служби.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).
Як передбачено у ст.9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 4 вказаної статті передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
При цьому, порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені у відповідності до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 за №704 визначено, зокрема, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (п.2).
Додатком 1 до Постанови №704 встановлено тарифну сітку розрядів та коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців із числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 5 вказаної вище Постанови було надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, і допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Правове регулювання щодо здійснення виплат основних та додаткових закріплене в наказі Міністра оборони України "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" від 07.06.2018 № 260 та зазначено, що пунктом 1 якого визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 2 розділу XXIV Порядку №260 військовослужбовцям, прийнятим (призваним) на військову службу із запасу, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується в календарному році, у якому вони призначені та вступили до виконання обов`язків за посадами.
Відповідно до пункту 7 розділу XXIV Порядку №260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Як передбачено п.9 розділу XXIV Порядку №260, виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Аналізуючи викладене, варто зазначити, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців і входить до його складу. Цей вид грошового забезпечення надається військовослужбовцям у межах асигнувань, за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника).
При цьому, Законом №2011-XII не визначено порядку та розміру виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а згідно ч.4 ст.9 цього Закону, Міністру оборони України надано повноваження стосовно визначення порядку виплати грошового забезпечення, в тому числі й матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Постановою №704 і Порядком №260 встановлено лише граничний розмір виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, який повинен не перевищувати місячного грошового забезпечення, а право керівників державних органів надавати військовослужбовцям матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань обмежене розміром асигнувань, що виділяються на утримання таких державних органів.
Таким чином, Законом №2011-XII делеговано Міністру оборони України повноваження щодо визначення порядку виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, які обмежені лише граничним розміром такої виплати та розміром виділених асигнувань на утримання військовослужбовців.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік не виплачувалась.
09.01.2025 року Міністром оборони України прийнято Окреме доручення №156/уд.
У пункті 6 окремого доручення Міністра оборони України від 09.01.2025 № 156/уд, зазначено, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям один раз у 2025 році в розмірі місячного грошового забезпечення включно за наявності таких підстав:
6.1 у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини;
6.2 сім`ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або зниклих безвісті;
6.3 у наслідок події, яка сталася у 2025 році або у грудні 2024 року, та за умови, що право на отримання зазначеної допомоги не було реалізовано у рік настання події, а саме:
6.3.1 смерть військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця;
6.3.2 народження дитини у військовослужбовця, в тому числі її усиновлення;
6.3.3 порушення стану здоров`я військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, виписка із медичної карти амбулаторного хворого стаціонарного) хворого (форма 027/0), довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії, висновок лікарської консультативної комісії), а саме:
6.3.3.1 захворювання військовослужбовця на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С;
6.3.3.2 перебування військовослужбовця понад 30 днів поспіль на лікуванні, реабілітації чи у відпустці для лікування у зв`язку із пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) або захворюванням, які пов`язанні із захистом Батьківщини та потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки, ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування;
6.3.3.3 перебування військовослужбовця, його дружини, (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця на лікуванні онкологічного захворювання, що потребує хірургічного лікування, променевої та (або) хіміотерапії, незалежно від року встановлення діагнозу онкологічного захворювання;
6.3.3.4 поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця пов`язаного із захистом Батьківщини, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану;
6.3.3.5 поранення (тяжкі травми, каліцтва, ) дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця, пов`язаного з військовою агресією російської федерації проти України.
За наведеного вище правового регулювання та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за своєю суттю є цільовою допомогою, яка надається за відповідним мотивованим зверненням (рапортом) військовослужбовця.
Отже, виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є правом, а не обов`язком керівника, рішення про її надання приймається на підставі поданої військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем проходження військової служби у порядку, встановленому рішенням Міністра оборони України.
При цьому за рішенням Міністра оборони України у 2025 році виплата цієї допомоги здійснюється за наявності виключних підстав, вказаних вище.
Суд відхиляє доводи позивача стосовно того, що його право на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань встановлено постановою №704, адже пункт 5 постанови №704 визначає право, а не обов`язок керівника надавати військовослужбовцю матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, і виключно в межах асигнувань, що виділяються на утримання органу.
При цьому за положеннями статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначення порядку виплати грошового забезпечення, до складу якого входить і матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, віднесено до компетенції Міністра оборони України, яким реалізовано такі повноваження шляхом прийняття рішення від 16 січня 2024 року № 183/уд про встановлення виключних умови, за наявності яких виплачується матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовцям у 2025 році.
Перелік таких виключних умов не включає наявність у військовослужбовця захворювання пов`язаного із проходженням військової служби, а матеріали справи не містять доказів того, що внаслідок отриманого поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, позивач проходив лікування, або наявності інших виключних підстав для виплати матеріальної допомоги у 2025 році.
Таким чином, зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутній рапорт на виплату матеріальної допомоги на соціально-побутові питання за 2025 рік та матеріали справи не містять доказів того, що внаслідок отриманого поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, позивач проходив лікування, або наявності інших виключних підстав для виплати матеріальної допомоги у 2025 році, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні та не надання відомостей щодо сум, нарахованих виплачених при звільненні та зобов?язання військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період 19 днів та надати інформацію про суми, нараховані та виплачені при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплат.
Наказом №80 від 21.03.2025 передбачено: Абзац 12 «Виплатити грошову компенсацію за 7 (сім) днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 20 (двадцять) днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, за 25 (двадцять п?ять) днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік, утримати надміру виплачене грошове забезпечення за 8 (вісім) днів щорічної основної відпустки за 2025 рік.». Абзац 13 «Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військ служби» виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 4 % за 50 повні календарні місяці служби.». Абзац 14 «Виплатити грошову компенсацію за 42 (сорок два) календарних / невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2023-2025 р відповідно до пункту 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветер війни, гарантії соціального захисту». Абзац 15 «На підставі пункту 2 розділу XXIII Порядку виплати гроо забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особа затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року у з-виплати грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік в розмірі місячного грошового забезпечення.». Остаточний розрахунок було проведено лише 08.04.2025, тобто через 19 дні з моменту винесення приказу про звільнення.
Даний факт не заперечується відповідачем.
Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ст.117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Суд наголошує, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці. Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби (зокрема, затримку виплати одноразової грошової допомоги при звільненні) не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Це питання врегульовано КЗпП України.
Суд зазначає, що нормами ст.ст.116, 117 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі ж невиконання такого обов`язку наступає, передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Частина перша статті 117 КЗпП України стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
Натомість частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору. Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в ч.1 ст.117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення. У той же час, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.
Оскільки позивачу не виплачено грошове забезпечення в день його виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та усіх видів забезпечення, то вказана обставина свідчить про те, що при звільненні позивача відповідач не провів з ним повного розрахунку.
Отже, за таких обставин, до спірних правовідносин застосуванню підлягають положення ч.1 ст.117 КЗпП України, якою на відповідача покладається обов`язок виплатити позивачу середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні.
Підсумовуючи вищенаведене, суд вказує, що оскільки відповідач не провів з позивачем на день його виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та усіх видів забезпечення розрахунок у повному обсязі, то позивач відповідно до статті 117 КЗпП України має право на виплату середнього грошового забезпечення за затримку розрахунку при звільненні.
Щодо періоду затримки розрахунку при звільненні, за який у відповідача виникає обов`язок випалити позивачу середній заробіток, суд зазначає таке.
Період затримки розрахунку при звільненні повинен обчислюватися з першого дня після звільнення, а закінчуватися днем, що передує дню остаточного розрахунку, оскільки саме в цей період у роботодавця існує заборгованість перед звільненим працівником.
Судом встановлено, що наказом №80 від 21.03.2025 позивач був звільнений та виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , та всіх видів забезпечення. Остаточний розрахунок з позивачем проведено 08.04.2025.
Таким чином, період затримки розрахунку при звільненні у цій справі обчислюється з 22.03.2025 по 07.04.2025 та становить 17 календарних дня.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-ІХ від 01.07.2022, який набув чинності 19.07.2022 текст статті 117 викладено в такій редакції:
У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Позивача звільнено зі служби після набрання чинності положеннями закону, а відтак з урахуванням змін середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку підлягає стягненню, але не більш як за шість місяців, що становить 182 календарних дні.
Розраховуючи суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.
Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.02.2020р. у справі №821/1083/17, під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 8.02.1995р. №100 (далі - Порядок №100) у спірному випадку середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.
Згідно пункту 3 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
Пунктом 4 Порядку №100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються, зокрема, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).
Суд зазначає, що правові підстави для застосування принципу співмірності та пропорційності з метою зменшення розміру середнього заробітку відсутні, оскільки сума середнього заробітку за час затримки розрахунку є меншою, ніж розмір невиплаченого позивачу грошового забезпечення станом на день його виключення зі списків особового складу Військової частини.
З зазначених сум роботодавець утримує податок з доходів та інші обов`язкові платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 08.11.2018 у справі №805/1008/16-а.
За вищевикладених обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у наступній редакції: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.03.2025 по 07.04.2025 та стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.03.2025 по 07.04.2025.
Також, судом враховано, що грошовий атестат позивач отримав 10.08.2025 у відділенні Нової пошти №29 у м. Дніпро, що підтверджується Актом від 10.08.2025. Довідку про розмір додаткових видів грошового забезпечення №1656/8605 від 13.08.2025 отримано у тому ж відділенні лише 16.08.2025.
Таким чином, суд зазначає, що інформація про суми, нараховані при звільненні позивачу надана, отже позовна вимога щодо зобов?язання військову частину НОМЕР_1 надати інформацію про суми, нараховані та виплачені при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплат не підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану», за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Запорізької області за період з 28.04.2024 до 24.05.2024 в розрахунку до 100000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, а за квітень 2023 року, травень 2023 року, вересень 2023 року, жовтень 2023 року, листопад 2023 року та квітень 2024 року, травень 2024 року, червень 2024 року, вересень 2024 року в розрахунку у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань та зобов?язання військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану», за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Запорізької області за період з 28.04.2024 до 24.05.2024 в розрахунку до 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, а за квітень 2023 року, травень 2023 року, вересень 2023 року, жовтень 2023 року, листопад 2023 року та квітень 2024 року, травень 2024 року, червень 2024 року, вересень 2024 року в розрахунку у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позивач зазначає, що командуванням військової частини НОМЕР_1 позивача 28.04.2024 було направлено для несення військової служби бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, на дамбі в районі с. Новодарівка, Гуляйпільського району Запорізької області з 28.04.2024 по 24.05.2024, який віднесений до зони активних бойових дій, визначена наказами Головнокомандувача збройними силами України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій за №170 від 01.05.2024 та №235 від 02.06.2024 для виконання бойових завдань з охорони дамби (а саме: мінування, перевірка запалів, їх технічне обслуговування, в разі наступу ворога, після відходу збройних формувань повинен був підірвати, забезпечивши безпечний відступ наших військ, щоденно здійснював доклад по рації про цілісність охоронюваємого об?єкту, через 83 бригаду) всього 27 днів, після чого відбулося загострення хвороби спини та лівого колінного суглобу.
Проте, військовою частиною не було нараховане та виплачено додаткову грошову винагороду передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) за 27 днів у розмірі 87 096, 77 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України на території с. Новодарівка, Гуляйпільського району Запорізької області з 28.04.2024 по 24.05.2024.
Також, зазначає, що грошова винагорода за квітень 2023 року, травень 2023 року, вересень 2023 року, жовтень 2023 року, листопад 2023 року та квітень 2024 року, травень 2024 року, червень 2024 року, вересень 2024 року з розрахунку у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, була виплачена не в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
За приписами частини другої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 та №69/2022 Кабінет Міністрів України Постановою від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), у редакції, станом на 20.06.2024, пунктом 1 якої установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Пунктом 1-1 Постанови №168 установлено, що на період воєнного стану: військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.
У подальшому до Постанови №168 були внесені зміни, які не впливають на спірні в цій справі правовідносини, зокрема, пунктом 2 Постанови Кабінет Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1311 у пункті 1 Постанови №168: перше речення абзацу першого після слів позиціями військ держави-агресора доповнено словами , на території держави-агресора; абзац другий після слів в районах ведення воєнних (бойових) дій доповнено словами , на території держави-агресора. В абзаці другому пункту 1-1 після слів в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора доповнено словами , на території держави-агресора, а слова на території противника замінено словами на території держави-агресора.
Згідно з п. 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Також п. 2-1 Постанови №168 установлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають:
- порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови;
- особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту.
Відповідно до п. 2 розділу XXXIV Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі Порядок № 260), передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
1) 100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
- під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);
- у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
- із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
- з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;
- на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
- з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;
- з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
- кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
- у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);
- з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
- у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;
2) 30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
- з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;
- з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;
- з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;
- у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
- з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;
- у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;
- із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;
- з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури (у тому числі об`єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).
Пунктом 4 розділу XXXIV Порядку № 260 установлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Приписами пунктів 5, 9 і 10 розділу XXXIV Порядку № 260 передбачено, що одним днем участі у бойових діях або заходах вважається період (з 00 годин до 24 години календарної доби), протягом якого військовослужбовець залучався до участі в бойових діях або заходах, незалежно від кількості та тривалості таких залучень за добу.
У разі, коли військовослужбовець залучається до участі в бойових діях або заходах, які розпочато до 24 години однієї доби і закінчено після 00 годин наступної доби, до розрахунку включається зазначений період як два дні участі у бойових діях або заходах.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Отже, установлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, що виплачується їм на період дії воєнного стану та підлягає збільшенню до 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) у період здійснення зазначених заходів.
Водночас, суд зазначає, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій саме по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн на місяць, передбаченої Постановою №168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови №168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин указаними документами.
Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені в постанові від 5 серпня 2024 року у справі № 200/4100/23.
При цьому, суд акцентує увагу, що направлення за бойовим розпорядження на певні локаційні точки не є тотожним прийняттю безпосередньої участі у бойових діях в цих районах. У зв`язку із зазначеним, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Враховуючи надані виписки та розрахунки, суд дійшов висновку, що виплата додаткових винагород позивачу здійснювалась у повному обсязі та пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №168. Відтак, підстав вважати, що відповідачем було допущено порушення порядку або розміру нарахування та виплати грошового забезпечення, не було.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» за період з 25.12.2023 по 07.04.2024 та зобов?язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у відповідності до пункту першого постанови від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім?ям під час дії воєнного стану» Кабінету Міністрів України за період з 25.12.2023 по 07.04.2024.
Згідно Довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України №274 від 08.12.2024 позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в період з 11.10.2022 по 31.12.2022, 14.11.2023 по 19.11.2023, 24.11.2023 по 01.12.2023, 05.12.2023 по 23.12.2023, 16.04.204 по 20.04.2024. Пільговий стаж в наказі не відображено.
Позивач з 25.12.2023 по 08.01.2024 перебував у КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. I.I Мечникова» ДОР з діагнозом: зміщення МХД CS-С6, больовий та м?язово-тонічний синдром, лівобічна радикулопатія Сб, де 28.12.2023 проведено висічення МХД C5-С6 та встановлено міжтіловий корпородез С5- Сб титановим імплантом «кейдж (плоский)».
З 08.01.2024 по 09.02.2024 перебував У КП «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний лиман» ДОР, де проведено реабілітаційне лікування.
З 09.02.2024 по 08.03.2024 перебував у КНП «МКЛ №4 « ДМР, де проведено роз?єднання варикозних вен.
З 30.09.2024 по 14.10.2024 перебував у Харківська клінічна лікарня на залізничному транспорті №l філії «ЦОЗ» акціонерного товариства «У3». З 24.10.2024 по 11.11.2024 перебував у КНІ «МКЛ, №4 ДМР», де 06.11.2024 проведено гемілямінектомію L5 ліворуч, стабілізація транспедикулярною титановою системою на 4 гвинти «Інтерлок» система: «TINA».
З 09.12.2024 по 20.12.2024 перебував у КНП «КЛШМД» ДМР, де 13.12.2024 проведено артроскопію лівого колінного суглоба, реконструкцію хрестоподібної зв?язки з відновленням меніску. З 08.02.2025 по 14.02.2025 перебував у ВМКЦ Східного регіону. Скерований на ВЛК КНП «МКЛ № 16» з метою визначення ступеня придатності до військової служби.
Рішенням Військово-лікарської комісії КНП «МКЛ №4» ДМР №3465 від 07.03.2024 результатами проведеного медичного обстеження встановлено діагноз та причинний зв?язок: «Варикозна хвороба обох н/к. ХВН 2-А ст.. Операція: Сафенектоміазія, 15.02.2024, санфенектомія справа 20.02.2024. Розповсюджений остеохондроз хребта, спондильоз, спротризії дисків СЗ-С6, Д8-Д9, L1-S1. Дискогенна СЗ-С7 компрес-ішемічна мієлорадікулапатія C5-С6 з тетрапарезом до помірного в лівій руці, стійкий больовий, м?язово-тонічний синдром. СПО (28.12.2023) висічення між хребцев диску C5-С6 встановка титанового імплантат «кейдж». Порушення опорно-рух-функції хребта 2 ст. Застаріле ушкодження внутрішніх менісків зліва. Застаріле ушкодження ПХЗ зліва. Гонартроз. Гонартроз лівого колінного суглобу 2-3 ст. Рота передньої хрестоподібної зв?язки. Розрив тіла та заднього рогу медіального меніску. Хондромаляція 4 ст медіальних відділів. Синовіт. Виражений больовим синдромо порушенням функції н/к ГХ 1 ст., 1 ст. ССР - помірний ст.А Надмірна вага.»
Захворювання, ТАК, пов?язано з проходженням військової служби.
На підставі ст. 44 графи ІІ Розладу хвороб потребує відпуски для лікування у зв?язки хворобою на 30 календарних днів.
В подальшому, рішенням Військово-лікарської комісії військової комісії А4615 №34 від 12.04.2024, за результатами проведеного огляду встановлений діагноз причинний зв?язок: «Поширений міжребцевий остеохондроз, деформуючи спондильоз, спондилоартроз шийного, грудного та попереково-крижового відділу хребта з грижами та протрузіями міжребцевих дисків, лікований оперативний (28.12.2023-висічення міжребцевого диску С5-С6 та встановлення титанового імпланту «кейдж») з м?язовотонічним та стійким больовим синдромом, помірним порушенням функції. Хронічний дискогенний шийний та попереково-крижовий радикуліт з C5-С6, С6-С7 ліворуч та L1-S1 праворуч, у фазі нестійкої ремісії помірним порушенням функції. Посттравматичний деформуючий остеоартроз ІІ сп лівого колінного суглобу, застарілий розрив передньої хрестоподібної зв?язки лівого колінного суглобу, у вигляді помірної передньозадньої нестабільності лівог колінного суглобу, больового синдрому з помірним порушенням функції лівого колінного суглобу. Гіпертонічна хвороба І ст. ЄНО ст. Наслідки операцій: 15.02.2024 сафенектомія зліва; 20.02.2024-сафенектомія справа з приводу варикозної хвороби обох нижніх кінцівок, у вигляді зміцнілих післяопераційних рубців».
Захворювання, ТАК, пов?язані з проходженням військової служби.
Кабінет Міністрів України 28.02.2022 затвердив Постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (в подальшому - Постанова № 168).
Пунктом 1-1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.
Згідно з п. 1-2 Постанови № 168, виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:
- у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;
- захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
- загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини (виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
Таким чином, з урахуванням вимог пунктів 1, 2 Постанови №168 вбачається встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини; факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постановах Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 520/16191/23, від 30.05.2025 у справі № 380/27432/23, від 19.02.2026 у справі № 360/1960/22.
Згідно з пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800; в подальшому Положення № 402; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 закріплено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що Положення № 402 не встановлює розмежування повноважень штатних та позаштатних військово-лікарських комісій щодо встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) із військовою службою, а постанови як штатних, так і позаштатних ВЛК, оформлені у передбаченому цим Положенням порядку, є обов`язковими до виконання.
Пунктами 21.1, 21.2 глави 21 розділу ІІ Положення № 402 встановлено, що разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення. Причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних ТЦК та СП на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.
Відповідно до норм п. 21.5 Положення № 402, постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:
а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України».
