Суд: Касаційний господарський суд Верховного Суду
Інстанція: Касаційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: Справи про банкрутство, з них:
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №903/252/25
Суддя: Васьковський О.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 903/252/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О.В. - головуючий, Огороднік К.М., Погребняк В.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомунтех"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2026
та додаткову ухвалу Господарського суду Волинської області від 03.04.2026
у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомунтех"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Венагро"
про відкриття провадження у справі про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
1. 06.03.2025 до Господарського суду Волинської області від Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Спецкомунтех" надійшла заява про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Венагро".
2. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 25.03.2025 вказану заяву прийнято до розгляду.
3. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 24.07.2025, яка залишена без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.10.2025, відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Венагро", визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника на загальну суму 1 325 215,47 грн, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Сокотуна В.А.
4. Постановою Верховного Суду від 04.02.2026 скасовано постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 24.07.2025 та передано справу №903/252/25 в скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.
5. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 02.03.2026 справу № 903/252/25 в скасованій частині прийнято до провадження та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 17.03.2026.
6. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 17.03.2026 відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Венагро".
7. 23.03.2026 представник ТОВ "Венагро" звернулося до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, в якій просив стягнути з ТОВ "Спецкомунтех" на користь ТОВ "Венагро" понесені судові витрати, а саме:
- 627061,14 грн витрат на надання професійної правничої допомоги;
- 36336 грн судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Волинської області від 24.07.2025 у справі № 903/252/25;
- 48448 грн судового збору за подання касаційної скарги на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 у справі № 903/252/25.
Стислий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій
8. Додатковою ухвалою Господарського суду Волинської області від 03.04.2026, яка залишена без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2026, заяву представника ТОВ "Венагро" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ "Спецкомунтех" на користь ТОВ "Венагро" 84784 витрат по сплаті судового збору (з них: за подання апеляційної скарги - 36336 грн, за подання касаційної скарги - 48448 грн) та 350000 грн витрат на професійну правничу допомогу. В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
9. Вказані судові рішення мотивовані тим, що:
- суми сплаченого судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг покладаються на ініціюючого кредитора відповідно до статті 129 ГПК України;
- ТОВ "Спецкомунтех" не обґрунтував, яким чином незазначення ТОВ "Венагро" у першій заяві по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат позбавило його можливості належним чином підготуватися до спростування заявлених витрат;
- ТОВ "Спецкомунтех" заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу;
- заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру.
Стислий зміст касаційної скарги, її узагальнені доводи та позиції інших учасників щодо касаційної скарги
10. ТОВ "Спецкомунтех" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 та додаткову ухвалу Господарського суду Волинської області від 03.04.2026 у цій справі в частині задоволення заяви ТОВ "Венагро" про стягнення з ТОВ "Спецкомунтех" витрат на правничу допомогу. Прийняти в зазначеній частині вимог нове рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Венагро".
11. На переконання скаржника, суди першої та апеляційної інстанції:
- застосували частини першу та другу статті 124 ГПК України без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування, викладених в постановах і додаткових постановах від 14.02.2019 у справі №916/24/18, від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19, від 03.04.2024 у справі №910/12005/22, від 21.06.2022 у справі №908/574/20;
- не дотрималися вимог частини восьмої статті 129 ГПК України і не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми, викладені в постановах і додаткових постановах від 14.01.2019 у справі №927/26/18, від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19, від 13.10.2020 у справі №922/3706/19, від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц;
- порушили норми частини першої статті 221 ГПК України та не враховано висновки щодо застосування такої норми права, викладені в постановах Верховного Суду від 28.04.2023 у справі №924/427/22, від 10.01.2024 у справі №285/5547/21;
- порушили частину шосту статті 129 ГПК України та не враховано висновки щодо її застосування, викладені в постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №922/3706/19;
- не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування частин п`ятої - сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України, викладених в додаткових постановах від 23.07.2024 у справі №910/9544/23, від 15.10.2024 №920/845/22.
