Суд: Вінницький окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №120/1703/26
Суддя: Бошкова Юлія Миколаївна
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
16 листопада 2026 р. Справа № 120/1703/26
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що військовою частиною НОМЕР_1 протиправно не нараховано та не виплачено за період з 01.01.2024 по 24.09.2025 індексацію грошового забезпечення з урахуванням базового місяця - березень 2018 року.
Зокрема, позивач вказує, що у відповідь на звернення щодо проведення перерахунку індексації грошового забезпечення відповідач листом від 17.12.2025 повідомив про здійснення її нарахування та виплати із застосуванням базових місяців - грудень 2023 року та січень 2025 року, відповідно до положень законів України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та «Про Державний бюджет України на 2025 рік». Водночас позивач стверджує, що згідно з наданими відповідачем документами індексація грошового забезпечення за періоди з 01.01.2024 по 31.07.2024 та з 01.01.2025 по 30.06.2025 взагалі не нараховувалася та не виплачувалася, тоді як за інші місяці спірного періоду її обчислення здійснювалося із застосуванням неправильного базового місяця.
На переконання позивача, останнє підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося у березні 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704. При цьому положення законів про Державний бюджет України на 2024 та 2025 роки щодо обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком не змінюють місяця останнього підвищення посадових окладів, а відтак не є підставою для визначення іншого базового місяця.
З огляду на викладене позивач вважає, що відповідачем порушено вимоги Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078, у зв`язку із чим просить визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 та зобов`язати здійснити перерахунок і виплату індексації грошового забезпечення за спірний період із застосуванням березня 2018 року як базового місяця, з урахуванням раніше виплачених сум та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб. Крім того, позивач просить нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати належної індексації.
Ухвалою суду від 13.02.2026 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
26.06.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, вважаючи їх необґрунтованими. Зокрема, відповідач зазначає, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу за спірний період здійснювалися відповідно до вимог чинного законодавства. Посилаючись на положення статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», відповідач вказує, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації з 01.01.2024 здійснювалося наростаючим підсумком, починаючи із січня 2024 року, у зв`язку із чим базовим місяцем визначено грудень 2023 року. Оскільки протягом січня-липня 2024 року поріг індексації не було перевищено, підстави для її нарахування та виплати були відсутні. Натомість із серпня по грудень 2024 року індексація нараховувалася та виплачувалася позивачу.
Аналогічно, відповідно до статті 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», обчислення індексу споживчих цін здійснювалося із січня 2025 року, який приймався за 1 або 100 відсотків. Відтак, за твердженням відповідача, підстави для нарахування індексації за січень-червень 2025 року були відсутні, а починаючи з липня 2025 року відповідні суми нараховувалися та виплачувалися у встановленому порядку.
Таким чином, відповідач вважає, що застосування березня 2018 року як базового місяця для обчислення індексації за 2024-2025 роки суперечить спеціальним положенням законів про Державний бюджет України на відповідні роки.
Щодо вимог про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідач зазначає, що всі належні позивачу суми індексації виплачені своєчасно, а тому підстави для нарахування такої компенсації відсутні. Крім того, вказує, що позивач не зверталася до військової частини із заявою про виплату відповідної компенсації та не отримувала відмови у її виплаті, у зв`язку із чим вважає такі вимоги передчасними.
З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд встановив, що ОСОБА_1 проходила військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).
Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 19.11.2025 № 959-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням з військової служби.
З матеріалів справи встановлено, що представник позивача звернувся до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення із застосуванням березня 2018 року як базового місяця, а також із запитом про надання відомостей щодо нарахованого грошового забезпечення.
Листом від 17.12.2025 відповідач повідомив, що індексація грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2024 по 19.11.2025 здійснювалася відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078 із застосуванням базових місяців - грудень 2023 року для проведення індексації у 2024 році та січень 2025 року для проведення індексації у 2025 році.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.
Згідно з вимог частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1-4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до статтей 1, 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з статтями 4, 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 р. №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до п.5 Порядку №1078 (проведення індексації грошових доходів населення) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Враховуючи вищенаведене вбачається, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно наказу Міністерства оборони України №90 від 01.03.2018 "Про встановлення тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України" з метою визначення посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України, установлено тарифні розряди за основними типовими посадами та основними посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України згідно зі схемами, визначеними у додатках 1-22 до наказу, в результаті чого збільшилися посадові оклади військовослужбовців.
Тобто, починаючи з березня 2018 року, базовим місяцем для розрахунку індексації є відповідно березень 2018 року.
Подальшої зміни не відбувалось.
Отже, відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
На підставі вказаного, суд приходить до висновку, що індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 за період 01.01.2024 року по 24.09.2025 року включно підлягає обчисленню з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, тобто березня 2018 року.
Щодо визначеного позивачем періоду з 01.01.2024 року по 24.09.2025, то суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.
Індекс росту споживчих цін споживчих цін (за даними ДЕРЖСТАТУ) у січні 2024 року становив 100,4%, у лютому 2024 року 100,3%, у березні 2024 року 100,5%, у квітні 2024 року 100,2%, у травні 2024 року 100,6%, у червні 2024 року 102,2%, у липні 2024 року 100,00%, у серпні 2024 року 100,6%, у вересні 2024 року 101,5% у жовтні 2024 року 101,8%, у листопаді 2024 року 101,9%, в грудні 2024 року 101,4%. Індекс інфляції перевищив 103% в червні 2024 року.
Проте, як вбачається з довідок про розмір грошового забезпечення позивача, в серпні - грудні 2024 року позивачу було виплачено індексацію грошового забезпечення, однак враховано базовий місяць грудень 2023 року.
Отже, з урахуванням положень статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та перевищення порогу індексації у червні 2024 року, індексація грошового забезпечення позивача підлягала нарахуванню та виплаті починаючи із серпня 2024 року, оскільки індекс споживчих цін за червень 2024 року було опубліковано у липні 2024 року. Відтак, у межах спірного періоду право позивача на поточну індексацію грошового забезпечення виникло із серпня 2024 року та зберігалося по грудень 2024 року включно.
Тобто, необхідно зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу поточну індексацію грошового забезпечення за період з 01.08.2024 року по 31.12.2024 включно, із урахуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
Також, згідно з статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.
Індекс росту споживчих цін споживчих цін (за даними ДЕРЖСТАТУ) у січні 2025 року становив 101,2%, у лютому 2025 року 100,8%, у березні 2025 року 101,5%, у квітні 2025 року 100,7%, у травні 2025 року 101,3%, у червні 2025 року 100,8%, у липні 2025 року 99,8%, у серпні 2025 року 99,8%, у вересні 2025 року 100,3% у жовтні 2025 року 100,9%, у листопаді 2025 року 100,4%, в грудні 2025 року 100,2%. Індекс інфляції перевищив 103% в березні 2025 року (103,54%).
З огляду на те, що індекс споживчих цін за березень 2025 року було опубліковано у квітні 2025 року, за наведеного порядку обчислення індексація грошового забезпечення підлягала б нарахуванню та виплаті починаючи із травня 2025 року.
Водночас із наданих відповідачем довідок про грошове забезпечення та довідки фінансово-економічного відділу військової частини НОМЕР_1 від 26.06.2026 № 111 встановлено, що за період з 01.01.2025 по 30.06.2025 індексація грошового забезпечення позивача не нараховувалася та не виплачувалася. Починаючи з липня 2025 року відповідач здійснював нарахування та виплату індексації із застосуванням січня 2025 року як базового місяця.
При цьому суд враховує, що положення статей 39 та 34 законів України про Державний бюджет України на 2024 та 2025 роки встановлюють особливості обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення у відповідних роках. Водночас зазначені положення безпосередньо не передбачають підвищення посадових окладів військовослужбовців, з яким пункт 5 Порядку № 1078 пов`язує визначення місяця підвищення доходу.
Таким чином, у межах заявленого позивачем періоду з 01.01.2024 по 24.09.2025 предметом судової оцінки є правомірність ненарахування індексації за окремі місяці 2024 та 2025 років, а також застосування відповідачем грудня 2023 року та січня 2025 року замість березня 2018 року як місяців, з яких здійснювалося обчислення індексу споживчих цін.
Подібного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 25 червня 2026 року у справі № 240/16295/25.
Отже, з урахуванням установлених обставин справи та наведеного правового регулювання, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у належному розмірі за періоди з 01.08.2024 по 31.12.2024 та з 01.05.2025 по 24.09.2025, а також зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити її нарахування та виплату із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення посадових окладів військовослужбовців, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо вимоги позивача про нарахування та виплату індексації з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, то суд зазначає, що згідно з пунктом 1 Порядку № 44 цей порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби.
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Пункти 4, 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення
Аналіз наведених вище норм Порядку № 44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Як уже зазначалось судом раніше, індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, і як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.
При цьому нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання та фактичних обставин справи, суд вважає, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44. Відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про нарахування та виплату компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати, то суд зазначає наступне.
Правове регулювання порядку нарахування та виплати громадянам компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати врегульовано Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ).
Стаття 1 Закону № 2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За приписами статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050-ІІІ).
На реалізацію положень Закону № 2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).
Згідно з абзацом 1 пункту 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Відтак підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів; порушення встановлених строків їх виплати; затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та в пункті 4 Порядку № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені (такий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 січня 2020 року в справі № 803/203/17, від 15 жовтня 2020 року в справі № 240/11882/19, від 29 квітня 2021 року в справі № 240/6583/20, від 05 липня 2022 року в справі № 420/7633/20, від 29 березня 2023 року в справі № 120/9475/21-а, від 12 вересня 2024 року в справах № 400/5837/23, № 240/18489/23, від 10 жовтня 2024 року в справі № 280/5397/19, від 18 грудня 2024 року в справі № 755/15005/23 та інших).
Застосовуючи зазначений висновок, Верховний Суд у постанові від 15 жовтня 2020 року в справі № 240/11882/19 констатував, що враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення. Верховний Суд визнав безпідставними доводи судів попередніх інстанцій про те, що право на компенсацію позивач набуде після набрання законної сили відповідним судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення, зауваживши, що у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів. Такої ж позиції дотримувався Верховний Суд, серед інших постанов, у постанові від 29 квітня 2021 року в справі № 240/6583/20.
Зазначене також узгоджується з Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2026 у справі № 120/8590/25.
Враховуючи наявність факту несвоєчасної виплати позивачу складових частин грошового забезпечення, позивач має право на виплату їй компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати зазначених сум відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159.
Підсумовуючи наведене, суд висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми невиплаченої індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди за весь час затримки виплати.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи відсутність судових витрат зі сплати судового збору, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.08.2024 по 31.12.2024 та з 01.05.2025 по 24.09.2025, враховуючи базовий місяць березень 2018 року.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.08.2024 по 31.12.2024 та з 01.05.2025 по 24.09.2025, враховуючи базовий місяць березень 2018 року, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2024 по 31.12.2024 та з 01.05.2025 по 24.09.2025 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )
Рішення суду сформовано 16.11.2026.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна
Оригінал: reyestr.court.gov.ua