д) «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо воно виникло під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, або коли захворювання, яке виникло до цього, у зазначені періоди служби досягло такого розвитку, що призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби».
Пунктом 11 розділу XXXIV Положення № 260 встановлено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Пунктом 12 розділу XXXIV Порядку № 260 передбачено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що право військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за період перебування на стаціонарному лікуванні пов`язується, зокрема, із встановленням військово-лікарською комісією причинного зв`язку захворювання із захистом Батьківщини. При цьому визначення такого причинного зв`язку належить до виключної компетенції військово-лікарських комісій, а прийняті ними постанови є обов`язковими до виконання.
Суд доходить висновку, що з 25.12.2023 по 07.04.2024 позивач перебував на лікуванні у зв`язку із захворюванням, причинний зв`язок якого військово-лікарською комісією визначено як такий, що пов`язаний із проходженням військової служби, а не захисту Батьківщини, а тому не відповідав умовам, визначеним Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, для отримання додаткової винагороди в розмірі до 100000 гривень. Отже, відповідачем не здійснено нарахування та виплату позивачу зазначеної додаткової винагороди за період його перебування на стаціонарному лікуванні правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 розгляду по суті рапорту ОСОБА_1 від 10.02.2025 та зобов?язання військову частину НОМЕР_1 частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 10.02.2025 й надати йому довідку про обставини травми (поранень, контузії, каліцтва) за формою, наведеною у додатку 5 до Положення про вій лікарську експертизу в Збройних Силах України.
10.02.2025 засобами зв?язку СЕДО за №1319/411 на ім?я командира військової частини НОМЕР_1 позивачем скеровано рапорт про видачу наказу про проведення службового розслідування та видачі мені Довідки про обставини травми згідно Додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра Оборони України №402 від 14.08.2008, отриманої позивачем під час виконання військового обов??язку із захисту Батьківщини, та повторно звернувся до командування із скаргою засобами електронного зв?язку 27.05.2025, відповідь на які не отримав до цього часу, що є порушенням п.9 розділу ІІІ Наказу № 531 від 06.08.2024 Міністерства оборони України.
Військовою частиною подано письмовий відзив, в якому відповідачем позовні вимоги заперечуються в повному обсязі з огляду на наступне. Згідно з пункту 3 розділу І Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, яка затверджена наказом Міністерства оборони України 27.10.2021 року № 332, та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2021 року за № 1667/37289, ця Інструкція поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил. Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців внаслідок бойових уражень або дій з боку противника є бойовими людськими втратами і обліку як нещасні випадки не підлягають. Окрім наведеного зауважують, що статтею 12 Статуту внутрішньої служби збройних сил України, який затверджено Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», визначено, що про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо). Відповідно до ст. 128 Статуту внутрішньої служби збройних сил України, який затверджено Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», визначено, що солдат зобов`язаний, зокрема, своєчасно доповідати командирові відділення про захворювання, надзвичайні події та факти порушення військової дисципліни, випадки втрати чи несправності озброєння, техніки та інших матеріальних засобів. Відповідач не має інформації про будь яке бойове травмування, поранення, акубаротравми позивача, також відсутні будь які рапорти безпосередніх командирів позивача, якими вони повідомляють про отримання поранення, бойового травмування у позивача.
Наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 за № 332 "Про затвердження Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2021 р. за № 1667/37289, затверджено Інструкцію про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України (далі -Інструкція № 332).
За змістом п. 1розділу І Інструкції № 332ця Інструкція визначає процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов`язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв`язку з виконанням обов`язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту.
Відповідно до п. 3 розділу І Інструкція № 332 ця Інструкція поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил.
Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців внаслідок бойових уражень або дій з боку противника є бойовими людськими втратами і обліку як нещасні випадки не підлягають.
Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил, але не пов`язані з бойовими ураженнями або діями з боку противника, розслідуються згідно з вимогами цієїІнструкції.
Пунктом 1 розділу II Інструкції № 332 визначено, що розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме, обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов`язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов`язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Інструкції про кожний нещасний випадок потерпілий або військовослужбовець, який його виявив, чи інша особа повинен(на) негайно сповістити безпосереднього командира (начальника) чи керівника робіт і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги потерпілому.
У разі настання нещасного випадку безпосередній командир (начальник) або керівник робіт зобов`язаний: терміново організувати надання домедичної допомоги, а за можливості не відкладної (екстреної) медичної допомоги потерпілому військовослужбовцю, забезпечити за потреби його доставку до закладу охорони здоров`я; негайно повідомити про нещасний випадок командира військової частини; зберегти до прибуття комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку місце події та устаткування, яке там знаходилось, у такому стані, у якому вони перебували на дату настання нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров`ю інших військовослужбовців і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів щодо недопущення подібних нещасних випадків.
Пунктом 3 розділу ІІ Інструкції встановлено, що нещасний випадок, про який не було своєчасно повідомлено командуванню військової частини або внаслідок якого втрата працездатності настала не відразу, розслідується згідно з цієюІнструкцієюпротягом місяця з дня надходження рапорту безпосереднього командира потерпілого або потерпілого військовослужбовця або заяви особи, яка представляє його інтереси.
У разі переформування військової частини, у якій стався такий нещасний випадок, розслідування проводиться її правонаступником, а у разі ліквідації військової частини за відсутності її правонаступника встановлення факту настання нещасного випадку розглядається в судовому порядку.
Якщо рішенням суду встановлено факт настання нещасного випадку, розслідування організовує та проводить вищий орган військового управління, якому підпорядковувалася ліквідована військова частина.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Інструкції командир військової частини, який отримав повідомлення про нещасний випадок, зобов`язаний: негайно через засоби зв`язку повідомити про нещасний випадок (зникнення, смерть) старшого командира (начальника) та протягом доби надати йому письмове повідомлення за формою НВ-1 наведеною у додатку 2 до цієїІнструкції(далі - повідомлення за формою НВ-1); залежно від того, з чим пов`язаний нещасний випадок (виконання робіт, пожежа, аварія транспортного засобу будь-якого виду та форми власності, гостре професійне захворювання або отруєння тощо),- протягом доби надіслати повідомлення за формою НВ-1 до відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов`язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо), а в передбачених законодавством випадках, - повідомити Військову службу правопорядку у Збройних Силах України та (або) Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері; протягом доби призначити комісію з розслідування нещасного випадку чисельністю не менш як три особи у складі голови комісії (яким є один із його заступників) та членів - командира роти, батальйону (дивізіону, ескадрильї тощо), до складу якого входить підрозділ, де стався нещасний випадок, та залежно від того, з чим пов`язаний нещасний випадок, - фахівців профільних служб (озброєння, тилу, пожежної, автомобільної, інженерної, медичної тощо). До складу комісії не може входити безпосередній командир (начальник) потерпілого військовослужбовця; забезпечити належні умови для роботи комісії (надати приміщення, засоби зв`язку, оргтехніку, автотранспорт, канцелярське приладдя тощо), а також залучених до роботи експертів, інших спеціалістів та сприяти роботі комісії з метою своєчасного і об`єктивного проведення розслідування нещасного випадку.
Згідно з пунктом 8 розділу ІІ Інструкції комісія з розслідування нещасного випадку проводить розслідування протягом п`яти робочих днів з дня її утворення.
Комісія з розслідування нещасного випадку зобов`язана: обстежити місце нещасного випадку, одержати письмові та усні пояснення (провести опитування) свідків і осіб, які причетні до події, та одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо; з`ясувати обставини та причини, що призвели до нещасного випадку, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити вид події, що призвела до нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), причини нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та обладнання, устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), відповідно до Класифікатора видів подій, причин, обладнання, устаткування, машин, механізмів, транспортних засобів, що призвели до настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, який наведений у додатку 3 до цієїІнструкції; скласти акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою НВ-2 наведеною у додатку 4 до цієїІнструкції (далі - акт за формою НВ-2) та акт про нещасний випадок (зникнення, смерть) під час виконання обов`язків військової служби за формою НВ-3 наведеною у додатку 5 до цієїІнструкції(далі - акт за формою НВ-3) у разі, якщо нещасний випадок (смерть) визнаний комісією з розслідування таким, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, і надати їх командиру військової частини на затвердження. Акти підписуються головою комісії та її членами. У разі незгоди зі змістом акта член комісії підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта за формою НВ-2, як його невід`ємну частину.
До акта додаються письмові пояснення (опитування) свідків, потерпілого, а за потреби також схеми, фотографії, витяги з експлуатаційної документації та інші документи, що характеризують місце події (устаткування, машини, апаратура, територія, будівля тощо), медичний висновок щодо діагнозу потерпілого, наявності в його організмі алкоголю (наркотичних засобів чи токсичних або отруйних речовин).
Якщо нещасний випадок визнаний комісією з розслідування таким, що не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, на затвердження командиру військової частини надається тільки акт за формою НВ-2, який зберігається у діловодстві військової частини (пункт 9 розділу ІІ Інструкції).
Пункт 10 розділу ІІ Інструкції визначає обставини, за яких нещасний випадок визнається пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби і за яких складається акт за формою НВ-3.
Пункт 11 розділу ІІ Інструкції визначає обставини, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби.
Відповідно до пункту 17 розділу ІІ Інструкції командир військової частини протягом двох робочих днів після закінчення розслідування затверджує акти за формами НВ-2 та НВ-3. Матеріали розслідування (затверджені акти за формами НВ-2 та НВ-3 разом з додатками) зберігаються в діловодстві військової частини, а їх завірені копії надаються (надсилаються): безпосередньому командиру для вручення потерпілому, членам його сім`ї чи уповноваженій ними особі; начальнику відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов`язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо); командирам військових частин, представники яких брали участь у розслідуванні; командиру військової частини, у штаті якої перебуває потерпілий, якщо військовослужбовець був тимчасово відряджений з цієї військової частини.
У разі незгоди потерпілого військовослужбовця, або членів його сім`ї, або особи, яка представляє їх інтереси, з висновками комісії з розслідування вони мають право протягом місяця, починаючи з дати отримання акта за формою НВ-2, подати скаргу старшому командирові або до органу, що здійснює контроль за своєчасним і об`єктивним розслідуванням нещасних випадків, чи звернутися до суду у визначений законом строк.
Відповідно до пункту 1 розділу І Методики визначення військових втрат, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженоїНаказом Міністерства оборони України 14.09.2022 за № 277, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 25.11.2022 за № 1471/38807 (далі - Методика визначення військових втрат), ця Методика встановлює механізм визначення військових втрат, що включають людські та матеріальні військові втрати і витрати, пов`язані з бойовими діями (терористичними актами, диверсіями, ракетно-бомбовими ударами), спричинені військовою агресією Російської Федерації.
Порівняльний аналіз приписівІнструкції № 332 та Методики визначення військових втрат, дає суду підстави дійти висновку про необхідність розмежування нещасного випадку та бойових людських втрат (військових втрат).
Так, Інструкція № 332 не передбачає проведення розслідування лише у тому випадку, якщо військовослужбовець отримав травму внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення антитерористичної операції, і такі випадки є бойовими людськими втратами і обліку, як нещасні випадки, не підлягають.
Згідно Довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України №274 від 08.12.2024 позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в період з 11.10.2022 по 31.12.2022, 14.11.2023 по 19.11.2023, 24.11.2023 по 01.12.2023, 05.12.2023 по 23.12.2023, 16.04.204 по 20.04.2024.
Відповідно, такі обставини отримання позивачем травми підпадають під сферу регулювання Інструкції № 332, а тому наявні підстави для проведення відповідачем службового розслідування згідно зІнструкцією № 332.
За доводами відповідача травма, про яку зазначає позивач, була отримана ним у грудні 2022 року, водночас, позивачем не повідомлено безпосереднього командира про нещасний випадок (травму), як того вимагає пункт 2 Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, що, на думку відповідача, є обов`язковою умовою для призначення розслідування.
Проте, згідно з абз.1 п.3 розділу ІІ Інструкції №332 нещасний випадок, про який не було своєчасно повідомлено командуванню військової частини або внаслідок якого втрата працездатності настала не відразу, розслідується згідно з цією Інструкцією протягом місяця з дня надходження рапорту безпосереднього командира потерпілого або потерпілого військовослужбовця або заяви особи, яка представляє його інтереси.
10.02.2025 засобами зв?язку СЕДО за №1319/411 на ім?я командира військової частини НОМЕР_1 позивачем скеровано рапорт про видачу наказу про проведення службового розслідування та видачі мені Довідки про обставини травми згідно Додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра Оборони України №402 від 14.08.2008, отриманої мною під час виконання військового обов?язку із захисту Батьківщини, та повторно звернувся до командування із скаргою засобами електронного зв?язку 27.05.2025, відповідь на які не отримав до цього часу, що є порушенням п.9 розділу ІІІ Наказу № 531 від 06.08.2024 Міністерства оборони України.
Суд зазначає, що наявність ознак того, що нещасний випадок стався під час проходження позивачем військової служби, відстежується у зазначених медичних документах, наявних в матеріалах справи. Разом з тим, викладена у зазначених медичних документах інформація щодо отримання позивачем травми, що пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, має бути перевірена комісією, яка проводить розслідування нещасного випадку, та підтверджена відповідними доказами.
Проте, Військова частина НОМЕР_1 не призначила розслідування після надходження рапорту позивача, відповіді у встановленому порядку не надала.
Водночас, відповідачем у порушення абз.1 п.3 розділу ІІІнструкції №332 протягом місяця з дня надходження рапорту позивача не призначено службове розслідування за обставинами нещасного випадку, що стався з позивачем у грудні 2022 року.
Отже, позовні вимоги про визнання протиправної бездіяльності щодо не проведення службового розслідування та зобов`язання відповідача провести службове розслідування з метою встановлення причин отримання травми позивачем під час виконання обов`язків військової служби підлягають задоволенню.
З приводу позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо нескладення довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), передбаченої Додатком №5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 за №402, та про зобов`язання відповідача видати позивачу довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), то суд зазначає таке.
Як зазначалося судом вище, пунктом 8 розділу ІІ Інструкції №332 визначено, що комісія з розслідування нещасного випадку проводить розслідування протягом п`яти робочих днів з дня її утворення.
Комісія з розслідування нещасного випадку зобов`язана: обстежити місце нещасного випадку, одержати письмові та усні пояснення (провести опитування) свідків і осіб, які причетні до події, та одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо; з`ясувати обставини та причини, що призвели до нещасного випадку, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити вид події, що призвела до нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), причини нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та обладнання, устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), відповідно до Класифікатора видів подій, причин, обладнання, устаткування, машин, механізмів, транспортних засобів, що призвели до настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, який наведений у додатку 3 до цієїІнструкції; скласти акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою НВ-2 наведеною у додатку 4 до цієїІнструкції(далі - акт за формою НВ-2) та акт про нещасний випадок (зникнення, смерть) під час виконання обов`язків військової служби за формою НВ-3 наведеною у додатку 5 до цієїІнструкції(далі - акт за формою НВ-3) у разі, якщо нещасний випадок (смерть) визнаний комісією з розслідування таким, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, і надати їх командиру військової частини на затвердження. Акти підписуються головою комісії та її членами. У разі незгоди зі змістом акта член комісії підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта за формою НВ-2, як його невід`ємну частину.
Згідно з пунктом 17 цієї жІнструкції №332командир військової частини протягом двох робочих днів після закінчення розслідування затверджує акти за формами НВ-2 та НВ-3. Матеріали розслідування (затверджені акти за формами НВ-2 та НВ-3 разом з додатками) зберігаються в діловодстві військової частини, а їх завірені копії надаються (надсилаються): безпосередньому командиру для вручення потерпілому, членам його сім`ї чи уповноваженій ними особі; начальнику відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов`язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо); командирам військових частин, представники яких брали участь у розслідуванні; командиру військової частини, у штаті якої перебуває потерпілий, якщо військовослужбовець був тимчасово відряджений з цієї військової частини.
Відповідно до пункту 18 розділу ІІІнструкції №332за результатами розслідування командир військової частини протягом двох робочих днів після затвердження актів за формами НВ-2 та НВ-3 видає наказ, в якому зазначаються: дата, місце та обставини, за яких стався нещасний випадок; військове звання, прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) та дата народження потерпілого військовослужбовця; вид, характер і локалізація поранення, травми, контузії, каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я; коли стався нещасний випадок (під час виконання обов`язків військової служби чи ні); перебував чи ні потерпілий військовослужбовець в стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних чи токсичних або отруйних речовин; порушення нормативно-правових актів, що спричинили нещасний випадок або були супутніми факторами його настання, посадові особи, які допустили ці порушення; заходи з попередження подібних нещасних випадків у майбутньому.
На підставі наказу командира військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках за формою наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженогоНаказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800.
Отже, довідка за формою, наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженогоНаказом Міністра оборони України від 14.08.2008 за № 402, складається за результатами проведення розслідування нещасного випадку, який трапився з військовослужбовцем.
У зв`язку з викладеним суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги у наступній редакції: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не призначення та не проведення службового розслідування за обставинами отримання позивачем травми у грудні 2022 року та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 призначити та провести службове розслідування щодо отримання позивачем травми у грудні 2022 року.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 07.09.2022 до 12.05.2023 з порушенням вимог постанови КМУ від 30 серпня 2017 року № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 з застосуванням з 16 березня 2022 року показника прожиткового мінімуму працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення та зобов?язання військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення відповідно до положень постанови КМУ від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі 826/6453/18 за період з 07.09.2022 по 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року; за період з 01.01.2023 по 12.05.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем було вчинено протиправні дії, які полягають у не нарахувані та невиплаті за період з 07.09.2022 по 12.05.2023 грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704.
Закон України від 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Частиною 4 ст. 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 постанови КМУ № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21.02.2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, п. якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції:
« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Отже, станом на 01.03.2018 року (дату набрання чинності постанови КМУ № 103) п. 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 року.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 року у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 року у справі № 160/1088/19; постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/2098/19 від 09.06.2022 року).
Суд зазначає, що базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (ст. 6 Закону України від 05.10.2000 року № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій.
При цьому, зазначення у п. 4 постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.
Разом з цим, суд наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Так, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
Закон України від 14.11.2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 294-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 рік не містять.
Таким чином, положення п. 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року до 01.01.2020 року - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.10.2022 року у справі № 400/6214/2 (п. 25), - з 01.01.2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова величина для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду Верховним Судом у справі № 440/6017/21.
Так, у постанові від 02.08.2022 року у справі № 440/6017/21 Верховний Суд на підстав аналізу наведених вище норм права дійшов таких правових висновків:
(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу П Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VIII (Закон України) від 06.12.2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України) обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Статтею 7 Закону України від 02.12.2021 року № 1928-1Х «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (далі - Закон № 1928-1Х), зокрема, установлено, що з 1 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2481 грн.
Статтею 7 Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - Закон № 2710-ІХ), зокрема, установлено, що з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2684 грн.
Отже, з огляду на визначені в ч. 3 ст. 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що з 01.01.2020 року положення п. 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п. 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 294-IX, Закону № 1082-IX, Закону № 1928-1Х, Закону №2710-ІХ, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, 01.01.2023 року (через його збільшення на відповідний рік).
Враховуючи обставини того, що інші види грошового забезпечення визначаються у відсотках від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, то і інша частина видів грошового забезпечення позивачу виплачувалась в значно меншому розмірі ніж передбачено законодавством.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цый частині.
Щодо позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду по суті рапорту ОСОБА_1 від 14.03.2025 щодо не внесення до військово-облікової документації відомостей про отриману військову спеціальність та зобов?язання військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 14.03.2025 внести до військово-облікової документації відомості про отриману військову спеціальність та видати документ підтверджуючий отриману військову спеціальність.
Позивачем 14.03.2025 через систему СЕДО за № 984/3397 скеровано рапорт на адресу командира військової части НОМЕР_1 про звільнення позивача, в п.2 якого вказано: «Надіслати моє ім?я свідоцтво про навчання у м. Рівному з 03.01.2023 по 17.01.2023 ППО захисту на адресу: НП 29 м. Дніпро, ОСОБА_1 , т. НОМЕР_5 ».
Проте на адресу Центрально-Чечелівського об?єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки територіального центру комплектування та соціальної підтримки не скеровано відомості про проходження навчання та отриману військово-облікову спеціальність до облікових документів не внесено.
Відповідно до п. 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 №40 (надалі також Інструкція №40) рапорт (заява), це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Згідно з приписами п. 3.1 Інструкції №40 документообіг у військовій частині (установі), їх підрозділах - це проходження документів із моменту їх створення або одержання до завершення виконання або відправлення. Документи незалежно від способу фіксації та відтворення інформації проходять і опрацьовуються на єдиних організаційних та правових засадах організації документообігу.
В п.п. 3.9.1 Інструкції №40 зазначено, що реєстрація документів в електронній та паперовій формах (далі - документи) усіх категорій полягає у створенні запису облікових даних про документ та оформленні РМК в електронній формі у СЕДО із зазначенням обов`язкових реквізитів, за допомогою яких фіксується факт створення, відправлення або одержання документа шляхом проставлення на ньому реєстраційного індексу з подальшим записом у РМК необхідних відомостей про документ. Реєстрація документів проводиться з метою забезпечення їх обліку, моніторингу стану виконанням і оперативним використанням наявної в документах інформації. Реєструються документи незалежно від способу їх доставки, передачі чи створення.
В п.6 розділу ІІІ Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженим наказом Міністерства оборони України 06 серпня 2024 року №531, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.08.2024 за №1214/42559 (надалі також Порядок №531), який визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту, вказано, що усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов`язково реєструються службою діловодства.
Згідно пунктів 1, 3 розділу ІІ Порядку №531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації. Усні рапорти розглядаються негайно, але не пізніше ніж у строки, для розгляду рапортів у паперовій формі, визначені пунктом 9 розділу III цього Порядку. Відповідь на усний рапорт надається усно.
За змістом пунктів 1 - 19 розділу IV Порядку №531 рапорт в електронній формі створюється та подається за допомогою засобів СЕДО, Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони «Армія+» (включаючи його складові частини) (далі - Державний вебпортал) та інших інформаційно-комунікаційних систем, які введені в експлуатацію в системі Міноборони України.
Рапорт в електронній формі, що містить службову інформацію або інформацію, що становить державну таємницю, подається виключно через інформаційно-комунікаційні системи Міноборони України або Збройних Сил, які призначені для обміну службовою інформацією та в установленому законодавством порядку допущені до обробки інформації з відповідним ступенем обмеження доступу (ступенем секретності).
Створення рапорту в СЕДО здійснюється згідно з вимогами інструкції користувача.
Кожен користувач Державного вебпорталу має свій унікальний код - ID-номер. Кожен командир зобов`язаний довести до підлеглого особового складу свій власний ID-номер та ID-номер СЕДО підрозділу.
Військовослужбовець створює рапорт на Державному вебпорталі за допомогою зразків рапортів, які доступні на ньому, заповнивши всі необхідні текстові поля, зазначивши тему та суть свого клопотання.
Для направлення на погодження рапорту на Державному вебпорталі військовослужбовець має ввести ID-номер свого безпосереднього командира (начальника) або у випадках, передбачених цим розділом, ввести ID-номер прямого командира (начальника) та підписати його.
Підписання та погодження електронного рапорту на Державному вебпорталі здійснюється шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису (у тому числі «Дія. Підпис») та/або удосконаленого електронного підпису військовослужбовцем, відповідними командирами (начальниками), та/або засобами Державного вебпорталу, що підтверджується накладенням кваліфікованої електронної печатки технічного адміністратора Державного вебпорталу.
Створення та подання на погодження електронного рапорту може здійснюватися засобами Державного вебпорталу, що підтверджується накладенням кваліфікованої електронної печатки технічного адміністратора Державного вебпорталу, за умови здійснення електронної ідентифікації, яка дає змогу однозначно встановити особу військовослужбовця, що звертається із відповідним електронним рапортом.
Підписання та погодження електронного рапорту в СЕДО здійснюється шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису.
Безпосередній командир (начальник) надає відповідь на електронний рапорт військовослужбовця шляхом погодження або непогодження рапорту із зазначенням правового обґрунтування та пропозицій і накладенням свого кваліфікованого електронного підпису та/або удосконаленого електронного підпису, та/або з використанням засобів Державного вебпорталу, що підтверджується накладенням кваліфікованої електронної печатки технічного адміністратора Державного вебпорталу.
Після погодження рапорту безпосередній командир (начальник) повинен відправити електронний рапорт військовослужбовця на погодження до свого безпосереднього командира (начальника), ввівши його ID-номер, а той, у свою чергу, до наступного прямого командира (начальника), ввівши його ID-номер, і так до командира (начальника), який має право приймати рішення по суті рапорту військовослужбовця.
Якщо безпосереднім командиром (начальником) військовослужбовця є командир (начальник) підрозділу, військовослужбовець вводить ID-номер СЕДО підрозділу, який можна отримати в службі діловодства.
Погодження рапорту в електронній формі безпосереднім та всіма наступними прямими командирами (начальниками) відображається на резолюції до рапорту (додаток 1), на який накладається електронна печатка адміністратора Державного вебпорталу. Даний документ надходить до СЕДО підрозділу разом з файлом рапорту.
У разі непогодження рапорту безпосереднім командиром (начальником), наступним прямим командиром (начальником) або відповідальною посадовою особою служби діловодства рішення про відмову в задоволенні вимог рапорту, із зазначенням правової підстави та обґрунтуванням, зазначається в окремому документі - «Резолюції до рапорту» (додаток 2), на який накладається кваліфікований електронний та/або удосконалений електронний підпис особи, що прийняла рішення про непогодження рапорту, та/або накладається кваліфікована електронна печатка технічного адміністратора Державного вебпорталу.
Під час надходження електронного рапорту служба діловодства здійснює перевірку рапорту на предмет його погодження всіма відповідними командирами (начальниками) військовослужбовця, які мали б розглянути цей рапорт.
Якщо рапорт погоджено всіма відповідними командирами (начальниками) військовослужбовця, які мали б розглянути цей рапорт, служба діловодства здійснює реєстрацію рапорту в журналі реєстрації рапортів шляхом присвоєння реєстраційного індексу, що формується системою СЕДО.
Розгляд рапорту командиром (начальником), який має право приймати рішення по суті рапорту, в електронній формі здійснюється шляхом оформлення електронної резолюції про погодження або непогодження рапорту в СЕДО з накладанням кваліфікованого електронного підпису.
У разі відсутності в командира (начальника) кваліфікованого електронного підпису та/або удосконаленого електронного підпису, рапорт, який був поданий військовослужбовцем в електронній формі, може бути відтворений (роздрукований) службою діловодства і поданий на підпис командиру (начальнику) за правилами, визначеними для рапортів у паперовій формі. Для виготовлення паперового примірника електронного рапорту даний рапорт друкується з нанесенням даних про накладені кваліфіковані електронні підписи та/або удосконалений електронний підпис та/або печатку адміністратора Державного вебпорталу разом з резолюціями (додаток 1) і завіряється підписом відповідальної посадової особи служби діловодства.
Електронний рапорт, створений засобами Державного вебпорталу, може бути відкликаний військовослужбовцем, який його створив, але виключно з моменту реєстрації рапорту в СЕДО.
Розгляд рапортів, поданих в електронній формі, здійснюється у строки, передбачені пунктом 9 розділу III цього Порядку, встановлених для паперових рапортів.
Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Формою звернення військовослужбовця є рапорт, який подається в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах.
Таким чином, жодного рішення (наказу про звільнення або обґрунтованого рішення про відмову у задоволенні рапорту) за результатами розгляду рапорту прийнято не було.
Доказів протилежного матеріали справи не містять. Тобто відповідачем рапорт позивача в частині надання відомостей про проходження навчання та отриману військово-облікову спеціальність до облікових документів розглянутий не був.
В спірному випадку суд зазначає про те, що подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
Подібний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі № 280/7446/24, від 08 липня 2025 року в справі № 580/6020/22.
Варто вказати, що рапорт передбачає собою вид службового документу Збройних Сил України, який є зверненням військовослужбовця до вищого по посаді чи званню військовослужбовця з викладом питань службового або особистого характеру та відображає прагнення військовослужбовця реалізувати свої права.
Належні та допустимі докази того, що рапорт позивача розглянуто відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та за наслідками розгляду такого прийнято відповідне рішення в матеріалах справи відсутні.
На підставі викладеного суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду по суті рапорту ОСОБА_1 від 14.03.2025 щодо не внесення до військово-облікової документації відомостей про отриману військову спеціальність та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт по суті ОСОБА_1 від 14.03.2025 щодо внесення до військово-облікової документації відомостей про отриману військову спеціальність.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за не отримане речове майно у зв?язку із звільненням із військової служби та зобов?язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, проте не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв??язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 №178.
Відповідно до змісту рапорту від 14.03.2025 позивач просив виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Частиною 1 статті 9-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) визначено, що речове забезпечення військовослужбовців, а також резервістів і військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється за нормами і в строки, що визначаються відповідно центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно військовослужбовців, резервістів і військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Згідно з пунктом 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця; переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.
Пунктом 4 Порядку №178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Відповідно до пункту 5 Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Згідно з пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 (далі - Інструкція №232), військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008.), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
З наведеного слідує, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 14.08.2019 у справі №820/3719/17.
Доводи відповідача про те, що всупереч закону позивач своїм правом на грошову компенсацію вартості не отриманого речового майна при звільнені не скористався та з відповідним рапортом до командування військової частини не звернувся, суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Як зазначено, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Зміст норм статті 9-1 Закону №2011-XII, абзаців 1, 3 пункту 242 Положення №1153/2008, пунктів 2, 3 Порядку №178, свідчить, що позивач має право на грошову компенсацію замість неотриманого речового майна.
Як зазначено, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Водночас, в пункті 4 Порядку №178 визначена можливість застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Верховний Суд у постанові від 20.11.2025 у справі №260/1942/24 вказав, що право на компенсацію вартості за неотримане речове майно за період проходження служби військовослужбовці набувають при звільненні і це право реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Військовослужбовець після звільнення його з військової служби зберігає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання відповідної заяви.
Суд встановив, що позивач подавав (направляв) рапорт, в якому просив, зокрема, виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Оскільки суд встановив, що позивачу не виплачена компенсація за неотримане речове майно, то бездіяльність (пасивна поведінка) відповідача щодо її нарахування і виплати є протиправною. Як наслідок, наявні підстави для зобов`язання відповідача її нарахувати та виплатити.
У зв`язку з викладеним суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації за не отримане речове майно у зв?язку із звільненням із військової служби та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Щодо визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення відповідно до окладу за військовим званням «солдат» та «старший солдат» за період з 07.09.2022 по 21.02.2025 та зобов?язання військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення відповідно до окладу за військовим званням «сержант» за період з 07.09.2022 по 21.02.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 26.08.2023 військовослужбовцю ОСОБА_1 присвоєне чергове військове звання «старший солдат». Згідно довідки військової частини НОМЕР_2 від 29.11.2025 № 1656/17884 військовослужбовець військової частини НОМЕР_3 старший солдат ОСОБА_6 бути за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , перебував на посаді водія-електрика відділення управління командира батареї мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 , яка відноситься до ШПК «старший солдат», на посаду осіб сержантського складу не призначався, для отримання військового звання сержантського складу не висувався, військове звання «СЕРЖАНТ» йому не присвоювалось.
Як вбачається з військового квитка позивача (сторінка 8) званням зазначено про присвоєння йому звання «рядовий» - 09.06.1994 та «старший солдат» - 26.06.2023 року.
Зважаючи на вищевикладене, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази щодо присвоєння позивачу військового звання "сержант", тому позовні вимоги щодонарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення відповідно до окладу за військовим званням «солдат» та «старший солдат» за період з 07.09.2022 по 21.02.2025 та зобов?язання військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення відповідно до окладу за військовим званням «сержант» за період з 07.09.2022 по 21.02.2025, з урахуванням раніше виплачених сум не підлягають задоволенню.
З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.
Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір, відповідних витрат не поніс, інших судових витрат не заявив, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні. Розподіл судового збору не здійснюється.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про стягнення заробітної плати - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не вірного зазначення в Наказі командира Військової частини НОМЕР_1 №80 від 21.03.2025 «Вислуга років станом на 23.01.2025 у Збройних силах України становить: календарна - 04 роки 02 місяці 14 днів, пільгова - 00 років 00 місяців 00 днів, загальна - 04 роки 02 місяці 14 днів».
Зобов?язати військову частину НОМЕР_1 внести відповідні зміни до Наказу № 80 від 21.03.2025 зазначивши та врахувати до стажу 1 місяць 27 днів військової служби, загальний стаж на дату звільнення становить 4 роки 3 місяці 17 днів.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.03.2025 по 07.04.2025.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.03.2025 по 07.04.2025.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не призначення та не проведення службового розслідування за обставинами отримання травми у грудні 2022 року.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 призначити та провести службове розслідування щодо отримання травми у грудні 2022 року.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 07.09.2022 до 12.05.2023 з урахуванням визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Зобов?язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) ОСОБА_1 за період з 07.09.2022 по 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням раніше виплачених сум; за період з 01.01.2023 по 12.05.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду по суті рапорту ОСОБА_1 від 14.03.2025 щодо не внесення до військово-облікової документації відомостей про отриману військову спеціальність.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт по суті ОСОБА_1 від 14.03.2025 щодо внесення до військово-облікової документації відомостей про отриману військову спеціальність.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації за не отримане речове майно у зв?язку із звільненням із військової служби.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат - не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська
Оригінал: reyestr.court.gov.ua