12. Відзив на касаційну скаргу не надійшов, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних у цій справі судових рішень.
Позиція Верховного Суду
13. На вирішення суду касаційної інстанції поставлено питання обґрунтованості додаткової ухвали місцевого господарського суду в частині розподілу витрат на правничу допомогу та постанови апеляційного господарського суду, якою згадану додаткову ухвалу залишено без змін.
14. Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд зазначає наступне.
15. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
16. За змістом частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
17. Згідно з частиною четвертою статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
18. За змістом частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
19. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України.
20. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
21. Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
22. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (подібний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
23. Також суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом (аналогічний висновок викладено в додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20).
24. Як вбачається з матеріалів справи та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, 19.08.2025 між ТОВ "Венагро" (клієнт) та АО "Арцінгер" (виконавець) підписано Договір про надання правничої допомоги № 6893 (далі - Договір).
25. На виконання Договору та безпосередньо для представництва інтересів у цій справі, сторони 19.08.2025 уклали Додаток № 2, яким затвердили обсяг правової допомоги та порядок її оплати.
26. Керуючись пп.2.1 Додатку № 2, сторони погодили надання АО "Арцінгер" правової допомоги ТОВ "Венагро" у вигляді правового супроводу/надання правової (правничої) допомоги клієнту в процедурі банкрутства та ліквідації ТОВ "Венагро" у справі № 903/252/25, а саме:
- представництво замовника під час усіх судових засідань в судах усіх інстанцій у справі та в усіх інших справах, які мають розглядатися у межах справи;
- підготовка та подання в інтересах замовника усіх необхідних процесуальних документів у справі(ах): позови, відзиви, відповіді на відзиви, заперечення на відповідь на відзив, додаткові, письмові пояснення, клопотання, заяви, звернення, скарги, апеляційні/касаційні скарги, відзиви на скарги тощо;
- представництво замовника на зборах кредиторів і засіданнях комітету кредиторів замовника;
- здійснення моніторингу та контролю за виконанням арбітражним керуючим своїх функцій в справі, забезпечення контролю за належним виконанням арбітражним керуючим покладених на нього обов`язків, повноважень, які передбачені положеннями Кодексу України з процедур банкрутства;
- проведення аналізу правових підстав заявлених вимог кредиторів замовника та розробка правових позицій щодо визнання недійсними правочинів, які були укладені замовником з іншими кредиторами до відкриття провадження у справі про банкрутство (у разі необхідності);
- ініціювання нових справ щодо визнання недійсними правочинів у межах Справи (у разі необхідності);
- консультування й представництво замовника у випадку оскарження ухвали про порушення провадження в справі про банкрутство;
- заперечення проти можливих безпідставних кредиторських вимог афілійованих із замовником кредиторів;
- супроводження продажу виявлених активів замовника на аукціоні (оцінка, продаж);
- здійснення усних та письмових консультацій в питанні взаємовідносин сторін/ учасників в межах справи про банкрутство замовника, зокрема, арбітражного керуючого, кредиторів;
- вчинення інших дій, необхідних для надання правової допомоги, передбачених цим Договором та чинним законодавством України.
27. Відповідно до пп.4.1 Додатку № 2 сторони погодили, що розмір винагороди за Договором складається з щомісячної плати (основна винагорода) та додаткових винагород, які підлягають оплаті тільки під час дії цього Договору, якщо інше прямо не передбачене його умовами.
28. Згідно з пп.4.2 Додатку № 2 розмір основної винагороди виконавця за цим Договором визначається з урахуванням сум податків/обов`язкових платежів.
29. Розмір щомісячної плати (Основної винагороди) за Послуги, передбачені у розділі 2 Додатку № 2, становить 1500 євро на місяць в еквівалентній сумі гривні.
30. Згідно зі звітом погодинної роботи юристів (додаток № 2 до виставлених АО "Арцінгер" рахунків-фактур), адвокати Тищенко А. В. та Головко Ю. А. надали ТОВ "Венагро" професійну правничу допомогу в обсязі, передбаченому Додатком № 2, зокрема:
- складали процесуальні документи, необхідні для представництва клієнта (позов, письмові пояснення та інші необхідні процесуальні документи);
- брали участь у судових засіданнях.
- адвокати Тищенко А.В. та Головко Ю.А. здійснювали представництво ТОВ "Венагро" на підставі ордерів.
31. На виконання умов Договору АО "Арцінгер" виставив ТОВ "Венагро" сім рахунків-фактур на загальну суму 627 061,14 грн, а саме:
- від 22.10.2025 № 6893/01-1 на суму 87251,76 грн;
- від 22.10.2025 № 6893/01-2 на суму 87251,76 грн;
- від 05.12.2025 № 6893/02-1 на суму 88607,52 грн;
- від 05.12.2025 № 6893/03-1 на суму 88607,52 грн;
- від 11.02.2026 № 6893/04-1 на суму 92253,06 грн;
- від 11.03.2026 № 6893/05-1 на суму 91869,48 грн;
- від 23.03.2026 № 6893/06-1 на суму 91220,04 грн.
32. ТОВ "Венагро" здійснено часткову оплату за виставленими АО "Арцінгер" рахунками-фактури на загальну суму 351718,56 грн.
33. Суди попередніх інстанцій, з посиланням на характер спірних правовідносин, рівень складності юридичної кваліфікації спору, обсяг та значення підготовлених процесуальних документів для вирішення справи, часткову оплату наданих послуг, а також заявлене ТОВ "Спецкомунтех" клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, дійшли висновку про наявність підстав для часткового відшкодування вказаних витрат, а саме у сумі 350000 грн.
34. ТОВ "Спецкомунтех" в касаційній скарзі зазначає, що судами попередніх інстанцій здійснено розподіл судових витрат (в частині витрат на професійну правничу допомогу) з порушенням приписів статей 124, 129, 221 ГПК України, правил оцінки доказів та правил розподілу судових витрат, що призвело до стягнення з ТОВ "Спецкомунтех" судових витрат, які не відповідають критеріям дійсності, розумності і неминучості.
35. У контексті наведених аргументів касаційної скарги колегія суддів враховує наступне.
36. Згідно з частиною першою та другою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
37. Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
38. За змістом частини першої статті 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
39. Процесуальні норми вказують на те, що, при поданні доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови:
- докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;
- до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою (подібні висновки наведені Верховним Судом у постановах від 27.01.2022 у справі № 921/221/21, від 24.01.2023 у справі № 922/4022/20).
40. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат (постанови Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 911/2130/21, від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18).
41. Розглядаючи подану ТОВ "Венагро" заяву про ухвалення додаткового рішення у цій справі і здійснення розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, суди попередніх інстанцій вказали, що ТОВ "Венагро" у першій заяві по суті спору зазначило про намір понести витрати на правничу допомогу та орієнтовно визначило їх розмір у сумі 42000 грн, що забезпечувало інформування іншої сторони про можливі витрати та не позбавляло її права висловити заперечення щодо їх розміру.
42. Між тим, ані місцевим господарським судом, ані судом апеляційної інстанції не було розглянуто аргументи ТОВ "Спецкомунтех", наведені у запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення та в апеляційній скарзі на постановлену місцевим господарським судом додаткову ухвалу від 03.04.2026, які стосуються недотримання ТОВ "Венагро" вимог частини восьмої статті 129 ГПК України, а саме неподання заяви (незаявлення) про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.
43. За змістом оскаржуваних у цій справі судових рішень не вбачається, щоб судами було вказано конкретний процесуальний документ (заява, пояснення, протокол, тощо), в якому було б зафіксовано відповідну заяву ТОВ "Венагро" (усну чи письмову) щодо витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до постановлення місцевим господарським судом ухвали від 17.03.2026 про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Венагро".
44. Не містять ухвалені у цій справі рішення за результатами розгляду заяви ТОВ "Венагро" щодо розподілу судових витрат мотивів відхилення доводів ТОВ "Спецкомунтех" про відсутність обґрунтування ТОВ "Венагро" неможливості подання суду доказів на підтвердження надання правничої допомоги, які оформлені задовго до постановлення вищезгаданої ухвали суду від 17.03.2026 в порядку, визначеному частиною восьмою статті 129 та 221 ГПК України.
45. Встановлення і перевірка вказаних обставин судами попередніх інстанцій мали передувати розгляду по суті заяви ТОВ "Венагро" про ухвалення додаткового рішення у цій справі.
46. Крім того, вирішуючи заяву ТОВ "Венагро" по суті заявлених в ній вимог, судами не досліджено доводи ТОВ "Спецкомунтех" щодо:
- відсутності переліку (деталізації) наданих послуг в рахунках-фактур від 22.10.2025 № 6893/01-1 та від 22.10.2025 № 6893/01-2;
- не надання доказів погодження між адвокатським об`єднанням та ТОВ "Венагро" здійснених витрат відповідно до п.4.4 Додатку №2 до Договору;
- відсутності оформлених Актів приймання-передачі виконаних робіт, які відповідно до п.5.2. Додатку №2 до Договору підтверджують надання правової допомоги та її прийняття і є передумовою для здійснення щомісячної сплати основної винагороди, зазначеної в п.4.2 Додатку № 2.
- дублювання в деяких рахунках-фактури однієї і тієї ж послуги, пов`язаної з підготовкою та поданням додаткових пояснень чи касаційної скарги;
- включення до рахунків послуг, які жодним чином не пов`язані з даною справою (зокрема, "Фіналізація проекту касаційної скарги ТОВ "БК "Борей" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 та рішення Господарського суду від 24.09.2025 у справі №903/558/25", а також "написання скарг до ДПС та БЕП по ТОВ "Веставтотрейд" та ТОВ "Вестоілтрейд").
47. Визнавши частково обґрунтованими заявлені ТОВ "Венагро" витрати на професійну правничу допомогу, суди попередніх інстанцій не вказали, які ж саме витрати та по яким рахункам-фактур ними визнані, а які відхилені, що у підсумку унеможливлює перевірку правильності висновків в оскаржуваних рішеннях щодо дотримання в зазначеній частині критеріїв реальності, необхідності та розумності таких витрат.
48. Передбачені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
49. Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 ГПК України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).
50. Згідно з положеннями статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
51. Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
52. Ухвалені судами попередніх інстанцій у цій справі судові рішення в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу наведеним вимогам не відповідають, як і не узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду у подібних правовідносинах, які наводилися вище, адже висновки судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на наданні належної правової оцінки (із наведенням у мотивувальних частинах судових рішень мотивів прийняття до уваги або відхилення) наявним у справі доказам та наданим ТОВ "Спецкомунтех" запереченням проти заяви ТОВ "Венагро", що з огляду на імперативно визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, унеможливлює ухвалення остаточного рішення у цій справі.
53. За результатами даного касаційного провадження колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвалені у цій справі рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині вимог (тобто, щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу) підлягають скасуванню з направленням справи в скасованій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
54. Зважаючи на вимоги касаційної скарги щодо ухвалення нового рішення, скарга підлягає частковому задоволенню.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
55. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
56. За змістом пунктів 1 та 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
57. З огляду на те, що суди першої та апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, не здійснили належним чином розгляд заяви ТОВ "Венагро" про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу і відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи межі розгляду справи у суді касаційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані у цій справі постанова апеляційного господарського суду та додаткова ухвала суду першої інстанції підлягають скасуванню, а справа № 903/252/25 - передачі до Господарського суду Волинської області для здійснення нового розгляду вказаної заяви в зазначеній частині вимог.
58. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомунтех" задовольнити частково.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 та додаткову ухвалу Господарського суду Волинської області від 03.04.2026 у справі № 903/252/25 скасувати в частині розгляду вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Венагро" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
3. Справу № 903/252/25 в скасованій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Васьковський
Судді К. М. Огороднік
В. Я. Погребняк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua