Суд: Вінницький окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №120/14196/26
Суддя: Аляб'єв Ігор Геннадійович
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
16 листопада 2026 р. Справа № 120/14196/26
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аляб`єва І.Г., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області
про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 27.08.2026 №025650007930 про відмову у призначенні пенсії за віком;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 06.10.1981 по 08.05.1985, з 10.01.2002 по 24.03.2004 та з 08.11.2007 по 01.07.2008 за записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.04.1981 та призначити пенсію за віком з 08.06.2026.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відмова у призначенні пенсії ґрунтується на формальних недоліках записів у трудовій книжці та відсутності в реєстрі застрахованих осіб окремих відомостей. Позивачка вважає, що періоди роботи підтверджені трудовою книжкою і зареєстрованими трудовими договорами, а недоліки їх оформлення та звітування роботодавців не можуть позбавляти її права на пенсію.
Ухвалою суду від 18.09.2026 позовну заяву залишено без руху, а після усунення недоліків ухвалою від 05.10.2026 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області у відзиві заперечує проти задоволення позову. Зазначає, що за результатами повторного розгляду документів страховий стаж позивачки становить 21 рік 01 місяць 28 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком після досягнення 63 років. Посилається на розбіжності в датах звільнення та наказу, відсутність даних про трудові відносини і сплату страхових внесків.
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у відзиві заперечує проти позову, вказуючи, що заяву розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області. Тому вінницьке управління не приймало спірного рішення та не є органом, уповноваженим переглядати результати розгляду відповідної заяви.
Дослідивши надані документи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 08.06.2026 звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності заяву передано для розгляду Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Рішенням від 15.06.2026 №025650007930 позивачці було призначено пенсію за віком з 01.07.2026. Згідно з відомостями, наведеними відповідачем, під час первинного розгляду заяви страховий стаж становив 23 роки 02 місяці.
Після повторного розгляду тієї самої заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області рішенням від 27.08.2026 №025650007930 скасувало попереднє рішення про призначення пенсії та відмовило в її призначенні через відсутність необхідного страхового стажу.
Підставою для такого висновку стало неврахування роботи з 10.01.2002 по 04.10.2003 через відсутність у реєстрі відомостей про трудові відносини, з 08.11.2007 по 01.07.2008 через відсутність даних про заробітну плату та страхові внески, а також вилучення раніше врахованого періоду з 06.10.1981 по 08.05.1984 через невідповідність зазначеної в трудовій книжці дати звільнення даті відповідного наказу. Водночас частину періоду враховано як час догляду за дитиною.
У результаті такого перегляду страховий стаж позивачки визначено у розмірі 21 рік 01 місяць 28 днів. Не погодившись із рішенням від 27.08.2026, позивачка звернулася до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади та механізми призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
За частиною другою статті 26 Закону №1058-IV у 2026 році право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років мають особи за наявності не менше 23 років страхового стажу.
Відповідно до частин другої та четвертої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж за періоди до набрання чинності цим Законом обчислюється на підставі документів і в порядку, встановленому законодавством, що діяло раніше. Для періодів після 01.01.2004 страховий стаж визначається з урахуванням даних персоніфікованого обліку.
Статтею 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) передбачено зарахування до стажу роботи, виконуваної на підставі трудового договору. Згідно зі статтею 62 цього Закону основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом для підтвердження стажу до впровадження персоніфікованого обліку є трудова книжка. Згідно з пунктом 3 цього Порядку у разі наявності неправильних чи неточних записів стаж може підтверджуватися іншими документами, у тому числі трудовими договорами, виписками із наказів та архівними довідками.
Оцінюючи доводи щодо роботи на Козятинській швейній фабриці, суд ураховує, що запис про звільнення містить дату 08.05.1984, тоді як зазначений у ньому наказ про звільнення №47-к датовано 29.04.1985. Наступний запис трудової книжки свідчить про прийняття позивачки на іншу роботу 12.05.1985.
Сукупність цих відомостей свідчить, що зазначення в записі про звільнення 1984 року замість 1985 року має характер помилки в даті. Відповідач не навів доказів, які б спростовували факт роботи позивачки на зазначеному підприємстві, та не обґрунтував, чому ця неточність є достатньою підставою для вилучення всього спірного періоду.
Верховний Суд у постановах від 21.02.2018 у справі №687/975/17 та від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а зазначив, що формальні недоліки записів у трудовій книжці самі собою не можуть бути підставою для неврахування підтверджених періодів роботи. Водночас відповідно до постанови Верховного Суду від 28.01.2025 у справі №300/8132/23 у разі обґрунтованих сумнівів достовірність записів належить перевіряти в сукупності з іншими доказами.
Відтак, розбіжність у даті звільнення узгоджується з датою наказу та наступним записом про працевлаштування. Тому період роботи з 06.10.1981 по 08.05.1985 підлягає зарахуванню до страхового стажу. При цьому періоди роботи та догляду за дитиною, які збігаються у часі, не можуть враховуватися двічі.
Щодо періоду роботи у фізичної особи - підприємця з 10.01.2002 по 24.03.2004 суд зазначає наступне.
Зі змісту позовних матеріалів убачається, що позивачка працювала продавцем у фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на підставі трудового договору №218 від 10.01.2002, зареєстрованого у Козятинському центрі зайнятості. Записи №15 та №16 трудової книжки відображають прийняття 10.01.2002 та звільнення 24.03.2004. Відповідач відмовив у врахуванні періоду лише до 04.10.2003, не навівши причин розбіжності із зазначеною позивачкою датою звільнення.
Період до 01.01.2004 підлягає оцінці за законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV. Наявність трудової книжки та зареєстрованого трудового договору підтверджує заявлений факт роботи. Щодо решти періоду до 24.03.2004 відповідач не встановив обставин, які б спростовували продовження трудових відносин, та не навів результатів перевірки документів за наявності розбіжностей.
Щодо періоду з 08.11.2007 по 01.07.2008 позивачка посилається на записи №18 та №19 трудової книжки і трудовий договір №2186, зареєстрований у Козятинському центрі зайнятості 09.11.2007. Відповідач не заперечує існування відповідних записів, однак указує на відсутність у реєстрі відомостей про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків.
За змістом статті 20 Закону №1058-IV обов`язок нарахування та сплати страхових внесків покладено на страхувальника. Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 у справі №688/947/17 дійшов висновку, що несплата страхових внесків роботодавцем за наявності підтвердженого факту роботи не може позбавляти працівника права на зарахування відповідного періоду до стажу.
Самої лише відсутності у реєстрі відповідних відомостей недостатньо для спростування документально підтверджених трудових відносин. Пенсійний орган не навів конкретних доказів того, що трудові договори не укладалися або позивачка фактично не працювала у зазначені періоди. Відтак підстави для виключення періодів з 10.01.2002 по 24.03.2004 та з 08.11.2007 по 01.07.2008 з наведених у спірному рішенні мотивів відсутні.
Отже, рішення від 27.08.2026 №025650007930 прийнято без належного врахування відомостей трудової книжки та інших документів про роботу позивачки. Обставини, на які посилаються відповідачі, не доводять правомірності виключення спірних періодів із страхового стажу.
Визначаючи належний спосіб захисту порушеного права, суд ураховує наступне.
Відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, заяви опрацьовуються за принципом екстериторіальності, а рішення ухвалює визначений орган Пенсійного фонду України.
Верховний Суд у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 дійшов висновку, що обов`язок вчинити дії щодо призначення або перерахунку пенсії покладається на територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, який розглядав заяву та ухвалив відповідне рішення.
У спірних правовідносинах таким органом є Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області. Тому саме на нього належить покласти обов`язок зарахувати спірні періоди роботи та призначити пенсію. Зазначення позивачкою вінницького управління як органу, який повинен здійснити відповідні дії, не перешкоджає застосуванню ефективного способу захисту відповідно до частини другої статті 9 та статті 245 КАС України.
Стосовно початкової дати виплати пенсії суд ураховує, що позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та досягла віку 63 років ІНФОРМАЦІЯ_2 . За пунктом 1.7 Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії допускається не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Тому звернення 08.06.2026 є допустимим, але не свідчить про виникнення права на пенсію з дати подання заяви.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, за умови звернення у встановлений законом строк. У цій справі таким днем є 01.07.2026. Саме з цієї дати пенсію було призначено первинним рішенням від 15.06.2026.
Зважаючи на встановлений стаж, який підлягає врахуванню, позивачка відповідає передбаченим частиною другою статті 26 Закону №1058-IV умовам набуття права на пенсію за віком після досягнення 63 років. Належним способом відновлення порушеного права є скасування оскаржуваного рішення та зобов`язання уповноваженого пенсійного органу зарахувати спірні періоди й призначити пенсію з 01.07.2026.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в справах про протиправність рішень суб`єктів владних повноважень обов`язок доведення їх правомірності покладається на відповідача.
За встановлених обставин відповідач не довів правомірності спірного рішення. Тому позов підлягає частковому задоволенню з визначенням належного відповідача для виконання рішення та початкової дати призначення пенсії.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України судові витрати, що підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі. Позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн.
Оскільки спір виник унаслідок протиправного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, а позов задоволено по суті вимог щодо відновлення права на пенсію, судовий збір у сумі 1064,96 грн належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань зазначеного відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 27.08.2026 №025650007930 про скасування раніше прийнятого рішення та відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 06.10.1981 по 08.05.1985, з 10.01.2002 по 24.03.2004 та з 08.11.2007 по 01.07.2008 за записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.04.1981, без подвійного врахування періодів, що збігаються у часі.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 01.07.2026, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (Вінницька обл. м. Вінниця, вул. Зодчих,22, ЄДРПОУ: 13322403)
Суддя Аляб`єв Ігор Геннадійович
Оригінал: reyestr.court.gov.ua