Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №907/985/23 (907/1154/25) — Касаційний господарський суд Верховного Суду

Суд: Касаційний господарський суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: банкрутство юридичної особи

Дата: 12 жовтня 2026 р.

Справа: №907/985/23 (907/1154/25)

Суддя: Васьковський О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року

м. Київ

cправа № 907/985/23 (907/1154/25)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О. В. - головуючий, Огороднік К. М., Погребняк В. Я.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т. В.

розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.06.2026

у справі за позовом ОСОБА_1

до 1) Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

2) Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет

спору: розпорядника майна Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" арбітражного керуючого Зайцева Дмитра Сергійовича

про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та заборгованості по заробітній платі

у справі №907/985/23

за заявою Головного управління ДПС у Закарпатській області

до Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

за участю 1) Структурного підрозділу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

2) Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України

про банкрутство

Учасники справи:

ОСОБА_1 : Громова Н. В.;

АТ ДАК "Автомобільні дороги України": Щиголь О. В.;

ДП "Закарпатський облавтодор": не з`явився;

Розпорядник майна ДП "Закарпатський облавтодор": Зайцев Д. С.;

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий зміст заявлених вимог

1.1. На розгляді Господарського суду Закарпатської області перебуває справа №907/985/23 про банкрутство Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - ДП "Закарпатський облавтодор", боржник).

1.2. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія (далі - ВАТ "ДАК) "Автомобільні дороги України" та ДП "Закарпатський облавтодор", в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати Наказ від 01.09.2025 № 206-к/тр "Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", за підписом т.в.о. Голови Правління АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" ОСОБА_3 ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді директора ДП "Закарпатський облавтодор";

- стягнути з ДП "Закарпатський облавтодор" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, з 02.09.2025 по день ухвалення рішення суду, та заборгованість по виплаті заробітної плати у сумі 19 027,04 грн.

1.3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач займав посаду директора ДП "Закарпатський облавтодор". Наказом керівника АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" від 01.09.2025 № 206-к/тр та Наказом директора ДП "Закарпатський облавтодор" від 02.09.2025 № 10-ВК позивача незаконно звільнено із займаної посади без проведення повного розрахунку при звільненні. При цьому позивач зазначав про те, що:

- його було двічі звільнено та двічі не ознайомлено належним чином з наказами про звільнення і з документами, які стали підставою для видачі цих наказів;

- позивача звільнено за відсутності підстав, визначених контрактом чи Кодексом законів про працю (далі - КЗпП) України. Наказ про звільнення взагалі не містить чітких підстав звільнення, в ньому не зазначено конкретні умови контракту, які не виконував чи неналежним чином виконував позивач;

- відповідачами не дотримано порядку дострокового розірвання контракту.

2. Стислий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.02.2026 частково відмовлено у позові. Закрито провадження у справі в частині стягнення суми заборгованості по виплаті заробітної плати в розмірі 19 027,04 грн. В іншій частині позову відмовлено.

2.2. Судове рішення мотивовано тим, що:

- заявлена вимога про скасування наказу від 01.09.2025 № 206-к/тр не призведе до поновлення прав позивача, оскільки первісно позивача було звільнено з посади директора та припинено дію контракту згідно з наказом від 08.08.2025 № 159-к/тр, який він отримав поштою 22.08.2025. Наступний наказ відповідача від 27.08.2025 № 199-к/тр про поновлення позивача на посаді не був фактично реалізований, адже роботодавець не ознайомив із ним позивача належним чином і позивач до виконання обов`язків не приступав;

- оскаржуваний наказ від 01.09.2025 № 206-к/тр про "повторне" звільнення не відповідає фактичним обставинам, оскільки позивач фактично не поновлювався на роботі;

- позивач не заявляв вимогу про визнання незаконним та скасування первісного наказу від 08.08.2025 № 159-к/тр, скасування лише наступного наказу не відновить стан позивача та не поверне його на посаду, оскільки чинним залишається первісний наказ про звільнення;

- оскільки основна позовна вимога (про скасування наказу від 01.09.2025) не підлягає задоволенню через обрання неефективного способу захисту, пов`язані вимоги про поновлення позивача на посаді директора та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також не підлягають задоволенню як похідні вимоги;

- в частині стягнення заробітної плати у розмірі 19 027,04 грн провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України, оскільки 16.10.2025 відповідач добровільно та в повному обсязі виплатив вказану суму заборгованості.

3. Фактичні обставини справи, встановлені судоми першої інстанції

3.1. 15.01.2025 між АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та ОСОБА_1 , відповідно до частини третьої статті 21 КЗпПУ укладено Контракт № 01-25 з керівником дочірнього підприємства (далі - контракт від 15.01.2025 № 01-25), який є особливою формою трудового договору, про таке:

- ОСОБА_1 призначається на посаду директора ДП "Закарпатський облавтодор" ;

- строк дії Контракту визначено до 01.04.2030 включно.

3.2. Наказом АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" від 15.01.2025 № 07- к/тр ОСОБА_1 призначено директором ДП "Закарпатський облавтодор" з 16.01.2025 по 01.04.2030 включно на умовах Контракту. Наказ для ознайомлення надіслано на електронну пошту ДП "Закарпатський облавтодор.

3.3. Наказом від 08.08.2025 № 159-к/тр ОСОБА_1 звільнено з посади директора ДП "Закарпатський облавтодор" з 11.08.2025 на підставі пункту 1 частини першої статті 35 КЗпП України та припинено дію контракту від 15.01.2025 № 01-25 з 11.08.2025.

3.4. 22.08.2025 ОСОБА_1 отримав копію Наказу від 08.08.2025 № 159-к/тр та трудову книжку засобами Нової пошти.

3.5. Наказом від 27.08.2025 № 199-к/тр:

- ОСОБА_1 поновлено на посаді директора ДП "Закарпатський облавтодор" з 12.08.2025 та поновлено дію контракту від 15.01.2025 № 01-25 з 12.08.2025;

- ДП "Закарпатський облавтодор" доручено здійснити нарахування заробітної плати ОСОБА_1 директору ДП "Закарпатський облавтодор" з 12.08.2025.

3.6. Листом від 27.08.2025 № 289/09 100 0/ АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" повідомило ОСОБА_1 про поновлення на роботі з 12.08.2025 та запропоновано йому до 10 години 01.09.2025 надати письмовий звіт про результати його роботи на посаді директора ДП "Закарпатський облавтодор" в період з 16.01.2025 по 11.08.2025, а також повний аналіз договірних відносин з ТОВ "Щебеневий завод" та причини неефективного використання майна ДП "Закарпатський облавтодор".

3.7. Наказ від 27.08.2025 № 199-к/тр та лист від 27.08.2025 № 289/09 100 0/ направлено на електронну пошту ДП "Закарпатський облавтодор", які в цей же день т.в.о. старшим інспектором з кадрів ДП "Закарпатський облавтодор" ОСОБА_6 направлені ОСОБА_1 в месенджер WhatsApp за номером телефону НОМЕР_1 .

3.8. В матеріалах справи містяться відомості про те, що лист АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" від 27.08.2025 № 289/09 100 0/ отримано ОСОБА_1 03.09.2025 засобами Укрпошти (трек номер відправлення 0421300138387).

3.9. 29.08.2025 до АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" надійшла доповідна записка т.в.о. старшого інспектора з кадрів ДП "Закарпатський облавтодор" ОСОБА_6 , зі змісту якої вбачається, що 27.08.2025 на електронну адресу дочірнього підприємства надійшов Наказ АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" від 27.08.2025 № 199-к/ тр про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора, який ОСОБА_6 було надіслано безпосередньо ОСОБА_1 у месенджер WhatsApp.

3.10. 28.08.2025 ОСОБА_6 було здійснено дзвінок ОСОБА_1 через WhatsApp за номером тел. НОМЕР_1 і повідомлено, що його поновлено на роботі, підготовлено проект наказу про його приступлення до виконання обов`язків директора, який потребує підпису. Крім того, всі листи, адресовані директору ОСОБА_1 також надіслані на його адресу (у месенджер).

3.11. 01.09.2025 відбулось засідання Правління АТ "ДАК "Автомобільні дороги України", на якому, серед іншого, розглядалось питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ДП "Закарпатський облавтодор" з 01.09.2025, до закінчення терміну дії контракту від 15.01.2025 № 01-25, укладеного між АТ "ДАК" "Автомобільні дороги України" та ОСОБА_1 з підстав, передбачених контрактом (пункт 8 частини 1 статті 36 КЗпПУ), та припинення дії контракту від 15.01.2025 № 01-25, укладеного між АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та ОСОБА_1 з 01.09.2025 на підставі підпункту "г" пункту 23 контракту.

3.12. Наказом від 01.09.2025 № 206-к/тр "Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" наказано:

1) Звільнити ОСОБА_1 з посади директора ДП "Закарпатський облавтодор" 01.09.2025, до закінчення терміну дії контракту від 15.01.2025 № 01-25, укладеного між АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та ОСОБА_1 , директором ДП "Закарпатський облавтодор" з підстав, передбачених контрактом (пункт 8 частини 1 статті 36 КЗпПУ);

2) Припинити дію контракту від 15.01.2025 № 01-25, укладеного між АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та ОСОБА_1 , директором ДП "Закарпатський облавтодор", 01.09.2025 на підставі підпункту "г" пункту 23 контракту;

3) ДП "Закарпатський облавтодор" провести повний розрахунок з ОСОБА_1 в останній робочий день.

3.13. Підставами наказу від 01.09.2025 № 206-к/тр зазначено: Лист АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" від 27.08.2025 № 289/09 100 0/; доповідна записка т.в.о. старшого інспектора з кадрів Закарпатського облавтодор ОСОБА_6 від 29.08.2025.

3.14. Наказом від 02.09.2025 № 10-ВК "По особовому складу" за підписом директора ДП "Закарпатський облавтодор" ОСОБА_8 наказано:

1) датою звільнення директора ДП "Закарпатський облавтодор" ОСОБА_1 рахувати 01.09.2025;

2) Головному бухгалтеру ДП "Закарпатський облавтодор" ОСОБА_7 провести ОСОБА_1 повний розрахунок та виплатити компенсацію за 19 календарних днів невикористаної відпустки.

3.15. Підставою Наказу від 02.09.2025 № 10-ВК зазначено: наказ АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" № 206-к/тр від 01.09.2025

3.16. Копію Наказу від 08.08.2025 № 159-к/тр та трудову книжку ОСОБА_1 отримав засобами Нової пошти 22.08.2025. Таким чином, його трудові відносини з відповідачем були припинені, дія контракту була припинена. Ці обставини не оспорюються сторонами.

3.17. Натомість в матеріалах справи відсутні відомості стосовно підписання наказу від 27.08.2025 № 199-к/тр про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора ДП "Закарпатський облавтодор".

3.18. У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про домовленість сторін, як в контракті так і в подальшому, щодо альтернативних способів створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації.

3.19. АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" не повідомило та не ознайомило ОСОБА_1 належним чином з Наказом про його поновлення на посаді.

3.20. Направлення наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора на електронну адресу ДП "Закарпатський облавтодор" не є належним повідомленням/ознайомленням ОСОБА_1 про поновлення на посаді. Про поновлення ОСОБА_1 на роботі та поновлення дії контракту АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" повинно було повідомити його шляхом направлення відповідного наказу на його поштову адресу, яка зазначалася в контракті - АДРЕСА_1 .

3.21. Позивач не приступав до виконання своїх посадових обов`язків після прийняття наказу від 27.08.2025, тому згаданий наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора не був реалізований і прийнятий відповідачем у подальшому наказ про звільнення позивача від 01.09.2025 не відповідає фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства.

3.22. Оскільки наказ від 27.08.2025 № 199-к/тр про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора не був реалізований, а позивачем не заявлено вимог про визнання незаконним та скасування наказу від 08.08.2025 № 159-к/тр, яким ОСОБА_1 звільнено з посади директора ДП "Закарпатський облавтодор" з 11.08.2025 на підставі пункту 1 частини першої статті 35 КЗпП України та припинено дію контракту від 15.01.2025 № 01-25 з 11.08.2025, обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення позову не призведе до відновлення прав позивача.

3.23. Позивачем було заявлено до стягнення з ДП "Закарпатський облавтодор" суми заборгованості по виплаті заробітної плати в розмірі 19 027,04 грн. Разом з тим, відповідно до поданої суду 29.10.2025 заяви, позивач повідомив про те, що 16.10.2025 ДП "Закарпатський облавтодор" виплатило йому заборгованість по заробітній платі у вказаному розмірі, що свідчить про відсутність предмету спору.

4. Стислий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4.1. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 скасовано рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.02.2026 в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, а саме:

- визнано незаконним та скасовано наказ від 01.09.2025 № 206-к/тр про звільнення позивача з посади директора ДП "Закарпатський облавтодор";

- поновлено позивача на посаді директора ДП "Закарпатський облавтодор";

- присуджено до стягнення з ДП "Закарпатський облавтодор" на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 02.09.2025 по 30.06.2026 у розмірі 392 726,88 грн та 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

4.2. Суд апеляційної інстанції, серед іншого зазначав про те, що місцевим господарським судом не враховано, що позивача фактично було повторно звільнено ще до моменту належного повідомлення про поновлення на посаді, що виключало можливість належного виконання ним умов поновленого контракту.

5. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції

5.1. Відповідно до п.п. "г" п.23 Контракту з керівником дочірнього підприємства від 15.01.2025, згідно з яким ОСОБА_1 був призначений на посаду директора ДП "Закарпатський облавтодор", цей Контракт припиняється: у разі звільнення Керівника до закінчення терміну дії Контракту у випадках, передбачених пунктами 24, 25 цього Контракту.

5.2. Відповідно до вимог п. 24 Контракту керівник може бути звільнений з посади, а цей Контракт розірваний з ініціативи Компанії, у тому числі за вимогою виборного органу первинної профспілкової організації дочірнього підприємства, до закінчення терміну його дії:

а) у разі невиконання Керівником обов`язків, покладених на нього цим Контрактом, у т.ч. ключових показників ефективності, визначених додатком (додатками) до цього Контракту;

б) у разі одноразового грубого порушення Керівником законодавства чи обов`язків, передбачених Контрактом;

в) якщо внаслідок одноразового чи систематичного порушення Керівником обов`язків, передбачених Контрактом, для дочірнього підприємства настали значні негативні наслідки;

г) у разі невиконання дочірнім підприємством зобов`язань зі сплати податків, зборів та/або інших обов`язкових платежів;

ґ) невиконання дочірнім підприємством зобов`язань з виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати;

д) у разі неподання у встановлені строки на погодження Компанії річного фінансового плану дочірнього підприємства;

е) у разі несплати дочірнім підприємством розстрочених або відстрочених сум податкового боргу протягом більш як трьох місяців;

є) за поданням службових осіб органів державного нагляду за охороною праці у разі систематичних порушень дочірнім підприємством вимог законодавства з питань охорони праці;

ж) у разі зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості дочірнього підприємства;

з) у разі, коли у трьох звітних кварталах протягом одного календарного року зросли обсяги дебіторської заборгованості дочірнього підприємства, що не супроводжувалось відповідним зростанням обсягу реалізованої дочірнім підприємством продукції (товарів, робіт, послуг) за той самий період;

и) у разі неподання Компанії квартальної або річної звітності;

і) у разі не проходження Керівником навчання з питань охорони праці та пожежної безпеки або незадовільних знань з цих питань;

ї) за порушення порядку укладання договорів оренди нерухомого майна дочірнього підприємства, у т.ч. переданого йому в господарське відання, та за невжиття заходів щодо погашення на користь дочірнього підприємства заборгованості орендарів з орендної плати;

к) у разі неефективного використання та збереження майна дочірнього підприємства, у т.ч. переданого йому в господарське відання;

л) у випадку порушення, неповного, несвоєчасного та/або неналежного виконання обов`язків Керівника, передбачених цим Контрактом;

м) у разі прийняття атестаційною комісією Компанії рішення про невідповідність Керівника займаній посаді;

н) у разі неподання Керівником звіту про результати його роботи за певний період або з окремих питань діяльності дочірнього підприємства;

о) у разі притягнення Керівника до відповідальності за корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення;

п) у разі введення процедури санації, превентивної реструктуризації чи відкриття ліквідаційної процедури дочірнього підприємства і призначення керуючого санацією, адміністратора превентивної реструктуризації чи ліквідатора дочірнього підприємства;

р) з інших підстав згідно з законодавством.

5.3. Згідно із п.25 Контракту керівник може за своєю ініціативою розірвати Контракт до закінчення терміну його дії:

а) у випадку систематичного невиконання Компанією своїх обов`язків за цим Контрактом чи прийняття нею рішень, що обмежують чи порушують права Керівника, призводять до втручання в його розпорядницьку діяльність, що може призвести або призвело до погіршення економічних результатів діяльності дочірнього підприємства;

б) у разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню обов`язків за Контрактом;

в) за власним бажанням;

г) з інших підстав згідно з законодавством.

5.4. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" не довело належного повідомлення ОСОБА_1 про поновлення на посаді директора.

5.5. Матеріалами справи не підтверджена наявність можливості ознайомлення особи з наказом про поновлення на посаді директора, шляхом направлення повідомлення у месенджер WhatsApp.

5.6. Після отримання 22.08.2025 копії наказу від 08.08.2025 № 159-к/тр про звільнення та трудової книжки трудові відносини позивача з відповідачем були припинені, а дія контракту припинена. За таких обставин саме на відповідача покладався обов`язок належним чином довести до відома позивача наказ від 27.08.2025 № 199-к/тр про скасування наказу про звільнення, поновлення його на посаді та поновлення дії контракту.

5.7. Саме по собі направлення наказу на електронну адресу ДП "Закарпатський облавтодор" не є належним повідомленням ОСОБА_1 про поновлення на роботі. Враховуючи, що контракт містив поштову адресу позивача, відповідач повинен був забезпечити належне вручення відповідного наказу саме за цією адресою, однак матеріали справи такого не підтверджують.

5.8. Наказ АТ "ДАК "Автомобільні дороги України» від 27.08.2025 № 199-к/тр « Про скасування наказу від 08.08.2025 № 159-к/тр про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади директора за угодою сторін та поновлення ОСОБА_1 на посаді директора ДП "Закарпатський облавтодор" був доведений до відома ОСОБА_1 - 10.09.2025.

5.9. При цьому лист АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" від 27.08.2025 № 289/09 100 0/ не спростовує зазначених висновків. Хоча цим листом позивача було повідомлено про поновлення на роботі та запропоновано до 10:00 год. 01.09.2025 подати письмовий звіт про результати роботи за період з 16.01.2025 по 11.08.2025, аналіз договірних відносин з ТОВ "Щебеневий завод" і пояснення щодо використання майна підприємства, фактично цей лист був вручений ОСОБА_1 лише 03.09.2025, тобто вже після спливу встановленого строку для подання такого звіту та після його повторного звільнення наказом від 01.09.2025 № 206-к/тр.

5.10. Відтак, вимога про подання письмового звіту була об`єктивно неможливою до виконання позивачем, оскільки на момент фактичного отримання листа від 27.08.2025 встановлений відповідачем строк для його подання вже сплив. Відтак, неподання ОСОБА_1 такого звіту не може розцінюватися як невиконання ним посадових обов`язків чи невиконання законної вимоги роботодавця.

5.11. Більше того, після поновлення на посаді директора ОСОБА_1 одразу перший відповідач видав новий наказ і позивач був повторно звільнений спірним наказом від 01.09.2025 ще до того, як фактично отримав повідомлення про поновлення на посаді та набув реальної можливості приступити до виконання своїх трудових обов`язків, у тому числі виконати вимогу щодо подання звіту.

5.12. ОСОБА_1 в порушення вимог ч. 1 ст. 47 КЗпП у день звільнення за Наказом від 01.09.2025 № 206 - к/тр не отримав копію наказу про своє звільнення у встановленому Контрактом порядку засобами поштового зв`язку, не отримав також письмового повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні.

5.13. Отже, неподання позивачем письмового звіту не могло бути використане відповідачем як підстава для звільнення, оскільки позивач ОСОБА_1 був позбавлений реальної можливості як виконати відповідну вимогу роботодавця, так і приступити до виконання своїх посадових обов`язків після поновлення.

5.14. Відповідно до п. 8.2 Статуту відповідача 2 призначення та звільнення керівника Підприємства здійснюється наказом Засновника, в спірному Наказі від 01.09.2025 зазначено: Припинити дію контракту від 15.01.2025 № 01-25, укладеного між АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та ОСОБА_1 , директором ДП "Закарпатський облавтодор", 01.09.2025 на підставі підпункту "г" пункту 23 Контракту, при цьому в Наказі від 01.09.2025 № 206-к/тр не конкретизовано, який саме випадок з пунктів 24, 25 Контракту № 01-25 від 15.01.2025 став підставою для звільнення ОСОБА_1 .

5.15. Які конкретно дії ОСОБА_1 стали підставою для його звільнення в Наказі від 01.09.2025 також не зазначено.

5.16. Таким чином, наказ від 01.09.2025 № 206-к/тр "Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ДП "Закарпатський облавтодор" та поновлення ОСОБА_1 на вказаній посаді підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

5.17. Згідно з довідкою № 283/12-23 від 19.09.2025 за два календарні місяці, які передують звільненню (за липень, серпень 2025 року), ОСОБА_1 нарахована заробітна плата 80 000 грн (40 000 грн + 40 000 грн) за 44 відпрацьовані робочі дні (23 дні + 21 день). Таким чином, середньоденна заробітна плата обраховується наступним чином: 80 000 грн: 44 робочі дні = 1 818,18 грн.

5.18. Апеляційний суд, здійснивши розрахунок середнього заробіток за весь час вимушеного прогулу, з 02.09.2025 по день ухвалення рішення, зазначив, що за вересень 2025 року (21 робочий день) сума середнього заробітку становить 38 181,78 грн; за жовтень 2025 року (23 робочі дні) - 41 818,14 грн; за листопад 2025 року (20 робочих днів) - 36 363,60 грн; за грудень 2025 року (23 робочі дні) - 41 818,14 грн; за січень 2026 року (22 робочі дні) - 39 999,96 грн; за лютий 2026 року (20 робочих днів) - 36 363,60 грн; за березень 2026 року (22 робочі дні) - 39 999,96 грн; за квітень 2026 року (22 робочі дні) - 39 999,96 грн; за травень 2026 року (21 робочий день) - 38 181,78 грн; за червень 2026 року (22 робочі дні) - 39 999,96 грн.

5.19. Враховуючи період вимушеного прогулу з 02.09.2025 по 30.06.2026 (дата постанови суду апеляційної інстанції у цій справі), який охоплює 216 робочих днів, сума середнього заробітку, що підлягає стягненню з ДП "Закарпатський облавтодор" на користь позивача становить 392 726,88 грн.

6. Стислий зміст касаційної скарги

6.1. АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 та залишити в силі рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.02.2026 у цій справі.

7. Узагальнені доводи касаційної скарги

7.1. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, а саме:

7.1.1. Суд застосував статті 73, 77, 96 ГПК України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 917/1061/19, від 08.02.2022 у справі № 903/261/21, від 03.03.2025 у справі № 910/628/20, від 23.03.2023 у справі № 910/3105/21, від 23.09.2021 у справі № 910/17662/19 (за змістом яких подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу).

7.1.2. Застосувавши частини першу, другу статті 7 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", суд не врахував висновок, викладений у постанові КЦС у складі Верховного Суду 05.06.2024 у справі № 643/6699/23 (згідно з яким у період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником. Верховний Суд урахував відсутність заперечень позивачки, що вона користується месенджером "Viber" та має відповідний номер телефону, і вона не вказувала, що повідомляла роботодавця про інші доступні способи пересилання документів).

7.1.3. Положення частини першої, другої статті 7 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" застосовано без урахування висновків, викладених у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09.01.2026 у справі № 751/4083/24, за змістом яких:

- посилання на відсутність домовленості між сторонами щодо використання месенджерів для службового листування не мають правового значення, оскільки чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не встановлювало спеціальної форми або виключного способу повідомлення працівника про призупинення дії трудового договору, тому визначальним є фактичне доведення відповідної інформації до відома працівника;

- обмін повідомленнями через месенджер, зокрема "Viber", сам собою не може оцінюватися ізольовано, однак у сукупності з іншими доказами та встановленими судами обставинами є належним і допустимим доказом повідомлення працівника за умови можливості ідентифікації адресата, змісту повідомлення, а також дати його надсилання та отримання;

- обраний роботодавцем спосіб повідомлення досяг своєї мети, оскільки позивач був поінформований про призупинення дії трудового договору, а доводи про неналежність повідомлення ґрунтуються на формальному тлумаченні вимог закону та не спростовують установлених судами фактичних обставин.

7.1.4. Суд застосував статті 73, 76-79 ГПК України без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 14.12.2023 у справі № 910/14817/22 (щодо обов`язку суду оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність).

7.1.5. Положення пункту 6 статті 3 ЦК України застосовано без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 693/297/21, від 17.02.2022 у справі № 924/452/21 (щодо застосування таких загальних засад цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, а також доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки)).

7.1.6. Суд застосував частину третю статті 21 та пункт 8 статті 36 КЗпП України без урахування висновків, викладених у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08.10.2018 у справі № 591/1256/17 (щодо контракту, як особливої форми трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін).

7.1.7. Суд порушив статті 73, 76-79, 86, 96, 269 ГПК України, оскільки на відміну від місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд не дослідив та не надав належної оцінки таким доказам як:

- паперова копія електронного доказу - знімку екрану (скриншота) повідомлення у месенджері "WhatsApp", який підтверджує, що 27 серпня, тобто в день прийняття наказу № 199-к/тр, яким ОСОБА_1 вирішено поновити на посаді, посадова особа АТ "ДАК "АДУ" надіслала скан-копію цього наказу разом зі скан-копією листа від 27.08.2025 № 289/09 100 0/ за номером телефону позивача: НОМЕР_2 . Наступного дня (28.08.2025) між сторонами відбулася розмова (аудіодзвінок) тривалістю 6 хвилин з приводу прийняття наказу від 27.08.2025 № 199-к/тр;

- наказ від 03.11.2025 № 288-к/тр "Про внесення змін до наказу від 01 вересня 2025 року", яким пункт 2 після слів "на підставі підпункту "г" пункту 23 контракту" доповнено словосполученням "у випадку, передбаченому пунктом "н" пункту 24 контракту у разі неподання керівником звіту про результати його роботи за певний період або з окремих питань діяльності дочірнього підприємства".

7.1.8. Наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 15, 16 ЦК України сукупно з пунктом 2 частини першої статті 232 КЗпП України у контексті того, чи є ефективним спосіб захисту у вигляді вимоги працівника визнати незаконним та скасувати наказ про своє звільнення, а також про поновлення на роботі, якщо він був звільнений на підставі іншого наказу, виданого раніше, який залишається чинним, та не був поновлений на посаді після такого звільнення і не приступив до роботи; чи можливо вдруге звільнити працівника, який вже перед цим був звільнений і поновлення якого на посаді не відбулося.

8. Узагальнена позиція інших учасників справи щодо касаційної скарги

8.1. ОСОБА_1 у відзиві заперечував проти касаційної скарги, просив Суд залишити скаргу без задоволення, а ухвалену судом апеляційної інстанції постанову - без змін, зазначаючи про те, що:

- судом апеляційної інстанції повно та всебічно перевірено обставини, з посиланням на які сторони обґрунтовували свої вимоги і заперечення;

- наведена в касаційній скарзі практика Верховного Суду не є релевантною до спірних правовідносин сторін;

- аргументи скаржника у переважній більшості зводяться до заперечень встановлених оскаржуваним рішенням обставин справи та необхідності переоцінки доказів, що не відповідає межам перегляду справи судом касаційної інстанції;

- у відзиві наведено заперечення проти заявлених скаржником судових витрат та вказано попередній розрахунок витрат позивача на правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

9. Касаційне провадження

9.1. Ухвалою Верховного Суду від 29.07.2026 відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 у цій справі, повернення касаційної скарги без розгляду або залишення касаційної скарги без руху до надходження оригіналів матеріалів даної справи до Верховного Суду. Витребувано з Господарського суду Закарпатської області / Західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 907/985/23 (907/1154/25).

9.2. 26.08.2026 до Верховного Суду на запит з Господарського суду Закарпатської області надійшли матеріали справи № 907/985/23 (907/1154/25).

9.3. Ухвалою Верховного Суду від 09.09.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 у цій справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 13.10.2026- 15:00.

9.4. 07.10.2026 до Верховного Суду надійшло клопотання від АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

9.5. Ухвалою Верховного Суду від 07.10.2026 вказане клопотання задоволено, вирішено проводити судові засідання у цій справі за участю представника АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" адвоката Щиголя О. В. в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.

9.6. В судовому засіданні 13.10.2026 представник АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" підтримав касаційну скаргу з викладених у ній підстав, просив Суд скаргу задовольнити. Представник ОСОБА_1 заперечувала проти касаційної скарги з урахуванням доводів, наведених у відзиві, просила залишити скаргу без задоволення. Розпорядник майна ДП "Закарпатський облавтодор" залишив вирішення касаційної скарги на розсуд Суду.

10. Позиція Верховного Суду

10.1. Позивачем заявлено вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення позивача з посади директора ДП "Закарпатський облавтодор", поновлення позивача на вказаній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та заборгованості по заробітній платі.

10.2. Суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків за результатами розгляду заявлених позивачем вимог, окрім вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі.

10.3. Так, місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позовної вимоги про скасування наказу про звільнення позивача, вказавши про обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав, та відмовив у задоволенні решти вимог щодо поновлення на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу як похідних від основної вимоги про скасування наказу.

10.4. Натомість суд апеляційної інстанції дійшов висновку про незаконність оскаржуваного наказу про звільнення позивача, у зв`язку з чим задовольнив заявлені у цій справі вимоги про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

10.5. Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції було невірно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права та не враховано висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Крім того, скаржник стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 15, 16 ЦК України та пункту 2 частини першої статті 232 КЗпП України у питанні ефективного способу захисту прав звільненого працівника.

10.6. Здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в оскаржуваній частині вимог, оцінивши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, Верховний Суд зазначає наступне.

10.7. Статтею 43 Конституції України визначеною, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

10.8. Статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця, що ратифікована Україною 04.02.1994, передбачено, що положення цієї Конвенції застосовуються через законодавство або правила, за винятком випадків, коли вони застосовуються шляхом колективних договорів, рішень арбітражних або судових органів, чи будь-яким іншим способом, який відповідає національній практиці.

10.9. Трудові відносини з працівником не припиняються з причин, пов`язаних з його поведінкою або роботою, доти, доки йому не нададуть можливість захищатись у зв`язку з висунутими проти нього звинуваченнями, крім випадків, коли від роботодавця не можна обґрунтовано чекати надання працівникові такої можливості (стаття 7 Конвенції).

10.10. За змістом частини третьої статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

10.11. Контракт як особлива форма трудового договору повинен спрямовуватися на забезпечення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності та професійні навички, підвищення взаємної відповідальності сторін, правову і соціальну захищеність працівника (пункт 4 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 № 170).

10.12. Припинення трудового договору можливе на підставах, передбачених контрактом (пункт 8 статті 36 КЗпП України).

10.13. У контракті можуть визначатися додаткові, крім встановлених чинним законодавством, підстави його розірвання. У разі розірвання контракту з ініціативи роботодавця з підстав, установлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення проводиться за пунктом 8 статті 36 Кодексу законів про працю України з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством і контрактом (пункти 17 і 21 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 № 170).

10.14. Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника і додаткові підстави розірвання трудового договору (див. висновок Верховного Суду України у постанові від 22.02.2017 у справі № 757/42262/15-ц).

10.15. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами попередніх інстанцій:

- між АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та позивачем було укладено контракт від 15.01.2025 № 01-25 зі строком дії до 01.04.2030, за умовами якого позивача призначено на посаду директора ДП "Закарпатський облавтодор", що в подальшому було відображено у наказі АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" від 15.01.2025 № 07- к/тр;

- наказом від 08.08.2025 № 159-к/тр позивача було звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 35 КЗпП України та припинено з 11.08.2025 дію контракту від 15.01.2025 № 01-25;

- 22.08.2025 позивачем було отримано копію Наказу від 08.08.2025 № 159-к/тр та трудову книжку;

- наказом від 27.08.2025 № 199-к/тр позивача поновлено на посаді директора ДП "Закарпатський облавтодор" та поновлено з 12.08.2025 дію контракту від 15.01.2025 № 01-25, про що позивача було повідомлено листом від 27.08.2025. В згаданому листі позивачеві запропоновано до 01.09.2025 надати письмовий звіт про результати його роботи на посаді директора ДП "Закарпатський облавтодор" в період з 16.01.2025 по 11.08.2025, а також повний аналіз договірних відносин з ТОВ "Щебеневий завод" та причини неефективного використання майна ДП "Закарпатський облавтодор";

- наказом від 01.09.2025 № 206-к/тр "позивача було звільнено з посади директора ДП "Закарпатський облавтодор" та припинено з 01.09.2025 дію контракту від 15.01.2025 № 01-25.

10.16. Позивач вважає своє звільнення незаконним, за відсутності визначених контрактом підстав, без дотримання порядку дострокового розірвання контракту та з порушенням вимог законодавства щодо ознайомлення позивача з наказами роботодавця. У зв`язку з наведеним, позивачем заявлено вимоги про визнання незаконним та скасування наказу від 01.09.2025, поновлення його на посаді директора ДП "Закарпатський облавтодор" та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

10.17. Колегія суддів враховує, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (статті 15, 16 ЦК України).

10.18. Згідно з частиною шостою статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

10.19. Наведена норма кореспондується з положеннями статті 5-1 КЗпП України, яка передбачає, що Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

10.20. В пп.8.1-8.3 Статуту ДП "Закарпатський Облавтодор" зазначено, що управління поточною діяльністю Підприємства здійснює директор як одноосібний виконавчий орган Підприємства. Призначення та звільнення керівника Підприємства здійснюється наказом Засновника. Засновник має право відсторонити (усунути) керівника від виконання його обов`язків у випадках, встановлених законодавством, цим Статутом, Статутом Засновника та внутрішніми (локальними) документами Засновника та укладеним контрактом.

10.21. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 29 КЗпП України до початку роботи роботодавець зобов`язаний в узгоджений із працівником спосіб поінформувати працівника, зокрема, про процедуру та встановлені цим Кодексом строки попередження про припинення трудового договору, яких повинні дотримуватися працівник і роботодавець.

10.22. Частина третя вказаної статті визначає, що ознайомлення працівників з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, іншими документами роботодавця щодо їхніх прав та обов`язків допускається з використанням визначених у трудовому договорі засобів електронних комунікаційних мереж з накладенням удосконаленого електронного підпису або кваліфікованого електронного підпису. У трудовому договорі за згодою сторін можуть передбачатися альтернативні способи ознайомлення працівника, крім інформації, визначеної пунктом 4 частини першої цієї статті, що доводиться до відома працівників у порядку, встановленому цією статтею.

10.23. Відповідно до частини другої статті 7 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" у період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.

10.24. Згідно з встановленими судом апеляційної інстанції обставинами цієї справи:

- в матеріалах справи відсутні належні докази, які б переконливо доводили факт повідомлення позивача про його поновлення на посаді директора ДП "Закарпатський облавтодор" відповідно до наказу від 27.08.2025 № 199-к/тр;

- наказ АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" від 27.08.2025 № 199-к/тр "Про скасування наказу від 08 серпня 2025 року № 159-к/тр про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади директора за угодою сторін та поновлення ОСОБА_1 на посаді директора ДП "Закарпатський облавтодор" був доведений до відома позивача лише 10.09.2025;

- лист АТ "ДАК «Автомобільні дороги України" від 27.08.2025 № 289/09 100 0/, яким позивача було повідомлено про поновлення його на роботі та про необхідність надання додаткових документів в строк до 01.09.2025, фактично був вручений позивачу лише 03.09.2025, тобто вже після звільнення позивача, в тому числі за невиконання вимог щодо надання додаткових документів і пояснень, наведених у цьому листі, згідно з оскаржуваним у цій справі наказом від 01.09.2025 № 206-к/тр.

10.25. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є підстави, передбачені трудовим договором з нефіксованим робочим часом, контрактом.

10.26. Процедура звільнення працівника за невиконання чи неналежне виконання обов`язків, передбачених контрактом, передбачає встановлення на підставі належних і допустимих доказів допущених працівником конкретних порушень умов контракту та посилання на встановлені порушення у наказі про звільнення (подібний висновок наведено Верховним Судом у постанові від 18.10.2021 у справі № 357/11936/18).

10.27. В наказі від 01.09.2025 зазначено про припинення дії контракту від 15.01.2025 № 01-25 з позивачем з 01.09.2025 на підставі підпункту "г" пункту 23 контракту, але водночас не конкретизовано, який саме випадок, вказаний в пунктах 24, 25 цього контракту слугував підставою для звільнення позивача.

10.28. Положення частини першої статті 47 КЗпП України визначають, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

10.29. Між тим, позивач не отримав копію наказу від 01.09.2025 № 206-к/тр про своє звільнення у встановленому контрактом порядку засобами поштового зв`язку, як і не отримав письмового повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні.

10.30. Посилання в касаційній скарзі на застосування судом апеляційної інстанції положень статті 7 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" та неврахування відповідних висновків Верховного Суду щодо застосування наведеної норми, відхиляється колегією суддів, оскільки за встановленими у цій справі обставинами:

- АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" не доведено належного повідомлення позивача про поновлення на посаді директора;

- у справі відсутні докази на підтвердження можливості ознайомлення з наказом про поновлення на посаді директора шляхом направлення повідомлення у месенджер WhatsApp;

- оскільки з 22.08.2025 трудові відносини між сторонами і були припинені, саме на відповідача покладався обов`язок належним чином довести до відома позивача наказ від 27.08.2025 № 199-к/тр щодо його поновлення на роботі;

- зважаючи на наявну у контракті з позивачем інформацію щодо його поштової адреси, направлення наказу на електронну адресу ДП "Закарпатський облавтодор" не є належним повідомленням позивача про поновлення на роботі. Доказів вручення за поштовою адресою згаданого наказу матеріали справи не містять;

- фактично позивача було повторно звільнено ще до моменту належного повідомлення про поновлення на посаді, що виключало можливість належного виконання ним умов поновленого контракту.

10.31.Скаржник наголошував на безпідставному неврахуванні судом апеляційної інстанції наказу від 03.11.2025 № 288-к/тр "Про внесення змін до наказу від 01 вересня 2025 року", за змістом якого конкретизовано підставу звільнення позивача за оскаржуваним наказом, а саме пункт 2 наказу після слів "на підставі підпункту "г" пункту 23 контракту" доповнено словосполученням "у випадку, передбаченому пунктом "н" пункту 24 контракту у разі неподання керівником звіту про результати його роботи за певний період або з окремих питань діяльності дочірнього підприємства".

10.32. Однак згаданий наказ від 03.11.2025 було оформлено відповідачем вже після звернення позивача до суду (08.10.2025) з позовом, який розглядається у цій справі.

10.33. Крім того, як зазначалося вище, за встановленими у цій справі обставинами, які не спростовані скаржником, ненадання позивачем витребуваних у листі від 27.08.2025 № 289/09 100 0/ документів, зокрема, й звіту про результати роботи, було зумовлено саме діями (бездіяльністю) відповідача щодо належного і своєчасного повідомлення позивача про такі вимоги, тому ненадання таких документів відбулося не з вини позивача і ця обставина не могла слугувати підставою для звільнення позивача.

10.34. Стосовно постанов Верховного Суду, на які міститься посилання в касаційній скарзі, зокрема, від 05.06.2024 у справі № 643/6699/23, від 09.01.2026 у справі № 751/4083/24, від 08.10.2018 у справі № 591/1256/17, висновки у яких щодо застосування статті 7 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" та статей 21, 36 КЗпП України, на переконання скаржника, не були враховані судом апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.

10.35. Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.

10.36. При цьому неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

10.37. Для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо незаконності та необґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних відносинах не врахували суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.

10.38. Водночас, посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанції (у розглядуваному випадку - судом апеляційної інстанції) норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

10.39. Колегія суддів, також виходить з того, що за правовою позицією Великої Палати Верховного Суду висновки щодо застосування норм права суд формулює, виходячи з конкретних обставин справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (провадження №14-67цс20, пункт 68), від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц (провадження №12-13гс22, пункт 149), від 04.07.2023 у справі №373/626/17 (провадження №14-201цс21, пункт 51)).

10.40. Недостатньо лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

10.41. Між тим, справа, правовідносини у справі, що розглядається, і в зазначених скаржником справах не є подібними за встановленими судами обставинами, зібраними та дослідженими в них доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято відповідні судові рішення, тому в цій частині доводи касаційної скарги відхиляються Судом.

10.42. Також скаржник вказує на застосування судом апеляційної інстанції пункту 6 статті 3 ЦК України без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 693/297/21, від 17.02.2022 у справі № 924/452/21, зокрема, щодо застосування таких загальних засад цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, а також доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки)).

10.43. Разом з цим, скаржником виокремлено загальні висновки Верховного Суду у вказаних в касаційній скарзі постановах суду касаційної інстанції щодо застосування наведених норм права із контексту встановлених у цих справах обставин та досліджуваних доказів і наведене в цій частині обґрунтування по суті зводиться до незгоди з наданою судом апеляційної інстанції оцінкою наявним у справі доказам та встановленим обставинам.

10.44. У контексті наведеного, а також посилання в касаційній скарзі на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права у питанні з`ясування обставин справи та надання оцінки доказам, колегія суддів зазначає наступне.

10.45. Відповідно до статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

10.46. Під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 25.08.2026 у справі № 910/5391/24, від 14.05.2026 у справі № 904/1147/24, від 17.03.2026 у справі № 916/3079/23).

10.47. Відповідно до принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України) обов`язок із доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

10.48. Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 25.08.2026 у справі № 910/5391/24, від 14.05.2026 у справі № 904/1147/24, від 17.03.2026 у справі № 916/3079/23).

10.49. З`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

10.50. Наведені в оскаржуваному судовому рішенні мотиви врахування та відхилення того чи іншого доказу узгоджується з вищевикладеними правовими позиціями Верховного Суду щодо застосування норм ГПК України.

10.51. Заперечуючи висновки суду апеляційної інстанції в зазначеній частині, позивач наводить в касаційній скарзі аргументи, які по своїй суті зводяться до спонукання Верховного Суду здійснити переоцінку доказів у справі та встановити інші обставини, ніж ті, які вже встановлені в оскаржуваному судовому рішенні.

10.52. Однак встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц).

10.53. Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 ГПК України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

10.54. У даному випадку судом касаційної інстанції не встановлено порушень порядку надання, отримання доказів, оцінку яким надано судом апеляційної інстанції, тому аргументи касаційної скарги в зазначеній частині відхиляються колегією суддів.

10.55. Відтак, скаржником не спростовано правильність висновку суду апеляційної інстанції про незаконність оскаржуваного позивачем наказу від 01.09.2025 № 206-к/тр і наявність підстав для його скасування та поновлення позивача на займаній посаді, тому в зазначеній частині оскаржувана постанова є обґрунтованою та такою, що узгоджується як з вимогами законодавства, так і з наявними у справі доказами.

10.56. Відносно заявленої позивачем вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, колегія суддів враховує таке.

10.57. Згідно з положеннями частини першої статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

10.58. За змістом статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

10.59. У разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (частина п`ята статті 235 КЗпП України).

10.60. В статті 236 згаданого Кодексу визначено, що у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

10.61. Середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату (подібний висновок наведений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19, від 09.07.2026 у справі № 990/156/23).

10.62. Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду, останнім визначено і перевірено період вимушеного прогулу (з 02.09.2025 по 30.06.2026), обраховано середньоденну заробітну плату з наведенням відповідних розрахунків та визначено суму середнього заробітку, яка підлягає стягненню з ДП "Закарпатський облавтодор" на користь позивача у розмірі 392 726,88 грн. Скаржником наведених висновків не спростовано.

10.63. Стосовно аргументу касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 15, 16 ЦК України та пункту 2 частини першої статті 232 КЗпП України (пункт 7.1.8 цієї постанови), колегія суддів зазначає наступне.

10.64. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

10.65. В разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно).

10.66. Між тим, за своєю суттю аргументи скаржника в цій частині фактично зводяться до заперечення обставин, встановлених судом апеляційної інстанції за результатами розгляду заявлених позивачем вимог та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі, що не може вважатися належним обґрунтуванням доведення необхідності у формуванні відповідного висновку Верховного Суду.

10.67. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази. Тому доводи касаційній скарги в цій частині відхиляються Судом.

10.68. Решта доводів скаржника не спростовує наведеного у цій постанові, не доводить неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права чи неврахування під час ухвалення оскаржуваного судового рішення відповідних висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

10.69. Відхиляючи доводи скаржника, Суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України", в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

10.70. Оскільки доводи касаційної скарги під час касаційного перегляду не підтвердилися, скарга задоволенню не підлягає.

11. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

11.1. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

11.2. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 ГПК України, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване у цій справі судове рішення - без змін.

11.3. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 у справі № 907/985/23 (907/1154/25) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді К. М. Огороднік

В. Я. Погребняк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua