Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №367/3416/26-ц — Печерський районний суд міста Києва

Суд: Печерський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 06 жовтня 2026 р.

Справа: №367/3416/26-ц

Суддя: Остапчук Т. В.

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 367/3416/26-ц

пр. 2-9341/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі

головуючого - судді Остапчук Т.В

при секретарі - Погребняк В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку позовного спрощеного провадження цивільну справу позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До Печерського районного суду міста Києва звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» з позовною заявою до ОСОБА_1 в якому просив стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 78 840,00 грн.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 19 березня 2026 цивільну справу позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості направлено для розгляду до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12 травня 2026 року відкрито провадження в справі. Призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

18 червня 2026 до суду відповідачем подано відзив на позовну заяву відповідно до якого просить відмовити у задоволені позовних вимог з огляду на наступне.

У кредитному договорі № 472195-КС-005 від 05.09.2024 року ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» не навело переліку послуг, за які встановив комісію, а лише вказав, що сплата комісії саме за надання кредиту (п. 2.5.), тобто за дії, які кредитодавець здійснює на власну користь, а тому така умова кредитного договору є несправедливою, суперечить принципу добросовісності, та має наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків та погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційним.

Позивач заявив вимогу про стягнення 12 500,00 грн. у вигляді суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ, проте вказана позовна вимога суперечить положенням чинного законодавства.

Відповідно п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу , а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, вимога Позивача щодо стягнення 12 500,00 грн. у вигляді суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ суперечить положенням п. 18 Перехідних положень ЦК України, а тому не підлягає задоволенню.

Також просила стягнути витрати на правничу допомогу.

Представник позивача подав 18.06.2026 року через додаток «Електронний суд» відповідь на відзив.

Судом встановлено, що 10 березня 2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІЗНЕС ПОЗИКА і ОСОБА_1 було укладено Кредитний Договір № 528930-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Кредитодавець свої зобов`язання відповідно умов Кредитного договору виконав в повному обсязі та надав Відповідачу грошові кошти в розмірі 25 000,00 гривень, що підтверджується довідками ТОВ «ФК Елаєнс».

Отримання кредитних коштів не заперечується відповідачем

В той же час Відповідач всупереч умовам Кредитного договору та норм статей 525, 526, 530, 536, 610, 612 Цивільного Кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти у загальному розмірі - 5130,00 грн.

Часткове погашення Відповідачем заборгованості за Кредитним договором підтверджується довідками ТОВ «Платежі Онлайн».

ТОВ «Бізнес Позика» не є банківською установою, не відкриває позичальникам банківські рахунки та не випускає на ім`я позичальників банківські картки, тому перерахування кредитних коштів та зарахування платежів позичальників за Кредитними договорами здійснюється Посередниками ТОВ «Бізнес Позика» на підставі відповідних договорів з Посередниками за допомогою платіжних систем Посередників.

ТОВ «Бізнес Позика» не здійснює перерахування кредитних коштів Позичальникам зі своїх рахунків. На підтвердження перерахування кредитних коштів Позичальникам та зарахування платежів Позичальників за Кредитними договорами відповідні Посередники надають ТОВ «Бізнес Позика» довідки (довідки з платіжних систем).

Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1 процентів за кожен день користування Кредитом.

Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.

Відповідно до п. 3 Кредитного договору сторони на момент укладення Договору встановили графік платежів, припускаючи, що Позичальник буде його дотримуватись. Встановлений цим пунктом Кредитного договору графік платежів який передбачає сплату Відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідноч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідност.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно дост.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК Українипередбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а в ч.1ст. 625 ЦК Українизазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 612 ЦК Українипередбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

З урахуванням вище викладеного, суд не приймає до уваги тврдження відповідача щодо неправомірності комісії, оскільки такі умови були погоджені сторонами в момент підписання кредитного договору № 528930-КС-001.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач сплачуючи частково заборгованість за кредитним договором погоджувався з нарахуванням та умовами. В свою чергу, заперечення викладені у відзиві на позовну заяву судом не знайшли свого підтвердження.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку що позовні вимоги слід задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ЄДРПОУ: 41084239, м. Київ 01133, бульвар Лесі Українки, 26 оф. 411) суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 24 500, 00 грн., 38 220, 00 грн. суму прострочених відсотків та 3 620,00 грн - суму прострочених платежів за комісією.

Щодо вимоги про стягнення 12 500 грн. - суми заборгованості зі відсотками в порядку ст. 625 ЦК України суд. Вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу , а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи, що позивачем нараховано штрафні санкції в порядку ст. 625 ЦК України в розмір 12 500 грн у період дії військового стану, а отже такі вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 2 239,94 грн.

Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280 ЦПК України, ст.ст. 525,526, 612, 1048,1049,1050 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ЄДРПОУ: 41084239, м. Київ 01133, бульвар Лесі Українки, 26 оф. 411) загальну суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 66 340 (шістдесят шість тисяч триста сорок) гривень, 00 копійок та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 239,94 грн.

В іншій частині - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»: 01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, 26, оф. 411

Відповідач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 Суддя: Т.В.Остапчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua