Постанова від 10 листопада 2026 р. у справі №902/68/26 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

Суд: Касаційний господарський суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: енергоносіїв

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №902/68/26

Суддя: Міщенко І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року

м. Київ

cправа № 902/68/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.08.2026 (головуючий - Маціщук А. В., судді: Василишин А. Р., Філіпова Т. Л.) і рішення Господарського суду Вінницької області від 20.04.2026 (суддя Виноградський О.Є.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

до Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго»

про стягнення 5 842 621,60 грн. пені, 3 % річних та інфляційних втрат

Історія справи

Обставини справи, встановлені судами

1. 27.01.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - ТОВ «Нафтогаз Трейдинг», позивач, постачальник) і Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (далі - КП «Вінницяміськтеплоенерго», відповідач, споживач) уклали договір постачання природного газу № 3615-ПСО(Т)-1 (далі - договір).

2. Відповідно до п. 2.1. договору договірний обсяг (обсяг замовленої потужності та плановий обсяг природного газу), що передається в період постачання з дати укладання договору до 31.01.2023 (включно) встановлюється на підставі наказу Міністерства Енергетики України № 445 від 30.12.2022, складає 264,506 тис. куб. м. газу. Згідно з п. 2.2 договору постачальник передає споживачу природний газ у загальному потоці газу. Передача природного газу від постачальника до споживача оформлюється комерційним актом приймання-передачі природного газу відповідно до вимог Кодексу ГТС та цього договору.

3. Відповідно до п. 3.4.1 договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату за газ та інших витрат відповідно до умов договору.

4. Згідно з п. 4.1. договору визначено, що договірна ціна на природний газ, який постачається постачальником за обсяги, передбачені пунктом 2. 1. договору, встановлюється відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 222, від 06.12.2022 № 1416 за 1000 куб. м газу з ПДВ та складає: 16500 грн.

5. Оплата за газ проводиться споживачем виключно грошовими коштами на банківський рахунок постачальника шляхом 100% оплати договірної вартості газу за період постачання наступним чином: 33% від розрахункової договірної вартості оплачується покупцем до 10 числа періоду постачання включно; 33% від розрахункової договірної вартості оплачується покупцем до 20 числа періоду постачання включно; 34% від розрахункової договірної вартості оплачується покупцем до 28 числа періоду постачання включно. Остаточний розрахунок за фактично переданий у періоді постачання природний газ з урахуванням цього договору, здійснюється споживачем на підставі відповідних комерційних актів не пізніше 10 числа місяця (включно), наступного за періодом постачання (п. 4.2. договору).

6. Згідно з п. 5.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 4.2. договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

7. Згідно з п. 5.8. договору нарахування штрафних санкцій не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, та здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язань.

8. У період з 31.01.2023 по 27.02.2024 сторони укладали додаткові угоди до договору, в яких визначали обсяг та ціну природного газу окремо на кожний місяць та продовжували строк дії договору; відповідно до додаткової угоди від 02.02.2024 строк дії договору був продовжений до 29.02.2024.

9. На виконання договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 19 096 636,03 грн., що підтверджується комерційними актами приймання передачі природного газу.

10. КП «Вінницяміськтеплоенерго» у період з 11.02.2023 по 27.12.2024 оплатило вартість прийнятого природного газу в сумі 19 096 636,03 грн.

Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову

11. ТОВ «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до суду з позовом до КП «Вінницяміськтеплоенерго» про стягнення 3 767 999,94 грн пені, 430 701,09 грн 3% річних та 1 643 920,57 грн інфляційних втрат.

12. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним відповідачем зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого природного газу.

Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваних рішення суду першої інстанції постанови суду апеляційної інстанції

13. Господарський Вінницької області рішенням від 20.04.2026, яке залишив без змін Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 04.08.2026, позов задовольнив частково. Стягнув з відповідача на користь позивача 376 799,99 грн пені, 430 701,09 грн 3% річних, 1643920,57 грн інфляційних втрат. Відмовив позові в частині стягнення 3 391 199,95 грн пені.

14. Суди констатували, що позивач довів неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором. Щодо зменшення пені суди зазначили, що стягнення пені у повному обсязі призведе до невиправданих додаткових витрат відповідача у значній сумі (3767999,94 грн), тоді як пеня вже не буде розумним стимулом до виконання зобов`язання, оскільки таке зобов`язання було виконано відповідачем за рік до подання позову. При цьому позивач, хоча і доводить про своє скрутне фінансове становище, проте не надав доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем зобов`язань. Натомість відповідач є підприємством комунальної форми власності і несвоєчасна оплата за газ відбулася з незалежних від відповідача обставин у зв`язку із значним навантаженням на державний бюджет України в умовах воєнного стану за відсутності компенсації від держави за різницю у тарифах. З урахуванням обставин цієї справи, враховуючи, виходячи з інтересів обох сторін, засад справедливості, добросовісності, розумності суд першої інстанції, якого підтримав суд апеляційної інстанції, зменшив розмір пені на 90%.

Касаційна скарга

15. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції та рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні позову з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

16. Суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), викладені у постанові від 04.05.2018 у справі №908/1453/14, оскільки не взяли до уваги майновий стан позивача, внаслідок чого зменшили пеню за відсутності належних для цього підстав. Крім того, відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов`язань, зокрема, шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо (постанова Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №922/1010/16).

Позиція відповідача у відзиві на касаційну скаргу

17. Проти доводів касаційної скарги заперечує, стверджує про посилання скаржника на нерелевантні правові висновки Верховного Суду, вважає оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими, погоджується з викладеними в судових рішеннях мотивами судів.

Позиція Верховного Суду

18. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

19. Згідно із статтями 610, 611 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

20. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 ЦК).

21. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК).

22. Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявленої суми пені та штрафу, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, встановив, що він є правильним. Разом з тим, відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені на 99%.

23. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина 3 статті 551 ЦК).

24. Застосоване у статті 551 ЦК словосполучення "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі №911/95/20, від 18.12.2024 у справі №921/320/24).

25. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі; тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена права компенсації своїх майнових втрат; такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків; такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

26. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 наголосила, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

27. Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статті 3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

28. Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах: від 05.09.2023 у справі №907/583/22, від 28.11.2023 у справі №916/1504/22, від 03.12.2024 у справі №904/872/24, від 03.12.2024 у справі №909/321/24, тощо.

29. Так, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК, щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанови Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 28.09.2022 у справі №916/2302/21). Аналогічну за змістом позицію застосували і суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях.

30. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду (далі - Об`єднана палата) у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК і частини 3 статті 551 ЦК, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

31. Об`єднана палата у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначила, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень статті 551 ЦК, тобто у межах судового розсуду. Суд апеляційної інстанції врахував ці висновки Об`єднаної палати.

32. При цьому, Верховний Суд у наведеній справі погодився з висновком судів попередніх інстанцій про зменшення розміру пені на 90%, зауваживши, що зменшення заявленої до стягнення пені залежить виключно від оцінки судами фактичних обставин справи та обґрунтованості доводів і заперечень сторін.

33. Отже, висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 ЦК є загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

34. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій при вирішенні питання про зменшення пені не взяли до уваги інтереси обох сторін, зокрема, майновий стан позивача, який має значний розмір заборгованості перед бюджетом, а також є збитковим. Також вказує, що суди мали взяти до уваги фінансовий стан обох сторін (посилається на постанову Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14).

35. Втім, вирішуючи питання зменшення пені у цій справі, суди попередніх інстанцій, оцінивши ступінь, характер та правові наслідки правопорушення, співмірність між ними, дійшли висновку про можливість зменшення пені на 90% від заявленої суми і при цьому виходили із збалансованості інтересів сторін.

36. З огляду на це, доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій при зменшенні розміру пені не врахували інтереси обох сторін, в тому числі і ТОВ «Нафтогаз Трейдинг», є необґрунтованими.

37. Наведені скаржником про неврахування його майнового стану аргументи спрямовані на переоцінку встановлених судом обставин, що виходить за межі перегляду справи судом касаційної інстанції (ст.300 ГПК України) та не містять обґрунтованих підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права при вирішенні питання щодо зменшення розміру пені.

38. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що суди попередніх інстанцій здійснили оцінку інтересів обох сторін спору та навели мотиви, з яких дійшли висновку про неспівмірність заявленої до стягнення пені наслідкам допущеного порушення.

39. При цьому, Верховний Суд зауважує, що суд першої інстанції не звільнив відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а лише зменшив розмір пені до рівня, який відповідає принципам справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, залишивши до стягнення 376 799,99 грн пені, стягнувши також на користь позивача інші передбачені законом компенсаційні нарахування.

40. Отже, суди попередніх інстанцій у цій справі реалізували свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК, та, оцінивши за внутрішнім переконанням встановлені обставини і докази у справі, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення пені на 90%.

41. Аналіз висновків, зроблених судами першої та апеляційної інстанцій щодо зменшення неустойки, не свідчить про їх невідповідність висновкам щодо застосування статті 551 ЦК, викладеним у постанові Верховного Суду, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки ці висновки (щодо наявності/відсутності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій) не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених у кожній конкретній справі.

42. Верховний Суд також вважає помилковим посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №922/1010/16, оскільки у цій справі перед судом не постало питання зменшення розміру пені, а Верховний Суд зауважив, що "відповідач не обмежується при здійсненні розрахунків з позивачем лише застосуванням рахунків із спеціальним режимом використання; відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов`язань, зокрема, шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо". Ці висновки стосуються здійснення розрахунків за природній газ, а не розрахунків зі сплати пені.

43. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

44. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

45. Звертаючись із касаційною скаргою, позивач в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував висновків судів попередніх інстанцій щодо необхідності зменшення пені та не довів неправильного застосування ними норм матеріального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.

46. За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Розподіл судових витрат

47. Оскільки Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.08.2026 і рішення Господарського суду Вінницької області від 20.04.2026 у справі № 902/68/26 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua