Суд: Святошинський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №759/27018/26
Суддя: Горбенко Н. О.
СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ун. № 759/27018/26
пр. № 2/759/15065/26
12 листопада 2026 року м.Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н. О., за участю секретаря судового засідання Демченко М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, -
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Святошинського районного суду міста Києва із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на свою користь аліментів на утримання двох дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з дати подання позову та до досягнення дітьми повноліття.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що сторони пребували у зареєстрованому шлюбі у період з 16.08.2008 по 13.11.2019, від якого мають двох спільних дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач зазначає, що після розірвання шлюбу діти проживають разом з матір`ю та перебувають на її утриманні. Необхідної матеріальної допомоги на утримання дітей відповідач не надає. Будь-які причини, які б обмежували можливість відповідача сплачувати аліменти - відсутні.
Окрім того позивач вказує, що відповідач не має на утриманні інших осіб, проте у добровільному порядку сплачувати аліменти на утримання спільних дітей не бажає.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н. О.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, представник позивача подала заяву про розгляд справи буз участі та просила задовольнити позов з викладених підстав.
Відповідач у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про слухання справи без його участі. Відзиву на позовну заяву не надав.
Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов наступних висновків.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що з 16 серпня 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , видане 16 серпня 2019 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції м. Києва, про що зроблений актовий запис №737.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.11.2019 у справі №369/13240/19 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 16 серпня 2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції м. Києва, актовий запис № 737.
Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 04 серпня 2009 року, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 22 липня 2015 року.
У свідоцтвах про народження батьками дітей вказано ОСОБА_1 - матір, та ОСОБА_2 - батько.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем факт проживання дітей разом з матір`ю ОСОБА_1 .
Позивач вказує, що діти перебувають на її утриманні. Відповідач добровільно не бере участі в утриманні дітей.
Частиною 2 ст. 51 Конституції України закріплено обов`язок батьків по утримуванню дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ст.180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При встановленні розміру аліментів, суд керується вимогами ст.182 СК України та роз`ясненнями, які містяться в Постанові пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Згідно зі ст. 183 СК України частина заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.
Пленум Верховного Суду України в п. 17 своєї Постанови від 15.05.2006 №3 роз`яснив судам, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
Частиною 2 ст.18 СК України передбачено, що суд застосовує ті способи захисту прав або інтересів учасників сімейних відносин, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.
Згідно з п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, схваленої резолюцією 44-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 р., ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. № 789 - ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Стаття 27 Конвенції ООН про права дитини, дає кожній дитині право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціально розвитку. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Суд визначає розмір аліментів в кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи.
З матеріалів справи вбачається, що діти сторін - дочка ОСОБА_5 є неповнолітньою, дочка ОСОБА_6 малолітньою, діти потребують постійного матеріального забезпечення, зокрема належного харчування, придбання одягу, засобів догляду, медичного забезпечення та створення умов для гармонійного розвитку. При цьому обов`язок щодо утримання дітей покладається на обох батьків у рівній мірі незалежно від факту їх спільного проживання чи матеріального становища одного з них.
Визначаючи розмір аліментів, в межах позовних вимог, суд враховує стан здоров`я, матеріальне становище дітей та платника аліментів.
Обставин, які б звільняли відповідача від обов`язку по утриманню своєї дитини, або ж свідчили про неможливість стягнення з нього аліментів у зазначеному розмірі, судом не встановлено.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною другою цієї статті визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму з 01.01.2026 року прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років 2817 гривень; дітей віком від 6 до 18 років 3512 грн.
Станом на 2026 рік мінімальний гарантований розмір аліментів для дітей віком від 6 до 18 років становить 1 756,00 грн (50% від 3 512,00 грн), а мінімальний рекомендований розмір 3 512,00 грн.
Конструкція «необхідний і достатній розмір аліментів» охоплює не лише фізичне утримання, а й забезпечення соціального та інтелектуального розвитку дитини, виходячи з рівня життя, який вона мала б за спільного проживання батьків (постанова Верховного Суду від 15.10.2025 у справі № 686/28590/23).
Згідно з частиною першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. У зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац другий частини третьої статті 181 СК України).
При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Відповідні правові висновки містяться і в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 643/11949/19 (провадження №61-2698св21).
Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов`язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до положень ч. 2 зазначеної статті розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Зважаючи на те, що аліменти - це платіж, спрямований саме на утримання дитини, який повинен бути достатнім для цього, разом з тим, він повинен бути співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов`язання, яке є в обох із батьків, і має бути рівним, та покликаний захистити інтереси дитини в коштах у розмірі, необхідному для її життєдіяльності, збереження достойного рівня життя, який необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, її гармонійного розвитку, з врахуванням визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для дитини, її потреб, зважаючи на обов`язок обох батьків брати участь в матеріальному утриманні дитини, суд вважає, що збільшення розміру аліментів забезпечить найбільш необхідні потреби дитини, належні умови проживання дитини, її гармонійний розвиток, і при цьому дитина сторін буде захищеною та буде отримувати матеріальне утримання від батька, з яким не проживає, що гарантовано як нормами національного, так і нормами міжнародного законодавства, які наведено вище.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).
Суд констатує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів, наявності або відсутності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних батьків, дочки, сина, наявності на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.
Витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, стягувачем аліментів у відповідності до положень ст. 182 СК України суду не доводились.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідач перебуває у працездатному віці, отже має змогу працювати, отримувати дохід та надавати достатню матеріальну допомогу на утримання своїх неповнолітніх дітей. Будь-які данні про незадовільний стан здоров`я самого відповідача в матеріалах справи відсутні, як відсутні і дані про наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних батьків, дочки, сина.
Будь-які інші обставини, що мають істотне значення для визначення розміру аліментів судом не встановлено.
Незважаючи на те, що потреби дитини є пріоритетними, розмір аліментів не може визначатися судом довільно. Суд зобов`язаний забезпечити справедливий баланс між реальними та доведеними потребами дитини та об`єктивними матеріальними можливостями платника.
Виходячи із засад розумності та справедливості, а також зважаючи на платника аліментів, який є працездатним, відсутність доказів перебування на його утриманні інших осіб, суд, забезпечуючи справедливу рівновагу між інтересами дітей та можливостями платника, доходить висновку, що стягнення аліментів у розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно відповідатиме реальним фінансовим можливостям відповідача та найкращим інтересам та потребам дітей сторін. Такий розмір аліментів, з урахуванням обов`язку та спроможності матері утримувати своїх дітей, є достатнім для підтримання належного рівня життя, гармонійного фізичного та психологічного розвитку дочок. Визначений судом розмір аліментів забезпечить право дітей на нормальний життєвий рівень, мінімально достатній для їх фізичного, морального, культурного і соціального розвитку.
При цьому суд зауважує, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.
Також суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19 червня 2026 року у справі № 705/3924/24, відповідно до якої наявність чинного судового рішення про стягнення аліментів на користь іншого стягувача має юридичне значення при вирішенні питання щодо стягнення аліментів з того самого платника, оскільки визначений судом розмір аліментів може впливати на виконання ним іншого аліментного зобов`язання. Водночас сама по собі наявність іншого аліментного зобов`язання не звільняє платника від обов`язку утримувати дитину та не зумовлює автоматичного зменшення розміру аліментів, який визначається судом з урахуванням усіх обставин, передбачених статтею 182 СК України.
Водночас, суд звертає увагу, що аліменти на утримання дитини є гарантією виконання кожним з батьків свого обов`язку забезпечувати дитину, надавати їй можливість на користування всіма благами соціального забезпечення, належним харчуванням, житлом, розвагами, надати їй захист і піклування, які необхідні для її благополуччя. При цьому, виходячи з положень чинного законодавства, доступ дитини до даних благ не залежить від перебування батьків у шлюбі.
Обов`язок відповідача утримувати своїх дітей ґрунтується на законі, а рішення суду в цьому контексті лише змушує відповідача до виконання цього обов`язку у примусовому порядку, тому відповідач повинен був вживати заходів для своєчасного перерахування аліментів. Положеннями частини 1 статті 179 Сімейного кодексу України визначено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів, а тому задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.
Згідно із вимогами п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини в межах суми платежу за один місяць.
Щодо судового збору
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.3 ч.1 ст.5 Закону України « Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Таким чином, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 331,20 грн.
Керуючись ст.ст. 7, 141, 155, 180, 181, 182, 192, 195, 196 СК України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 3, 11, 12, 13, 141, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 . РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25.08.2026 та до досягнення дітьми повноліття.
Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 . РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н. О. Горбенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua