Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №759/13488/16-ц — Святошинський районний суд міста Києва

Суд: Святошинський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Спори, що виникають із житлових правовідносин

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №759/13488/16-ц

Суддя: Твердохліб Ю. О.

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/13488/16-ц

пр. № 2/759/8/26

02 листопада 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Твердохліб Ю.О.

за участю секретаря Жиглій Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку, поділ житлового будинку та земельної ділянки в натурі, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила суд поділити будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 в натурі між власниками і виділити позивачу у власність частину цього нерухомого майна.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона є власником частини будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на це майно підтверджується рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2014 року у справі № 361/7934/14; витягом про державну реєстрацію від 06 липня 2016 року № 62921925, виданим приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Писаним Віктором Григоровичем.

ОСОБА_2 також є власником частини спірного майна.

Технічний паспорт на цей будинок знаходиться у відповідача, а тому вона не має змоги схематично описати з яких кімнат складається будинок.

Відповідач проживає в спірному будинку, перешкоджає в доступі до нього, чим порушує права позивачки.

Процесуальні дії

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 жовтня 2016 року визначено головуючого суддю Ключника А.С. (а. с. 12 т. 1).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2016 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання (а. с. 13).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 лютого 2017 року визначено головуючого суддю ОСОБА_3 (а. с. 28 т. 1).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 27 лютого 2017 року прийнято до свого провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку в натурі між власниками (а. с. 30 т. 1).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12 червня 2017 року клопотання позивача задоволено. Витребувано у ОСОБА_2 технічний паспорт на будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 44-45 т. 1).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 липня 2017 року визначено головуючого суддю ОСОБА_4 (а. с. 50 т. 1).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку в натурі між власниками залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання ухвали (а. с. 61-62 т. 1).

15 лютого 2018 року надійшла уточнена редакція позовної заяви (а. с. 65-68 т. 1).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16 лютого 2018 року продовжено розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку в натурі між власниками, в зв`язку з усуненням недоліків. Підготовче засідання призначено на 19 червня 2018 року (а. с. 83 т. 1).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 19 червня 2018 року витребувано від Київського міського бюро технічної інвентаризації технічний паспорт та інвентаризаційну справу на будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Докази необхідно надати до суду до 10 вересня 2018 року (а. с. 95 т. 1).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2018 року заяву задоволено.

Забезпечено докази у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку в натурі між власниками, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 надати доступ спеціалістам Бюро технічної інвентаризації до спірного будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 111 т. 1).

17 квітня 2019 року до суду надійшла уточнена позовна заява, у якій ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:824:0001, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0654 га, цільове призначення: для ведення садівництва. Поділити земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:824:0001, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , ділянка № НОМЕР_1 в садовому товаристві « ІНФОРМАЦІЯ_1 , загальною площею 0,0654 га, цільове призначення: для ведення садівництва і виділити позивачу у власність 1/2 частини цієї земельної ділянки. Поділити будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 в натурі між власниками і виділити позивачу у власність 1/2 частини цього нерухомого майна

Мотивувала тим, що звернулася до суду одразу лише з вимогою про поділ спірного будинку, так як на момент подачі позовної заяви за нею було зареєстровано право власності тільки на половину спірного будинку на підставі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області, справа № 361/7934/14-ц, провадження № 2/361/2983/14. У цьому рішенні встановлено, що у листопада 2014 року ОСОБА_1 подала до суду зустрічну позовну заяву до відповідача, у якій просила поділити набуте ними за час перебування у шлюбі спільне сумісне майно, зокрема придбану земельну ділянку та побудований на ній садовий будинок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . За відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно відповідачу на праві приватної власності належить садовий будинок, що розташований за вказаною вище адресою, загальною площею 128,4 кв. м. Підстава виникнення: свідоцтво про право власності серії САЕ №155197 , видане 22 вересня 2010 року Головним управлінням житлового забезпечення м. Києва (наказ від 16 вересня 2010 року № 1237-С/СТ), реєстраційний номер майна: 32036275, номер запису: 10246 в книзі 48-198». Також у цьому рішенні встановлено, що оскільки всі правовстановлюючі документи на майно, набуте сторонами за час їхнього перебування у шлюбі, знаходяться у відповідача та суду останнім вони не надані, зокрема щодо земельної ділянки, на підставі витребуваних судом документів просили поділити між ними спільне майно, а саме спірний будинок.

Під час розгляду цієї справи щодо поділу спірного будинку в натурі в Святошинському суді міста Києва за численними запитами з БТІ нарешті було витребувано інвентаризаційну справу на вказаний вище спірний будинок. Саме в матеріалах інвентаризаційної справи на спірний будинок представник позивача виявив копію земельного акта на спірну земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 на якій і знаходиться спірний будинок.

Зазначила, що її представник направив запит до департаменту земельних ресурсів та отримав належним чином завірену копію державного акта серії КВ № 143218 на право власності, виданого ОСОБА_2 , на земельну ділянку площею 0,0654 га, з цільовим призначенням для ведення садівництва, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В графі підстави набуття права власності вказано: на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07 серпня 2002 року № 1983 (ВАА№622414).

Ці обставини не були відомі позивачеві до того, як судом було витребувано інвентаризаційну справу, в якій знаходиться державний акт.

Цей факт підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 березня 2019 року, відповідно до якого земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:824:0001 в реєстрі відсутня, тобто, фактично без копії інвентаризаційної справи про цю земельну ділянку позивачка дізнатися не могла. Самі ці викладені факти й є причиною збільшення позовних вимог та зміни предмету позову (а. с. 171-174 т. 1).

Протокольною ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 27 травня 2019 року уточнена позовна заява прийнята до розгляду (а. с. 188-189 т. 1).

12 червня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому ОСОБА_2 просить відмовити у позові, мотивуючи це тим, що станом на 10 червня 2019 року між сторонами проводяться перемови щодо укладання мирової угоди про поділ майна.

У зв`язку з тим, що позивач з 2002 року не проживає у будинку АДРЕСА_5 , відповідач перебудував будівлі та добудував господарські приміщення, які не зазначені в технічному паспорті на дачний будинок у садовому товаристві «Плодовий» АДРЕСА_1 , від 30 жовтня 2018 року.

Зазначив, що оригінали чеків на будівельні матеріали та виконання робіт будуть надані в судовому засіданні. Зроблені ним добудови до будинку, збільшують ринкову вартість будинку.

Зазначив, що позивачка не сплачувала комунальних послуг, не приймала участі у поточних ремонтних роботах житлового будинку, не збирала листя по осені біля будинку та ні одну зиму не розчищала сніг у дворі.

Вважає, що визначальним для виділу частки або поділу будинку з натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому і здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), необхідно передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, а аналіз наведеного вказує на те, що провести реальний поділ будинку із виділенням сторонам їх часток за наведених вище обставин неможливо.

Як видно із заяви про збільшення позовних вимог, вона містить нові позовні вимоги про визнання права спільної часткової власності подружжя, тобто подана позивачем заява за своєю суттю не є заявою про збільшення позовних вимог, які уже заявлені, а включає нові позовні вимоги, які обґрунтовуються іншими правовими нормами (а. с. 192-194 т. 1).

03 грудня 2019 року представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подала заяву про застосування строку позовної давності, мотивуючи її тим, що позивачка пропустила строк позовної давності, оскільки шлюб між ними розірвано 16 листопада 2015 року рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області.

Раніше позивачка зверталася до Броварського міськрайонного суду Київської області із зустрічним позовом про розподіл лише садового будинку АДРЕСА_5 , який знаходиться на земельній ділянці, на якої позивачка просить визнати її право власності.

22 грудня 2014 року рішенням у справі № 361/7934/14 Броварський міськрайонний суд Київської області визнав право власності ОСОБА_1 на частину садового будинку. Проте тоді позивачка не просила визнати її право власності на частину земельної ділянки, тому пропустила строк позовної давності (а. с. 212-213 т. 1).

03 грудня 2019 року до суду надійшов відзив на уточнений позов, у якому представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 просить відмовити у позові, мотивуючи це тим, що позивач ОСОБА_1 як власник ніколи не дбала про майно, не утримувала його та не сплачувала за комунальні послуги, за газ, електрику. Вона ніколи не займалась будівництвом цього будинку, не займалась облаштуванням будинку. Після офіційного розірвання шлюбу із відповідачем ОСОБА_2 вона не робила жодної спроби оплатити утримання будинку, не сплачувала за необхідні ремонтні роботи в цьому будинку, не оплачувала вартість матеріалів для необхідних ремонтних робіт в будинку.

У відповідача ОСОБА_2 є докази того, що він сам за весь період існування спірного будинку повністю оплачував утримання цього будинку, витрати на газ, електрику, повністю сплачував всі необхідні ремонтні роботи в цьому будинку та вартість матеріалів для необхідних ремонтних робіт цього будинку. Зазначила, що докази, обсяг яких дуже значний, будуть надані суду окремим клопотанням.

Відповідач був змушений утримувати повністю весь будинок та здійснювати в ньому всі необхідні ремонти протягом усього часу існування будівлі, починаючи з будівництва будинку та введення його в експлуатацію, включаючи період після ухвалення Броварським міськрайонним судом Київської області рішення у цивільній справі № 361/7934/14-ц за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, за яким позивач отримала у власність частину будинку.

ОСОБА_2 був змушений утримувати в належному стані, ремонтувати спірний будинок, поліпшувати стан будинку також через те, що з ним постійно проживала та проживає їх з позивачкою спільна дитина - донька ОСОБА_6 , про яку відповідач самостійно піклується.

Броварським міськрайонним судом Київської області 23 серпня 2016 року ухвалено рішення у справі № 361/3040/16-ц про позбавлення ОСОБА_7 батьківських прав щодо їх з відповідачем спільної дитини - доньки ОСОБА_6 у зв`язку з тим, що ОСОБА_7 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання та матеріального утримання дитини, не піклується про її здоров`я, фізичний стан та розвиток, матеріально не утримує.

Повідомив, що була порушена кримінальна справа через несплату ОСОБА_7 аліментів на спільну з ОСОБА_2 дитину.

Під час розгляду справи про позбавлення батьківських прав обстежувались житлові умови, в яких проживає спільна дитина позивача та відповідача, і було визначено, що дитина проживає в належних житлових умовах, які створює ОСОБА_2 самостійно, без участі ОСОБА_7 .

У зв`язку з цим ОСОБА_2 був вимушений провести деякі вдосконалення будинку, добудувати для потреб доньки прибудинкові споруди. Позивачка ОСОБА_7 злісно ухилялась як від виконання як своїх батьківських обов`язків, в тому числі матеріального та фінансового характеру, так і від обов`язків з утримання спірного будинку.

При цьому спірний будинок та земельна ділянка, на якій він розташований, використовують для проживання він та їх дитина, а відповідач завжди намагався створити належні умови для проживання їхньої дитини, був змушений це робити самостійно, без участі позивачки.

Вважає, що позов ОСОБА_7 у цій справі суперечить правам та інтересам її доньки ОСОБА_6 , яка проживає разом із своїм батьком у спірному будинку на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 . Задоволення позову ОСОБА_1 зашкодить фізичному та психічному стану їх спільної дитини, яка проживає в спірному будинку і щодо якої позивачка позбавлена батьківських прав та ухилялася від сплати аліментів.

Наразі у Броварському міськрайонному суді Київської області розглядається цивільна справа № 759/18343/18 про стягнення аліментів з позивачки на користь доньки.

Позивачка, перебуваючи в шлюбі, не працювала, хоча у неї були відсутні обставини, які б заважали їй працювати та брати участь у матеріальному забезпеченні сім`ї та власної дитини. Всі обов`язки з утримання сім`ї, дитини, майна позивачка як у шлюбі, так і після офіційного розлучення переклала на відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 неодноразово пропонував позивачці мирову угоду в інтересах їх спільної дитини, але позивачка постійно відмовлялась.

Для поділу будинку (будинковолодіння) в судовому порядку необхідно звертатись до суду з позовною заявою про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, а у позові має бути обґрунтована технічна можливість виділення частки.

Також суду необхідно надати докази реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Такий доказ необхідний для підтвердження позивачем дійсного наміру щодо виділу своєї частки. При цьому потрібно вирішити питання щодо права власності на земельну ділянку.

Позивач не надала належних доказів технічної можливості виділення частки, а також не надала докази реєстрації повідомлення про початок виконання належних будівельних робіт.

Крім того не вирішено право власності на земельну ділянку, що унеможливлює виділення частини будинку в натурі.

Щодо збільшення позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що вона пропустила строк позовної давності щодо її вимоги про визнання права власності на частину земельної ділянки АДРЕСА_5 .

Шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано 16 листопада 2015 року рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області у справі № 361/7181/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Наголосив, що раніше позивачка вже зверталася до Броварського міськрайонного суду Київської області з зустрічним позовом про розподіл лише садового будинку АДРЕСА_5 , який знаходиться на земельній ділянці, на якої позивачка просить визнати її право власності.

22 грудня 2014 року Броварський міськрайонний суд Київської області ухвалив рішення у справі № 361/7934/14-ц за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя. Цим рішенням суд визнав право власності ОСОБА_1 на частку садового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Проте тоді позивачка не просила визнати її право власності ще й на частину земельної ділянки, хоча знала, що будинок знаходиться на земельній ділянці.

Тобто позивачка пропустила трирічний строк позовної давності щодо вимоги про визнання за нею права власності частину земельної ділянки АДРЕСА_5 .

Зазначив, що 15 вересня 2019 року знайшов розписку, яку ОСОБА_2 дав ОСОБА_8 . Ця розписка була загублена та ОСОБА_2 вважав її втраченою, проте випадково ця розписка була знайдена ОСОБА_8 та надана ОСОБА_2 16 вересня 2019 року.

З цієї розписки видно, що ОСОБА_2 отримав в серпні 2002 року гроші від ОСОБА_8 для купівлі земельної ділянки та побудови будинку на земельній ділянці з умовою, що поверне ці гроші ОСОБА_8 з коштів, які дарує йому його мати ОСОБА_9 саме на купівлю земельної ділянки та побудови будинку на земельній ділянці. ОСОБА_2 з коштів, які дала йому його мати, віддав гроші ОСОБА_8 , що вона також може підтвердити (а. с. 221-225 т. 1).

10 грудня 2019 року представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подала до суду заяву про призначення будівельно-технічної експертизи (а. с. 237-238 т. 1).

10 грудня 2019 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 компенсації за витрати на утримання будинку у розмірі 50 000,00 грн та вартість ремонтних робіт та поліпшень, які були здійснені в цьому будинку за період з 22 грудня 2014 року (а. с. 241-243 т. 1).

10 грудня 2019 року ОСОБА_2 подав до суду заяву про укладення мирової угоди (а. с. 1-3 т. 2).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 18 грудня 2019 року зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку в натурі між власниками, до набрання законної сили судовим рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області у справі № 361/7934/14 за позовом зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя (а. с. 7 т. 2).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 18 грудня 2019 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху (а. с. 8 т. 2).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 листопада 2020 року визначено головуючого суддю Кириленко Т.В. (а. с. 15 т. 2).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05 листопада 2020 року прийнято до свого провадження цивільну справу, зупинену ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 18 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку в натурі між власникам.

Зобов`язано учасників справи повідомити суд про усунення обставин, що перешкоджають розгляду справи (а. с. 16 т. 2).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2022 року поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку в натурі між власникам. Призначено підготовче судове засідання (а. с. 27 т. 2).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2023 року визначено головуючого суддю ОСОБА_10 (а. с. 43-44 т. 2).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20 червня 2023 року прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку в натурі між власникам. Розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження у справі. Призначено у справі підготовче судове засідання (а. с. 45 т. 2).

02 травня 2023 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу в порядку регресу у розмірі 916 500,00 грн, які були сплачені позивачем відповідно до умов договору позики (а. с. 51-52 т. 2).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02 серпня 2023 року у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів в порядку регресу відмовлено.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів в порядку регресу повернуто позивачу разом з додатками. Роз`яснено ОСОБА_2 право звернутися з вказаним позовом у загальному порядку (а. с. 56 т. 2).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2023 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_11 про проведення судового засідання у режимі відеоконференції задоволено.

Розгляд справи проводити в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon», за умови наявності у суді відповідної технічної можливості на день призначення судом судового засідання (а. с. 70 т. 2).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 10 січня 2024 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_11 про призначення судової будівельно-технічної експертизи задоволено.

Призначено у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку в натурі між власникам, судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити експертам Українського центру судових експертиз.

На розгляд експерта поставлено наступні питання:

- яка дійсна вартість домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ?;

- які можливі варіанти поділу вказаного домоволодіння між сторонами по 1/2 частині кожному, якщо для цього необхідно перепланування, визначити які саме та їх вартість?

- який розмір компенсації при перерозподілі часток за умови поділу домоволодіння з відступом від ідеальних часток ?

- які можливі варіанти поділу земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:75:824:0001 площею 0,0654 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для ведення садівництва та виділення ОСОБА_2 у власність 1/2 частини цієї земельної ділянки?

Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи (а. с. 94-95 т. 2).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02 липня 2024 року відновлено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку в натурі між власниками. Призначено підготовче судове засідання (а. с. 180 т. 2).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року клопотання представника відповідача ОСОБА_12 про проведення судового засідання у режимі відеоконференції задоволено.

Розгляд справи проводити у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзвязку ЄСІТС, за умови наявності у суді відповідної технічної можливості на день призначення судом судового засідання (а. с. 189-190 т. 2).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року клопотання судового експерта Українського центру судових експертиз Свериди Олександра Миколайовича про погодження виконання експертизи та надання додаткових відомостей задоволено.

Доручено судовому експерту Українського центру судових експертиз Свериді Олександру Миколайовичу визначити нову дату огляду об`єкта дослідження - домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Повідомлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дату та час проведення судової будівельно-технічної експертизи.

В разі повторного незабезпечення доступу до об`єкту дослідження судовому експерту Українського центру судових експертиз Свериді Олександру Миколайовичу надати дозвіл на проведення судової будівельно-технічної експертизи у цивільній справі без огляду об`єкта дослідження, на підставі даних, наявних у матеріалах цивільної справи № 759/13488/16-ц.

Направлено Українському центру судових експертиз (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 39, оф. 426) для проведення експертизи копію цієї ухвали та матеріали справи № 759/13488/16-ц.

Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи (а. с. 196-198 т. 2).

29 листопада 2024 року до суду надійшов висновок експерта від 22 листопада 2024 року № 2-22/11 (а. с. 1-48 т. 3).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02 грудня 2024 року відновлено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку в натурі між власниками. Призначено підготовче судове засідання (а. с. 50 т. 3).

04 березня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_12 надійшла заява про застосування строку позовної давності (а. с. 61-64 т. 3).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 31 березня 2025 року клопотання представника відповідача ОСОБА_12 про проведення відеоконференції у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку в натурі між власниками задоволено частково.

Розгляд цивільної справи проводити у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС, за умови наявності у суді відповідної технічної можливості на день призначення судом судового засідання (а. с. 81 т. 3).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року клопотання представника позивача ОСОБА_11 про проведення відеоконференції задоволено.

Розгляд цивільної справи проводити у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС, за умови наявності у суді відповідної технічної можливості на день призначення судом судового засідання (а. с. 95 т. 3).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 30 квітня 2025 року клопотання представника відповідача ОСОБА_12 про виклик судового експерта задоволено.

Викликано судового експерта Українського центру судових експертиз Свериду О.М., який склав висновок експерта від 22 листопада 2024 року № 2-22/11 за результатами проведення будівельно-технічної, оціночно-будівельної, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи. Відкладено підготовче засідання (а. с. 100-101 т. 3).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17 липня 2025 року клопотання представника відповідача ОСОБА_12 про проведення судового засідання у режимі відеоконференції задоволено.

Розгляд цивільної справи проводити у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС, за умови наявності у суді відповідної технічної можливості на день призначення судом судового засідання (а. с. 116-117 т. 3).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22 липня 2025 року клопотання представника відповідача ОСОБА_12 про встановлення строку на усунення недоліків залишено без розгляду.

Клопотання представника відповідача ОСОБА_12 про визнання явки позивача обов`язковою залишено без задоволення.

Клопотання представника відповідача ОСОБА_12 про виклик свідків задоволено. Постановлено викликати в судове засідання свідків: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_6 ; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_7 ; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_7 .

Закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку в натурі між власниками.

Призначено справу до судового розгляду по суті (а. с. 131-135 т. 3).

02 вересня 2025 року та 26 червня 2026 року до суду надійшли пояснення позивача у справі, у яких зазначено, що враховуючи висновок експерта від 22 листопада 2024 року № 2-22/11 за результатами проведення екпертизи, яким вирішено всі питання щодо варіантів поділу спірного будинку між співвласниками та вирішено питання поділу земельної ділянки з урахуванням відповідних варіантів виділу в натуру кожному співвласникові своєї частини (половини) будинку з визначенням розміру компенсації кожному з співвласникам в разі відступу від ідеальних часток поділу, а також враховуючи ту обставину, що позивачка проживає досить віддалено від Святошинського районного суду в місті Києві, та не має можливості бути присутньою в судовому засіданні, наполягала на задоволенні позову і поділу будинку враховуючи варіант, визначений в експертному висновку, що є найближчим до ідеальних часток співвласників (а. с. 137-140 т. 3).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22 травня 2026 року клопотання представника відповідача ОСОБА_12 про проведення судового засідання у режимі відеоконференції задоволено.

Розгляд цивільної справи проводити у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзвязку ЄСІТС, за умови наявності у суді відповідної технічної можливості на день призначення судом судового засідання (а. с. 175 т. 3).

В судове засідання позивач та її представник не з`явились, на адресу суду надіслала заяву, в якій просить слухати справу у її відсутності, позов задовольнити (а.с.137-140, 149, 156, 194-197).

Відповідач та його представник вкотре в судове засідання не з`явились, причини неявки суду невідомі.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником частини садового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 128,40 кв. м, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 06 липня 2016 року (а. с. 9 т. 1).

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2014 року у справі № 361/7934/14 за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, позов задоволено. Поділено майно, набуте подружжям ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за час шлюбу.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на частку садового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 128,40 кв. м.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на частку садового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 128,40 кв. м.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на частку автомобіля марки «Mercedes-Benz Е320», 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на частку автомобіля марки «Mercedes-Benz Е320», 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 (а. с. 6-8 т. 1).

Згідно з даними з інвентаризаційної справи будинок АДРЕСА_5 , має площу 128,4 кв. м.

Київське міське бюро технічної інвентаризації 30 жовтня 2018 року на замовлення власника ОСОБА_1 виготовило технічний паспорт на садовий (дачний) будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 149-154 т. 1).

Земельна ділянка площею 0,0654 га з адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 , що підтверджується державним актом від 25 березня 2003 року серії КВ № 143218 (а. с. 139 т. 1).

Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 серпня 2016 року у справі № 361/3040/16ц задоволено позов ОСОБА_2 та позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав щодо її неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 226 т. 1).

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 листопада 2015 року у справі № 361/7181/15 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, позов задоволено, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 24 вересня 1999 року, розірвано, актовий запис № 3 (а. с. 227 т. 1).

Згідно з розпискою, ОСОБА_2 03 серпня 2002 року отримав гроші від ОСОБА_8 в сумі 5 000,00 дол. США або 26 650,00 грн для купівлі земельної ділянки та побудови будинку на земельній ділянці, з умовою, що поверне ці гроші ОСОБА_8 з коштів, які дарує йому його мати ОСОБА_9 саме на купівлю земельної ділянки та побудови будинку на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 228 т. 1).

За висновком експерта від 22 листопада 2024 року № 2-22/11 за результатами проведення будівельно-технічної, оціночно-будівельної, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи, ринкова (дійсна) вартість садового будинку загальною площею 128,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , складає 4 143 000,00 грн.

Ринкова (дійсна) вартість земельної ділянки площею 0,0654 га кадастровий номер 8000000000:75:824:0001 з цільовим призначенням для ведення садівництва, що розташована на АДРЕСА_1 складає 1 913 000,00 грн.

Враховуючи конструктивне, об`ємно-планувальне рішення та склад приміщень садового будинку, поділити садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до часток співвласників, а саме: та неможливо.

Можливі варіанти поділу садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 з відхиленням від часток співвласників, із зазначенням розміру компенсацій у зв`язку з відхиленням від ідеальних часток, описані в дослідницькій частині висновку (див. таблиці № № 21-22) та зображені на схемах у додатках №№ 3, 4 до висновку.

Визначити вартість робіт, які необхідно виконати для поділу садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , не видається можливим, оскільки вартість робіт залежить від матеріалів та обладнання яке буде використане при виконані робіт, переобладнання інженерних мереж, зокрема газопостачання, потребує розроблення відповідної проектної документації.

Можливі варіанти поділу земельної ділянки площею 0,0654 га кадастровий номер 8000000000:75:824:0001 з цільовим призначенням для ведення садівництва, що розташована на АДРЕСА_1 у відповідності до часток співвласників та з урахуванням поділу садового будинку, описані в дослідницькій частині висновку і зображені на схемах.

Вирішуючи справу суд має визначити вид спірних правовідносин між сторонами, обрати норму права, що їх регулює та правильно застосувати її.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Щодо поділу житлового будинку в натурі

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За правилами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Згідно зі статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб`єктів на один об`єкт.

Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Зі змісту вказаної статті випливає, що право кожного із співвласників пов`язується з часткою у праві спільної власності, і кожен із співвласників є власником не певної частини майна, а всього спільного майна у цілому.

Відповідно до частин першої, другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Частиною третьою статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Питання щодо поділу майна, що є у спільній частковій власності, врегульовано статтею 367 ЦК України, у відповідності до якої майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

Подібні висновки викладено у постановах Верховний Суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19), від 28 липня 2021 року у справі № 310/7011/17 (провадження № 61-7153св20).

Верховний Суд України у постанові від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13 дійшов висновку, що у разі виділу співвласник отримує свою частку в майні в натурі й вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається. На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності в разі поділу (стаття 367 ЦК України) спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників.

При цьому необхідно враховувати, що після поділу майна, що є у спільній частковій власності (в порядку статтею 367 ЦК України), так і після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України (у разі, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам) право спільної часткової власності припиняється, кожному із співвласників має бути визначена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. Таким чином, суд повинен зазначити в рішенні, яка частка із спірного майна надається позивачу, тим самим визначивши конкретний окремий об`єкт нерухомого майна, який залишається у власності відповідача.

У постанові Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 201/1346/18 (провадження № 61-7308св22) зазначено, що «системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 367, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави дійти висновку, що у спорах про поділ (виділ частки) будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною розмірів ідеальних часток і стягненням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася».

Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість поділу будинку відповідно до часток співвласників. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2012 року у справі № 6-12цс13, а також у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 173/1607/15-ц, від 11 жовтня 2021 року у справі 607/14338/19-ц, від 01 грудня 2021 року у справі № 688/4007/19, від 09 листопада 2022 року у справі № 592/15122/19 та від 10 липня 2024 року у справі № 752/22726/20.

Суд встановив, що у цій справі експерт зазначив, що враховуючи конструктивне, об`ємно-планувальне рішення та склад приміщень садового будинку, поділити садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до часток співвласників, а саме: та неможливо.

Можливі варіанти поділу садового будинку з відхиленням від часток співвласників, із зазначенням розміру компенсацій у зв`язку з відхиленням від ідеальних часток, описані в дослідницькій частині висновку (див. таблиці № № 21-22) та зображені на схемах у додатках №№ 3, 4 до висновку.

Таким чином, враховуючи те, що визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників, а також те, що учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому і здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), необхідно передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, а провести реальний поділ будинку із виділенням сторонам їх часток за наведених вище обставин неможливо, суд дійшов висновку про відмову у позові в цій частині.

Щодо земельної ділянки

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина перша статті 63 СК України).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї (частина друга статті 70 СК України).

Згідно з частинами другою та третьою статті 372 ЦК України в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

У статтях 60, 70 СК України, статті 368 ЦК України передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. Під час поділу майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року в справі № 712/8602/19).

Суть поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. Під час здійснення поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, в зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням переліку об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення вартості.

Суд встановив, що земельну ділянку площею 0,0654 га з адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 придбав на підставі договору купівлі-продажу, що підтверджується державним актом від 25 березня 2003 року серії КВ № 143218.

Таким чином земельна ділянка набута сторонами у період шлюбу, тому це майно є спільним майном подружжя.

Відповідач не спростував презумпції спільності права власності подружжя на земельну ділянку, а тому вона підлягає поділу між ними в рівних частинах.

Суд критично оцінює надану відповідачем розписку про отримання ним коштів у борг для купівлі земельної ділянки та побудови будинку на земельній ділянці, з умовою повернення цих коштів ОСОБА_8 з коштів, які дарує йому його мати ОСОБА_9 .

Так, матеріали справ не містять доказів дарування відповідачу коштів його матір`ю, а також доказів того, що отримані ним у борг кошти були витрачені саме на придбання земельної ділянки, а не в інтересах сім`ї.

Разом з тим, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Аргументи відповідача про те, що про порушене право позивач міг дізнатися раніше, ніж він стверджує, мають ґрунтуватись не на можливих, а на конкретних обставинах, що підтверджуються наданими у справі належними доказами, за яких суд може однозначно (достеменно) встановити момент, коли особа могла довідатись про порушення його прав.

Якщо встановити день, коли особа довідалася про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.

Під можливістю довідатися про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала би змогу дізнатися про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно зі статтею 72 СК України позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності (постанова Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року в справі № 6-258цс15).

Отже, початок перебігу позовної давності в справах про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану (статті 106, 107 СК України) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109, 110 СК України), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (частина друга статті 72 СК України), тобто з моменту виникнення спору між ними.

Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року в справі № 359/6727/21, від 29 квітня 2024 року в справі №522/3192/21, від 02 серпня 2024 року в справі № 289/2115/21, від 03 листопада 2025 року в справі № 761/25624/20.

ОСОБА_2 зазначив, що позивачка пропустила строк позовної давності щодо її вимоги про визнання права власності на частину земельної ділянки АДРЕСА_5 та її виділ, оскільки шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано 16 листопада 2015 року рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області у справі № 361/7181/15-ц.

Встановивши, що про порушення своїх прав на спірну земельну ділянку позивачка дізналася ще у листопаді 2014 року коли зверталася із зустрічним позовом про поділ майна подружжя, у тому числі і спірної земельної ділянки, у справі № 361/7934/14, а тому звернувшись з вимогою про поділ земельної ділянки у цій справі 17 квітня 2019 року, пропустила строк позовної давності.

Суд звертає увагу на те, що той факт, що ОСОБА_1 не підтримала свої вимоги у справі № 361/7181/15-ц в частині земельної ділянки за відсутності на той час правовстановлюючих документів на майно, набуте сторонами за час їхнього перебування у шлюбі, які знаходяться у ОСОБА_2 та який їх суду не надав, не свідчить про її необізнаність про наявність цієї земельної ділянки та порушення її прав на неї як співвласника майна, придбаного у шлюбі.

З огляду на встановлені у справі обставини, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. Так, у рішенні від 17 січня 1970 року у справі Delcourt v. Belgium (заява № 2689/65) Європейський суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення». У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі Bellet v. France (заява № 23805/94,) Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Щодо судових витрат

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статей 133, 141 ЦПК України.

Оскільки у позові відмовлено, з огляду на ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку, поділ житлового будинку та земельної ділянки в натурі залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (частина перша статті 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частина друга статті 273 ЦПК України).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (частина друга статті 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України (частина третя статті 354 ЦПК України).

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_8 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений та підписаний 12.11.2026.

Суддя Твердохліб Ю.О.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua