Рішення від 15 листопада 2026 р. у справі №754/17619/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Суд: Деснянський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №754/17619/26

Суддя: Коваленко І. І.

Номер провадження 2/754/15363/26

Справа №754/17619/26

РІШЕННЯ

Іменем України

16 листопада 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 63 924,80 грн, та ухвалив таке рішення.

Стислий виклад позицій сторін

15.09.2026 Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС", як новий кредитор за договором про надання споживчого кредиту за продуктом "NewShort" № 2507337 від 16.08.2025, звернувся до суду з позовом до Відповідачки, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості в загальному розмірі 63 924,80 грн, яка складається з 18 920,00 грн заборгованості за основним боргом (тілом кредиту), 36 704,80 грн заборгованості за відсотками та 8 300,00 грн неустойки (штрафу).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16.08.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕЛФІ КРЕДИТ" (первісним кредитором) та Відповідачкою у формі електронного документа за допомогою одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" було укладено договір про надання споживчого кредиту № 2507337, за умовами якого Відповідачці було надано кредит у розмірі 20 000,00 грн строком на 360 днів зі сплатою стандартної процентної ставки 1,00% на день.

Первісний кредитор виконав свій обов`язок щодо надання кредиту в повному обсязі, перерахувавши 16.08.2025 кошти в сумі 20 000,00 грн у безготівковій формі через надавача платіжних послуг ТОВ "ПЕЙТЕК" на платіжну картку Відповідачки. Натомість Відповідачка взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми кредиту та сплати процентів виконувала неналежним чином, здійснивши останній платіж на часткове погашення боргу 15.10.2025, унаслідок чого виникла заявлена до стягнення заборгованість.

27.04.2026 між ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" та ТОВ "СВЕА ФІНАНС" було укладено договір факторингу № 01.02-15/26, відповідно до умов якого Позивач набув права вимоги до Відповідачки за кредитним договором № 2507337 від 16.08.2025 на підставі Акта приймання-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді та Реєстру боржників (Додаток 1 до договору факторингу).

Також Позивач просить покласти на Відповідачку судові витрати у загальному розмірі 2 662,40 грн, які складаються зі сплаченого ним судового збору.

Відповідачка відзив на позов не подала.

Відповідачка має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, до якого копія ухвали про відкриття провадження у справі від 05.10.2026 була успішно доставлена 05.10.2026 о 21:04, що підтверджується повідомленням про доставку документа до електронного кабінету.

День отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення та процесуальних документів до електронного кабінету особи є належним врученням та повідомленням про розгляд справи (стаття 190, пункт 2 частини шостої статті 272 ЦПК України).

Отже, Відповідачка повідомлена належним чином про розгляд справи у суді.

Суд вирішує справу за наявними матеріалами у зв`язку з ненаданням Відповідачкою відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, і не заявлення клопотання про надання додаткового часу для подання відзиву (частина восьма статті 178 ЦПК України).

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН, ОЦІНКА СУДУ

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит є видом кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).

Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом у вигляді графіка платежів зазначається у договорі про споживчий кредит (пункт 10 частини першої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

16.08.2025 о 16:07 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕЛФІ КРЕДИТ" (Первісний кредитор) та Відповідачкою, ОСОБА_1 (Споживач), було укладено договір про надання споживчого кредиту за продуктом "NewShort" № 2507337 у формі електронного документа з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до пункту 1.1 та пункту 1.2 розділу 1 договору Первісний кредитор надав Споживачу кошти в кредит у національній валюті України в розмірі 20 000,00 грн, а Споживач зобов`язалася одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно з пунктом 1.3, пунктом 1.4 та підпунктом 1.5.1 пункту 1.5 розділу 1 договору кредит надано строком на 360 днів з періодичністю сплати процентів кожні 30 днів та застосуванням фіксованої стандартної процентної ставки у розмірі 1% в день у межах погодженого строку кредитування.

Відповідно до положень пункту 7.1 розділу 7 договору цей правочин укладається за допомогою інформаційно-комунікаційної системи (ІКС) Товариства з використанням Особистого кабінету, доступ до якого забезпечується Споживачу через вебсайт або мобільний застосунок "Selfie Credit", а електронна ідентифікація здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Пунктом 7.2 розділу 7 договору визначено, що перед укладенням цього договору Товариство здійснило віддалену ідентифікацію та верифікацію Споживача з використанням інструменту покладання відповідно до договору, укладеного між Товариством та АТ "КБ "ПРИВАТБАНК" як банком-ідентифікатором через систему BankID НБУ.

Первісний кредитор здійснив отримання ідентифікаційних даних Відповідачки та їх верифікацію із використанням цієї системи.

Зазначені дії дозволили кредитодавцю однозначно встановити особу Відповідачки, яка пройшла процедуру реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі та отримала доступ до Особистого кабінету відповідно до положень розділу "Терміни та визначення в договорі" та пункту 7.1 розділу 7 договору.

Згідно з положеннями пункту 7.4 розділу 7 договору договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Споживача, що створюється шляхом використання одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні Товариства та направляється Споживачу на номер мобільного телефону, зазначений в інформаційно-комунікаційній системі або договорі.

Відповідачка підписала договір про надання споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором Х710 16.08.2025 о 16:07:08, що підтверджується розділом 10 "Реквізити та підписи сторін" кредитного договору, а також Додатком № 1 (Графік платежів) та Додатком № 2 (Інформаційне повідомлення від споживача фінансових послуг).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором є даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Введення вказаної алфавітно-цифрової послідовності у спеціальне поле свідчить про безумовне прийняття (акцептування) умов оферти (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31.08.2026 у справі № 583/5039/25 (провадження № 61-7156св26); постанова Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23).

Факт укладення кредитного договору в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора та надання кредитних коштів за відсутності доказів протилежного вважається доведеним (постанова Верховного Суду від 31.08.2026 у справі № 583/5039/25 (провадження № 61-7156св26); постанова Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 561/77/19).

На виконання умов договору № 2507337 від 16.08.2025 ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" перерахувало Відповідачці кошти на платіжну картку № НОМЕР_1 у сумі 20 000,00 грн.

Вказана платіжна операція відбулася через надавача платіжних послуг Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕЙТЕК", яке є фінансовою установою, що має право на надання платіжних послуг на підставі ліцензії Національного банку України (рішення від 29.05.2023 № 21/990-РК), переоформленої Національним банком України 24.05.2024 (витяг Національного банку України із Державного реєстру фінансових установ про внесення 24.05.2024 запису до Державного реєстру фінансових установ про переоформлення ліцензій), та надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Надання зазначених послуг первісному кредитору здійснювалося на виконання укладеного між ТОВ "ПЕЙТЕК" та ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № 01042024-2 від 01.04.2024.

Суд встановив, що факт перерахування коштів підтверджується довідкою ТОВ "ПЕЙТЕК" від 27.04.2026 вих. № 20260427-4473, згідно з якою на виконання договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № 01042024-2 від 01.04.2024 кошти у сумі 20 000,00 грн було успішно перераховано на платіжну картку Відповідачки 16.08.2025 о 16:09:11, номер транзакції в системі ТОВ "ПЕЙТЕК" 51815b59-3668-455a-89ff-8796746bfc8f, номер транзакції в системі ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" 859ca27eb15605c0ad591bf9b26dfc1a, банк-еквайр АТ "ПУМБ", код авторизації 597544, призначення платежу: Виконання фінансових зобов`язань відповідно до укладеного договору № 2507337 від 16.08.2025.

Оцінюючи ці докази, Суд враховує, що згідно з нормами частини четвертої статті 31 Закону України "Про платіжні послуги" від 30.06.2021 № 1591-IX після виконання платіжної операції надавач платіжних послуг платника зобов`язаний надати платнику у спосіб та в порядку, визначені договором, таку інформацію: відомості, які дають змогу платнику ідентифікувати виконану платіжну операцію та інформацію про отримувача (за наявності технічної можливості); суму платіжної операції у валюті рахунку платника та у валюті платіжної операції; суму всіх комісійних винагород та зборів, що утримані з платника за виконання платіжної операції (за наявності технічної можливості розмір кожної комісійної винагороди зазначається окремо); курс перерахунку іноземної валюти (якщо платнику надавалися послуги з виконання операцій з обміну іноземної валюти); дату і час прийняття до виконання платіжної інструкції, дату валютування (у разі її зазначення).

Відповідно до обставин цієї справи довідка, видана суб`єктами господарювання у сфері надання платіжних послуг, які мають відповідні ліцензії, є належним доказом, оскільки місить інформацію про здійснення платежу в рамках договірних відносин між первісним кредитором і Відповідачкою. Така довідка містить відомості про здійснені операції й у сукупності з електронним договором є належними первинними документами у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Суд ураховує, що у пунктах 15.15, 15.16 постанови від 27.03.2024 у справі № 191/4364/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), адже за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від стандарту "достатність доказів", підкреслює необхідність зіставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Отже, на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце, аніж не були.

Суд звертає увагу, що не вважає факт перерахування коштів доведеним лише через те, що про нього заявив Позивач. Така обставина встановлюється Судом як юридичний факт виключно на підставі оцінки поданих Позивачем доказів (договору та довідки надавача платіжних послуг), а також з урахуванням тієї обставини, що укладенню договору передувала ідентифікація Відповідачки за допомогою системи BankID НБУ. Відповідачка самостійно вказала у заявці номер картки, на яку необхідно перерахувати кошти, а також вчинила конклюдентні дії (частково сплачувала заборгованість), які підтверджують визнання нею боргових зобов`язань за кредитним договором.

Водночас Суд також бере до уваги, що Відповідачка не надала будь-яких заперечень по суті спору, не посилалася на неправомірне використання її персональних даних, не спростувала, що банківська картка, на яку зараховано кредитні кошти, та номер телефону, використаний для підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором, належать їй, не надала банківської виписки з власного рахунку для спростування доказів Позивача, клопотання про витребування доказів не заявляла.

Тому Суд, керуючись принципом змагальності та застосовуючи стандарт вірогідності доказів (стандарт більшої переконливості), доходить висновку, що факт перерахування коштів є доведеним.

За умовами Договору Відповідачка взяла на себе обов`язок здійснювати повернення суми кредиту та сплачувати нараховані проценти за стандартною ставкою 1,00% на день відповідно до узгодженого Графіка платежів строком на 360 днів, тобто не пізніше 11.08.2026, з періодичністю внесення платежів кожні 30 днів.

Відповідачка частково виконанала зобовязання, сплативши 12 300,00 грн, з яких 15.09.2025 було сплачено 6 000,00 грн (5 400,00 грн - проценти та 600,00 грн - тіло кредиту), а 15.10.2025 внесено 6 300,00 грн (5 820,00 грн - проценти та 480,00 грн - тіло кредиту.

Після 15.10.2025 жодних платежів на погашення кредиту Відповідачка не здійснювала, порушивши строки внесення чергових періодичних платежів, унаслідок чого станом на день відступлення права вимоги та розгляду справи утворилася прострочена заборгованість. Зокрема, відповідно до розрахунку первісного кредитора, який надав Позивач, у Відповідачки утворилася загальна заборгованість у розмірі 63 924,80 грн, з яких: 18 920,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 36 704,80 грн заборгованості за процентами та 8 300,00 грн штрафних санкцій.

Суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку заборгованості, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначення позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15; постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 (пункт 33); постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 925/872/21 (пункт 76); постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц).

Відповідачка не надала Суду жодних доказів, які б спростовували або ставили під сумнів обґрунтованість наданого Позивачем розрахунку в частині тіла кредиту та процентів, а також не надала свій власний контррозрахунок заборгованості.

Відповідачка не реалізувала своє право на подання заперечень та доказів на їх підтвердження, не надала Суду жодних доказів, які б підтверджували повне або часткове погашення існуючої кредитної заборгованості понад суму врахованих Позивачем оплат у розмірі 12 300,00 грн.

Суд перевірив розрахунок заборгованості, наданий Позивачем, визнав його обґрунтованим та правомірним у частині нарахування основного боргу (тіла кредиту) у розмірі 18 920,00 грн та процентів за користування кредитом у розмірі 36 704,80 грн. Нарахування процентів за користування кредитом згідно з розрахунком Позивача здійснювалося із застосуванням ставки 1,00% на день, що повністю відповідає нормам законодавства.

Отже, Позивач довів порушення Відповідачкою умов цього договору шляхом неналежного виконання обов`язку з повернення кредитних коштів та сплати процентів.

Водночас підстави для стягнення неустойки (штрафу) за порушення грошового зобов`язання у розмірі 8 300,00 грн відсутні, оскільки відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У справі, що розглядається, Позивач заявив вимоги про стягнення неустойки (штрафу) у розмірі 8 300,00 грн, нарахованої за порушення виконання грошового зобов`язання за період з 15.11.2025 до 27.04.2026, тобто у період дії воєнного стану.

Та обставина, що договір укладено після введення воєнного стану, та сторони погодили відповідальність за порушення зобов`язання, не виключає застосування пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України. Зазначена норма є спеціальною щодо відповідальності позичальника за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором позики у період дії воєнного стану та не пов`язує звільнення від відповідальності з датою укладення договору або внесення до нього змін (див. постанова Верховного Суду від 28.10.2026 у справі № 757/4102/25-ц та інші)

Отже, кредитор за кредитним договором не має права вимагати стягнення з боржника додаткових коштів у виді неустойки (штрафу, пені) за порушення грошового зобов`язання у кредитних правовідносинах за період прострочення, що припав на період дії воєнного стану.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (пункт 1 частини першої статті 512, стаття 514 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Позивач у цій справі набув права вимоги до Відповідачки за договором про надання споживчого кредиту за продуктом "NewShort" № 2507337 від 16.08.2025 на підставі договору факторингу № 01.02-15/26 від 27.04.2026, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕЛФІ КРЕДИТ" (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" (Фактор).

Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 договору факторингу Клієнт відступає (передає) Фактору Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором.

Згідно з пунктом 2.2 розділу 2 договору факторингу загальний розмір відступленої заборгованості за кредитними договорами склав 32 698 760,57 грн відповідно до Реєстру боржників, складеного Сторонами у формі електронного документа.

Положеннями пункту 3.1.3 пункту 3.1 розділу 3 договору факторингу визначено, що Право вимоги переходить до Фактора після підписання Сторонами цього Договору, з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді за формою Додатку 5 цього Договору, та оплати Фактором суми Фінансування у строки, передбачені пунктом 4.2 Договору, після чого Фактор стає Кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх Заборгованостей за Кредитними договорами.

На виконання умов договору факторингу сторони 27.04.2026 уклали та підписали кваліфікованими електронними підписами в системі електронного документообігу "Вчасно" Акт приймання-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді від 27.04.2026 (Додаток 5 до договору факторингу), згідно з яким передано права вимоги до 1 620 боржників на загальну суму заборгованості 32 698 760,57 грн.

Відповідно до Додатка 1 (Реєстру боржників в електронному вигляді до договору факторингу № 01.02-15/26 від 27.04.2026) під порядковим номером 1393 зазначено дані щодо відступлення права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 2507337 від 16.08.2025 на загальну суму заборгованості 63 924,80 грн, з яких: 18 920,00 грн - сума простроченого основного боргу, 36 704,80 грн - сума прострочених процентів та 8 300,00 грн - сума штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 4.1 та пункту 4.2 розділу 4 договору факторингу сума Фінансування (ціна договору) склала 2 586 539,79 грн без ПДВ, яку Фактор сплачує Клієнту шляхом безготівкового перерахування протягом 3 банківських днів з моменту підписання договору.

Матеріали справи містять належні письмові докази виконання Позивачем обов`язку щодо повної оплати ціни за відступлені права вимоги, а саме платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 10381 від 27.04.2026 на суму 2 586 539,79 грн, платником за якою є ТОВ "СВЕА ФІНАНС", отримувачем - ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ", з призначенням платежу: Оплата фінансування згідно Договору факторингу № 01.02-15/26 від 27.04.2026 без ПДВ, що підтверджує перехід до Позивача прав грошової вимоги за кредитним договором № 2507337 від 16.08.2025 у встановленому законом та договором порядку.

Презумпція чинності цього договору не спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (стаття 204 ЦК України).

Усі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, a обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню у разі неспростування презумпції правомірності договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010).

Підсумовуючи викладене, Суд, Керуючись принципом змагальності, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, вирішив, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню частково у загальному розмірі 55 624,80 грн (18 920,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 36 704,80 грн - заборгованість за відсотками).

Розподіл судових витрат

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду з цим позовом поніс судові витрати, які складаються із судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Ціна позову становить 63 924,80 грн. Суд задовольнив позовні вимоги частково на суму 55 624,80 грн, що становить 87,02% від ціни позову, тому з Відповідачки підлягає стягненню на користь Позивача судовий збір у розмірі 2 316,71 грн (2 662,40 грн х 55 624,80 грн / 63 924,80 грн).

Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту за продуктом "NewShort" № 2507337 від 16.08.2025 у загальній сумі 55 624,80 грн, з яких: 18 920,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 36 704,80 грн - заборгованість за сумою відсотків, а також судовий збір у розмірі 2 316,71 грн. Загальна сума стягнення становить 57 941,51 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Позивач (Стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, будинок 8, код ЄДРПОУ 37616221, IBAN: НОМЕР_2 в АТ "ОТП БАНК").

Відповідачка (Боржниця): ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 виданий 8026 16.11.2017).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи в порядку письмового провадження, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) - 17.11.2026.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua