Суд: Деснянський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №754/13060/26
Суддя: Коваленко І. І.
Номер провадження 2/754/12405/26
Справа №754/13060/26
РІШЕННЯ
Іменем України
16 листопада 2026 року м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін ( в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами ) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 16 200,00 грн, та ухвалив таке рішення.
Стислий виклад позицій сторін
02.07.2026 Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС", як новий кредитор за договором про надання споживчого кредиту по продукту "Зручний" № 1959813 від 26.11.2024, звернувся до суду з позовом до Відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості у загальному розмірі 16 200,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЛОН КРЕДИТ" (первісним кредитором) та Відповідачем у формі електронного документа за допомогою одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" було укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту "Зручний" № 1959813, за умовами якого Відповідачу було надано кредит у розмірі 3 000,00 грн строком на 360 днів.
Первісний кредитор ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" виконав свій обов`язок щодо надання кредиту в повному обсязі, перерахувавши 26.11.2024 кошти в сумі 3 000,00 грн у безготівковій формі на платіжну картку Відповідача № НОМЕР_1 через надавача платіжних послуг ТОВ "ПЕЙТЕК".
Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми кредиту та сплати процентів належним чином не виконав, платежів на погашення кредиту та процентів не вносив. Унаслідок порушення графіка платежів за договором № 1959813 утворилася заборгованість у сумі 16 200,00 грн, що складається з: 3 000,00 грн - заборгованість за основним боргом (тілом кредиту), 7 200,00 грн - заборгованість за процентами та 6 000,00 грн - штрафні санкції (пеня, штраф).
27.06.2025 між ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" та ТОВ "СВЕА ФІНАНС" було укладено договір факторингу № 01.02-17/25, відповідно до умов якого Позивач набув права вимоги до Відповідача за кредитним договором № 1959813 від 26.11.2024 на підставі Реєстру боржників в електронному вигляді (Додаток 1 до договору факторингу, порядковий номер 2057).
Оплату фінансування за вказаним договором факторингу Позивач здійснив у повному обсязі платіжною інструкцією № 10110 від 01.07.2025 на суму 4 243 309,15 грн.
Загальна сума заявлених до стягнення вимог за кредитним договором становить 16 200,00 грн.
Також Позивач просить покласти на Відповідача судові витрати у розмірі 2 662,40 грн, які складаються зі сплаченого судового збору.
Відповідач відзив на позов не подав.
Відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
Копія ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі разом із позовною заявою та додатками направлялася судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на зареєстровану у встановленому законом порядку адресу місця проживання Відповідача ( АДРЕСА_1 ), однак поштове відправлення повернулося до суду без вручення адресату з відміткою поштового відділення зв`язку за закінченням встановленого терміну зберігання.
Ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина перша статті 190, пункт 4 частини шостої статті 272 ЦПК України).
Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судове повідомлення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України).
Отже Відповідач є належним чином повідомленим про відкриття провадження та розгляд справи в суді.
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (частина перша статті 275 ЦПК України). Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (частина друга статті 279 ЦПК України).
У зв`язку з ненаданням Відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, і не заявлення клопотання про надання додаткового часу для подання відзиву Суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина восьма статті 178 ЦПК України).
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН, ОЦІНКА СУДУ
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України).
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит є видом кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).
Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом у вигляді графіка платежів зазначається у договорі про споживчий кредит (пункт 10 частини першої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").
Суд встановив, що 26.11.2024 о 18:09:48 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЛОН КРЕДИТ" (Первісний кредитор) та Відповідачем, ОСОБА_1 (Споживач), було укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту "Зручний" № 1959813 у формі електронного документа з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про електронну комерцію".
Укладення цього правочину здійснювалося сторонами за допомогою інформаційно-комунікаційної системи Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через вебсайт (https://sloncredit.ua) або мобільний застосунок "SlonCredit", а електронна ідентифікація здійснюється при вході в Особистий кабінет у порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію" (пункт 1.1 розділу 1, пункти 2.12, 7.1.1 Правил надання коштів у кредит ТОВ "СЛОН КРЕДИТ").
Перед укладенням правочину первісний кредитор здійснив віддалену ідентифікацію та верифікацію особи Відповідача за допомогою системи BankID Національного банку України відповідно до пункту 2 розділу 3-1 Порядку ідентифікації, верифікації клієнта (представника клієнта), затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2020 № 107.
ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" з 28.12.2020 є зареєстрованим учасником Системи BankID НБУ зі статусом "абонент - надавач послуг", абонентський вузол SlonCredit.
У процесі сесії інформаційної взаємодії в системі BankID НБУ від 26.11.2024 о 18:02:57 (унікальний ідентифікатор сесії sidBi 162f97c6-8ea5-421d-a3f7-3a88097e1d05, банк-ідентифікатор ПриватБанк) отримано ідентифікаційні дані Відповідача (прізвище, ім`я, по батькові: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Деснянським РВ ГУ ДМС України в місті Києві 17.02.2011, РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фінансовий номер мобільного телефону НОМЕР_4 ), які повністю підтвердили особу позичальника як ОСОБА_1 .
Після ознайомлення з розміщеним в його особистому кабінеті текстом проєкту договору та Паспортом споживчого кредиту Відповідач виявив згоду на укладення правочину, а кредитодавець сформував та направив 26.11.2024 засобами зв`язку на верифікований номер мобільного телефону Відповідача НОМЕР_4 одноразовий ідентифікатор E188, що є електронним підписом Споживача.
Відповідач підписав договір про надання споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором E188 26.11.2024 о 18:09:48, що підтверджується розділом 10 "Реквізити та підписи сторін" кредитного договору, а також підписанням цим самим ідентифікатором Додатка № 1 (Графік платежів), Заяви-Анкети, Заяви-приєднання до Публічної пропозиції на укладення Договору про використання аналогу власноручного підпису та Інформаційного повідомлення споживача.
З боку Товариства договір підписано директором Рохманійком Миколою Віталійовичем аналогом власноручного підпису та відтиском печатки Товариства, відтвореними засобами електронного копіювання відповідно до умов Публічної пропозиції та пунктів 7.1.12, 7.1.18 Правил надання коштів у кредит.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором є даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Введення вказаної алфавітно-цифрової послідовності у спеціальне поле свідчить про безумовне прийняття (акцептування) умов оферти (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31.08.2026 у справі № 583/5039/25 (провадження № 61-7156св26); постанова Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23).
Факт укладення кредитного договору в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора та надання кредитних коштів за відсутності доказів протилежного вважається доведеним (постанова Верховного Суду від 31.08.2026 у справі № 583/5039/25 (провадження № 61-7156св26); постанова Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 561/77/19).
Відповідно до пункту 1.2 та пункту 1.3 розділу 1 договору Товариство надає Споживачу кредит у гривні в сумі 3 000,00 грн, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.
Згідно з пунктом 1.4 розділу 1 договору строк кредиту становить 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні дати повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки (Графік платежів), що є Додатком № 1 до договору, відповідно до якого повернення кредиту визначено здійснювати 12 платежами з остаточною датою повернення залишку кредиту 20.11.2025.
За умовами пункту 1.5, підпунктів 1.5.1, 1.5.2, 1.5.2.1 та 1.5.3 пункту 1.5 розділу 1 договору тип процентної ставки є фіксованим; підвищена процентна ставка становить 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом (за календарний день, в якому надано кредит); стандартна процентна ставка становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 25.12.2024 включно; знижена процентна ставка 1,5% в день застосовується як індивідуальна знижка за Програмою лояльності у разі здійснення оплати першого платежу до 25.12.2024; пільгова процентна ставка становить 0,75% в день та застосовується з 26.12.2024 включно до останнього дня строку кредиту включно.
Згідно з пунктами 1.13 та 1.14 розділу 1 договору укладення цього договору не потребує укладання договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, а надання Товариством Споживачу додаткових та/або супутніх платних послуг договором не передбачено.
Відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 розділу 2 договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору.
На виконання умов договору № 1959813 від 26.11.2024 первісний кредитор ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" виконав свої зобов`язання щодо надання коштів у повному обсязі, забезпечивши перерахування кредиту в сумі 3 000,00 грн на банківську платіжну картку Відповідача № НОМЕР_1 .
Вказана платіжна операція відбулася через надавача платіжних послуг Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕЙТЕК", яке є фінансовою установою, що має право на надання платіжних послуг на підставі ліцензії Національного банку України (рішення від 29.05.2023 № 21/990-РК), переоформленої Національним банком України 24.05.2024 (витяг Національного банку України із Державного реєстру фінансових установ про внесення 24.05.2024 запису до Державного реєстру фінансових установ про переоформлення ліцензій), та надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.
Надання зазначених послуг первісному кредитору здійснювалося на виконання укладеного між ТОВ "ПЕЙТЕК" та ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № 31102024-4 від 31.10.2024.
Суд встановив, що факт перерахування коштів підтверджується довідкою ТОВ "ПЕЙТЕК" від 09.07.2025 вих. № 20250709-105, згідно з якою на виконання договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № 31102024-4 від 31.10.2024 кошти у сумі 3 000,00 грн було успішно перераховано на платіжну картку клієнта: дата і час створення - 26.11.2024 о 18:10:00, дата і час виконання - 26.11.2024 о 18:10:03, номер транзакції в системі ТОВ "ПЕЙТЕК" 423668fe-0105-4d18-9bab-96cfa0a40333, номер транзакції в системі ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" 19598131732637399, Session ID 028284824730, банк-еквайр АТ "ПУМБ", код авторизації 702964, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .
Оцінюючи ці докази, Суд враховує, що згідно з нормами частини четвертої статті 31 Закону України "Про платіжні послуги" від 30.06.2021 № 1591-IX після виконання платіжної операції надавач платіжних послуг платника зобов`язаний надати платнику у спосіб та в порядку, визначені договором, таку інформацію: відомості, які дають змогу платнику ідентифікувати виконану платіжну операцію та інформацію про отримувача (за наявності технічної можливості); суму платіжної операції у валюті рахунку платника та у валюті платіжної операції; суму всіх комісійних винагород та зборів, що утримані з платника за виконання платіжної операції (за наявності технічної можливості розмір кожної комісійної винагороди зазначається окремо); курс перерахунку іноземної валюти (якщо платнику надавалися послуги з виконання операцій з обміну іноземної валюти); дату і час прийняття до виконання платіжної інструкції, дату валютування (у разі її зазначення).
Відповідно до обставин цієї справи довідка, видана суб`єктом господарювання у сфері надання платіжних послуг ТОВ "ПЕЙТЕК", який має відповідну ліцензію Національного банку України, є належним доказом, оскільки містить інформацію про здійснення платежу в рамках договірних відносин між первісним кредитором і Відповідачем.
Така довідка містить відомості про здійснені операції (унікальний номер транзакції, код авторизації, дату, точний час, суму переказу 3 000,00 грн та маскований номер платіжної картки отримувача) й у сукупності з укладеним електронним договором є належним первинним документом у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Суд звертає увагу, що не вважає факт перерахування коштів доведеним лише через те, що про нього заявив Позивач.
Така обставина встановлюється Судом як юридичний факт виключно на підставі оцінки поданих Позивачем доказів (договору та довідки надавача платіжних послуг), а також з урахуванням тієї обставини, що укладенню договору передувала ідентифікація та верифікація Відповідача за допомогою системи BankID НБУ.
Відповідач під час реєстрації та оформлення кредиту самостійно вказав реквізити банківської платіжної картки № НОМЕР_1 , на яку необхідно було перерахувати кошти, що зафіксовано в пункті 2.1 розділу 2 кредитного договору.
Водночас Суд також бере до уваги, що Відповідач не надав будь-яких заперечень по суті спору, не посилався на неправомірне використання його персональних даних, не спростував, що банківська картка, на яку зараховано кредитні кошти у розмірі 3 000,00 грн, та номер телефону, використаний для підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором, належать йому, не надав банківської виписки з власного рахунку для спростування доказів Позивача, клопотання про витребування доказів не заявляв.
Тому Суд, керуючись принципом змагальності та застосовуючи стандарт вірогідності доказів (стандарт більшої переконливості), доходить висновку, що факт надання та отримання Відповідачем кредитних коштів за договором № 1959813 від 26.11.2024 у сумі 3 000,00 грн є повністю доведеним.
За договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника (частина перша статті 1077 ЦК України).
Відносини у сфері факторингу регулюються Законом України "Про факторинг" (частина друга статті 1077 ЦК України).
Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (пункт 1 частини першої статті 512, стаття 514 ЦК України).
Позивач у цій справі набув права вимоги до Відповідача за договором про надання споживчого кредиту № 1959813 від 26.11.2024 на підставі договору факторингу № 01.02-17/25 від 27.06.2025, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЛОН КРЕДИТ" (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" (Фактор).
Відповідно до Додатка № 1 (Реєстру боржників в електронному вигляді до договору факторингу № 01.02-17/25 від 27.06.2025) під порядковим номером 2057 зазначено дані щодо відступлення права вимоги до боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за кредитним договором № 1959813 від 26.11.2024 на загальну суму заборгованості 16 200,00 грн, з яких: 3 000,00 грн - сума основного боргу за кредитом, 7 200,00 грн - сума нарахованих та прострочених процентів та 6 000,00 грн - сума штрафних санкцій.
Згідно з пунктами 4.1 та 4.2 розділу 4 договору факторингу сума Фінансування (ціна договору) склала 4 243 309,15 грн без ПДВ, яку Фактор сплачує Клієнту протягом 5 банківських днів з моменту підписання договору.
Матеріали справи містять належні докази виконання Позивачем обов`язку щодо повної сплати фінансування за відступлені права вимоги, а саме платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 10110 від 01.07.2025 на суму 4 243 309,15 грн, платником за якою є ТОВ "СВЕА ФІНАНС", отримувачем - ТОВ "СЛОН КРЕДИТ", з призначенням платежу: Оплата фінансування згідно Договору факторингу № 01.02-17/25 від 27.06.2025 без ПДВ, що підтверджує перехід до Позивача прав грошової вимоги за кредитним договором № 1959813 від 26.11.2024 у встановленому законом та договором порядку.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18)).
Матеріали справи не містять відомостей, а Відповідач не надав жодних доказів звернення до суду з позовом про оскарження чи визнання недійсним вказаного договору факторингу від 27.06.2025 або окремих його положень. Рішень судів, які б набрали законної сили та якими договір факторингу було б визнано недійсним, суду не надано. Відтак презумпція правомірності договору факторингу не спростована, правочин є дійсним, а Позивач набув усіх прав вимоги до Відповідача за вказаним кредитним договором.
Досліджуючи обставини виконання Відповідачем грошових зобов`язань за договором № 1959813 від 26.11.2024, Суд установив, що за умовами договору Відповідач узяв на себе обов`язок здійснювати повернення суми кредиту та сплачувати нараховані проценти відповідно до Графіка платежів строком на 360 днів з датою остаточного повернення до 20.11.2025 включно.
Відповідно до пункту 1.4 розділу 1 договору та Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графіка платежів), яка є Додатком № 1 до договору, сторони погодили періодичність внесення платежів кожні 30 днів та визначили конкретні терміни, кількість платежів (12 платежів), їх розмір та черговість погашення складових кредитної заборгованості.
За змістом зазначеного Графіка платежів виконання зобов`язань за договором мало здійснюватися у такі дати та в наступних розмірах:
платіж № 1 зі сплатою до 25.12.2024 на суму 1 755,00 грн, що складається виключно з процентів за користування кредитом (з яких 450,00 грн нараховано за перший день користування за підвищеною процентною ставкою 15% на день та 1 305,00 грн за зниженою ставкою 1,5% на день за наступні 29 днів);
платежі № 2-11 зі сплатою періодичних платежів кожні 30 днів (а саме: платіж № 2 - до 24.01.2025, платіж № 3 - до 23.02.2025, платіж № 4 - до 25.03.2025, платіж № 5 - до 24.04.2025, платіж № 6 - до 24.05.2025, платіж № 7 - до 23.06.2025, платіж № 8 - до 23.07.2025, платіж № 9 - до 22.08.2025, платіж № 10 - до 21.09.2025, платіж № 11 - до 21.10.2025) у фіксованому розмірі по 675,00 грн кожен, що становить сплату процентів за пільговою ставкою 0,75% на день (3 000,00 грн х 0,75% х 30 днів);
платіж № 12 зі сплатою до 20.11.2025 на загальну суму 3 675,00 грн, яка включає повернення всієї суми основного боргу (тіла кредиту) у розмірі 3 000,00 грн та сплату процентів за останній тридцятиденний розрахунковий період у розмірі 675,00 грн.
Водночас у примітках до Графіка платежів та підпункті 1.5.2.1 пункту 1.5 розділу 1 договору сторони обумовили, що Графік платежів розраховано виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі, із застосуванням індивідуальної знижки на стандартну процентну ставку. У разі невиконання Споживачем умов для отримання знижки (нездійснення оплати першого платежу до 25.12.2024 або протягом трьох наступних календарних днів) розмір процентів за перший розрахунковий період підлягає перерахунку за стандартною процентною ставкою 3% на день, у зв`язку з чим перший платіж збільшується на 1 305,00 грн та складає 3 060,00 грн (450,00 грн + 2 610,00 грн), а сукупна сума платежів за договором зростає з 12 180,00 грн до 13 485,00 грн
Суд встановив, що Відповідач обов`язок щодо своєчасного внесення чергових платежів порушив та перший періодичний платіж у строк до 25.12.2024 (а також протягом трьох пільгових днів) не сплатив, у зв`язку з чим утратив право на індивідуальну знижку
Відповідач жодного з визначених Графіком чергових платежів не вніс, на погашення заборгованості коштів не перераховував, чим допустив повне порушення погодженого графіка повернення кредиту та сплати процентів, унаслідок чого відповідно до розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором та наданого Позивачем, у Відповідача утворилася заборгованість у загальному розмірі 16 200,00 грн, що складається з: 3 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 7 200,00 грн заборгованості за процентами та 6 000,00 грн штрафних санкцій.
Суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку заборгованості, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначення позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15; постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 (пункт 33); постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 925/872/21 (пункт 76); постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц).
Суд перевірив наданий Позивачем розрахунок заборгованості за договором № 1959813 із розбивкою трьох погоджених диференційованих ставок та встановив правильність нарахування основного боргу у сумі 3 000,00 грн та процентів за користування кредитом у загальній сумі 7 200,00 грн.
Зокрема, сукупний розмір процентів у сумі 7 200,00 грн нараховано за фактичний період користування коштами з 26.11.2024 по 27.06.2025 (дату відступлення права вимоги за договором факторингу) на фактичний залишок основного боргу 3 000,00 грн у межах погодженого 360-денного строку дії договору (який спливав 20.11.2025) за такими трьома ставками:
1) за перший день користування кредитом (26.11.2024) нараховано проценти за підвищеною процентною ставкою 15% на день у сумі 450,00 грн (3 000,00 грн х 15%) відповідно до підпункту 1.5.1 пункту 1.5 розділу 1 договору;
2) за період з 2-го по 29-й день користування кредитом (з 27.11.2024 по 25.12.2024 включно - 29 днів) у зв`язку з несплатою першого чергового платежу у визначений термін та втратою права на індивідуальну знижку нарахування процентів здійснено за стандартною процентною ставкою 3% на день у сумі 2 610,00 грн (29 днів х 90,00 грн, з яких 1 305,00 грн нараховано по 45,00 грн щоденно за первинним графіком та 1 305,00 грн донараховано 29.12.2024 у виді різниці до стандартної ставки) відповідно до підпункту 1.5.2 пункту 1.5 розділу 1 договору та Таблиці обчислення вартості кредиту;
3) за наступний період правомірного користування коштами з 26.12.2024 по 27.06.2025 включно (184 календарні дні) нарахування процентів здійснювалося щоденно за пільговою процентною ставкою 0,75% на день у сумі 4 140,00 грн (184 дні х 22,50 грн, де 3 000,00 грн х 0,75% = 22,50 грн на день) відповідно до підпункту 1.5.3 пункту 1.5 розділу 1 договору.
Загальна сума нарахованих процентів складає: 450,00 грн + 2 610,00 грн + 4 140,00 грн = 7 200,00 грн.
Суд перевірив умови кредитного договору № 1959813 від 26.11.2024 на відповідність частинам четвертій та п`ятій статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" (у редакції Закону України від 22.11.2023 № 3498-IX).
Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (частина п`ята статті 8 Закону України "Про споживче кредитування").
Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК / ЗРК) / t х 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.
Загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування").
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) сформульовано правовий висновок про те, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні "не може перевищувати". Захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення ipso iure. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure. Законом України № 3498-IX було впроваджено перехідний період тривалістю 240 днів і передбачено поетапне зниження максимальної денної процентної ставки. Перший етап (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року): протягом перших 120 днів після набрання чинності законом максимальна денна процентна ставка для договорів, які укладені в цей період, не могла перевищувати 2,5 %. Другий етап (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року): наступні 120 днів характеризувалися подальшим обмеженням ставки - максимальна денна процентна ставка для договорів, які були укладені в цей період, була знижена до рівня 1,5 %. Третій етап (з 20 серпня 2024 року): після завершення 240-денного перехідного періоду максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0 %.
Суд встановив, що договір про надання споживчого кредиту № 1959813 було укладено 26.11.2024 (тобто після 20 серпня 2024 року та завершення встановленого перехідного періоду), у зв`язку з чим граничний ліміт денної процентної ставки для цього договору становить 1,0 % на день.
За умовами пунктів 1.3, 1.4, 1.7.1, 1.8.1, 1.13 та 1.14 розділу 1 договору за відсутності платних додаткових або супутніх послуг загальний розмір кредиту (ЗРК) становить 3 000,00 грн, строк кредитування (t) становить 360 днів, а загальні витрати за споживчим кредитом (ЗВСК) за стандартними умовами за весь 360-денний строк кредитування складають 10 485,00 грн (з яких 450,00 грн - проценти за підвищеною ставкою 15% за 1-й день, 2 610,00 грн - проценти за стандартною ставкою 3% за 2-29 дні, та 7 425,00 грн - проценти за пільговою ставкою 0,75% за 30-360 дні).
За наведеною законодавчою формулою денна процентна ставка складає: ДПС = (10 485,00 грн / 3 000,00 грн) / 360 днів х 100% = 0,971 % в день (а при застосуванні зниженої ставки ДПС = (9 180,00 грн / 3 000,00 грн) / 360 днів х 100% = 0,85 % в день), що прямо зазначено у пункті 1.7 розділу 1 договору та Паспорті споживчого кредиту.
Отже, визначена в договорі денна процентна ставка 0,971 % (та 0,85 %) не перевищує встановлений законом максимальний розмір 1,0 % на день (0,971 % ? 1,0 %), тому умови договору щодо розміру процентів повністю відповідають імперативним вимогам частини п`ятої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування", а підстави для визнання відповідних умов нікчемними ex officio відсутні.
Відповідач не надав Суду жодних доказів, які б спростовували або ставили під сумнів обґрунтованість наданого Позивачем розрахунку в частині тіла кредиту та процентів, а також не надав власний контррозрахунок заборгованості. Відповідач не надав доказів повного чи часткового погашення існуючої кредитної заборгованості.
Ураховуючи те, що наданий Позивачем розрахунок основного боргу та процентів ґрунтується на умовах договору та відповідає вимогам закону, позовні вимоги ТОВ "СВЕА ФІНАНС" про стягнення з Відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 3 000,00 грн та заборгованості за процентами в сумі 7 200,00 грн (а всього на суму 10 200,00 грн) є обґрунтованими, правомірними та підлягають задоволенню.
Оцінюючи позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу) на суму 6 000,00 грн, Суд доходить висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення з огляду на таке.
Суд встановив, що згідно з підпунктами 6.4.1 та 6.4.2 пункту 6.4 розділу 6 договору про надання споживчого кредиту № 1959813 від 26.11.2024 сторони передбачили обов`язок Споживача сплатити Товариству штраф: у розмірі 300,00 грн на 4 (четвертий) день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або процентів; та у розмірі 60,00 грн починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день такого невиконання.
На підставі вказаних пунктів первісним кредитором ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" нараховано штрафні санкції за період прострочення з 29.12.2024 по 03.04.2025 у загальній сумі 6 000,00 грн (300,00 грн + 95 днів х 60,00 грн).
Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18.
Відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (абзац другий пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України).
У справі, що розглядається, Позивач заявив вимоги про стягнення штрафних санкцій (штрафу) у розмірі 6 000,00 грн, нарахованих за порушення виконання грошового зобов`язання за період з 29.12.2024 по 03.04.2025, тобто безпосередньо у період дії воєнного стану на території України.
Та обставина, що кредитний договір укладено після введення воєнного стану, та сторони погодили відповідальність за порушення грошового зобов`язання, не виключає застосування пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.
Зазначена норма є спеціальною щодо відповідальності позичальника за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором позики (кредиту) у період дії воєнного стану та не пов`язує звільнення від відповідальності з датою укладення договору або внесення до нього змін (постанова Верховного Суду від 28.10.2026 у справі № 757/4102/25-ц).
Норма пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України має універсальний (загальний) характер і захищає всіх позичальників від нарахування штрафних санкцій у період воєнного стану, незалежно від дати укладення кредитного договору.
Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", яким було виключено пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування", не впливає на застосування норми ЦК України, який є основним актом цивільного законодавства України (частина друга статті 4 ЦК України).
Прийняття законів, які регулюють однопредметні цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, можливе тільки з одночасним внесенням змін до цього Кодексу (абзац сьомий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року № 5-рп/2012).
Якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (провадження № 14-37цс21); постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (провадження № 12-85гс20); постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)).
Положення Закону України "Про споживче кредитування" з 23 січня 2024 року взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування неустойки (пені та штрафів) у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні.
Тому та обставина, що пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" було виключено на підставі Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, не виключає застосування положень пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.
Отже, кредитор за кредитним договором не має права вимагати стягнення з боржника додаткових коштів у виді неустойки (штрафу, пені) за порушення грошового зобов`язання у кредитних правовідносинах за період прострочення, що припав на період дії воєнного стану.
Ураховуючи те, що прострочення виконання грошового зобов`язання відбулося під час дії воєнного стану в Україні, Відповідач звільнений від обов`язку сплати штрафних санкцій у силу прямої імперативної вказівки закону, а нарахування штрафу первісним кредитором є безпідставним, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, штрафу у сумі 6 000,00 грн належить відмовити.
Підсумовуючи викладене, Суд, керуючись принципом змагальності, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, доходить висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню частково у загальному розмірі 10 200,00 грн (3 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 7 200,00 грн - заборгованість за процентами), а у задоволенні позовної вимоги про стягнення 6 000,00 грн пені, штрафу слід відмовити.
Розподіл судових витрат
Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при зверненні до суду з цим позовом поніс судові витрати, які складаються зі сплаченого ним судового збору в сумі 2 662,40 грн.
Ціна позову становить 16 200,00 грн. Позов задоволено частково на суму 10 200,00 грн, що становить 62,96% від ціни позову (10 200,00 грн / 16 200,00 грн).
З Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 676,25 грн (2 662,40 грн х 10 200,00 грн / 16 200,00 грн), а у стягненні 986,15 грн судового збору належить відмовити.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, Суд
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту по продукту "Зручний" № 1959813 від 26.11.2024 у загальній сумі 10 200,00 грн, з яких: 3 000,00 грн - заборгованість за сумою кредиту (основним боргом, тілом кредиту) та 7 200,00 грн - заборгованість за процентами (відсотками), а також судовий збір у розмірі 1 676,25 грн. Загальна сума стягнення становить 11 876,25 грн.
У задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені, штрафу у розмірі 6 000,00 грн та відшкодуванні судового збору в сумі 986,15 грн - відмовити.
Позивач (Стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, будинок 8, код ЄДРПОУ 37616221, IBAN: НОМЕР_5 в АТ "ОТП БАНК").
Відповідач (Боржник): ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Деснянським РВ ГУ ДМС України в місті Києві 17.02.2011).
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи в порядку письмового провадження, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) - 17.11.2026.
Суддя Інна КОВАЛЕНКО
Оригінал: reyestr.court.gov.ua